Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №754/7506/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/9062/26

Справа №754/7506/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 листопада 2026 року Деснянський районний суд міста Києва в складі:

головуючої - судді - Панченко О.М.,

за участю секретаря - Черниш К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Представник позивача адвокат Столітній М.М. звернувся до суду з позовною заявою в якій просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 1540739 від 06.04.2024 у розмірі 15 675,00 грн. та стягнути з відповідача судові витрати пов`язані з розглядом справи.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено електронний Договір № 1540739 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору загальна сума кредиту становить 1500,00 грн. Згідно з п. 1.3. Договору строк кредиту 359 днів: з 06.04.2024 по 01.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Свої зобов`язання за кредитним договором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перед позичальником виконало та надало кредитні кошти, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙ ПЕЙТЕК». Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку позичальником вказано особисто в заяві на отримання кредиту. Представник позивача зазначає, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів в повному обсязі не виконала, чим порушила умови договору. У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, згідно розрахунку заборгованості заборгованість позичальника за кредитним договором № 1540739 від 06.04.2024 становить 15 675,00 грн., яка складається з наступного: 1500,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 9750,50 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 675,00 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом нараховані за 98 календарних дні; 750,00 грн. - заборгованість по штрафним санкція (пеня, штрафи). 24.12.2024 між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором № 1540739 від 06.04.2024. Таким чином, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 1540739 від 06.04.2024.

Ухвалою суду від 30.04.2026 відкрито провадження та призначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Сторони в судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суду не повідомили.

Представник ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» - адвокат Столітній М.М. просив справу розглядати без участі представника позивача та задовольнити позовні вимоги повністю. Проти розгляду справи в заочному порядку представник позивача не заперечував.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, про що свідчать рекомендовані поштові повідомлення, відзив, або пояснення на позов не подавав.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, у зв`язку з відсутністю учасників справи.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.

В силу частин 1-3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що 06.04.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено електронний Договір № 1540739 про надання споживчого кредиту.

Згідно умов кредитного договору загальна сума кредиту становить 1500,00 грн.

Згідно з п. 1.4. Договору строк кредиту 359 днів: з 06.04.2024 по 01.04.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 10 днів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Підписавши вказані договори про надання коштів на умовах споживчого кредиту відповідач добровільно погодилась у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотками за користування кредитом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для данного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

У абзаці 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не міг бути укладеним, отже відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками цей договір прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та є підстави вважати, що його укладення відповідало внутрішній волі позичальника.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним укладення між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем кредитного договору в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України "Про електронну комерцію". Зазначені у договорі умови не порушують вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

З інформації, яка відображена в довідці PayTech від 15.01.2025 «Було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ»: 06.04.2024 о 20:03:32 на суму 1500,00 грн.

Таким чином, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання за кредитним договором перед позичальником виконало та надало кошти в розмірі 1500,00 грн., шляхом їх зарахування безготівковим переказом на платіжну картку відповідача, яка вказана в заяві на отримання кредиту.

24.12.2024 між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого первісний кредитор відступив фактору право грошової вимоги за кредитним договором № 1540739 від 06.04.2024.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні та до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1540739 від 06.04.2024.

Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснює платежі для погашення існуючої заборгованості у зв`язку з чим наявні підстави вважати, що відповідачем порушено умови кредитного договору.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів. Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконала свого зобов`язання, передбаченого умовами договору та не здійснює плату для погашення кредитної заборгованості.

У зв`язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором, суд вважає, що позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по тілу кредиту та заборгованості за процентами.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за штрафом, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно- правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків сплати процентів за користування кредитом, нарахованих за один і той самий період суперечить положенням статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (див. Постанови Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 207/5010/15-ц (провадження № 61- 9103св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 296/9078/15-ц (провадження № 61-38609св18)

Відповідно до п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Цивільний кодекс України є кодифікованим актом, що регулює цивільні правовідносини між громадянами та юридичними особами. Він має вищу юридичну силу в межах цивільного права, ніж інші закони, що регулюють ці питання.

Це означає, що положення Цивільного кодексу є обов`язковими для застосування у цивільних справах, і інші закони не можуть суперечити йому в питаннях, врегульованих кодексом.

Зважаючи на те, що заборонена подвійна відповідальність за одне і те сааме порушення та враховуючи, що позикодавцем без належних на те правових підстав нараховані штрафні санкції, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 750 грн. не підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, в результаті чого перед позивачем утворилась заборгованість за договором про надання споживчого кредиту, яка складається з тіла кредиту в розмірі 1500,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором в розмірі 9 750 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 98 календарних днів в розмірі 3 675,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 15 925 грн.

Розподіл судових витрат, суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За подання позовної заяви ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2 535,01 грн ( 14 925*2662,40/15 675).

За ст.137 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу адвоката.

В позовній заяві представник позивача - адвокат Столітній М.М. просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000,00 грн.

Згідно п. 8 ч. 2 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Суд, дослідивши позовну заяву з доданими до неї матеріалами, докази надані на підтвердження понесених позивачем судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.

Провадження по цивільній справі відкрито в спрощеному провадженні з повідомленням (викликом) сторін. Суд звертає увагу на те, що представник позивача - адвокат Столітній М.М. не приймав безпосередню участь в судовому засіданні, вказана цивільна справа не є складною, а заявлені витрати на правову допомогу на загальну суму 10000,00 грн. є очевидно не співмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 3000,00 грн.

Таким чином, суд приходить до висновку, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивача, документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 535,01 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Частиною 5 передбачено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 11, 525, 526, 530, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03045, місто Київ, вул. Набережно-Корчуватська, буд. 27, приміщення 2) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1540739 від 06.04.2024 у розмірі 14 925 грн., судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 535,01 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 03.11.2026 у відповідності до ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя О.М. Панченко