Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №148/2398/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/2398/26

Провадження №1-кп/148/167/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження -

з боку обвинувачення - прокурора ОСОБА_3 ,

з боку захисту - обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина кримінальне провадження №12026020180000149, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 05.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, громадянина України, неодруженого, з повною середньою освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , не судимого, у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут вибухових речовин, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, час та місці, умисно та незаконно придбав конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, споряджений пластичною сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, до складу якої входять поліізобутилен та нафтопродукт, а також корпус ручної оборонної гранати DM61 промислового виготовлення військового призначення, який не відноситься до бойових припасів, після чого незаконно зберігав вказані предмети у невстановленому органом досудового розслідування місці до моменту їх незаконного збуту 09.06.2026.

Надалі ОСОБА_4 , достовірно знаючи про відсутність у нього передбаченого законом дозволу на придбання, зберігання та збут вибухових речовин, усвідомлюючи, що будь-які дії з вибуховими речовинами без передбаченого законом дозволу є незаконними та протиправними, діючи всупереч вимогам Положення про дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, та Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання зброї, боєприпасів, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 16.06.2020 № 459, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, вирішив незаконно збути вказану вибухову речовину з метою отримання матеріальної вигоди.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут вибухової речовини, ОСОБА_4 домовився з особою під зміненими анкетними даними — ОСОБА_6 про продаж останньому конструктивно оформленого заряду вибухової речовини за грошові кошти.

У подальшому, 09.06.2026 близько 13:30 год, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів та без передбаченого законом дозволу, за грошову винагороду в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень незаконно збув особі під зміненими анкетними даними — ОСОБА_6 конструктивно оформлений заряд вибухової речовини, споряджений пластичною сумішевою вибуховою речовиною на основі гексогену, до складу якої входять поліізобутилен та нафтопродукт.

Крім того, ОСОБА_4 , маючи умисел на незаконне придбання, зберігання та збут бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, час та місці, умисно та незаконно придбав бойовий припас — наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, після чого незаконно зберігав її у невстановленому органом досудового розслідування місці до 12.06.2026.

Далі ОСОБА_4 , розуміючи, що наступальна осколкова ручна гранату РГД-5 є бойовим припасом промислового виготовлення військового призначення, та будь-які дії з вказаним предметом, без передбаченого законом дозволу є незаконними та протиправними, вирішив всупереч вимогам Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 16 червня 2020 року № 459 та «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2012 № 576 та вимог Наказу МВС України № 622 від 21.08.1998 «Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», незаконно збути вказаний бойовий припас з метою отримання матеріальної вигоди.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконний збут бойового припасу, ОСОБА_4 домовився з особою під зміненими анкетними даними ОСОБА_6 про продаж останньому вказаного бойового припасу за грошові кошти.

У подальшому, 12.06.2026 близько 17:23, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, бажаючи їх настання, діючи умисно та з корисливих мотивів, без передбаченого законом дозволу, за грошову винагороду в сумі 2000 гривень незаконно збув особі під зміненими анкетними даними ОСОБА_6 наступальну осколкову ручну гранату РГД-5 промислового виготовлення військового призначення, яка згідно висновку експерта є бойовим припасом.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень повністю визнав, підтвердивши факт їх вчинення за обставин, викладених вище. Суду пояснив, що він до затримання працював на МХП «Вінницька птахофабрика», у звязку з чим проживав в АДРЕСА_3 . Його сусід по кімнаті, коли виселявся, залишив йому гранати як «презент». Спочатку він не розумів, що вони є бойовими припасами. З ОСОБА_6 познайомився раніше, коли продав йому стартовий пістолет. Після того ОСОБА_7 телефонував та питав, чи не може він продати ще якусь зброю. Тоді він вирішив продати залишені йому як «презент» гранати. Домовився про зустріч з ОСОБА_6 в с. Кинашеві, де тимчасово проживав у знайомого. 09.06.2012 продав ОСОБА_8 за 5 000 грн. вибухову речовину та корпус ручної оборонної гранати DM61. А 12.06.2026 за 2000 грн. продав ОСОБА_8 гранату РГД-5. Він повністю усвідомлює суспільну небезпеку вчинених ним протиправних дій, негативно ставиться до скоєного, щиро розкаюється, на майбутнє зробив висновки щодо не вчинення будь-яких протиправних дій. Просить врахувати, що має на утриманні неповнолітню дитину, батьків похилого віку, стан здоровя та надати можливість виправити свою поведінку без відбування реального покарання.

З`ясувавши думку учасників судового провадження про обсяг та порядок дослідження доказів, враховуючи, що ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, ніхто з учасників не піддає сумніву й не оспорює фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті, вони вірно розуміють зміст цих обставин, у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, стосуються речових доказів та процесуальних витрат. При цьому судом роз`яснено, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин, добровільності та істинності його позиції та доводять його вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушеннь.

Надаючи юридичну оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_4 , суд доходить висновку, що їх слід кваліфікувати: по епізоду від 09.06.2026 за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання та збут вибухових речовин без передбаченого законом дозволу; по епізоду від 12.06.2026 – за ч.1 ст. 263 КК України, як придбання, зберігання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, згідно з вимогами ст. ст. 65 - 67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.

Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Європейський Суд вказує, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Конституційний Суд України в своєму рішенні зазначив: «Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права є не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного».

Так, суд враховує ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, що відносяться, відповідно до вимог ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, особу обвинуваченого, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання вини, щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Крім цього, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимий, має зареєстроване постійне місце проживання, за яким характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню доньку, 2015 року народження, батька, 1956 року народження, зі встановленою ІІІ групою інвалідності, на лікуванні в КНП "Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної ради" не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався; з 04.01.2024 по 09.01.2024 лікувався з приводу гострого панкреатиту; згідно досудової доповіді Вінницького міського відділу ДУ «Центр пробації» ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній, його виправлення без ізоляції від суспільства можливе.

Таким чином, враховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого ОСОБА_4 його вік, стан здоровя, репутацію, обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання, суд доходить висновку, що покаранням необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчиненння нових кримінальних правопорушень, буде покарання за ч.1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі.

Водночас, з урахуванням наведеного, конкретних обставин кримінального правопорушення, зокрема незначної кількості бойових припасів, які були ним збуті, відношення обвинуваченого до скоєного, а саме критичної оцінки своїх дій, бажання виправити ситуацію та готовність нести покарання за вчинене, ураховуючи позитивну характеристику та досудову доповідь органу пробації про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, слідуючи принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд доходить висновку про можливість звільнення ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, якщо він протягом іспитового строку в максимальних межах не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обовязки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1, п.4 ч.3 ст. 76 КК України. Саме такий іспитовий строк, на переконання суду буде необхідним і достатнім обмеженням прав і свобод обвинуваченого ОСОБА_4 , з метою захисту інтересів суспільства, протягом якого можливо забезпечити дієвий контроль за поведінкою обвинуваченого та виконанням покладених на нього обов`язків.

Цивільний позов в кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК витрати на залучення експерта підлягають стягненю з обвинуваченого в дохід держави.

Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до ст.ст. 96-1, 96-2 КПК України в даному кримінальному провадженні слід застосувати спеціальну конфіскацію в дохід держави грошової суми в розмірі 7000 грн, одержаної внаслідок вчинення кримінальних правопорушень. До такого висновку суд доходить з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно, зокрема, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

За змістом ч. 4 ст. 96-2 КК України, якщо конфіскація такого майна на момент прийняття судом рішення про спеціальну конфіскацію неможлива внаслідок його використання або неможливості виділення з набутого законним шляхом майна, або відчуження, або з інших причин, суд виносить рішення про конфіскацію грошової суми, що відповідає вартості такого майна.

З урахуванням викладено, оскільки грошові кошти в сумі 7000 грн., отримані обвинуваченим ОСОБА_4 внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК, і цей факт встановлено під час судового розгляду, однак в ході досудового розслідування вказані кошти не були вилучені та визнані речовим доказом, дана грошова сума підлягає спеціальній конфіскації.

В кримінальному провадженні щодо обвинуваченого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Враховуючи призначене обвинуваченому покарання, його особу, суд доходить висновку, що до набрання вироком законної сили його процесуальну поведінку в змозі забезпечити більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою. А тому вважає можливим змінити тримання під вартою на особисте зобовязання.

Керуючись ст.ст. 65-67, ч.4 ст.185 КК України, ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,-

ухвалив:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання у виді 4-х (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 п. 4 ч.3 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Іспитовий строк обчислювати з дня проголошення вироку - 03.11.2026.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді тримання під вартою змінити на особисте зобовязання, звільнивши з-під варти в залі суду.

До набрання вироком законної сили, але не довше, як до 03.01.2027 покласти на ОСОБА_4 наступні обовязки: прибувати за кожною вимогою суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи (служби).

У разі звернення вироку до виконання в частині реального покарання, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 попереднє ув`язнення з 27.06.2026 по день проголошення вироку з розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідає один день попереднього ув`язнення.

Речові докази: - предмет, схожий на пістолет «Retay PM»; змив з предмету, схожого на пістолет «Retay PM», та запаховий слід з предмету, схожого на пістолет «Retay PM», які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити, скасувавши з них арешт, вжитий згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 22.05.2026;

- два предмети, схожих на ручні гранати іноземного виробництва, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - знищити, скасувавши їх арешт, вжитий згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 12.06.2026;

- ручну гранату типу «РГД 5» з маркуванням «157-79», предмет зовні схожий на запал до гранати з маркуванням «168-71 УЗРГ-М 583» та прозору пластикову пляшку, які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП, - знищити, скасувавши арешт, вжитий згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 17.06.2026;

- мобільний телефон «Redmi 8» з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_1 , ІМЕІ1: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 , який зберігається в кімнаті зберігання речових доказів Тульчинського РВП ГУНП у Вінницькій області, - повернути законному володільцю ОСОБА_4 , скасувавши арешт, вжитий згідно ухвали слідчого судді Тульчинського районного суду Вінницької області від 03.07.2026;

На підставі статей 96-1, 96-2 КК України застосувати спеціальну конфіскацію, стягнувши із ОСОБА_4 в дохід держави грошову суму в розмірі 7000 грн, одержану внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263 КК.

Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави 31 769,76 грн. (тридцять одна тисяча сімсот шістдесят девять гривень сімдесят шість копійок) витрат на залучення експертів.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом 30 днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1