Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №148/2567/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Суд: Тульчинський районний суд Вінницької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №148/2567/26

Суддя: Штифурко Л. А.

Справа № 148/2567/26

Провадження №2-а/148/39/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області

в складі: судді Штифурко Л.А.

секретаря Лиженко Є.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

встановив:

В серпні 2026 ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 06 серпня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № Т/26/895 у справі про адміністративне правопорушення, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 грн.

Як підставу для притягнення до адміністративної відповідальності у постанові зазначено, що він, будучи керівником ФГ «МАКСІМ-А», нібито не виконав вимог законодавства щодо ведення військового обліку, зокрема не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений строк про звільнення з господарства працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

З даною постановою позивач не погоджується, вважає її протиправною, необґрунтованою та такою, що прийнята з істотним порушенням установленої законом процедури, з огляду на таке.

В оскаржуваній постанові зазначено, що "06 серпня 2026 року громадянин ОСОБА_1 прибув на розгляд справи та пояснив, що не знав про обов`язок, передбачений абзацом 4 пункту 34 Порядку, вину визнав, просив не притягувати до адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням».

Вказана інформація не відповідає дійсності, оскільки 06.08.2026 він участі у розгляді справи № Т/26/895 у ІНФОРМАЦІЯ_4 не брав, до посадової особи, яка розглядала справу, не прибував, усних пояснень щодо обставин справи не надавав, вини не визнавав та з проханням обмежитися усним зауваженням не звертався.

Таким чином, офіційний індивідуальний акт, яким його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено штраф у сумі 34 000,00 грн., містить опис процесуальних дій та пояснень особи, яких фактично не було.

Позивач вважає, мщо відповідач створив у постанові юридичну видимість його особистої участі у розгляді справи та навіть приписав конкретний зміст пояснень. Вважає, що така обставина сама по собі ставить під обґрунтований сумнів достовірність результатів розгляду адміністративної справи.

Зі змісту постанови не вбачається, якими саме належними і допустимими доказами встановлено, яка конкретна дія або бездіяльність утворює об`єктивну сторону правопорушення; коли саме таке правопорушення було вчинено; які конкретно документи мав подати особисто ОСОБА_1 ; якими доказами підтверджується саме факт їх неподання.

Також позивач вважає, що зі змісту постанови неможливо встановити, за яке саме правопорушення його притягнуто до відповідальності: за порушення обовязку щодо оповіщення та забезпечення явки до ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобовязаних працівників чи неповідомлення про звільнення. Така конструкція постанови, на думку позивача, не дозволяє однозначно встановити, за яке саме діяння його фактично притягнуто до адміністративної відповідальності, а отже не відповідає вимогам правової визначеності.

В зв`язку з чим просить визнати протиправною та скасувати постанову № Т/26/895 від 06 серпня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн., а провадження у справі закрити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Просив позов задовольнити. Зазначив, що раніше на підприємстві військовий облік вела бухгалтер, яка звільнилася. Про те, що ведення військового обліку включає в себе і необхідність, зокрема повідомляти ТЦК та СП про звільнення з підприємства військовозобов`язаних працівників, він не знав. Тому, коли з ІНФОРМАЦІЯ_2 надійло сповіщення про виклик ОСОБА_3 і ОСОБА_4 і забезпечення їх явки, він повідомив, що вказане розпорядження не може виконати, так як дані особи на той момент вже булии звільненні та на підприємстві не працювали.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, з заявою про відкладення судового засідання до суду не звертався.

31.08.2026 за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду надійшов відзив на позов, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_1 не визнаються з наступних підстав.

Так, за результатом аналізу взаємодії підприємств, установ та організацій з ІНФОРМАЦІЯ_3 було встановлено, що ФГ «МАКСІМ-А» («Господарство») було проігноровано та не виконано вимоги абзацу 4 пункту 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 («Порядок»).

У передбачений законом строк керівник ФГ «МАКСІМ-А» ОСОБА_1 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_5 про зміну військово-облікових даних громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , у зв`язку з їх звільненням, чим допустив порушення абзацу 4 пункту 34 Порядку, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що у свою чергу становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З метою притягнення до адміністративної відповідальності 29 липня 2026, головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 відносно керівника господарства ОСОБА_1 було складено протокол №Т/26/895 за ч.3 ст.210-1 КУпАП. Громадянин ОСОБА_1 отримав копію протоколу №Т/26/895, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а також про свої права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, що підтверджується його підписами у протоколі.

На розгляд справи громадянин ОСОБА_1 не прибув, хоча про дату, час та місце був повідомлений належним чином. Заяв чи клопотань від громадянина ОСОБА_1 або уповноваженої ним особи на адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходило.

Відтак, оскільки у матеріалах справи міститься доказ належного повідомлення громадянина ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, справа підлягала розгляду за його відсутності у відповідності до статті 268 КУпАП.

Таким чином, оскільки громадянин ОСОБА_1 , займаючи посаду голови ФГ «МАКСІМ-А» не забезпечив належну організацію та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на господарстві, він порушив вимоги абзацу 4 пункту 34 Порядку, абзацу 6 та 13 статті 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, і як належний суб`єкт цього правопорушення, у відповідності до положень статті 1 Закону України «Про оборону України», статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а також абзацу 4 пункту 16 Порядку, був притягнутий до адміністративної відповідальності у виді накладення штрафу розміром 34 000,00 гривень.

Також відповідач у відзиві зазначає, що постанова №Т/26/895 дійсно містить технічну описку щодо явки позивача на розгляд справи 06.08.2025. Однак вона не має істотного характеру, оскільки стосується виключно опису процесуальної участі особи, не впливає на встановлені в постанові фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення та зроблена ненавмисно і лише в описовій частині постанови. Наявність складу правопорушення у бездіяльності керівника ФГ «МАКСІМ-А» підтверджується сукупністю доказів, які не залежать від факту особистої явки громадянина ОСОБА_1 на розгляд справи.

Також відповідач зазначає, що у позовній заяві відсутнє бодай одне заперечення стосовно суті вчиненого правопорушення.

Навпаки, під час складання протоколу та ознайомлення із суттю обвинувачення, громадянин ОСОБА_1 прямо визнав: «Не знав про такий обов`язок», про що зробив відповідний запис у протоколі, тим самим визнавши свою бездіяльність.

Враховуючи викладене представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі (а.с. 37 зв.бік-38).

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, з копії протоколу № Т/26/895 від 29.07.2026 про адміністративне правопорушення, складеного головним спеціалістом командування ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , слідує, що за результатом аналізу взаємодії підприємств, установ та організацій з ІНФОРМАЦІЯ_6 було виявлено, що ФЕРМЕРСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ «МАКСІМ-А» («Господарство») проігноровано та не виконано вимоги абзацу 4 пункту 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 («Порядок»).

Так, у відповідності до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Р26/06/4476 («розпорядження»), керівник Господарства повинен був оповістити військовозобов`язаних працівників Господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та забезпечити їх прибуття 14.07.2026.

За результатом опрацювання вимог розпорядження, у відповідності до листа керівника ФГ «МАКСІМ-А» №10 від 13.07.2026, «забезпечити явку 14.07.2026 громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 можливості немає по причині їх звільнення з підприємства».

До листа долучено копію наказу №10 від 05.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_3 звільнено з ФГ «МАКСІМ-А» та копію наказу №11 від 12.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_4 також звільнено з ФГ «МАКСІМ- А».

У свою чергу, керівник Господарства не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 у встановлений законодавством строк про зміну військово-облікових даних громадян ІНФОРМАЦІЯ_7 , у зв`язку з їх звільненням, чим допущено порушення абзацу 4 пункту 34 Порядку, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , кабінет № 21 о 06.08.2026 о 15:00 год.

ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення, відображені у протоколі, в яких зазначив, що не знав про такий обов`язок.

До протоколу додається: розпорядження від №Р26/06/4476, лист ФГ «МАКСІМ-А» №10 від 13.07.2026, Наказ №10 від 05.06.2026, Наказ №11 від 12.06.2026.

Другий примірник даного протоколу ОСОБА_1 отримав, про що наявний його підпис (а.с. 37 зв.бік-38).

Згідно копії оскаржуваної постанови № Т/26/895 від 29.07.2026, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 (а.с. 41 зв.бік-42), судом встановлено, що ОСОБА_1 , як керівника ФГ «Максім-А», притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 34000 грн., у зв`язку з порушенням абзацу 4 пункту 34 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобовязаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487, абз. 6, 13 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за настпуних обставин.

Так, у відповідності до розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Р26/06/4476 («розпорядження»), керівник ФГ «Максім-А» повинен був оповістити військовозобов`язаних працівників Господарства ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про їх виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 та забезпечити їх прибуття 14.07.2026.

Однак на виконання вказаного розпорядження керівник ФГ «МАКСІМ-А» ОСОБА_1 листом №10 від 13.07.2026 повідомив ІНФОРМАЦІЯ_3 , що забезпечити явку на 14.07.2026 громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не має можливості у звязку з їх звільнення з підприємства.

Водночас ОСОБА_1 , будучи керівником ФГ «МАКСІМ-А», звільнивши працівників Господарства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не повідомив у визначений законом семиденний термін з дня звільнення ІНФОРМАЦІЯ_3 про зміну військово-облікових даних військовозобовязаних громадян ПАНЧУКА та ГОРАЯ, у зв`язку з їх звільненням, чим допущено порушення абзацу 4 пункту 34 Порядку, абз. 6, 12 ст. 21 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що у свою чергу становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Копію вказаної вище постанови ОСОБА_1 отримав 07.08.2026, про що свідчить його підпис на постанові.

Копія вказаної вище постанови направлена ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 згідно копії супровідного листа (а.с. 41).

Викладені в оскаржуваній постанові обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні копіями повісток № 8032978 та № 8032977 від 29.06.2026, згідно яких ОСОБА_4 та ОСОБА_3 належить з`явитися 14.07.2026 о 09:00 годині для уточнення даних до ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 40 зв.бік); копією листа - відповіді на розпорядження № Р/26/06/4476 вих. №10 від 13.07.2026 за підписом голови Фермерського господарства «Максім-А» Мельника О.В., згідно якого забезпечити явку 14.07.2026 громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не було можливості по причині їх звільнення з його підприємства (а.с. 39).

Підтверджено дані обставини копією наказу №11 від 12.06.2026 про звільнено з роботи з ФГ «Максім-А» ОСОБА_4 за згодою сторін (а.с. 39 зв.бік) та копією наказу №10 від 05.06.2026 про звільнення з роботи з ФГ «Максім-А» ОСОБА_3 за згодою сторін (а.с. 40).

Вказаних обставин не заперечено та не спростовано в судовому засіданні і позивачем. Його заперечення щодо оскажуваної постанови зводяться лише до того, що йому не було відомо про такий обовязок.

Аналізуючи представлені сторонами докази, які досліджені в ході судового розгляду, та вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У частині 3 ст. 210-1 КУпАП визначена відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до положень інших нормативно-правових актів.

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено, тому особливий період в Україні триває по теперішній час.

З метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 запроваджено загальну мобілізацію.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Отже, починаючи з 24 лютого 2022 року і на даний час в Україні діє особливий період.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022.

За приписами ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України «Про мобілізацію і мобілізаційну підготовку» підприємства, установи і організації, щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, зобов`язані вести військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів із числа працюючих, здійснювати заходи щодо бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та в особливий період і надавати звітність з цих питань відповідним органам державної влади, іншим державним органам та органам місцевого самоврядування в установленому порядку.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про оборону України» посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності забезпечують ведення персонального військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, сприяють їх підготовці до військової служби, призову на строкову військову службу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, створенню працівникам належних умов для виконання ними військового обов`язку згідно із законодавством, забезпечують здійснення заходів з їх військово-патріотичного виховання.

У відповідності до ч. 5 ст. 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персональний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей щодо таких осіб за місцем їх роботи або навчання та покладається на керівників центральних та місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності.

Згідно з ч. 1 ст. 42 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» керівники, інші посадові особи органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності та громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, допризовної підготовки, приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, проходження служби у військовому резерві, проходження зборів, мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності, призову на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, прибуття за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном встановлює Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до п.2 Порядку військовий блік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

- фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

- здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

- подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 8 Поряду передбачено, що організація військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників.

Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом (далі - служба персоналу).

У разі відсутності штатної одиниці служби персоналу обов`язки з ведення військового обліку покладаються на особу, яка веде облік працівників в державному органі, органі місцевого самоврядування, на підприємстві, в установі, організації.

Працівники з питань мобілізаційної роботи або мобілізаційних підрозділів (за наявності) безпосередньо організовують роботу з бронювання військовозобов`язаних та контролю за станом ведення військового обліку.

Пунктом 16 Поряду передбачено, що військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до п.п. 80, 83 Порядку районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до затверджених розпорядженнями голів відповідних районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, міських голів планів щороку (у тому числі позапланово) перевіряють стан військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, а також на підприємствах, в установах та організаціях, в яких працюють військовозобов`язані, які заброньовані за цими органами, підприємствами, установами та організаціями на період мобілізації та на воєнний час, а також військовозобов`язані, яким видані мобілізаційні розпорядження. Решта державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій перевіряються один раз на чотири роки.

За результатами документальної перевірки складаються акти, які в тридцятиденний строк з дня отримання відповідей на письмові запити надсилаються державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам та організаціям, а також відповідним органам військового управління Збройних Сил для реагування і вжиття заходів згідно із законодавством.

Відповідно до п.п. 4 п. 34 Порядку з метою ведення персонального військового обліку державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації здійснюють подання у семиденний строк з дня видання наказу про прийняття на роботу (навчання), звільнення з роботи, завершення навчання (відрахування із закладу освіти) до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 4). За наявності технічної можливості подання повідомлень про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів здійснюється засобами Порталу Дія (додаток 28-1) або через кабінет персонального обліку. Повідомлення про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, подане засобами Порталу Дія або через кабінет персонального обліку, додатково в паперовій формі не подається.

Відповідно до пункту 87 Порядку посадові особи державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема за неподання до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки списків громадян, які підлягають приписці до призовних дільниць, за прийняття на роботу призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які не перебувають на військовому обліку, незабезпечення оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів про їх виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, перешкоду їх своєчасній явці на збірні пункти, призовні дільниці, несвоєчасне подання документів, необхідних для ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та неподання відомостей про таких осіб несуть відповідальність згідно із законом.

Адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) згідно ст. 235 КУпАП розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч. 2 ст. 251 КУпАП).

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 280 КУпАП).

Докази, надані сторонами по справі, мають бути належним чином досліджені судом із наданням їм відповідної правової оцінки на предмет їх належності і допустимості, повноти та достатності для визнання правомірності дій та рішень суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З аналізу встановлених в ході судового розгляду обставин, суд доходить таких висновків.

Організація військового обліку на підприємствах, в установах та організаціях покладається на відповідних керівників. Обов`язки з ведення військового обліку в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях покладаються на працівників служби персоналу, служби управління персоналом.

У семиденний строк з дня видання наказу про звільнення з роботи державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації подають до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, повідомлення про зміну облікових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Жодних доказів або ж даних, які б вказували на те, що на ФГ «МАКСІМ-А» військовий облік вівся відповідальною особою, суду надано не було та таких матеріали справи не містять. А тому саме позивач, як керівник господарства, одноособово здійснює та є відповідальним за організацію, ведення персонального військового обліку.

ОСОБА_1 , як керівник ФГ «МАКСІМ-А», після звільнення військовозобов`язаних працівників вказаного господарства ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повинен був протягом семиденного терміну з дня прийняття наказу про звільнення вказаних осіб подати повідомлення про зміну облікових даних вказаних працівників згідно додатку 4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Вказаного обовязку ОСОБА_1 виконано не було. Факт неподання повідомлень позивачем не заперечується, обгрунтовується лише незнанням таких законодавчих вимог. Водночас, незнання закону не звільняє від відповідальності. Сам факт невиконання обовязку, встановленого законом, свідчить про наявність в діях поивача об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Доводи позивача про порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки в оскаржуваній постанові зазначено, що 06 серпня 2026 року він прибув на розгляд справи, визнав вину та давав пояснення, хоча цього насправді не було, суд відхиляє. Суд зауважує, що відповідачем визнано той факт, що справа була розглянута у відсутність відповідача. Водночас, ця обставина не вказує на порушення процедури розгляду, не впливає на встановлені в постанові фактичні обставини вчинення адміністративного правопорушення, не виключає події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач не заперечив та не спростував викладених в оскаржуваній постанові обставин, зазначивши,що не знав про необхідність повідомлення ТЦК та СП пр звільнення працівників. Крім того, суд установив, що позивач був належним чином повідомлений про дату та час розгляд справи 06.08.2026 о 15.00год., оскільки був присутній при складанні протоколу №Т/26/825 від 29.07.2026, який покладено в основу оскаржуваної ним постанови, отримав другий його примірник, права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, йому було роз`яснено. Тобто, він мав можливість реалізувати права, передбачені статтею 268 КУпАП. Однак не зявився на розгляд без повідомлення причин неявки, тобто сам не скористався своїм правом участі в розгляді адміністративної справи відносно нього.

Отже, з досліджених в ході судового розгляду доказів в їх сукупності суд доходить висновку, що начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 при притягненні ОСОБА_1 06.08.2026 до адміністративної відповідальності діяв правомірно, врахувавши всі обставини справи, дійшов обгрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, за наслідками чого виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому, як слідує із оскаржуваної постанови №Т/26/825 від 06.08.2026 ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за невиконання конкретного обов`язку, а саме за неподання повідомлення про зміну облікових даних працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у зв`язку з їх звільненням, а не за невиконання розпорядження про оповіщення та забезпечення їх прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 14.07.2026.

За таких обставин суд доходить висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 та правомірність дій відповідача щодо притягнення його до адміністративної відповідальності.

У зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 72-77, 79, 90, 139, 205, 242-246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210, 235, 245, 247, 215, 252, 254, 256, 268, 279, 280, 283, 293 КУпАП, Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року, суд,

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повне рішення складено 03.11.2026.

Суддя Л.А. Штифурко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua