Рішення від 26 жовтня 2026 р. у справі №926/3734/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58601, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 52-47-40, inbox@cv.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Справа № 926/3734/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Чернівці”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Зизифус”

про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 117 331,86 грн.

Суддя Проскурняк О.Г.

Секретар судового засідання Пупеза Є.Д.

Представники сторін:

Від позивача - Білянський М.І.

Від відповідача - не з`явились

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Чернівці” звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Зизифус” про стягнення заборгованості за договором поставки в сумі 117 331,86 грн.

Позов обґрунтовано тим, що між “Комфорт-Буд Чернівці” та ТОВ “Зизифус” 17.09.2025 укладено договір поставки № 73/25 від 17 вересня 2025 року, відповідно до умов якого позивач зобов`язався поставити товар, а відповідач — прийняти його та оплатити у встановленому договором порядку.

Представник позивача вказує, що належним чином виконав свої зобов`язання, передавши відповідачу товар на загальну суму 284 416,49 грн. Однак відповідач здійснив лише часткову оплату, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 86 235,60 грн.

У зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо повної оплати поставленого товару, позивач просить стягнути основний борг, пеню, штраф, інфляційні втрати та 3 % річних на загальну суму 117 331,86 грн, а також понесені судові витрати.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 вересня 2026 року, судову справу № 926/3734/26 передано на розгляд судді Проскурняку О.Г.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 21 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12 жовтня 2026 року.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2026 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3734/26; призначено справу до розгляду по суті на 27 жовтня 2026 року.

Відповідач явку належного представника в судове засідання вкотре не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце судового засідання.

В силу приписів частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до відомостей, що містяться в автоматизованій системі документообігу суду, у ТОВ “Зизифус” наявний електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України, особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Згідно довідок про доставку електронного листа, що містяться в матеріалах справи, ухвали суду по справі доставлені до електронного кабінету відповідача.

Частиною 2 статті 178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

З огляду на зазначене вище, суд констатує про належне повідомлення відповідача про час, дату та місце судового засідання. При цьому, відповідач не скористався своїм правом на участь в судових засіданнях та подання відзиву на позов.

За таких обставин, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні 27 жовтня 2026 року підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В порядку статей 8, 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів.

На виконання вимог статті 223 Господарського процесуального кодексу України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 219 Господарського процесуального кодексу України, вступну та резолютивну частину рішення у даній справі проголошено у судовому засіданні 27 жовтня 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, 17 вересня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Чернівці” (далі – Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Зизифус” (далі – Покупець) укладено Договір поставки № 73/25 (далі – Договір).

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність Покупцю, а Покупець прийняти й оплатити Товар та, за наявності Супутні послуги, у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Постачальник зобов`язується відвантажувати Товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних Заявках-Замовленнях (далі – Заявках) Покупця переданих усно або письмово представнику Постачальника. Ціна товару та супутніх послуг зазначається у рахунка – фактурі та/або видаткових накладних.

Згідно пунктів 2.1., 2.2. Договору, ціна товару вказується у видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору. Загальна сума Договору складається з сукупної вартості товару вказаних в видаткових накладних до Договору.

Згідно видаткових накладних: № 669 від 13 жовтня 2025 року; № 844 від 23 грудня 2025 року, Постачальник поставив, а Покупець отримав Товар на загальну суму 284 416,49 грн. Зазначені видаткові накладні підписані представниками Сторін та скріплені їх печатками.

Крім цього, факт доставки Товару підтверджується Товарно-транспортною накладною № Ч-ПД-00139 від 23 грудня 2025 року.

Пунктами 5.1, 5.2. Договору визначено, що Покупець здійснює 100 % (сто відсоткову) передоплату у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів, з дня виставлення рахунку. Поставка товару Постачальником здійснюється після 100 % (сто відсоткової) попередньої оплати. В разі порушення Покупцем строків перерахування попередньої оплати Постачальник має право перенести строк поставки за даним Договором відповідно до кількості днів такого прострочення.

Відповідно до пункту 5.3 Договору, Постачальник має право здійснити поставку товару без попередньої оплати, або з частковою оплатою. В такому випадку Покупець оплачує поставлений товар за цінами, вказаними у видаткових накладних, на умовах даного Договору.

Згідно пункту 5.4. Договору, Покупець повинен здійснити остаточний розрахунок за поставлений товар не пізніше 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання Товару.

Відповідно до платіжних інструкцій № 409 від 13 жовтня 2025 року, № 435 від 06 листопада 2025 року, № 11 від 23 січня 2026 року, відповідач здійснив лише часткову оплату вартості поставленого Товару в сумі 198 180,89 грн, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 53 235,60 грн.

Доказів повної оплати поставленого товару, спростування розміру заявленої заборгованості або належного виконання інших грошових зобов`язань відповідачем суду не надано.

Так, суд враховує, що відповідно до пункту 5.3 Договору, Постачальник має право здійснити поставку товару без попередньої оплати або з частковою оплатою. У такому випадку Покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар на умовах, визначених Договором.

Отже, погоджуючи відповідні умови Договору, сторони передбачили можливість поставки товару без здійснення попередньої оплати, водночас встановивши обов`язок Покупця здійснити остаточний розрахунок за фактично отриманий товар у строк, визначений пунктом 5.4 Договору.

Таким чином, оскільки відповідачем здійснено лише часткову оплату Товару, у нього залишився обов`язок сплатити решту вартості у строк встановлений умовами Договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Покупець не сплатив повну вартість поставленого Товару у строк, встановлений пунктом 5.4. Договору.

Частиною 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Суд зазначає, що умовами пунктів 7.2 та 7.3 Договору сторонами погоджено різні види господарсько-договірної відповідальності за порушення строків оплати поставленого товару.

Відповідно до пункту 7.2. Договору, кожна із сторін, яка неналежно виконує свої зобов`язання за цим Договором (прострочення розрахунку / відвантаження товару), повинна сплатити на користь іншої Сторони суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої до сплати суму заборгованості / не поставленої партії товару, за кожен день прострочення виконання.

Згідно пункту 7.3. Договору, при затримці оплати Товару більше ніж на 30 (тридцять) календарних днів понад установлений цим Договором термін, Покупець сплачує штраф у розмірі 10 % (десять відсотків) від несвоєчасного перерахованої суми коштів.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені та штрафу з урахуванням умов Договору, періодів прострочення та розміру непогашеної заборгованості, суд вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур`єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Відтак, суд зазначає, що інфляційні втрати та три проценти річних, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, мають компенсаційний характер та спрямовані на захист майнових інтересів кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і компенсацію за користування боржником коштами, які своєчасно не були сплачені кредитору.

Враховуючи встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд вважає наявними правові підстави для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основної заборгованості, пені, штрафу, інфляційних втрат та трьох процентів річних є обґрунтованими та підтверджуються наявними у справі доказами.

Стосовно розподілу судових витрат.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Підпунктом 2.1. частини 2 статті 4 вказаного Закону України “Про судовий збір” унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставку судового збору встановлено у такому розмірі: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 1 січня 2026 року статтею 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2026 рік” встановлений прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 328,00 грн.

Так, за подання позовної позивачем сплачено 3 328,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією № 2987 від 18 вересня 2026 року.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, з огляду на задоволення позову, сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн слід покласти на відповідача.

Крім цього, положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

17 березня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Чернівці” (далі – Клієнт) та Адвокатським об`єднанням “Лігал Біт Груп” (далі – Адвокатське об`єднання) укладено Договір № 62 про надання правничої допомоги. (далі – Договір про надання правничої допомоги)

Згідно змісту пункту 1.1. Договору про надання правничої допомоги, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання щодо надання правничої допомоги Клієнту та/або Підзахисному. Правнича допомога надається: в будь-яких справах / провадженнях / спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських, про адміністративні правопорушення тощо).

Відповідно до пункту 3.1. Договору про надання правничої допомоги, формою винагороди Адвокатського об`єднання за надану відповідно до цього Договору є гонорар Адвокатського об`єднання та додаткова винагорода Адвокатського об`єднання.

Пунктом 3.3. Договору про надання правничої допомоги визначено, що про розрахунку вартості гонорару Адвокатського об`єднання згідно даного Договору враховується час, витрачений партнерами, адвокатами Адвокатського об`єднання на виконання доручень Клієнта. Вартість однієї години роботи партнерів, адвокатів Адвокатського об`єднання за надані ним правничі послуги становить – 1 600,00 грн

Згідно пункту 3.4. Договору про надання правничої допомоги, розмір, порядок обчислення (погодинного) гонорару Адвокатського об`єднання за виконання доручення Клієнта узгоджується Сторонами та визначається у Додатковій угоді до цього Договору.

Так, 17 вересня 2026 року між Сторонами укладено Додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги, в якій узгодили, що гонорар Адвокатського об`єднання становить 9 600,00 грн.

Крім цього, 17 вересня 2026 року Сторонами підписано та скріплено їх печатками Акт про надання правничої допомоги.

Підписанням цього Акту, Клієнт підтвердив, що претензій по об`єму, якості та строками надання правничої допомоги не має. Загальна сума гонорару склала 9 600,00 грн.

В Додатковій угоді від 17 вересня 2026 року та Акті про надання правничої допомоги від 17 вересня 2026 року описано надані Адвокатом послуги, кількість затраченого часу та вартість наданих послуг.

Як вбачається з платіжною інструкції № 2986 від 18 вересня 2026 року, Клієнт сплатив на користь Адвокатського об`єднання вартість наданої правничої допомоги в сумі 9 600,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем під час звернення з позовом до суду.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно положень пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи характер спірних правовідносин, предмет та ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, її документальне підтвердження, а також критерії співмірності, розумності та реальності судових витрат, суд дійшов висновку, що заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи.

При цьому доказів необґрунтованості або неспівмірності заявлених витрат суду не надано.

За таких обставин суд вважає за необхідне витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 600,00 грн покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 13, 73 – 79, 86, 123, 129, 194, 219, 222 - 240 Господарського процесуального кодексу

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Зизифус” (58004, Чернівецька обл., Чернівецький р-н, місто Чернівці, пров. Ходорівський 4-й, буд. 1А, код ЄДРПОУ 44510834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Комфорт-Буд Чернівці” (58018, Чернівецька обл., Чернівецький р-н., місто Чернівці, вул. Маланчука Олександра лейтенанта, будинок 34-З, код ЄДРПОУ 44345884, р/р НОМЕР_1 АТ КБ “ПРИВАТБАНК”) заборгованість у розмірі 117 331,86 грн. (з яких сума основного боргу – 86 235,60 грн, пеня – 16 200,48 грн, штраф – 8 623,56 грн, інфляційні втрати – 4 663,28 грн, 3 % річних – 1 608,94 грн), судовий збір в сумі 3 328,00 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 9 600,00 грн.

Повний текст рішення складено та підписано – 03 листопада 2026 року.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Західного апеляційного господарського суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Г. Проскурняк