Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №926/3243/26 — Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Чернівці

30 жовтня 2026 рокуСправа № 926/3243/26

Cуддя Господарського суду Чернівецької області Гушилик С.М., за участю помічника судді Петровської В.С., яка за дорученням судді виконує повноваження секретаря судового засідання, розглянувши справу №926/3243/26

За позовом Обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” (55023, м.Чернівці, вул.Руська, 207-А)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” (58002, м.Чернівці, вул.Пауля Целана, 6)

За участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, вул.Котляревського, 1)

Про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 336778,46 грн

За участі представників:

Від позивача: Іванюк Б.О. – адвокат (ордер СЕ №1147265 від 06.08.2026р.)

Від відповідача: Савка О.Т. – представник (дов.№145 від 02.01.2026р.)

Від третьої особи: Юркова Г.В. – представник (витяг з ЄДР)

СУТЬ СПОРУ: Обласне комунальне некомерційне підприємство “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” про визнання недійсними додаткових угоди №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року та стягнення коштів в сумі 336778,46 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що за результатами процедури закупівлі електричної енергії між Обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” укладено договір про закупівлю товару за бюджетні кошти на постачання електричної енергії №3 від 31.12.2022 року, за яким відповідач взяв на себе зобов`язання поставити позивачу у 2023 році електричну енергію, а останній зобов`язався оплатити товар. Ціна договору становить 2860629,96 грн, та ПДВ – 476771,66 грн, очікуваний обсяг закупівлі – 657500 кВт/год., з можливістю зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування та фактичної потреби позивача.

В подальшому до вищевказаного договору сторони уклали додаткові угоди до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року: №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року, якими збільшили ціну електричної енергії та зменшили очікуваний обсяг закупівлі. Згідно актів прийому-передачі електричної енергії позивачем за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року спожито електричної енергії у кількості 435735кВт/год. на загальну суму 2232573,34 грн та проведено оплату в повному обсязі, тобто умови договору сторонами виконано.

Проте, на думку позивача, додаткові угоди №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року до договору №3 від 30.12.2022 року укладені всупереч вимог п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, щодо збільшення ціни без визначеного у договорі порядку зміни, документального підтвердження коливання ціни на ринку та суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а тому у відповідності до вимог ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України підлягають визнанню їх недійсними.

Внаслідок недійсності таких угод ОКНП “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” переплачено відповідачу за електричну енергію, яка не була поставлена, бюджетні кошти у розмірі 336778,46 грн, які позивач у відповідності до вимог ст.1212 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача.

06.08.2026 року відділом документального та інформаційного забезпечення суду зареєстровано матеріали позовної заяви за вх.№3243, позовну заяву передано судді Гушилик С.М.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовчого засідання на 31.08.2026 року та залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області.

25.08.2026 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№4108), в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на те, що позовні вимоги є безпідставним, так: додаткова угода №1 від 07.08.2023 року укладена на законних підставах, передбачених п.п.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" та п.14.6.7 договору, а додаткові угоди №2 від 14.08.2023 року і №3 від 13.09.2023 року укладені на законних підставах, передбачених п.п.2 п.19 Особливостей, незбільшення загальної суми договору дотримана, коливання ринкової ціни підтверджено належними доказами, позивачем правочин був схвалений, висновки акту ревізії Держаудитслужби не мають преюдиційного значення, вимога про стягнення коштів задоволенню не підлягає.

Від третьої особи, 28.08.2026 року, надійшли письмові пояснення у справі (вх.№4173), в яких підтримує позовні вимоги, посилаючись на те, що дійсно ревізією встановлено, що в порушення умов п.14.6.2 договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року вимог п.5 с.41 та п.2 ч.5 ст.41 Законом України "Про публічні закупівлі" та п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. № 1178, внаслідок укладення додаткових угод №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року на збільшення ціни 1кВТ електроенергії без визначеного у договорі порядку зміни, документального підтвердження коливання ціни на ринку та більше ніж на 10% у період з 01.07.2023р. по 31.12.2023р. позивачем зайво сплачені постачальнику за електроенергію 336,78 тис.грн, чим завдано обласному бюджету збитків.

31.08.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх.№4177), в якій не погоджується з доводами відповідача, посилаючись на те, що додаткові угоди №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року були укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", п.19 Особливостей, а також умов самого договору; позивач не заявляє про недійсність додаткових угод з підстав перевищення 10% обмеження, а посилається на відсутність у договору порядку зміни ціни та відсутність належного документального підтвердження ринкового коливання ціни за відповідні розрахункові періоди; позивач при зверненні з даним позовом виконав свій обов`язок, покладений на нього вимогою Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області.

В судовому засіданні 31.08.2026 року оголошено перерву до 22.09.2026 року.

04.09.2026 року від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив (вх.№4258), в якій відхиляє доводи позивача, посилаючись на те, що позивач у відповіді на відзив фактично намагається змінити підставу позову, що не може братися до уваги; саме з вимоги аудиту вбачається, що додаткові угоди укладені з перевищенням 10%; доводи позивача стосовно вимоги недійсності додаткових угод не обґрунтовані; обов`язок позивача виконати вимогу Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області не спростовують факту схвалення правочину.

21.09.2026 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання (вх.№3751).

Ухвалою суду від 22.09.2026 року відкладено підготовче засідання на 12.10.2026 року.

07.10.2026 року від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№4765), в яких підтримує свою позицію викладену у відзиві на позов та своїх запереченнях.

Ухвалою суду від 12.10.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.10.2026 року.

В судовому засіданні, 23.10.2026 року суд заслухав вступне слово учасників процесу та перейшов до з`ясування обставин і дослідження доказів, у зв`язку зі браком часу у судовому засіданні оголошено перерву до 30.10.2026 року, про що представники сторін повідомленні під розписку.

28.10.2026 року від відповідача надійшли письмові заперечення стосовно розміру витрат на правничу допомогу, в обґрунтування яких зазначає, що обсяг наданих послуг і розмір витрат не підтверджені належними доказами, не доведено зв`язок витрат, заявлена сума неспівмірна зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і витраченим часом, а відтак, просить зменшити їх розмір.

29.10.2026 року позивач звернувся із письмовим клопотанням про відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу (вх.№5086), в яких просить відмовити в задоволенні заперечень відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, та стягнути в відповідача 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача.

Представник позивача у судовому засідання 30.10.2026 року підтримала в повному обсязі заявлені позовні вимоги та просила визнати оспорювані додаткові угоди недійсними, стягнути з відповідача безпідставно сплачені бюджетні кошти та покласти на відповідача судові витрати.

В свою чергу представниця третьої особи підтримала свою письмову позицію.

Представник відповідача наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві та додаткових поясненнях, а також при винесенні рішення врахувати його позицію стосовно судових витрат.

Дослідивши всі докази та з`ясувавши обставини справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у ст.129 Конституції України та ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд –

ВСТАНОВИВ:

30.12.2022 року між Обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” (далі – споживач) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” (далі - постачальник) укладено договір №3 про закупівлю електричної енергії споживачу (далі – договір) (а.с.11-14).

У відповідності до вимог п.1.1 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі" з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022р. № 1178 та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. №312 (далі – ПРРЕЕ).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується постачати споживачу у 2023 році електричну енергію код 09310000-5 – електрична енергія за ДК 021:2015 “Єдиний закупівельний словник” (далі – електрична енергія/товар/електроенергія), а споживач зобов`язується прийняти та оплатити електричну енергію, на умовах цього договору.

Очікувані договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором становлять 657500кВт/год та визначені в додатку 1 до договору (п.2.2 договору).

Термін поставки (передачі) товару: з дати, зазначеної в повідомленні, що є додатком 5 до цього договору, але не раніше дати зміни постачальника, що підтверджується відповідним повідомленням адміністратора комерційного обліку до 31.12.2023 року включно. Місце поставки (передачу) товару – об`єкти споживача за адресою 58023 м.Чернівці, вул.Руська, 207а, Проспект Незалежності, 98 (п.п.3.1-3.2 договору).

Пунктом 5.1 визначено ціну договору – 2860629,96 грн, крім того ПДВ – 476771,66 грн. Ціна за 1кВт/год електричної енергії визначається та змінюється відповідно до додатку 2 до цього договору. До загальної вартості цього договору включену витрати на послуги з передачі електричної енергії за регульованими тарифами. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Споживач бере зобов`язання з отримання електричної енергії та його оплати в термін і строки, передбачені цим договором (п.п.5.1-5.4 договору).

В розділі 6 договору сторони визначили права і обов`язки, зокрема: - споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому договорі. Купувати електричну енергію із забезпеченням рівня якості електричної енергії як товару та комерційних послуг, відповідно до вимог діючих стандартів якості, а також на отримання компенсації за порушення таких вимог; змінювати очікувані договірні обсяги споживання електричної енергії залежно від фактичної потреби споживача та відхилятися від договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності в розрахунковому періоді (п.6.1.1, 6.1.10 договору).

Споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.6.2.1 договору).

В свою чергу постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію в терміни та в строки передбачені цим договором; та зобов`язаний забезпечувати належну якість постачання електричної енергії відповідно до вимог чинного законодавства та цього договору (п.п.7.1.1, 7.2.1 договору).

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором (п.8.2 договору).

Згідно з вимогами п.13.1 договору зміни договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, зазначених у цьому договорі та оформляються у письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди.

Положеннями п.п.13.2-13.3 договору визначено, що пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язано у разі її прийняття. Обмін її інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Згідно з пунктом 14.1 договір вважається укладеним та дійсним з моменту його підписання, та набуває чинності з 01.01.2023 року і діє до 31 грудня 2023 року а в частині розрахунків діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

У відповідності до умов п.14.6 договору істотні умови цього договору не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей.

Зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника. Погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення (п.п.14.6.1-14.6.2 договору).

Договірна величина споживання електричної енергії на 2023 рік визначена сторонами у додатку №1 до договору №3 від 30.12.2022 року: 657500 кВт·год.

Згідно додатку 4 до договору №3 від 30.12.2022 року – комерційна пропозиція – ціна електричної енергії за 1 кВт/год становить 4,350765 грн.

Договір про закупівлю електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року підписано сторонами та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень.

У подальшому між постачальником та споживачем до договору № 3 від 30.12.2022 року укладено ряд додаткових угод, в яких змінювали ціну за 1 кВт/год та зменшували орієнтований обсяг товару, а саме:

1) угода №1 від 07.08.2023р., ціна – 4,51812 грн з ПДВ, обсяг – 641238,85 кВт/год;

2) угода №2 від 14.08.2023р., ціна – 5,44308 грн з ПДВ, обсяг – 566936 кВт/год;

3) угода №3 від 13.09.2023р., ціна – 6,09542 грн з ПДВ, обсяг – 534405,72 кВт/год;

4) угода №4 від 22.12.2023р., сторони домовились зменшити обсяг та ціну договору без зміни ціни за 1 товару, так загальна вартість договору становить 2232573,34 грн в тому числі ПДВ, очікуваний обсяг - 435736 кВт/год;

На виконання умов договору №3 від 30.12.2022 року постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 435735 кВт/год, що підтверджено актами приймання-передачі електричної енергії (а.с.30-41):

За отримані послуги споживач провів розрахунок на загальну суму 2232573,34 грн, що підтверджено платіжними документами, в яких споживач прямо зазначав в призначені платежу за постачання електричної енергії по договору №3 від 30.12.2022р. по актам (а.с.30-а-41-а).

Позивач звертаючись з позовом до суду, зазначив, що з договірних відносин вбачається невідповідність укладеної додаткової угоди №1 від 07.08.2023 року п.п.7 п.19 Особливостей, укладених додаткових угод №2 від 14.08.2023 року та №3 від 13.09.2023 року положенням п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", п.2 п.19 Особливостей, у зв`язку із чим просить визнати недійсними додаткові угоди №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року та стягнути надмірно сплачені кошти в сумі 336778,46 грн.

Відповідач заперечує проти позиції позивача, посилаючись на те, що додаткові угоди укладені згідно вимог Особливостей та Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із чим заперечує щодо задоволення позовний вимог.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з поставки товару на підставі укладеного договору в силу ст.11 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання спірних додаткових угод до договору про закупівлю недійсними та стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 336778,46 грн.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч.1 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон).

Згідно з визначеннями, наведеними у п.п.6, 11, 22 ст.1 Закону, договір про закупівлю господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники суб`єкти, визначені згідно із ст.2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

У відповідності до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору (ст.632 ЦК України).

Договір про постачання електричної енергії споживачу - домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами (пп.1.1.2 п.1.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії).

Суд встановив, що за результатами процедури відкритих торгів між відповідачами укладений договір про постачання електричної енергії споживачу.

Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (ч.4 ст.41 Закону).

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, Закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 року у справі №924/674/21, метою регулювання, передбаченого ч.5 ст.41 Закону "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Тобто, передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів.

Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст.652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Згідно з положеннями п.2 ч.5 ст.41 Закону зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: - збільшення ціни за одиницю товару до 10%; -збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; - така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; - така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; - обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України №1178 від 12.10.2022 року затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості), які встановлюють порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Пунктом 19 Особливостей визначено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, перелік яких наведено в даному пункті.

Зокрема п.п.2 п.19 Особливостей передбачено погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

За умовами п.7 п.19 Особливостей можливість зміни ціни договору у випадку зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку “на добу наперед”, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни цін.

Згідно з роз`ясненням Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю" від 27.10.2016р. несення змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим. Перелік органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, не є вичерпним.

Для прийняття рішення про збільшення ціни товару у замовника повинні бути обґрунтовані підстави, зокрема, надані постачальником підтвердження (довідка, експертний висновок) компетентних органів (установ, організацій) про підвищення цін на ринку відповідної продукції.

Верховний Суд у постанові №927/491/19 від 18.06.2021р. зазначив, що постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Верховний Суд у постанові від 28.09.2023р. по справі №927/56/23 зазначив про те, що право сторін договору на внесення змін до нього не може відбуватися з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, відповідно, свобода договору не може превалювати над дотримання вимог закону.

Відтак, обов`язкові умови, необхідні для зміни ціни за одиницю електричної енергії (як товару), визначені саме у п.2 ч.5 ст.41 Закону, за яким істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Таким чином, законодавець не лише встановив обов`язкову вимогу щодо пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й відсоткове обмеження такого збільшення (до 10%).

Верховний Суд у постанові від 16.02.2023р. по справі №903/366/22 зазначає, що виключно коливання цін на ринку електричної енергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 врахувала, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Тобто, сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025р. у справі № 916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.11.2025р. у справі №920/19/24 виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10.09.2014р. №442 Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку ст.86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023р. у справі №926/3244/22).

До принципів здійснення публічних закупівель (ч.1 ст.5 Закону) віднесені максимальна економія, а також ефективність та пропорційність. Замовники, учасники процедур закупівлі, суб`єкт оскарження, їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом (ч.5 ст.5 Закону).

Як встановлено судом, 30.12.2022 року між Обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” і Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", укладено договір про закупівлю електричної енергії споживачу.

Суд у справі встановив, що на виконання умов договору №3 від 30.12.2022 року постачальник поставив споживачу електричну енергію в загальному обсязі 435735 кВт/год, що підтверджено актами приймання-передачі електричної енергії.

Протягом строку дії договору, між постачальником та ку укладено ряд додаткових угод, в яких змінювали ціну за 1 кВт/год та зменшували орієнтований обсяг товару, а саме:

1) угода №1 від 07.08.2023р., ціна – 4,51812 грн з ПДВ, обсяг – 641238,85 кВт/год;

2) угода №2 від 14.08.2023р., ціна – 5,44308 грн з ПДВ, обсяг – 566936 кВт/год;

3) угода №3 від 13.09.2023р., ціна – 6,09542 грн з ПДВ, обсяг – 534405,72 кВт/год;

4) угода №4 від 22.12.2023р., сторони домовились зменшити обсяг та ціну договору без зміни ціни за 1 товару, так загальна вартість договору становить 2232573,34 грн в тому числі ПДВ, очікуваний обсяг - 435736 кВт/год;

Позивач стверджує, що оскаржувані додаткові угоди до договору укладені з порушенням вимог Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі" та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", так як ціна за додатковими угодами збільшилась без достатніх правових підстав.

З огляду на викладене позивач просить оспорювані додаткові угоди визнати недійсними та повернути на користь Обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” сплачені за цими угодами кошти.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5-6 ст.203 цього Кодексу.

Недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 ЦК України.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до положень ч.1-2 ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом (ч.2 ст.632 ЦК України).

За змістом ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії (п.2 цієї частини).

Таким чином, системний аналіз положень ст.ст.651-652 ЦК України та положень п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022р. у справі №927/636/21, від 07.12.2022р. у справі №927/189/22, від 16.02.2023р. у справі №903/383/22).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч. 1, 2 ст.712 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.3 ст.632 ЦК України, зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до вимог ч.1 ст.651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Варто відмітити, що Закон не містить виключень з цього правила.

Ціна є істотною умовою договору та установлюється за домовленістю сторін (ст.ст. 632, 638 ЦК України).

Стаття 652 ЦК України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Варто зауважити, що відповідач погодився з умовами проекту договору, та з тим, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами, у повному обсязі, крім випадків, визначених постановою.

Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Постачальник має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Отже, суд зазначає, що сторони, укладаючи договір погодились з істотними умовами договору, зокрема, щодо ціни.

При цьому, згідно з ч.4 ст.41 Закону та п.19 Особливостей визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції, крім визначених випадків

Відповідно до п.7 ч.5 ст.41 Закону, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Цей підпункт дозволяє внести зміни до договору про закупівлю в частині зміни ціни у випадку зміни індексу споживчих цін, який визначається Державною службою статистики.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції, ІСЦ) - показник, який щомісяця розраховує Державна служба статистики та який характеризує рівень інфляції в країні. ІСЦ відображає зміни в часі загального рівня цін на фіксований набір товарів і послуг (споживчий набір), які купує населення для особистого споживання. Споживчий набір товарів (послуг)-представників це фіксований набір (перелік) товарів і послуг, які населення купує регулярно для особистого споживання і які мають суттєву частку у споживчих грошових витратах.

Як вбачається із матеріалів спраи сторонами підписано додаткову угоду №1, за умовами якої внесено зміни до ціни – 4,51812 грн з ПДВ, та обсягу електричної енергії – 641238,85 кВт/год, підставою для укладення якої слугував лист ТОВ “ЧОЕК” №12.3/1207 від 27.04.2023 року, відповідно до якого постановою Національної комісії з державного регулювання, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 21.12.2022 року №1788 підвищено тариф на послуги з передачі електричної енергії ПРАТ “НЕК “УКРЕНЕРГО” у 2023 році з 345,64 грн. до 430,25 грн. за 1 МВт*год без ПДВ.

Так, 14.08.2023 року між сторонами було укладено додаткову угоду №2, відповідно до якої керуючись п.2 п.19 Особливостей, змінено ціну за одиницю електричної енергії пропорційно коливанню ціни такого на ринку без збільшення загальної вартості договору. Підставою для внесення змін стало звернення постачальника у листі №12.3/3114 від 08.08.2023 року щодо наявності коливання середньозваженої ціни електричної енергії в період з червня 2023 року по липень 2023 року, що підтверджується ціновою довідкою Чернівецької торгово-промислової палати № 1006 від 31.07.2023, відповідно до якої середньозважена ціна електричної енергії на ринку “на добу наперед” за липень 2023 року порівняно з червнем 2023 року зросла на 23,50 %

На виконання умов договору, 13.09.2023 року сторони уклали додаткову угоду №3, у зв`язку із збільшенням ціни електричної енергії на 13,42 % відповідно до роздруківки з сайту ДП “Оператор ринку”.

Внесення змін до договору про закупівлю у випадках, які передбачені Законом та умовами договору, має відбуватися шляхом укладення додаткової угоди, а також бути обґрунтованим та документально підтвердженим у спосіб, встановлений у договорі.

Кожен із цих випадків застосовується у залежності від виникнення підстав, що спричинили внесення відповідних змін у договір про закупівлю. У зв`язку з тим, що зміни у передбачених випадках можуть відбуватися як в бік збільшення, так і в бік зменшення, ціна договору про закупівлю може змінюватися в залежності від таких змін без зміни обсягу закупівлі.

Вищезазначеною нормою законодавець прямо вказав про можливість зміни істотних умов договору про закупівлю після чого підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі лише у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю.

Вказане узгоджується з позицією Касаційного господарського суду від 04 вересня 2019 року у справі № 904/8354/16 (п.п.59-60 постанови).

Сторонами у договорі визначено, а саме п.п.13.2-13.3, що пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору. Пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін її інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування.

Пунктом 14.6 договору передбачено, що істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, передбачених пунктом 19 Особливостей.

Нормативно-правові акти відповідного уповноваженого органу або Держави щодо встановлення регульованих цін (як це передбачено умовами договору), на підтвердження наявності підстав для застосування положень пункту 7 ч. 5 ст. 41 Закону відповідачем надано не було.

Слід також наголосити, що відсоток зміни ціни товару має відповідати зміні індексу споживчих цін, курсу іноземної валюти, біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів.

Зокрема, при розгляді Касаційним господарським судом справи №910/20141/20 (постанова від 13.10.2021 року) встановлено, що відповідно до науково-практичного висновку Торгово-промислової палата України № 3524/21-9.2 від 16.12.2020 року, істотна зміна обставин за законодавством України (ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України) надає право позивачу ініціювати (вимагати) внесення змін до договору про постачання в частині правомірного та вмотивованого збільшення ціни продукції на 1%.

Однак, у даній справі, підвищення ціни за товар в порівнянні із ціною договору №3 від 30.12.2022 року, не відповідає зміні індексу споживчих цін, відтак суперечить п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та договору №3 від 30.12.2022 року про постачання електричної енергії.

Отже, зважаючи на вищевикладені обставини, суд зазначає, що постачальником не підтверджено необхідність зміни істотних умов договору про закупівлі шляхом підвищення ціни за товар та не надано належне обґрунтування збільшення індексу споживчих цін, що зумовило б необхідність збільшення ціни за товар.

Згідно з ч.5 ст.13 ЦК України, не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, як і у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір.

Порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації). Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду у справі №927/491/19 від 18.08.2022 року.

Верховний Суд у постанові від 02.04.2026 року по справі №918/754/24 погодився із висновком суду першої інстанції про те, що підвищення ціни за товар на 50% від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору, без встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни, є необґрунтованим, відтак суперечить п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, на думку суду, відповідачем не надано достатніх доказів на підтвердження коливання ціни на електричну енергію в сторону її збільшення, сторони не передбачили порядок зміни ціни саме за умов зміни регульованих цін (тарифів), зокрема підвищенням тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що застосовуються в договорі про закупівлю, що зумовило укладання відповідних додаткових угод, а відтак відповідачем не доведено виникнення у нього права змінити вартість електричної енергії, що поставляється за договором, у зв`язку із коливанням цін на ринку, отже укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Як вже було зазначено вище, сторони, протягом строку дії договору три рази змінювали вартість електричної енергії, за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим).

Отже, зміст оспорюваних додаткових угод суперечить ч.3 ст.632 ЦК України та п.2.5 ст.41 Закону України ''Про публічні закупівлі" та Особливостей, за таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо визнання додаткових угод: №1 від 07.08.2023 року, №2 від 14.08.2023 року, №3 від 13.09.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року недійсними.

З огляду на наявність вказаних підстав для визнання оспорюваних правочинів недійсними, суд не дає оцінки іншим обставинам справи, на які посилались сторони.

В силу приписів ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Частиною 1 статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч.1 ст.670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Оскільки додаткові угоди № 1, 2, 3, договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року є недійсними та не породжують правових наслідків, суд приходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою договором, та фактично сплаченими коштами за ціною, передбачених додатковими угодами до договору) на підставі норм ст.ст.216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів, у тому числі Великої Палати Верховного Суду у вже наведених справах №922/2321/22 та №920/19/24).

Судом з достовірністю встановлено, що в період січня по грудень 2023 року ТОВ “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” поставило, а ОКНП “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” отримала та спожила, на підставі договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року, електричну енергію в загальному обсязі 435735 кВт/год, за вказаний обсяг спожитої електричної енергії лікарня сплатила 2232573,34 грн, ціна за одиницю електричної енергії за умовами договору складає 4,35 грн з ПДВ.

Відповідач факт поставки електричної енергії в зазначених обсягах не заперечує, як і не заперечує про проведення позивачем розрахунку в сумі 2232573,34 грн.

З урахуванням вище викладеного суд вважає, що позивач мав сплатити за електричну енергію отриману в період з січня по грудень 2023 року в обсязі 435735 кВт х 4,350768 грн за 1кВт = 1895781,984 грн.

Таким чином, відповідач за отримані по договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року обсяги електричної енергії переплатив відповідачу 336791,356 грн = (2232573,34-1895781,984), що більше на 12,89 грн ніж заявляє до повернення позивач.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про стягнення надмірно сплачених коштів в розмірі 336778,46 грн з ТОВ “ЧОЕК” підлягає задоволенню.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у надісланих до суду документах (відзиві на позов, запереченні на відповідь, письмових поясненнях), не спростовують вказаного висновку.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст.79 ГПК України).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведені законодавчі приписи та з огляду на позицію позивача, здійснивши відповідну юридичну оцінку всіх доказів, на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, які відповідачем не спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги адвоката позивача – Іванюк Б.О. про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.

Так, положеннями ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до п.12 ч.3 ст.2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до ст.131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6, 9 ч.1 ст.1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.ч.1, 2 ст.126 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Згідно з ч.ч.3-5 ст.126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

Як свідчать матеріали справи, правова допомога ОКНП “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” у даній справі надавалась адвокатом Іванюк Б.О. на підставі: договору про надання правової допомоги №197 від 09.07.2026 року та ордеру на надання правничої допомоги серії СЕ №1147265 від 06.08.2026 року.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги №197 від 09.07.2026 року: предметом договору є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані зі захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів, а також надання консультаційних послуг в галузі права, що так чи інакше стосуються діяльності клієнта, складання юридичних документів за замовленням клієнта, представництво інтересів клієнта в судах, отримання документів, що належать клієнту, подання запитів, клопотань, складання позовів та вчинення будь-яких юридичних дій на виконання цього доручення (п.1.1); адвокат зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі за окремими дорученнями клієнта (п.2.1.1); клієнт зобов`язаний сплатити адвокату гонорар в розмірі та в строк погоджені між ними (п.2.3.1); цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026 року, але в будь-якому випадку до виконання сторонами своїх зобов`язань (п.3.1); сторони погодили встановити розмір гонорару адвокату в твердій грошовій сумі в розмірі 25000,00 грн (п.4.2).

На виконання умов договору, замовник сплатив 25000,00 грн за послуги правничої допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією №1061 від 04.08.2026 року.

31.07.2026 року між ОКНП “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” та адвокатом Іванюк Б.О. складено та підписано акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого, виконавцем було надано послуги замовнику на загальну суму 25000,00 грн, та підписано детальний опис робіт (наданих послуг) від 28.10.2026 року.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно із ст.30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:

(1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у ч. 2 ст.27 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”);

(2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”;

(6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у п.п.130-131 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).

Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону №5076-VI, враховуючи при цьому, положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 року у справі №904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 ГПК України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Відповідно до частини п.5 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України, так і відповідно до ч.5 ст.129 цього Кодексу.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7, 9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст.ст.123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (така ж правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).

Підсумовуючи вищенаведене, суд відзначає, що у розгляді питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд повинен враховувати, що:

- не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);

- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);

- витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (п.п.138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

Судом досліджено матеріали справи №926/3243/26, кількість проведених судових засідань за участі представника позивача та кількість часу проведених ним в судових засіданнях, договір та акт приймання-передачі.

За таких обставин, встановивши невідповідність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, надавши оцінку доказам щодо понесених ОКНП “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі: складністю справи; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; предметом спору, факт того, що сторонам укладались додаткові угоди за взаємною згодою, значенням справи для сторони, заперечення відповідача стосовно зазначених витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви адвоката Іванюк Б.О. в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та стягнення із відповідача на його користь 10000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 42, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

1.Позовні вимоги Обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” (55023, м.Чернівці, вул.Руська, 207-А) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” (58002, м.Чернівці, вул.Пауля Целана, 6), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Чернівецькій області (58002, м.Чернівці, вул.Котляревського, 1) про визнання недійними додаткових угод та стягнення коштів в сумі 336778,46 грн – задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 07.08.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року, укладену між Обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія”.

3.Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 14.08.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року, укладену між Обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія”.

4.Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 13.09.2023 року до договору про закупівлі електричної енергії споживачу №3 від 30.12.2022 року, укладену між Обласним комунальним некомерційним підприємством “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія”.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” (58002, м.Чернівці, вул.Пауля Целана, 6, код 42102122) на користь Обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” (55023, м.Чернівці, вул.Руська, 207-А, код 43291042) сплачені кошти в сумі 336778,46 грн.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівецька обласна енергопостачальна компанія” (58002, м.Чернівці, вул.Пауля Целана, 6, код 42102122) на користь Обласного комунального некомерційного підприємства “Чернівецька обласна дитяча клінічна лікарня” (55023, м.Чернівці, вул.Руська, 207-А, код 43291042) судовий збір в сумі 15035,68 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.

7. В решті заяви про стягнення на професійну правничу допомогу відмовити.

Відповідно до ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.257 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб – порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб – адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне рішення складено та підписано 03.11.2026 року

Суддя Світлана ГУШИЛИК