Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №522/1422/18 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 522/1422/18

провадження № 61-13416св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І.Ю., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

відповідач - ОСОБА_5 ,

третя особа -Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Веселова Андрія Вікторовича на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року, ухвалене у складі судді Домусчі Л. В., та постанову Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року, ухвалену у складі колегії суддів: Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М., Комлевої О. С.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2018 року ОСОБА_6 , ОСОБА_2 (опікуном якого є ОСОБА_7 ), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5 про приведення приміщення у первісний стан.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_5 є власником житлового приміщення - квартири АДРЕСА_1 . У період 2005-2007 років відповідачка зверталася до компетентних органів міста за дозволом на переобладнання об`єкта власності у магазин з реалізації промислових товарів.

У висновку ГАСК за № 1/06 від 24 січня 2006 року відображено: житловий будинок (раніше будинок ОСОБА_16, готель « Петербурзький ») за адресою: АДРЕСА_2 , збудований у 1830 році за проектом архітекторів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , цей будинок включено в перелік пам`ятників національної культурної спадщини. Ескізний проект реставрації розроблено з метою відображення можливості реконструкції квартири № 18 для розміщення магазину непродовольчих товарів. Цей проект передбачав такі переобладнання: прибудова входу зі сторони площі ОСОБА_10 (підвіконна кладка демонтується та на місті існуючого віконного блоку встановлюється дверний блок); відновлення раніше закладеного дверного отвору між суміжними приміщеннями; прибудова декоративного навісу над входом; заміна столярних виробів; благоустрій прилеглих територій. До складу приміщень магазину запроектовані: підсобне приміщення площею 40,3 кв. м; комора площею 2,2 кв. м; торговельні зали площею 21,5 кв. м та 39,1 кв. м; санвузли площею 4,8 кв. м. Із цього проекту слідує, що всі приміщення, які відображені в технічному паспорті квартири № 18 , зберігаються в первинному вигляді.

У 2006 році відповідачці видано дозвіл Управлінням архітектури м. Одеси на реконструкцію квартири № 18 та охоронний договір на пам`ятку культурної спадщини № 22/09-Є від 22 серпня 2005 року.

У пункті 6 цього договору на відповідачку накладене зобов`язання: не робити будь-яких прибудов, не переробляти їх як зовні, так і всередині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

У пункті 19 відображено: орган охорони має право звернутися з позовом про примусове дострокове розірвання охоронного договору та вилучення пам`ятки із власності.

Позивачі вказували на те, що всупереч узятим на себе зобов`язанням згідно із Законом України «Про охорону культурної спадщини», відповідачка, нехтуючи інтересами держави та мешканців будинку АДРЕСА_1 , зробила без дозвільних документів такі роботи: 2 вікна помешкання переконструйовані під вхідні двері з руйнуванням капітальної стіни будинку; помешкання кухні було ліквідовано шляхом зносу несучої стіни; під житловою кімнатою квартири № 20 споруджена нова кухня розміром 1,5 ? 4 кв. м, в якій встановлено без дозволу «Одесагаз» газовий котел виробничої потужності з виводом труби на стіну пам`ятки архітектури; у новозведеній кухні вбудовано унітаз та систему водопостачання та водовідводу.

Позивачі зазначали, що будівельні роботи проводилися з допомогою перфоратора та відбійних молотків, а також шляхом руйнування фундаменту будинку. У результаті проведених несанкціонованих робіт в капітальних, несучих стінах будинку утворилися глибокі тріщини та провали, що призвели до руйнування стін у квартирах № 20 та № 8 . При цьому відповідачка самовільно привласнила частину парадного та звела у прибудові туалетної кімнати з двома унітазами та системою подачі води та каналізації. Відповідачка самовільно вилучила з фасаду будинку меморіальну дошку пам`ятки архітектури. У приміщенні знесені всі стіни загальною довжиною в 20 метрів, що призвело до просадки підлоги у квартирі № 20 та тріщин на стінах.

За таких обставин, на думку позивачів, пам`ятка культури національного значення повністю зруйнована: на капітальних стінах будинку виявлено глибокі тріщини, зафіксовані кількома «маяками», які відповідач сховала шляхом обштукатурювання та пофарбування; у капітальних стінах за допомогою перфоратора виконані отвори розміром 50 и 40 см на всю глибину стіни, що призвело до додаткового руйнування пам`ятки культури.

Позивачі вказували, що для життя та здоров`я мешканців будинку загрожуючими порушеннями є: встановлений газовий котел у закритому приміщенні площею 6 кв. м, який загрожує вибухом всього будинку; у барі під назвою «Рожевий слон», який функціонує з 23 листопада 2017 року, працює духовий оркестр до 3-х годин ночі, в якому задіяні: 6 барабанів, духові інструменти. Спокій та сон мешканців порушено. Люди втратили працездатність від безсонних ночей, вимушені вживати заходи, які направлені на захист свого життя та здоров`я шляхом виклику поліції. Прибудинкова територія, яка є власністю тільки мешканців будинку, перетворена у відхоже місце для відвідувачів та місце для паління (в барі працює 10-15 осіб обслуговуючого персоналу).

З урахуванням зазначеного та заяви про уточнення позовної заяви, позивачі просили суд зобов`язати ОСОБА_5 виконати роботи, які були зроблені без дозволу Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації, а саме:

- закласти в несучій стіні житлового будинку АДРЕСА_1 два дверних прорізи з внутрішнього фасаду будинку і встановити дві віконні рами відповідно до будівельно-технічного паспорта;

- встановити внутрішні стіни між приміщеннями площею 21,5 кв. м та площею 39,1 кв. м відповідно до будівельно-технічного паспорта;

- відновити планування приміщення квартири АДРЕСА_5 відповідно до будівельно-технічному паспорту;

- знести з внутрішнього дворового фасаду інженерні комунікації (вентиляційний канал), встановлені без дозволу;

- знести приміщення, відгороджене під сходами житлового будинку, в якому влаштовані санвузол та господарське приміщення засобом закладки прорізі у несучій стіні будинку, що не відображено в проекті реконструкції квартири АДРЕСА_5 ;

- ліквідувати віконний отвір з блоком, влаштований у несучій стіні внутрішнього дворового фасаду засобом закладки несучої стіни будівельним матеріалом.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , третя особа - Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про приведення приміщення у первинний стан задоволено частково.

Зобов`язано ОСОБА_5 виконати роботи, які були зроблені без дозволу Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації, а саме:

- знести з внутрішнього дворового фасаду інженерні комунікації (вентиляційний канал), встановлені без дозволу;

- знести приміщення, відгороджене під сходами житлового будинку, в якому влаштовані санвузол та господарське приміщення, засобом закладки прорізі у несучій стіні будинку, що не відображено в проекті реконструкції квартири № 18 ;

- ліквідувати віконний отвір з блоком, влаштований у несучій стіні внутрішнього дворового фасаду, засобом закладки несучої стіни будівельним матеріалом.

Постановою Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2025 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року залишено без змін.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_5 виконала роботи з реконструкції квартири в нежиле приміщення з порушенням норм чинного законодавства, не у відповідності до затвердженої проектної документації та без відповідного дозволу Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації на факт виконання здійснених нею робіт. Незаконна реконструкція відповідачкою нежитлового приміщення з приєднанням частини парадного призвела до погіршення стану будинку та стану квартир позивачів.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача закласти в несучій стіни житлового будинку АДРЕСА_1 два дверні прорізи з внутрішнього фасаду будинку і встановити дві віконні рами відповідно будівельно-технічного паспорта; встановити внутрішні стіни між приміщеннями площею 21,5 кв. м та приміщенням площею 39,1 кв. м відповідно будівельно-технічного паспорту; відновити планування приміщення квартири АДРЕСА_5 відповідно будівельно-технічного паспорта, суд першої інстанції зазначив, що з позовних вимог не вбачається, з посиланням на який саме будівельно-технічний паспорт позивачі заявляють ці вимоги. Крім того, квартири АДРЕСА_5 вже фактично не існує, а позивачі не оспорювали неправомірність державної реєстрації права власності відповідача на нежитлове приміщення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У жовтні 2025 року представник ОСОБА_5 - адвокат Веселов А. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасуватиоскаржувані судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 175, 185 ЦПК України безпідставно відкрив провадження у справі за вказаною позовною заявою, яка не відповідала вимогам статті 175 ЦПК України.

Суд першої інстанції у порушення вимог статей 189, 196, 197 ЦПК України після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті призначив судову-будівельну експертизу.

Суд першої інстанції у порушення вимог статей 49, 189,196,197 ЦПК України після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, прийняв до провадження уточнену позовну заяву, в якій одночасно були змінені підстави та предмет позову.

Суд першої інстанції у порушення вимог статті 263 ЦПК України виніс оскаржуване рішення всупереч норм матеріального права, без дотримання норм процесуального права, та не на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Доводи позивачів про порушення їхніх прав є надуманими та бездоказовими. Позивачі не надали до суду будь-яких належних та допустимих доказів в обґрунтування порушення відповідачкою прав та інтересів позивачів як власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Суд у порушення вимог статті 267 ЦПК України безпідставно не застосував наслідків порушення строків позовної давності, про застосування якого заявлено представником відповідачки у суді першої інстанції.

Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, призначеного на 17 вересня 2025 року, та розглянув апеляційну скаргу без участі відповідача та її представника.

Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19), від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19), від 24 квітня 2024 року у справі № 657/1024/16-ц (провадження № 14-5цс23) та у постановах Верховного Суду від 16 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19), від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16 (провадження № К/9901/51830/18), від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21), від 28 травня 2025 року у справі № 453/732/22 (провадження № 61-4594св24); суд не дослідив зібрані у справі докази.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 жовтня 2025 року справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.

Ухвалою Верховного Суду від 30 жовтня 2025 року касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Веселова А. В. залишено без руху.

Відповідно до розпорядження заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2025 року, у зв`язку з відставкою судді Гулька Б. І., у справі № 522/1422/18 призначено повторний автоматизований розподіл.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 листопада 2025 року справу призначено судді-доповідачу Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Луспеник Д. Д., Черняк Ю. В.

Ухвалою Верховного Суду від 12 листопада 2025 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_5 - адвоката Веселова А. В., витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

У грудні 2025 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2026 року справу призначено до розглядуколегією у складі п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 ( ОСОБА_1 як правонаступник ОСОБА_6 - квартира № 8 ; ОСОБА_2 - 1/8 частка 1/2 частини квартири № 19 , ОСОБА_3 - 682/3000 частин квартири № 20 , ОСОБА_4 на момент подання позову була власником квартири № 22 ).

Зазначена будівля - Петербурзький готель, побудований у 1830-1900 роках, під охорону держави прийнятий Постановою Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24 серпня 1963 року як пам`ятка містобудування та архітектури національного значення.

ОСОБА_5 є власником нежитлового приміщення № 101, загальною площею 109,9 кв. м, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 жовтня 2017 року, сформованого Одеською обласною філією комунального підприємства «Центр державної реєстрації».

Листом від 15 листопада 2017 року № 01-13/3122сп ОСОБА_5 звернулася до управління щодо оформлення охоронного договору.

Нежитлове приміщення № 101 розташоване на першому поверсі триповерхового фасадного лівоворотнього флігеля будинку АДРЕСА_1 .

На виконання доручення обласної державної адміністрації від 21 грудня 2017 року № Ko-6086-в3-02 (Bx. № К-6086-вз-02 від 27 грудня 2017 року) та від 10 січня 2018 року № Ko-85/ПВТ-06 (Bx. № Ko-05/01-18 від 15 січня 2018 року) на розгляді управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації знаходилось звернення щодо порушень вимог законодавства в приміщеннях першого поверху (колишньої квартири АДРЕСА_8 , які належать ОСОБА_5 .

На підставі зазначеного звернення було проведено огляд приміщень № 101 та складено додаток № 1 до охоронного договору «Акт технічного стану пам`ятки» від 27 листопада 2017 року. Під час огляду схема зазначених приміщень відповідала технічному паспорту від 18 серпня 2016 року на нежитлове приміщення № 101 виготовленому ТОВ «НОВЕ БТІ» (інженер інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_11 ). Ремонтно-будівельні роботи під час огляду на об`єкті не проводилися.

Листом від 16 січня 2018 року № Ko-05/01-18 Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації вказано, що «Під час опрацювання звернення мешканців будівлі було виявлено, що нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 109,9 кв. м, є колишніми приміщеннями квартири № 18 , загальною площею 114,0 кв. м. У порівнянні зі схемою приміщень, відображеною у проектній документації, що погоджена державною службою охорони культурної спадщини Міністерства культури та мистецтв України, з технічним паспортом від 18 серпня 2016 року, в приміщеннях було влаштовано два вхідних прорізи замість віконних з боку внутрішньодворового фасаду шляхом розбирання підвіконної частини кладки стіни. Частина простору під загальними сходами була відгороджена перегородками та влаштовано санвузол, який приєднали до приміщень, які належать ОСОБА_5 , за допомогою дверного прорізу, влаштованого у внутрішній несучій стіні. Також приміщення були переплановані за допомогою демонтажу ділянок стін та перегородок та влаштування нових перегородок. На внутрішньодворовий фасад виведено інженерні комунікації (вентиляційний канал). В цілому приміщення знаходяться у задовільному стані.

Відповідно до акта Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 12 лютого 2018 року, під час інспекційної перевірки було встановлено, що у нежитлових приміщеннях першого поверху № 101 функціонує заклад громадського харчування «Pink elefant».

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 15 червня 2004 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1229, ОСОБА_5 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_5 , яка в цілому складається з трьох житлових кімнат, загальною площею 100,9 кв. м, та підсобних приміщень. Загальна площа квартири - 114,0 кв. м.

Відповідно до копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_5 , виготовленого КП ОМБТІ та РОН станом на 07 травня 2004 року, реєстровий номер 368пр-153-420, до складу вказаної квартири входять такі приміщення: № 1 житлова кімната, площею 40,3 кв. м; № 2 кухня, площею 2,2 кв. м; № 3 душова, площею 2,8 кв. м; № 4 туалет, площею 1 кв. м, № 5 туалет, площею 1 кв. м, № 6 житлова кімната, площею 21,5 кв. м, № 7 житлова кімната, площею 39,1 кв. м, № 8 антресоль, площею 6,1 кв. м.

Згідно з копією Охоронного договору на пам`ятку культурної спадщини № 22-09\Є2005 «Будинок ОСОБА_16 (готель «Петербурзький») побудований у 1830 році за проектом архітекторів ОСОБА_8 та ОСОБА_12 ». Адреса: АДРЕСА_4 ( АДРЕСА_9 . Власник: фізична особа ОСОБА_5 . Відповідачка взяла на себе зобов`язання щодо охорони житлових приміщень (першого поверху та антресолей), загальною площею 114,0 кв. м, у будівлі-пам`ятці на АДРЕСА_10 .

Відповідно до пункту 6 вказаного договору, відповідачка взяла на себе зобов`язання не робити будь-яких прибудов до пам`ятки, не переробляти її як зовні, так і всередині, а також не вести будь-яких земляних робіт на території пам`ятки без спеціального письмового дозволу органу охорони.

Згідно з пунктом 11 договору, відповідачка взяла на себе зобов`язання проводити реєстраційні, ремонтні та інші роботи відповідно до науково-проектної документації, затвердженої в установленому порядку, за письмовим дозволом органу охорони.

Відповідно до пункту 13 договору, у разі самовільного проведення власником робіт, пов`язаних з перебудовою чи переобладнанням, які призвели до спотворення пам`ятки, її території чи охоронних зон, їх наслідки повинні бути усунуті за рахунок власника в терміни, визначені письмовим розпорядженням органу охорони.

Згідно з копією дозволу на виконання будівельних робіт від 09 лютого 2006 року № 62/06, виданого Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Одеси, цей дозвіл виданий ОСОБА_5 на виконання будівельних робіт з реконструкції квартири АДРЕСА_5 під магазин відповідно до проектної документації, затвердженої та зареєстрованої за № 150 від 02 лютого 2006 року.

Відповідно до копії проекту реконструкції квартири № 18 з влаштуванням дверного отвору будинку АДРЕСА_1 . Замовником є ОСОБА_5 ; проектна організація - проект ТОВ «Профі Буд», держліцензія - АА № 772091; ПП «Ретроград», держліцензія № НОМЕР_1 .

Паспорт фарбування та обробки фасаду будівлі на АДРЕСА_1 погоджено Управлінням з питань охорони об`єктів культури та спадщини Одеської міської ради та затверджено Головним управлінням архітектури та містобудування.

Згідно з Висновком № 1/06 Управління архітектури та містобудування від 24 січня 2006 року № 4245/0, об`єкт - реконструкція квартири АДРЕСА_5 . Проект реконструкції квартири був затверджений. Цим проектом передбачено, зокрема, влаштування входу зі сторони площі ОСОБА_13 (демонтування підвіконної кладки та встановлення дверного блоку на місці існуючого віконного блоку; відновлення раніше закладеного дверного отвору між суміжними приміщеннями; влаштування декоративного козирка над входом; заміна столярних виробів; облагородження прилеглої території.

Відповідно до розпорядження Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 02 лютого 2006 року № 150 «Про надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_5 , під магазин з улаштуванням фасадного входу» надано дозвіл на реконструкцію квартири АДРЕСА_5 , під магазин з улаштуванням фасадного входу.

Згідно зі свідоцтвом про право власності від 23 серпня 2013 року № НОМЕР_2 , нежитлове приміщення № 101, загальною площею 109,9 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_5 .

Відповідно до технічного паспорта, виконаного ФОП ОСОБА_14 на нежитлове приміщення № 101 станом на 2013 рік, виданого ОСОБА_5 , загальна площа приміщення складає 109,9 кв. м. Відповідно до технічної характеристики нежитлового приміщення магазину наведено такий перелік приміщень: приміщення 1, площею 36,2 кв. м; приміщення 2, площею 20,0 кв. м; приміщення 3, площею 37,0 кв. м. Площа основних приміщень складає 93,2 кв. м. Кухня, площею 2,6 кв. м; вбиральня, площею 1,6 кв. м; комори, площею 5,9 кв. м, 2,0 кв. м.

Згідно з матеріалами реєстраційної справи на вказане нежитлове приміщення, у 2017 році державним реєстратором Іскровим О. В. за заявою ОСОБА_5 двічі вносились зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з реєстраційним номером 140858951101.

Відповідно до останніх змін станом на вересень 2017 року та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на станом на 21 вересня 2017 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, площею 109,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_11 . Підставами для виникнення права власності вказано: свідоцтво про право власності, серія та номер НОМЕР_2 , видане 23 серпня 2013 року, видавник - державний реєстратор Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції Одеської області Рубан М. О.; технічний паспорт, серія та номер - б/н, виданий 28 березня 2014 року, видавник - ТОВ «НОВЕ БТІ».

Згідно з технічним паспортом від 28 березня 2014 року технічні характеристики нежитлового приміщення були визначені таким чином: 1-е приміщення площею 35,5 кв. м; 2-е приміщення (бар) - 54,4 кв. м; кухня - 9,1 та 2,0 кв. м; туалет - 2,9 кв. м.

Ті ж самі технічні характеристики приміщення були визначені в технічному паспорті на нежитлове приміщення № 101, виготовленому ТОВ «Нове БТІ» станом на 18 серпня 2016 року.

Згідно з листом Одеської обласної державної адміністрації № К0-411-К33-07, інспекційною перевіркою, проведеною спеціалістами Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації 12 лютого 2018 року, встановлено, що в нежитлових приміщеннях першого поверху № 101 фактично розташований заклад громадського харчування.

Відповідно до письмових пояснень Управління культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації від 22 березня 2018 року, за інформацією, наданою Міністерством культури України листом від 26 лютого 2018 року № 260/10/15-18, погоджень реставраційних завдань, відповідної проектної документації, а також передбачених нормами законодавства у сфері охорони об`єктів культурної спадщини дозволів щодо здійснення робіт на будівлі-пам`ятці за адресою: АДРЕСА_12 , не надавалось.

Згідно з висновком експерта № 26/2021 судової будівельно-технічної експертизи, складеним 29 вересня 2022 року, у результаті проведеного експертного дослідження встановлено, що фактична проведена реконструкція квартири АДРЕСА_5 не відповідає дозвільним документам та копії технічного паспорта на квартиру № 18 , яка розташована за вказаною адресою, виготовленого КП ОМБТІ та РОН станом на 07 травня 2004 року, реєстровий номер № 368пр-153-420.

Відповідно до висновку експерта на час огляду приміщення № 101 останнє використовувалось як магазин тютюнових виробів. Вхід до внутрішніх приміщень нежитлового приміщення № 101 здійснюється зі сторони площі Катерининської через дерев`яні пофарбовані двері. Також наявний другий вхід зі сторони внутрішнього двору будинку № 1 через дерев`яні пофарбовані двері.

У результаті проведеного візуально-інструментального обстеження нежитлового приміщення № 101, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , експертом було встановлено, що в квартирі № 18 було проведено реконструкцію, а саме:

- влаштування дверного отвору із сторони вулиці, замість існуючого віконного отвору, шляхом розбирання підвіконної кладки (див. малюнок № 5, відображено синім кольором), що відповідає проекту реконструкції квартири № 18 ;

- розбирання кладки раніше закладеного отвору між житловими кімнатами № 6 площею 21, 5 кв. м, № 7 площею 39,1 кв. м (див. малюнок № 5, відображено синім кольором), що відповідає реконструкції квартири № 18 ;

- влаштування двох вхідних прорізів із встановленням дверних блоків замість віконних отворів зі сторони внутрішньодворового фасаду шляхом розбирання підвіконної частини кладки несучої стіни житлового будинку (див. малюнок № 4, відображено червоним кольором), що не відповідає проекту реконструкції квартири № 18 ;

- демонтована частина внутрішньої стіни між приміщеннями № 6 площею 21,5 кв. м та № 7 площею 39,1 кв. м, у результаті чого утворився простір, який на момент огляду облаштований у вигляді стелажів зі скляними полицями (див. малюнок № 4 та № 5, відображено червоним кольором), що не відповідає проекту реконструкції квартири № 18 ;

- проведено перепланування квартири № 18 за рахунок демонтажу та влаштування перегородок (див. малюнок № 4 та № 5, відображено червоним кольором), що не відповідає проекту реконструкції квартири № 18 ;

- проведені будівельні роботи по виведенню на внутрішньодворовий фасад інженерних комунікацій (вентиляційний канал);

- частина простору під внутрішніми загальними сходами житлового будинку № 1 відгороджена гіпсокартонними перегородками, у якому влаштовані підсобні приміщення (санвузол та господарське приміщення), які входять до складу нежитлового приміщення № 101, належного ОСОБА_5 , що не відповідає проекту реконструкції квартири № 18 ;

- влаштування дверного отвору з дверним дерев`яним блоком у внутрішній несучій стіні будинку, через який здійснюється доступ до підсобних приміщень (санвузла та господарського приміщення), які влаштовані у просторі під внутрішніми загальними сходами житлового будинку (див. малюнок № 4, відображено червоним кольором), що не відповідає проекту реконструкції квартири № 18 ;

- влаштовано у зовнішній несучій стіні внутрішньогодворового фасаду житлового будинку новий віконний отвір з блоком (див. малюнок № 4, відображено червоним кольором), що не відповідає проекту реконструкції квартири № 18 .

Також під час розгляду справи судом встановлено, що у провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 2-512/11 (провадження № 2/522/608/13) за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування майнової шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог - Управління охорони об`єктів, культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації, про зобов`язання усунути перешкоди, визнання дій правомірними та відшкодування моральної шкоди.

За результатами розгляду цієї справи судом 30 серпня 2013 року було постановлено ухвалу про визнання мирової угоди між сторонами та провадження у справі було закрито (а. с. 229, т. 1). Згідно мирової угоди, ОСОБА_3 отримала відшкодування матеріальних та моральних збитків у розмірі 30 000,00 грн.

Зазначені обставини сторонами не оспорюється, проте ОСОБА_3 зазначила, що на той момент відповідачка здійснила інше переобладнання і перепланування, після чого відповідачка знову здійснила переобладнання і реконструкцію.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_5 - адвоката Веселова А. В. задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування і розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Відповідно до частин першої та другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

У статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з частиною другою статті 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об`єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Тобто при здійсненні будівництва власник зобов`язаний дотримуватися норм та правил, встановлених законодавством України.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Згідно з частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через ознаки, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об`єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; 2) об`єкт нерухомості збудовано без належного дозволу чи належно затвердженого проекту; 3) об`єкт нерухомості збудовано з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об`єкт нерухомості є самочинним.

Положення статті 376 ЦК України передбачають різні підстави для знесення самочинного будівництва.

Пунктом 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, передбачено, що власник, наймач (орендар) приміщень житлових будинків має право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Порядок здійснення переобладнання та перепланування жилого приміщення визначено у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила).

Відповідно до пунктів 1.4.1, 1.4.5, 1.4.6, 1.4 вказаних Правил, переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих приміщень у жилих будинках дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства. Проведення вказаних будівельних робіт власником житла без отримання дозволу вважається самовільним переобладнанням або переплануванням.

Поняття переобладнання та перепланування визначені у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76.

Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів. Перепланування - до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Відповідно до пункту 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, до самочинного будівництва не належать:

1) при будівництві будинків садибного типу - зведення на земельній ділянці тимчасових будівель (навісів, палаток, кіосків, накриття, літніх душових, теплиць, покритих поліетиленовою плівкою, споруд тощо), які не потребують виконання робіт з улаштуванням фундаментів; перестановка обладнання в межах призначених приміщень; улаштування чи закриття дверних або віконних прорізів; збільшення або зменшення площ за рахунок демонтування чи влаштування перегородок, комор, знесення печей та грубок; перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ;

2) у квартирах (багатоповерхових будинках) - перепланування, не пов`язані зі змінами (збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах; перестановка в межах призначених приміщень, обладнання;

3) поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень;

4) заміна матеріалу стін будинків садибного типу, будівель без збільшення розміру фундаменту чи поверховості (допустиме відхилення площі 5 %).

Реконструкція - це перебудова існуючих об`єктів індустріального та цивільного призначення, пов`язана з удосконаленням виробництва, підвищенням його техніко-економічного рівня та якості продукції, поліпшенням умов експлуатації та проживання, якості послуг, зміною основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність, функціональне призначення, геометричні розміри).

Реконструкція будівель - проведення будівельних робіт в цілях зміни існуючих техніко-економічних показників об`єкту і підвищення ефективності його використання, що передбачають: реорганізацію об`єкта, зміну геометричних розмірів і технічних показників, капітальне будівництво, прибудови, надбудови, розбирання та посилення тримальних конструкцій, переобладнання горищного приміщення під мансарду, будівництво та реконструкцію інженерних систем і комунікацій тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 листопада 2021 року у справі № 753/14305/17 (провадження № 61-9488св21), від 04 квітня 2024 року у справі №753/20662/17 (провадження №61-12149св23).

Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

При вирішенні питання про те, чи є відхилення від проекту істотним і таким, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, суди повинні в кожному випадку з`ясовувати, зокрема, наскільки збудований об`єкт відповідає умовам, передбаченим проектом; як впливає допущене порушення з урахуванням місцевих правил забудови, громадських і приватних інтересів на планування, забудову, благоустрій вулиці, на зручність утримання суміжних ділянок, обмеження прав інших осіб тощо.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 521/9146/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21) зазначено, що «Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права. Зміст приписів статті 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (див. постанови від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31-6.33) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц) (пункти 53-56))».

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_5 виконала роботи з реконструкції квартири в нежиле приміщення з порушенням норм чинного законодавства, не у відповідності до затвердженої проектної документації та без відповідного дозволу Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації на факт виконання здійснених нею робіт.

Установивши, що у зв`язку з незаконною реконструкцією відповідачкою нежитлового приміщення з приєднанням частини парадної погіршився стан будинку та стан квартир позивачів, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про порушення прав позивачів, яке підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідачки виконати роботи, які були зроблені без дозволу Управління охорони об`єктів культурної спадщини Одеської державної адміністрації за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з реконструкцією, а саме: знести з внутрішньодворового фасаду інженерні комунікації (вентиляційний канал), встановлений без дозволу; знести приміщення, відгороджене під сходами житлового будинку, в якому влаштовані санвузол та господарське приміщення засобом закладки прорізі у несучій стіні будинку, що не відображено в проекті реконструкції квартири № 18 ; ліквідувати віконний отвір з блоком, влаштований у несучій стіні внутрішньодворового фасаду засобом закладки несучої стіни будівельним матеріалом.

Висновки судів не суперечать висновкам Верховного Суду, на які заявниця послалася в обґрунтування доводів касаційної скарги.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).

Доводи касаційної скарги про те, що позивачі не надали до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування порушення відповідачкою прав та інтересів позивачів як власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції помилково відмовив у застосуванні позовної давності, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за своєю суттю є негаторним, тому наслідки спливу позовної давності не застосовуються.

Доводи касаційної скарги про те, що позовна заява не відповідала вимогам статті 175 ЦПК України, а тому суд першої інстанції, відкривши провадження у справі, допустив порушення норм процесуального права, зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, а тому відхиляються Верховним Судом.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції у порушення вимог статей 189, 196, 197 ЦПК України після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті призначив судову-будівельну експертизу, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Так, ухвалою суду першої інстанції від 14 січня 2019 року закрито підготовче засідання та призначено до розгляду по суті на 16 квітня 2019 року. У судовому засіданні 16 липня 2019 року протокольною ухвалою залучено ОСОБА_1 як правонаступника померлого ОСОБА_15 .

04 вересня 2019 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про призначення судово-будівельної експертизи та заяву про поновлення строку на подачу цієї заяву, оскільки не мала змоги до закриття підготовчого засідання подати таку заяву.Суд першої інстанції обґрунтовано поновив строк на подачу заяви про призначення судово-будівельної експертизи, оскільки смерть одного з позивачів та залучення правонаступника є поважною причиною неможливості ОСОБА_1 подати таку заяву до закриття провадження у справі.

Також колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом першої інстанції статей 49, 189, 196, 197 ЦПК України, а саме прийняття уточненої позовної заяви після закриття підготовчого провадження, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано поновив строк та прийняв уточнену позовну заяву, врахувавши, що позивачами на час подачі позову достеменно не було відомо, які саме споруди були зроблені відповідачкою, у зв`язку з чим наполягали про призначення судової будівельно-технічної експертизи, після проведення якої позивачам стало відомо про необхідність проведення конкретних дій задля їх захисту, на підставі цього і було подано уточнену позовну заяву.

Посилання у касаційній скарзі на те, що апеляційний суд безпідставновідхилив клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів відхиляє, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, Верховний Суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Веселова Андрія Вікторовича залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2024 року та постанову Одеського апеляційного суду від 17 вересня 2025 року в оскаржуваній частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк