Постанова від 27 жовтня 2026 р. у справі №682/857/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

28 жовтня 2026 року

м. Київ

справа № 682/857/25

провадження № 61-10143св26

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),

судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Славутський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Роман Михайлович,

треті особи: державне підприємство «Сетам», приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигелевський Юрій Петрович, товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Автошкола Нетішин»,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Терлецьким Олександром Миколайовичем, на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2026 року в складі судді Матвєєвої Н. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2026 року (повне судове рішення складено 10 липня 2026 року) в складі колегії суддів Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,

Історія справи

Короткий зміст позову

У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа: Державне підприємство «Сетам» про складання та надсилання акту про реалізацію предмета іпотеки по лоту № 429606.

Позов мотивований тим, що 27 липня 2020 року відбулися електронні торги (протокол проведення електронних торгів № 493601) з реалізації предмета іпотеки - нежитлової будівлі (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер майна: 6823987300:01:012:0013. ОСОБА_1 став переможцем цих торгів.

Вказане приміщення корівника, а також земельна ділянка площею 5797 кв. м для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, на якій розташоване вказане приміщення, належали на праві власності ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 9 жовтня 2007 року.

Тобто на вказаних електронних торгах земельна ділянка реалізовувалася разом із нежитловою будівлею.

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Славутського відділу ДВС щодо видачі акта електронних торгів про реалізацію предмета іпотеки - нежитлової будівлі (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що було реалізовано на електронних торгах згідно з протоколом № 493601 проведення електронних торгів.

Листом від 19 листопада 2024 року відділ ДВС повідомив, що 14 березня 2024 року на підставі акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення виконавче провадження № НОМЕР_1 знищено, тому видати акт про проведення електронних торгів неможливо. Цей лист ним отримано 10 грудня 2024 року.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна в редакції, що існувала на момент виникнення правовідносин, зазначено, що протягом п?яти робочих днів з дня надходження коштів від реалізації предмета іпотеки виконавець складає акт про реалізацію предмета іпотеки відповідно до вимог статті 47 Закону України «Про іпотеку» та не пізніше наступного робочого дня надсилає його організатору. Протягом п`яти робочих днів з дня надходження від виконавця акта про реалізацію предмета іпотеки організатор видає цей акт переможцю електронного аукціону (покупцю), нотаріально засвідчені копії акта надсилає іпотекодержателю та іпотекодавцю. Таким чином, державний виконавець мав надіслати акт про реалізацію предмета іпотеки організатору - ДП «Сетам».

Листом від 18 грудня 2024 року № 888/16118-12-24/17 ДП «Сетам» повідомило, що акт про реалізацію предмета іпотеки за лотом № 429606 від Славутського відділу ДВС до ДП «Сетам» не надходив, тому ДП «Сетам» не надсилало нотаріально засвідчену копію акта переможцю аукціону за лотом № 429606.

Державний виконавець не виконав норми закону, чим допустив порушення його права як покупця, у зв`язку з чим він не може оформити право власності на придбане ним майно.

27 лютого 2025 року Хмельницький апеляційний суд своєю постановою у справі № 682/3276/24 рекомендував позивачу звернутися з позовом до ДВС, а не зі скаргою на бездіяльність державного виконавця.

ОСОБА_1 , з урахуванням зміни предмета спору, просив:

визнати недійсними електронні торги та скасувати протокол про результати земельних торгів № LAE001-UA-20250401-61814, сформований 12 травня 2025 року щодо продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (приміщення корівника), загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16786475, номер запису 280 в книзі № 1 Славутського бюро технічної інвентаризації;

визнати недійсним та скасувати договір купівлі-продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 20 травня 2025 року між приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р. М. та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигелевським Ю. П. за реєстровим № 1463;

визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 травня 2025 року:

клопотання представника позивача задоволено;

залучено до участі у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Терлецький О. М., до Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа - ДП «Сетам», про складання та надсилання акта про реалізацію предмета іпотеки за лотом № 429606, співвідповідачів: ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 02 вересня 2025 року:

заяву представник позивача про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено

залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - приватного нотаріуса Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигелевського Ю. П.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2026 року:

заяву представник позивача про залучення як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору задоволено;

залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ТОВ «Нова Автошкола Нетішин».

Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2026 року:

позов ОСОБА_1 задоволено частково;

визнано за ОСОБА_1 право власності на нежитлову будівлю (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16786475, номер запису 280 в книзі № 1 Славутського бюро технічної інвентаризації;

стягнуто зі Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 984 грн, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1 230 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

в іншій частині позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

щодо визнання недійсними електронних торгів та скасування протоколу про результати торгів № LAE001-UA-20250401-61814, сформованого 12 травня 2025 року, то суд вказав, що позивач зазначає, що 27 липня 2020 року відбулися електронні торги з реалізації іпотеки, а саме нежитлової будівлі (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки кадастровий номер 6823987300:01:012:0013 площею 0,5797 га. Згідно з протоколом № 493601 проведення електронних торгів він є переможцем торгів, сплатив вартість придбаного нерухомого майна, тому набув права власності на вказану нежитлову будівлю (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м та земельну ділянку. Всупереч вимогам статті 120 ЗК України, 6 травня 2025 року відбулися земельні торги з продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , переможцем земельних торгів став ОСОБА_3 . Вказана земельна ділянка належала боржнику - ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 007937, виданого управлінням земельних ресурсів у Славутському районі 12 травня 2008 року, на якій знаходилася нежитлова будівля (приміщення корівника), придбана позивачем, а тому приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р. М., яким ініційовано земельні торги, а також відповідачем ОСОБА_3 , який достовірно знав про придбання позивачем нерухомого майна - нежитлової будівлі корівника, порушені права позивача як власника нерухомого майна, оскільки він не має можливості використовувати нерухоме майно за призначенням, бо власником земельної ділянки є інша особа;

на підставі протоколу про результати земельних торгів № LAE001-UA-20250401-61814 від 6 травня 2025 року було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Шмигелевським Ю. П., за яким ОСОБА_3 набув у власність земельну ділянку розміром 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, і сплатив обговорену грошову суму;

суд вважав, що позивачем не доведено порушення його права власності внаслідок придбання відповідачем ОСОБА_3 на земельних торгах спірної земельної ділянки та незаконності електронних торгів і протоколу про результати земельних торгів № LAE001-UA-20250401-61814, оскільки ОСОБА_1 , придбавши лише нежитлову будівлю (приміщення корівника) на електронних торгах з реалізації іпотеки, не оформив права власності на вказане нежитлове приміщення та не зареєстрував право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, тому на час проведення оспорюваних земельних торгів не був власником нерухомого майна;

у випадку придбання нерухомого майна на прилюдних торгах документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є саме свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені торги. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20). У позивача відсутні документи, що підтверджують виникнення у нього права власності на придбане нерухоме майно. З матеріалів цивільної справи № 2-249/11 та рішення суду від 17 жовтня 2018 року, договору іпотеки від 9 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , слідує, що предметом іпотеки було лише нерухоме майно: нежитлова будівля загальною площею 1580,3 кв. м, а відтак і на електронних торгах була реалізована тільки нежитлова будівля (приміщення корівника), земельна ділянка, придбана ОСОБА_3 , в іпотеці не перебувала і тому позивач безпідставно зазначає, що придбав нежитлову будівлю разом із земельною ділянкою;

позивач, вважаючи, що відповідач незаконно набув право власності на земельну ділянку, на якій розташоване придбане ним нерухоме майно, незаконно самовільно розібрав приміщення корівника, чим порушив його право власності, обрав неефективний, спрямований на уникнення застосування приписів статей 387, 388 ЦК України спосіб захисту про визнання недійсними електронних торгів, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню;

щодо визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, суд вважає, що вказана позовна вимога також не підлягає задоволенню, оскільки оспорюваний договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 20 травня 2025 року між приватним виконавцем виконавчого округу Хмельницької області Лабчуком Р. М. та ОСОБА_3 як переможцем торгів, посвідчений приватним нотаріусом Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигелевським Ю. П. за реєстровим № 1463 на підставі протоколу про результати земельних торгів № LAE001-UA-20250401-61814, які не визнані судом недійсними, а тому вказана вимога є похідною від позовної вимоги про визнання недійсними електронних торгів. До того ж позивачем не зазначено підстав недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу, передбачених статтями 203, 215 ЦК України;

щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначив, що відповідно до статті 120 ЗК України (в редакції Закону, яка діяла на час придбання позивачем майна з електронних торгів), у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 посилався на те, що 27 липня 2020 року на електронних торгах придбав нежитлову будівлю площею 1580,3 кв. м, яка розташована в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 5 797 кв. м, тобто після набуття ним у власність нежитлової будівлі до нього перейшло право власності на земельну ділянку площею 5 797 кв. м, проте в порушення статей 120, 392 ЦК України вказана земельна ділянка була відчужена приватним виконавцем Лабчуком Р. М. відповідачу ОСОБА_3 шляхом проведення торгів, незважаючи на те, що на вказаній земельній ділянці розташована нежитлова будівля (приміщення корівника), яка належить позивачу;

натомість, як вбачається з договору купівлі-продажу нежилого приміщення та земельної ділянки від 9 жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , остання прийняла у власність нежитлову будівлю загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташована на приватизованій земельній ділянці. Крім того, покупець прийняла у власність земельну ділянку загальною площею 5 797 кв. м, що знаходиться в с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області, на якій розташоване вищевказане приміщення, яка передана для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 6823987300:01:012:0013. Вказана земельна ділянка належала продавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 999807, виданого Старокривинською сільською радою Славутського району Хмельницької області 2 серпня 2007 року. Вказана земельна ділянка не була предметом іпотеки, на неї було накладено арешт в ході виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2009 року про стягнення з підприємця ОСОБА_2 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» грошових коштів. З дослідженої судом інвентарної справи на нежитлову будівлю (приміщення корівника) слідує, що в ній не зазначено площу земельної ділянки, на якій розташоване вказане приміщення, нежитлова будівля, придбана позивачем, складається з приміщення корівника площею 1502,3 кв. м та підсобних приміщень площею 4,7 кв. м, 16,3 кв. м, 35,1 кв. м, 21,9 кв. м, що входять до складу нежитлової будівлі;

на час проведення земельних торгів 15 травня 2025 року та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року, як свідчить звіт № 62/25 з експертної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної в межах виконавчого провадження, та висновок щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки загальною площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 , на вказаній земельній ділянці була відсутня нежитлова будівля (приміщення корівника), окрім залишків будівельних конструкцій та будівельного сміття. Свідки зі сторони відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні показали, що представник ОСОБА_1 після придбання розібрав приміщення корівника і забрав будівельні матеріали, залишивши лише непридатні для використання та будівельне сміття, яке в подальшому прибрав ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не мав наміру використовувати приміщення корівника за призначенням. Окрім того, позивач не довів порушення свого права у зв`язку з продажем відповідачу ОСОБА_3 земельної ділянки, оскільки на час відчуження земельної ділянки позивач ОСОБА_1 не був власником нежитлової будівлі (приміщення корівника), оскільки, ставши переможцем електронних торгів, він не отримав акта про проведені електронні торги, свідоцтво про придбання майна, своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстрував, тобто позивач не набув права власності на нерухоме майно, яке було предметом реалізації з електронних торгів - нежитлову будівлю, а відтак відповідно до статті 120 ЗК України до нього не перейшло право власності на земельну ділянку, на якій було розташоване приміщення корівника площею 1580,3 кв. м, в частині, необхідній для обслуговування нежитлової будівлі;

на час розгляду справи відповідач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки розміром 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року, посвідченого приватним нотаріусом Шмигелевським Ю. П., а тому обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту - визнання за ним права власності на земельну ділянку є неефективним способом захисту, що призведе до втручання в право власності відповідача ОСОБА_3 та розцінюватиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції;

позивачем не доведено недобросовісності відповідача ОСОБА_3 під час набуття земельної ділянки з електронних торгів, оскільки право власності на нежитлову будівлю корівника не було зареєстроване ані за позивачем, ані за іншими особами, вказана інформація була відсутня в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до того ж позивач, придбавши приміщення корівника, розібрав його і вивіз будівельні матеріали, не повідомляв про наміри використання придбаного нерухомого майна або здійснення реконструкції вказаного приміщення. А посилання свідка ОСОБА_5 та представника позивача на недобросовісність дій відповідача ОСОБА_3 є безпідставними та спростовуються показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а також доказами у справі, які свідчать про те, що ОСОБА_1 , придбавши на електронних торгах приміщення корівника у 2020 році, лише в грудні 2024 року звернувся до державного виконавця із заявою про надання йому акта електронних торгів про реалізацію предмета іпотеки, коли дізнався, що ОСОБА_3 хоче придбати земельну ділянку;

щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16786475, номер запису 280 в книзі № 1 Славутського бюро технічної інвентаризації, суд вказав, що підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Копія акта надсилається стягувачу, боржнику та через особистий кабінет відділу державної виконавчої служби (приватного виконавця) організатору. Акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, у випадках, передбачених законодавством. У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 вказано, що правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу;

судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 493601 від 27 липня 2020 року є переможцем торгів. За придбане майно переможцем електронних торгів 10 серпня 2020 року внесено грошові кошти у повному обсязі у сумі 116 850 грн. Переможцем сплачено усю ціну лоту. Позивачем як переможцем електронних (прилюдних) торгів, проведених за допомогою ДП «Сетам» 27 липня 2020 року, придбане нежитлове приміщення - будівля загальною площею 1580,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з тим, в порушення Закону України «Про виконавче провадження», глави 10 Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 червня 2016 року, державним виконавцем Славутського відділу ДВС позивачу не надано акт про проведені електронні торги, що є підставою для подальшого оформлення права власності на придбане майно, що позбавило позивача одержати у нотаріуса свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, яке видається ним на підставі акта про проведені електронні торги. Доказів того, що державний виконавець Славутського ДВС Шепетівського району Хмельницької області після проведення електронних торгів надіслав переможцю електронних торгів - ОСОБА_8 акт про проведені електронні торги, матеріали справи не містять;

з відповіді ДП «Сетам» на адвокатський запит адвоката від 16 грудня 2024 року слідує, що акт про реалізацію предмета іпотеки за лотом № 429606 (Іпотека. Нежитлова будівля (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) від Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до ДП «Сетам» не надходив. У зв`язку з ненадходженням акта від державного виконавця ДП «Сетам» не надсилало нотаріально засвідчену копію акта переможцю аукціону за лотом № 429606. Наразі виконавче провадження закінчено 2 грудня 2020 року та передано до архіву, а 14 березня 2024 року на підставі акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення виконавче провадження № НОМЕР_1 знищено. Повторно видати акт про проведення електронних торгів неможливо. Позивач в результаті проведення електронних торгів від 27 липня 2020 року за реєстраційним номером лота № 429606 (Іпотека. Нежитлова будівля (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) придбав нежитлову будівлю (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, ставши переможцем торгів, сплатив суму, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця - 116 850 грн в строк до 10 серпня 2020 року;

проте у позивача виникли перешкоди в оформленні його права власності на майно, які можливо усунути лише у судовому порядку у зв`язку з відсутністю акта про реалізацію предмета іпотеки за лотом № 429606 (Іпотека. Нежитлова будівля (приміщення корівника), який видається покупцю державним виконавцем та є підставою для видачі нотаріусом свідоцтва про придбання нерухомого майна з електронних торгів, знищення виконавчого провадження, тому у суду є підстави для задоволення позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м. Суд вважав, що позивачем не пропущено позовної давності для звернення до суду із вказаною позовною вимогою, як стверджує представник відповідача - адвокат Жилюк О. В., оскільки про порушене право позивач дізнався лише 19 листопада 2024 року, отримавши відповідь від Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області про неможливість видачі акта про проведені електронні торги. З цих підстав позов підлягає частковому задоволенню;

представником позивача - адвокатом Терлецьким О. М. надано суду детальний опис наданих послуг з правничої допомоги, докази оплати позивачем послуг з надання правничої допомоги в сумі 20 000 грн, договір про надання правничої допомоги, укладений із позивачем. Крім того, позивачем понесені витрати на сплату судового збору у сумі 2 921,88 грн та витрати на проведення експертного дослідження в сумі 2 921,90 грн. Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Жилюк О. В. заперечував проти стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позов не підлягає задоволенню. Заперечень від інших учасників судового процесу щодо співмірності розміру правничої допомоги, яку просить стягнути на свою користь позивач, до суду не надходило.

оскільки позов задоволено частково, лише в частині позовної вимоги про визнання права власності на нежитлову будівлю, придбану позивачем на електронних прилюдних торгах, відповідачем за цією вимогою є Славутський відділ державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області, тому саме з цього відповідача слід стягнути судові витрати, понесені позивачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме судовий збір в сумі 984 грн, витрати на проведення експертного дослідження в сумі 1 230 грн, витрати на правничу допомогу в сумі 5 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2026 року:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено;

рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2026 року в частині задоволення позову та розподілу судових витрат скасовано та ухвалено нове судове рішення;

у позові ОСОБА_1 до Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи - ДП «Сетам», приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р. М., приватний нотаріус Шепетівського районного нотаріального округу Хмельницької області Шмигелевський Ю. П. про визнання права власності на нежитлову будівлю (приміщення корівника), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовлено;

в іншій частині рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2026 року залишено без змін;

стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 1 816,80 грн понесених судових витрат.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:

при задоволенні позову в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на нежитлову будівлю суд першої інстанції виходив з того, що позивач придбав цю будівлю на електронних торгах, проте в нього виникли перешкоди в оформленні його права власності на це майно - державним виконавцем не надано позивачу акт про проведені електронні торги, що позбавило його змоги одержати у нотаріуса свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів. У зв`язку із закінченням та знищенням матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 повторно видати акт про проведення електронних торгів неможливо, тому вказані перешкоди можливо усунути лише у судовому порядку. Відмовляючи в задоволенні вимоги про визнання недійсними електронних торгів, а також визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки як похідної вимоги від попередньої, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення його права власності внаслідок придбання відповідачем ОСОБА_3 на земельних торгах спірної земельної ділянки та незаконності електронних торгів і протоколу про результати цих торгів, оскільки ОСОБА_1 , придбавши лише нежитлову будівлю (приміщення корівника) на електронних торгах з реалізації предмета іпотеки, не оформив та не зареєстрував належно право власності на вказану будівлю, тож на час проведення оспорюваних торгів не був власником цього нерухомого майна. Відповідач ОСОБА_3 має зареєстроване право власності на спірну земельну ділянку, а тому обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту - визнання за ним права власності на цю земельну ділянку є неефективним та неналежним способом захисту, що призведе до втручання в право власності відповідача;

апеляційний суд з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову не погодився, оскільки набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 910/856/17. У випадку придбання нерухомого майна на прилюдних торгах документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені торги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18);

згідно з частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 ЦК України). Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 ЦК України);

суд першої інстанції правильно констатував, що з урахуванням судового рішення від 17 жовтня 2018 року в цивільній справі № 2-249/11, договору іпотеки від 9 жовтня 2007 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_2 , предметом іпотеки була лише нежитлова будівля загальною площею 1580,3 кв. м, тож на електронних торгах 27 липня 2020 року була реалізована тільки нежитлова будівля (приміщення корівника). Спірна земельна ділянка, придбана ОСОБА_3 , в іпотеці не перебувала, тому безпідставним є твердження позивача про придбання на електронних торгах 27 липня 2020 року будівлі корівника разом із земельною ділянкою. Водночас суд правильно встановив, що позивач не завершив процедуру набуття права власності на нежитлову будівлю, придбану на електронних торгах 27 липня 2020 року. Так, за змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом;

згідно з пунктом 4 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року в редакції, чинній на час проведення цих електронних торгів, після повного розрахунку переможця за придбане майно (у тому числі сплати винагороди за організацію та проведення електронних торгів) на підставі протоколу про проведення електронних торгів та платіжного документа, що підтверджує сплату додаткової винагороди за організацію та проведення електронних торгів (у випадку, якщо майно реалізувалося за ціною, вищою стартової), виконавець протягом п`яти робочих днів складає акт про проведені електронні торги. Державний виконавець додатково затверджує акт про проведені електронні торги у начальника відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Підписаний та скріплений печаткою приватного виконавця або затверджений начальником відділу державної виконавчої служби акт виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження (пункт 6 розділу X Порядку). У випадку придбання нерухомого майна документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно, є свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке видається нотаріусом на підставі акта про проведені електронні торги (пункт 8 розділу X Порядку);

позивач не отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, посилаючись на неотримання акта про проведені електронні торги. Інформація про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нежитлову будівлю (приміщення корівника), розташовану в АДРЕСА_1 , відсутня. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що у позивача відсутні документи, що підтверджують набуття ним права власності на придбане нерухоме майно - на час придбання спірної земельної ділянки відповідачем та виникнення спірних правовідносин він не набув право власності на вказану нежитлову будівлю (приміщення корівника). Тож не підлягає застосуванню до спірних правовідносин норма частини першої статті 120 ЗК України, за якою в разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок, іншу будівлю або споруду), розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. Висновок суду про недоведеність порушення права позивача у зв`язку з набуттям права власності відповідачем на спірну земельну ділянку є обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують висновків суду в частині відмови у позові, рішення в цій частині є законним та обґрунтованим;

висновки суду в частині задоволення позову є суперечливими, не відповідають обставинам справи і суперечать нормам матеріального права. Суд першої інстанції, визнаючи за позивачем право власності на будівлю корівника, виходив з того, що позивач придбав цю будівлю на електронних торгах, проте державний виконавець не надав йому акт про проведені електронні торги, що позбавило його змоги одержати у нотаріуса свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів. У зв`язку зі знищенням матеріалів виконавчого провадження № НОМЕР_1 повторно видати акт про проведення електронних торгів неможливо, тому вказані перешкоди можливо усунути лише у судовому порядку. У справі дійсно відсутні докази надіслання державним виконавцем Славутського відділу ДВС після проведення торгів переможцю торгів ОСОБА_8 акта про проведення електронних торгів, оскільки матеріали виконавчого провадження № НОМЕР_1 за спливом строків зберігання знищено. Лист ДП «Сетам» від 18 грудня 2024 року № 888/16118-12-24/17 про те, що ДП «Сетам» не надсилало нотаріально засвідчену копію акта переможцю аукціону за лотом № 429606, не доводить невручення цього акта ОСОБА_8 , оскільки згідно з пунктом 6 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2831/5 від 29 вересня 2016 року в редакції, чинній на час проведення цих електронних торгів, саме державний виконавець видає або надсилає переможцеві електронних торгів акт про проведені електронні торги не пізніше наступного робочого дня з дня його затвердження. Водночас позивач також не надав доказів звернень до органу ДВС за отриманням цього акта після проведення електронних торгів 27 липня 2020 року і до 30 жовтня 2024 року. При цьому листом від 19 листопада 2024 року Славутський відділ ДВС вказав про неможливість повторно видати акт про проведення електронних торгів з підстав знищення матеріалів виконавчого провадження. Ці обставини ставлять під сумнів дотримання позивачем таких засад цивільних правовідносин, як добросовісність та розумність;

суд також правильно встановив, проте не врахував при вирішенні спору, що на час проведення земельних торгів 15 травня 2025 року та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року на вказаній земельній ділянці була відсутня нежитлова будівля (приміщення корівника) - вона була демонтована та розібрана позивачем на будівельні матеріали, наявні лише залишки будівельних конструкцій та будівельного сміття. Ця обставина підтверджується звітом № 62/25 від 25 березня 2025 року з експертної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної в межах виконавчого провадження, та висновком ФОП ОСОБА_9 від 5 лютого 2025 року щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року на відчужуваній земельній ділянці, що є предметом договору, відсутні будь-які будівлі чи інші капітальні споруди (а. с. 66-69, том 1). Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в суді першої інстанції ствердили, що представник ОСОБА_1 після придбання розібрав будівлю корівника і забрав будівельні матеріали, залишивши лише непридатні для використання та будівельне сміття, яке в подальшому прибрав ОСОБА_3 ОСОБА_1 не мав наміру використовувати приміщення корівника за призначенням. Представлені стороною позивача фотознімки (а. с. 25-39, том 2) також підтверджують, що на час пред`явлення ним цього позову на спірній земельній ділянці відсутня будівля корівника - частина залізобетонних опор та плити перекриття з розібраної будівлі знаходяться поза межами земельної ділянки, на якій знаходилося придбане позивачем нежитлове приміщення. Поданий позивачем звіт про проведення технічного обстеження збірних залізобетонних конструкцій (фундаментів та колон), виготовлений працівниками НДЛБ Луцького національного технічного університету (а. с. 92-117, том 2), стосується стану вказаних залізобетонних конструкцій - фундаментів та колон як придатних для подальшого використання, проте не спростовує факт відсутності будівлі корівника як об`єкта нерухомості. За змістом статей 346, 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. Отже, факт знищення об`єкта нерухомості (будівлі корівника) на час вирішення спору виключав наявність підстав для визнання права власності за позивачем на це майно. З урахуванням наведеного оскаржуване рішення в частині задоволення позову слід скасувати і в позовній вимозі про визнання права власності на нежитлову будівлю корівника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити;

відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України у зв`язку з повною відмовою у позові рішення в частині розподілу судових витрат (стягнення зі Славутського відділу ДВС на користь ОСОБА_1 судових витрат) слід також скасувати, а в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Аргументи учасників справи

29 липня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу, яка підписана представником Терлецьким О. М. , на рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2026 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2026 року (повне судове рішення складено 10 липня 2026 року), в якій просив:

оскаржену постанову апеляційного суду скасувати повністю;

рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позову та розподілу судових витрат;

позов у частині відмови в задоволенні позовних вимог задовольнити;

здійснити новий розподіл судових витрат та стягнути з відповідачів 3 890,90 грн судового збору в суді першої інстанції, 4 382,85 грн судового збору в суді апеляційної інстанції, 7 781,80 грн судового збору в суді касаційної інстанції (всього по трьох інстанціях - 16 055,55 грн) та 4 920 грн вартості експертного дослідження, 20 000 грн витрат на правову допомогу в суді першої інстанції та 10 000 грн витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції (всього по двох інстанціях 30 000 грн);

в іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

предмет цього спору - процес набуття права власності на іпотечне майно, яке придбав позивач на прилюдних електронних торгах. До складу спірного іпотечного майна входить: предмет іпотеки - нежитлова будівля (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 6823987300:01:012:0013 площею 0,5797 га, яка станом на 2020 рік не могла бути предметом будь-якого правочину в силу мораторію на продаж землі с/г призначення.

частина 1 статті 120 ЗК України може застосовуватись тільки в разі набуття власності на майно. Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, пункт 42). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, пункт 8.5; від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, пункт 51; від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, пункти 37-38). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, пункт 42; постанова від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19, пункт 54). Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61): «Згідно з принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, як у статті 30 ЗК України, який був чинний до 1 січня 2002 року, так і у чинній редакції статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття»;

суд апеляційної та першої інстанції не вірно застосували норму матеріального права - частину 1 статті 120 ЗК України, без урахування висновків Верховного Суду у постановах: від 5 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц (пункт 61), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 54), від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42), від 17 червня 2020 року у справі № 910/2845/19 (пункти 6.6, 6.7), від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22. ОСОБА_1 , набувши прав переможця електронних торгів з реалізації нерухомого майна - предмета іпотеки («Нежитлова будівля (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 »), мав та має цивільний інтерес в оформленні права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6823987300:01:012:0013 площею 0,5797 га під такою будівлею, який реалізовував до моменту вчинення оспорюваного правочину. Повторний продаж земельної ділянки з кадастровим номером 6823987300:01:012:0013 площею 0,5797 га під набутою будівлею є неправомірним та суперечить цивільному інтересу позивача;

підставою касаційного оскарження є перегляд рішень судів з підстав порушення норм процесуального права - частини 1 статті 72, пункту 6 частини 6 статті 72, частини 1 статті 79, частини 2 та 6 статті 95, частини 7 статті 102 ЦПК України. Вказані норми процесуального права не застосовані судами всупереч висновків Верховного Суду щодо їх застосування у постановах: у справі № 712/4126/22 (постанова від 22 листопада 2023 року), у справі № 522/1029/18 (постанова від 18 грудня 2019 року), у справі № 303/2642/18 (постанова від 21 жовтня 2020 року), у справі № 523/7115/18 (постанова від 30 червня 2021 року), у справі № 335/2566/18 (постанова від 16 листопада 2022 року), у справі № 351/2084/20 (постанова від 25 січня 2023 року). Апеляційний суд та суд першої інстанції у своїй постанові посилалися на недопустимі докази - звіт № 62/25 від 25 березня 2025 року та висновок експерта ФОП ОСОБА_9 від 5 лютого 2025 року. Апеляційний суд у своєму рішенні виснував: «ця обставина підтверджується звітом № 62/25 від 25 березня 2025 року з експертної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної в межах виконавчого провадження, та висновком ФОП ОСОБА_9 від 05 лютого 2025 року щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 ». Висновок експерта ФОП ОСОБА_9 від 5 лютого 2025 року не містить відомостей про попередження про відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Оригінал висновку відсутній в матеріалах справи. У додаткових поясненнях до матеріалів справи від 9 грудня 2025 року позивач просив визнати такий доказ недопустимим з посиланням на пункт 4.12 розділу IV «Організація проведення експертиз (досліджень) та оформлення їх результатів» Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 року № 53/5. Позивач ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу висновку експерта з технічного обстеження будівель і споруд ОСОБА_9 «Щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки загальною площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 », сформованого 5 лютого 2025 року. Як підсумок, суди допустили істотного порушення норм процесуального права в частині визнання доказів допустимими та посилання на них у своїх рішеннях, зокрема грубо порушили частину 1 статті 72, пункт 6 частини 6 статті 72, частину 1 статті 79, частини 2 та 6 статті 95, частину 7 статті 102 ЦПК України;

в цій справі взагалі невідомо, на чиє замовлення та до якої справи складено такий висновок експерта ФОП ОСОБА_9 від 5 лютого 2025 року. Суд такого експерта не залучав до справи. Відвід такому експерту неможливо заявити, так як він не залучений до справи. Оригіналу висновку немає. Велика Палата Верховного Суду чітко визначила та підтвердила, що якщо не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та те, що висновок підготовлено для подання до суду, то такий висновок не може бути визнаний належним та допустимим доказом (правовий висновок, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, провадження № 14-270цс19);

підставою касаційного оскарження є перегляд рішень судів з підстав порушення норм матеріального права - пункту 6 частини 1 статті 3 ЦК України, в частині застосування поняття «добросовісність» у цивільних правовідносинах. Вказана норма матеріального права не застосована судами всупереч висновків Верховного Суду щодо їх застосування у постановах: від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц, від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20, від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17. Апеляційний суд у своєму рішенні виснував: «в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду в частині відмови в позові скасувати як незаконне та задовольнити позов повністю. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що позивач після розмов з відповідачем в грудні 2024 року розпочав процедуру виготовлення (поновлення) всіх правовстановлюючих документів, про що відповідач знав, але вже 06 травня 2025 року відповідач взяв участь в аукціоні і придбав спірну земельну ділянку. Тобто, відповідач ОСОБА_3 достовірно був обізнаний про правові проблеми з земельною ділянкою, проте свідомо брав участь в аукціоні, що свідчить про його недобросовісність». Позивач після розмов з відповідачем у грудні 2024 року розпочав процедуру виготовлення (поновлення) всіх правовстановлюючих документів, про що відповідач ОСОБА_3 знав, але вже 6 травня 2025 року відповідач бере участь в аукціоні і придбаває спірну земельну ділянку. Тобто відповідач ОСОБА_3 достовірно був обізнаний про правові проблеми із земельною ділянкою, проте свідомо брав участь в аукціоні та проводив оплату лоту. Набувач визнається добросовісним, якщо він не знав, що особа, в якої він придбав річ, не мала права її відчужувати. Отже, набувач є добросовісним, якщо він не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння. Набувач є недобросовісним, якщо річ набута ним злочинним шляхом (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 910/17006/23). З огляду на вказане, позивач стверджує про недобросовісність відповідача ОСОБА_3 , який знав про правову долю будівлі та земельної ділянки, проте свідомо здійснював її придбання;

у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 41) вказано: «41. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» у редакції, чинній на час видачі свідоцтва, до нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, належить видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів). Така нотаріальна дія спрямована на фіксацію (підтвердження) факту продажу майна боржника покупцеві та переходу до останнього права власності на відповідне майно». Поняття «підтвердження переходу права власності» і «набуття права власності» є різними правовими поняттями. Набуття права власності відбувається в силу правочину, зокрема договору купівлі-продажу (пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц). Підтвердження переходу права власності - це публічне оголошення такого факту. В порушення вказаного апеляційний суд застосував у своєму рішенні норму права, яка не могла бути застосована, зокрема пункт 6 розділу 10 Порядку реалізації арештованого майна в редакції від 13 березня 2020 року. Положення пункту 2 розділу VII Порядку реалізації арештованого майна (абзаци 13 та 14 в редакції станом на 27 липня 2020 року) не встановлюють обов`язку державного виконавця видати або надсилати переможцеві електронних торгів акт про проведені електронні торги, зокрема в аукціонах, що стосувалися іпотечного майна;

предметом укладеного договору купівлі-продажу на аукціоні 27 липня 2020 року була не тільки нежитлова будівля, але і земельна ділянка в силу закону. Право переможця аукціону щодо реєстрації права власності на земельну ділянку набуто переможцем аукціону в силу статті 120 ЗК України. Твердження відповідачів про те, що ОСОБА_1 не зареєстрував право власності, не надає право таким особам в обхід закону повторно продавати земельну ділянку. Проте суди не надають оцінки тому, що позивач розпочав судовий процес визнання права власності на майно за пів року до оспорюваного аукціону. Жодним законом не визначено строків, протягом яких переможець торгів зобов`язаний отримати свідоцтво про право власності в нотаріуса. Суди застосували принцип «хто перший - той власник», але таке ставлення до процесу набуття права власності є неприпустимим, так як порушує основні права людини, визначені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та протоколами до неї в частині права власності та справедливих очікувань;

в процесі розгляду справи судді Матвєєвій Н. В. оголошувався відвід з мотивів, що остання не звертала уваги на положення статті 120 ЗК України (автоматичний перехід права власності на земельну ділянку) та пункту 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (мораторій на продаж земельних ділянок с/г призначення, який існував до 1 липня 2021 року), які були чинні станом на 27 липня 2020 року (дата проведення аукціону). Подану заяву про відвід була обґрунтованою, так як суддя прийшла до висновку та описала його у своєму рішенні, що «...відповідно до статті 120 ЗК України до нього не перейшло право власності на земельну ділянку...». Таким чином, в даному випадку вбачається кардинально протилежне застосування суддею статті 120 ЗК України всупереч прямим імперативним вказівкам у цій статті;

суд першої інстанції стверджує про відсутність факту переходу права власності на земельну ділянку, причому мотивує це тим, що позивач «не був власником нежитлової будівлі (приміщення корівника), оскільки ставши переможцем електронних торгів, він не отримав акту про проведені електронні торги, свідоцтво про придбання майна, своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстрував». Такий висновок суду першої інстанції суперечить його ж висновку щодо визнання права власності на нерухоме майно через відсутність можливості зареєструвати таке право власності. Тобто з однієї сторони позивач не міг зареєструвати право власності на придбане майно, оскільки «державним виконавцем Славутського відділу ДВС позивачу не надано Акт про проведені електронні торги, що є підставою для подальшого оформлення права власності на придбане майно, що позбавило позивача одержати у нотаріуса свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, яке видається ним на підставі акта про проведені електронні торги». А з іншої сторони, позивач не набув права власності на земельну ділянку, бо «не був власником нежитлової будівлі (приміщення корівника), оскільки ставши переможцем електронних торгів, він не отримав акту про проведені електронні торги, свідоцтво про придбання майна, своє право власності на нерухоме майно належним чином не зареєстрував». Вказане свідчить про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а саме статті 120 ЗК України (автоматичний перехід права власності на земельну ділянку) та пункту 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (мораторій на продаж земельних ділянок с/г призначення, який існував до 1 липня 2021 року), які були чинні станом на 27 липня 2020 року (дата проведення аукціону);

на момент проведення аукціону 27 липня 2020 року та на момент передачі майна (корівника) в іпотеку 9 жовтня 2007 року діяв мораторій на відчуження земель с/г призначення, а тому спірна земельна ділянка не могла бути предметом іпотеки чи предметом аукціону, а право власності на землю переходило в силу закону (стаття 120 ЗК України) лише до власника нерухомого майна, яке розташоване на цій земельній ділянці. Тому із визнанням права власності на нежитлову будівлю суд мав визнати і право власності на земельну ділянку під такою будівлею на тих же самих підставах, що і застосував до будівлі, а саме через те, що «державним виконавцем Славутського відділу ДВС позивачу не надано Акт про проведені електронні торги, що є підставою для подальшого оформлення права власності на придбане майно, що позбавило позивача одержати у нотаріуса свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, яке видається ним на підставі акта про проведені електронні торги». У разі відсутності у позивача правовстановлюючого документа, якого він не міг отримати і не може отримати з незалежних від себе причин, та перебування позивача в статусі переможця торгів належним способом захисту є визнання права власності (частина 1 статті 15 та стаття 392 ЦК України) та скасування відповідних правочинів щодо нерухомого майна. Вимога про витребування майна не може бути апріорі поставлена, так як перед судом ставиться питання про незаконність правової підстави набуття майна, про незаконність електронних торгів та про відсутність повноважень у приватного виконавця на продаж майна, яке належало іншій особі по закону, а не належало боржнику. На згаданих електронних торгах реалізовувалася разом із нежитловою будівлею земельна ділянка. Згідно з протоколом № 493601 проведення електронних торгів ОСОБА_1 став переможцем даних торгів;

суди прийшли до суперечливих висновків щодо ненабуття права власності на земельну ділянку та невірно застосував статтю 120 ЗК України (автоматичний перехід права власності на земельну ділянку) та не застосував до цих правовідносин пункт 15 розділу X «Перехідні положення» ЗК України (мораторій на продаж земельних ділянок с/г призначення, який існував до 1 липня 2021 року), які були чинні станом на 27 липня 2020 року (дата проведення аукціону);

попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи, становить 30 000 грн як витрати на правову допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.

26 жовтня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав заяву, яка підписана представником Терлецьким О. М., в якій просив при розгляді справи врахувати правові позиції Верховного суду згідно постанови від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц, провадження № 14-58цс22

Заява мотивована тим, що:

відповідно до постанови від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц: «9.11. Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-ІУ установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. 9.12. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18))»;

позивач набув права власності на будівлю і земельну ділянку на підставі договору укладеного на аукціоні, проте держава не здійснила всіх функцій необхідних для реєстрації права власності, а саме офіційного визнання такого права власності, та повторно продала спірне майно.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.

20 жовтня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.

Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2026 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 21 вересня 2026 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22; від 17 червня 2020 року у справі № 910/2845/19; від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц; від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19; від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц; від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22; від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18; від 21 жовтня 2020 року у справі № 303/2642/18; від 30 червня 2021 року у справі № 523/7115/18; від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18; від 25 січня 2023 року у справі № 351/2084/20; від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц; від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20; від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17; від 16 квітня 2025 року у справі № 910/17006/23; від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22; від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Фактичні обставини

З інвентарної справи на приміщення корівника по АДРЕСА_1 слідує, що приміщення корівника має площу 1502,3 кв. м та складається також із підсобних приміщень площею 4,7 кв. м, 16,3 кв. м, 35,1 кв. м, 21,9 кв. м, всього площею - 1580,3 кв. м. На підставі рішення виконавчого комітету Старокривинської сільської ради Славутського району Хмельницької області № 53 від 7 листопада 2006 року видано свідоцтво про право власності на будівлю корівника площею 1580,3 кв. м в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 . Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 листопада 2006 року нежитлова будівля загальною площею 1502,3 кв. м, підсобні приміщення: площею 4,7 кв. м, 16,3 кв. м, 35,1 кв. м, 21,9 кв. м зареєстроване за ОСОБА_4 . У висновку про вартість об`єкта оцінки від 31 липня 2007 року зазначено, що на момент огляду одноповерхова будівля корівника за призначенням не використовується.

09 жовтня 2007 року на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення та земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Славутського міського нотаріального округу Хмельницької області, ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_4 у власність нежитлову будівлю загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 та розташована на приватизованій земельній ділянці. Крім того, продавець передав, а покупець прийняла у власність земельну ділянку загальною площею 5797 кв. м, що знаходиться в с. Старий Кривин Славутського району Хмельницької області, на якій розташоване вищевказане приміщення, яка передана для ведення особистого селянського господарства (кадастровий номер земельної ділянки 6823987300:01:012:0013).

27 липня 2020 року в рамках примусового виконання судового рішення (боржник ОСОБА_2 ) відбулися електронні торги (протокол проведення електронних торгів № 493601, реєстраційний номер лота № 429606, організатор - ДП «Сетам») з реалізації предмета іпотеки - нежитлової будівлі (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер майна: 6823987300:01:012:0013.

ОСОБА_1 став переможцем вказаних торгів.

30 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі із заявою про видачу акта електронних торгів, які відбулися 27 липня 2020 року, а саме іпотека, нежитлова будівля (приміщення корівника) загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , оплата була проведена повністю, акт не було отримано.

З відповіді Славутського відділу ДВС у Шепетівському районі Хмельницької області від 19 листопада 2024 року № 63293 електронні (прилюдні) торги по зазначеному нерухомому майну відбулися 27 липня 2020 року, відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 493601 від 27 липня 2020 року, переможцем торгів став учасник № 4 - ОСОБА_1 . За придбане майно переможцем електронних торгів 10 серпня 2020 року внесено грошові кошти у повному обсязі у сумі 116 850 грн. Переможцем сплачено усю ціну лоту. У зв`язку з викладеним, переможцем електронних (прилюдних) торгів, проведених за допомогою ДП «Сетам» 27 липня 2020 року, з реалізації належного ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, будівель, споруд, серія та номер: 4837, виданий 9 жовтня 2007 року, нежитлова будівля, загальною площею 1580,3 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , визначається ОСОБА_1 . Акт складається протягом 5 робочих днів після зарахування коштів на депозитний рахунок відділу та направляється сторонам виконавчого провадження та покупцю. Це виконавче провадження закінчено 2 грудня 2020 року та передано до архіву. 14 березня 2024 року на підставі акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення - виконавче провадження № НОМЕР_1 знищено. У зв`язку з чим повторно видати акт про проведення електронних торгів неможливо.

З відповіді ДП «Сетам» на адвокатський запит адвоката від 16 грудня 2024 року слідує, що акт про реалізацію предмета іпотеки за лотом № 429606 (Іпотека. Нежитлова будівля (приміщення корівника), загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) від Славутського відділу державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) до ДП «Сетам» не надходив. У зв`язку з ненадходженням акта від державного виконавця ДП «Сетам» не надсилало нотаріально засвідчену копію акта переможцю аукціону за лотом № 429606.

З протоколу № 493601 проведення електронних торгів від 27 липня 2020 року слідує, що торги за реєстраційним номером лота № 429606 (Іпотека. Нежитлова будівля (приміщення корівника), загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ) відбулися. Переможець торгів: ОСОБА_1 . Сума, яку необхідно перерахувати на рахунок продавця - 116 850 грн. Зазначені суми мають бути сплачені до 10 серпня 2020 року.

ВП № НОМЕР_1 закінчено 2 грудня 2020 року, про що свідчить постанова про закінчення виконавчого провадження від 2 грудня 2020 року ВП № НОМЕР_1. З акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення від 14 березня 2024 року слідує, що виконавчі провадження, завершені у 2023 році, знищено через закінчення строків їх зберігання.

Відповідно до наказу Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2009 року № 12/128, виданого виконання рішення господарського суду від 23 грудня 2008 року, яке набрало чинності 10 січня 2009 року, стягнуто з підприємця ОСОБА_2 на користь акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» грошову суму в розмірі 133 705,73 грн та судові витрати.

На примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М. (виконавче провадження ВП № НОМЕР_2) перебував наказ Господарського суду Рівненської області від 16 січня 2009 року № 12/128 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь АКБ «Укрсоцбанк» 133 705,73 грн заборгованості та судових витрат.

Постановою про опис та арешт майна боржника від 21 березня 2025 року приватним виконавцем Лабчуком Р. М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 описано та накладено арешт на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . На земельній ділянці, що належить боржнику ОСОБА_2 , розташований об`єкт нерухомого майна, який на момент опису розібраний, земельна ділянка засмічена будівельним сміттям, не огороджена.

Приватним виконавцем спрямований лист на адресу ОСОБА_2 , АТ «Альфа-Банк», в якому зазначено, що в процесі примусового виконання виконавчого провадження приватним виконавцем описано належне боржнику майно: земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер: 6823987300:01:012:0013, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Для визначення реалізаційної вартості майна приватним виконавцем призначено оцінювача. Згідно з висновком про оцінку вартість майна становить 54 652 грн. Роз`яснено право на оскарження результатів проведеної оцінки у строки та спосіб, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі звітом з експертної грошової земельної оцінки № 62/25 від 25 березня 2025 року ринкова вартість земельної ділянки площею 0,5797 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013 - 54 652 грн. Земельна ділянка, що оцінюється, розташована у вигляді окремої земельної ділянки чотирикутної конфігурації у периферійній зоні населеного пункту. Ділянка незабудована (засмічена залишками розібраної будівлі), комунікації відсутні.

У матеріалах виконавчого провадження, наданого приватним виконавцем Лабчуком Р. М., міститься Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформована Лабчуком Р. М. 31 березня 2025 року за параметрами: право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження та фізичній особі ОСОБА_2 , запис щодо зареєстрованого права власності на нежитлове приміщення корівника площею 1580,3 кв. м відсутній.

Згідно з актом про проведені електронні торги від 15 травня 2025 року приватним виконавцем Лабчуком Р. М. відповідно до статті 61 Закону України «Про виконавче провадження» передано на реалізацію земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_2 на праві власності.

Згідно з протоколом ТОВ «Біржа Подільська» про проведені електронні торги від 12 травня 2025 року № LAE001-UA-20250401-61814 з продажу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 переможцем визнано ОСОБА_3 , 2398920752. Майно придбане за 172 000 грн.

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Хмельницької області Лабчук Р. М. та ОСОБА_3 уклали договір, за яким продавець передав у власність покупця земельну ділянку розміром 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013, і покупець сплатив обговорену грошову суму. Земельна ділянка розташована в АДРЕСА_1 . Земельна ділянка належить боржнику - ОСОБА_2 на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 007937, виданого управлінням земельних ресурсів у Славутському районі 12 травня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010876000087. Цільове призначення земельної ділянки - 01.03, для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28 січня 2026 року право власності на земельну ділянку площею 0,5797 га, кадастровий номер 6823987300:01:012:0013 зареєстроване за ОСОБА_3 20 травня 2025 року.

З висновку щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки загальною площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 , зробленого ФОП ОСОБА_9 5 лютого 2025 року, наданого представником відповідача ОСОБА_3 , слідує, що на території земельної ділянки виявлено залишки будівельних конструкцій, які непридатні для використання, повністю втратили свою економічну цінність: збірні залізобетонні напівконусні фундаменти стаканного типу, розміром 1,2 х 1,2 м кількістю 30 шт.; колони крайні збірні залізобетонні прямокутного перерізу 300 х 300 мм для одноповерхових виробничих будівель у кількості 8 шт.; колони середні з консолями збірні залізобетонні прямокутного перерізу 300 х 300 мм для одноповерхових виробничих будівель у кількості 22 шт.; ребристі попередньо-напружені збірні залізобетонні плити ПКЖ довжиною 6000 мм, у кількості 11 шт.; купи будівельного сміття навалом від залишків цегли та штукатурки.

З фотознімків, наданих представником позивача різного періоду часу (без зазначення дат), слідує, що на них відображено забетоновану земельну ділянку, колони-фундаменти, які зафіксовані у землі, розташовані рядами та купа будівельного матеріалу, а також частину напіврозібраного приміщення, на останній світлині видно, що колони-опори та плити перекриття лежать вздовж огорожі, як зазначив представник позивача, за межами земельної ділянки, на якій знаходилося придбане позивачем нежитлове приміщення.

Зі звіту про проведення технічного обстеження збірних залізобетонних конструкцій: фундаментів та колон, виготовленого Луцьким національним технічним університетом на замовлення ФОП ОСОБА_1 , слідує, що обстежувані залізобетонні конструкції: фундаменти та колони, розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 , придатні для подальшої реконструкції будівлі.

З пояснень свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 слідує, що вони проживають неподалік нежитлового приміщення корівника, яке було придбано підприємцями з м. Луцька. Їм відомо, що приміщення корівника було розібране після його придбання, приїхала спеціальна техніка, приміщення демонтували, забрали плити, залишилося будівельне сміття. У подальшому вказане будівельне сміття було вивезене ОСОБА_3 , який придбав земельну ділянку, на якій знаходився і корівник, та забетонував її.

Свідок ОСОБА_5 під час судового засідання показав суду, що у 2020 році його брат ОСОБА_1 на електронних торгах придбав приміщення корівника. Коли він приїхав виконувати демонтажні роботи за дорученням брата, до нього підійшов ОСОБА_3 і запитав, як можна забрати землю під корівником. Він сказав, що необхідно спочатку оформити право власності. Тоді він як представник ОСОБА_1 звернувся до ДВС, щоб отримати акт електронних торгів, вказавши, що в нього був протокол електронних торгів. Державним виконавцем йому було відмовлено у видачі акта електронних торгів, тоді вони звернулися з позовом до суду. На той час був фундамент, стояв фронтон. Коли він був останній раз на місці розташування корівника, робив обстеження, побачив, що ОСОБА_3 самостійно демонтував фундамент, деякі колони були зламані. У майбутньому його брат хотів реконструювати корівник і продати його ОСОБА_3 . Але наразі на місці корівника вся площа земельної ділянки залита бетоном. Позивач звернувся до суду з позовом, бо має намір у подальшому використовувати придбане нежитлове приміщення, але земельна ділянка, на якій знаходилося нежитлове приміщення, незаконно використовується ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та скасування протоколу про результати земельних торгів, скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

Приватноправовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19 (провадження № 61-11144св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20 (провадження № 61-6922св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21 (провадження № 61-6090св23)).

Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов`язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2024 року в справі № 947/6589/21 (провадження № 61-10253св23)).

Касаційний суд вже вказував, що:

набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна, є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів. Ухвалюючи судове рішення у справі про визнання недійсним правочину, укладеного за результатами проведення електронних торгів, порушеної за позовом учасника електронних торгів, в якості відповідачів мають залучатись всі сторони правочину - державна виконавча служба, організатор електронних торгів і переможець таких торгів. Якщо набувачем (переможцем електронних торгів) є фізична особа, справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (див.: пункти 61 - 62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 910/856/17 (провадження № 12-128гс18)).

у справі за позовом заінтересованої особи (учасника торгів) про визнання недійсними торгів як відповідачі мають залучатись приватний виконавець (державна виконавча служба), організатор торгів і переможець торгів (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2022 року в справі № 753/20562/19 (провадження № 61-10174св22), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 лютого 2023 року в справі № 127/4387/20 (провадження № 61-9909св21), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2025 року в справі № 462/4550/22 (провадження № 61-7393св24));

належним способом захисту прав і законних інтересів позивача є визнання електронних торгів недійсними, позовні вимоги про визнання недійсним та/або скасування протоколу проведення електронних торгів є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав особи, яка оспорює правочин купівлі-продажу продаж майна з електронних торгів, охоплюється вимогою про визнання торгів недійсними (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 26 квітня 2023 року в справі № 545/264/20 (провадження № 61-10242св22), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 07 грудня 2023 року в справі № 331/427/22 (провадження № 61-13786св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 11 грудня 2024 року в справі № 301/433/22 (провадження № 61-15541св23));

у цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування договору чи іншого правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 14 травня 2024 року в справі № 290/1310/21 (провадження № 61-4445св23), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного від 26 червня 2024 року в справі № 465/5290/17 (провадження № 61-10827св23)).

Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Диспозитивність - один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Таким чином, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 червня 2022 року в справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22)).

У справі, що переглядається:

ОСОБА_1 пред`явив позовну вимогу про визнання недійсним торгів до ОСОБА_3 (переможець торгів), ОСОБА_2 (боржниця), приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М., Славутський відділ державної виконавчої служби;

суди відмовили у задоволенні вимоги про визнання недійсним торгів у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, бо ефективним є віндикаційний позов;

суди не врахували, що ОСОБА_2 (боржниця), Славутський відділ державної виконавчої служби є неналежними відповідачами за позовною вимогою про визнання недійсним торгів. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_12 до ОСОБА_2 (боржниця), Славутського відділу державної виконавчої службинеобхідно відмовити із зазначеної підстави. Натомість ТОВ «Біржа Подільська» не залучено до участі у справі. Позивач клопотань про залучення до участі у справі ТОВ «Біржа Подільська» (оператор електронного майданчика) як співвідповідача не заявляв, а тому за таких обставин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними торгів до ОСОБА_3 (переможець торгів), приватного виконавця виконавчого округу Хмельницької області Лабчука Р. М. внаслідок неналежного складу відповідачів. Тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги;

суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про скасування протоколу про результати земельних торгів у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту, бо ефективним є віндикаційний позов. Суди не звернули увагу, що належним способом захисту прав і законних інтересів позивача, який не був власником земельної ділянки, є визнання електронних торгів недійсними; позовні вимоги про визнання недійсним та/або скасування протоколу проведення електронних торгів є неефективним способом захисту порушеного права, оскільки відновлення прав особи, яка оспорює правочин купівлі-продажу продаж майна з електронних торгів, охоплюється вимогою про визнання торгів недійсними. Тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги;

суди відмовили в задоволенні позовної вимоги про скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, бо ця вимога є похідною від вимоги про недійсність торгів. Суди не врахували, що у цивільному законодавстві не передбачено допустимості скасування договору чи іншого правочину за позовом заінтересованої особи в судовому порядку. В ЦК України закріплено тільки можливість пред`явити позовну вимогу про визнання правочину недійсним. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. Тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо позовних вимог про визнання договору недійсним, визнання права власності на корівник та земельну ділянку

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов) (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).

Касаційний суд вже наголошував, що застосування позову про оспорення правочину (ресцисорного позову) потребує не лише встановлення підстав для оспорення, але й порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду (див. постанову Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2024 року в справі № 229/7156/19 (провадження № 61-4283св24)).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року в справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).

Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20 (провадження № 61-17025св21), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21)).

Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов`язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.). По своїй суті такий спосіб захисту як визнання права охоплює собою і визнання права відсутнім (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2024 року в справі №346/2744/21 (провадження № 61-10543сво23)).

Власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Касаційний суд вже вказував, що:

визнання права власності як приватноправова категорія покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах, захист прав та інтересів. Натомість ініціювання спору про визнання права власності не для захисту прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від23 травня 2024 року в справі № 472/1176/19 (провадження № 61-5305св24)).

при вирішення спору про визнання права власності на підставі статті 392 ЦК слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює його. Отже, передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності в судовому порядку є наявність підтвердженого належними доказами як права власності на майно, яке оспорюється або не визнається іншою особою, так і порушення (невизнання або оспорювання) цього права на спірне майно (див. пункти 78 - 79 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року в справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20);

позовна вимога про визнання права власності на майно не відповідає належному способу захисту права особи, яка право власності на це майно не набула (див. пункт 7.60. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2020 року в справі № 916/667/18 (провадження № 12-145гс19).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 5015/45/11 (914/1919/20) зазначено, що:

«61. Згідно зі статтею 349 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), право власності на майно припиняється в разі його знищення.

62. Тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.

63. Положення статті 349 ЦК України щодо умов припинення права власності на знищене нерухоме майно є чіткими, зрозумілими та однозначними, тобто таке нормативне регулювання виключає можливість довільного його трактування (див. висновки щодо тлумачення змісту статті 349 ЦК України, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012).

64. Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним (подібні висновки щодо переліку, які можуть підтверджувати знищення майна, викладені у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17.01.2019 у справі № 708/254/18, від 26.06.2019 у справі № 334/16303/15-ц, від 25.09.2019 у справі № 272/62/15-ц, від 25.03.2021 у справі № 588/249/20, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/406/18, від 18.11.2020 у справі № 04/5026/803/2012).

125. Тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.

126. Системне тлумачення статей 15, 16, 349 ЦК України приводить до висновку, що законодавцем не встановлено жодних обмежень щодо суб`єктів звернення з позовом про припинення права власності, яким може бути не тільки власник майна, а будь-яка особа у разі порушення, невизнання або оспорювання її права та інтересу.

127. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи».

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п`ята статті 82 ЦПК України).

Суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру (частина третя статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 27 лютого 2025 року у справі № 682/3276/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/125592304):

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково;

ухвалу Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова у справі № 682/3276/24 мотивована тим, що стягувачем є Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржником - ОСОБА_2 . По справі, що переглядається спірні правовідносини виникли у зв`язку з проведенням електронних торгів, за результатами проведення яких складено протокол та визначено переможцем - заявника ОСОБА_1 . При цьому метою звернення з скаргою на дії/бездіяльність Славутський відділ Державної виконавчої служби у Шепетівському районі Хмельницької області є зобов`язання державну виконавчу службу скласти та надіслати до організатора торгів ДП «СЕТАМ» акт про реалізацію предмета іпотеки по лоту № 429606. Скаржник ОСОБА_1 є покупцем предмету іпотеки та не є стороною виконавчого провадження. Метою звернення зі скаргою ОСОБА_1 зазначає усунення порушень прав покупця з метою оформлення права власності на придбане на електронних торгах майно. ОСОБА_13 не є стороною виконавчого провадження, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови у відкритті провадження за скаргою на дії/бездіяльність державної виконавчої служби, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, звернення з позовом, що виникає з відносин щодо примусового виконання судових рішень, в порядку цивільного судочинства, однак помилився в мотивувальній частині рішення.

У справі № 682/3276/24 встановлено, що:

рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 березня 2011 року частково задоволено позов ПАТ АБ «Укргазбанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

на виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 2-249/2011 від 15 квітня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки - нежитлову будівлю загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 , в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за кредитним договором № 3932007/3і від 09 жовтня 2007 року в сумі 53 776,96 доларів США, що становить 427 403,18 грн, та пені в сумі 1 000 грн шляхом продажу предмета іпотеки, відповідно до договору іпотеки від 09 жовтня 2007 року, ПАТ АБ «Укргазбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та з наданням усіх повноважень для здійснення продажу;

реалізація предмета іпотеки проводилася ДП «СЕТАМ». Електронні (прилюдні) торги щодо вказаного нерухомого майна. Відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 493601 від 27 липня 2020 року електронні торги відбулися, переможцем торгів став учасник № 4 - ОСОБА_1 ;

виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено 02 грудня 2020 року та передано до архіву. 14 березня 2024 року на підставі акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення виконавче провадження № НОМЕР_1 знищено, оскільки строк зберігання становить 3 роки.

У справі, що переглядається:

позивач просив визнати право власності на корівник, оскільки не може оформити право власності на придбане на торгах майно;

апеляційний суд при скасуванні рішення суду першої інстанції про задоволення вимоги про визнання права власності на корівник міркував так, що факт знищення об`єкта нерухомості (будівлі корівника) на час вирішення спору виключає наявність підстав для визнання права власності за позивачем на це майно;

апеляційний суд встановив, що на час проведення земельних торгів 15 травня 2025 року та укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року на вказаній земельній ділянці була відсутня нежитлова будівля (приміщення корівника) - вона була демонтована та розібрана позивачем на будівельні матеріали, наявні лише залишки будівельних конструкцій та будівельного сміття. Ці обставини підтверджуються звітом № 62/25 від 25 березня 2025 року з експертної грошової оцінки земельної ділянки, проведеної в межах виконавчого провадження, та висновком ФОП ОСОБА_9 від 5 лютого 2025 року щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки площею 0,5797 га за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з пунктом 1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 травня 2025 року на відчужуваній земельній ділянці, що є предметом договору, відсутні будь-які будівлі чи інші капітальні споруди (а. с. 66-69, том 1); представлені стороною позивача фотознімки (а. с. 25-39, том 2) також підтверджують, що на час пред`явлення ним цього позову на спірній земельній ділянці відсутня будівля корівника - частина залізобетонних опор та плити перекриття з розібраної будівлі знаходяться поза межами земельної ділянки, на якій знаходилося придбане позивачем нежитлове приміщення. Поданий позивачем звіт про проведення технічного обстеження збірних залізобетонних конструкцій (фундаментів та колон), виготовлений працівниками НДЛБ Луцького національного технічного університету (а. с. 92-117, том 2), стосується стану вказаних залізобетонних конструкцій - фундаментів та колон як придатних для подальшого використання, проте не спростовує факт відсутності будівлі корівника як об`єкта нерухомості;

апеляційний суд врахував, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна, під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування; перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпним. За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги про визнання права власності на корівник. Касаційний суд відхиляє аргументи щодо недопустимості та неналежності висновку ФОП ОСОБА_9 від 5 лютого 2025 року щодо проведення технічного обстеження земельної ділянки, оскільки, якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено судом з призначенням відповідної судової експертизи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23 грудня 2021 року у справі № 5015/45/11 (914/1919/20)). Апеляційний суд встановив факт знищення корівника, оцінивши сукупність доказів, в тому числі й надані позивачем;

позивач обґрунтовував визнання права власності на спірну земельну ділянку двома підставами: позивач набув її разом з корівником на торгах; позивач має інтерес в оформленні спірної земельної ділянки на підставі статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України. Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на земельну ділянку, оскільки це є неефективним способом захисту, що призведе до втручання в право власності відповідача ОСОБА_3 та розцінюватиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції; позивачем не доведено недобросовісності відповідача ОСОБА_3 під час набуття земельної ділянки з електронних торгів. Апеляційний суд вважав, що спірна земельна ділянка, придбана ОСОБА_3 , в іпотеці не перебувала, тому безпідставним є твердження позивача про придбання на електронних торгах 27 липня 2020 року будівлі корівника разом із земельною ділянкою; позивач не завершив процедуру набуття права власності на нежитлову будівлю, придбану на електронних торгах 27 липня 2020 року; на час придбання спірної земельної ділянки відповідачем та виникнення спірних правовідносин він не набув право власності на вказану нежитлову будівлю (приміщення корівника); недоведено порушення права позивача у зв`язку з набуттям права власності відповідачем на спірну земельну ділянку. При цьому апеляційний суд рішення суду першої інстанції не змінив. Суди не звернули уваги, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. З урахуванням встановленої обставини, зокрема і в справі № 682/3276/24, що на торгах позивач прибав тільки будівлю корівника (загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 ) та факту знищення корівника, то в позивача відсутнє порушене цивільне право або інтерес, які підлягають захисту. Тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги;

суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору з двох підстав:ця вимога є похідною від вимоги про недійсність торгів та позивачем не зазначено підстав недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу, передбачених статтями 203, 215 ЦК України. Апеляційний суд погодився з судом першої інстанції, що ця вимога є похідною від вимоги про недійсність торгів, при цьому рішення суду першої інстанції не змінив. Суди не звернули увагу, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину. З урахуванням встановленої обставини, зокрема і в справі № 682/3276/24, що на торгах позивач прибав тільки будівлю корівника (загальною площею 1580,3 кв. м, що знаходиться на АДРЕСА_1 ) та факту знищення корівника, то в позивача відсутнє порушене цивільне право або інтерес, які підлягають захисту. Тому судові рішення в цій частині підлягають зміні в мотивувальній частині. Проте суди зробили обґрунтований висновок про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги.

Аргумент касаційної скарги про те, що існували підстави для відводу судді в першій інстанції, оскільки мало місце протилежне застосування суддею статті 120 ЗК України всупереч прямим імперативним вказівкам у цій статті, необґрунтований з таких підстав.

Судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою (пункт 2 частини першої статті 411 ЦПК України).

Відповідно до статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 26 листопада 2025 року в складі судді Матвєєвої Н. В. передано заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Терлецького О. М. про відвід головуючої судді Матвєєвої Н. В. у цивільній справі № 682/857/25 до канцелярії суду для проведення розподілу. відповідно до вимог ЦПК України. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Представником позивача - адвокатом Терлецьким О .М. не обґрунтовані підстави для відводу, визначені статтею 36 ЦПК України, зокрема щодо упередженості судді Матвєєвої Н. В. та її зацікавленості в розгляді справи. Отже, заявлений відвід головуючій судді Матвєєвій Н. В. є необґрунтованим.

Ухвалою Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року в складі судді Маршал І. М., відмовлено в задоволенні заяви представника позивача адвоката Терлецького О. М. про відвід головуючої судді Матвєєвої Н. В. у цивільній справі № 682/857/25. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відвід судді Матвєєвій Н. В. заявником вмотивований нерівним ставленням судді до сторін, ймовірною заінтересованістю у результаті розгляду справи, а саме представник зауважує на «неврахування суддею положень статті 120 ЗК про мораторій на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення на дату проведення аукціону». Отже, фактично відвід вмотивований незгодою сторони з процесуальними рішеннями судді при розгляді даної справи. Будь-яких інших обставин, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді заявником не зазначено. Враховуючи викладене, положення статей 36, 37, 40 ЦПК України, суд зробив висновок, що заявлений відвід безпідставний, необґрунтований. Тому в задоволенні заяви представника заявника про відвід судді Матвєєвій Н. В. слід відмовити, оскільки підстав передбачених статтями 36, 37 ЦПК України для задоволення відводу головуючому судді, не встановлено.

Аналіз ухвал суду першої інстанції свідчить, що суд першої інстанції належним чином оцінив обставини, на які посилався представник позивача, і зробив обґрунтований висновок про відсутність підстав для відводу, оскільки вони зводяться до незгоди сторони з процесуальними рішеннями судді.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Правило про те, що «не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань» стосується випадків, коли такі недоліки не призводять до порушення основних засад (принципів) цивільного судочинства (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судові рішення частково ухвалені з порушенням норм процесуального та матеріального права. У зв`язку з чим, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та скасування протоколу про результати земельних торгів, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови; постанову апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на корівник залишити без змін.

Оскільки Верховний Суд змінює частково судові рішення, але виключно у частині мотивів їх ухвалення, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником Терлецьким Олександром Миколайовичем , задовольнити частково.

Рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 17 квітня 2026 року, постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та скасування протоколу про результати земельних торгів, визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку змінити, виклавши їх мотивувальні частини у редакції цієї постанови.

Постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 червня 2026 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності на корівник залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Д. А. Гудима

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

П. І. Пархоменко