Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №917/119/24(554/4403/25) — Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2026p Справа № 917/119/24(554/4403/25)

Суддя Господарського суд Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 917/119/24(554/4403/25)

за позовною заявою ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1

до Товаритства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Ойл", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, Полтавська область, 36000; код ЄДРПОУ 38516938

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - виконуючий обов"язки керівника ТОВ "Сервіс Ойл" - арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, 40, оф. 1005, м. Київ, 03035; РНОКПП НОМЕР_2

про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

яка розглядається в межах справи № 917/119/24, відкритої

за заявою Акціонерного товариства "Райффайзен Банк", вул. Алмазова Генерала, буд. 4а, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 14305909

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ", вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938

про банкрутство,

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (в залі суду), паспорт серії НОМЕР_3 виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 24.07.2004, протокол загальних зборів трудового колективу від 22.11.2024; Богачова Н.П. (в залі суду), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 425 від 07.09.2017

від відповідача - Лозовський В.М. (поза межами приміщення суду), свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 600880 від 01.03.2016, ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1069194 від 19.08.2024

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомив, що повний текст рішення суду буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частин рішення.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа № 917/119/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС ОЙЛ" (надалі по тексту - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" ) ( вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938) .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2024, з поміж-іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ"; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ"; введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" та призначено розпорядником майна ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича (далі - Гусар І.О.) (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, м. Київ, вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, оф.1005) з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 та Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.11.2024 ухвалу Господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 у справі №917/119/24 залишено без змін.

На момент відкриття провадження у справі про банкрутство за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" був ОСОБА_2 (громадянин білорусії).

З 24.01.2024 обов`язки директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" виконував Остапенко Остапенко Олександр Петрович (далі - ОСОБА_3 ) , на якого згідно наказу директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" Кравченка С.О. від 24.01.2024 № 4-К було покладено виконання обов`зків директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" .

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 з-поміж іншого припинено повноваження керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" ОСОБА_2 та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 143 від 15.04.2013, ідентифікаційний код НОМЕР_2 ).

Постановою Східного апеляційного господарського суду 22.01.2025 ухвала Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 в зазначеній частині залишена змін.

Наразі процедура розпорядження майном боржника триває.

В ході провадження у справі № 917/119/24 до Господарського суду Полтавської області від Полтавського апеляційного суду надійшли матеріали цивільної справи №554/4403/25 за позовною заявою ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) до ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (надалі - відповідач) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Господарським судом Полтавської області встановлено, що у березні 2025 адвокат Богачова Наталія Петрівна, яка діє в інтересах фізичної особи - ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом до ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", третя особа без спмостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - в.о. директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" арбітражний керуючий Гусар І.О., в якому просила:

1) визнати незаконним та скасувати наказ № б/н від 26.03.2025 про звільнення з роботи,

2) поновити її на посаді керівника кадрової служби ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" з 26.03.2025,

3) стягнути з ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26.03.2025 по день поновлення на посаді

4) стягнути моральну шкоду у розмірі 50 000, 00 грн та судовий збір.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 04.04.2025 зазначену позовну заяву прийнято судом та відкрито провадження у справі № 554/4403/25 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

08.04.2025 до Шевченківського районного суду м. Полтава від позивача надійшло клопотання (вх. № 19759) про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (т. 1, стор.108-138).

08.04.2025 до Шевченківського районного суду м. Полтава звернувся арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович ( далі - Гусар І.О., третя особа) з клопотанням (вх. № 20078 від 09.04.2025) по передачу справи за підсудністю до Господарського суду Полтавської області для розгляду в межах справи №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ". Клопотання вмотивоване тим, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2024 відкрито провадження у справі №917119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (код ЄДРПОУ 38516938), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Гусара І.О.

20.05.2025 від позивача надійшли документи по справі (вх. № 28083) (т.1, стор. 180-202), а також клопотання (вх. № 28084) про виклик свідків (т. 1, стор. 203-209).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Полтави від 15.07.2025 у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Гусара І.О. про передачу справи №554/4403/25 за підсудністю до Господарського суду Полтавської області відмовлено (т. 1, стор. 230-231).

Не погодившись із вказаною ухвалою, арбітражний керуючий Гусар І.О. оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 10.03.2026 у справі № 554/4403/25 (т.2, стор. 64-68) апеляційну скаргу в.о. директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" - арбітражного керуючого Гусара І.О. задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду м. Полтава від 15.07.2025 скасовано, ухвалено нове рішення, яким задоволено клопотання в.о. директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ"- Гусара І.О. про передачу справи №554/4403/25 за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Супровідним листом Полтавський апеляційний суд надіслав матеріали вищевказаної цивільної справи до Господарського суду Полтавської області ( вх. № 574/26 від 24.03.2026).

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 24.03.2026 справу передано судді Ореховській О.О. для розгляду в межах справи про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" та присвоєно унікальний номер судової справи № 917/119/24(554/4403/25).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.03.2026 вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

У визначений судом строк позивач подав заяву про усунення недоліки позовної заяви, до якої додано, зокрема, позовну заяву у новій редакції, приведену у відповідність до вимог Господарського процесуального кодексу України (т.3, стор. 19-110).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 02.04.2026 вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду в межах справи №917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вул. Небесної Сотні, 9/17, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 38516938) та відкрито провадження у справі №917/119/24(554/4403/25), постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Від розпорядника майна ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" Гусара І.О. надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 3961 від 26.03.2026 - т. 3 стор. 10-18) та заява про закриття провадження у справі (вх. № 4803 від 10.04.2026) (т. 3, стор 122-124).

20.04.2026 від позивача надійшло клопотання (вх. № 5175 - т. 3 стор. 125-156) про приєднання до матеріалів справи документів згідно наведеного переліку (з додатком) , а також клопотання про відмову у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" Гусара І.О. від 26.03.2026 та 10.04.2026 (вх. № 5179 - т. 3 стор. 157-185).

Враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин, а також з метою забезпечення дотримання прав та законних інтересів учасників судового процесу, суд дійшов до висновку про необхідність переходу від спрощеного провадження до розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.06.2026 здійснено перехід у справі №917/119/24(554/4403/25) від спрощеного позовного провадження до розгляду зазначеної справи за правилами загального позовного провадження. Розгляд справи розпочато зі стадії відкриття провадження у справі. Справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 30.06.2026, встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору (т. 4. стор. 1- 4).

30.06.2026 від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання у справі, призначеного на 30.06.2026, на іншу дату.

В судовому засіданні 30.06.2026 суд постановив протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження у справі №917/119/24(554/4403/25) на 30 днів та про перерву в судовому засіданні до 30.07.2026.

30.07.2026 від відповідача надійшли письмові пояснення по справі (вх. № 10415) (т. 4, стор. 47-53).

В судовому засіданні 30.07.2026 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в судовому засіданні 17.09.2026.

Через загрозу безпеці учасників справи та працівників суду, у зв`язку з тим, що 17.09.2026 у Полтавській області була оголошена повітряна тривога, судове засідання у справі №917/119/24(554/4403/25), яке призначене на 17.09.2026 на 10:20год, не відбулося.

В умовах воєнного стану, введеного в Україні 24 лютого 2022 року Указом Президента № 64/2022 від 24.02.2022 року, суд повинен забезпечити безпеку учасників судового провадження та запобігти створенню перешкод для реалізації ними права на судовий захист і визначених законом процесуальних прав.

Ухвалою суду від 17.09.2026 визначено нові дата та час проведення судового засідання у справі №917/119/24(554/4403/25) - 22.09.2026, о 13:00год.

22.09.2026 від позивача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи письмових доказів (вх. № 12738), а також клопотання про поновлення строку на подання доказів (вх. № 12764).

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Господарського процесуального кодексу України (надалі- ГПК України) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Частиною 3 ст. 80 ГПК України визначено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Разом з тим, позивач просить суд долучити докази вже після закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, що свідчить про пропуск процесуального строку для вчинення цієї дії.

Згідно ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Частиною 3 ст. 119 ГПК України встановлено, що якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк.

Згідно з положеннями ч. 4 вказаної норми, одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи наведені представником позивача обґрунтування причин пропуску процесуального строку, з метою всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, а також з метою забезпечення реалізації принципу змагальності сторін, враховуючи, що клопотання про поновлення строку для подання доказів заявлено з одночасним поданням цих доказів суду, суд дійшов висновку про поновлення позивачу пропущеного процесуального строк для подання доказів та прийняти докази, що долучені до клопотання (вх. № 12738 від 22.09.2026) про долучення до матеріалів справи доказів.

В судовому засіданні 22.09.2026 суд постановив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 22.10.2026.

21.10.2026 від позивача клопотання про приєднання до матеріалів справи додаткових пояснень, розрахунку середнього заробітку та докази зловживання процесуальними правами відповідача. Разом з цим, у вказаному клопотанні позивач просить суд визнати поважними причини подання вказаних доказів на стадії розгляду справи по суті.

22.10.2026 від відповідача надійшов письмовий текст виступу в судових дебатах (вх. № 14237).

В судовому засіданні суд, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що виконуючим обов"язки керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" розпорядником майна Гусаром І.О. видано спірний наказ від 26.03.2025 про звільнення позивача, відповідно до якого її було звільнено з роботи у зв"язку з систематичним невиконанням без поважних причин обов"язків покладених на неї трудовим договором за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП.

Разом з цим, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем у спірному наказі не наведено жодних належних, достовірних та допустимих доказів систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов"язків, покладених на неї трудовим договором, як зазначено у наказі б/н "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025. Позивач зазначає, що незаконним звільненням їй спричинена як моральна шкода, яка виразилася у різкому погіршенні стану її здоров`я так і моральних переживаннях, оскільки через незаконну втрату роботи позивач втратила і нормальні життєві зв`язки і тепер повинна перебувати в пошуках роботи, що ускладнюються війною в Україні. На утриманні позивача знаходиться неповнолітня донька. Також позивач зазначає, що перебуває у стані постійної тривоги та стресу, так як вона втратила єдине джерело доходів через незаконний наказ відповідача, який й до того ж, ще й підриває бездоганну ділову репутацію позивача, яку вона напрацьовувала на протязі багатьох років.

На підставі зазначеного позивач вважає наказ про її звільнення із займаної посади незаконним, а тому просить суд скасувати вказаний наказ, поновити її на посаді, стягнути з ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

Стислий виклад позиції відповідача.

Відповідач у письмових поясненнях (т. 3, стор. 10-18, т. 4, стор 47-53) та заяві про закриття провадження у справі (вх. № 4803 від 10.04.2026) (т. 3, стор 122-124) повідомив, що 28.07.2025 наказом по ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" №23-к від 28.07.2025 скасовано раніше виданий наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025, поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби з 26.03.2025 та наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025.

Даний Наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби від 28.07.2025 від 28.07.2025 №23-к , як додаток був направлений засобами поштового зв`язку разом з повідомленням №1 від 28.07.2025 цінним листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 (за зареєстрованим місцем проживання), а також з використанням послуг кур`єрської доставки ТОВ "Нова пошта" та додатково на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1

Разом з цим, на виконання Наказу №23-к від 28.07.2025, 04.08.2025 на рахунок ОСОБА_1 був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025.

Отже, як вказує відповідач, питання, які складають предмет спору у справі №917/119/24(554/4403/25) у відповідній частині є врегульованими, предмет спору у справі №917/119/24(554/4403/25) в частині скасування наказу №б/н від 26.03.2025, яким ОСОБА_1 було звільнено з роботи, поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" з 26.03.2025 та відповідно стягнення із ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 26.03.2025 по день її поновлення на посаді керівника кадрової служби ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", наразі припинив своє існування.

Відтак, на думку відповідача, наявні підстави для закриття провадження у справі у справі №917/119/24(554/4403/25).

Також відповідач зазначає, що роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, тому скасування наказу про звільнення позивачки самим відповідачем має наслідком поновлення працівника на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 у справі № 753/5516/20).

Роботодавець вживав всіх необхідних заходів для повідомлення ОСОБА_1 про її поновлення на роботі та необхідність належного виконання трудових обов`язків.

Доводи про стягнення на користь позивача моральної шкоди не заслуговують на увагу, з огляду на те, що стягнення коштів (моральної шкоди) відбувається тільки у разі поновлення на роботі, як взаємопов`язаної вимоги.

Стислий виклад позиції позивача в урахуванням доводів відповідача.

- про існування наказу по ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" №23-к від 28.07.2025, яким було скасовано спірний наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025 та поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби з 26.03.2025 та наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025по 28.07.2025, позивач дізналась 26.03.2026 року з направлених до суду Гусаром І. О. письмових пояснень та із Заяви про закриття провадження у справі.

- відповідно до ст. 232 Кодексу законів про працю України поновлення працівника на роботі, незалежно від підстав припинення трудового договору, розглядають безпосередньо районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (ст. 232 Кодексу законів про працю України, далі - КЗпП), а тому керівник не може самостійно, в досудовому порядку, поновити працівника на роботі на тій же посаді. Поновлення на роботі після незаконного звільнення відбувається виключно за рішенням суду;

- відповідач після видачі наказу про поновлення на роботі мав внести до трудової книжки позивача запис про поновлення працівника на роботі із зазначенням реквізитів наказу про поновлення на роботі (дату та номер), що відповідачем зроблено не було;

- повідомлення №1 від 28.07.2025 разом з наказом №23-к від 28.07.2025, яким було скасовано наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025 та іншими документами позивач не отримувала ні за зареєстрованим місцем проживання, ні на електронну пошту ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , , а дізналась про них з направлених до суду Гусаром І. О. письмових пояснень від 26.03.2026, оскільки у зазначений період позивач перебувала в поїздці за межі країни, а саме з 29.07.2025 по 10.08.2025. Доказом вказаного є копія закордонного паспорту позивача з відмітками про перетин кордону України та скріншот бронювання отелю;

- наказ про поновлення на роботі має виключно декларативний та паперовий характер, що є ознакою фіктивності. Натомість, ОСОБА_1 фактично не була допущена до робочого місця, їй заблокували доступ до кадрової документації та корпоративних ресурсів. Долучена до матеріалів справи копія закордонного паспорта позивача беззаперечно доводить, що у вказаний період вона перебувала за межами України. Відповідач, володіючи інформацією про фізичну відсутність працівника в країні, діяв умисно та недобросовісно. Він не узгодив із ОСОБА_1 дату виходу на роботу, не запропонував їй передбачену законом дистанційну чи надомну форму праці, а свідомо створив паперову фікцію, позбавивши позивача будь-якої можливості виконати цей наказ протягом згаданих 4 днів. При цьому відповідач грубо порушив п. 2.10 Інструкції № 58, не внісши належних записів до трудової книжки Позивачки про скасування попереднього незаконного розпорядження.

- за період з 26.03.2025 по 28.07.2025 позивачу від ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" було з невідомих підстав (справа про поновлення на роботі після незаконного звільнення перебуває на розгляді в суді з 04.04.2025, і рішення не винесено на даний час) зараховано на карту фізичної особи кошти. Вказані суми надходжень було повернуто на рахунок платника - сідача як помилково зараховані в день їх отримання 30.07.2025, 04.08.2025 та 06.08.2025 відповідно в кількості 16 (шістнадцяти) платежів.

- відповідач 31.07.2026 здійснив примусове перерахування коштів на рахунок позивача грошових коштів із призначенням платежу: "виплата за період з березня 2025 року по серпень 2025 року". На переконання позивача ці дії є спробою ретроспективно, "заднім числом", оформити звільнення позивача ОСОБА_1 від 04.08.2025 у зв`язку із нібито закінченням строку трудового договору. У своїх письмових поясненнях від 26.03.2026 та 10.04.2026 відповідач стверджував, що конфлікт повністю врегульовано виплатами 2025 року. Транзакція від 31.07.2026 є де-факто і де-юре визнанням відповідача, що на момент надання пояснень у квітні 2026 року жодного повного розрахунку проведено не було, а майновий борг існував. Це свідчить про системне введення суду в оману (ст. 43 ГПК України).

Позивач оперативно повернула вказані кошти відповідачу як безпідставно та помилково перераховані. За відсутності судового рішення, такий суперечливий переказ коштів створював для позивача протиправні податкові збитки у розмірі 23% (ПДФО та військовий збір) за виплати, легітимність яких не встановлена судом.

- відповідач, не отримавши рішення суду, 04.08.2025 повторно звільнив позивача (без видачі та вручення кадрового наказу у передбачений законом спосіб та без належного повідомлення працівника). На думку позивача, повторне звільнення також здійснено незаконно, оскільки як вказує позивач, по - перше, строковий договір між позивачем та відповідачем пройшов трансформацію безстроковий договір; по - друге, на сьогоднішній день щодо звільнення працівника має бути виданий наказ про звільнення - і це пряма вимога ст. 47 КЗпП України. Фіктивне поновлення за наказом від 28.07.2025 тривало всього 4 календарні дні й мало на меті виключно штучне "закриття" першої судової справи та створення формального приводу для повторного припинення трудових відносин. З огляду на це, вимушений прогул позивач не переривався і триває безперервно з 26.03.2025 по сьогодні - 22.09.2026.

- посада начальника відділу кадрів, яку обіймала ОСОБА_1 , є постійною за своєю правовою природою. Вона передбачає довгострокове планування та стратегічне управління персоналом. Жодних об`єктивних підстав для укладення саме строкового договору (як-от заміщення тимчасово відсутнього працівника чи виконання конкретного проєкту) у відповідача не було.

- станом на серпень 2025 року ОСОБА_1 не виконувала свої посадові обов`язки виключно внаслідок незаконного первісного звільнення роботодавцем у березні 2025 року. Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, оскільки розгляд справи триває більше одного року не з вини працівника, Суд зобов`язаний стягнути з Відповідача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу (з 26.03.2025 року по день ухвалення судового рішення). Цей розрахунок на підставі ст. 83 КЗпП України також законно включає у себе компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, право на які безперервно накопичувалося за 1,5 роки вимушеного прогулу.

- правовий конфлікт у цій справі не є звичайним кадровим чи процедурним прорахунком роботодавця. Матеріали справи беззаперечно доводять, що дії в.о. директора ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" арбітражного керуючого Гусара І.О. щодо позивача ОСОБА_1 мають усі ознаки системного, триваючого та умисного мобінгу (цькування) у розумінні ст. 2-2 КЗпП України.

Оскільки відповідач перебуває у процедурі банкрутства пріоритетним є захист прав працівника. Позивач ОСОБА_1 є законним представником трудового колективу, яка послідовно та безкомпромісно захищала права працівників ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ". Протиправне звільнення за дискредитуючою ("ганебною2) 40-ю статтею КЗпП України, умисне блокування доступу до робочого місця та кадрової документації, а також подальше створення штучних паперових пасток із фіктивним поновленням на 4 календарні дні - це скоординована, цілеспрямована кампанія керівника підприємства. Вона спрямована на здійснення психологічного тиску, дискредитацію професійної репутації позивача як фахівця та повне усунення незручного представника трудового колективу з підприємства.

Такі дії відповідача в особі арбітражного керуючого є грубим зловживанням повноваженнями, що прямо суперечить засадам професійної етики, принципам незалежності та добросовісності, які покладені на арбітражного керуючого вимогами Кодексу України з процедур банкрутства. Вони завдали позивачу глибоких моральних страждань, порушили її конституційне право на працю, створили штучний деструктивний фактор у професійній діяльності та змусили понад півтора року захищати свою честь, гідність і ділову репутацію у судовому порядку.

Позивач, враховуючи складне фінансове становище (інфляцію та постійне підвищення цін в країні), неодноразово намагалась влаштуватись на іншу роботу, згідно її професійної кваліфікації, але на етапі перевірки службою безпеки конкретного підприємства, їй відмовляли, посилаючись на звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України, що ще раз підкреслює на підрив її ділової та професійної репутації.

Разом з цим, позивач зазначає, що відповідач вдався до приховування інформації в державних реєстрах, що призвело до триваючого та й до цього часу існуючого підриву ділової репутації позивача, посилаючись на наданий суду Витяг з електронного кабінету Пенсійного фонду України, який, як вказує, засвідчує, що відповідач умисно не подав уточнюючий Додаток 5 до Об`єднаної звітності та не скасував (не виключив) запис про звільнення ОСОБА_1 за п. п. 3 ст. 40 КЗпП України.

На стадії дослідження доказів суд встановив відсутність в матеріалах справи Витягу з електронного кабінету Пенсійного фонду України, на який посилається позивач і який би містив відомості про звільнення позивача саме у зв"язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором ( п. п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України).

Позивач, зрозумівши на стадії дослідження доказів, що ним залучено до позову Витяг з електронного кабінету Пенсійного фонду України, який містить зовсім іншу інформацію ніж ту, на яку вона посилається у позові, а саме: суми заробітної плати (доходу), до початку судових дебатів надала клопотання про залучення нових доказів (вх. № 14215 від 21.10.2026).

За правилами ст. 80 ГПК України, докази подаються разом із позовною заявою, відзивом або відповіддю на відзив.

Суд відмовляє в долученні доказів на стадії розгляду справи по суті в господарському процесі (ГПК України), якщо сторона пропустила строк їх подання (ст. 80 ГПК України) та не довела поважності причин або об`єктивної неможливості подати їх вчасно (підготовче провадження)

Положеннями ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

В обґрунтування підстав пропуску строку на подання долучення до матеріалів справи доказів позивач зазначає, що під час судового засідання 22.09.2026 позивачем було заявлено про наявність у внутрішніх реєстрах відповідача та базі ПФУ інформації, яка підтверджує фіктивність її "поновлення" у серпні 2025 року (зокрема безперервне перебування у Державному реєстрі запису про звільнення ОСОБА_1 "за статтею" за п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП). 25.09.2026 року (через два дні після засідання) відповідач поспіхом вчинив умисні технічні дії щодо повної модифікації та видалення вказаної інформації зі своїх звітів/ресурсів та екстрено змінив дані в базі ПФУ, намагаючись приховати сліди правопорушення. Факт та дата цих маніпуляцій підтверджуються доданими до цього клопотання електронними доказами (Витягами з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування до та після 22.09.2026, знімками екрана цифрових систем відповідача з фіксацією дат модифікації). Оскільки ці дії були вчинені відповідачем лише 25.09.2026, позивач об`єктивно не міг надати ці докази на стадії підготовчого провадження.

Разом з цим, суд встановив, що вказані обставини, на які посилається позивач, мали місце 25.09.2026, в той час як клопотання про приєднання доказів подано позивачем 21.10.2026, тобто майже через місяць після того як позивач дізнався про їх існування.

Відтак суд дійшов до висновку, що наведені позивачем доводи щодо підстав пропуску строку на подання клопотання про залучення доказу не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії з подання клопотання.

Суд зауважує, що відповідно до вимог ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні клопотання про поновлення строку на подання клопотання долучення до матеріалів справи в частині надання Витягу з електронного кабінету Пенсійного фонду України. Клопотання позивача в частині долучення до матеріалів справи розрахунку середньої плати ОСОБА_5 за час вимушеного прогулу за період з березня 2025 року по жовтень 2026 (включно) задовольняється судом.

В ході розгляду справи Шевченківським районним судом м. Полтави позивачем було подано до суду клопотання про виклик свідків (т. 1, стор. 203-206).

Під час розгляду справи Господарським судом Полтавської області позивач повідомила, що розгляд клопотання про виклик свідків наразі є неактуальним, відтак вказане клопотання суд залишає без розгляду.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримують, на їх задоволенні наполягають.

Представник відповідача позовні вимоги заперечує, вказуючи на наявність підстав для закриття провадження у справі

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача за первісним позовом, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно Трудової книжки ОСОБА_1 (позивач) (т. 1, стор.62-66) 07.02.2018 вона була прийнята на роботу до ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (відповідач) та призначена на посаду менеджера з персоналу, запис в трудовій книжці № 14 (наказ № 19к від 07.02.2018).

03.12.2018 позивач була переміщена наказом Відповідача на посаду менеджера з персоналу в кадрову службу, запис в трудовій книжці № 15 (наказ № 29ок від 03.12.2018).

01.10.2021 наказом відповідача позивач була переведена на посаду керівника кадрової служби, запис в трудовій книжці № 16 (наказ № 29 ок від 03.12.2018).

20.02.2023 позивач наказом відповідача була звільнена з посади керівника кадрової служби за угодою сторін, запис в трудовій книжці № 17 (наказ № 26к від 17.02.2023).

21.02.2023 позивач була прийнята відповідачем на посаду керівника кадрової служби за сумісництвом, запис в трудовій книжці № 18 (наказ № 28к від 20.02.2023).

28.02.2023 позивач була звільнена наказом відповідача за сумісництвом, запис в трудовій книжці № 19 (наказ № 31к від 27.02.2023).

01.03.2023 позивач була прийнята відповідачем на посаду керівника кадрової служби, запис в трудовій книжці № 20 (наказ № 32к від 28.02.2023).

05.08.2024 між ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (відповідач) та ОСОБА_1 (позивач) було укладено строковий трудовий договір (т. 1, стор 112-115).

Відповідно до строкового трудового договору ОСОБА_1 прийнято на роботу за професією (посадою) - керівник кадрової служби.

Пунктом 9.2 строкового трудового договору визначено, що він є строковим і діє до 04.08.2025 і може бути продовжений відповідно до чинного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2024, залишеною без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, відкрито провадження у справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" та призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гусар І.О. з наданням йому повноважень відповідно до положень Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 28.11.2024 з-поміж іншого припинено повноваження керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" ОСОБА_2 та покладено виконання обов`язків керівника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" на арбітражного керуючого розпорядника майна Гусара І.О.

Наразі процедура розпорядження майном боржника триває.

Згідно до Протоколу № 2 від 18.02.2025 зборів трудового колективу (найманих працівників) ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" було обрано представником працівників боржника ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" начальника кадрової служби - ОСОБА_1 для участі у судовому процесі по справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ".

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 22.05.2025 (п. 5) у справі № 917/119/24 ОСОБА_1 залучено до участі у справі № 917/119/24, як представника працівників ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" згідно ухвали Східного апеляційного господарського суду від 24.03.2025.

На даний час ОСОБА_1 представляє інтереси працівників ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" як представник працівників боржника у справі № 917/119/24 про банкрутство ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ", приймає участь в судових засіданнях у справі про банкрутство, має зареєстрований електронний кабінет в системі "Електронний суд" та користується всіма правами учасника у справі, наданими Господарським процесуальним кодексом України та Кодексом України з процедур банрутства

Наказом В.О. директора ТОВ "Сервіс Ойл" Гусара І.О. від 26.03.2025 "Про звільнення ОСОБА_1 " (т. 1, стор. 19) звільнено ОСОБА_1 , керівника кадрової служби у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків покладених на нього трудовим договором, п. 3 ч.1ст.40 КЗпП України; наказано головному бухгалтеру ОСОБА_6 провести повний розрахунок з ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, наказано кадровій службі внести відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 та видати їй на руки в день звільнення.

За змістом наказу звільнення проведено у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 , як керівник кадрової служби має забезпечувати своєчасність і повноту виконання завдань та функцій кадрової служби. 25 березня 2025 року не надала пояснень стосовно звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ігнорує неодноразові вимоги щодо надання організаційних документів стосовно оплати праці на ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вимоги № 02-01/40-198 від 24.03.2025 року, № 02-01/40-193 від 10.03.2025, № 02-01/40-186 від 28.02.2025 року та № 02-01/40-159 від 20.02.2025).

Підстави: Запит щодо звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 : вимога № 02-01/40-150 від 20.02.2025, вимога № 02-01/40-186 від 28.02.2025, вимога № 02-01/40-193 від 10.03.2025, вимога № 02-01/40-198 від 24.03.2025, Акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень від 26.03.2025, Акт про відмову ОСОБА_1 від надання письмових пояснень від 26.03.2025,

Позивач вважає спірний наказ незаконним та зазначає, що звільнення позивача було проведено відповідачем не у відповідності до діючого законодавства, неправомірно та без дотриманням визначеним законом строку й порядку, з порушенням трудових та конституційних прав позивача, так як для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов:

- порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку;

- невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності;

- невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів;

- з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок Такі висновки викладені в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2022 року по справі № 564/2340/19 (провадження № 61-8222св21).

Позивач зазначає, що вона працювала у відповідача починаючи з 2018 року по день звільнення - 26.03.2025, сумлінно та своєчасно виконувала ропорядження директора ТОВ ОСОБА_2 , а в подальшому в.о. директора - ОСОБА_3 , доган не отримувала, виконувала завдання та обов`язки, визначені в посадовій інструкції та трудовому Договорі.

Відповідачем не було дотримано умов для розірвання договору за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП,

Позивач стверджує, що відповідачем не було жодного разу зроблено навіть усного зауваження позивачеві щодо якості виконання ним своїх обов`язків, а письмових пояснень від позивача відповідачем ніколи не витребовувались.

У спірному наказі про звільнення позивача не вказано в чому полягає неналежне виконання ним своїх обов`язків і не вказано зміст порушення, пункти Договору, які нібито були порушені, за який проступок її звільнено на підставі п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України.

Про звільнення із посади Позивача було повідомлено 26.03.2025 вранці, коли позивач з`явилась на роботу, невідома для позивача особа вручила позивачеві наказ про звільнення його з роботи за проступок чи проступки, які позивачеві невідомі.

Позивач вважає, що станом на дату розгляду справи відсутні як порушення з його боку умов трудового Договору, так і ознака систематичності невиконання ним, як працівником трудових обов`язків та відповідно і підстави для звільнення позивача за п.3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Відповідач при застосуванні такого крайнього заходу, як звільнення, обмежився лише загальним посиланням на систематичне невиконання умов трудового Договору, при цьому не зазначив поважність причин невиконання обов`язків Позивачем та не врахував положення ч. 3 ст. 149 КЗпП, згідно з яким при обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

З метою захисту свої порушених прав ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просить суд скасувати незаконний наказ про звільнення її з займаної посади , поновити її на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду.

В ході розгляду справи відповідач у письмових поясненнях (т. 3, стор. 10-18) та заяві про закриття провадження у справі (вх. № 4803 від 10.04.2026) (т. 3, стор 122-124) повідомив, що 28.07.2025 наказом по ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" №23-к від 28.07.2025 було скасовано раніше виданий наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025, поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби з 26.03.2025 та наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025 (т. 3, стор. 15 (зворотний бік).

Відповідач зазначає, що даний Наказ від 28.07.2025 був направлений разом з повідомленням №1 від 28.07.2025 засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 (за зареєстрованим місцем проживання) (т. 3, стор. 15-17), а також з використанням послуг кур`єрської доставки ТОВ "Нова пошта" та додатково на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3, стор. 13,14).

Разом з цим, на виконання Наказу №23-к від 28.07.2025, 04.08.2025 на рахунок ОСОБА_1 був виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025, на підтвердження чого відповідач надав реєстр документів по рахунку ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" за 04.08.2025 (т. 3, стор. 12).

При вирішенні спору судом прийнято до уваги наступне.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Отже, Конституція України, норми якої, відповідно до ст. 8 цього Основного закону, є нормами прямої дії, визначає, що держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Відповідно до ст. 5-1 Кодексу Законів про працю України (надалі - КЗпП України) держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно зі ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України). Аналіз указаних норм трудового права дає підстави для висновку, що у справах, в яких оспорюється незаконне звільнення, саме роботодавець повинен довести, що звільнення відбулося без порушення законодавства про працю.

Припинення трудового договору оформляється виданням наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу. У такому наказі (розпорядженні) повинні бути зазначені підстави припинення трудового договору в точній відповідності з формулюваннями законодавства про працю і конкретним посиланням на статтю, пункт закону.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Відповідно до п.3 ст.40 КзпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Пленум Верховного Суду України в п.п.18, 22 Постанови від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" роз`яснив, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника. При цьому суди не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов`язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п.3ст.40КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст.ст.147-1,148,149 КзпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до положень ч.1ст.147КЗпП України звільнення працівника за п.3 ч. 1 ст.40 КЗпП України є видом дисциплінарного стягнення. У справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, зокрема, за п.3 ч. 1 ст. 40КЗпП України, суд повинен з`ясувати, чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок, за який не застосовувалися інші заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, та чи можна вважати у зв`язку з вчиненням його систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

При цьому роботодавець не вправі вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором (ст. 31 КЗпП).

Тобто, за правилами п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника за його трудовим договором. Очевидно, що з відповідними правилами та обов`язками працівник має бути своєчасно та належно ознайомлений, оскільки, роботодавець не може ставити у вину працівникові та притягати його до дисциплінарної відповідальності у випадку невиконання обов`язків, які не обумовлені трудовим договором і про які працівник не був проінформований належним чином.

Такий висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 452/970/17, провадження № 14-157 цс 19.

Крім того, під систематичним невиконанням трудових обов`язків мається на увазі неодноразове здійснення працівником цих вчинків. А саме, для звільнення за п. 3 ст. 40КЗпП України необхідна наявність факту не першого, а повторного, тобто вдруге чи більше разів, здійснення працівником винного невиконання чи неналежного виконання своїх трудових обов`язків після того, як до нього уже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення за вчинення таких дій раніше.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 161/6283/16-ц (провадження № 61-20068св18) Верховний Суд зробив висновок про те, що суд, вирішуючи спір, повинен з`ясувати, систематичне невиконання яких саме трудових обов`язків позивачем передувало його звільненню. При системному аналізі трудового законодавства потрібно дійти висновку, що порушення трудової дисципліни вважається систематичним, якщо працівник, який мав дисциплінарне або громадське стягнення за порушення трудової дисципліни (яке з нього не зняте або не втратило юридичного значення зі спливом часу), порушив її знову. Вирішуючи такий спір, суд повинен перевірити законність попередніх стягнень, оскільки тільки правомірно накладені стягнення можуть ураховуватися і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У Постанові Верховного Суду від 09.12.2021 у справі № 489/58/20, провадження №61-11862 св 20, зазначається, що систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Отже, для звільнення працівника на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідна наявність таких умов, як протиправність дій або бездіяльність працівника, його вина та систематичність порушень.

При відсутності хоча б однієї з наведених підстав звільнення працівника буде незаконним.

За змістом закону, звільнення працівника згідно з п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є крайньою мірою, коли подальше залишення на роботі порушника трудової дисципліни суперечить інтересам установи. При визначенні наявності вини працівника в невиконанні або неналежному виконанні обов`язків, покладених на нього трудовим договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку або посадовими інструкціями, необхідно враховувати об`єктивні причини.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 740/4649/20 (провадження № 61-10206 св 22). У постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 336/3679/17 (провадження № 61-227св18) зазначено, що виходячи із положень чинного законодавства, для розірвання трудового договору за підставою, що міститься у п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, необхідними є такі умови: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; належним чином зафіксований факт протиправного винного невиконання або неналежного виконання працівником трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку; невиконання трудових обов`язків мало систематичний характер; до працівника раніше протягом року вже застосовувалися заходи дисциплінарного або громадського стягнення. Для застосування цієї підстави розірвання трудового договору важливим є невиконання працівником обов`язків, передбачених трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Водночас не може вважатися порушенням трудової дисципліни невиконання обов`язків, які виходять за межі трудових або не випливають з трудового договору.

Вирішуючи спір про поновлення на роботі працівника, звільненого за систематичне невиконання без поважних причин трудових обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, суд повинен перевірити законність усіх попередніх стягнень, які, за висновком роботодавця, входять до системи для звільнення (річний строк та інше), незалежно від того, чи оспорює позивач відповідні накази, які й не потрібно оспорювати заявленням окремої позовної вимоги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді керівника кадрової служби на підставі строкового трудового договору від 05.08.2024 (т. 1, стор. 112-115). Наказом від 26.03.2025 її звільнили із займаної посади за систематичне невиконання нею без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, п.3 ч.1 ст. 40 КзпП України ( т. 1, стор. 19).

Зі спірного наказу вбачається, що ОСОБА_1 26.03.2025 було звільнено у зв`язку з тим, що 25.05.2025 вона не надала пояснень стосовно звільнення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ігнорує неодноразові вимоги щодо надання організаційних документів стосовно оплати праці на ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" (вимоги № 02-01/40-198 від 24.03.2025 року, № 02-01/40-193 від 10.03.2025, № 02-01/40-186 від 28.02.2025 та № 02-01/40-159 від 20.02.2025).

В ході розгляду справи, наказом по ТОВ "СЕРВІС ОЙЛ" №23-к від 28.07.2025 було скасовано раніше виданий наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025, поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби з 26.03.2025 та наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025 (т. 3, стор. 15 (зворотний бік).

Відповідач зазначає, що даний наказ був направлений разом з повідомленням №1 від 28.07.2025 засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_2 за зареєстрованим місцем проживання (т. 3, стор. 15-17), а також з використанням послуг кур`єрської доставки ТОВ "Нова пошта" та додатково на електронну адресу ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3, стор. 13,14).

В реагування на зазначене позивач зазначає, що наказ про поновлення на роботі від 28.07.2025 вона не отримувала, а у вказаний період перебувала за межами України, на підтвердження чого залучила до матеріалів справи копію закордонного паспорта. Також у судовому засіданні повідомила, що в цей період не перевіряла надходження кореспонденції на електронну пошту. Вказує, що відповідач, діючи умисно та недобросовісно, не узгодив із нею дату виходу на роботу, не запропонував їй передбачену законом дистанційну чи надомну форму праці, а свідомо створив паперову фікцію, позбавивши позивачку будь-якої можливості виконати цей наказ протягом згаданих 4 днів.

Судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання позивача - ОСОБА_1 .

З відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру (т. 3, стор. 112-113) вбачається, що ОСОБА_1 з 30.10.2001 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Суд встановив, що наказ №23-к від 28.07.2025, яким було скасовано раніше виданий наказ "Про звільнення ОСОБА_1 ", був направлений позивачу за адресою: АДРЕСА_3 , що співпадає з адресою реєстрації згідно Єдиного державного демографічного реєстру ( т. 3, стор. 112-113).

Відтак, суд доходить до висновку, що відповідач належним чином повідомив позивача про скасування наказу "Про звільнення ОСОБА_1 " від 26.03.2025, поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника кадрової служби з 26.03.2025 та виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025.

Матеріалами справи, зокрема випискою по рахунку відповідача (т. 3, стор. 12) та скріншотами з особистого кабінету позивача про надходження коштів (т. 4, стор. 101-103) підтверджується перерахування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025. Надходження коштів від відповідача позивачем не заперечується.

Позивач зазначає, що вказані кошти були повернуті відповідачу, на підтвердження чого позивач надала скріншоти зі свого особистого кабінету (т. 3, стор. 138-145, т. 4, стор. 98-100).

Відтак в ході розгляду справи відповідачем було скасовано спірний наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " та виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 26.03.2025 по 28.07.2025.

Роботодавець не обмежений у праві самостійно скасувати наказ про звільнення працівника, якщо таке звільнення відбулося з ініціативи власника або уповноваження ним органу (роботодавця), тому скасування наказу про звільнення позивача самим відповідачем безумовно має наслідком поновлення позивача на роботі з дати звільнення та виплату йому заробітної плати за весь період вимушеного прогулу.

Враховуючи, що оскаржуваний наказ від 26.03.2025 скасовано, позивача поновлено на роботі з дня незаконного звільнення, що також мало наслідком і виплату йому заробітної плати за час вимушеного прогулу, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Позивач зазначає, що в подальшому наказом від 04.08.2025 відповідач звільнив позивача з роботи у зв"язку із закінченням строкового трудового договору. Разом з цим позивач зазначає, що посада начальника відділу кадрів, яку обіймала ОСОБА_1 , є постійною за своєю правовою природою і жодних об`єктивних підстав для укладення саме строкового трудового договору (як-от заміщення тимчасово відсутнього працівника чи виконання конкретного проєкту) у відповідача не було.

Суд відхиляє доводи позивача щодо порушення відповідачем трудових прав позивача при повторному її звільненні згідно наказу від 04.08.2026, а також посилання на неправомірне укладання з позивачем строкового трудового договору замість безстрокового, оскільки зазначені обставини не стосуються предмету позовних вимог ОСОБА_1 у даній справі.

Разом із цим, позивач не позбавлений права на звернення до суду за захистом порушених, на його думку, відповідних трудових прав.

Вимога про стягнення моральної шкоди є похідною від вимоги про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі та її вирішення напряму залежить від вирішення вимоги про скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні позовних вимог позові в частині скасування наказу про звільнення і поновлення на роботі, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Також суд звертає увагу, що на підтвердження моральних переживань у зв"язку з ушкодженням здоров"я позивач залучила до позовної заяви медичні довідку від 20.12.2024 (т. 3, стор. 61) та 31.03.2025 (т. 1, стор. 115). Проаналізувавши вказані довідки суд встановив, що проблеми зі здовор`ям у позивача мали місце вже станом на 20.12.2024, тобто до звільнення позивача з роботи за спірним наказом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, оцінивши надані сторонами докази суд відмовляє у задоволенні позову про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до ст. 129 ГПК України у зв`язку з відмовою у задоволенні позову у повному обсязі судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.232-233,237-238,240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (абз. другий частини першої ст. 256 в редакції Закону № 4173-IX від 19.12.2024). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 02.11.2026

Суддя О.О. Ореховська