Рішення від 25 жовтня 2026 р. у справі №916/1911/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" жовтня 2026 р.м. ОдесаСправа № 916/1911/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Прахт Є.І. розглянувши справу №916/1911/26

За позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД” (65014, м. Одеса, б. Лідерсівський, буд. 9, код ЄДРПОУ 40246416)

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Приморський 22” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 22, код ЄДРПОУ 43886075) та Акціонерне товариство "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (65031, місто Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 "Б", код ЄДРПОУ 00131713)

про стягнення 409 172,75грн.

Представник:

Від позивача: Кулаківський В.В. самопредставництво

Від відповідача: Нікішев О.В. ордер

Від третіх осіб: 1. Багнюк А.Ю. ордер;

2. Албул В.С. довіреність;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД» про стягнення 409 172,75грн.

Ухвалою від 20.05.2026р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» було залишено без руху.

21.05.2026р. до господарського суду надійшла заява (вх. №17619/26) Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.05.2026р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/1911/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

08.06.2026р. за вх.№19818/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 10.06.2026р. розгляд справи було призначено в судовому засідання з викликом сторін.

08.06.2026р. за вх. №19810/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський 22».

22.06.2026р. за вх. №21583/26 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерне товариство "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".

Ухвалою суду від 22.06.2026р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД» від 08.06.2026р. за вх. №19810/26 та клопотання Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» від 22.06.2026р. за вх. №21583/26 про залучення до участі у справі третіх осіб було задоволено, залучено до участі у справі, в якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський 22» та Акціонерне товариство "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ".

15.09.2026р. за вх. 31260/26 до суду від відповідача надійшло клопотання про залучення співвідповідача, згідно якого останній просить суд залучити до участі у справі в якості як співвідповідача - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський 22».

Судом з урахуванням положень ст. 48 ГПК України в задоволенні відповідного клопотання було відмовлено.

08.06.2026р. за вх. №19806/26 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого останній позовні вимоги не визнає вважає їх необґрунтованими, безпідставними у зв`язку з чим в задоволенні позову просить суд відмовити повністю.

10.07.2026р. за вх.№24278/26 до суду від третьої особи, Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" надійшли письмові пояснення по суті спору, згідно яких останній вважає, що позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» є обґрунтованими та такими що підлягають задовленню.

Представник третьої особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський 22» в судовому засіданні надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» підтримує в повному обсязі.

Судом в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вказує позивач, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», виконує функції постачальника «останньої надії» (далі ДПЗД «Укрінтеренерго», Постачальник «останньої надії», Позивач), діє на підставі ліцензії на постачання електричної енергії споживачу, виданої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06.11.2018 № 1344 та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 № 1023-р, відповідно до ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ, Правила роздрібного ринку), затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.

Відповідно до частини 6 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» Позивач здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному Правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується НКРЕКП (додаток 7 до ПРРЕЕ), є публічним договором приєднання та оприлюднений на офіційному веб сайті Позивача (https://uie.kiev.ua/wp-content/uploads/2025/06/Dogovir.pdf ).

Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Отже, договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, укладається на підставі дій споживача - споживання електричної енергії без договору з іншим електропостачальником, тобто споживач безакцептно приймає умови Договору.

За умовами договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії»:

- постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція). Обов`язковою умовою для постачання електричної енергії споживачу є наявність у споживача укладеного в установленому порядку з оператором системи договору про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії, на підставі якого споживач набуває право отримувати послугу з розподілу/передачі електричної енергії. Побутовий споживач використовує електричну енергію виключно на власні побутові потреби, у тому числі для освітлення, живлення електроприладів тощо, що не включає професійну та комерційну діяльність (пункти 2.1, 2.2);

- умови надання послуг "останньої надії" споживачу повинні передбачати наступне: ціни на електроенергію для споживача повинні бути економічно обґрунтованими, прозорими, недискримінаційними і формуватися постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором; споживач має право змінювати постачальника без сплати будь-яких штрафних санкцій на користь такого постачальника у разі дострокового розірвання цього договору (пункт 3.3);

- електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (пункт 3.4);

- з першим рахунком за електричну енергію, який надає постачальник споживачу, постачальник має надати споживачу інформацію про: ціни (тарифи) та термін дії договору (не більше 90 діб); право споживача змінити постачальника. Постачальник не має права вимагати від споживача будь-якої іншої оплати за електричну енергію, що не визначена цим договором (пункт 3.5);

- початок постачання електричної енергії споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами ринку. У разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем (пункти 3.6, 3.7);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до цього договору (комерційна пропозиція) (пункт 5.1);

- спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію. Ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором. Інформація про діючу ціну (тариф) на електричну енергію постачальника має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника не пізніше ніж за 20 днів до дати її застосування із зазначенням порядку її формування. Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць (пункти 5.2, 5.3, 5.6-5.8);

- оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами цього договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційної веб-сторінки для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо комерційної якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки (пункт 5.10);

- споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (пункт 6.2).

Згідно частини 8 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Положеннями пункту 6.2.4 ПРРЕЕ встановлено, що адміністратор розрахунків повідомляє дату переведення споживача на постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» постачальнику послуг комерційного обліку.

За посиланнями позивача Акціонерне товариство "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" визначений, як оператор системи розподілу згідно Реєстру суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг та на яких покладені функції адміністраторів комерційного обліку відповідно до положень пункту 11 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії».

Позивач вказує, що згідно отриманої від Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" інформації, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСАБУД» приєдналось до публічного договору постачання електричної енергії Постачальником «останньої надії», який відповідно частини 8 статті 64 ЗУ «Про ринок електричної енергії» вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу, та у період лютий - березень 2021 року споживало електричну енергію, поставлену постачальником «останньої надії» на умовах зазначеного договору.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.46 ЗУ «Про ринок електричної енергії», ОСР зобов`язаний при застосуванні процедур зміни/заміни електропостачальника надавати новому електропостачальнику інформацію про споживачів, приєднаних до його системи розподілу, яким здійснював продаж попередній електропостачальник, в обсягах та порядку, визначених Регулятором. ОСР щомісяця, відповідно до положень пункту 10 ПРРЕЕ та згідно з Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затвердженим постановою НКРЕКП від 28.12.2018 № 2118 (далі - Тимчасовий порядок), надає постачальнику «останньої надії» звіти щодо фактичного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (надалі - Звіти), на підставі яких постачальник «останньої надії» визначає обсяг спожитої електричної енергії кожним споживачем.

Як зазначає позивача, на підставі наданих Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" звітів та на виконання умов Договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», ДПЗД «Укрінтеренерго» було складено :

- рахунок №000040246416/13/О02/16098 від 24.03.2021 та Акт № 010278 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період лютий 2021 від 28.02.2021, обсяг споживання електричної енергії – 24 359,00 кВт*год на суму 94 749,59 грн.,

- рахунок №000040246416/13/О03/19102 від 14.04.2021 та Акт № 013234 купівлі-продажу електричної енергії за розрахунковий період березень 2021 від 31.03.2021, обсяг споживання електричної енергії – 17 140,00 кВт*год на суму 73 538,41грн.

За посиланнями позивача, вказані рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії були направлені Відповідачу засобами поштового зв`язку,

Поряд з цим відповідач вказані рахунки не оплатив внаслідок чого у нього утворилась заборгованість в сумі 168 288грн.

Відповідно до п.6.1 Комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, Постачальник має право нарахування Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку Постачальником.

Пунктом 7.4. Комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу Постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Крім того в зв`язку з порушення відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманої електричної енергії, позивачем відповідно умов Комерційної пропозиції та положень ст. 625 ЦК України було нараховано відповідачу пеню в сумі 21 453,90грн., 15% річних в розмірі 124 630,88грн. та інфляційні витрати в сумі 94 799,97грн.

Також позивач зазначає, що з метою досудового врегулювання спору ним на адресу відповідача було направлено претензію-вимогу №44/11-001284 від 25.11.2021р. в якій відповідача було повідомлено про наявну у нього заборгованість за спожиту електричну енергію та штрафні санкції. Проте, відповідачем претензія-вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" звернулось до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Предметом заявленого Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» позову є вимога про стягнення з ТОВ «Одесабуд» заборгованості у загальному розмірі 168 288 грн. та нархованих на неї штрафних санкцій, яка обгрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», в частині оплати вартості спожитої електричної енергії протягом лютого – березня 2021р.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) є предмет і підстава.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставами заявленого позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17).

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (частини друга, третя статті 714 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Відповідно до пункту 66 частини першої статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

Згідно із частиною п`ятою статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Відповідно до пунктів 1, 14, 15, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема: двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір); про постачання електричної енергії споживачу; про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг; про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (частини перша, друга статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» ).

Частинами третьою, четвертою статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що у разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону. Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання «останньої надії» не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частина шоста статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (частина шоста статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» - домовленість між постачальником «останньої надії» та споживачем, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу на термін до 90 днів постачальником «останньої надії» за цінами постачальника «останньої надії» (абзац шістнадцятий пункту 1.1.2 ПРРЕЕ).

Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу (частина восьма статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» абзац перший пункту 3.4.4, пункт 6.2.3 ПРРЕЕ).

Договір, який вважається укладеним відповідно до законодавства, може бути оформлений у вигляді паперового або електронного документа (абзац другий пункту 3.4.4 ПРРЕЕ).

Так, звертаючись з відповідним позовом до суду, позивач вказує, що відповідач приєднався до публічного договору з постачальником «останньої надії» шляхом початку споживання електричної енергії, згідно отриманої від Акціонерного товариства "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" інформації.

На підтвердження споживання відповідачем у спірний період відповідних обсягів електричної енергії надало суду лист АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 09.03.2021.

За правилами ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а, отже, суд не може виходити із достовірності наданих АТ "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" відомостей без оцінки інших наявних в матеріалів справи доказів у їх сукупності.

Як встановлено судом за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 22, знаходиться багатоквартирний житловий будинок, обладнаний приладами обліку споживання електричної енергії, які через Автоматизовану систему обліку комерційного обліку електричної енергії передали до АТ «ДТЕК Одеські електромережі» показники спожитої електричної енергії за цією адресою за період лютий – березень 2021 року, яке передало ці відомості до Позивача в автоматичному порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Одесабуд» було замовником будівництва вказаного об`єкту. Багатоквартирний житловий будинок за вказаною адресою було введено в експлуатацію на підставі відповідного сертифікату Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради від 02 жовтня 2019 року.

15 лютого 2020 року ТОВ «Одесабуд» за актом приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс (в управління) передало житловий будинок за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 22 на баланс ОК «Приморська, 22».

В подальшому, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Акту приймання-передачі житлового комплексу з балансу на баланс (в управління) від 10.12.2020р. Обслуговуючий кооператив «Приморський 22» передав житловий будинок за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 22 на баланс Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський 22».

При цьому як вбачається з відповідного акту разом з житловим комплексом передаються приміщення котельні разом з встановленим обладнанням, внутрішньобудинковими інженерними мережами електропостачання, водопостачання, водовідведення, опалення та зовнішніми мережами до точки розподілу балансової належності з постачальником комунальних послуг.

В березні 2021р. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Приморський 22» звернулось до ЦРЄС з проханням укласти договір на електропостачання по будинок за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 22.

15.03.2021р. між АТ «Одесаобленерго» та ОСББ «Приморський 22» було складено та підписано Акт 7041801 про встановлення /заміни /технічної перевірки /контролюючого огляду /пломбування /збереження пломб вузла обліку (засобу обліку), встановленого на об`єкті споживача.

Відповідно до положень ст.ст. 1, 5 Закону України “Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку” та ст.ст. 1, 4, 16 Закону України “Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку” – приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія відноситься до спільного майна багатоквартирного будинку, яке, у свою чергу – є спільною сумісною власністю співвласників, управління якою здійснюється через створене такими співвласниками об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Отже, з наведеного вбачається, що на момент спірних правовідносин відповідач не міг споживати електричну енергію за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 22, оскільки як встановлено вище, останній передав відповідний будинок т.ч. електричного обладнання ОК «Приморський 22» який в подальшому передав його ОСББ «Приморський 22» та, як наслідок перестав бути власником об`єкта нерухомості за адресою м. Одеса, вул. Приморська, 22 в тому числі і електричного обладнання Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Більш того, відповідно до листа АТ «ДТЕК Одеські електромережі» від 29.01.2021 №101/03/19-526 вказане підприємство передало Позивачу перелік споживачів електричної енергії, у яких з 01.02.2021 закінчуються договори на постачання електричної енергії з іншими постачальниками, тобто споживання електричної енергії як підстава для укладення з Позивачем публічного договору з постачальником “останньої надії” відбулося у лютому 2021 року, коли відповідач не споживав та не міг споживати електричну енергію у багатоквартирному будинку за адресою: м. Одеса, вул. Приморська, 22, а отже останній не приєднувався до такого публічного договору.

При цьому, суд зазначає, факт того, що ОСББ «Приморський 22» уклало договір з АТ «ДТЕК Одеські електромережі» лише 21.04.2021 року, сам по собі не створює обов`язку ТОВ «Одесабуд» сплачувати вартість електроенергії, фактично спожитої іншим суб`єктом.

Верховний Суд наголосив на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Верховний Суд зазначив, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Застосував судову практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначив, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд зазначав, що стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18, від 20.08.2020 зі справи № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Крім того, відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги не надання позивачем на підтвердження своїх позовних вимог переконливих та беззаперечних доказів, які підтверджують факт споживання відповідачем в лютому – березні 2021р., суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності у відповідача заборгованості в сумі 168 288 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості задоволенню не підлягають.

При цьому, посилання АТ «ДТЕК Одеські електромережі» відносно того, що договір на постачання електричної енергії був “розірваний” ТОВ “Одеська обласна електропостачальна компанія” з ТОВ “Одесабуд” на початку 2021 року, про що останній електропостачальник одразу повідомив АТ «ДТЕК Одеські електромережі» та відповідач залишався споживачем електричної енергії на момент договору з ПОН, суд оцінює критично.

Так, як встановлено судом відповідно до листа ТОВ «Одеська обласна енергопостачальна компанія» Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладений між ТОВ «Одесабуд» та ТОВ «ООЕК» на об`єкт розташований за адресою м. Одеса вул. Приморська, 22 діяв до 31.12.2020р.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги, які є похідними від основної, а саме: про стягнення з відповідача пені в сумі 21 453,90грн., 15% річних в розмірі 124 630,88грн. та інфляційних витрати в сумі 94 799,97грн.

Враховуючи те, що у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості відмовлено з підстав недоведеності, не підлягають судом задоволенню позовні вимоги позивача про нарахування на таку заборгованість пені, інфляційних витрат, процентів річних та пені.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Інші посилання сторін не спростовують висновків, до яких дійшов суд.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України"

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, аналізуючи норми законодавства та наявні в матеріалах справи докази, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні позову Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ОДЕСАБУД” (65014, м. Одеса, б. Лідерсівський, буд. 9, код ЄДРПОУ 40246416) за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку “Приморський 22” (65026, м. Одеса, вул. Приморська, 22, код ЄДРПОУ 43886075) та Акціонерне товариство "ДТЕК ОДЕСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ" (65031, місто Одеса, вул. Миколи Боровського, буд. 28 "Б", код ЄДРПОУ 00131713) – відмовити повністю.

2. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 85, код ЄДРПОУ 19480600)

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2026 р.

Суддя К.Ф. Погребна