Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №904/1339/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026м. ДніпроСправа № 904/1339/26

За позовом Фізичної особи-підприємця Саркісяна Паргева Робертовича, м. Запоріжжя

до Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича, м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором поставки товару

Суддя Красота О.І.

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Саркісян Паргев Робертович звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича і просить суд стягнути основний борг у розмірі 38 688,00 грн., штраф у розмірі 3 368,80 грн., 3% річних у розмірі 244,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 660,40 грн. та судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов Договору поставки товару № 25/3012 від 30.12.2025 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою суду від 23.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач відзив на позов до суду не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Справу відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглянуто судом протягом розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

30.12.2025 між Фізичною особою-підприємцем Саркісяном Паргевом Робертовичем (далі – Позивач, Постачальник) та Фізичною особою-підприємцем Боровим Станіславом Тарасовичем (далі – Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки товару № 25/3012 (далі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця товар, а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах Договору.

За умовами п. 1.2 Договору кількість товару, номенклатура, властивості, інша інформація, що стосується товару, зазначається у Специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору та/або видаткових накладних на товар.

Відповідно до п. 1.3 Договору у Специфікації та/або видаткових накладних до Договору зазначаються такі відомості на товар:

- повне найменування товару;

- одиниця виміру товару;

- кількість кожного найменування (сорту, виду) товару, його характеристики (властивості);

- фасування товару (за необхідності);

- інші відомості про товар (за погодженням сторін).

Згідно з п. 1.4 Договору Специфікація та/або видаткові накладні на поставку товару підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін та є невід`ємними частинами (додатками) Договору.

За умовами п. 1.5 Договору поставка товару здійснюється відповідно до Інкотермс-2020 за адресою, визначеною сторонами у Специфікації та/або інших супровідних документах на товар, що поставлятиметься.

Відповідно до п. 2.2 Договору кількість товару, що поставляється за умовами Договору, погоджується сторонами та зазначається у Специфікації і накладних.

Згідно з п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється протягом 10 календарних днів з дати сплати Покупцем вартості товару за відповідним рахунком.

Відповідно до п. 3.2 Договору фактичною датою поставки є дата підписання сторонами видаткових накладних на поставку.

Згідно з п. 3.3 Договору разом з товаром, але не пізніше дати поставки, Постачальник повинен надати Покупцю оригінали таких документів:

- рахунок;

- видаткова накладна у двох примірниках, один з яких повертається Постачальнику, оформлена та зареєстрована відповідно до вимог чинного законодавства;

- у разі, якщо товар підлягає сертифікації – сертифікат відповідності згідно з чинним законодавством України (оригінал або належним чином завірені копії).

За умовами п. 3.4 Договору конкретна адреса місця поставки товару узгоджується сторонами та зазначається у видаткових накладних.

Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передача товару оформлюється видатковою (податковою) накладною, яка складається Постачальником у двох оригінальних примірниках та підписується уповноваженими представниками сторін у момент фактичної передачі товару, у т.ч. один примірник повертається Постачальнику, а другий примірник залишається у Покупця. Приймання-передача товару здійснюється за адресою місця доставки, визначеної сторонами.

Згідно з п. 3.8 Договору Покупець зобов`язаний (у разі самовивозу товару) отримати та вивезти товар та/або організувати його доставку зі складу Постачальника не пізніше 3 календарних днів з дати, вказаної в рахунку на такий товар. Навантаження автотранспорту Покупця провадиться силами та за рахунок Покупця.

За умовами п. 3.9 Договору у разі здійснення поставки товару на умовах самовивозу уповноважений представник Покупця повинен відразу при передачі товару перевірити його кількість та зовнішній вигляд.

Відповідно до п. 3.11 Договору право власності та ризики випадкового знищення та/або пошкодження на товар переходять від Постачальника до Покупця в момент поставки і підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних, що підтверджують поставку товару.

Згідно з п. 3.12 Договору зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними з моменту передачі товару у власність Покупця за адресою місця поставки, визначеної сторонами.

За умовами п. 5.1 Договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем передоплати у розмірі 100% вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок Постачальника (п. 5.2 Договору).

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунку, виставленого Постачальником, сума оплати за яким виставляється в національній валюті (гривні). Така оплата має бути здійснена протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку.

За умовами п. 5.4 Договору сторони домовились, що за наявності у Покупця заборгованості, незалежності від причин її виникнення, грошові кошти, що поступають від Покупця, зараховуються в такій черговості: пеня, штраф, прострочена сума частково неоплаченого або несвоєчасно сплаченого отриманого товару, оплата, що здійснена у строк. При цьому, призначення платежу, що вказується у платіжному документі, Постачальником не приймається до уваги.

Відповідно до п. 6.3 Договору у випадку, якщо Покупець протермінував свої зобов`язання з оплати товару, Постачальник має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від вартості товару, за яким протерміновано оплату.

За умовами п. 9.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2026, а щодо грошових зобов`язань – до повного виконання таких зобов`язань. Якщо жодна зі сторін за двадцять календарних днів до кінця строку дії Договору не сповістить іншу сторону в письмовій формі про припинення дії Договору, строк його дії автоматично продовжується на наступний рік на тих самих умовах.

Специфікацією (Додаток № 1 до Договору) сторони узгодили найменування товару, одиницю виміру, кількість, ціну, загальну вартість, місце поставки. Зокрема, загальна вартість товару 38 688,00 грн.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на суму 38 688,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі товару від 30.12.2025 та видатковою накладною № 330 від 30.12.2025, які підписані сторонами без будь-яких зауважень і заперечень, а також виставив рахунок на оплату № 318 від 30.12.2025, про що зазначено у видатковій накладній.

12.01.2026 Відповідач надав Позивачу гарантійний лист, згідно з яким підтвердив наявність заборгованості у розмірі 38 688,00 грн. та факт отримання ним від Позивача рахунку на оплату № 318 від 30.12.2025 на суму 38 688,00 грн. При цьому, Відповідач повідомив, що заборгованість виникла виключно внаслідок технічної помилки з його боку. Відповідач підтвердив отримання товару у повному обсязі відповідно до рахунку на оплату № 318 від 30.12.2025, належної якості та в належній тарі, претензії щодо кількості та якості товару відсутні, зобов`язувався перерахувати грошові кошти у сумі 38 688,00 грн. згідно з виставленим Позивачем рахунком не пізніше 22.01.2026 включно.

03.02.2026 Відповідач здійснив часткову оплату товару у розмірі 500,00 грн. згідно з платіжною інструкцією № DP00001 від 03.02.2026.

При цьому, Позивач зазначає, що, враховуючи п. 5.4 Договору, він зарахував оплачені Відповідачем кошти у розмірі 500,00 грн. на погашення штрафу, який становив 3 868,80 грн.

Заборгованість, яка лишилась несплаченою Відповідачем, складає 38 688,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Ухвалюючи рішення, господарський суд виходив з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання.

За приписів ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вказувалось вище, за умовами п. 5.1 Договору оплата товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування Покупцем передоплати у розмірі 100% вартості товару на розрахунковий рахунок Постачальника.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що оплата за товар здійснюється на підставі рахунку, виставленого Постачальником, сума оплати за яким виставляється в національній валюті (гривні). Така оплата має бути здійснена протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання Покупцем рахунку.

Враховуючи умови п.п. 5.1, 5.3 Договору, Відповідач попередню оплату за рахунком на оплату № 318 від 30.12.2025 на суму 38 688,00 грн. не зробив, а виникнення обов`язку негайного виконання оплати передбачено ст. 692 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 500,00 грн.

Водночас, Позивач зазначає, що, враховуючи п. 5.4 Договору, він зарахував оплачені Відповідачем кошти у розмірі 500,00 грн. на погашення штрафу, який становив 3 868,80 грн.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з Відповідача основного боргу у розмірі 38 688,00 грн. підлягає задоволенню.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Як вказувалось вище, відповідно до п. 6.3 Договору у випадку, якщо Покупець протермінував свої зобов`язання з оплати товару, Постачальник має право додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 10% від вартості товару, за яким протерміновано оплату.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача штраф у розмірі 3 368,80 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок штрафу, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовна вимога щодо стягнення з Відповідача штрафу у розмірі 3 368,80 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 3% річних за період з 30.12.2025 по 16.03.2026 у розмірі 244,85 грн. та інфляційні втрати за період з січня по лютий 2026 року у розмірі 660,40 грн.

Суд, перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вказаний розрахунок зроблено вірно, тому позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 3% річних у розмірі 244,85 грн. та інфляційних втрат у розмірі 660,40 грн. підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю зі стягненням з Відповідача основного боргу у розмірі 38 688,00 грн., штрафу у розмірі 3 368,80 грн., 3% річних у розмірі 244,85 грн., інфляційних втрат у розмірі 660,40 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити таке.

Приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За приписами ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі – Закон) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно зі ст. 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, - то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. Позивач надав суду:

- Договір про надання правничої допомоги від 10.03.2026;

- ордер серія АР № 1303259 від 16.03.2026;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗП № 001095 від 29.09.2015;

- платіжну інструкцію № 521 від 16.03.2026 на суму 6 000,00 грн.;

- акт № 1 від 16.03.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 10.03.2026 на суму 6 000,00 грн.

Так, 10.03.2026 між Адвокатом Вишняковою Іриною Олександрівною (далі – Адвокат) та Позивачем (далі – Клієнт) укладено Договір про надання правничої допомоги (далі – Договір від 10.03.2026).

Відповідно до п. 1.1 Договору від 10.03.2026 Адвокат бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку і строки, обумовлені сторонами.

У п. 1.2 Договору від 10.03.2026 перелічені повноваження Адвоката.

За умовами п. 1.4 Договору від 10.03.2026 Клієнт зобов`язується, зокрема своєчасно оплачувати послуги Адвоката.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2027 (п. 2.1 Договору від 10.03.2026).

Згідно з п. 3.1 Договору від 10.03.2026 за правничу допомогу, передбачену у п. 1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду у розмірі, що визначається відповідними додатками до Договору.

Відповідно до п. 4.1 Договору від 10.03.2026 розмір оплати праці Адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами у додатках до Договору.

За умовами п. 4.2 Договору від 10.03.2026 за домовленістю сторін оплата правничої допомоги може здійснюватись також у вигляді передоплати або авансу.

16.03.2026 між Адвокатом та Позивачем підписано акт № 1 від 16.03.2026 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до Договору про надання правничої допомоги від 10.03.2026 на суму 6 000,00 грн., в якому вони зазначили характер правової допомоги: підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки, 4 год., ставка за 1 год. – 1 500,00 грн.

16.03.2026 Позивач оплатив Адвокату 6 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 521 від 16.03.2026.

При цьому, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Суд також зауважує, що частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності й недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватись на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

Отже, витрати Позивача на професійну правничу допомогу є такими, що реально понесені та обґрунтовані, їх розмір не є завищеним.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на Відповідача витрат Позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, до реєстру внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця Саркісяна Паргева Робертовича дата запису: 24.06.2026; номер запису: 2011270060001018034; підстава: власне рішення. Тобто, Позивач втратив статус підприємця під час розгляду справи. Суд врахував вказану інформацію під час ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, ч. 9 ст. 165, ст.ст. 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борового Станіслава Тарасовича ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) основний борг у розмірі 38 688,00 грн., штраф у розмірі 3 368,80 грн., 3% річних у розмірі 244,85 грн., інфляційні втрати у розмірі 660,40 грн., судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя О.І. Красота

Повне рішення складено

03.11.2026