Рішення від 28 жовтня 2026 р. у справі №904/1292/24 — Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.10.2026м. ДніпроСправа № 904/1292/24

за позовом Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1: Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

позивача-2: Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до відповідача-1: ОСОБА_1 , м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

відповідача-2: Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №17" Криворізької міської ради", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про визнання недійсним договору та стягнення коштів

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Большакова А.О.

Представники:

Від позивача-1: не з`явився

Від позивача-2: Тер-Товмасян Ю.Г., адвокат, ордер серії АЕ №1456924 від 23.01.2026 (в режимі відеоконференції)

Від відповідача-1: не з`явився

Від відповідача-2: не з`явився

Від третьої особи: не з`явився

Від прокуратури: Біленко О.А., прокурор відділу прокуратури, посвідчення №070038 від 01.03.2023

С У Т Ь С П О Р У :

Керівник Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Криворізької міської ради, позивача-2: Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом, яким просить:

- визнати недійсним договір поставки товару № 267 від 02.03.2017, укладений між Комунальним закладом "Криворізька міська лікарня №17" Дніпропетровської обласної ради", правонаступником якого є Комунальне підприємство "Криворізька міська лікарня № 17" Криворізької міської ради", та Фізичною особою - підприємцем Григор Костянтином Миколайовичем;

- стягнути з Григора Костянтина Миколайовича на користь Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня № 17" Криворізької міської ради", а з Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня № 17" Криворізької міської ради" одержані ним за рішенням суду 47 810,00грн стягнути в дохід держави.

Позовні вимоги прокурора обґрунтовані тим, що оспорюваний договір, укладений за підсумками відкритих торгів, результати яких спотворено антиконкурентними узгодженими діями всіх його учасників, а тому він підлягає визнанню недійсним як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, його моральним засадам.

Посилаючись на ч.3 ст. 228 ЦК України прокурор просить застосувати наслідки недійсності укладеного договору, що суперечить інтересам держави та суспільства, та стягнути з Фізичної особи підприємця Григора К.М. на користь Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня № 17" Криворізької міської ради", а з Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня № 17" Криворізької міської ради" одержані ним за рішенням суду 47 810,00грн стягнути в дохід держави.

В обґрунтування підстав представництва інтересів держави у справі прокурор зазначає наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави.

Аналіз положень ст. 53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

У даній справі невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, заходів щодо захисту інтересів держави свідчить про наявність підстав для вжиття прокуратурою представницьких повноважень в інтересах держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Так, під час реалізації представницьких повноважень Криворізькою південною окружної прокуратурою встановлено порушення вимог чинного законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій суб`єктів господарювання, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним некомерційним підприємством "Криворізька міська лікарня №17" Криворізької міської ради".

Встановлено, що у лютому 2017 року проведено закупівлю товару "М`ясо (М`ясо птиці заморожене (четвертина), м`ясо яловичини (на кістці охолоджене)" (ДК 021:2015: 15110000-2 — М`ясо, ідентифікатор закупівлі UA-2017-02-13-000713-с).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 72382,00 грн.

Участь у вказаній закупівлі приймало 3 учасника, що підтверджується реєстром отриманих пропозицій та звітом про результати проведеної процедури закупівлі, а саме:

- ФОП Вербицький Іван Володимирович з первинною ціновою пропозицією у сумі 451 500 грн та остаточною ціновою пропозицією у 72382,00 грн;

- ФОП Григор Костянтин Миколайович з первинною ціновою пропозицією у сумі 65482,00 грн та остаточною ціновою пропозицією у 47810,00 грн;

- Приватне підприємство "Регіон-А" з первинною ціновою пропозицією у сумі 61970,00 грн та остаточною ціновою пропозицією у 59230,00 грн.

За результатами проведених відкритих торгів, 02.03.2017 між Комунальним закладом "Криворізька міська лікарня №17" Дніпропетровської обласної ради" (замовник) та ФОП Григор Костянтином Миколайовичем (постачальник), як з переможцем закупівлі та цінова пропозиція якого була найбільш економічно вигідною, укладено договір поставки товару №267 на загальну суму 47810,00грн (арк.с.53-54 том 1).

Адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у рішенні № 54/4-р/к від 23.03.2021 дійшла висновку, що ФОП Вербицький І.В. та ФОП Григор К.М. вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у вищевказаній закупівлі (а.с.66-75 том 1).

Під час розгляду вказаної справи встановлено узгоджену поведінку ФОП Вербицького І.В. та ФОП Григора К.М., що стосується спотворення результатів вищевказаних торгів.

З викладеного вбачається, що у спірних правовідносинах, що виникли за результатами проведеної закупівлі UA-2017-02-13-000713-с з придбання товару за кошти місцевого бюджету, за наслідками якої укладено договір поставки №267 від 02.03.2017 та сплачені бюджетні кошти, інтереси держави залишились незахищеними.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Норма ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" вимагає від прокурора доведення лише факту нездійснення або неналежного здійснення уповноваженим органом своїх повноважень, а не встановлення причин нездійснення уповноваженими органами своїх функцій щодо захисту інтересів держави. Більше того, встановлення будь-яких причин нездійснення уповноваженим органом своїх функцій не може обмежувати державу в праві на судовий захист.

Криворізькою південною окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Криворізької міської ради (запит) за № 57-2091вих-24 від 12.03.2024 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Криворізькою міською радою надано відповідь № 5/12/2125 від 15.03.2024, згідно якого встановлено, що міською радою, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України у сфері публічних закупівель, які призвели до витрачання бюджетних коштів в умовах антиконкурентних узгоджених дій, не вживаються заходи щодо визнання недійсним спірного договору та стягнення сплачених коштів в дохід держави.

Крім того, Криворізькою південною окружною прокуратурою в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" направлено на адресу Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради лист (запит) за № 57-2093вих-24 від 12.03.2024 щодо виявлених порушень інтересів держави та вжиття заходів реагування.

На вказаний запит Управлінням охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради надано відповідь № 7 19/403 від 15.03.2024, згідно якої встановлено, що управлінням, незважаючи на виявлені прокуратурою явні порушення вимог законодавства України у сфері публічних закупівель, які призвели до витрачання бюджетних коштів в умовах антиконкурентних узгоджених дій, не вживаються заходи щодо визнання недійсним спірного договору та стягнення сплачених коштів в дохід держави.

За таких обставин, прокурор належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Криворізька міська рада (позивач-1) у письмових поясненнях (вх.№22572/24 від 07.05.2024) у справі зазначає, що прокурор обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, що є самостійною підставою для відмови у позові (подібні за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20). У даній справі прокурор обґрунтовує порушення суспільних інтересів у зв`язку із укладенням в результаті проведених відкритих торгів договору поставки товару № 267 від 02.03.201, який вже був виконаний, а строк його дії вичерпаний.

У зв`язку з викладеним, вважає за необхідне зазначити, що оскаржуваний договір є виконаним в повному обсязі та таким, строк дії якого скінчився, відтак позовні вимоги є безпідставними з огляду на обраний заявником неналежний спосіб захисту прав та інтересів.

Від позивача-2, Управління охорони здоров`я Криворізької міської ради, надійшли письмові пояснення (вх.24264/24 від 16.05.2024), в яких вказує, що Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради як уповноважений орган управління майном КНП "КМЛ №17" КМР не несе відповідальності за його зобов`язаннями, не має владних повноважень та не здійснює управління у спірних зобов`язальних правовідносинах, які склалися на підставі договору поставки № 267 від 02.03.2017 безпосередньо між КНП "КМЛ №17" КМР та ФОП Григор К.М. Також зазначає, що не є стороною спірного договору. При цьому, позивач-2 посилається на постанову Великої палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, в якій зроблено висновок про відсутність у прокуратури підстав для представництва комунального закладу.

Оскільки порушення, які, на думку прокурора, були допущені під час проведення процедури закупівлі, і внаслідок яких укладений оспорюваний договір поставки №267 від 02.03.2017 року, мали місце в березні 2017 року, а виконаний вказаний правочин був у грудні 2017 року, то слід зробити висновок, що, станом на дату звернення Прокурора до суду, строки, визначені ст. 250 ГК України, сплили, що виключає застосування таких адміністративно-господарських санкцій до Відповідача-1.

Відповідач-1, Григор К.М., у відзиві на позовну заяву (вх.№24914 від 21.05.2024) просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки прокурором обрано неналежний спосіб захисту. Посилаючись на статтю 250 Господарського кодексу України просить застосувати позовну давність до спірних відносин

У відповіді на відзив відповідача-1 (вх. № 23843/24 від 14.05.2026) прокурор вказує, що ФОП Григор К.М., маючи намір щодо отримання незаконного права на укладення договору поставки товару № 267 від 02.03.2017 з метою одержання прибутку, порушуючи інтереси держави та суспільства, а також інших учасників ринкових відносин, усвідомлюючи протиправність таких дій, їх суперечність інтересам держави і суспільства, прагнучи та свідомо допускаючи настання протиправних наслідків, взяв участь у проведенні конкурентної процедури закупівлі, знівелювавши змагальність у ній, внаслідок чого привласнив бюджетні кошти в сумі 47 810,00 грн. Враховуючи наявність умислу лише у ФОП Григора К.М., як сторони оспорюваного договору, одержані ним 47 810,00 грн. за цим правочином повинні бути повернуті КНП "Криворізька міська лікарня № 17" КМР", як правонаступника іншої сторони договору, та в подальшому отримані комунальним підприємством за рішенням суду грошові кошти – стягнути в дохід держави.

Прокурор заперечує проти застосування позовної давності до спірних відносин.

Третя особа надала до суду письмові пояснення, в яких просить розглянути справу відповідно до норм чинного законодавства, за відсутності її представника.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.03.2024 справу №904/1292/24 передано на розгляд судді Суховарова А.В.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 25.03.2024 №87 у зв`язку з невірним визначенням категорії, відповідно до пункту п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх. №4-1251/24 справи 904/1292/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2026 справу №904/1292/24 передано на розгляд судді ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 22.04.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2026 №509 у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, відповідно до пункту п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх. №4-1251/24 справи 904/1292/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2026 справу №904/1292/24 передано на розгляд судді Ніколенка М.О.

Ухвалою суду від 21.07.2026 прийнято справу № 904/1292/24 до свого провадження, розпочато розгляд справи зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання.

Розпорядженням заступника керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 29.09.2026 №754 у зв`язку з відрахуванням судді Ніколенка М.О. зі штату, відповідно до пункту п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматичний розподіл справи по вх. №4-1251/24 справи 904/1292/24.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2026 справу №904/1292/24 передано на розгляд судді Євстигнеєвої Н.М.

Ухвалою суду від 02.10.2026 постановлено прийняти справу №904/1292/24 до свого провадження, розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначити підготовче засідання на 14.10.2026, залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Позивач-1, відповідачі та третя особа у підготовче засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили, про день, час, місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Ухвалу суду від 02.10.2026 в електронному вигляді доставлено до електронних кабінетів позивача-1, представника відповідача-1, відповідача-2 та третьої особи 02.10.2026, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 132, 129, 131, 134 том 2) .

12 жовтня 2026 року від відповідача-1 до господарського суду надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника, а також закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті.

13 жовтня 2026 року від третьої особи до господарського суду надійшли письмові пояснення, просить здійснювати розгляд справи без участі представника відділення.

Ухвалою господарського суду від 14.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.10.2026.

Судом досліджені докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні 29.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення прокурора відділу прокуратури, представника позивача-2, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальним некомерційним підприємством "Криворізька міська лікарня №17" Криворізької міської ради" у лютому 2017 року проведено закупівлю товару "М`ясо (М`ясо птиці заморожене (четвертина), м`ясо яловичини (на кістці охолоджене)" (ДК 021:2015: 15110000-2 — М`ясо, ідентифікатор закупівлі UA-2017-02-13-000713-с).

Очікувана вартість предмета закупівлі становила 72382,00 грн.

Участь у вказаній закупівлі приймало 3 учасника, що підтверджується реєстром отриманих пропозицій та звітом про результати проведеної процедури закупівлі (а.с.49, 52 том 1), а саме:

- ФОП Вербицький Іван Володимирович з первинною ціновою пропозицією у сумі 451 500 грн та остаточною ціновою пропозицією у 72382,00 грн;

- ФОП Григор Костянтин Миколайович з первинною ціновою пропозицією у сумі 65482,00 грн та остаточною ціновою пропозицією у 47810,00 грн;

- Приватне підприємство "Регіон-А" з первинною ціновою пропозицією у сумі 61970,00 грн та остаточною ціновою пропозицією у 59230,00 грн.

За результатами проведених відкритих торгів, 02.03.2017 між Комунальним закладом "Криворізька міська лікарня №17" Дніпропетровської обласної ради" (замовник) та ФОП Григор Костянтином Миколайовичем (постачальник), як з переможцем закупівлі та цінова пропозиція якого була найбільш економічно вигідною, укладено договір поставки товару №267 на загальну суму 47810,00грн (арк.с.53-54 том 1).

За умовами Договору Постачальник зобов`язується поставити Замовникові товар 15110000-2 — М`ясо (М`ясо птиці заморожене (четвертина), м`ясо яловичини (на кістці охолоджене), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 3.1., 3.3 Договору, ціна цього договору становить 47810,00 грн без ПДВ та може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Пунктами 4.1. та 4.4. Договору визначено, що оплата проводиться на умовах відстрочки платежу після пред`явлення постачальником рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару, але не пізніше ніж через 30 днів з дня отримання товару замовником.

Згідно з п.п. 10.1 Договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками та діє до 31.12.2017, а в частині гарантійних та фінансових зобов`язань – до повного їх виконання.

Загалом за 2017 рік згідно договору № 267 від 03.03.2017 проведено розрахунків з ФОП Григором К.М. на суму 47 810,00 грн. за кошти міського бюджету та медичної субвенції, що підтверджуються довідкою КНП "Криворізька МЛ № 17" КМР" № 275 від 18.03.2024 (арк.с. 76 том 1).

Надалі, рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 54/4-р/к від 23.03.2021 визнано, що ФОП Вербицький І.В. та ФОП Григор К.М. вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів тендеру (торгів) шляхом узгодження ними своїх дій під час підготовки та участі у вищевказаній закупівлі (а.с.66-75 том 1).

Під час розгляду вказаної справи встановлено наступну узгоджену поведінку ФОП Вербицького І.В. та ФОП Григора К.М., що стосується спотворення результатів вищевказаних торгів:

здійснення дій з однакових ІР – адрес (при подачі тендерних пропозицій, подачі звітності до органів ДПС, здійсненні банківських операцій, участі в аукціоні);

здійснення оплати задля участі у закупівлях однією і той же третьою особою;

створювали та редагували файли тендерної пропозиції на одному пристрої (схожість метаданих та наявність однакових дефектів (плям) на сканкопіях документів);

використання приміщень за однією адресою; використання однакових реєстраційних даних у е-mail адресах.

З огляду на вищезазначене, адміністративна колегія Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у своєму рішенні від 23.03.2021 №54/4-р/к дійшла висновку, що під час підготовки та участі у процедурі закупівлі ФОП Вербицький І.В. та ФОП Григор К.М. діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою.

Узгодивши свою поведінку та тендерні пропозиції, ФОП Вербицький І.В. та ФОП Григор К.М. тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведеної закупівлі, порушивши право Замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України "Про захист економічної конкуренції".

Оскільки, станом на дату прийняття рішення ФОП Вербицький І.В. та ФОП Григор К.М. припинили підприємницьку діяльність, то вони не є суб`єктами господарювання в розумінні статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", та, відповідно, не підпадають під критерії, визначені частиною першою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції". Тому, за рішенням Адміністративної колегії, вказані особи не притягались до відповідальності у виді штрафу за виявлені порушення.

Рішення адміністративної колегії Південно-Східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 23.03.2021 №54/4-р/к від 30.03.2021 № 54/6-р/к у справі № 54/29-20 не оскаржено у судовому порядку.

Узгоджений характер дій ФОП Григора К.М. указує як на усвідомлення ним їх протиправності (порушення цими діями правил здійснення господарської діяльності), так і на передбачуваність і бажання настання наслідків від них (усунення конкуренції з метою протиправного отримання права на укладення договору). Вольова спрямованість антиконкурентних узгоджених дій зазначеного підприємства свідчить про їх умисність.

Як стверджує прокурор, очевидним порушенням інтересів держави в бюджетній сфері є вчинення відповідачем-2 порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які спотворили результати закупівлі, що призвело до придбання послуг за рахунок бюджетних коштів за відсутності конкуренції та при формальному створенні учасниками закупівлі її видимості. Наслідком цього стало нівелювання мети публічної закупівлі - отримання послуг з максимальною економією та ефективністю, із залученням мінімального обсягу бюджетних коштів.

Вказане, за доводами прокурора, є підставою для визнання недійсним спірного договору на підставі ст. 228 ЦК України та застосування наслідків недійсності правочину передбачених цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою, третьою статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом частини третьої статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Аналогічна за змістом норма містилася у ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України (яка була чинною на час виникнення спірних відносин).

За приписами частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також враховує, що провадження у цій справі (№904/1292/24) було зупинено до закінчення розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 922/3456/23 (а.с.27 том 2).

Так, у постанові від 19.12.2025 у справі № 922/3456/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що:

- вирішуючи питання щодо застосування ч.3 ст.228 ЦК суд має враховувати, що санкції, передбачені ч.3 ст.228 ЦК, ч.1 ст.208 ГК, є не компенсаційними, а конфіскаційними санкціями, які передбачають стягнення усього отриманого за правочином на користь держави. Ці санкції спрямовані не на відновлення правового стану, який існував до порушення, а на покарання осіб, які порушили законодавчу заборону вчиняти правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства (п.74);

- конфіскація без вироку суду (Non-Conviction Based Confiscation - NCBC) розглядається ЄСПЛ як втручання у право власності, захищене ст.1 Першого протоколу до Конвенції (п.75);

- застосування наслідків, передбачених ч.3 ст.228 ЦК є втручанням держави у право власності приватних осіб. Тому підлягає застосуванню ст.1 Першого протоколу до Конвенції. Відповідно до зазначеної статті кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (п.76);

- ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на те, що для дотримання принципу пропорційності цивільна конфіскація має стосуватися майна, яке було отримане від злочинної діяльності, незаконного збагачення, майна, джерела походження якого сторона не могла пояснити, або майна, яке безпосередньо використовувалося при здійсненні злочинної діяльності. ЄСПЛ також визнав небезпечною тенденцію поширення конфіскації без вироку суду на випадки звичайних адміністративних порушень (п.92);

- при визначенні підстав для застосування ч.3 ст.228 ЦК, яка містить санкцію конфіскаційного характеру, не властиву нормам цивільного законодавства, і яка несе в собі високі ризики втручання держави в право власності приватних осіб, суд має враховувати критерії, визначені ЄСПЛ, щодо пропорційності покарання (конфіскації без вироку суду) та можливості обрання менш обтяжливого заходу для винної сторони правочину (двосторонньої реституції, стягнення збитків, штрафу тощо) (п.105);

- ця стаття може застосовуватися у виключних випадках порушення інтересів держави та суспільства, які, зокрема, можуть мати місце при вчиненні особою кримінального злочину (тобто, за наявності обвинувального вироку суду, що набрав законної сили), або дій, якими державі та суспільству завдані значні збитки, а винна особа відповідно незаконно, безпідставно збагатилася (на суму, співставну із вартістю того, що стягується на користь держави, для дотримання принципу пропорційності втручання). Ця норма не може бути застосована у випадку порушення суб`єктом господарювання будь-яких норм чинного законодавства, яке регулює господарську діяльність, зокрема законодавства про захист конкуренції (п.105);

- ЄСПЛ звертає увагу на важливість дотримання принципу пропорційності втручання і щодо добросовісного власника майна (у нашому випадку - добросовісної сторони правочину) (п.106);

- на перший погляд, приписи ч.3 ст.228 ЦК свідчать про те, що втручання у право володіння майном добросовісного учасника правочину не відбувається, невинна особа не має зазнавати збитків через недійсний правочин, адже сторона має отримати від порушника назад своє майно, а з неї стягується в дохід держави лише те, що вона отримала від порушника (п.107);

- втім, Об`єднана палата вважає, що за умови застосування відповідних приписів ч.3 ст.228 ЦК, відбувається непропорційне втручання в право власності й добросовісного учасника (п. 108);

- по-перше, добросовісна сторона все одно втрачає очікуваний результат угоди. Вона витратила час, ресурси, можливо зазнала упущеної вигоди і зрештою залишиться ні з чим (лише зі своїм початковим майном/грошима). Якщо правочин був вигідним для неї, позбавлення майна чи прибутку може відчуватися як покарання, хоча умислу з її боку не було (п.109);

-по-друге, конфіскація майна добросовісної сторони (того, що вона отримала від іншого учасника) означає, що держава вилучає майно у особи, яка не вчинила свідомого порушення. Такий крок потребує дуже переконливого обґрунтування публічним інтересом. ЄСПЛ у подібних справах перевіряє, чи не було можливості обмежитися менш суворими заходами щодо невинної особи (справа "Air Canada v. the United Kingdom") (п.110).

На підставі аналізу вказаної вище постанови Об`єднаної палати, для застосування частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України має бути доведено сукупність таких обставин:

- наявність конкретної мети правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства;

- причинно-наслідковий зв`язок між такою метою та наслідками правочину;

- умисел сторони (сторін) на досягнення цієї протиправної мети;

- пропорційність обраного засобу втручання (санкції) легітимній меті захисту публічних інтересів.

При цьому державні інтереси - це інтереси, пов`язані з потребою у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (рішення Конституційного Суду України у рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999).

Поняття "інтереси держави" має невизначений зміст, і в кожному конкретному випадку необхідно встановити, порушені чи ні інтереси окремої особи або держави. Інтереси держави - це закріплена Конституцією та законами України, міжнародними договорами (іншими правовими актами) система фундаментальних цінностей у найбільш важливих сферах життєдіяльності українського народу і суспільства.

У контексті публічних закупівель такими інтересами є забезпечення добросовісної конкуренції та ефективного використання бюджетних коштів.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у пункті 95 вищезазначеної постанови також зазначила, що антиконкурентна поведінка спрямована на спотворення конкуренції між учасниками торгів, але не завжди має за мету завдати шкоди державі чи підривати її інтереси. Тому така поведінка сама по собі не трансформує правочин у такий, що суперечить інтересам держави та суспільства у значенні ч.3 ст.228 ЦК.

Прокурор обґрунтовує позов тим, що встановлений Рішенням адміністративної колегії Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 23.03.2021 №54/4-р/к факт антиконкурентних узгоджених дій ФОП Вербицького І.В. та ФОП Григора К.М. під час участі у відкритих торгах свідчить про завідомо протиправну мету дій відповідача-1, яка суперечить інтересам держави і суспільства, а відтак про наявність підстав для визнання договору недійсним за ч.3 ст.228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою, з огляду на наявність умислу у відповідача-1 і відсутність підстав для аналогічного висновку щодо замовника закупівлі.

Суд зазначає, що сам по собі встановлений рішенням органу Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій не звільняє прокурора від обов`язку довести сукупність обставин, необхідних для застосування частини третьої статті 228 ЦК України. Не будь-які порушення актів цивільного законодавства, вчинені під час укладення договору, мають своїм наслідком невідповідність правочину інтересам держави і суспільства. Наявність такого наміру (умислу) у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №922/1391/18.

Отже, встановлений рішенням Антимонопольного комітету України факт антиконкурентних узгоджених дій учасників торгів свідчить про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, однак не є достатнім для висновку про те, що укладений за результатами торгів договір був спрямований на досягнення мети, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства у розумінні частини третьої статті 228 ЦК України.

Матеріалами справи підтверджується, що спірний договір виконано сторонами належним чином: товар поставлено, прийнято без зауважень та оплачено. Водночас матеріали справи не містять доказів недобросовісної поведінки замовника закупівлі.

Прокурор не надав належних і допустимих доказів того, що внаслідок укладення та виконання спірного договору замовник здійснив переплату бюджетних коштів, отримав товар за завідомо завищеною ціною або зазнав інших значних майнових втрат, співмірних із конфіскаційною санкцією, що заявляється до застосування. Також не доведено, що на момент закупівлі існували реальні альтернативні тендерні пропозиції, які об`єктивно забезпечували істотну економію бюджетних коштів, однак були усунуті саме внаслідок встановлених Антимонопольним комітетом України антиконкурентних узгоджених дій.

Зокрема, не довів спрямованість і відповідність спірного правочину ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні чи соціальні основи держави і суспільства. При цьому, обвинувальний вирок у кримінальному провадженні, який би мав преюдиційне значення для цієї господарської справи, не виносено та прокурором суду не надавався.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що прокурором не доведено наступних обставин: наявності мети спірного правочину, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; заподіяння державі та суспільству значних збитків, а також безпідставного збагачення відповідача-1; причинно-наслідкового зв`язку між встановленими антиконкурентними узгодженими діями учасників торгів та погіршенням майнового становища держави.

Таким чином, прокурором не доведено наявності сукупності умов, необхідних для визнання спірного договору недійсним саме на підставі частини 3 статті 228 ЦК України та застосування наслідків, передбачених цією нормою.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що укладений між відповідачами правочин не в повній мірі відповідає основним принципам закупівель за публічні кошти. Водночас у суду відсутні підстави вважати, що оспорюваний правочин не відповідає інтересам держави і суспільству у відповідності до частини третьої статті 228 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Прокурор стверджує про те, що через порушення законодавства про захист конкуренції постраждали інтереси держави. Враховуючи, що закупівлю товарів проводило комунальне підприємство за рахунок коштів місцевого бюджету, то при спотворенні результатів торгів постраждалою є територіальна громада міста Кривий Ріг. Однак, прокурор у позові просив стягнути кошти в дохід держави (до державного бюджету), а не в дохід місцевого бюджету, що очевидно є втручанням в право комунальної власності та не сприяє відновленню прав та інтересів територіальної громади міста.

З огляду на наведене вище та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відмову у позові Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, до Григора Костянтина Миколайовича, Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №17" Криворізької міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним договору та стягнення коштів

Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 ЦК України).

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (ч.ч. 3, 4, 5 ст. 267 ЦК України).

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Тому перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

За результатом розгляду справи порушення права позивача у спірних правовідносинах із відповідачем не встановлено, у зв`язку з чим позов задоволенню не підлягає, що, в свою чергу, усуває необхідність дослідження питання щодо строку позовної давності.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка зазначена у постанові від 28.05.2020 у справі №909/636/16, у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за прокурором.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Керівника Криворізької південної окружної прокуратури в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, Управління охорони здоров`я виконкому Криворізької міської ради, до Григора Костянтина Миколайовича, Комунального некомерційного підприємства "Криворізька міська лікарня №17" Криворізької міської ради", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, про визнання недійсним договору та стягнення коштів - залишити без задоволення.

Судові витрати віднести на прокуратуру.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 03.11.2026

Суддя Н.М. Євстигнеєва