Рішення від 29 жовтня 2026 р. у справі №904/5201/26 — Господарський суд Дніпропетровської області

Суд: Господарський суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: перевезення, транспортного експедирування, з них

Дата: 29 жовтня 2026 р.

Справа: №904/5201/26

Суддя: Перова Олена Володимирівна

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2026м. ДніпроСправа № 904/5201/26

Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи, матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС", 02094, Київська область, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд.5, офіс 4, код ЄДРПОУ 33739797

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД", 49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старозаводська, буд.21Д, код ЄДРПОУ 4156891

про стягнення боргу

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма" ВІЗАРД ЛТД" про стягнення заборгованості за договором-заявкою на перевезення автомобільним транспортом №01 на суму основного боргу у розмірі 149 475,57 грн, 298,50 грн інфляційних збитків, 1 105,71 грн 3% річних, судового збору у розмірі 3 328,00 та витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026 справу № 904/5201/26 передано на розгляд судді Перовій О.В.

Ухвалою суду від 02.09.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

04.09.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" - адвоката Гончар Людмили Вікторівни надійшла заява про розподіл судових витрат, якою просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

29.10.2026 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява про вступ у справу представника.

Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.

Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Суд з`ясував, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2026 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 02.09.2026.

За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Суд з`ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 02.09.2026 була доставлена до електронного кабінету відповідача 02.09.2026 о 19:44.

З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу суду від 02.09.2026 відповідач отримав 03.09.2026.

Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2026 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/139400922) надіслано судом 02.09.2026, зареєстровано в реєстрі 02.09.2026 та забезпечено надання загального доступу 03.09.2026, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.

Так, ухвалою суду від 02.09.2026, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (03.09.2026), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 18.09.2026.

Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.

Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справі, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" за послугами з перевезення вантажу.

20.04.2026 року між сторонами було підписано договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №01 (надалі Заявка від 20.04.2026 №01)(а.с.13).

Згідно із умовами Заявки від 20.04.2026 №01, позивач зобов`язався виконати на користь відповідача перевезення вантажу: сировину та попкорн на палетах, вагою до 20 тон, дата та час завантаження: 23.04.2026, місце завантаження: м. Дніпро, вул. Маршала Малиновського, 124, місце розвантаження: Avion (62210), France, 224 Boulevard Henri Martel, дата розвантаження: не пізніше 04.05.2026, ставка за перевезення: 2 900 євро (грн по курсу НБУ на день розвантаження) після розвантаження 14-21 днів, дані по авто: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , дані водія: Романов Ігор, оригінали документів надсилати Нова Пошта м. Дніпро відділення №1 отримувач Фірма Візард ЛТД, код ЄДРПОУ 41156891, ОСОБА_1 , тел.: НОМЕР_3 .

Перевезення вантажу міжнародного сполучення за маршрутом визначеним у Заявці від 20.04.2026 №01: Україна - Франція було виконано позивачем належним чином та у повному обсязі, без будь-яких зауважень або заперечень з боку вантажоодержувача та замовника перевезення. Зазначене підтверджується наявністю підпису уповноваженої особи та відтиску печатки вантажоодержувача у графі 24 Міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 24.04.2026 №494781 , яка містить відмітки про відправлення та одержання вантажу 08.05.2026 (а.с.14).

На виконання умов Заявки від 20.04.2026 №01 позивач надіслав відповідачу оригінали документів для здійснення оплати (рахунок, акт надання послуг, CMR та заявку) поштовим перевізником ТОВ "Нова пошта", що підтверджується листом вих.№ 880 від 08.05.2026 та Експрес-накладною ТОВ "Нова пошта" № 590016 75592087 від 09.06.2026 (а.с. 15-18).

Відповідач акт надання послуг не підписав, про наявність недоліків у надісланих документах не повідомив, оплату наданих послуг не здійснив.

Відповідач не виконав зобов`язання щодо оплати послуг з перевезення вантажу за ставкою 2 900 євро, що становить 149 475, 57 грн по курсу НБУ на день розвантаження 08.05.2026, з оплатою після розвантаження 14-21 днів, тобто до 29.05.2026.

Тому заборгованість відповідача перед позивачем становить 149 475,57 грн по Договору-заявці на перевезення автомобільним транспортом від 20.04.2026 №01.

14.08.2026 на юридичну адресу відповідача було надіслано вимогу про сплату заборгованості у розмірі 149 475, 57 грн та повторно пакет документів для здійснення оплати цінним листом №07 4160 0473 379 від 14.08.2026, яка була вручена відповідачу 19.08.2026, що підтверджується трекінгом АТ "Укрпошта" поштового відправлення №07 4160 0473 379 від 14.08.2026 (а.с.20-24).

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 149 475,57 грн заборгованості за договором-заявкою на перевезення автомобільним транспортом, 3 % річних у розмірі 1 105,71 грн за період з 30.05.2026 по 27.08.2026 та інфляційних втрат у розмірі 298,50 грн за період з червня 2026 по липень 2026.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору-заявки на перевезення автомобільним транспортом від 20.04.2026 №01, факт виконання наданих послуг та наявність або відсутність заборгованості з оплати наданих послуг, наявність прострочення оплати, правомірність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 13 і 14 Цивільного кодексу України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з умовами укладеного між сторонами договору-заявки виникли договірні відносини перевезення вантажу, які регулюються нормами Цивільного кодексу України та спеціальними законами України.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частинами першою-третьою статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Статтею 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі. Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Ураховуючи умови Заявки строк оплати за надані послуги є таким, що настав.

Станом на день прийняття рішення у справі заборгованості у розмірі 149 475,57 грн за Договором-заявкою на перевезення автомобільним транспортом, підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.

Щодо стягнення 3 % річних у розмірі 1 105,71 грн за період з 30.05.2026, інфляційних втрат у розмірі 298,50 грн за період з червня 2026 по липень 2026.

Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особливості регулювання грошових зобов`язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем строків оплати, вимоги про стягнення з нього 3 % річних, інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Перевіривши розрахунок позивача заявленої до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, арифметично правильним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором-заявкою на перевезення автомобільним транспортом №1 на суму основного боргу у розмірі 149 475,57 грн, 298,50 грн інфляційних збитків, 1 105,71 грн 3% річних.

Щодо судових витрат.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Приписами пункту 12 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:

- копію Договору про надання правничої допомоги від 25.08.2026 №25-1/08, укладеного між Адвокатським бюро "Гончар та партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС", за умовами якого бюро надає позивачу послуги з правничої допомоги;

- копію Акту надання послуг від 28.08.2026 №39 до Договору про надання правничої допомоги №25-1/08 від 25.08.2026 року;

- копію рахунку на оплату від 28.08.2026 №39;

- копію платіжної інструкції від 28.08.2026 №7187 про оплату юридичних послуг;

- детальний опис робіт (наданих послуг) від 28.08.2026 по Договору №25-1/08 про надання правничої допомоги від 25.08.2026;

- ордер на надання правничої допомоги від 27.08.2026 серія АІ №2293856.

Так, за умовами пункту 1.1 договору бюро зобов`язується надавати клієнту правничу допомогу в об`ємах та у терміни, що передбачені цим Договором, а клієнт надавати бюро всі необхідні для виконання цього Договору матеріали, інформацію, документацію тощо, прийняти і оплатити надану правничу допомогу в розмірах, порядку і формах, передбачених цим Договором.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов`язання:

1.2.1. Вивчити Договір-заявку на перевезення автомобільним транспортом №01 від 20.04.2026, CMR 494781, первинну бухгалтерську документацію та інші документи на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Візард ЛТД" код ЄДРПОУ 41156891 виникла заборгованість у розмірі 149 475,57 грн.;

1.2.2. Надати консультацію Клієнту та рекомендації щодо правової позиції;

1.2.3. Підготувати позовну заяву про стягнення основного боргу 149 475,57 грн, інфляційних збитків, 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Візард ЛТД" код ЄДРПОУ 41156891, подати документи до суду;

1.2.4. Представляти інтереси Клієнта у судових засіданнях з правами наданими згідно п. 1.3. цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Договору, вартість 1 години правничої допомоги становить - 1 750,00 грн. без ПДВ.

Відповідно до пункту 3.2. Договору вартість правничої допомоги, передбаченої підпунктами 1.2.1. - 1.2.3. пункту 1.2. Договору становить 7 000 (сім тисяч) грн. 00 коп. без ПДВ:

- за вивчення Договору-заявки на перевезення автомобільним транспортом №01 від 20.04.2026, CMR 494781, первинної бухгалтерської документації та інших документів на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Візард ЛТД" код ЄДРПОУ 41156891 виникла заборгованість у розмірі 149 475,57 грн. та надання консультації Клієнту, рекомендацій щодо правової позиції - 1 година, вартість 1 750,00 грн. без ПДВ;

- за підготовку позовної заяви про стягнення основного боргу 149 475,57 грн, інфляційних збитків, 3% річних з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Візард ЛТД" код ЄДРПОУ 41156891, подачу документів до суду - 3 годин робіт, вартість 5 250,00 грн. без ПДВ.

Згідно пункту 3.5. Договору виконані роботи оформлюються Актом надання послуг, який підписується Сторонами.

Згідно платіжної інструкції позивачем було здійснено оплату у сумі 7 000,00 грн.

Згідно із частиною четвертою статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У розумінні положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, коли на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару, сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі № 922/4812/21).

У даному випадку витрати позивача на професійну правничу допомогу були неминучі.

Вирішуючи питання щодо застосування положень частини п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд керується висновками, викладеними у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі № 910/7540/19. Так, Верховний Суд виснував, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права.

Разом з цим, судом здійснено аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, що наведений у акті надання послуг від 28.08.2026 №39, та встановлено, що витрати позивача на професійну правничу допомогу є завищеними та такими, що дублюються.

Зазначені позивачем у акті надання послуг від 28.08.2026 №39 такі послуги, як: вивчення Договору-заявки на перевезення автомобільним транспортом №01 від 20.04.2026, CMR 494781, первинної бухгалтерської документації та інших документів, на підставі яких у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Візард ЛТД", код ЄДРПОУ 41156891, виникла заборгованість у розмірі 149 475,57 грн та надання консультації Клієнту, рекомендацій щодо правової позиції - 1 година, вартість 1 750,00 грн. без ПДВ є необґрунтованими, оскільки такі послуги відносяться до дій з підготовки та складання позовної заяви.

Ураховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність зменшення заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу до 5 250,00 грн.

Суд звертає увагу, що оскільки у позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі, згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 129 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Відповідачем не були подані заперечення з приводу розміру судових витрат позивача на професійну правничу допомогу.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про наявність підстав для покладення на відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 250,00 грн.

Щодо судового збору.

Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").

Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області заявлено вимогу майнового характеру (150 879,78 грн), то позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів від 26.08.2026 №7177. Тому поверненню з Державного бюджету України підлягає 665,60 грн.

Отже позивачем під час звернення з позовом до суду сплачена сума судового збору у більшому розмірі, яка повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду (пункт 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Суд не вирішує питання повернення судового збору, оскільки клопотання про його повернення позивачем не надавалось.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД" про стягнення боргу задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІЗАРД ЛТД", 49081, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Старозаводська, буд.21Д, код ЄДРПОУ 4156891 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС", 02094, Київська область, м. Київ, вул. Хоткевича Гната, буд.5, офіс 4, код ЄДРПОУ 33739797 заборгованість за договором-заявкою на перевезення автомобільним транспортом №01 у розмірі 149 475,57 грн (сто сорок дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять гривень 57 копійок), 298,50 грн (двісті дев`яносто вісім гривень 50 копійок) інфляційних збитків, 1 105,71 грн (одна тисяча сто п`ять гривень 71 копійок) 3% річних, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 250,00 грн (п`ять тисяч двісті п`ятдесят гривень 00 копійок).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 30.10.2026

Суддя О.В. Перова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua