Постанова від 13 липня 2026 р. у справі №912/2161/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2026 року м.Дніпро Справа № 912/2161/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів: Кощеєв І.М., Чередко А.Є.

при секретарі судового засідання: Новіковій Д.О.

Представники сторін:

Прокурор: Лейченко Олена Володимирівна (в залі суду) - представник Дніпропетровської обласної прокуратури, посвідчення № 069921 від 01.03.2023р.

інші представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі №912/2161/25 (суддя Тимошевська В.В. повне рішення складено 08.12.2025р.)

за позовом: Першого заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури, пр-т Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006 в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Державного агентства України розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, вул. Січових Стрільців, 45 А, м. Київ, 04053

до відповідачів: Державного підприємства "Айфіш", вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. А, м. Київ, 01042

та до: Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", вул. Вишнева, 64, с. Аджамка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27620

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Перший заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Державного агентства України розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі - Держрибагентство, позивач) звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державного підприємства "Айфіш" (далі - ДП "Айфіш", відповідач-1) та Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (далі - ПрАТ "Кіровоградрибгосп", відповідач-2, скаржник), у якому просить суд визнати укладеним між ДП "Айфіш" та ПрАТ "Кіровоградрибгосп" договір користування на умовах оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, а саме: греблі натурального ставу "Кандаурово" (реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ019), водовипуску нагульного ставу "Кандаурово" (реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ021), повеневого водовипуску нагульного ставу "Кандаурово" (реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ020), що розташовані в с. Кандаурове Кропивницького району Кіровоградської області, у редакції, визначеній на основі Типового договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2023 № 1151, в редакції, викладеній у позовній заяві.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державні гідротехнічні споруди знаходяться на земельній ділянці, користувачем якої на підставі державного акта на право постійного користування землею є ПрАТ "Кіровоградрибгосп", тоді як договір користування на умовах оренди такими гідротехнічними спорудами не укладено, хоча ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру" та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.03.2023 № 2989-IX передбачають обов`язковість укладення договорів у зазначеному випадку. Безоплатне та бездоговірне фактичне користування ПрАТ "Кіровоградрибгосп" державним майном порушує інтереси держави на ефективне використання державного майна, а Держрибагентство відповідних заходів, у тому числі примусового характеру, задля укладення договору не вчиняє.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі № 912/2161/25 позов задоволено повністю. Резолютивна частина рішення:

«Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати укладеним між Державним підприємством "Айфіш" (ЄДРПОУ 44880645) та Приватним акціонерним товариством "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (ЄДРПОУ 00476694) договір користування на умовах оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, а саме: греблі нагульного ставу "Кандаурово" (реєстровий номер 44880645.12. ГРСЦКЛ019), водовипуску нагульного ставу "Кандаурово" (реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ021), повеневого водовипуску нагульного ставу "андаурово"(реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ020), що розташовані в с. Кандаурове, Кропивницького району, Кіровоградської області, у редакції визначеній на основі Типового договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2023 № 1151, наступного змісту:

[Текст договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою рибогосподарської технологічної водойми (пункти 1– 42) та додатка 1 «Акт приймання-передачі в користування на умовах оренди гідротехнічної споруди рибогосподарської технологічної водойми» переноситься дослівно з резолютивної частини рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі № 912/2161/25.]

Стягнути з Державного підприємства "Айфіш" (вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корп. А, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 44880645) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (просп. Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 02910025) судовий збір в сумі 1 514,00 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" (вул. Вишнева, 64, с. Аджамка, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27620, ідентифікаційний код 00476694) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (просп. Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, ЄДРПОУ 02910025) судовий збір в сумі 1 514,00 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.»

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що Прокурор підтвердив підстави представництва інтересів держави в суді в особі Держрибагентства. Предметом спору є укладення договору користування на умовах оренди гідротехнічними спорудами, які є державним майном, тобто спір стосується використання державного майна і становить публічний інтерес. З урахуванням ст. ст. 1, 4– 6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності", ст. 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" та Положення про Держрибагентство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 895, суд дійшов висновку, що саме Держрибагентство уповноважене здійснювати функції власника щодо державних гідротехнічних споруд. Про неукладення договору Держрибагентству було відомо щонайменше з листа Кіровоградської обласної прокуратури від 12.02.2025, однак заходів, у тому числі звернення до суду, упродовж розумного строку не вжито; на запит прокуратури від 11.07.2025 інформацію не надано, 29.07.2025 Держрибагентству направлено повідомлення в порядку абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру". Суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 та від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Щодо укладення договору суд зазначив, що свобода договору не є безмежною (ст. ст. 3, 6, 627 ЦК України), а відповідно до ч. 1 ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом. Право постійного користування земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 не втрачається внаслідок його непереоформлення і зберігається, у тому числі, за правонаступником землекористувача. 28.04.2023 набрав чинності Закон № 2989-IX, яким Закон України "Про аквакультуру" доповнено ст. 14-2, а п. 3 його Прикінцевих та перехідних положень передбачено обов`язок, зокрема, користувачів на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми, протягом шести місяців укласти договір користування на умовах оренди такими спорудами. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2023 № 1151 затверджено відповідний Порядок і Типовий договір.

Суд встановив, і це визнається усіма сторонами, що ПрАТ "Кіровоградрибгосп" на підставі Державного акта серії КР № 110027 від 13.06.1994 є користувачем на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані гідротехнічні споруди, що на момент приватизації не увійшли до статутного фонду товариства, обліковуються як державне майно та 27.09.2023 передані на баланс ДП "Айфіш". Тому в силу п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX є законодавчо визначеним обов`язок укладення договору між ПрАТ "Кіровоградрибгосп" як заявником та ДП "Айфіш" як орендодавцем у розумінні Порядку № 1151. Доводи відповідача-2 про те, що гідротехнічні споруди є приналежністю головної речі і договір не може бути укладений через подвійне правове регулювання, суд відхилив, оскільки Закон України "Про аквакультуру" та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX передбачають укладення окремого договору щодо такого майна, а наведена характеристика майна не виключає законодавчо визначеного порядку оформлення користування ним.

Щодо змісту договору суд встановив, що 05.10.2024 ПрАТ "Кіровоградрибгосп" звернулося до ДП "Айфіш" із заявою про укладення договору без проведення аукціону, ДП "Айфіш" отримало погодження Держрибагентства і 06.11.2024 направило проєкт договору, з окремими умовами якого відповідач-2 не погодився. Проєкт договору відповідає Типовому договору за окремими винятками щодо пунктів 3 і 8, які, на думку суду, не суперечать Типовому договору; в іншій частині редакція проєкту дублює Типовий договір. Розмір орендної плати у відсотковому визначенні та розподіл коштів відповідають ч. 5 ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру". Відповідно до п. 8 Порядку № 1151 орендодавець обов`язково проводить переоцінку, зокрема у разі, коли залишкова балансова вартість дорівнює нулю; у зв`язку із залишковою вартістю, що дорівнювала нулю згідно з актом приймання-передачі з балансу ДП "Укрриба" на баланс ДП "Айфіш", було проведено переоцінку відповідно до звіту ПП ЕКФ "Приватна справа" та наказу ДП "Айфіш" від 01.08.2024 № 30-ОД; вартість майна на дату оцінки 31.05.2024 склала 450 600,00 грн, а станом на 31.10.2024 залишкова балансова вартість становила 448 722,50 грн без ПДВ.

Стан об`єкта оренди, визначений як задовільний, відповідає даним Акта обстеження ДП "Айфіш" від 12– 13 лютого 2024 року; відсутність конкретизації видів ремонту не змінює умов Типового договору, оскільки поточний і капітальний ремонти врегульовано пунктами 21, 22 проєкту договору. Суд наголосив, що ПрАТ "Кіровоградрибгосп" є фактичним користувачем гідротехнічних споруд, обізнане з їх станом, однак не надало інформації, яка б спростовувала зафіксований стан, не повідомило про неможливість використання майна та не запропонувало власних конкретних пропозицій до проєкту договору. Наслідком неукладення договору законом передбачено розірвання договору оренди землі, але не припинення права постійного користування, тому без укладення договору відповідач-2 продовжить бездоговірне користування державним майном. З урахуванням ст. 13 ЦК України суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Судовий збір суд поклав на обох відповідачів порівну на підставі ст. 129 ГПК України, оскільки обидві сторони двостороннього договору несуть обов`язок щодо його укладення, проте жодна з них не вчинила достатніх дій для цього.

Під час розгляду справи суд першої інстанції ухвалами від 02.10.2025 та 20.11.2025 залишив без розгляду письмові пояснення відповідача-2 від 02.10.2025 і 20.11.2025 у зв`язку з пропуском процесуального строку, оскільки за змістом вони є відзивом на позов, строк на подання якого минув, а також визнав поважними причини пропуску відповідачем-1 строку подання доказів і прийняв докази, подані з поясненнями ДП "Айфіш", надати які суд дозволив згідно з ч. 5 ст. 161 ГПК України.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 року в справі № 912/2161/25 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовної заяви.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Скаржник вважає оскаржуване рішення «таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, крім того винесеним з істотним порушенням принципів рівності і змагальності сторін». Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що повний текст рішення виготовлено 08.12.2025, тому з урахуванням ст. ст. 116, 256 ГПК України останній день строку переноситься з 28.12.2025 (неділя) на 29.12.2025 (понеділок). Судовий збір сплачено із застосуванням коефіцієнта 0,8 у сумі 3633,60 грн.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції залишив без розгляду його письмові пояснення та додаткові письмові пояснення, до яких не долучалися докази, з мотивів, що за змістом вони є відзивом, строк подання якого минув. Проте ГПК України не обмежує учасників у наданні пояснень суду, що є правом, передбаченим п. 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, і не визначає форму таких пояснень. Залишення пояснень без розгляду скаржник вважає «проявом надмірного формалізму», яким йому «відмовлено ... в доступі до суду».

Водночас, за доводами апелянта, щодо інших сторін суд не був формальним: після того, як у засіданні 04.11.2025 з`ясувалося, що в матеріалах справи «відсутній ЖОДЕН ДОКАЗ на обгрунтування розрахунку вартості орендної плати», суд оголосив перерву до 20.11.2025 для надання ДП "Айфіш" можливості подати письмові пояснення щодо залишкової вартості об`єкта оренди, а 20.11.2025 прийняв від відповідача-1 додаткові докази. Тобто відповідачу-2 відмовлено в долученні в підготовчому провадженні пояснень без доказів, а відповідачу-1 за клопотанням прокурора на стадії розгляду справи по суті дозволено подати пояснення з додатковими доказами без обґрунтування поважності їх неподання. Такий вибірковий підхід, на думку апелянта, суперечить ст. 129 Конституції України, ст. ст. 7, 13 ГПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, позбавив його можливості ефективно реалізувати право на захист, вплинув на повноту дослідження доказів і є підставою для скасування рішення.

Скаржник вважає, що суд невірно оцінив правовий режим гідротехнічних споруд. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, ст. 186, 187, 188 ЦК України, ст. 1 Закону України "Про аквакультуру", ч. 4 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 910/8903/16, від 24.01.2024 у справі № 401/2975/20, від 04.12.2018 у справі № 903/906/16, апелянт зазначає, що «ГТС є нерухомою річчю, вони нерозривно пов`язані з об`єктом водного фонду та не можуть бути відокремлені від нього» і «є приналежністю та складовою головної речі - водного об`єкта (ставка)». Аналогічна позиція, за його твердженням, викладена в постановах Верховного Суду від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23, від 14.01.2025 у справі № 903/1299/23, від 05.03.2025 у справі № 291/255/23, від 19.08.2025 у справі № 911/2634/23, від 15.10.2025 у справі № 914/654/24.

Апелянт указує, що спірні гідротехнічні споруди власником в окремий об`єкт нерухомого майна не виділялися, в Державному реєстрі речових прав не зареєстровані, а право ПрАТ "Кіровоградрибгосп" на користування земельною ділянкою, а відповідно і водним об`єктом, виникло на підставі Державного акта серії КР № 110027 від 13.06.1994. Отже, «ГТС в с. Кандаурове як приналежності послідували за головною річчю ще тоді, в 1994 році», оскільки станом на 1994 рік інше не встановлено жодним договором і жодним законом. Норми ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру" та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989 набрали чинності лише 28.04.2023 і не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли і були врегульовані до набрання ними чинності, а разом із Порядком № 1151 можуть застосовуватися лише до ГТС, право користування якими неврегульоване станом на 28.04.2023. Тому, на думку скаржника, спірний договір не може бути укладений, оскільки відбудеться подвійне правове регулювання прав користування.

Скаржник не погоджується з висновком суду, що він є заявником у розумінні Порядку № 1151, оскільки відповідно до визначень цього Порядку заявником і орендарем є особа, яка «орендує (!)» рибогосподарські водні об`єкти або земельні ділянки у комплексі з водними об`єктами, тоді як відповідач-2 їх не орендує. Ні Порядок № 1151, ні ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру" «не визначають жодних обов`язків для осіб, як є користувачами на праві постійного користування земельною ділянкою».

Апелянт також стверджує, що зміст спірного договору не в повній мірі відповідає Типовому договору, а з урахуванням ст. 638 ЦК України та ч. 7 ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру" умови щодо стану об`єкта оренди та розміру орендної плати є істотними. Пункт 4 договору визначає стан об`єкта як задовільний, що потребує різного роду ремонтів; потреба в ремонтах підтверджується Актом обстеження ДП "Айфіш" від 12– 13 лютого 2024 року. Оскільки законодавство визначає лише капітальний і поточний ремонти, «відповідно він потребує капітального ремонту в першу чергу, а значить його стан не може визначатися як задовільний»; фактичне користування майном відповідачем-2 стан об`єкта не змінює.

Щодо орендної плати скаржник зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" звіт про оцінку є єдиним належним документом про вартість майна, проте в матеріалах справи звіт про оцінку ГТС відсутній, а суд помилково прийняв за звіт інші документи. Висновок суду про нульову залишкову балансову вартість, на думку апелянта, спростовується Планом приватизації (залишкова вартість водосховища станом на 26.02.1999 - 98 385,89 грн), актом приймання-передачі на баланс ДП "Укрриба" від 25.07.2003 (первісна вартість 113 589 грн, залишкова на 04.11.1998 - 98 385,89 грн), рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2019 у справі № 912/13/19 (вартість ГТС 9 386,85 грн) та переліком майна, що передається на баланс ДП "Айфіш" (первісна вартість 113 589,00 грн, залишкова не вказана). Тому були відсутні підстави для переоцінки, порушено процедуру оцінки, а висновки суду в цій частині є помилковими.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Кіровоградська обласна прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги ПрАТ "Кіровоградрибгосп", вважає її безпідставною та просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на наступне.

Прокуратура вважає, що твердження апелянта про порушення принципів рівності і змагальності «не відповідають дійсним обставинам». Відповідно до ст. 161 ГПК України пояснення щодо предмета спору викладаються виключно у заявах по суті справи, а додаткові пояснення щодо окремого питання подаються, якщо суд визнає це необхідним; відзив подається в строк, встановлений судом (ч. ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України); з процесуальних питань подаються заяви, клопотання і заперечення (ст. 169 ГПК України). Права, передбачені ст. 42 ГПК України, мають реалізовуватися з дотриманням порядку, визначеного ст. ст. 161, 165, 169 ГПК України.

Ухвалою від 25.08.2025, що надійшла до електронних кабінетів учасників того ж дня, відповідачу-2 встановлено 15-денний строк для подання відзиву, однак відзив він не подав, а 02.10.2025 та 20.11.2025 подав письмові пояснення, пославшись на укладення договору з адвокатом лише 01.10.2025. На думку прокуратури, строк пропущено з причин, які залежали від волі відповідача-2; пояснення стосувалися «не окремого питання, яке виникло при розгляді справи, а - всієї суті позовних вимог», процесуальні питання в них не ставилися, тому суд діяв відповідно до закону. Неприйняття пояснень «не позбавило можливості Відповідача 2 надати суду ці ж пояснення усно, що й було ним здійснено», а доказів до них не додавалося.

Щодо пояснень відповідача-1, прийнятих 20.11.2025, прокуратура зазначає, що вони стосувалися окремого питання - порядку визначення залишкової вартості об`єкта оренди, з якої розраховано орендну плату. Позов містив клопотання про витребування доказів у ДП "Айфіш", яке не надало їх на запит прокурора від 12.02.2025 № 15/2-85вих-25; на виконання ухвали ДП "Айфіш" подало інвентарні картки, довідки про вартість і розрахунок орендної плати, а в засіданні 04.11.2025 його керівник пояснив, що вартість визначено шляхом переоцінки. Тому суд відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України дозволив подати такі пояснення, з огляду на ст. ст. 86, 237, 238 ГПК України, а неподання цих доказів позивачем і прокурором було наслідком неналежного виконання процесуальних обов`язків відповідачем-1.

Щодо правового режиму гідротехнічних споруд прокуратура вважає доводи апелянта «свавільним та невірним тлумаченням норм». За Державним актом серії КР № 110027 від 13.06.1994 земельну ділянку надано Кіровоградському обласному виробничому рибкомбінату. Під час приватизації (1999– 2007 роки) водосховище Кандаурівської дільниці з інвентарним номером 76 до статутного фонду ВАТ не увійшло, наказом від 06.05.2003 № 126/752 передане на баланс ДП "Укрриба", а наказом Держрибагентства від 13.09.2023 № 338 - на баланс ДП "Айфіш"; споруди внесено до Єдиного реєстру об`єктів державної власності. Станом на дату видачі Державного акта право користування спорудами належало державному підприємству на праві повного господарського відання згідно зі ст. 37 Закону України "Про власність", «а не на підставі Державного акту». Після перетворення у ВАТ користування державними спорудами могло бути лише оплатним на підставі договору оренди згідно зі ст. ст. 2, 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992, проте такий договір не укладався, а договір зберігання від 01.08.2006 № 24/06 визнано недійсним у справі № 912/13/19.

Прокуратура зазначає, що ні Земельний кодекс України від 18.12.1990, ні Земельний кодекс України від 25.10.2001 не передбачали, що державний акт на право постійного користування надає право користуватися розташованим на земельній ділянці майном чи що гідротехнічні споруди є приналежністю земельної ділянки. Власниками землі та споруд були різні особи - територіальна громада і держава, тому орган місцевого самоврядування з огляду на ст. 317 ЦК України не міг розпоряджатися державними спорудами.

Прокуратура посилається на зміни до ст. 15 Закону України "Про оренду землі", ст. 51 ВК України, ч. 6 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру" та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про внесення змін, з яких слідує обов`язок укладення договору «як для особи, яка є користувачем земельної ділянки на праві постійного користування ..., так і для державного підприємства, на балансі якого перебуває така гідротехнічна споруда», без винятків для споруд, які можуть вважатися приналежністю. Правовідносини користування спорудами не були врегульовані, а договір, визнаний укладеним рішенням суду, регулюватиме теперішні правовідносини; без його укладення безоплатне користування і порушення економічних інтересів держави триватимуть.

Щодо статусу заявника прокуратура вказує, що за абз. 1 п. 2 Порядку № 1151 заявником є, зокрема, особа, яка «є користувачем на праві постійного користування земельною ділянкою», а абз. 2 п. 10 Порядку передбачено трирічний строк договору для такого заявника; апелянт «свідомо ігнорує» п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону про внесення змін.

Щодо орендної плати прокуратура зазначає, що в переліку майна, переданого на баланс ДП "Айфіш" за наказом від 13.09.2023 № 338, первісна вартість становить 113 589 грн, а залишкова відсутня, тому ДП "Айфіш" не мало можливості вважати її іншою; з урахуванням п. 16 П(С)БО 7 "Основні засоби" за відсутності даних про залишкову вартість підприємство зобов`язане здійснити переоцінку. Твердження про незадовільний стан об`єкта прокуратура вважає безпідставним, оскільки відповідач-2 не надав жодного доказу. Ухвалу про відкриття апеляційного провадження прокуратура отримала 18.02.2026.

ДП "Айфіш" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, такою, що не спростовує висновків суду першої інстанції, і просить залишити її без задоволення, а рішення - без змін, посилаючись на наступне.

ПрАТ "Кіровоградрибгосп" є землекористувачем на праві постійного користування згідно з державним актом серії КР № 110027 від 13.06.1994, наданим для ведення ставкового господарства та вирощування риби, а на цій ділянці розташоване державне майно - гідротехнічні споруди. Посилаючись на ст. 14-2 Закону України "Про аквакультуру", відповідач-1 вважає, що на ПрАТ "Кіровоградрибгосп" «покладено прямий законодавчий обов`язок укласти договір користування гідротехнічними спорудами з ДП «Айфіш»». Скаржник ухиляється від укладення договору, фактично користуючись державним майном безоплатно, що призводить до ненадходження коштів до бюджету. Інший орендар не зміг би користуватися спорудами, оскільки ділянка перебуває у постійному користуванні ПрАТ "Кіровоградрибгосп", тому «саме відповідач 2 є єдиним можливим користувачем відповідних гідротехнічних споруд».

Державне агентство України розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм не скористалося правом подати відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.12.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чередко А.Є., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 12.01.2025 витребувано у Господарського суду Кіровоградської області матеріали справи № 912/2161/25.

16.01.2026 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 912/2161/25.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі № 912/2161/25. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.07.2026 о 10:30 год.

26.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу.

27.02.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Державного підприємства "Айфіш" надійшов відзив на апеляційну скаргу.

06.07.2026 до Центрального апеляційного господарського суду через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи, вмотивоване перебуванням представника сторони на відпочинку з долученням відповідних доказів.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання та вказані доводи, заслухавши позицію сторін, порадившись відмовляє у задоволенні поданого колопотання і вважає за можливе почати розгляд справи з огляду на таке:

Як убачається з матеріалів справи, та вказано вище, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 учасників справи завчасно повідомлено про дату, час та місце судового засідання.

Вищевказану ухвалу, доставлено до електронного кабінету Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп": 17.02.2026 о 18 год. 14 хв., як і представнику Кіріченко Тетяні Анатолієвні 17.02.2026 о 18 год. 14 хв. що підтверджується "Довідкою про доставку електронного документа в його електронний кабінет", яка отримана з автоматизованої системи документообігу суду комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду".

Разом з тим, в ухвалі від 16.02.2026 про відкриття апеляційного провадження явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалася, а наведені у клопотанні обставини щодо перебування представника товариства на відпочинку самі по собі не свідчать про неможливість розгляду справи у призначеному судовому засіданні. Відповідно до частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання учасника справи за умови його належного повідомлення про дату, час і місце судового засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на вищевикладене, враховуючи завчасне повідомлення учасників справи про судове засідання та відсутність обставин, які б перешкоджали розгляду справи, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи та вважає за можливе розпочати розгляд справи за наявними матеріалами.

14.07.2026 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що: відкрите акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" засноване шляхом перетворення однойменного державного підприємства, а наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Кіровоградській області від 26.02.1999 № 117 затверджено план приватизації, розділом III якого водосховище Кандаурівської дільниці в с. Кандаурово (інвентарний номер 76) віднесено до об`єктів, що не підлягають приватизації; Наказом від 09.02.2007 № 39 процес приватизації ВАТ завершено, а ПрАТ "Кіровоградрибгосп" є правонаступником ВАТ; Наказом Міністерства аграрної політики України та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 гідротехнічні споруди, які на момент приватизації не увійшли до статутних фондів господарських товариств, зобов`язано передати на баланс ДП "Укрриба", а наказом від 21.07.2003 № 249 затверджено акт приймання-передачі, до якого включено гідротехнічні споруди водосховища с. Кандаурово з інвентарним номером 76; Наказом Державного агентства меліорації та рибного господарства України від 13.09.2023 № 338 зазначені гідротехнічні споруди передано з балансу ДП "Укрриба" на баланс ДП "Айфіш", акт приймання-передачі підписано 27.09.2023; За даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності як державне нерухоме майно обліковуються гребля нагульного ставу "Кандаурово" (інвентарний № 76/1), повеневий водовипуск нагульного ставу "Кандаурово" (інвентарний № 76/2, реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ020) і водовипуск нагульного ставу "Кандаурово" (інвентарний № 76/3, реєстровий номер 44880645.12.ГРСЦКЛ021); Згідно з актом обстеження, проведеного ДП "Айфіш" 12-13 лютого 2024 року, гребля, повеневий водовипуск і водовипуск нагульного ставу "Кандаурово" потребують різного виду ремонтів; Державним актом на право постійного користування землею серії КР № 110027 від 13.06.1994 Кіровоградському обласному виробничому рибкомбінату надано в постійне користування 59,7 га землі для ведення ставкового господарства та вирощування риби, а ПрАТ "Кіровоградрибгосп" є користувачем на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані зазначені гідротехнічні споруди, і фактично ними користується; 05.10.2024 ПрАТ "Кіровоградрибгосп" звернулося до ДП "Айфіш" із заявою про укладення договору користування на умовах оренди гідротехнічною спорудою без проведення аукціону з посиланням на статтю 14-2 Закону України "Про аквакультуру"; Листом від 28.10.2024 Держрибагентство погодило надання споруд у користування на умовах оренди, наказом від 30.10.2024 № 39 ДП "Айфіш" визначило споруди такими, що підлягають наданню в оренду, а 06.11.2024 направило ПрАТ "Кіровоградрибгосп" проєкт договору, з окремими умовами якого останнє не погодилося; Договір між відповідачами не укладено.

Висновки суду першої інстанції про наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного агентства України розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм, а також про розподіл судового збору між відповідачами порівну апелянт не оспорює, у зв`язку з чим відповідні обставини справи не перевіряються колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Арифметичну правильність розрахунку розміру орендної плати (448 722,50 грн х 12 % / 12 місяців = 4 487,23 грн на місяць) та розподіл орендної плати між державним бюджетом (70 %) і орендодавцем (30 %) апелянт не оспорює, у зв`язку з чим відповідні обставини справи не перевіряються колегією суддів в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене колегія суддів враховує правові позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 27.05.2026 у справі № 921/256/25, який виснував, що, звертаючись до суду з відповідним позовом, сторони договору прагнуть “не констатації факту його укладення у випадку досягнення згоди щодо всіх його істотних умов, а вирішення спору, яке включає в себе визначення судом (з урахуванням вимог законодавства та позицій сторін) його істотних умов”, а “Протилежний підхід призвів би до неможливості укласти договір (за наявності обов`язку щодо його укладення) за рішенням суду за наявності заперечень сторони щодо якоїсь його істотної умови” (пункт 5.13).

Відповідно до частини 1 статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.

Згідно зі статтею 648 Цивільного кодексу України зміст договору, укладеного на підставі правового акта органу державної влади, обов`язкового для сторін (сторони) договору, має відповідати цьому акту.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що, залишивши без розгляду письмові пояснення відповідача-2 від 02.10.2025 та 20.11.2025, місцевий господарський суд допустив надмірний формалізм і відмовив апелянту в доступі до суду, з огляду на таке:

Відповідно до частин 1, 2 статті 161 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно в заявах по суті справи, до яких належить і відзив на позовну заяву.

Відзив подається в строк, встановлений судом, а у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (частини 8, 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються судом без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Ухвалою від 25.08.2025, яка надійшла до електронного кабінету ПрАТ "Кіровоградрибгосп" того ж дня, відповідачу-2 встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву. У цей строк відзив не подано, а з клопотанням про поновлення чи продовження строку на його подання відповідач-2 до суду не звертався.

Письмові пояснення від 02.10.2025 та 20.11.2025 стосувалися не окремого питання, яке виникло під час розгляду справи, а заперечень відповідача-2 проти позову по суті. Право учасника справи надавати суду пояснення (пункт 3 частини 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України) реалізується в порядку і в строки, встановлені цим Кодексом, і не звільняє відповідача від обов`язку викласти свої заперечення у відзиві в установлений судом строк.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що письмові пояснення відповідача-2 за змістом є відзивом на позовну заяву, поданим після закінчення встановленого судом строку, у зв`язку з чим вони підлягали залишенню без розгляду на підставі частини 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що, прийнявши 20.11.2025 письмові пояснення і докази ДП "Айфіш", місцевий господарський суд допустив вибірковий підхід до сторін і порушив принцип їх рівності, з огляду на те, що процесуальне становище відповідачів не було тотожним.

Відповідно до частини 5 статті 161 Господарського процесуального кодексу України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним.

Пояснення ДП "Айфіш" подано з дозволу суду і стосувалися окремого питання - порядку визначення залишкової вартості об`єкта оренди, необхідність з`ясування якого виникла після пояснень керівника ДП "Айфіш" у засіданні 04.11.2025 про проведення переоцінки. Натомість відповідач-2 виклав заперечення проти позову в цілому поза строком на подання відзиву.

Разом з тим, позовна заява містила клопотання прокурора про витребування доказів у ДП "Айфіш", яке не надало їх на запит прокурора від 12.02.2025, тому неподання цих доказів разом з позовом не залежало від прокурора і позивача.

Відповідні доводи прокурора, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не були спростовані під час апеляційного перегляду.

При цьому, як зазначав прокурор і не спростовано відповідачем-2, неприйняття письмових пояснень не позбавило відповідача-2 можливості викласти свою позицію в судовому засіданні усно, чим він скористався. Доказів до письмових пояснень відповідач-2 не долучав, що визнає і сам апелянт.

Доводи, викладені у залишених без розгляду поясненнях, апелянт повторив в апеляційній скарзі, і вони переглядаються колегією суддів у межах, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України.

Так, відповідно до частини 4 статті 277 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як зазначила об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 (пункт 39), “не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань”.

Апелянтом не доведено, що розгляд його письмових пояснень, до яких не долучалися докази, змінив би встановлені судом обставини справи і поліпшив би становище скаржника.

Щодо тверджень апеляційної скарги в частині того, що спірні гідротехнічні споруди є приналежністю та складовою частиною головної речі - водного об`єкта і земельної ділянки (статті 186, 187 Цивільного кодексу України), а тому “ГТС в с. Кандаурове як приналежності послідували за головною річчю ще тоді, в 1994 році”, колегія суддів виходить з того, що зазначений довід не впливає на правильність вирішення спору, оскільки обов`язок укласти договір користування на умовах оренди гідротехнічними спорудами рибогосподарської технологічної водойми встановлено вимогами спеціальним законом саме для осіб, які користуються земельною ділянкою, на якій такі споруди розташовані.

Згідно з частиною 2 статті 186 Цивільного кодексу України приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України від 21.03.2023 № 2989-IX, який набрав чинності 28.04.2023, Закон України "Про аквакультуру" доповнено статтею 14-2, що врегульовує надання у користування на умовах оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, а пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX передбачено обов`язок, зокрема, користувачів на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані такі гідротехнічні споруди, протягом шести місяців укласти договір користування ними на умовах оренди.

Тобто законом прямо встановлено окремий договірний режим користування гідротехнічними спорудами рибогосподарської технологічної водойми, розташованими на земельній ділянці постійного землекористувача. Відповідно, кваліфікація спірних споруд як приналежності чи складової частини водного об`єкта не звільняє землекористувача від обов`язку укласти такий договір.

При цьому право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина 1 статті 92 Земельного кодексу України). Таке право не є правом власності на земельну ділянку і не може бути підставою для набуття землекористувачем прав на державне майно, розташоване на цій ділянці, за правилом статті 186 Цивільного кодексу України.

Твердження апелянта про те, що право користування гідротехнічними спорудами перейшло до нього разом із правом користування земельною ділянкою на підставі Державного акта 1994 року, спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки Державний акт серії КР № 110027 від 13.06.1994 видано державному підприємству - Кіровоградському обласному виробничому рибкомбінату, а під час подальшої приватизації водосховище з інвентарним номером 76 віднесено до об`єктів, що не підлягають приватизації, і передано на баланс державних підприємств - спочатку ДП "Укрриба" (2003 рік), а згодом ДП "Айфіш" (2023 рік).

Посилання апелянта на те, що спірні споруди не виділялися в окремий об`єкт нерухомого майна і не зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, колегія суддів відхиляє, оскільки належність цих споруд державі підтверджується планом приватизації, наказами про їх передачу на баланс державних підприємств і даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності, які апелянт не оспорює.

Відповідні доводи прокурора, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не були спростовані під час апеляційного перегляду.

При цьому колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції у справі № 912/2161/25 ухвалене місцевим господарським судом без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, на які посилається апелянт (від 05.06.2024 у справі № 128/1243/22, від 14.02.2018 у справі № 910/8903/16, від 24.01.2024 у справі № 401/2975/20, від 04.12.2018 у справі № 903/906/16, від 24.09.2024 у справі № 902/1123/23, від 14.01.2025 у справі № 903/1299/23, від 05.03.2025 у справі № 291/255/23, від 19.08.2025 у справі № 911/2634/23, від 15.10.2025 у справі № 914/654/24), оскільки у кожній із зазначених справ судами досліджувались різні за змістом докази, які подавались сторонами, та на підставі встановлених судами різних за змістом обставин приймалися відповідні судові рішення, що, у свою чергу, не може свідчити про подібність правовідносин, оскільки під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що стаття 14-2 Закону України "Про аквакультуру" та пункт 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX не можуть поширюватися на правовідносини, які виникли до 28.04.2023, з огляду на таке:

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з частиною 3 статті 5 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Фактичне користування відповідачем-2 спірними спорудами триває і після 28.04.2023, а договір, визнаний укладеним рішенням суду, регулюватиме відносини сторін на майбутнє - з дня набрання рішенням законної сили. Тобто застосування до цих відносин статті 14-2 Закону України "Про аквакультуру" не є наданням закону зворотної дії в часі.

Колегія суддів зауважує, що доводи апелянта у цій частині є також внутрішньо суперечливими: стверджуючи, що Закон № 2989-IX і Порядок № 1151 застосовуються лише до споруд, право користування якими не було врегульоване станом на 28.04.2023, апелянт не посилається на жоден договір щодо користування спірними спорудами, а 05.10.2024 сам звернувся до ДП "Айфіш" із заявою про укладення договору саме з посиланням на статтю 14-2 Закону України "Про аквакультуру".

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що на відповідача-2 як користувача на праві постійного користування земельною ділянкою, на якій розташовані спірні гідротехнічні споруди, поширюється законодавчо визначений обов`язок укласти договір користування ними на умовах оренди, що, у свою чергу, є підставою для відхилення помилкових доводів апеляційної скарги в частині того, що укладення такого договору призведе до подвійного правового регулювання прав користування гідротехнічними спорудами, з огляду на те, що право постійного користування земельною ділянкою і право користування гідротехнічними спорудами на умовах оренди мають різні об`єкти, а їх одночасне існування передбачене законом.

Твердження апеляційної скарги в частині того, що відповідач-2 не орендує рибогосподарських водних об`єктів чи земельних ділянок у комплексі з водними об`єктами, а тому не є ні заявником, ні орендарем у розумінні Порядку № 1151, відхиляються колегією суддів як безпідставні, оскільки обов`язок укласти договір користування на умовах оренди гідротехнічними спорудами для користувачів на праві постійного користування земельною ділянкою встановлено пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2989-IX.

Порядок № 1151, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, є підзаконним нормативно-правовим актом і не може звужувати коло осіб, на яких такий обов`язок покладено законом.

Разом з тим, як зазначав прокурор і не спростовано під час апеляційного перегляду, абзацом 1 пункту 2 Порядку № 1151 до заявників віднесено також користувача на праві постійного користування земельною ділянкою, а абзацом 2 пункту 10 Порядку для такого заявника встановлено трирічний строк договору.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що укладення договору між ПрАТ "Кіровоградрибгосп" і ДП "Айфіш" є обов`язковим на підставі закону, а розбіжності сторін щодо його умов відповідно до частини 1 статті 649 Цивільного кодексу України вирішуються судом.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що зміст спірного договору не в повній мірі відповідає Типовому договору, оскільки апелянт не зазначає, які саме умови договору, крім умов про стан об`єкта оренди та розмір орендної плати, відступають від Типового договору.

При цьому, як виснував Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 14.05.2026 у справі № 904/4549/24, “на відміну від типового договору, від змісту якого сторони не можуть відступати, умови примірного договору сторони мають право змінювати або доповнювати”.

Місцевий господарський суд перевірив відповідність проєкту договору Типовому договору і встановив, що в іншій частині, ніж пункти 3 і 8, редакція проєкту дублює Типовий договір, а відмінності в пунктах 3 і 8 не суперечать його змісту. Конкретних доводів, які б спростовували цей висновок, апеляційна скарга не містить.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що визначення в пункті 4 договору стану об`єкта оренди як задовільного, що потребує різного виду ремонтів, є необґрунтованим, з огляду на таке:

Умова пункту 4 договору відтворює дані акта обстеження від 12-13 лютого 2024 року, яким зафіксовано, що гребля, повеневий водовипуск і водовипуск потребують різного виду ремонтів. На цей самий акт посилається і апелянт.

Висновок апелянта про те, що з огляду на існування лише капітального і поточного ремонтів об`єкт потребує саме капітального ремонту, а тому його стан не може бути задовільним, ґрунтується на припущенні і не підтверджено належними і допустимими в розумінні статей 76,77 Господарськоо процесуального кодексу України доказами. При цьому, розподіл обов`язків сторін щодо поточного і капітального ремонтів врегульовано пунктами 21, 22 договору.

Як зазначено вище, у спорі про укладення договору “кожна сторона має право обґрунтовувати та доводити свою позицію у справі з урахуванням принципів справедливості, добросовісності, розумності, диспозитивності, змагальності тощо” (пункт 5.13 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 921/256/25).

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію”, а юридично значущі факти складають “предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права.

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, відповідач-2, який є фактичним користувачем спірних споруд і обізнаний з їх станом, не надав належних і допустимих в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження іншого стану об`єкта оренди станом на час ухвалення оскаржуваного судового рішення і не запропонував власної редакції цієї умови договору.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що залишкова балансова вартість спірних споруд не дорівнювала нулю, а тому підстав для їх переоцінки не було, з огляду на таке:

Твердження апелянта про наявність у спірних споруд залишкової балансової вартості спростовуються фактичними обставинами справи, оскільки у переліку майна, переданого на баланс ДП "Айфіш" за наказом від 13.09.2023 № 338, на який посилається і сам апелянт, зазначено лише первісну вартість 113 589,00 грн, а залишкову вартість не зазначено.

Вартість, наведена у плані приватизації та в акті приймання-передачі на баланс ДП "Укрриба" (98 385,89 грн станом на 04.11.1998), визначена більш ніж за двадцять років до підготовки проєкту договору і не свідчить про залишкову балансову вартість споруд на час їх передачі на баланс ДП "Айфіш".

Колегія суддів зауважує, що доводи апелянта у цій частині є також внутрішньо суперечливими: як на залишкову вартість тих самих споруд апелянт одночасно посилається на 98 385,89 грн і на 9 386,85 грн (з посиланням на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.07.2019 у справі № 912/13/19), не зазначаючи, яка з цих сум мала бути покладена в основу розрахунку орендної плати.

За відсутності в документах про передачу майна даних про його залишкову вартість балансоутримувач мав підстави для проведення переоцінки, а розмір орендної плати обчислено від вартості, визначеної за її результатами.

Відповідні доводи прокурора, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, не були спростовані під час апеляційного перегляду.

Щодо тверджень апеляційної скарги в частині того, що в матеріалах справи відсутній звіт про оцінку майна, який відповідно до статті 12 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" є єдиним належним документом про вартість майна, колегія суддів виходить з того, що зазначений довід не впливає на правильність вирішення спору, оскільки апелянт, заперечуючи визначену судом залишкову балансову вартість (448 722,50 грн без ПДВ станом на 31.10.2024), не навів іншої вартості спірних споруд і не надав доказів на її підтвердження ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції.

Апелянтом не доведено, що інша вартість спірних споруд змінила б умову договору про розмір орендної плати і поліпшила б становище апелянта.

Колегія суддів уточнює, що в резолютивній частині рішення найменування водойми у складі третього об`єкта оренди викладено як “повеневого водовипуску нагульного ставу "андаурово"”, тоді як у позовній заяві, у даних Єдиного реєстру об`єктів державної власності і в інших частинах рішення цей об`єкт зазначено як повеневий водовипуск нагульного ставу "Кандаурово" з реєстровим номером 44880645.12.ГРСЦКЛ020.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що зазначена неточність є технічною опискою, яка не вплинула на встановлення обставин справи і на правильність вирішення спору. Описки в судовому рішенні можуть бути виправлені судом, який його ухвалив, у порядку статті 243 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно зі статтею 276 цього Кодексу суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У цій справі колегія суддів дійшла висновку, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням викладеного, колегія суддів виснує, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі № 912/2161/25 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп", на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі №912/2161/25 – залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 27.11.2025 у справі №912/2161/25 – залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3 633,60 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Кіровоградське обласне об`єднання сільськогосподарського рибного господарства "Кіровоградрибгосп".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанов складено 03.11.2026

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя А.Є. Чередко