Постанова від 13 жовтня 2026 р. у справі №904/5200/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м.Дніпро Справа № 904/5200/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В. (доповідач),

судді Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

секретар судового засідання Солодова І.М.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

Представник позивача: не з`явився

Представник відповідача: Прядка Т.М. (в залі суду) - адвокат, довіреність

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 (суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/5200/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія", с. Малі Дедеркали, Кременецький район, Тернопільська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 402 588,32 грн.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 392 843,51 грн. основна сума заборгованості,

- 862,64 грн. 3% річних,

-8 882,18 грн пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 06/03/26 від 25.03.2026 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.

15.09.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" через систему "Електронний суд" надійшла заява про забезпечення позову, в якій заявник просить накласти арешт на грошові кошти, що належать відповідачу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (ідентифікаційний код 45351684), які знаходяться на всіх його банківських рахунках у банках та інших фінансових установах, у межах суми позову 402 588,32 грн.

Заява обґрунтована тим, що разом із даною справою, на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області перебувають інші справи про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", а саме: справа № 911/1566/26 про стягнення 1 092 896,45 гривень та судовий збір в розмірі 13 114,76 грн; справа №904/3881/26 про стягнення 322 589,76 гривень основний борг, 19 355,22 грн - пеня, 16 129,49 гривень штраф, 1 935,23 гривень 3% річних.; справа №904/4100/26 про стягнення 1 974 419,34 грн., 3% річних у розмірі 8 510,17 грн., штрафу у розмірі 592 325,80 грн., пені у розмірі 86 886,78 грн.; справа №904/5182/26 про стягнення 802 135 гривень 78 коп.; справа № 904/4347/26 про стягнення 5 504 887 грн 35 коп.; справа № 904/5421/26 наказ суду про стягнення розмірі 331 363, 21 грн та судового збору у розмірі 332, 80 грн. та інші справи.

Також позивач зазначає, що 14.09.2026 з судового рішення, яке розміщене в Єдиному державному реєстрі судових рішень у справі № 911/1566/26 довідався наступні обставини.

Через систему "Електронний суд" 21.08.2026 від відповідача (боржника) надійшла заява про розстрочення виконання судового рішення у справі №911/1566/26, у якій відповідач просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами на три платежі за наступним графіком: 1-й платіж: до 03.09.2026 в розмірі 368.670,40 грн; 2-й платіж: до 02.10.2026 в розмірі 368.670,40 грн; 3-й платіж: до 16.10.2026 в розмірі 368.670,40 грн.

Відповідач зазначає, що він перебуває у складному фінансовому становищі, у нього відсутні достатні грошові кошти та майно для виконання рішення суду. Відповідач звертає увагу суду, що ним (відповідачем) було укладено Державний контракт №FP-10323-VDK від 06.03.2026 (далі - договір) з Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ». Відповідач звертає увагу, що Державне підприємство Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» є основним замовником у ведені господарської діяльності відповідача. З метою забезпечення виконання своїх зобов`язань за Державним контрактом №FP-10323-VDK від 06.03.2026, відповідач уклав договір поставки №10/03/2025 від 07.03.2025 з позивачем, а також низку договорів з іншими суб`єктами господарювання. Відповідач наголосив, що не є виробником продукції та не володіє відповідними виробничими потужностями. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є надання послуг у сфері торгівлі на підставі відповідних правочинів. Відповідно до повідомлення, яке надійшло на адресу відповідача 14.08.2026 від Державного підприємства Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ», Агенція повідомила відповідача про застосування до нього оперативно-господарської санкції у вигляді односторонньої відмови від договору у повному обсязі, припинення зобов`язань за ним та розірвання Державного контракту (договору) від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26 в односторонньому порядку з 17.08.2026. Державний контракт (договір) від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26 вважається розірваним з 17.08.2026. Відповідач наголосив, що наразі між відповідачем та Державним підприємством Міністерства оборони України «АГЕНЦІЯ ОБОРОННИХ ЗАКУПІВЕЛЬ» за Державним контрактом від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26 проводиться звірка первинних документів щодо постачання товару, яка потребує додаткового часу, після чого буде підписано акти наданих послуг та буде проведено розрахунок між сторонами. Станом на 21.08.2026 акти про надані послуги ще не підписано, розрахунок не проведено. Відповідач зазначає, що у відповідача наявна кредиторська заборгованість на користь інших суб`єктів господарської діяльності, яка виникла при виконанні Державного контракту від 06.03.2026 №FP-10323-VDK-26, яка станом на 21.08.2026 складає 121.332.153,81 грн на користь 83 постачальників. Тобто, Відповідач визнає та стверджує суду про своє скрутне фінансове становище та про неможливість виконати грошові зобов`язання з оплати, у зв`язку з тим, що Державний контракт (договір) від 06.03.2026 №FP-10323- VDK-26 вважається розірваним з 17.08.2026 р.

Позивач вказує, що, оскільки перебуває на стадії попереднього розгляду справи №904/5200/26, розгляд якої призначено 05.10.2026 р., а з урахуванням того, що на розгляді вже перебувають і інші справи про стягнення з Відповідача заборгованості, а саме: № 911/1566/26 про стягнення 1 092 896,45 гривень та судовий збір в розмірі 13 114,76 гривень; №904/3467/26 про стягнення 200 000,00 грн основної заборгованості, 11.506,85 грн пені, 1 150,68 грн трьох процентів річних та 2 000,00 грн інфляційних втрат; № 904/5421/26 наказ суду про стягнення розмірі 331 363, 21 грн та судового збору у розмірі 332, 80 грн. та інші справи, по яким вже ухвалені судові рішення про стягнення вищевказаної заборгованості з Відповідача, а у Позивача (заявника) є підстави вважати, що на момент ухвалення судового рішення у даній справі, у Відповідача не буде грошових коштів для погашення заборгованості перед Позивачем, що утруднить чи зробить унеможливить надалі виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екотехнологія" про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" (49000, місто Дніпро, пр. Яворницького Дмитра, будинок 76А, приміщення 213, код ЄДРПОУ 45351684), в межах суми стягнення в розмірі 402 588,32 грн. до набрання рішенням по справі законної сили.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані", звернувся через підсистему «Електронний суд» до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 року про забезпечення позову у справі №904/5200/26 за заявою ТОВ «ЕКОТЕХНОЛОГІЯ».

Одночасно скаржник долучає до матеріалів справи заяву про затвердження мирової угоди від 09.09.2026 від ТОВ «ЕКОТЕХНОЛОГІЯ».

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі № 904/5200/26 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах 402 588,32 грн є незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Апелянт зазначає про відсутність належних доказів реальної загрози невиконання майбутнього судового рішення, оскільки сам факт наявності інших судових справ щодо стягнення заборгованості не свідчить про неплатоспроможність відповідача чи вчинення ним дій, спрямованих на приховування майна та ухилення від виконання зобов`язань. При цьому у справі № 911/1566/26 відповідачу надано розстрочку виконання рішення суду, що, на думку скаржника, свідчить про вжиття ним заходів для добровільного погашення заборгованості.

Також апелянт вважає застосований захід забезпечення позову неспівмірним із заявленими вимогами, оскільки арешт коштів може паралізувати господарську діяльність підприємства, унеможливити виплату заробітної плати, сплату податків, виконання зобов`язань перед контрагентами та постачання продуктів харчування військовим навчальним закладам, медичним установам та іншим державним замовникам.

Крім того, скаржник посилається на те, що 09.09.2026 позивач направив відповідачу проєкт мирової угоди щодо погашення основного боргу в розмірі 392 843,51 грн частинами до 30.12.2026, однак під час звернення із заявою про забезпечення позову не повідомив суд про проведення переговорів щодо мирного врегулювання спору. На думку апелянта, це свідчить про недобросовісну процесуальну поведінку позивача.

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доказам і доводам відповідача та дійшов висновків, які не відповідають фактичним обставинам справи, чим порушив вимоги статей 73, 74, 76, 77, 236 ГПК України.

Посилаючись на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Верховного Суду, скаржник наголошує на необхідності дотримання принципів пропорційності й справедливого балансу інтересів сторін.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.09.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Чус О.В., судді: Андрейчук Л.В., Левшина Г.В.

Ухвалою суду від 23.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі №904/5200/26. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 14.10.2026 о 14 год. 10 хв.

24.09.2026 від позивача до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ «ЕКОТЕХНОЛОГІЯ» заперечує проти її задоволення та вважає ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 про забезпечення позову законною й обґрунтованою з огляду на таке.

Щодо наявності ризику невиконання майбутнього судового рішення.

Позивач зазначає, що у справі № 911/1566/26 ухвалою суду від 11.09.2026, яка набрала законної сили, встановлено обставини, за яких ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» посилалося на складне фінансове становище та відсутність достатніх грошових коштів і майна для виконання судового рішення.

Крім того, щодо відповідача розглядається низка інших справ про стягнення значних сум заборгованості. На думку позивача, сукупність цих обставин, а також відсутність у відповідача нерухомого майна та наявність обтяження майнових прав на отримання виручки за державним контрактом свідчать про реальний ризик утруднення або неможливості виконання майбутнього рішення суду.

Позивач також посилається на судові рішення про арешт майна та документації відповідача в межах кримінального провадження щодо ймовірного постачання неякісної продукції, а також на розірвання державного контракту з відповідачем з 17.08.2026.

На думку позивача, зазначені обставини додатково підтверджують обґрунтованість побоювань щодо можливості стягнення заборгованості.

Щодо співмірності заходів забезпечення позову.

Позивач наголошує, що арешт накладено виключно в межах суми позовних вимог 402 588,32 грн, тоді як кошти понад зазначену суму залишаються у вільному розпорядженні відповідача. З огляду на відсутність іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, арешт грошових коштів є, на думку позивача, необхідним та ефективним заходом для забезпечення виконання майбутнього судового рішення.

Щодо проєкту мирової угоди.

Позивач заперечує доводи апелянта про досягнення домовленості щодо мирного врегулювання спору, зазначаючи, що долучений до апеляційної скарги файл мирової угоди не містить підписів, печаток чи електронних підписів, а тому, на його думку, не підтверджує укладення відповідної угоди між сторонами.

ТОВ «ЕКОТЕХНОЛОГІЯ» просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі № 904/5200/26 залишити без змін. Розгляд справи провести без участі представника товариства.

05.10.2026 від відповідача до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» підтримує доводи апеляційної скарги та заперечує проти аргументів позивача.

Скаржник зазначає, що позивачем не доведено наявності реальної загрози невиконання майбутнього судового рішення, оскільки посилання на інші судові справи та складне фінансове становище відповідача не підтверджують наміру приховувати майно чи ухилятися від виконання зобов`язань. При цьому у справі № 911/1566/26 відповідачу надано розстрочку виконання судового рішення, що, на його думку, свідчить про намір добровільно погашати заборгованість.

Щодо посилань позивача на арешт товарів і документації в межах кримінального провадження № 12025250000000788 від 23.12.2025 відповідач наголошує, що арешт стосувався зразків продукції та документів, які зберігалися на складах логістичних підприємств, а кримінальне провадження стосується ймовірних протиправних дій посадових осіб інших суб`єктів господарювання. За твердженням скаржника, заходи кримінально-правового характеру щодо ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» як юридичної особи не застосовувалися, а наведені обставини не доводять ризику невиконання рішення в цій справі.

Крім того, відповідач повідомляє про вжиття заходів щодо мирного врегулювання спору: 04.10.2026 позивачу направлено пропозицію про укладення мирової угоди, яка передбачає погашення основного боргу в розмірі 392 843,51 грн та судового збору в розмірі 6 038,84 грн шляхом розстрочення платежів, із повним розрахунком до 11.12.2026. Під час підготовчого засідання 05.10.2026 представник позивача підтвердив отримання пропозиції та повідомив про її передання керівництву для розгляду. У зв`язку із цим підготовче засідання відкладено на 16.11.2026.

Скаржник вважає, що позивач не надав належних і допустимих доказів необхідності забезпечення позову, а доводи відзиву не спростовують аргументів апеляційної скарги. ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» наполягає на скасуванні ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі № 904/5200/26 про забезпечення позову.

14.10.2026 від відповідача до ЦАГС надійшло клопотання про долучення доказів. З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи виникла необхідність долучити до матеріалів справи платіжну інструкцію від 13.10.2026 року № 862 про оплату за Договором поставки №06/03/26 від 25.03.2026 року на користь ТОВ «ЕКОТЕХНОЛОГІЯ» суми в розмірі 25000,00 грн.

14.10.2026 позивач наданим процесуальним правом не скористався та не забезпечив явку в судове засідання повноважних представників. Про день і час розгляду справи всі учасники провадження у справі повідомлені належним чином, відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України (а.с. 88-93).

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.

У судовому засіданні 14.10.2026 проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) по справі.

Розглянувши матеріали оскарження ухвали, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Предметом апеляційного перегляду у даній справі є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «ЮТ КОМПАНІ» в межах 402 588,32 грн, оскільки невжиття відповідних заходів може істотно ускладнити або унеможливити виконання майбутнього судового рішення в разі задоволення позову.

Суд зазначив, що забезпечення позову має превентивний характер і спрямоване на гарантування реального виконання судового рішення. Для його застосування достатньо обґрунтованого припущення щодо ризику утруднення виконання рішення, підтвердженого фактичними обставинами. При цьому у спорах про стягнення коштів відповідач має можливість розпорядитися коштами на рахунках, що може ускладнити подальше виконання рішення.

Оцінюючи співмірність заходу забезпечення позову, суд урахував, що арешт накладається виключно в межах заявленої суми стягнення, а достатність коштів відповідача на рахунках для погашення заборгованості встановити неможливо. На думку суду, такий захід є адекватним, тимчасовим і спрямованим на збереження можливості виконання майбутнього рішення без невиправданого обмеження майнових прав відповідача.

Суд також не вбачав підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки вважав, що обраний захід не спричинить негативних наслідків для відповідача чи інших осіб та забезпечить баланс інтересів сторін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову унормовані у статті 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями частини 1 якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина 2 статті 136 Господарського процесуального кодексу України).

Інститут забезпечення позову є одним із важливих механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту прав та інтересів учасників судового процесу. Забезпечення позову за своєю правовою природою виступає засобом запобігання можливому порушенню прав чи охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб. Його основною метою є недопущення порушення в майбутньому прав та законних інтересів позивача, а також забезпечення реального виконання рішення суду та уникнення можливих труднощів під час його виконання у разі задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахування: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі №910/1200/20.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника. Близькі за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.01.2019 у справі № 902/483/18, від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19, від 12.05.2020 у справі № 910/14149/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17.

Для забезпечення позову достатньо обґрунтованим є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідний захід забезпечення повинен бути пов`язаний з предметом спору, щоб збалансувати інтереси всіх учасників процесу та запобігти ситуаціям, коли рішення не буде виконане або призведе до додаткових спорів.

Предметом спору у даній справі є стягнення з ТОВ «ЮТ Компані» на користь ТОВ «Екотехнологія» заборгованості за договором у загальному розмірі 402 588,32 грн, з яких 392 843,51 грн - основний борг, 862,64 грн - 3 % річних та 8 882,18 грн - пеня.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у Відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.08.2019 у справі № 910/4491/19.

Вирішуючи питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів зауважує, що суд повинен врахувати потенційні ризики можливості невиконання рішення суду та гарантувати відновлення порушених прав Позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.06.2022 у справі № 908/2382/21).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент, як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (вказана правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Крім того, аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі № 910/8671/22, від 20.04.2023 у справі № 914/3316/22, від 27.04.2023 у справі № 916/3686/22, від 09.06.2023 у справі № 37з-23.

Поряд з цим, заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Частиною 4 ст. 137 ГПК України визначено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що обраний захід забезпечення позову є обґрунтованим, адекватним і співмірним із заявленими позовними вимогами. Оскільки предметом спору є стягнення грошових коштів у розмірі 402 588,32 грн, а достатність коштів відповідача на банківських рахунках для виконання можливого судового рішення не встановлена, накладення арешту в межах цієї суми спрямоване на забезпечення реального та ефективного виконання майбутнього рішення суду.

При цьому арешт обмежує лише право відповідача розпоряджатися коштами в межах визначеної суми, не позбавляючи його права власності на них, а тимчасовий характер такого заходу забезпечує баланс інтересів сторін. Отже, апеляційний суд вважає, що застосований захід відповідає вимогам статей 136, 137 ГПК України.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд першої інстанції правомірно оцінив у сукупності такі обставини: визнання відповідачем у межах справи № 911/1566/26 складного фінансового становища та відсутності достатніх коштів; наявність значної кількості судових справ про стягнення з відповідача заборгованості; розірвання державного контракту з 17.08.2026; відсутність у відповідача нерухомого майна; наявність обтяжень. Сукупність зазначених обставин обґрунтовано визнана такою, що свідчить про наявність ризику утруднення виконання судового рішення в разі невжиття заходів забезпечення позову. При цьому надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення в іншій справі не спростовує зазначеного ризику, а, навпаки, підтверджує складне фінансове становище відповідача.

Доводи апелянта щодо наявності проєкту мирової угоди є передчасними, оскільки долучений до матеріалів апеляційної скарги документ не містить підписів сторін, печаток чи електронних підписів, а отже, не підтверджує факту укладення відповідної угоди. Саме по собі проведення переговорів щодо можливого мирного врегулювання спору не виключає необхідності вжиття заходів забезпечення позову та не свідчить про недобросовісність позивача, який реалізував своє процесуальне право на звернення із відповідною заявою в порядку, передбаченому законом.

Не спростовують обґрунтованості висновків суду першої інстанції й доводи відповідача про те, що арешт, накладений у межах кримінального провадження, стосувався інших осіб і сам по собі не свідчить про наявність ризику утруднення виконання судового рішення. Зазначені доводи не спростовують сукупності встановлених судом обставин, які у взаємозв`язку підтверджують наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для забезпечення позову. Суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, установив наявність спору між сторонами, оцінив ризик утруднення виконання судового рішення в разі невжиття відповідних заходів, а також перевірив співмірність обраного заходу забезпечення позову із заявленими вимогами.

Вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача відповідає положенням статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спрямоване на забезпечення реального та ефективного виконання можливого судового рішення, водночас забезпечуючи баланс інтересів сторін. Обраний захід є співмірним заявленим вимогам і, з огляду на встановлені обставини, не створює надмірних перешкод для здійснення відповідачем господарської діяльності.

Отже, доводи апеляційної скарги про неповне з`ясування обставин справи та неналежну оцінку доказів є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції надав належну оцінку доводам заявника й поданим доказам, а висновки, викладені в оскаржуваній ухвалі, є мотивованими та узгоджуються з положеннями процесуального законодавства і відповідними правовими висновками Верховного Суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані, проте є такими, що не впливають на висновки суду апеляційної інстанції у даній постанові.

Частиною 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, колегія суддів визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваній ухвалі, ухвала суду першої інстанції постановлена з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, обумовлені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для скасування оскаржуваної ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі № 904/5200/26 - відсутні. У зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

У зв`язку із залишенням ухвали місцевого господарського суду без змін, розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276, 282-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮТ Компані" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі №904/5200/26 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 16.09.2026 у справі №904/5200/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова підписана 02.11.2026.

Головуючий суддя О.В.Чус

Суддя Л.В. Андрейчук

Суддя Г.В. Левшина