Постанова від 12 жовтня 2026 р. у справі №908/985/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2026 м.Дніпро Справа № 908/985/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Демчини Т.Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Кучеренко О.І., Ярешко О.В.,

з участю секретаря судового засідання: Старини А.С.,

представника позивача (апелянта): Лісецької Н.В.,

представника відповідача: Муходінова М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 (головуючий в першій інстанції Педорич С.І., повний текст складений та підписаний 12.08.2026)

у справі за позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ РЕСУРС»

про стягнення пені,

в с т а н о в и в:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції

У квітні 2026 року Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (надалі - АТ «Укрзалізниця») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ РЕСУРС» (надалі - ТОВ «Метінвест Ресурс») про стягнення пені за прострочення строку виконання зобов`язання за договором № ОД/П-25-104дНЮ від 28.08.2025 у розмірі 2436092,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 28.08.2025 між АТ «Укрзалізниця» та ТОВ «Метінвест Ресурс» укладено договір № ОД/П-25-104дНЮ купівлі-продажу металобрухту, за п.3.2 якого строк приймання-передачі товару становив 90 календарних днів з дати укладення договору, тобто до 26.11.2025. Вказує, що відповідачем фактично вивезено товар 23.12.2025, що підтверджується залізничною накладною. Позивач стверджує, що відповідач порушив строк виконання зобов`язання, а тому на підставі п.5.4 договору має сплатити пеню у розмірі 10 % від вартості невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення. Позивач розрахував пеню, використовуючи розмір невиконаного зобов`язання в сумі 1380033,25 грн, зменшуючи її після часткової передачі металобрухту 12.12.2025 та 15.12.2025, і визначив загальну суму пені у розмірі 2436092,41 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/985/26 позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Метінвест Ресурс» на користь АТ «Укрзалізниця» 243609,24 грн пені за прострочення строку виконання зобов`язання за договором № ОД/П-25-104дНЮ від 28.08.2025, у задоволенні решти майнової вимоги відмовлено. Цим же рішенням в порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТОВ «Метінвест Ресурс» на користь АТ «Укрзалізниця» 29233,11 грн витрат зі сплати судового збору.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу металобрухту № ОД/П-25-104дНЮ від 28.08.2025, за п.3.2 якого, строк приймання-передачі товару становить 90 календарних днів з дати укладення, тобто до 26.11.2025, а обов`язок вивезти товар зі складу продавця покладено саме на покупця. Суд встановив, що третю партію товару обсягом 179,785 т фактично вивезено 12.12.2025, 15.12.2025 та 23.12.2025, тобто поза межами договірного строку. Суд відхилив доводи відповідача про те, що прострочення зумовлене пізнім наданням позивачем рахунків 24.11.2025, оскільки договір не забороняв покупцю направити лист-повідомлення раніше, покупець був обізнаний зі строками та самостійно визначив дати початку навантаження, а оплата була здійснена 25.11.2025, що надало можливість навантажити товар з 26.11.2025. Перевіривши розрахунок, суд визнав обґрунтованим нарахування пені за п.5.4 договору у розмірі 10 % від вартості невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, за період з 27.11.2025 по 17.12.2025 (в межах позовних вимог) в сумі 2436092,41 грн. Водночас, врахувавши принципи справедливості, пропорційності, компенсаційний характер неустойки, відсутність збитків, повну оплату товару та значне перевищення пені над вартістю простроченого зобов`язання - 1380033,25 грн, суд на підставі ч.3 ст.551 ЦК України зменшив її до 10 % від нарахованої - 243609,24 грн, задовольнивши позов частково, а судовий збір поклавши на відповідача повністю.

2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач у справі - АТ «Укрзалізниця» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій заявлено вимоги скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/985/26 в частині відмови у стягненні з ТОВ «Метінвест Ресурс» на користь АТ «Укрзалізниця» 2192483,17 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно зменшив пеню на 90 % - з 2436092,41 грн до 243609,24 грн, просить скасувати рішення у частині відмови у стягненні 2192483,17 грн. Зазначає, що зменшення неустойки на підставі ч.3 ст.551 ЦК України можливе лише у виняткових випадках, за наявності істотних обставин і якщо вона значно перевищує збитки, при цьому тягар доведення таких обставин лежить на відповідачеві. На переконання апелянта, суд не навів належного мотивування винятковості, не дослідив доказів та аргументів сторін, не врахував інтересів позивача, а виходив лише з приватного інтересу відповідача. Звертає увагу, що сторони є суб`єктами господарювання, уклали договір добровільно, погодили строки й відповідальність, а підприємництво здійснюється на власний ризик. Вказує, що відповідач достеменно знав про кінцевий строк виконання зобов`язання (26.11.2025), проте лише 26.11.2025 направив лист-повідомлення про навантаження з 12.12.2025 та з 15.12.2025, тобто з простроченням, і передбачав відповідальність за п.5.4 договору. Стверджує, що відповідач не довів, що порушення було зумовлене винятковими обставинами та він вжив усіх залежних від нього заходів. На переконання апелянта, відсутність збитків у позивача не є достатньою підставою для зменшення, оскільки при стягненні неустойки шкода презюмується. Неустойка має компенсаційну, стимулюючу й дисциплінарну функції, а її надмірне зменшення нівелює мету відповідальності та порушує баланс інтересів сторін.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати у частині відмови у стягненні пені в розмірі 2192483,17 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який обґрунтований тим, що неустойка має подвійну правову природу: спосіб забезпечення зобов`язання та міру відповідальності, а її завданням є стимулювання боржника і компенсація втрат кредитора, а не отримання невиправданих прибутків. Відповідач зазначає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини та надав належну оцінку доводам щодо зменшення пені, оскільки товар було своєчасно й повністю оплачено, збитки у позивача відсутні, а розмір нарахованої пені в сумі 2436092,41 грн є неспівмірним з вартістю несвоєчасно вивезеного товару - 1380033,25 грн, і становить 176,5 % від неї. Також відповідач наголошує на очевидній несправедливості договірної відповідальності сторін за п.5.3 договору, з огляду на принципи добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, просить врахувати дискреційне право суду зменшувати неустойку за ч.3 ст.551 ЦК України та залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

4. Процедура апеляційного провадження

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.08.2026, для розгляду даної апеляційної скарги визначено колегію суддів Центрального апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Демчини Т.Ю. (доповідач), суддів Кучеренко О.І., Ярешко О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/985/26 за позовом АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Метінвест Ресурс» про стягнення пені; призначено розгляд апеляційної скарги здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи, а також витребувано з Господарського суду Запорізької області матеріали вказаної справи.

10.09.2026 матеріали справи № 908/985/26 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2026 призначено справу № 908/985/26 за позовом АТ «Укрзалізниця» до ТОВ «Метінвест Ресурс» про стягнення пені за апеляційною скаргою АТ «Укрзалізниця» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 до розгляду в судовому засіданні на 13.10.2026 о 14:30 год.

17.09.2026 від ТОВ «Метінвест Ресурс» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

18.09.2026 від представника ТОВ «Метінвест Ресурс» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 21.09.2026 задоволена.

22.09.2026 від представника АТ «Укрзалізниця» надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка ухвалою суду від 22.09.2026 задоволена.

В судовому засіданні 13.10.2026 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

5. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини

28.08.2025, за результатами проведеної процедури електронного аукціону з продажу, між АТ «Укрзалізниця» (продавець) та ТОВ «Метінвест Ресурс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу металобрухту №ОД/П-25-104дНЮ, відповідно до п.1.1 якого, продавець зобов`язується передати у власність, покупець прийняти та оплатити металобрухт (брухт металів чорних вторинних згідно з діючим ДСТУ 4121:2022 (далі - товар). Сторони дійшли згоди, що покупець звертається до продавця за наданням послуги щодо організації навантаження товару в обсягах, що визначені Додатком 6 до договору - Специфікацією(-ями) щодо організації навантаження товару. Продавець зобов`язаний надати такі послуги, а покупець зобов`язаний оплатити такі послуги. Для надання послуг щодо організації навантаження товару, покупець направляє продавцю відповідне звернення на електронну адресу та у строк які зазначені у п.3.7 та п.3.16 цього договору.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що загальна кількість товару становить 598,899 т. Допустиме відхилення загальної ваги за договором - до 5 % від загальної кількості товару.

Згідно з Додатком 6 до договору «Специфікація щодо організації навантаження товару №1», обсяг послуг щодо організації навантаження товару становить 598,899 т, загальна вартість послуг з ПДВ становить 805222,10 грн.

Відповідно до п.2.4 договору, оплата вартості товару здійснюється покупцем трьома частинами у такому порядку: сума першої попередньої оплати 40 % сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 10 робочих днів з дати підписання сторонами договору на підставі надісланого продавцем рахунку (підп.2.4.1). Сума другої оплати 30 % сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 робочих днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку (підп.2.4.2). Сума третьої оплати 30 % сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за товар, протягом 5 робочих днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку. Кожна наступна оплата здійснюється покупцем після відвантаження товару на не менш ніж 80 % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище (підп. 2.4.3).

Пунктом 2.5 договору встановлено, що послуги щодо організації навантаження товару, покупець оплачує продавцю трьома частинами в такому порядку: сума першої попередньої оплати 40 %, сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за послуги щодо організації навантаження, протягом 5 робочих днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку (підп.2.5.1). Сума другої оплати 30 % сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за послуги щодо організації навантаження, протягом 5 робочих днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку (підп.2.5.2). Сума третьої оплати 30 % сплачується покупцем на поточний рахунок продавця, вказаний у реквізитах для розрахунків за послуги щодо організації навантаження, протягом 5 робочих днів з дати надсилання продавцем відповідного рахунку. Кожна наступна оплата здійснюється покупцем після надання послуг по відвантаженню товару на не менш ніж 80 % від суми останньої попередньо здійсненої оплати відповідно до частин оплати як вказано в цьому пункті вище (підп.2.5.3).

Згідно з п.2.6 договору, рахунки для оплати вартості товару та послуг щодо організації навантаження товару надсилаються покупцеві на адресу електронної пошти, що зазначена в реквізитах покупця в розділі 12 цього договору. Продавець протягом 3 (трьох) робочих днів з дати підписання сторонами договору надає покупцю рахунки на оплату вартості товару у розмірі, визначеному у пунктах 2.4, 2.5 цього договору, в залежності від оплати товару.

Відповідно до п.3.2 договору, строк приймання-передачі товару - 90 календарних днів з дати укладання договору. Датою передачі кожної відвантажувальної партії товару вважається дата підписання сторонами Акту приймання-передачі металів чорних вторинних (Додаток 2 до договору).

Пунктом 3.7 договору передбачено, що навантаження товару здійснюється продавцем власними силами на підставі листа-повідомлення, форма якого погоджена сторонами у Додатку 7 до цього договору, скан-копія якого направляється покупцем не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання цього договору, на визначену для надсилання такого листа адресу електронної пошти відповідальної особи (ІНФОРМАЦІЯ_1 ), та повинен містити в собі кількість товару, що планується до навантаження та строк початку навантаження із зазначенням бажаної години його початку. Оригінал листа-повідомлення, форма якого погоджена сторонами у Додатку 7 до цього договору, направляється покупцем продавцю письмово на адресу, зазначену в реквізитах для листування.

Лист-повідомлення, після письмового погодження продавцем, не пізніше 1 (одного) робочого дня з моменту отримання скан-копії на електронну пошту, з якої покупцем було направлено вказаний лист, вважається дозволом на початок навантаження продавцю (виконання вантажних робіт) та є підтвердженням готовності покупця оплатити вартість послуг з організації навантаження.

Згідно з п.3.8 договору, нормативний час навантаження кожного окремого вагону товаром, який повинен враховуватись покупцем під час формування листа-погодження, форма якого погоджена сторонами у Додатку 7 до цього договору, становить 24 години, що також має враховуватись при визначенні строку у п.3.2 цього договору.

Відповідно до підп.4.1.4 договору, покупець зобов`язаний вивезти товар зі складу продавця у строки, передбачені п.3.2. цього договору. Продавець зобов`язаний передати товар у власність покупця та надати послуги щодо організації навантаження товару у разі звернення покупця в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі (підп.4.3.1 договору).

Пунктом 5.4 договору визначено, що за порушення покупцем строків передбачених п.п.3.2, 4.1.4 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10 % від вартості невиконаного зобов`язання за кожний день прострочення.

На виконання умов договору, сторонами підписано Акти-приймання наданих послуг: № 1 від 29.09.2025 року (м.Знам`янка), № 1 від 03.10.2025 (м.Помічна), № 1 від 08.10.2025 (м.Одеса), № 1 від 17.10.2025 (м.Подільськ) та акти приймання-передачі металів чорних вторинних: № 1/ПЧ-10 від 29.09.2025, № 01 від 03.10.2025, №1/ПЧ-22 від 08.10.2025, № 1/ПЧ-3 від 17.10.2025, відповідно до яких позивачем надано послуги навантаження товару у загальному розмірі 239,45 т. Стосовно послуг навантаження товару по вказаним Актам та строків вивезення товару, спір між сторонами відсутній.

Також сторонами підписані Акти-приймання наданих послуг: № 1 від 31.10.2025 року (м.Сміла), № 5В від 07.11.2025 (м.Одеса), № 1 від 13.11.2025 (м.Вознесенськ), та акти приймання-передачі металів чорних вторинних: № 2/ПЧ-9 від 31.10.2025, № 5 від 07.11.2025, № 1/ПЧ-13 від 13.11.2025 відповідно до яких позивачем надано послуги навантаження товару у загальному розмірі 179,2 т.

Стосовно послуг навантаження товару по вказаним Актам та строків вивезення товару спір між сторонами відсутній.

На виконання п.3.7 договору, відповідачем було направлено лист повідомлення № 1840/3-01 від 26.11.2025 стосовно відвантаження металобрухту з 12.12.2025, а саме: 60 т з 12.12.2025, 119,6 т з 15.12.2025.

Сторонами підписано Акти-приймання наданих послуг: № 3 від 12.12.2025 (м.Корсунь-Шевченківський), № 1 від 15.12.2025 (м.Вапнярка), № 7 від 23.12.2025 (м.Знам`янка), та Акти приймання-передачі металів чорних вторинних: № 3 від 12.12.2025, № 1/ПЧ-21 від 15.12.2025, № 7/ПЧ-10 від 23.12.2025, відповідно до яких позивачем надано послуги навантаження товару у загальному розмірі 179,785 т.

Позивач направив відповідачу лист-вимогу № НГ-004/111 від 02.02.2026 про сплату пені за договором за прострочення строку виконання зобов`язання.

09.02.2026 відповідач направив позивачу лист-відповідь за вих.№ 240/3-01 на лист-вимогу, у якому зазначив про те, що вимога про сплату неустойки є безпідставною і необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

За розрахунком позивача, розмір пені за порушення строку виконання зобов`язання за загальний період з 27.11.2025 по 17.12.2025 складає 2436092,41 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Згідно з приписами ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З положень ст.ст.662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ч.1 ст.664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.610 та п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (ст.546 ЦК України).

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Предметом апеляційного оскарження є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру пені, заявленої до стягнення позивачем за порушення відповідачем строку вивезення товару за договором.

Апелянт вважає, що зменшення неустойки за ч.3 ст.551 ЦК України можливе лише у виняткових випадках, за наявності істотних обставин і значного перевищення нею збитків, які має довести відповідач. На переконання апелянта, суд не мотивував винятковості, не дослідив доводи сторін, не врахував інтересів позивача й виходив лише з інтересів відповідача. Вказує, що сторони є суб`єктами господарювання, добровільно погодили строки й відповідальність, а підприємництво ведеться на власний ризик. Зауважує, що відповідач знав про строк до 26.11.2025, але повідомив про навантаження лише з 12.12.2025 та 15.12.2025 і передбачав відповідальність за п.5.4 укладеного договору. Стверджує, що відповідач не довів виняткових обставин чи вжиття всіх залежних заходів, а відсутність збитків не є достатньою підставою, оскільки шкода презюмується. При цьому, неустойка має компенсаційну, стимулюючу й дисциплінуючу функції, а її надмірне зменшення порушує баланс інтересів.

Відповідач зазначає, що неустойка має забезпечувальну й компенсаційну природу та не повинна бути джерелом невиправданих прибутків. Стверджує, що суд повно дослідив обставини справи, зокрема, що товар оплачено своєчасно й повністю, збитки відсутні, а пеня у розмірі 2436092,41 грн є неспівмірною з вартістю несвоєчасно вивезеного товару - 1380033,25 грн, що становить 176,5 %. Відповідач також наголошує на несправедливості договірної відповідальності за п.5.3, посилається на принципи добросовісності, розумності, справедливості, пропорційності та дискреційне право суду зменшувати неустойку за ч.3 ст.551 ЦК України. Відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників апелянта та відповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду встановила наступне.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з реалізацією судом першої інстанції передбаченого ст.551 ЦК України права на зменшення розміру неустойки. Апелянт наполягає на тому, що суд першої інстанції не встановив наявності виняткових обставин, які б обґрунтовували таке зменшення, а наведені відповідачем обставини не є винятковими та не можуть бути підставою для її зменшення.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє зазначені доводи апелянта як такі, що не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи, виходячи з наступного.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі №923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі №914/2252/18; від 30.09.2019 у справі №905/1742/18).

Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 %), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ч.3 ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене водночас вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.

Визначаючи розмір зменшення неустойки на рівні 90 %, суд першої інстанції виходив з сукупності встановлених обставин справи, зокрема, значного перевищення розміром пені вартості невивезеного товару, повною оплатою відповідачем за товар, відсутності збитків у позивача. Таке зменшення відповідає критеріям справедливості, добросовісності та розумності, а отже, підстав для переоцінки розміру зменшення неустойки колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та інших обставин. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, тому він, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав, за яких можливе її зменшення.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, належним чином дослідив та надав оцінку наступним обставинам, які мають істотне значення для вирішення цього питання. Зокрема, судом встановлено значне перевищення розміру нарахованої пені над сумою існуючих зобов`язань, оскільки заявлена до стягнення сума пені в розмірі 2436092,41 грн порівняно з сумою вартості простроченого до вивезення та оплаченого товару - 1380033,25 грн, є значно надмірною та несправедливою. Пеня складає 176,5 % вартості товару, за несвоєчасне вивезення якого вона нарахована, тобто майже вдвічі перевищує вартість самого товару. Така непропорційність розміру штрафних санкцій обсягу порушеного зобов`язання не відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, які є загальними засадами цивільного законодавства відповідно до ст.3 ЦК України.

Судом встановлено відсутність збитків у позивача внаслідок несвоєчасного вивезення товару відповідачем. Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем будь-яких збитків чи додаткових витрат внаслідок допущеного відповідачем порушення строку вивезення товару. При цьому колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч.3 ст.551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, зобов`язання з оплати товару виконане відповідачем своєчасно та в повному обсязі. Наведене свідчить про сумлінне ставлення відповідача до виконання своїх грошових зобов`язань за договором, що заслуговує на увагу при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій. При цьому судом враховано очевидну несправедливість відповідальності сторін, встановленої в договорі, оскільки п.5.3 договору передбачено, що за порушення продавцем строків відвантаження товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 10 % річних від вартості невідвантаженого товару за кожен день прострочення. В той же час, відповідно до п.5.4 договору, за порушення покупцем строків, передбачених п.п.3.2, 4.1.4 договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 10 % від вартості невивезеного товару за кожен день прострочення. Тобто, відповідальність покупця є суттєво вищою, ніж відповідальність продавця за аналогічне порушення, що свідчить про неспівмірність договірної відповідальності сторін та є обставиною, що має істотне значення для вирішення питання про зменшення розміру пені.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції належну до стягнення з відповідача суму пені зменшив без будь-яких вагомих обґрунтувань та без врахування майнового стану та інтересів сторін. Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини, на які посилався відповідач як на підставу для зменшення заявленої до стягнення суми неустойки, та надав вказаним обставинам належну оцінку. Ключовим критерієм для зменшення пені стало те, що її розмір значно, майже вдвічі перевищує вартість товару, який своєчасно не було вивезено. Зокрема, суд зазначив: що наявність у кредитора можливості стягувати надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення; зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією зі сторін за рахунок іншої, відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін; неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити надмірний тягар для нього і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Колегія суддів також відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач не довів, що порушення було зумовлене винятковими обставинами чи що він вжив усіх залежних заходів. Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тягар доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру неустойки, покладається на сторону, яка заявила відповідне клопотання. Суд першої інстанції встановив, що відповідачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обставин, які мають істотне значення для зменшення розміру пені, зокрема: своєчасне здійснення попередньої оплати за товар, відсутність збитків у позивача, неспівмірність розміру нарахованої пені вартості товару.

Колегія суддів також не приймає посилання апелянта на п.3.7 договору як на обставину, що виключає можливість зменшення пені. За умовами п.3.7 договору, лист-повідомлення про навантаження мав бути направлений покупцем не пізніше 10 робочих днів з моменту підписання договору, тобто до 11.09.2025, і саме його направлення є передумовою для організації продавцем навантаження товару. Натомість відповідач направив такий лист лише 26.11.2025, визначивши дати початку навантаження з 12.12.2025 та 15.12.2025, тобто поза межами договірного строку приймання-передачі товару (до 26.11.2025). Це свідчить про те, що відповідач мав достатній час для вчинення необхідних дій, проте не вжив їх своєчасно, а самостійно визначив дати навантаження після спливу договірного строку. Сам по собі факт погодження продавцем листа-повідомлення не змінює договірного строку вивезення товару та не звільняє покупця від відповідальності за його порушення. Отже, посилання на п.3.7 договору не спростовує висновку суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення пені, а лише підтверджує, що прострочення було зумовлене поведінкою самого відповідача.

Щодо посилання апелянта на те, що відсутність збитків у позивача не є достатньою підставою для зменшення неустойки, оскільки при стягненні неустойки шкода презюмується, колегія суддів зазначає наступне. Дійсно, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 910/8698/19, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмується і компенсується за рахунок неустойки. Водночас, колегія суддів зауважує, що презумпція наявності шкоди не виключає права суду на зменшення розміру неустойки за наявності інших обставин, які мають істотне значення, передбачених ч.3 ст.551 ЦК України. Будь-яких доказів у підтвердження наявності збитків у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов`язань, позивачем не надано. Одночасно, у цій справі суд першої інстанції врахував не лише відсутність збитків, а й інші обставини, зокрема, значне перевищення розміру пені над сумою існуючих зобов`язань, неспівмірність договірної відповідальності сторін, своєчасне виконання відповідачем грошових зобов`язань.

Щодо доводів апелянта про те, що сторони є суб`єктами господарювання, уклали договір добровільно, погодили строки й відповідальність, а підприємництво здійснюється на власний ризик, колегія суддів зазначає наступне. Свобода договору є однією з фундаментальних засад цивільного законодавства, закріпленою у ст.627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Однак, колегія суддів зауважує, що принцип свободи договору не є абсолютним та обмежується загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, принципами справедливості, добросовісності та розумності, закріпленими у ст.3 ЦК України. Саме на реалізацію цих принципів спрямоване право суду на зменшення розміру неустойки, передбачене ч.3 ст.551 ЦК України.

Колегія суддів також зазначає, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені ст.551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил ст.86 ГПК України визначити конкретні обставини справи, зокрема: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо, які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Зменшення судом першої інстанції розміру пені на 90 % від заявленої в позові суми, тобто до 243609,24 грн, з урахуванням встановлених обставин справи, не звільняє відповідача від цивільної відповідальності, проте у даному випадку є адекватною мірою такої відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. Такий розмір пені, на переконання колегії суддів, є співмірним з наслідками порушення зобов`язання, відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності, а також забезпечує розумний баланс між інтересами сторін.

Щодо посилання апелянта на постанову Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №918/289/19, в якій зазначено, що надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, колегія суддів зазначає, що у цій справі зменшення розміру пені на 90 % від заявленої суми не є надмірним, оскільки залишає за позивачем право на отримання компенсації за порушення зобов`язання відповідачем у розмірі, який є співмірним з вартістю простроченого зобов`язання. Крім того, колегія суддів враховує, що сума пені, яка залишена до стягнення, у розмірі 243609,24 грн, є достатньою для стимулювання боржника до належного виконання зобов`язань та не становить надмірного тягаря для нього.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність зменшення розміру пені на 90 %, оскільки суд належним чином дослідив та оцінив обставини, що мають істотне значення для вирішення цього питання, а наведені в апеляційній скарзі доводи про безпідставність такого зменшення не знайшли підтвердження під час апеляційного перегляду.

При цьому колегія суддів зауважує, що пеня є мірою відповідальності за порушення зобов`язання, а не способом збагачення кредитора. Визначений судом першої інстанції розмір неустойки забезпечує справедливий баланс інтересів сторін: для відповідача він виконує превентивну функцію, спонукаючи до належного виконання договірних зобов`язань у подальшому, а для позивача - є достатньою компенсацією його очікувань від належного виконання договору.

Натомість стягнення пені в заявленому розмірі - 2436092,41 грн є непропорційним тяжкості допущеного порушення та його наслідкам. Матеріалами справи підтверджено, що товар вивезено відповідачем у повному обсязі, своєчасно оплачено, а позивач не надав доказів завдання йому безпосередньої шкоди чи інших незворотних негативних наслідків унаслідок несвоєчасного вивезення товару. Прострочення стосувалося частини товару із загального обсягу. За таких обставин покладення на відповідача штрафних санкцій у заявленому розмірі набувало б ознак каральної функції та становило б надмірний тягар для суб`єкта господарювання.

Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, зменшивши розмір неустойки на 90 %, діяв у межах наданих йому дискреційних повноважень, дотримався принципів справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, забезпечив баланс інтересів сторін і не допустив фактичного звільнення відповідача від відповідальності. Наведене свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Доводи апелянта не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а підстави для переоцінки встановлених обставин відсутні.

7. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення неустойки. Доводи апеляційної скарги про безпідставність зменшення пені є необґрунтованими. Судом першої інстанції встановлено, що прострочення вивезення товару було незначним, товар оплачений повністю, позивач не зазнав збитків або шкоди, а пеня в заявленому розмірі є надмірною та неспівмірною наслідкам порушення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі №908/985/26 підлягає залишенню без змін.

8. Розподіл судових витрат

Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст.129 ГПК України слід покласти на апелянта.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/985/26 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 06.08.2026 у справі № 908/985/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст.286-289 ГПК України.

Повна постанова складена 30.10.2026.

Головуючий суддя Т.Ю.Демчина

Судді О.І.Кучеренко

О.В.Ярешко