Суд: Східний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: енергоносіїв
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №922/2225/26
Суддя: Гребенюк Наталія Володимирівна
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Харків Справа № 922/2225/26
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.,
без участі представників сторін,
розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області (вх.№1973Х) на рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2026, ухвалене у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Добреля Н.С., повне судове рішення складено 27.08.2026, у справі №922/2225/26
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області, м. Лозова, Харківська обл.,
до фізичної особи-підприємця Горностаєва Сергія Леонідовича, м. Лозова, Харківська обл., про стягнення коштів
ВСТАНОВИВ:
КП "Теплоенерго" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ФОП Горностаєва С.Л., в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в сумі 114 819, 84грн, а саме, основний борг 78 785, 33грн, пеню 1 375, 09грн, 3 % річних 8 463, 00грн, інфляційні втрати 26 196, 42грн, а також витрати зі сплати судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого зобов`язання за Індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в частині своєчасної та повної сплати наданих позивачем послуг з постачання теплової енергії в період листопад 2022 - березень 2023, жовтень 2023 - березень 2024, листопад 2024 - березень 2025, листопад 2025 - березень 2026.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.08.2026 у позові відмовлено, виходячи з наступного:
- матеріали справи не містять, а позивачем не надано до суду відповідних рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії, які виставлялися ФОП Гонростаєву С.Л. Як і не надано доказів надсилання таких рахунків на адресу відповідача у відповідності до пункту 33 Індивідуального договору;
- дослідивши надані позивачем докази на підтвердження надання відповідачу послуг з постачання теплової енергії, а саме: акти про підключення/відключення до/від теплової енергії; інформацію по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту, суд зазначає, що ці докази стосуються теплопостачання багатоквартирного будинку в цілому та не підтверджують постачання теплової енергії у спірний період саме до приміщення відповідача;
- з наданого відповідачем Технічного паспорту на нежитлове приміщення від 04.10.2011 вбачається, що в розділі 1.5. "Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання" відсутні позначки щодо наявності опалення в цьому Приміщенні. Також у довідці Голови ОСББ "1-22" від 20.05.2023 зазначено, що Горностаєв С.Л. не користується послугами "ТЕПЛОЕНЕРГО", оскільки відсутні батареї та немає підключення тепла;
- з наданого позивачем розрахунку вартості послуг, наданих ФОП Горностаєву С.Л. неможливо встановити механізму проведення такого розрахунку та розмежування постачання теплової енергії до приміщення та витраченої теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Даний розрахунок взагалі не містить усіх вихідних даних на підставі яких були проведені такі нарахування, зокрема, в ньому лише зазначено про кількість відпущеного тепла, тариф за 1 Гкал та суму заборгованості.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду від 27.08.2026, позивач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2026 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що:
- суду надано витяг з особового рахунку відповідача, що містить структуру боргу, обсяги та тарифи нарахувань за кожен місяць спірного періоду. Рахунок за комунальну послугу за своєю правовою природою не є первинним бухгалтерським документом, а має суто інформаційний характер. Обов`язок оплати комунальних послуг у споживача виникає на підставі укладеного договору та фактичного надання послуг, а не безпосередньо на підставі рахунку чи двосторонніх актів. Наявність або відсутність рахунку, а також факт його підписання споживачем не звільняє відповідача від обов`язку здійснення розрахунків;
- судом не взято до уваги, що відповідно до умов пункту 8 Договору, виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку. Тобто, позивач відповідає за кількість та якість послуги з постачання теплової енергії, наданої до багатоквартирного будинку, а не до окремого житлового/нежитлового приміщення. Оскільки приміщення відповідача не облаштовано окремим інженерним вводом зовнішньої мережі теплопостачання, що б вимагало здійснення подачі теплової енергії чи її припинення окремо до цього приміщення. Тому надані копії актів про підключення/відключення до/від теплової енергії підтверджують факт подачі теплової енергії до будинку в цілому, та, відповідно, отримання та споживання відповідачем послуги з постачання теплової енергії;
- судом неналежним чином вивчено додаток до позовної заяви, а саме, "Інформація по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту" та проігноровано пояснення, наведені позивачем в позовній заяві щодо відображення у вказаному додатку як обсягів споживання теплової енергії будинком в цілому (колонка "Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об`єкту" - "споживання в Гкал" - "за показ. в/о"), так і інформації щодо виконаного розподілу обсягу теплової енергії для приміщення відповідача (колонка "Врахований (розподілений) обсяг споживання");
- подані відповідачем документи та пояснення не підтверджують правової зміни статусу приміщення при відключенні приміщення відповідача від системи централізованого опалення у встановленому законодавством порядку, а також не спростовують факту подачі теплової енергії до багатоквартирного будинку як до єдиного об`єкта теплопостачання. У спірний період приміщення відповідача лишалось складовою частиною будинку, підключеного до системи централізованого теплопостачання, а теплову енергію, подану до будинку, правомірно було включено до загального обсягу з подальшим розподілом між споживачами відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2026, для розгляду справи №922/2225/26 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М., суддя Шутенко І.А.
Судова колегія зазначає, що апелянтом було подано апеляційну скаргу на рішення господарського суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за таких підстав, відповідно до частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Крім того, дана справа відноситься до категорії справ, зазначених у частині 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, що може бути розглянута у порядку спрощеного провадження.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 21.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області на рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2026 у справі №922/2225/26. Встановлено учасникам справи строк до 07.10.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншій стороні. Постановлено розпочати розгляд справи з 07.10.2026 без повідомлення учасників справи.
Копії ухвали апеляційного господарського суду про відкриття апеляційного провадження вручені сторонам у справі.
06.10.2026 до Східного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду від 27.08.2026 – без змін, виходячи з наступного:
- згідно з технічним паспортом на нежитлове приміщення, централізоване опалення відсутнє, приміщення до магістральних мереж не приєднане;
- відповідач звертався до позивача з проханням провести обстеження нежитлового приміщення за адресою: Харківська обл., м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22, внаслідок чого отримав акт обстеження нежитлового приміщення від 01.06.2023, в якому встановлено відсутність приладів опалення від централізованої системи теплопостачання;
- позивачем не доведено фактичного споживання теплової енергії відповідачем у належному йому приміщенні;
- для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість (постанова Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №920/1061/23 (920/84/25)).
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів визнає їх достатніми для розгляду апеляційної скарги у спрощеному провадженні. З огляду на викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта та доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 08.05.2026 №476328218) торгівельне приміщення загальною площею 54, 2кв.м за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22 (далі - Приміщення) належить відповідачу на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 11.10.2011, укладеного між Гладун Т.А. та Горностаєв С.Л., котрий посвідчений приватним нотаріусом Лозівського нотаріального округу Харківської області Курявською О.О. та зареєстрований у реєстрі за №1291.
Рішеннями виконавчого комітету Лозівської міської ради від 11.10.2022 №658, від 21.03.2023 №223, від 10.10.2023 №1078, від 26.03.2024 №611, від 08.10.2024 №1936, від 25.03.2025 №340, від 07.10.2025 №1428, від 24.03.2026 №377 вирішено розпочати/закінчити опалювальний сезон 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 років.
На підставі Актів про підключення/відключення до/від подачі теплової енергії від 01.11.2022, 24.03.2023, 19.10.2023, 27.03.2024, 01.11.2024, 28.03.2025, 06.11.2025, 27.03.2026 здійснювалося подача теплової енергії до багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22.
Житловий будинок за вказаною адресою оснащений централізованою системою теплопостачання, яка під`єднана до магістральних мереж КП "ТЕПЛОЕНЕРГО". Мережа систем теплопостачання нежитлового приміщення відповідача є невід`ємною частиною централізованих систем надання послуги з постачання теплової енергії житлового будинку в цілому.
На підставі частини п`ятої статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 21.08.2019 №830, на офіційному сайті КП "ТЕПЛОЕНЕРГО", а також на сайті Лозівської міської ради 01.11.2021 був розміщений Індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Індивідуальний договір). Зазначений договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 та укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
Згідно умовами Індивідуального договору КП "ТЕПЛОЕНЕРГО" як виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки та на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо;
- частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень;
- обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Відповідно до пункту 4 Індивідуального договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
Згідно з пунктом 11 Індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг.
Пунктом 30 Індивідуального договору передбачено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем.
Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у т.ч. за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (пункт 33 Індивідуального договору).
У відповідності до пункту 34 Індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Положеннями пункту 51 Індивідуального договору передбачено, що він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.
Протягом опалювальних сезонів 2022-2023, 2023-2024, 2024-2025, 2025-2026 теплова енергія постачалася до житлового будинку №22, в якому знаходяться приміщення відповідача.
Позивачем здійснювались нарахування згідно з площею нежитлового приміщення відповідача на підставі тарифів затверджених рішеннями Виконавчого комітету Лозівської міської ради Харківської області. Станом на дату подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача позивач обліковує заборгованість за послугу з постачання теплової енергії на суму 78 785, 33грн, яка утворилася за період з 01.11.2022 по 27.03.2026.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Предметом спору є стягнення заборгованості за теплову енергію, нараховану відповідачу на підставі публічного індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог, колегія суддів має встановити, чи підтверджують надані докази факт поставки теплопостачання до належного відповідачу приміщення та чи обґрунтованим є розрахунок позивача.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із підстав, установлених договором та актами цивільного законодавства.
За змістом статті 509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати виконання такого обов`язку.
Правові засади відносин у сфері теплопостачання визначені Законом України "Про теплопостачання", відповідно до статті 19 якого споживач зобов`язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Статтями 9-10 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" передбачено визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії та їх розподіл між споживачами відповідно до встановленого законодавством порядку.
На виконання положень цього Закону наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 №315 затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі - Методика №315), яка набрала чинності 25.01.2019. Зазначена Методика регулює визначення та розподіл обсягів теплової енергії між споживачами з урахуванням характеристик приміщень, їх оснащення засобами обліку, а також теплової енергії, витраченої на забезпечення загальнобудинкових потреб та функціонування внутрішньобудинкової системи опалення.
Частиною 5 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено укладення публічного індивідуального договору шляхом приєднання за визначених законом умов. Відповідно до пунктів 32, 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 №1022 (далі - Правила №830), плата за послугу визначається виходячи із встановленого тарифу та обсягу спожитої теплової енергії, визначеного і розподіленого відповідно до законодавства. Плата за індивідуальним договором, що є публічним договором приєднання, включає плату за послугу та плату за абонентське обслуговування.
При цьому, наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 №358 Методику №315 викладено в новій редакції, яка набрала чинності 28.01.2022. Цією редакцією, зокрема, передбачено окремий порядок визначення обсягу теплової енергії для приміщень із транзитними мережами опалення та розмежовано обсяги теплової енергії, що надходить до таких приміщень від транзитних трубопроводів, і теплової енергії на забезпечення загальнобудинкових потреб. Водночас до окремих приміщень із транзитними мережами опалення Методика відносить приміщення, через які проходять транзитні трубопроводи та в яких відповідно до проєкту будівлі відсутні опалювальні прилади.
Отже, визначення обсягу теплової енергії, що підлягає оплаті конкретним споживачем, має здійснюватися з урахуванням фактичних характеристик приміщення та нормативного регулювання, чинного у відповідному розрахунковому періоді.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі №922/4239/16 зазначила, що відсутність договору про постачання теплової енергії за умови підтвердження факту її постачання не звільняє особу, яка використовувала теплову енергію без укладення договору, від обов`язку оплатити фактично спожиту теплову енергію. Таким чином, відсутність письмового договору сама по собі не виключає виникнення відповідного грошового зобов`язання, однак застосування наведеного правового висновку передбачає встановлення обставин фактичного споживання теплової енергії та обґрунтованості визначеного до оплати її обсягу.
У спірних правовідносинах відповідач заперечує можливість опалення належних йому приміщень від централізованої системи та посилається на технічний паспорт від 04.11.2011, відповідно до якого у приміщеннях централізоване опалення відсутнє, приміщення до магістральних мереж не приєднане.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що згідно договору купівлі-продажу від 11.10.2011, укладеного між Гладун Т.А. та Горностаєвим С.Л., останній придбав торгівельне приміщення загальною площею 54, 2кв.м за адресою: Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, мікрорайон 1, буд. 22.
Згідно пункту 1.2. договору, характеристика об`єкта наведена в технічному паспорті, який виданий бюро технічної інвентаризації і є додатком до цього договору.
Із Технічного паспорту на нежитлове приміщення від 04.10.2011 вбачається, що в розділі 1.5. "Технічний опис конструктивних елементів та інженерного обладнання" відсутні позначки щодо наявності опалення в цьому приміщенні. При цьому, щодо наявності водопроводу, електричного освітлення, вентиляції, каналізації відповідні позначки "так" мають місце.
Крім того, із схеми розташування торгівельного приміщення вбачається, що воно має окремий вхід.
Оцінюючи надані позивачем докази, колегія суддів враховує, що ці документи складені щодо житлового будинку та підтверджують підключення і відключення його внутрішньобудинкової системи опалення у відповідні опалювальні сезони. Водночас акти та рішення міської ради не містять відомостей про технічне обладнання системи опалення безпосередньо в нежитлових приміщеннях відповідача, наявність у них опалювальних приладів. Тому підтвердження факту постачання теплової енергії до багатоквартирного будинку в цілому не є достатнім для встановлення характеру теплоспоживання окремими приміщеннями та обсягу теплової енергії, що підлягає віднесенню на їх власника.
Не усуває зазначених питань і односторонньо складений позивачем акт від 21.03.2023, на який посилається позивач. По-перше, акт датований березнем 2023 року, у той час як спірний період охоплює і більш пізній строк. По-друге, складений лише позивачем, у графі "абоненти" підписи відсутні. По-третє, в акті зазначено про єдність системи опалення нежитлових приміщень із внутрішньобудинковою системою житлового будинку. Разом із тим акт не містить конкретних відомостей про встановлені у приміщеннях опалювальні прилади, їх кількість, розташування чи спосіб підключення до системи централізованого опалення. При цьому, з цього акту вбачається, що доступ до нежитлових приміщень відповідача для перевірки системи теплоспоживання відсутній.
Щодо нарахувань з листопада 2022 року по березень 2026 року колегія суддів враховує, що відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії (затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019), обсяг спожитої послуги підлягає визначенню та розподілу згідно із законодавством. При цьому з 28.01.2022 набрала чинності нова редакція Методики №315, якою передбачено спеціальний порядок визначення обсягу теплової енергії для окремих приміщень із транзитними мережами опалення, через які проходять відповідні трубопроводи та в яких згідно з проєктом будівлі відсутні опалювальні прилади.
У разі відокремлення від мереж (систем) централізованого опалення останній має відшкодовувати витрати за обсяг теплової енергії витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, котрі розподіляються між всіма власниками житлових та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.
Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики №315.
Частиною 3 розд. III Методики № 315 встановлено, що розподілу підлягають обсяги спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у відповідності до складових формул 1, 2, наведених у пункті 2 розділу II цієї Методики, залежно від категорії приміщення, надання йому комунальної послуги з постачання теплової енергії на опалення, наявності/відсутності та типу приладів розподільного обліку теплової енергії, дотримання температури повітря в опалюваному приміщенні в нормативно допустимому діапазоні, наявності/відсутності приміщень з індивідуальним опаленням у будівлі/будинку.
Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (Qопз.б.п) здійснюється згідно з розділом IV цієї Методики.
Відтак, враховуючи правову природу договору послуг, до предмету доказування входить факт надання виконавцем замовнику відповідної послуги, оскільки у разі ненадання послуги визначеної якості у замовника не виникає обов`язку з її оплати. Крім того, для стягнення заборгованості за поставлену позивачем та фактично спожиту відповідачем теплову енергію, доказуванню підлягає обсяг спожитої теплової енергії та її вартість.
Судом першої інстанції вірно враховано правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №920/1061/23(920/84/25)).
Колегія суддів апеляційного господарського суду також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2023 у справі №908/2078/22, відповідно до якого за відсутності рішення співвласників багатоквартирного будинку про вибір моделі договірних відносин та після спливу встановленого законом строку з моменту оприлюднення публічного індивідуального договору відносини щодо надання комунальної послуги можуть регулюватися таким договором без його окремого підписання споживачем. Отже, посилання відповідача на відсутність підписаного ним договору самі по собі не спростовують можливості виникнення договірних правовідносин. Водночас наведений правовий висновок не звільняє позивача від доказування обґрунтованості визначених ним обсягів теплової енергії та їх вартості відповідно до умов договору і застосовного нормативного регулювання.
У спірних правовідносинах позивачем не доведено підставності позовних вимог. Сам апелянт в апеляційній скарзі посилається на те, що оплата здійснюється на підставі фактичного надання послуг, чого позивачем належними та допустимими доказами не доведено.
Сам по собі додаток до позовної заяви, а саме, "Інформація по вузлах комерційного обліку, які використані при визначенні обсягів послуги для об`єкту" із відображенням у вказаному додатку як обсягів споживання теплової енергії будинком в цілому (колонка "Реєстр показів вузлів комерційного обліку, які вплинули на визначення обсягу послуги для об`єкту" - "споживання в Гкал" - "за показ. в/о"), так і інформації щодо виконаного розподілу обсягу теплової енергії для приміщення відповідача (колонка "Врахований (розподілений) обсяг споживання"), на який посилається апелянт, не є належним і допустимим доказом постачання відповідачу теплової енергії у спірний період.
З огляду на викладене, враховуючи, що суд першої інстанції забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2026 у справі №922/2225/26 – без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 256, 269-270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст.ст. 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго" Лозівської міської ради Харківської області залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 27.08.2026 у справі №922/2225/26 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження постанови передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя М.М. Слободін
Суддя І.А. Шутенко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua