Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №924/942/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року Справа № 924/942/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Маціщук А.В. , суддя Філіпова Т.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок-Агро" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2026 року по справі №924/942/26 (суддею І.В. Заярнюк)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок-Агро"

до Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №72/72-р/к від 19 червня 2026 року в справі №72/73-26

Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світанок-Агро" (надалі – Позивач) звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Південно - західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (надалі – Відповідач) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відповідача №72/72-р/к від 19 червня 2026 року у справі №72/73-26.

В обґрунтування позову Позивач вказує, що до Позивача застосовано однаковий штраф 68 000 грн за кожний із 14 епізодів, хоча суми договорів і фактичні обставини процедур істотно відрізняються. Зауважує, що із наявного витягу неможливо відтворити вихідні показники, базовий розмір, коефіцієнти, ураховані обставини та математичні дії відповідно до Порядку визначення розміру штрафу, затвердженого розпорядженням АМКУ № 22-рп від 14 грудня 2023 року, що перешкоджає ефективному запереченню та судовій перевірці мотивованості й індивідуалізації відповідальності.

Пунктом 4 позовної заяви Позивач просив суд, що за статтею 81 Господарського процесуального кодексу України як учасник справи, який не може самостійно надати докази, має право просити суд витребувати відповідні докази, вказуючи, що усі документи перебувають у володінні Відповідача. Позивач вказав, що документи не одержував і не може отримати самостійно, при цьому такі документи, на переконання Позивача, підтвердять або спростують дотримання процедури, своєчасність позову, належність та достатність доказової бази, а також законність штрафів.

Ухвалою суду першої інстанції від 28 серпня 2026 року, з підстав, зазначених у даній ухвалі, позовну заяву в справі №924/942/26 залишено без руху, надано Позивачу десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків позову.

Водночас, дослідивши зміст позовної заяви та додані до неї додані документи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про повернення позовної заяви Позивача на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, що стало підставою для винесення ухвали від 25 вересня 2026 року про повернення позовної заяви.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ухвалою суду від 28 серпня 2026 року позовну заяву в справі №924/942/26 залишено без руху, надано Позивачу десятиденний строк з моменту вручення ухвали для усунення недоліків позову. Суд при цьому констатував, що 9 вересня 2026 року через систему "Електронний суд", надійшла заява представника Позивача, відповідно до якої у заявника відсутні можливості направлення документів стороні по праві в зв`язку з їх відсутністю.

Суд першої інстанції зазначив, що враховуючи те, що Позивач, у встановлений судом строк не усунув недоліки позовної заяви, то слід винести ухвалу щодо повернення позову в справі №924/942/26 заявнику.

Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції ухвалою, Позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 20-23) в якій з підстав, висвітлених в ній, просив ухвалу суду скасувати та прийняти нове рішення, яким передати позовну заяву до Господарського суду Хмельницької області для її розгляду.

Мотивуючи дану апеляційну скаргу Позивач, зокрема, виходив з того, що звернення Позивача до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою в електронній формі через підсистему "Електронний суд" функціонал якої в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів відповідає вимогам частини другої статті 162, пункту 1 частини першої статті 164, частині першій статті 172 Господарського процесуального кодексу України щодо подання позовної заяви в письмовій формі та надання доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів. Позивач наголошує при цьому, що вказав про наявність в матеріалах справи квитанції № 8442667 про доставку до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС Відповідача документів згідно відповідного опису, яка є відповідним доказом виконання процесуального обов`язку Позивача визначеного частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України щодо надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів іншому учаснику справи і що оригінали відповідних доказів у нього не було і не має, і що вказані докази наявні виключно у Відповідача.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 жовтня 2026 року відкрито апеляційне провадження по даній справі та повідомлено сторін, що у зв`язку із розглядом справи №924/942/26 в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 4 листопада 2026 року включно.

Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Згідно частини 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Частиною 3 статті 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

В силу дії частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України: апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи; з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Суд констатує, що предметом оскарження є судова ухвала, котрою повернуто позовну заяву заявникові.

В силу дії пункту 6 частини 1 статті 255 ГПК України, окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно, апеляційна скарга на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2026 року по справі №924/942/26 має розглядатися судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників сторін (без проведення судового засідання).

При цьому, суд констатує, що згідно частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи; у такому випадку судове засідання не проводиться.

З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 2 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно, ухвалою суду апеляційної інстанції від 5 жовтня 2026 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №924/942/26 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 4 листопада 2026 року включно.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд прийшов до висновку, що апеляційної скаргу слід задоволити, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати.

При цьому, апеляційний господарський суд виходив з наступного.

Позивач звернувся до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Відповідач про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Відповідача №72/72-р/к від 19 червня 2026 року у справі №72/73-26.

В обґрунтування позову Позивач вказує, що до Позивача застосовано однаковий штраф 68 000 грн за кожний із 14 епізодів, хоча суми договорів і фактичні обставини процедур істотно відрізняються та що із наявного витягу неможливо відтворити вихідні показники, базовий розмір, коефіцієнти, ураховані обставини та математичні дії відповідно до Порядку визначення розміру штрафу, затвердженого розпорядженням АМКУ № 22-рп від 14 грудня 2023 року, що на його переконання перешкоджає ефективному запереченню та судовій перевірці мотивованості й індивідуалізації відповідальності.

При цьому, Позивач із застосуванням статті 81 Господарського процесуального кодексу України просив витребувати у Відповідача засвідчену копію повного тексту Рішення від 19 червня 2026 року № 72/72-р/к у справі № 72/73-26, усі додатки та документи про його направлення і вручення Позивачу, а також повний засвідчений комплект матеріалів справи № 72/73-26: розпорядження про початок розгляду, подання з попередніми висновками, усі запити, відповіді, пояснення, протоколи, службові документи та інші докази, якими обґрунтовано Рішення. Документи про направлення товариству розпорядження, витягу з подання, запрошення на засідання та Рішення: супровідні листи, описи вкладення, квитанції, трекінги, конверти, повідомлення про вручення чи повернення, відомості про використану адресу. Первинні технічні відомості, покладені в основу Рішення: відповіді АТ «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», провайдерів та інших осіб, журнали подій, час сесій, IP-адреси, дані авторизації, ідентифікатори сесій і пристроїв. Детальний розрахунок штрафу щодо кожного епізоду: норми Порядку № 22-рп, вихідні показники, базовий розмір, коефіцієнти, обставини, математичні дії та підтвердні документи.

Ухвалою суду першої інстанції від 28 серпня 2026 року позовну заяву залишити без руху, з наданням Позивачу строк у 10 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

В даній ухвалі, місцевим господарським судом зазначено, що як вбачається із поданих до позовної заяви матеріалів, в якості доказів направлення Відповідачу позову Позивач надав квитанцію №8442667 від 21 серпня 2026 року, який не містить переліку які саме документи із доданих до позовної заяви надіслані Відповідачу, так як в описі вкладення зазначено лише вказівку про визнання недійсним рішення Відповідача. Суд при цьому вважав, що у даному випадку відсутній поіменним перелік документів для Відповідача. З даного судом зроблено висновок, що місцевий господарський суд позбавлений можливості перевірити, які саме документи направлялися разом з позовною заявою.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції виснував, що Позивач не надав суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачу і з врахуванням викладеного виснував, що Позивачем не виконано вимоги статтей 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог частини 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Відповідно ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2026 року повернуто позовну заяву на підставі частин 6, 7 статті 174 Господарського процесуального кодексу України з огляду на не усунення недоліків позовної заяви, а саме не направлення документів стороні по справі в зв`язку із їх відсутністю.

Оцінюючи зміст оспорюваної ухвали в розрізі доводів апеляційної скарги колегія суддів констатує, що 21 серпня 2026 року Позивач сформував у системі «Електронний суд» позовну заяву з додатками: виписка з ЄДР; судовий збір; витяг АМКУ; квитанція про направлення стороні Відповідача.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки функціонал системи «Електронний суд» в автоматичному режимі надає одночасно суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, інформація щодо надсилання до Електронного кабінету Відповідача копії поданої Позивачем до суду позовної заяви з доданими до неї документами автоматично мала б надійти до місцевого суду та іншої сторони.

Так, наявна у матеріалах справи квитанція №8442667 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС свідчить про отримання Відповідачем 21 серпня 2026 року о 11:20 направлених Позивачем документів (позовна заява, інші документи згідно з переліком).

Поряд з тим апеляційний господарський суд враховує, що у постанові від 16 червня 2023 року в справі №910/9377/22 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що: звернення до господарського суду з позовною заявою в електронній формі через підсистему "Електронний суд", функціонал якої в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів, відповідає вимогам частини 2 статті 162, статті 164, частини 1 статті 172 Господарського процесуального кодексу України щодо подання позовної заяви в письмовій формі та надання доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Отже, направлення Позивачем для Відповідача позовної заяви, шляхом направлення до електронного кабінету у системі «Електронний суд» та надання квитанції №8442667 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС (такої особи) є належним доказом направлення позовної заяви Відповідачу.

Згідно з частинами першою, другою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексуу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Наведені норми свідчать про те, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Колегія суду констатує, що у матеріальному сенсі позов - це право на задоволення своїх позовних вимог. У процесуальному сенсі позов - це звернена до суду вимога про захист своїх прав та інтересів. Подання позовної заяви є формою реалізації права на позов. Реалізація особою права на подання позову до суду здійснюється шляхом дотримання визначеної процесуальним законом процедури (порядку) захисту порушених прав, яка передбачає виконання чітких та передбачуваних вимог ГПК України щодо форми, змісту позовної заяви, документів, які додаються до неї, недотримання яких має негативні наслідки для позивача, зокрема, передбачені частинами першою, четвертою, п`ятою статті 174 Господарського процесуального кодексу України, як то залишення позовної заяви без руху або її повернення.

Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені статтею 162 Господарського процесуального кодексу України. Частиною другою цієї статті встановлено, що позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За приписами частини першої статті 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно частини першої статті 172 Господарського процесуального кодексу України, позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

В силу дії частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Тлумачення положень статті 174 Господарського процесуального кодексу України дозволяє зробити висновок про те, що позовна заява приймається до розгляду у випадку виконання скаржником вимог статті 162 164 172 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, подання позовної заяви в письмовій формі та надіслання учасникам справи копії позовної заяви та доданих до неї документів листом з описом вкладення або в електронній формі.

За приписами частин першої, четвертої, п`ятої статті 6 Господарського процесуального кодексу України у господарських судах функціонує ЄСІТС, яка відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування окремих підсистем (модулів).

Згідно із частиною сьомою, абзацами першим та другим частини восьмої статті 6 Господарського процесуального кодексу України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Реєстрація в ЄСІТС не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі. Особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в ЄСІТС, можуть подати процесуальні, інші документи, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою ЄСІТС, з використанням власного електронного підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", якщо інше не передбачено цим Кодексом.

За частинами п`ятою-сьомою статті 42 Господарського процесуального кодексу України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням ЄСІТС, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням ЄСІТС в порядку, визначеному Положенням про ЄСІТС та/ або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи надсилати копії документів іншим учасникам справи, такі документи можуть направлятися вказаним особам з використанням ЄСІТС в електронній формі, крім випадків, коли інший учасник не має офіційної електронної адреси.

Пунктом 29 розділу III "Електронний суд" Положення від 17 серпня 2021 року передбачено, що у разі подання до суду документів в електронній формі учасник зобов`язаний у випадках, визначених процесуальним законодавством, надати доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. У випадку, коли інший учасник справи відповідно до внесених ідентифікаційних даних про нього має зареєстрований Електронний кабінет, функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету.

За приписами пункту 37 розділу III "Електронний суд" Положення від 17 серпня 2021 року підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя.

Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства). Документи, які один з учасників справи надіслав до суду, іншого органу чи установи у системі правосуддя з використанням Електронного суду, в передбачених законодавством випадках автоматично надсилаються до Електронних кабінетів інших учасників справи чи їхніх повірених після реєстрації цих документів в АСДС або автоматизованих системах діловодства.

До Електронного кабінету користувачів надсилаються відомості, у тому числі про отримання та реєстрацію документів у справі, а також інші відомості, що призвели до зміни стану розгляду справи. Особам, які не мають зареєстрованих Електронних кабінетів, документи у передбачених цим пунктом випадках можуть надсилатися засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду.

Тлумачення частин першої, четвертої, п`ятої, сьомої, абзаців першого та другого частини восьмої статті 6, частин п`ятої-сьомої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 24, 29, 37 розділу III "Електронний суд" Положення від 17 серпня 2021 року приводить колегію суду до висновку, що альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є використання підсистеми "Електронний суд", яка забезпечує можливість користувачам створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя.

За умови реєстрації іншим учасником справи Електронного кабінету функціонал Електронного суду в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів. В іншому випадку засобами Електронного суду користувача інформують про відсутність в іншого учасника справи зареєстрованого Електронного кабінету, що не виключає можливість надіслання таких документів засобами підсистем ЄСІТС на адресу електронної пошти, вказану такими особами під час подання документів до суду (близький за змістом висновок відображено в постановах Верховного Суду 20 липня 2020 року в справі № 910/1386/20, від 12 серпня 2022 року № 910/19043/21).

Отже, звернення Позивача до Господарського суду Хмельницької області з позовною заявою в електронній формі через підсистему "Електронний суд" функціонал якої в автоматичному режимі надає суду та учаснику справи доказ надсилання до Електронних кабінетів інших учасників справи копій поданих до суду документів відповідає вимогам частини другої статті 162, пункту 1 частини першої статті 164, частині першій статті 172 Господарського процесуального кодексу України щодо подання позовної заяви в письмовій формі та надання доказів відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Колегією суду приймається до уваги те, що Позивачем долучено квитанцію № 8442667 про доставку до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС Відповідача документів згідно відповідного опису, яка є відповідним доказом виконання процесуального обов`язку Позивача визначеного частиною першою статті 172 Господарського процесуального кодексу України щодо надсилання копії позовної заяви і доданих до неї документів іншому учаснику справи.

При цьому, колегією суддів враховується, що в пункті 4 позовної заяви із застосуванням статті 81 Господарського процесуального кодексу України, покликаючись на те, що Позивач самостійно не може надати докази, останній просив суд витребувати їх у Відповідача, зважаючи на те, що усі наведені нижче документи перебувають у володінні Відповідача. При цьому Позивач вказав, що документи не одержував і не може отримати самостійно, і що такі документи, на переконання Позивача, підтвердять або спростують дотримання процедури, своєчасність позову, належність та достатність доказової бази, а також законність штрафів.

Дане апелянтом констатовано і в клопотанні, поданому після зменшення позовної заяви без руху, на що місцевим господарським судом не звернуто увагу, адже суд першої інстанції в оспорюваному судовому рішенні не навів жодного обгрунтування щодо доводів стосовно неможливості самостійно (Позивачем) подати такі докази, що призвело в кінцевому підсумку до необгрунтованого прийняття цієї ухвали.

Підсумовуючи усе описане вище, колегія суду зазначає, що Господарський суд Хмельницької області безпідставно залишив позовну заяву без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України з тих мотивів, що Позивачем не надано доказів надіслання копії позовної заяви і доданих до неї документів, зробив вказане без жодного обгрунтування такого висновку з урахуванням вказівок апелянта у позовній заяві та клопотанні про відсутність у нього таких доказів та потребу їх витребування саме у Відповідача (жодним чином не спростувавши таке твердження скаржника), допустивши по суті своїми діями формалізм.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" від 1 березня 2002 року).

Колегією суду при цьому звертається увага на те, що ЄСПЛ зробив висновок про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. При цьому, надмірний формалізм під час відмови у розгляді заяви скаржника, суттєво обмежує його право на звернення до суду, що є порушення пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 8 грудня 2016 року в справі "ТОВ "ФРІДА" проти України").

З огляду на усе вищевстановлене, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2026 по справі №924/942/26 скасуванню.

Згідно статті 280 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Поряд з тим апеляційний господарський суд констатує, що усе вищевказане в даній судовій постанові вказує на неправильне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Дане ж в силу дії пунктів 1, 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваної ухвали.

У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З огляду на все вищевказане суд апеляційної інстанції задоволює апеляційну скаргу Позивача, та скасовує ухвалу від 25 вересня 2026 року в даній справі, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню по справі і направляє справу для вирішення питання про відкриття провадження по даній справі до Господарського суду Хмельницької області.

Керуючись статтями 129, 270, 269-276, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Світанок-Агро" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2026 року по справі №924/942/26 - задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 25 вересня 2026 року по справі №924/942/26 - скасувати.

3. Справу № 924/942/26 направити до Господарського суду Хмельницької області для вирішення питання про відкриття провадження по справі.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню.

6. Справу № 924/942/26 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Філіпова Т.Л.