Постанова від 21 жовтня 2026 р. у справі №902/364/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року Справа № 902/364/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Василишин А.Р.

секретар судового засідання Єфімчук А.І.

за участю представників сторін:

позивача: Томкін О.Ю.

відповідача: Гула А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" на рішення господарського суду Вінницької області від 16.07.2026р. у справі №902/364/26, ухвалене суддею Матвійчуком В.В., повне рішення складено 27.07.2026р.

за позовом Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" (просп. Перемоги, буд. 20, кв. 34, м. Київ, 04116)

до відповідача Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (вул. Героїв Майдану, буд. 4, м. Липовець, Вінницький район, Вінницька область, 22500)

про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі

До Господарського суду Вінницької області через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" надійшла позовна заява № 1-02/350 від 23.02.2026 (вх.№398/26 від 23.03.2026) Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" вимогами до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі.

Зокрема, позовні вимоги стосуються:

- Договору оренди землі № 1 від 01.03.2013 щодо земельної ділянки площею 12,1599 га, кадастровий номер 0522285600:02:000:0259, розташованої за адресою: Вінницька область, Вінницький район, Липовецька міська рада (Липовецька територіальна громада), селище Липовець (на момент укладення договору: Вінницька область, Липовецький район, Росошанська сільська рада), з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації будівель і споруд промислових підприємств; право оренди зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису 1709028 від 18.07.2013;

- Договору оренди землі № 2 від 01.03.2013 щодо земельної ділянки площею 2,8648 га, кадастровий номер 0522285600:02:000:0127, з аналогічним місцем розташування та цільовим призначенням; право оренди зареєстровано за № 1708164 від 18.07.2013;

- Договору оренди землі № 3 від 01.03.2013 щодо земельної ділянки площею 0,2358 га, кадастровий номер 0522285600:02:000:0260, з відповідним цільовим призначенням; право оренди зареєстровано за № 1710677 від 18.07.2013;

- Договору оренди землі № 4 від 01.03.2013 щодо земельної ділянки площею 0,4648 га, кадастровий номер 0522285600:02:000:0261, з аналогічним цільовим призначенням; право оренди зареєстровано за № 1711722 від 18.07.2013.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.07.2026р. в позові Приватному акціонерному товариству "РАМБУРС" відмовлено. Судові витрати Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" у справі № 902/364/26 залишено за позивачем.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Вінницької області від 16.07.2026р Приватне акціонерне товариство "РАМБУРС" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПРАТ “РАМБУРС” у справі №902/364/26. Розглянути апеляційну скаргу ПРАТ “РАМБУРС” у справі №902/364/26 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Скасувати повністю рішення Господарського суду Вінницької області від 16 липня 2026р. у справі №902/364/26 та ухвалити нове рішення (постанову), яким повністю задовільнити позов (позовні вимоги) Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" ідентифікаційний код юридичної особи 22936378 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області ідентифікаційний код юридичної особи 04325957. Визнати укладеними між Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" та Липовецькою міською радою Додаткові угоди вказані в прохальній частині апеляційної скарги в редакції апелянта. Судові витрати покласти на відповідача Липовецьку міську раду Вінницького району Вінницької області ідентифікаційний код юридичної особи 04325957.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №902/364/26 у складі: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Бучинська Г.Б.., суддя Василишин А.Р..

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2026р. у справі №902/364/26. Витребувано у Господарського суду Вінницької області матеріали справи №902/364/26. Запропоновано Липовецькій міській раді Вінницького району Вінницької області надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 09.09.2026 р..

28.08.2026 матеріали справи №902/364/26 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "17" вересня 2026 р. об 11:00год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.

05.09.2026р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

07.09.2026 р. в системі "Електронний суд" була сформована заява представника Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Також 07.09.2026 у системі «Електронний суд» представником Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області сформовано відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просив апеляційну скаргу ПрАТ «РАМБУРС» (код ЄДРПОУ 22936378, зареєстрованого за адресою: проспект Перемоги, буд. 20, кв. 34, м. Київ, 04116) на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2026 у справі № 902/364/26 залишити без задоволення, а зазначене рішення про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі - без змін.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 задоволено заяви представника Приватного акціонерного товариства «РАМБУРС» та представника Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про участь у судовому засіданні у справі № 902/364/26 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.09.2026 р. оголошено перерву в судовому засіданні до "08" жовтня 2026 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2 (ВКЗ).

Відповідно до відомостей табелю КП "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Бучинська Г.Б. перебувала у відпустці в період з 28.09.2026 р. по 09.10.2026 р. включно.

Відтак, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Бучинської Г.Б. судове засідання у справі №902/364/26 "08" жовтня 2026 р. не відбулося.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.10.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "22" жовтня 2026 р. об 11:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №2 (ВКЗ).

У судове засідання 22.10.2026 прибув представник скаржника, який підтримав доводи апеляційної скарги та зазначив, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим наявні підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

1.Зміст рішення суду першої інстанції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі № 1, № 2, № 3 та № 4, оскільки відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка є спеціальною нормою та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.

2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.

В апеляційній скарзі Приватне акціонерне товариство «РАМБУРС» зазначає, що справу №902/364/26 Господарським судом Вінницької області розглянуто за відсутності позивача (його представника), якого, на думку скаржника, не було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 16 липня 2026 року.

Також скаржник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було отримано ним через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27 липня 2026 року о 16 год 12 хв.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ПрАТ «РАМБУРС» вважає його таким, що підлягає скасуванню, оскільки, на переконання скаржника, суд першої інстанції не з`ясував усіх обставин, що мають значення для справи, визнав установленими недоведені обставини, які мають значення для її вирішення, дійшов висновків, що не відповідають установленим обставинам справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.

Зокрема, скаржник стверджує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про набрання чинності договорами оренди землі №1, 2, 3, 4 з 01 березня 2013 року та припинення їх дії 01 березня 2023 року. На думку апелянта, з урахуванням законодавства, чинного на момент укладення договорів, право оренди земельних ділянок виникло з моменту державної реєстрації, оскільки початок перебігу строку дії договорів сторони пов`язали з їх підписанням та державною реєстрацією. При цьому скаржник зазначає, що договори не містять інших положень щодо початку або закінчення строку їх дії, а тому останнім днем дії договорів оренди є 18 липня 2023 року.

Крім того, ПрАТ «РАМБУРС» не погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення переважного права орендаря на укладення договорів оренди землі на новий строк у зв`язку зі змістом листа від 17 січня 2023 року №1-02/12, у якому товариство просило поновити договори оренди зі встановленням орендної плати в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Також, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зробив висновок про припинення переважного права Орендаря на укладення Договорів оренди землі на новий строк через те, що ПРАТ “РАМБУРС” у своєму листі до Позивача № 1-02/12 від 17.01.2023 вказав, що просить поновити Договори оренди землі із встановленням розміру орендної плати у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки Земельних ділянок. Очевидно, що у вказаному листі є описка і відсоток мав бути вказаний 3,5. Ця обставина підтверджена іншими доказами у справі: у Договорах оренди землі вказано “3,5%”; у повторному листі ПРАТ “РАМБУРС” до Позивача від 03.03.2023 за № 1-02/32 зазначене прохання про поновлення Договорів оренди землі на тих умовах, на яких вони були укладені; у податкових деклараціях ПРАТ “РАМБУРС” з плати за землю за 2023-2026 роки, де зазначено, що розмір орендної плати - 3,5% від нормативної грошової оцінки Земельних ділянок.

Однак, суд першої інстанції вказану описку безпідставно розцінив як бажання Орендаря укласти нові договори оренди на нових умовах, однак це не відповідає встановленим обставинам справи - ПРАТ “РАМБУРС” мав намір поновити Договори оренди землі на умовах, на яких вони були укладені у 2013 році. Системний аналіз документів справи призводить саме до такого єдиного висновку. Отже, висновок Суду першої інстанції про припинення переважного права Орендаря на укладення Договорів оренди землі на новий строк не відповідає встановленим обставинам справи.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, оскільки не врахував положень частин шостої, восьмої та дев`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», які, на його переконання, підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Зокрема, скаржник посилається на те, що відповідно до частини шостої статті 33 зазначеного Закону в разі продовження орендарем користування земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди та за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору письмового заперечення орендодавця щодо його поновлення договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах. При цьому частинами восьмою та дев`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено обов`язковість укладення сторонами додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також можливість судового оскарження відмови чи зволікання з її укладенням.

На думку апелянта, ПрАТ «РАМБУРС» дотрималося встановленої законом процедури повідомлення орендодавця про намір скористатися переважним правом на поновлення договорів оренди землі, оскільки вперше звернулося до Липовецької міської ради 17 січня 2023 року, за 176 днів до закінчення строку дії договорів, а повторно 03 березня 2023 року, за 137 днів до закінчення строку їх дії, долучивши проєкти додаткових угод. Відтак скаржник вважає, що належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення орендодавця про намір поновити договори оренди землі.

Крім того, апелянт наголошує, що після закінчення строку дії договорів продовжує користуватися земельними ділянками та належним чином виконувати свої зобов`язання за договорами оренди. Водночас Липовецька міська рада, за твердженням скаржника, не надала своєчасної письмової відповіді на звернення від 17 січня та 03 березня 2023 року, не повідомила про відмову в поновленні договорів і до цього часу не надала відповіді щодо їх поновлення.

Також ПрАТ «РАМБУРС» посилається на запровадження воєнного стану у зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України та лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, яким військову агресію визнано форс-мажорною обставиною. На переконання скаржника, навіть у разі звернення орендаря менш ніж за 30 днів до закінчення строку дії договорів ця обставина сама собою не могла б бути підставою для висновку про втрату ним переважного права на поновлення договорів оренди землі, оскільки господарська діяльність здійснювалася в умовах воєнного стану та дії обставин непереборної сили.

З огляду на наведене апелянт вважає, що в разі відмови орендодавця від укладення додаткової угоди або ухилення від її укладення належним способом захисту порушеного права є визнання такої додаткової угоди укладеною із викладенням її змісту. Саме з такою позовною вимогою ПрАТ «РАМБУРС» звернулося до суду в межах цієї справи.

У підсумку скаржник стверджує, що виконав усі необхідні дії для поновлення договорів оренди землі, тоді як Липовецька міська рада ухилилася від належного розгляду його звернень та добросовісного врегулювання питання щодо поновлення договорів. У зв`язку із цим апелянт вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, які не підлягали застосуванню, та не застосував положення законодавства і правові висновки Верховного Суду, які, на його думку, регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Також апелянт зазначає, що позивач дотримався вимог законодавства щодо поновлення договорів оренди землі, тоді як відповідач не виконав обов`язку добросовісно провести переговори щодо поновлення договорів та безпідставно зволікав із вирішенням цього питання.

Окремо ПрАТ «РАМБУРС» посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час проведення судового засідання 09 червня 2026 року.

На підставі викладеного ПрАТ «РАМБУРС» просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Липовецька міська рада у відзиві зазначає, що наведені скаржником аргументи не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи й вимогам чинного законодавства.

Зокрема, міська рада зазначає, що 17 січня 2023 року ПрАТ «РАМБУРС» звернулося до неї як правонаступника Росошанської сільської ради з проханням поновити договори оренди землі № 1, 2, 3, 4, укладені 01 березня 2013 року, щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості товариства. При цьому в листі товариство просило встановити орендну плату в розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, тоді як відповідно до умов чинних на той час договорів розмір орендної плати становив 3,5 %. Крім того, до зазначеного звернення не було додано проєктів додаткових угод про поновлення договорів оренди землі.

За твердженням міської ради, 03 березня 2023 року ПрАТ «РАМБУРС» повторно звернулося з клопотанням про поновлення договорів оренди землі, до якого долучило проєкти договорів про внесення змін до договорів оренди. Водночас відповідач вважає, що відповідні документи були подані з пропуском установленого строку та не відповідали вимогам законодавства, зокрема положенням Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», відповідно до яких поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності цим Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Міська рада наголошує, що листом від 17 січня 2023 року товариство фактично запропонувало змінити істотну умову договорів оренди землі, а саме зменшити розмір орендної плати з 3,5 % до 3 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок. При цьому доказів досягнення сторонами домовленості щодо зміни цієї умови позивачем не надано. Відповідач посилається на частину четверту статті 33 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої в разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.

Крім того, Липовецька міська рада зазначає, що питання поновлення договорів оренди землі розглядалося на засіданнях постійної комісії міської ради з питань земельних відносин. Зокрема, під час засідання 16 лютого 2023 року за участю представника ПрАТ «РАМБУРС» було запропоновано встановити орендну плату в розмірі 5 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Представник товариства із запропонованим розміром орендної плати не погодився, унаслідок чого сторони не досягли згоди щодо цієї умови договорів, а відповідний проєкт рішення було знято з порядку денного сесії міської ради.

Надалі, за твердженням відповідача, під час засідання постійної комісії 18 квітня 2023 року представник ПрАТ «РАМБУРС» просив установити орендну плату в розмірі 3,5 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Попри рекомендацію комісії винести питання поновлення договорів на розгляд сесії, відповідний проєкт рішення було знято з порядку денного через відсутність згоди сторін щодо запропонованого міською радою розміру орендної плати - 5 % нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

За таких обставин міська рада вважає, що сторони не досягли згоди щодо істотної умови договорів оренди землі - розміру орендної плати, а тому переважне право ПрАТ «РАМБУРС» на укладення договорів оренди землі на новий строк припинилося.

Також відповідач зазначає, що листом від 18 грудня 2023 року № 76/03-03 повідомив товариство про необхідність укладення договорів оренди земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані належні йому об`єкти нерухомості. Оскільки, за твердженням міської ради, товариство не відреагувало належним чином на це звернення, виник спір щодо стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками, який розглядається Господарським судом Вінницької області у справі № 902/911/25.

З огляду на викладене Липовецька міська рада вважає договори оренди землі № 1, 2, 3, 4 припиненими, а себе власником відповідних земельних ділянок комунальної власності, на яких розташовані об`єкти нерухомості ПрАТ «РАМБУРС». Відповідач наполягає, що підстав для задоволення позовних вимог немає, а рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

01.03.2023 між Росошанською сільською радою (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" (Орендар) укладено Договір оренди землі № 1 (далі за текстом - Договір оренди № 1)

Відповідно до пункту 1 Договору оренди № 1 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Росошанської сільської ради, селище Липовець.

Згідно із пунктом 2 Договору оренди № 1 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 12,1599 га, у тому числі: під будовами та спорудами - 3,0725 га, під площадками і дворами - 5,0519 га, під зеленими насадженнями - 1,841 га, інші - 3,8514 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: майновий комплекс, що належить Орендареві (пункт 3 Договору оренди № 1).

Пунктом 8 Договору оренди № 1 визначено, що Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди № 1 орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі (розмір орендної плати: грошової, з розрахунку 173 558,30 грн в рік, що становить 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно із пунктом 43 Договору оренди № 1 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 6429177, дата формування 18.07.2013) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522285600:02:000:0259 площею 12,1599 га зареєстровано за Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" 18.07.2013.

01 березня 2013 року між Росошанською сільською радою (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" (Орендар) укладено Договір оренди землі № 2 (далі за текстом – Договір оренди № 2).

Відповідно до пункту 1 Договору оренди №2 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Росошанської сільської ради, селище Липовець.

Згідно із пунктом 2 Договору оренди №2 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,8648 га, у тому числі капітальна забудова - 0,2863 га, споруди - 0,3022 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: майновий комплекс, що належить Орендареві (пункт 3 Договору оренди № 2).

У пункті 8 Договору оренди № 2 сторони визначили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди № 2 орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі (розмір орендної плати: грошової, з розрахунку 40 889,2 грн в рік, що становить 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, щомісячно 3 407 грн.

Цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 43 Договору оренди № 2).

Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 6423637, дата формування 18.07.2013) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522285600:02:000:0127 площею 2,8648 га зареєстровано за Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" 18.07.2013.

01 березня 2013 року між Росошанською сільською радою (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" (Орендар) укладено Договір оренди землі № 3 (далі за текстом - Договір оренди № 3).

Відповідно до пункту 1 Договору оренди № 3 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Росошанської сільської ради, селище Липовець.

Згідно із пунктом 2 Договору оренди № 3 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,2358 га, у тому числі під будовою - 0,1013 га, під площадками і проїздами - 0,1345 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: майновий комплекс, що належить Орендареві (пункт 3 Договору оренди №3).

У пункті 8 Договору оренди № 3 сторони визначили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди №3 орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі (розмір орендної плати: грошової, з розрахунку 3 365,6 грн в рік, що становить 3,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно із пунктом 43 Договору оренди №3 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 6433291, дата формування 18.07.2013) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522285600:02:000:0260 площею 0,2358 га зареєстровано за Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" 18.07.2013.

01 березня 2013 року між Росошанською сільською радою (Орендодавець) та Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" (Орендар) укладено Договір оренди землі № 4 (далі за текстом – Договір оренди № 4).

Відповідно до пункту 1 Договору оренди № 4 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Росошанської сільської ради, селище Липовець.

Згідно із пунктом 2 Договору оренди № 4 в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4648 га, у тому числі під будовами і спорудами – 0,1151 га, проїзди, площадки - 0,3497 га.

На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: майновий комплекс, що належить Орендареві (пункт 3 Договору оренди № 4).

У пункті 8 Договору оренди № 4 сторони визначили, що договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору Орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Відповідно до пункту 9 Договору оренди № 4 орендна плата вноситься Орендарем у формі та розмірі (розмір орендної плати: грошової, з розрахунку 6 634,2 гривень в рік, що становить 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно із пунктом 43 Договору оренди № 4 цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (індексний номер 6436910, дата формування 18.07.2013) право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0522285600:02:000:0261 площею 0,4648 га зареєстровано за Приватним акціонерним товариством "РАМБУРС" 18.07.2013 о 15:46:35. Земельна ділянка розташована за адресою: Вінницька область, Липовецький район, селище Липовець, вул.Привокзальна, земельна ділянка 18, цільове призначення – для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

24 січня 2023 року позивач звернувся до відповідача із листом № 1-02/12 від 17.01.2023, в якому, посилаючись на положення статті 33 Закону України "Про оренду землі", повідомив про намір укласти Договори оренди земельних ділянок на новий строк (поновити Договори оренди) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0522285600:02:000:0259 площею 12,1599 га, 0522285600:02:000:0260 площею 0,2358 га, 0522285600:02:000:0127 площею 2,8648 га та 0522285600:02:000:0261 площею 0,4648 га.

У зазначеному листі позивач також вказав, що відповідно до умов чинних Договорів оренди розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у зв`язку з чим просив зберегти вказаний розмір орендної плати при поновленні Договорів оренди земельних ділянок на новий десятирічний строк.

16.02.2023 відбулося засідання постійної комісії Липовецької міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, до порядку денного якого було включено питання "Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Під час розгляду зазначеного питання начальник відділу земельних ресурсів виконавчого комітету міської ради запропонувала встановити орендну плату у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, що станом на 2023 рік становила 1 507 578,01 грн на рік, із подальшим урахуванням щорічної індексації та зміни відсоткового розміру орендної плати. При цьому було зазначено, що у поданій до міської ради заяві ПрАТ "РАМБУРС" просило поновити Договори оренди із збереженням розміру орендної плати на рівні 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

У свою чергу директор елеваторного департаменту ПрАТ "РАМБУРС", який був присутній на засіданні комісії, заперечив проти запропонованого розміру орендної плати, зазначивши, що такий її розмір є надмірним та економічно необґрунтованим для підприємства. Крім того, ним було висловлено сумніви щодо порядку визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок та принципу розрахунку орендної плати.

За результатами розгляду зазначеного питання постійна комісія вирішила зняти питання "Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" з порядку денного 47-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання та розглянути його на наступному пленарному засіданні міської ради.

23.02.2023 під час проведення чергової 47-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання міський голова повідомив депутатів, що за результатами попереднього розгляду питань на засіданні постійних комісій надійшла пропозиція виключити з порядку денного питання № 63 "Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості" у зв`язку з необхідністю його додаткового вивчення.

Одночасно міським головою було запропоновано включити до порядку денного сесії питання "Про внесення змін до рішення 26-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання від 23.12.2021 № 660 "Про затвердження Програми благоустрою населених пунктів Липовецької територіальної громади на 2022-2024 роки" (зі змінами)", а питання № 63 виключити з порядку денного.

За результатами голосування депутати Липовецької міської ради одноголосно підтримали пропозицію щодо внесення зазначених змін до порядку денного 47-ї сесії, у зв`язку з чим питання про поновлення договорів оренди землі з ПрАТ "РАМБУРС" було виключено з порядку денного пленарного засідання.

У подальшому, листом № 1-02/32 від 03.03.2023 Приватне акціонерне товариство "РАМБУРС" повторно звернулося до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області, зазначивши, що 24.01.2023 ним було направлено лист-повідомлення № 1-02/12 від 17.01.2023 про намір укласти на новий строк тривалістю 10 (десять) років Договори оренди земельних ділянок, розташованих за адресами:

Вінницька область, Вінницький район, селище Липовець, вул. Привокзальна, 62, кадастровий номер 0522285600:02:000:0259;

Вінницька область, Вінницький район, селище Липовець, вул. Привокзальна, 62, кадастровий номер 0522285600:02:000:0260;

Вінницька область, Вінницький район, селище Липовець, вул. Лесі Українки, 5, кадастровий номер 0522285600:02:000:0127;

Вінницька область, Вінницький район, селище Липовець, вул. Привокзальна, 12, кадастровий номер 0522285600:02:000:0261.

У зазначеному листі ПрАТ "РАМБУРС" також повідомило, що на виконання вимог статті 33 Закону України "Про оренду землі" до листа-повідомлення № 1-02/12 від 17.01.2023 додаються проєкти Договорів про внесення змін до Договорів оренди землі №№ 1, 2, 3, 4 від 01.03.2013 щодо їх поновлення (укладення на новий строк), укладених між ПрАТ "РАМБУРС" як орендарем та Липовецькою міською радою як орендодавцем.

Постійною комісією Липовецької міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою за результатами розгляду порушеного питання надано висновок від 18.04.2023, відповідно до якого вирішено внести на розгляд чергової 50-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання проєкт рішення "Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".

20.04.2023 під час проведення чергової 50-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання міський голова повідомив про необхідність внесення змін до порядку денного та запропонував виключити з нього питання № 35 "Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості".

Як підставу для виключення зазначеного питання з порядку денного міський голова зазначив неможливість поновлення Договорів оренди на запропонованих позивачем умовах зі ставкою орендної плати 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також те, що постійною комісією міської ради ПрАТ "РАМБУРС" було рекомендовано здійснити поділ земельної ділянки.

За результатами голосування депутати Липовецької міської ради підтримали зазначену пропозицію, у зв`язку з чим рішення про виключення питання № 35 з порядку денного 50-ї сесії міської ради було прийнято.

Листом № 76/03-03 від 18.12.2023 Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області повідомила ПрАТ "РАМБУРС" про результати розгляду звернення № 1-02/32 від 03.03.2023 щодо поновлення договорів оренди землі.

У зазначеному листі відповідач повідомив, що на підставі клопотання позивача було підготовлено проєкт рішення "Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості", який було передано на розгляд постійної комісії міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

За результатами розгляду зазначеного проєкту рішення постійною комісією було запропоновано додатково вивчити порушене питання у зв`язку із зверненням ПрАТ "РАМБУРС" щодо поділу земельних ділянок площею 12,1599 га (кадастровий номер 0522285600:02:000:0259) та площею 2,8648 га (кадастровий номер 0522285600:02:000:0127) з метою зменшення площі орендованих земельних ділянок і, відповідно, розміру орендної плати.

Після додаткового вивчення питання Липовецька міська рада дійшла висновку, що поділ зазначених земельних ділянок є недоцільним, оскільки на них розташовані об`єкти нерухомого майна, що перебувають у власності ПрАТ "РАМБУРС".

У зв`язку з цим відповідач запропонував позивачу укласти Договори оренди щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0522285600:02:000:0259 площею 12,1599 га, 0522285600:02:000:0260 площею 0,2358 га, 0522285600:02:000:0127 площею 2,8648 га та 0522285600:02:000:0261 площею 0,4648 га відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, у листі № 76/03-03 від 18.12.2023 відповідач застеріг, що у разі використання позивачем земельних ділянок без належним чином оформлених правовстановлюючих документів міською радою будуть вжиті заходи, передбачені Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 №284, у зв`язку з недоотриманням доходів місцевим бюджетом.

З огляду на викладене позивач вважає, що відповідач, всупереч вимогам частини четвертої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення спірних Договорів оренди землі), не вчинив у визначений законом строк дій щодо розгляду його звернення, узгодження істотних умов Договорів та прийняття рішення про їх поновлення або про відмову в поновленні, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

4.Правові норми, які застосовуються апеляційним судом до спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частин першої та другої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частиною першою статті 640 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Вказані обставини мають певний часовий проміжок дії, який має початок та закінчення.

У частині першій статті 251 Цивільного кодексу України строк визначено як певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк може бути визначено актами цивільного законодавства, правочином чи рішенням суду (частина третя статті 251 Цивільного кодексу України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені у статті 203 Цивільного кодексу України.

Згідно із частиною третьою статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

У частині першій статті 627 Цивільного кодексу України деталізовано принцип свободи договору. Зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Статтею 2 Закону України "Про оренду землі" визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною першою статті 4, частиною першою статті 5 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

16.01.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16.07.2020), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту:

"Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення".

Згідно із статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.1997 № 1-зп/1997 зазначив про те, що стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

За змістом статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України та ст. 1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону про оренду землі, яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 1261 Земельного кодексу України.

Згідно із частиною другою статті 1261 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини 1 статті 1261 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Колегією суддів установлено, що 01 березня 2013 року між Росошанською сільською радою та Приватним акціонерним товариством «РАМБУРС» укладено договори оренди землі № 1, № 2, № 3 та № 4, відповідно до умов яких земельні ділянки передано в оренду строком на 10 років.

Згідно з пунктом 43 зазначених договорів оренди землі вони набирають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації.

Колегія суддів зазначає, що з 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України № 1878-VI, якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 Цивільного кодексу України виключено посилання на державну реєстрацію правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV виключено статті 18 та 20, які передбачали обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Отже, у зв`язку зі змінами в законодавстві з 01 січня 2013 року державна реєстрація договору оренди землі не передбачена. Натомість законом установлено необхідність державної реєстрації права оренди землі, зокрема на підставі укладеного в установленому законом порядку договору оренди землі (частина п`ята статті 6 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV, пункт 2 частини першої статті 4 та пункт 1 частини першої статті 19 Закону України № 1952-IV у редакціях, чинних на час підписання договорів).

Таким чином, колегія суддів наголошує на необхідності розмежування моменту укладення договору оренди землі, яким для договорів, укладених починаючи з 01 січня 2013 року, є момент досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов та підписання договору, і моменту виникнення на підставі такого правочину речового права оренди, який пов`язаний із державною реєстрацією цього права.

Якщо момент укладення договору оренди землі, з якого між його сторонами виникають зобов`язальні правовідносини, та момент державної реєстрації права оренди землі, з якого в орендаря виникає відповідне речове право, не збігаються в часі, то в період між укладенням договору та набуттям орендарем речового права на земельну ділянку такий договір залишається чинним. Водночас сторони вправі захищати порушені договірні права зобов`язально-правовими способами захисту.

Зокрема, за наявності відповідних підстав орендар може вимагати зобов`язання орендодавця передати земельну ділянку в натурі або відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків. Орендодавець, своєю чергою, має право вимагати від орендаря сплати орендної плати.

Після державної реєстрації права оренди землі орендар набуває можливості захищати це речове право від порушень з боку третіх осіб за допомогою речово-правових способів захисту, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про усунення перешкод у користуванні орендованою земельною ділянкою.

Наведений правовий висновок узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 15 жовтня 2025 року у справі № 907/882/22.

Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, про те, що з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України "Про оренду землі". З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою.

У цій постанові Велика Палата Верховного Суду також підтримала висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13 червня 2016 року у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, однак відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що виходячи з положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації.

Водночас Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01 січня 2013 року, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України "Про оренду землі" вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.

Подібні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.03.2024 у справі № 902/1207/22. Також у цій постанові Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки, викладені в постанові Верховного Суду України від 13.06.2016 у справі № 6-643цс16, у частині того, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, однак відступила від висновків, викладених у вказаній постанові Верховного Суду України, у частині того, що, виходячи з положень статті 638 Цивільного кодексу України, статей 125, 126 Земельного кодексу України, договір оренди землі набуває чинності з дня проведення його державної реєстрації. Вказані висновки стосуються чинності договору оренди землі, укладеного після 01.01.2013, тобто після зміни законодавчого регулювання, а саме виключення із Закону України "Про оренду землі" № 161-XIV вимог про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність реєстрації права оренди, а також виключення з тексту цього Закону посилання на укладеність такого правочину з дня його державної реєстрації.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів зазначає, що 01 березня 2013 року між Росошанською сільською радою та Приватним акціонерним товариством «РАМБУРС» було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договорів оренди землі № 1, № 2, № 3 та № 4, що підтверджується підписанням сторонами відповідних договорів.

Отже, саме з моменту підписання зазначених договорів між сторонами виникли договірні (зобов`язальні) правовідносини щодо оренди земельних ділянок незалежно від моменту державної реєстрації речового права оренди.

Разом із тим колегія суддів ураховує, що під час розгляду справи №902/911/25 судами першої та апеляційної інстанцій уже надавалася оцінка правовідносинам, які виникли на підставі договорів оренди землі № 1-4, укладених між Росошанською сільською радою та Приватним акціонерним товариством «РАМБУРС».

Так, рішенням Господарського суду Вінницької області від 11 березня 2026 року та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2026 року встановлено, що зазначені договори оренди землі набрали чинності 01 березня 2013 року та, з огляду на визначений ними десятирічний строк оренди, припинили свою дію 01 березня 2023 року.

При цьому суд апеляційної інстанції у зазначеній постанові зауважив, що доводи Приватного акціонерного товариства «РАМБУРС», викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до ототожнення моменту виникнення речового права оренди земельної ділянки з моментом початку перебігу строку дії договорів оренди. Водночас такий підхід не узгоджується ані з положеннями чинного законодавства, ані зі змістом укладених між сторонами договорів оренди землі.

Щодо врахування обставин, установлених судовими рішеннями в іншій справі, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються під час розгляду іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 по справі № 910/9823/17.

Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018 Великої палати Верховного Суду по справі № 917/1345/17.

Отже, з огляду на обставини, встановлені у справі № 902/911/25, а також установлені у цій справі обставини щодо моменту набрання чинності договорами оренди землі №1-4 та строку їх дії, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що останнім днем дії зазначених договорів є 18 липня 2023 року, оскільки такі доводи не узгоджуються з умовами укладених договорів оренди землі та висновками судів щодо початку перебігу строку їх дії.

Також колегія суддів наголошує на тому, що Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Водночас відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею земельної ділянки в користування та володіння, детально врегульовані Законом України «Про оренду землі», яким, зокрема, визначено особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права й обов`язки сторін, а також порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами зумовило зміну процедуру поновлення договорів оренди землі. Так, стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає процедуру поновлення договору, за якої за наявності визначених законом умов договір вважається поновленим без укладення сторонами окремого правочину щодо його поновлення, якщо жодна зі сторін не заявила до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про виключення відомостей про поновлення договору.

Разом із тим умова про поновлення договору оренди землі відповідно до статті 126-1 Земельного кодексу України за загальним правилом не може передбачатися в договорах оренди земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою цієї статті. Отже, застосування передбаченого зазначеною нормою механізму поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності обмежене встановленими законом винятками.

З огляду на це колегія суддів зазначає, що поняття «поновлення договору оренди», використане в абзаці четвертому розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі», необхідно розглядати в контексті положень статті 126-1 Земельного кодексу України. За цим механізмом можливість поновлення договору пов`язана, зокрема, з наявністю в ньому відповідної умови, а договір поновлюється на той самий строк і на тих самих умовах.

Натомість процедура укладення договору оренди землі на новий строк у порядку реалізації переважного права орендаря, передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX, ґрунтується на переважному праві добросовісного орендаря на укладення договору на новий строк. Застосування цього механізму передбачає погодження сторонами умов договору на новий строк, у тому числі можливість зміни його істотних умов.

Отже, поняття «поновлення договору оренди», вжите в абзаці четвертому розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» у зв`язку із запровадженням механізму, передбаченого статтею 126-1 Земельного кодексу України, та процедура укладення договору оренди землі на новий строк у порядку реалізації переважного права орендаря, передбачена попередньою редакцією статті 33 Закону України «Про оренду землі», мають різний правовий зміст і не є тотожними.

Відтак до правовідносин, пов`язаних з укладенням договору оренди землі на новий строк у порядку реалізації переважного права орендаря, зокрема шляхом звернення до суду з відповідною вимогою, положення абзацу 4 розділу «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» не застосовуються.

У такому випадку, з урахуванням загальних правил дії нормативно-правових актів у часі та за відсутності спеціальних перехідних положень, які передбачають інше, застосуванню підлягає стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, з урахуванням юридично значущих обставин реалізації орендарем переважного права.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23 листопада 2023 року у справі №906/1314/21, у якій досліджувалося питання щодо застосування відповідної редакції Закону України «Про оренду землі».

Так, за частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проєкт договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 зазначено таке:

"Частини п`ята та шоста статті 33 Закону про оренду землі встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин:

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону про оренду землі, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону про оренду землі, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення".

Пункти 41 та 43 цієї ж постанови містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Тож статтею 33 Закону України "Про оренду землі" у відповідній редакції було визначено загальну єдину процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Таким чином, застосування ч. ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе у єдності та хронологічному взаємозв`язку.

Колегія суддів установила, що 24 січня 2023 року Приватне акціонерне товариство «РАМБУРС» звернулося до Липовецької міської ради з листом № 1-02/12 від 17 січня 2023 року, у якому, посилаючись на положення статті 33 Закону України «Про оренду землі», повідомило про намір укласти договори оренди землі № 1, № 2, № 3 та № 4 на новий строк (поновити договори оренди) щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0522285600:02:000:0259 площею 12,1599 га, 0522285600:02:000:0260 площею 0,2358 га, 0522285600:02:000:0127 площею 2,8648 га та 0522285600:02:000:0261 площею 0,4648 га.

У зазначеному листі ПрАТ «РАМБУРС» вказало, що відповідно до умов чинних договорів оренди розмір орендної плати становить 3 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, у зв`язку з чим просило зберегти такий розмір орендної плати під час поновлення договорів на новий десятирічний строк.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що до листа № 1-02/12 від 17 січня 2023 року позивач не додав проєктів додаткових угод до договорів оренди землі № 1, № 2, № 3 та № 4, як це передбачено статтею 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, на яку посилається позивач.

Крім того, умовами зазначених договорів оренди землі розмір орендної плати визначено на рівні 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Натомість у листі № 1-02/12 від 17 січня 2023 року ПрАТ «РАМБУРС» просило поновити договори оренди із застосуванням ставки орендної плати 3 %, тобто на умовах, відмінних від передбачених чинними договорами.

Колегія суддів також ураховує, що наведені обставини були встановлені судами під час розгляду справи № 902/911/25.

Відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» під час укладення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Як убачається з матеріалів справи, звернення ПрАТ «РАМБУРС», оформлене листом №1-02/12 від 17 січня 2023 року, розглянуто на засіданні постійної комісії Липовецької міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, яке відбулося 16 лютого 2023 року. У засіданні брав участь директор елеваторного департаменту ПрАТ «РАМБУРС» Анатолій Шунда.

Під час розгляду питання начальник відділу земельних ресурсів виконавчого комітету Липовецької міської ради Катерина Смішко доповіла щодо проєкту рішення про поновлення договорів оренди землі з ПрАТ «РАМБУРС» та запропонувала встановити орендну плату в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

Натомість представник ПрАТ «РАМБУРС» Анатолій Шунда не погодився із запропонованим розміром орендної плати, зазначивши, що підприємство не має можливості сплачувати орендну плату в такому розмірі, а її встановлення може призвести до припинення діяльності підприємства та втрати близько 80 робочих місць.

За результатами обговорення члени постійної комісії дійшли висновку про необхідність зняття з порядку денного 47-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання питання «Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності» та його повторного розгляду після додаткового опрацювання. Зазначене підтверджується витягом із протоколу засідання комісії.

У подальшому, під час проведення 23 лютого 2023 року чергової 47-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання, за пропозицією міського голови питання про поновлення договорів оренди землі з ПрАТ «РАМБУРС» було виключено з порядку денного для додаткового вивчення.

Як убачається з матеріалів справи, 03 березня 2023 року ПрАТ «РАМБУРС» повторно звернулося до Липовецької міської ради з листом № 1-02/32 від 03 березня 2023 року, у якому зазначило, що 24 січня 2023 року направило лист-повідомлення № 1-02/12 від 17 січня 2023 року щодо поновлення договорів оренди землі та укладення їх на новий строк тривалістю 10 років стосовно земельних ділянок з кадастровими номерами 0522285600:02:000:0259, 0522285600:02:000:0260, 0522285600:02:000:0127 та 0522285600:02:000:0261.

У цьому листі ПрАТ «РАМБУРС» повторно повідомило про намір поновити договори оренди зазначених земельних ділянок та, на виконання вимог статті 33 Закону України «Про оренду землі», надало підписані зі свого боку проєкти договорів про внесення змін до договорів оренди землі № 1, № 2, № 3 та № 4 щодо їх поновлення на новий строк.

Зазначене звернення розглянуто на засіданні постійної комісії Липовецької міської ради з питань земельних відносин, природокористування, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою, яке відбулося 18 квітня 2023 року. У засіданні також брав участь директор елеваторного департаменту ПрАТ «РАМБУРС» Анатолій Шунда, який просив зменшити запропонований міською радою розмір орендної плати з 5 % до 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Свою позицію він мотивував тим, що не вся площа земельних ділянок використовується за цільовим призначенням для розміщення об`єктів промисловості, що підтверджується витягом із протоколу засідання комісії.

За результатами розгляду цього питання постійна комісія рекомендувала внести проєкт рішення «Про поновлення договорів оренди землі на новий строк з ПрАТ "РАМБУРС" на земельні ділянки комунальної власності» на розгляд чергової 50-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання.

Однак під час проведення 20 квітня 2023 року чергової 50-ї сесії Липовецької міської ради VIII скликання проєкт зазначеного рішення було знято з порядку денного. Згідно з витягом із протоколу пленарного засідання, підставами для цього стали незгода ПрАТ «РАМБУРС» із запропонованим міською радою розміром орендної плати в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також необхідність поділу окремих земельних ділянок. Наведене підтверджується витягом із протоколу № 50 засідання Липовецької міської ради від 20 квітня 2023 року.

Зазначені обставини також установлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29 червня 2026 року у справі № 902/911/25.

Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку, що ПрАТ «РАМБУРС» було обізнане про відсутність згоди Липовецької міської ради на поновлення договорів оренди землі на запропонованих товариством умовах. Зокрема, між сторонами не було досягнуто домовленості щодо істотної умови договорів - розміру орендної плати, оскільки позивач наполягав на її встановленні в розмірі 3,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок, тоді як міська рада пропонувала встановити ставку 5 %.

Відтак, саме недосягнення сторонами згоди щодо істотної умови договорів оренди землі, розміру орендної плати, стало підставою для зняття відповідних проєктів рішень про поновлення договорів оренди спочатку з порядку денного 47-ї, а згодом і 50-ї сесій Липовецької міської ради VIII скликання.

За таких обставин колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що Липовецька міська рада не розглядала його звернення, не вчиняла дій, спрямованих на узгодження істотних умов договорів оренди землі, та не повідомляла про результати їх розгляду, оскільки наведені доводи спростовуються встановленими обставинами розгляду відповідних питань на засіданнях постійної комісії та сесіях міської ради, у яких брав участь представник позивача.

Відтак колегія суддів не вбачає підстав для висновку про порушення Липовецькою міською радою вимог частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, оскільки відповідач розглянув звернення позивача та вжив заходів, спрямованих на узгодження істотних умов договорів оренди землі для їх поновлення. Водночас поновлення договорів не відбулося у зв`язку з недосягненням сторонами згоди щодо таких умов, зокрема розміру орендної плати.

Крім того, колегія суддів ураховує, що Приватне акціонерне товариство «РАМБУРС» звернулося з цим позовом лише після ухвалення Господарським судом Вінницької області рішення у справі № 902/911/25 про стягнення з товариства безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками за період із березня 2023 року по травень 2025 року.

При цьому з моменту отримання від Липовецької міської ради інформації про відсутність згоди на поновлення договорів оренди землі на запропонованих позивачем умовах до моменту звернення з цим позовом минуло понад три роки, протягом яких позивач не вчиняв дій, спрямованих на судовий захист свого переважного права на поновлення договорів оренди землі, на порушення якого він посилається.

Колегія суддів вважає, що зазначені обставини в їх сукупності не свідчать про послідовне та своєчасне здійснення позивачем дій, спрямованих на реалізацію та захист його переважного права на укладення договорів оренди землі на новий строк. Натомість така тривала бездіяльність позивача дає підстави для висновку, що до ухвалення рішення у справі № 902/911/25 він фактично не вживав заходів щодо судового захисту зазначеного права.

Згідно із частиною 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" без волевиявлення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у користування, неможливе укладення нового договору оренди землі на змінених умовах.

Колегія суддів зазначає, що суд не може підміняти інший орган державної влади чи орган місцевого самоврядування та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, віднесених законом до компетенції відповідного органу. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.07.2021 у справі № 915/2586/20, від 08.07.2021 у справі № 915/1889/19 та від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

При цьому колегія суддів наголошує, що орендар має право оскаржити рішення органу місцевого самоврядування про відмову в поновленні договору оренди землі. Водночас наслідком такого оскарження, навіть у разі визнання відповідного рішення незаконним, не може бути підміна судом волевиявлення власника земельної ділянки щодо погодження істотних умов договорів оренди, зокрема такої істотної умови, як розмір орендної плати.

Виходячи із системного аналізу положень частин 1– 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», у разі досягнення між орендарем та орендодавцем домовленості щодо істотних умов нового договору оренди землі, але подальшої відмови орендодавця від укладення такого договору або зволікання з його укладенням, орендар має право звернутися до суду з позовом про визнання договору оренди укладеним у редакції, що містить істотні умови, погоджені сторонами під час відповідної процедури.

Крім того, орендар може оскаржити рішення орендодавця про відмову в укладенні договору оренди землі, якщо таке рішення є незаконним, а істотні умови договору до цього були фактично погоджені сторонами. Так само орендар має право оскаржити незаконне рішення орендодавця про відмову в укладенні нового договору оренди землі в разі порушення його переважного права, якщо орендар запропонував умови, рівні з умовами, визначеними для переможця земельних торгів.

Водночас колегія суддів наголошує, що визнання судом незаконним рішення орендодавця про відмову в укладенні нового договору оренди землі саме по собі не свідчить про досягнення між орендарем та орендодавцем згоди щодо істотних умов такого договору. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 902/453/23.

Суд зазначає, що за змістом частини 4 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови, на яких договір може бути укладений, у будь-якому випадку узгоджуються сторонами. Якщо відсутня згода будь-якої сторони (в тому числі орендодавця) щодо істотних умов договору, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Норми про переважне право орендаря на поновлення договору спрямовані лише на забезпечення пріоритету його інтересів перед інтересами інших осіб. Будь-якого іншого змісту переважне право не має. Воно не може трансформуватися у право на спонукання орендодавця до укладення договору на новий строк за відсутності його згоди зі зміненими умовами. Водночас предмет регулювання статті 33 Закону України № 161-XIV не може бути звужений винятково до реалізації орендарем свого переважного права, оскільки за смислом цього закону юридичним фактом, у силу якого договір укладається на новий строк, є досягнення згоди між сторонами щодо усіх істотних умов договору оренди землі (див. пункти 8.25- 8.27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 143/591/20).

З урахуванням установлених у цій справі обставин колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позову про визнання укладеними додаткових угод до договорів оренди землі №№ 1, 2, 3 та 4, оскільки відповідно до частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка є спеціальною нормою та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, у разі недосягнення сторонами домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.

Також, колегія суддів критично оцінює довід апеляційної скарги про неналежне повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 16.07.2026, та вважає його необґрунтованим з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів справи, 03.07.2026 представник позивача адвокат Томкін О. Ю. звернувся до суду із заявою про участь у судовому засіданні, призначеному на 09.07.2026 об 11 год 30 хв, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 08.07.2026 суд першої інстанції задовольнив зазначену заяву та забезпечив можливість участі представника позивача в судовому засіданні в обраний спосіб.

Водночас у судове засідання 09.07.2026 представник позивача не з`явився та до відеоконференції не підключився. За результатами розгляду справи в цьому судовому засіданні суд першої інстанції заслухав представника відповідача, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та зазначив у протоколі судового засідання, що проголошення вступної та резолютивної частин рішення відбудеться 16.07.2026 о 12 год 40 хв.

При цьому, як убачається з відомостей автоматизованої системи діловодства суду, протокол судового засідання від 09.07.2026, у якому зафіксовано дату й час проголошення судового рішення, був отриманий позивачем та його представником 10.07.2026.

Отже, позивач та його представник 10.07.2026 були обізнані про дату й час проголошення вступної та резолютивної частин рішення у справі № 902/364/26. За таких обставин твердження скаржника про неналежне повідомлення його про судове засідання, призначене на 16.07.2026, спростовуються відомостями автоматизованої системи діловодства суду, відповідно до яких протокол судового засідання від 09.07.2026 був доставлений до електронних кабінетів позивача та його представника 10.07.2026.

Таким чином, наведені обставини не підтверджують доводів апеляційної скарги про необізнаність позивача та його представника щодо дати й часу проголошення судового рішення, а тому відповідні твердження скаржника колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Відтак, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно. Порушень норм матеріального та процесуального права не установлено.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Отже, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне, обґрунтоване та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.

Відтак, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.

Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.

Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "РАМБУРС" на рішення Господарського суду Вінницької області від 16.07.2026р. у справі №902/364/26 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №902/364/26 повернути Господарському суду Вінницької області.

Повний текст постанови складений "02" листопада 2026 р.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.