Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №911/1842/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2026 р. Справа №911/1842/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орнер Профі"

на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026

у справі №911/1842/26 (суддя Іванов А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ТБС-Буд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Орнер Профі"

про стягнення 147 623,34 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельна компанія "ТБС-Буд" (далі - ТОВ "ПБК "ТБС-Буд") звернулося до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орнер Профі" (далі - ТОВ "Орнер Профі") заборгованості у розмірі 147 623,34 грн, з яких: 126 078,36 грн - основний борг, 5 284,93 грн - три проценти річних, 16 260,05 грн - інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "ПБК "ТБС-Буд" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором будівельного субпідряду від 31.10.2023 №31/10/23, в частині оплати виконаних будівельних робіт, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 126 078,36 грн. Крім того, за порушення умов договору, позивач нарахував відповідачу 16 260,05 грн інфляційних втрат та 5 284,93 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України)

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Орнер Профі" на користь ТОВ "ПБК "ТБС-Буд" 126 078,36 грн заборгованості, 5 284,93 грн трьох процентів річних, 16 260,05 грн інфляційних втрат та 3 328,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи за договором підтверджена та становить 126 078,36 грн, у зв`язку з чим позовна вимога про стягнення основної заборгованості підлягає задоволенню. При цьому, місцевим господарським судом перевірено надані позивачем розрахунки сум трьох процентів річних, інфляційних втрат та встановлено їх правильність та арифметичну вірність, з огляду на що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Орнер Профі" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, недоведеністю обставин, які суд визнав встановленими, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повну обґрунтованість позовних вимог, оскільки місцевий господарський суд:

- не надав належної оцінки доводам відповідача щодо неналежної якості виконаних робіт;

- фактично ототожнив підписання акта з безумовним підтвердженням належної якості робіт;

- не встановив, чи могли зазначені відповідачем недоліки бути виявлені під час приймання;

- не надав належної оцінки умовам договору щодо перевірки якості та відповідності робіт;

- не дослідив належним чином положення цивільного законодавства щодо гарантій якості будівельних робіт;

- не надав достатнього мотивування щодо відхилення основного заперечення відповідача;

- зробив висновок про наявність заборгованості без повного встановлення всіх обставин, що мають значення для визначення обов`язку відповідача щодо оплати.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2026 апеляційну скаргу ТОВ "Орнер Профі" у справі №911/1842/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Ходаківська І.П., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Орнер Профі" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1842/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 18.09.2026.

23.09.2026 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/1842/26.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

16.09.2026, через систему "Електронний суд", ТОВ "ПБК "ТБС-Буд" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Орнер Профі" та залишити без змін рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26.

Так, позивач стверджує, що відповідач в апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції вдався до голослівної інформації, зазначаючи про нібито наявність недоліків. При цьому, відповідач не надав жодного документального доказу при розгляді справи судом першої інстанції, які б свідчили про наявність недоліків, та не вказав переліку таких недоліків. Натомість, документи, які долучені до позову свідчать, що відповідачем прийняті виконані позивачем роботи за договором без зауважень, з боку відповідача - відсутні зауваження щодо робіт, виконаних позивачем після укладення договору у листопаді-грудні 2024 року. Відповідач підписував акти виконаних робіт без зауважень. У відповідача відсутні жодні акти перевірок або експертні оцінки на підтвердження виявлених недоліків. Відповідач жодним чином не довів і не підтвердив твердження щодо неякісних робіт.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

31.10.2023 між ТОВ "Оренр Профі" (замовник) та ТОВ "ПБК "ТБС-Буд" (субпідрядник) укладено договір будівельного субпідряду №31/10/23.

Відповідно до пункту 1.1 договору субпідрядник, у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується на власний ризик своїми та залученими (у разі залучення субпідрядних організацій) силами і засобами, з використанням матеріалів субпідрядника, в установлені договором строки, виконати заходи з усунення аварій в закладах освіти, які виникли унаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією російської федерації проти України, шляхом проведення робіт з влаштування огорожі біля будівлі дошкільного відділення Гімназії №1 Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області за адресою: с. Озера, вул. Шевченка, 7Б, Бучанського району Київської області за кодом ДК 021:2015:45450000-6-. Інші завершальні будівельні роботи, а підрядник зобов`язується надати передбачені умовами договору вихідні дані (інформацію, матеріали, документи тощо) для виконання будівельних робіт, прийняти від субпідрядника закінчені роботи належної якості та оплатити їх.

Згідно з пунктом 1.2 договору договірна ціна визначається додатком №1 до даного договору.

Відповідно до договірної ціни №1 встановлено перелік будівельних робіт та матеріалів, які використовує субпідрядник, на суму 126 078,36 грн.

Пунктом 2.3 договору сторони погодили, що оплата робіт здійснюється підрядником шляхом перерахування на поточний рахунок субпідрядника платежу після підписання акта приймання виконаних робіт уповноваженими представниками обох сторін протягом 15 банківських днів. Не підписані підрядником акти приймання виконаних робіт до оплати не приймаються, крім випадку передбачених даним договором.

За умовами пунктів 3.1-3.3 договору, початок виконання робіт: 31.10.2023 або від дати укладання договору; закінчення виконаних робіт: 31.12.2023. Місце виконання робіт: с. Озера, вул. Шевченка, 7Б, Бучанського району Київської області.

У пункті 4.2.2 договору сторони погодили, що підрядник зобов`язаний прийняти роботи, належно виконані субпідрядником та підписати акт приймання-передачі, протягом 3-х робочих днів з моменту його отримання, і повернути один екземпляр субпідряднику або надати субпідряднику мотивовану письмову відмову від підписання акта з вказівкою на недоліки (дефекти), виявлені у виконаних роботах.

Згідно з пунктами 7.1, 7.3 договору факт виконання та вартість виконаних робіт підтверджується сторонами актами приймання виконаних робіт. Приймання-передача робіт за цим договором здійснюється за актом приймання-передачі виконаних робіт. Після завершення виконаних робіт субпідрядник передає підряднику два примірники акта приймання-передачі виконаних робіт. Підрядник протягом 3-х робочих днів, з моменту отримання акта приймання-передачі, перевіряє обсяги виконаних робіт. Їх якість та відповідність умовам договору та підписує акт приймання-передачі, після чого повертає один екземпляр акта субпідряднику або надає субпідряднику мотивовану письмову відмову від підписання акта з вказівкою на недоліки (дефекти), виявлені у виконаних роботах. Вказані недоліки (дефекти) підлягають усуненню субпідрядником за його рахунок протягом 3-ох календарних днів з моменту отримання письмової відмови підрядника. Акт приймання-передач при цьому підписується негайно після усунення відповідних недоліків (дефектів) субпідрядником.

На виконання умов договору позивачем в повному обсязі виконані роботи на об`єкті, що підтверджується підписаним між сторонами актом №1 за 31.12.2024 на суму 126 078,36 грн з ПДВ.

У той же час, відповідач виконані позивачем будівельні роботи не оплатив.

З метою досудового врегулювання спору, позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 08.05.2026 №3-0805 щодо сплати заборгованості за договором, яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Наведені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором будівельного підряду.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Згідно з частиною 1 статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За приписами статті 875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт (частина 1 статті 877 ЦК України).

Відповідно до статті 843 ЦК України, в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (частини 1-3 статті 844 ЦК України).

Згідно з частиною 4 статті 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Частиною 1 статті 846 ЦК України встановлено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 849 ЦК України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Відповідно до частини 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і, в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків, негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (частина 6 статті 853 ЦК України).

Статтею 882 ЦК України унормовано, що замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття.

Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. У прийнятті робіт мають брати участь представники органів державної влади та органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених законом або іншими нормативно-правовими актами.

Замовник, який попередньо прийняв окремі етапи робіт, несе ризик їх знищення або пошкодження не з вини підрядника, у тому числі й у випадках, коли договором будівельного підряду передбачено виконання робіт на ризик підрядника.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акта №1 від 31.12.2024 субпідрядник здав, а підрядник прийняв роботи на загальну суму 126 078,36 грн. Зазначений акт підписаний сторонами та скріплений їх печатками без зауважень.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи за спірним договором становить 126 078,36 грн.

Доказів, які б свідчили про відсутність такої заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що виконані роботи не відповідають умовам договору щодо якості їх виконання, а сам факт підписання акта виконаних робіт не позбавляє замовника посилатися на недоліки робіт, які були виявлені під час подальшої експлуатації об`єкта.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд, з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, від 21.06.2023 у справі №916/3027/21).

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.

Разом із тим, жодних доказів, які б підтверджували висловлені відповідачем твердження про те, що виконані позивачем роботи не відповідають вимогам договору щодо якості їх виконання матеріали справи не містять.

Доказів звернення ТОВ "Орнер Профі" до ТОВ "ПБК ТБС-Буд" з повідомленням про виявлення недоліків у виконаних роботах або будь-яких інших доказів наявності таких недоліків відповідач не подав.

З огляду на вищевикладене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд правомірно відхилив такі доводи відповідача як необґрунтовані та безпідставні.

З огляду на те, що відповідач не здійснив оплату вартості виконаних робіт та не довів факт неякісного виконання таких робіт, вимога позивача про стягнення з відповідача 126 078,36 грн основного боргу є документально підтверджена, законна та така, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 16 260,05 грн інфляційних втрат та 5 284,93 грн трьох процентів річних.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 до 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19.

Перевіривши розрахунки вищенаведених компенсаційних виплат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 16 260,05 грн інфляційних втрат та 5 284,93 грн трьох процентів річних.

З огляду на наведене, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи з фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Орнер Профі" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Орнер Профі".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Орнер Профі" на рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 21.08.2026 у справі №911/1842/26 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Орнер Профі".

4. Матеріали справи №911/1842/26 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко