Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №925/256/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. Справа№ 925/256/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Хрипуна О.О.

Сковородіної О.М.

розглянувши в порядку письмового провадження, без виклику сторін, апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 06.07.2026 (повний текст складено та підписано 08.07.2026)

у справі №925/256/26 (суддя Г.М. Скиба)

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-Сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод"

за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ремонтного вагонного депо ім.Т. Шевченка (ВЧДР-5)

про стягнення 190 163,26 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-Сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулоя до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод" із вимогами про стягнення 190 163,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором підряду про виконання ремонту запасних частин вантажних вагонів від 04.03.2024 №ОД/В-24-86д/НЮ в частині порушення строків, встановлених графіком надання запчастин у ремонт, у зв`язку з чим позивачем нараховано 190 163,26 грн пені.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.07.2026 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "УЗ Вагон-Сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 19 016,33 грн пені та 3 028,00 грн судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд виходив з того, що вимога позивача про стягнення пені з відповідача у розмірі облікової ставки НБУ від вартості робіт, що визначена п.4.2 Договору, за кожен день порушення, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Водночас, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України на 90% - до суми 19 016,33 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 06.07.2026 у справі №925/256/26 скасувати в частині незадоволених позовних вимог про стягнення пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено місцевим судом з неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник наголошує на тому, що судом першої інстанції неправильно застосовано положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, що призвело до безпідставного зменшення розміру пені на 90%. Апелянт посилається на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання щодо подачі в ремонт запасних частин, порушення має тривалий та системний характер, не повідомив про неможливість виконання зобов`язання, відсутні будь-які дії відповідача, спрямовані на належне виконання Договору. Апелянт наголошє на тому, суд першої інстанції не встановив жодної виняткової обставини, яка могла б бути підставою для істотного зменшення неустойки, зокрема не встановлено ані об`єктивних причин невиконання зобов`язання, ані дій відповідача, спрямованих на його належне виконання. За доводами скаржника, фактичне зменшення неустойки на 90% у даному випадку не забезпечує баланс інтересів сторін, а створює ситуацію безвідповідальності боржника за повне невиконання зобов`язання.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

09.09.2026 через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Відповідач наголошує на тому, що з його боку відсутній умисел на порушення зобов`язання, а такі обставини настали внаслідок об`єктивних господарських чинників, однак ступінь виконання зобов`язання не є нульовим, як вказує апелянт. Також відповідач зазначає, що невиконання відповідачем зобов`язання та стягнення пені в повному обсязі призведе до отримання позивачем коштів, без проведення жодних робіт, що очевидно є більш вигідним ніж отримання плати за фактично виконані роботи, у разі надання запчастин в ремонт.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 апеляційну скаргу у справі №925/256/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Сковородіна О.М., Хрипун О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.08.2026 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

21.08.2026 матеріали справи №925/256/26 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Філії "УЗ Вагон-Сервіс" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2026 у справі №925/256/26. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Між Акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" (виконавець, підрядник, позивач, стягувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод" (замовник, відповідач, боржник) 04.03.2024 підписано договір підряду про виконання ремонту запасних частин вантажних вагонів №ОД/В-24-86д/НЮ, за умовами п. 1.1 якого підрядник зобов`язується, за завданням замовника на підставі та на умовах цього договору, виконати ремонт запчастин демонтованих з вантажних вагонів, що знаходяться в користуванні замовника на законних підставах, силами та на базі виробничого підрозділу виконавця - «Ремонтне вагоне депо імені Т. Шевченка» (ВЧД), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За умовами п. 1.2 договору, замовник письмово інформує підрядника про настання строку проведення робіт, але не менше за 5 (п`ять) календарних днів шляхом надання письмової заявки на ім`я підрядника. Точні дати проведення робіт попереднє узгоджуються між сторонами.

Замовник зобов`язаний надати підряднику запчастини для ремонту за цим договором у кількості згідно узгодженої з ВЧД заявки. На підставі погодженої заявки, протягом доби, підрядник направляє Замовнику за допомогою електронного зв`язку рахунок на проведення передоплати (п. 2.1. договору).

Відповідно до п.5.2.4 Договору при неможливості виконання замовником графіку подачі запчастин в ремонт, що визначений додатком №1 до Договору, замовник зобов`язується повідомляти про це ВЧД за допомогою електронного зв`язку не пізніше ніж за 10 календарних днів до настання календарного терміну подачі відповідних запчастин у ремонт. При своєчасному повідомленні ВЧД замовник звільняється від відповідальності за порушення терміну, що встановлений Графіком договору.

Додатком №1 до договору сторони визначали вартість робіт за договором та Орієнтовний графік подачі запчастин в ремонт - на умовах договору. Додатком №7 до договору сторони погодили розмір усереднених цін на виконання робіт за договором.

Додатковою угодою №1 від 10.04.2024 сторонами погоджено нова редакція Додатку №1 (орієнтовний графік подачі запчастин в ремонт) та додатку №7 (узгодження усереднених цін ремонту).

Додатковою угодою №2 від 30.12.2024 сторони погодили строк дії договору - до 31.03.2025, затвердили графік подачі в ремонт запчастин на січень-березень 2025 (додаток №1 до договору) та протокол узгодження усереднених цін на проведення ремонту (додаток №7 до договору).

Оскільки на засіданні наглядової ради АТ "Укрзалізниця" було утворено відокремлений підрозділ філію "УЗ Вагон-Сервіс" з передачею йому повноважень сторони спірного договору, між замовником та підрядником за договором укладено додаткову угоду №3 від 20.02.2025 щодо повноважень філії "УЗ Вагон-Сервіс" у спірних правовідносинах.

У період 2024 року замовником надіслано 23 заявки на виконання ремонтних робіт в період з 29.09.2024 по 25.12.2024. Претензій щодо повноти виконання робіт чи оплати виконаних робіт сторони - за період 2024 року - сторонами не заявлено.

За твердженням позивача відповідач не надав в ремонт значний обсяг запасних частин протягом періоду 2025 року, що передбачений додатком №7, а також не повідомив Позивача про неможливість виконання Графіку подачі запчастин в ремонт, чим порушив умови договору та взяті на себе зобов`язання, порушив ритмічність роботи позивача та не дозволив планувати нормальну роботу підрозділів.

Через ненадання погодженої кількості запчастин в ремонт та неповідомлення замовником підрядника про це у встановлений договором термін, у позивача (підрядника) виникло право нарахування пені відповідачеві на суму вартості робіт за кожен день порушення строку відповідно до п.6.4 договору:

в період з 01.01.2025 по 31.03.2025 за шість найменувань запчастин (всього на суму 2655301,10 грн), не погоджених та не поданих в ремонт позивачем нараховано до примусового стягнення з відповідача 190163,26 грн пені, що є предметом спору.

18.11.2025 року позивач звернувся до відповідача із претензією за №ВЧДР-5, в якій вимагав у п`ятиденний строк з моменту отримання претензії сплатити пеню у розмірі 501289,94 грн, передбачений п.6.4. Договору, у разі несплати повідомив про намір звернення до суду з відповідним позовом. До претензії долучив розрахунок штрафних санкцій.

21.11.2025, 12.12.2025 відповідач листами №423, №462 підтвердив отримання вимог позивача, однак заперечив їх обґрунтованість, вказав на безпідставність заявленої суми, що не підлягає сплаті.

За розрахунком позивача, з урахуванням п.6.4. Договору, орієнтовного Графіку подачі запчастин у ремонт на 2024 рік - 18 найменувань запчастин та агрегатів - пеня становить 190 163,26 грн, що враховує перелік, їх кількість, мінімальну ціну за одиницю (в т.ч. ПДВ), обсягів капітального ремонту.

У зв`язку із порушенням відповідачем орієнтовного графіку подачі запчастин в ремонт на 2025 рік позивачеві останній нарахував до стягнення з відповідача 190 163,26 грн пені за порушення строків, встановлених графіком надання запчастин у ремонт, відповідно до п. 6.4. договору щодо забезпечення виконання зобов`язання у виді неустойки.

Відповідач проти заявлених вимог заперечмв; при встановлення судом наявності підстав для задоволення позову просив суд застосувати положення ч.3 ст.551 ЦК України та зменшити розмір штрафних санкцій на 90% - до 19 020 грн - для дотримання балансу інтересів сторін, з врахуванням збитковості діяльності відповідача.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів сторін

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проаналізувавши передбачені договором зобов`язання сторін, суд дійшов висновку, що сторонами укладено договір підряду про виконання ремонту запасних частин вантажних вагонів №ОД/В-24-86д/НЮ від 04.03.2024 щодо надання позивачем послуг з планового ремонту запчастин та агрегатів вантажних вагонів, що знаходяться в користуванні замовника на законних підставах, силами та на базі виробничого підрозділу виконавця - "Ремонтне вагонне депо імені Т. Шевченка".

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Умовами ст. 843 ЦК України визначено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. У договорі підряду включається відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Статтею 901 ЦК України унормовано, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 903 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що ТОВ "Логістор-Вагонзавод" свої зобов`язання по наданню позивачу запчастин для ремонту у визначені в договорі підряду про виконання ремонту запасних частин вантажних вагонів №ОД/В-24-86д/НЮ від 04.03.2024 строки не виконало, з огляду на що АТ "Українська залізниця" пред`явлено до стягнення 190 163,26 за порушення строків встановлених графіком надання запчастин у ремонт.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частин першої та третьої статті 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.4. договору у разі порушення замовником строків, що встановлені Графіком надання запчастин в ремонт, замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості робіт, що визначена п.4.1. Договору за кожен день порушення (прострочення).

Колегія суддів, перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, вважає його правильним. Таким чином, розмір пені за прострочення виконання відповідачем обов`язку по наданню позивачу запчастин для ремонту за договором підряду №ОД/В-24-86д/НЮ від 04.03.2024 становить 190 163,26 грн.

Разом з тим, Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістор-Вагонзавод" просило місцевий господарський суд зменшити розмір пені, в обґрунтування чого відповідач зазначив про збитковість його підприємства, що підтверджено звітністю про фінансовий результати за 2025 рік, згідно з якою відповідач поніс 19 454 100 грн збитків за 2024 рік та 48 207 800 грн збитків за 2025 рік.

Також відповідач послався на відсутність доказів понесення позивачем збитків через порушення відповідачем своїх зобов`язань, у зв`язку з чим з урахуванням принципу балансу інтересів сторін, враховуючи майновий стан відповідача, просив суд зменшити розмір пені до 19 020 грн, тобто до 10 % від заявленого розміру.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст. 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач).

Неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховуються такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

При цьому, суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення неустойки. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (статті 86, 236 - 238 ГПК України).

Так, стаття 86 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

У постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір; і обставини (їх сукупність), що є підставою для зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер. Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частин 1, 2 статей 233 Господарського кодексу України та частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.

Наведені висновки узгоджуються з нормами закону, які регулюють можливість зменшення розміру штрафних санкцій та є засобом недопущення їх використання ані як засобу для отримання необґрунтованих доходів, ані як способу уникнути відповідальності. У питанні про зменшення розміру неустойки, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, суд щоразу виходить з конкретних обставин. Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема практиці Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі № 914/3231/16, від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22, від 26.09.2023 у справі № 910/22026/21, від 02.11.2023 у справі № 910/13000/22, від 07.11.2023 у справі № 924/215/23, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22).

Враховуючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції вірно відзначив, що нормальний знос комплектуючих та агрегатів вантажних вагонів та їх поломки важко передбачити та підлаштувати до погодженого орієнтовного графіку передачі запасних частин в ремонт, а потреби в ремонті вантажних вагонів на підставі Договору у відповідача протягом 2024-2025 років не виникло.

В той же час, колегією суддів не встановлено обставин, що у разі зменшення розміру штрафних санкцій позивач зазнає значних негативних наслідків для свого фінансового стану.

Поряд з цим, зменшення розміру штрафних санкції не має негативного впливу на фінансовий стан позивача, оскільки стягнення неустойки має компенсаторний характер, і не може бути засобом збагачення іншої сторони договору.

Колегія суддів також враховує, що майновий стан сторін та їх соціальна значимість мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій, адже здійснення підприємницької (господарської) діяльності у період дії правового режиму воєнного стану перед усім спрямовано на досягнення сталого функціонування економіки, створення та підтримання робочих місць, сплати податків, тощо.

Тому, застосування штрафних санкцій з огляду на їх визначеність сторонами у договорі не повинно мати своєю метою ускладнення подальшої діяльності ТОВ "Логістор-Вагонзавод", а має відповідати не лише принципу свободи договору, а й принципам справедливості, добросовісності та розумності.

Таким чином, з урахуванням встановлених судом обставин щодо ступеня виконання зобов`язання, характеру вчиненого правопорушення, зважаючи на відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків через прострочення виконання відповідачем зобов`язань з надання запчастин у ремонт позивачу, погіршення фінансового стану, враховуючи надмірний розмір штрафних санкцій, з урахуванням того, що стягнення з відповідача штрафних санкцій є мірою покарання останнього за таке порушення, а не способом збагачення іншої сторони, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності, з метою забезпечення балансу інтересів сторін, при цьому беручи до уваги інтереси обох сторін, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації свого права щодо зменшення розміру штрафних санкцій, що підлягають стягненню з відповідача на 90%, а саме до 19 016,33 грн пені.

При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання, право кредитора щодо стягнення заявлених сум перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Апеляційний господарський суд відхиляє посилання позивача на відсутність обставин для звільнення або зменшення відповідальності відповідача за неналежне виконання договірних зобов`язань, оскільки в даному випадку судом першої інстанції реалізовано свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Здійснивши зменшення штрафних санкцій місцевим господарським судом також забезпечено баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи та не допущено фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Інші доводи, на які посилається скаржник під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 06.07.2026 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.

Колегія суддів також погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта, оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерне товариство "Українська залізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 06.07.2026 у справі №925/256/26 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".

Матеріали справи №925/256/26 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді О.О. Хрипун

О.М. Сковородіна