Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: щодо визнання права власності
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №910/818/26
Суддя: Шаратов Ю.А.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2026 р. Справа№ 910/818/26
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаратова Ю.А.
суддів: Бестаченко О.Л.
Скрипки І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження (без виклику сторін) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка"
про ухвалення додаткового рішення від 03.08.2026 (вх. № 09.1-11/2988/26)
за апеляційною скаргою Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 (повний текст складено 16.03.2026)
у справі № 910/818/26 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів"
до
1. Житомирської обласної ради,
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка"
про визнання права власності в порядку набувальної давності
в с т а н о в и в:
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» до Житомирської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» про визнання права власності в порядку набувальної давності на нерухоме майно: приміщення (група приміщень), вбудованого приміщення площею 251,2 кв.м., розташованого за адресою: Житомирська область, м. Житомир, вулиця Київська, 74 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3230609918040).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 позов Житомирської обласної ради Українського фонду «Реабілітація інвалідів» до Житомирської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» про визнання права власності в порядку набувальної давності у справі № 910/818/26 залишено без розгляду.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2026 апеляційну скаргу Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 - залишено без задоволення.
Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.03.2026 у справі № 910/818/26 - залишено без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на скаржника.
Справу повернуто до суду першої інстанції.
Процесуальне питання, що розглядається.
29.04.2026 до апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» надійшла заява про розподіл судових витрат (вх. № 09.1-13/10228/26) в якій товариство просило суд стягнути з позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, в суді апеляційної інстанції в розмірі 15 000,00 грн.
13.08.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» про ухвалення додаткового рішення (вх. № 09.1-11/2988/26) в якій товариство просило суд ухвалити додаткове рішення, щодо заяви від 29.04.2026 № 123/26-К про розподіл судових витрат.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.09.2026 прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка" про ухвалення додаткового рішення від 13.08.2026 (вх. № 09.1-11/2988/26).
Постановлено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка" про ухвалення додаткового рішення від 13.08.2026 (вх. № 09.1-11/2988/26) здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Запропоновано позивачу надати свої заперечення щодо заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка" про ухвалення додаткового рішення від 13.08.2026 (вх. № 09.1-11/2988/26).
Витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/818/26 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду.
Фактичні обставини та позиція суду апеляційної інстанції.
23.04.2026 між Адвокатським об`єднанням «АЛТУС ЛЕГАЛ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Сніжинка» було укладено Договір про надання правничої (правової) допомоги № 09/26-К (далі - Договір від 23.04.2026).
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 23.04.2026 клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, доручає, а адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надати клієнту захист, представництво та іншу правову допомог, передбачену цим договором та чинним законодавством України, а саме: представляти інтереси клієнта в правоохоронних органах, судах усіх рівнів, органах державної виконавчої служби, та інших державних і недержавних органах, установах та організаціях, незалежно від форми власності, з питань захисту законних прав та інтересів клієнта у справі № 910/818/26, з усіма процесуальними правами наданими ГПК України, Законом України «Про виконавче провадження» заявнику, скаржнику, відповідачу, стягувачу.
Згідно із пунктом 4.1 Договору від 23.04.2026 з врахуванням складності справи, кількості витраченого адвокатом часу, розмір гонорару за надання правничої (правової) допомоги становить фіксовану суму, а саме: 15 000,00 грн без ПДВ в суді апеляційної інстанції при оскарженні ухвали Господарського суду міста Києва від 11.03.2026, які оплачуються клієнтом в безготівковій формі на поточний рахунок адвокатського об`єднання.
До заяви про розподіл судових витрат (вх. № 09.1-13/10228/26) заявником додано рахунок на оплату від 23.04.2026 № 24 на суму 15 000,00 грн, а також платіжну інструкцію від 29.04.2026 № 4 на суму 15 000,00 грн.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи (ч. 3 ст. 244 ГПК України).
Частинами першою, другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За приписами статті 14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатське бюро є юридичною особою, створеною одним адвокатом, і діє на підставі статуту. Найменування адвокатського бюро повинно включати прізвище адвоката, який його створив. Адвокатське бюро може залучати до виконання укладених бюро договорів про надання правової допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Стороною в договорі про надання правової допомоги є Адвокатське бюро. Адвокатське бюро зобов`язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону).
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Колегія суддів враховує висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, згідно із якими у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
Відповідно до частини першої статті 15 Господарського процесуального кодексу України, пропорційність у господарському суді, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 916/15357/17.
Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката до суду апеляційної інстанції не надходило.
Згідно із частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд враховує висновки Верховного Суду викладені в пунктах 4.24, 4.25 постанови від 11.11.2021 № 910/7520/20, в яких зазначено, що у пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи". За таких обставин, колегія суддів у справі № 922/2869/19 вказала, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Тобто доводи суду апеляційної інстанції, що зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги безпосередньо пов`язане з наявністю клопотання, є неправильними, оскільки перш за все суд має визначити, чи є обґрунтованим визначений розмір і чи є підстави для відмови стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також суд враховує висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.10.2026 у справі № 910/7190/22, згідно із якими за змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частини перша, друга статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів враховує завдання господарського судочинства, особливості предмету спору, нескладність справи, значення розгляду справи для сторін, невеликий обсяг матеріалів справи, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів, і вважає за можливе зменшити суму витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «НЕКСТГЕН ЛТД» до 7 500,00 грн.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Стягнути з Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" (10030, Житомирський р-н, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 74, код ЄДРПОУ 13560166) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трудовий колектив "Сніжинка" (10008, м. Житомир, вул. Житній Ринок, буд. 6, код ЄДРПОУ 35238450) витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 7 500,00 грн (сім тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).
2. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя Ю.А. Шаратов
Судді О.Л. Бестаченко
І.М. Скрипка
Оригінал: reyestr.court.gov.ua