Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/12593/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/12593/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників сторін

від позивача: Сівовна Ю.В.

від відповідача: Кур`ян К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос»

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026, повний текст якого складений 20.05.2026,

у справі № 910/12593/25 (суддя Щербаков С.О.)

за позовом Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AB)

до Державного підприємства «Укркосмос»

про стягнення 529 267, 23 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2025 року Компанія "СЕС АСТРА АБ" (SES ASTRA AB) (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укркосмос" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 536 472,41 доларів США, як 3% річних за прострочення виконання виконавчого листа від 18.05.2017, виданого ухвалою Печерського районного суду м. Києва, на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2016 у справі № 757/34281/14.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2016, яка залишена без змін постановою Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі № 757/34281/14-ц. визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 4 серпня 2014 року у справі № 19315/GFG за позовом компанії "СЕС АСТРА АБ" до ДП ""Укркосмос" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг супутникового зв`язку на супутниковій системі "АСТРА" в розмірі: 3 015 650 доларів США за послуги, надані позивачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США пені за прострочення боржником (відповідачем) оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача; 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача, а всього 3 367 605 доларів США. Проте, як зазначає позивач, відповідачем вже тривалий час не виконується грошове зобов`язання на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2016, у зв`язку з чим позивач вважає, що наявні підстави для нарахування на зазначений борг відповідача 3 % річних.

13.11.2025 до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що ним здійснено додаткову перевірку розрахунків та наразі розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 3 130 118, 25 доларів США, у зв`язку з чим позивачем здійснено перерахунок 3 % річних та просив суд стягнути з відповідача 529 254, 99 доларів США, як 3% річних за прострочення виконання виконавчого листа від 18.05.2017, виданого ухвалою Печерського районного суду м. Києва, на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2016 у справі № 757/34281/14.

У підготовчому засіданні 13.11.2025 суд визнав заяву про зменшення розміру позовних вимог такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду та здійснює подальший розгляд справи виходячи з нової ціни позову - 529 254, 99 доларів США.

12.02.2026 до суду надійшла заява позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач зазначає, що з метою отримання офіційної інформації про стан заборгованості у межах виконавчого провадження № НОМЕР_1, представник позивача звернувся з адвокатським запитом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. У відповідь на адвокатський запит позивачем було отримано лист Відділу № 12143/14707-33 26/20.1 від 28.01.2026, в якому зазначено, що за матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 станом на 28.01.2026 залишок боргу становить 3 130 045,75 доларів США. Отже, за період нарахування 3% річних упродовж 13.03.2020-05.04.2021 розмір заборгованості складав - 3 130 813,66 доларів США, а тому саме виходячи з цієї суми боргу має здійснюватися нарахування 3% річних за вказаний період 13.03.2020-05.04.2021, відтак, позивач просив суд стягнути з відповідача 529 267, 23 доларів США як 3% річних за прострочення виконання виконавчого листа від 18.05.2017, виданого ухвалою Печерського районного суду м. Києва, на підставі ухвали Апеляційного суду м. Києва від 24.05.2016 у справі № 757/34281/14.

У підготовчому засіданні 19.02.2026 суд визнав подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 46 ГПК України у зв`язку з чим прийняв її до розгляду, отже виходячи з нової ціни позову, розмір 3 % річних складає 529 267, 23 доларів США.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/12593/25 позов Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AB) задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства «Укркосмос» на користь позивача 529 267,23 доларів США 3 % річних та 262 416,75 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що наявність грошового зобов`язання відповідача перед позивачем підтверджена рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014, яке визнано та допущено до примусового виконання на території України, проте відповідачем у повному обсязі не виконано.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що невиконання грошового зобов`язання є підставою для нарахування та стягнення 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, оскільки ухвалення судового рішення та відкриття виконавчого провадження не припиняють зобов`язання боржника.

При цьому, суд визнав обґрунтованим розрахунок позивача, відхилив заперечення відповідача щодо застосування арбітражного застереження, оскільки первісний договірний спір уже вирішено міжнародним комерційним арбітражем, а також дійшов висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності з урахуванням законодавчих особливостей її перебігу під час карантину та воєнного стану.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/12593/25, Державне підприємство «Укркосмос» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно застосував положення частини другої статті 625 ЦК України, оскільки грошове зобов`язання між сторонами виникло на підставі договору про надання послуг супутникового зв`язку від 10.06.2010 № ASTRA UA 10-0151, який регулюється законодавством Англії та Уельсу, а не на підставі ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.

На переконання скаржника, зазначена ухвала лише підтверджує можливість примусового виконання арбітражного рішення на території України, проте не створює нового грошового зобов`язання, а тому не може бути самостійною підставою для нарахування 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України.

Крім того, відповідач наголошує, що пунктом 22 договору передбачено вирішення всіх спорів та претензій між сторонами міжнародним комерційним арбітражем за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати в місті Лондоні відповідно до законодавства Англії та Уельсу.

У зв`язку з цим апелянт вважає, що заявлений позивачем спір не підлягає вирішенню господарським судом України, а суд першої інстанції, не врахувавши чинного арбітражного застереження та заперечень відповідача проти розгляду справи господарським судом, порушив вимоги пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Також скаржник зазначає, що місцевий господарський суд не врахував правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.05.2019 у справі № 921/412/17-г/7, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17 та від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17, щодо правової природи судового рішення як способу захисту права, яке за загальним правилом не породжує нового зобов`язання.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, Компанія «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AB) у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги фактично повторюють аргументи відповідача, які вже були предметом дослідження та отримали належну правову оцінку суду першої інстанції.

На переконання позивача, апелянт помилково ототожнює підстави виникнення первісного грошового зобов`язання з підставами застосування відповідальності за його прострочення. Ухвала Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 не створила нового грошового зобов`язання, а забезпечила визнання та можливість примусового виконання в Україні рішення міжнародного комерційного арбітражу, яким установлено наявність і розмір заборгованості відповідача.

Позивач наголошує, що ухвалення судового рішення не припиняє грошового зобов`язання, а його невиконання є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Щодо арбітражного застереження позивач зазначає, що первісний договірний спір між сторонами вже остаточно вирішено міжнародним комерційним арбітражем, водночас предметом цієї справи є стягнення 3 % річних у зв`язку з подальшим невиконанням грошового зобов`язання, підтвердженого арбітражним рішенням, яке визнано та допущено до виконання в Україні.

Також позивач посилається на постанови Верховного Суду від 15.01.2019 та від 18.05.2021 у справі № 910/17566/17, в яких, за його твердженням, сформульовано правові висновки щодо застосування статті 625 ЦК України та незастосування арбітражного застереження до подібних правовідносин.

Водночас позивач вважає, що наведена апелянтом практика Верховного Суду не спростовує правильності висновків місцевого господарського суду, оскільки підтвердження судовим рішенням раніше існуючого грошового зобов`язання не звільняє боржника від відповідальності за його подальше невиконання.

За таких обставин позивач вважає, що апеляційна скарга не містить обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2026 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/12593/25.

25.06.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12593/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 залишено без руху.

09.07.2026 від Державного підприємства «Укркосмос» до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у розмірі 393 638,69 грн (платіжна інструкція від 08.07.2026 за №1591) та доказами направлення копії апеляційної скарги з доданими до неї документами позивачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 та призначено до розгляду на 14.09.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 на 05.10.2026.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та відкладено на 21.10.2026.

Позиції учасників справи

Представник Державного підприємства «Укркосмос» у судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/12593/25, просила її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AB).

Представник Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AB) у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на їх необґрунтованість, просив залишити апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі № 910/12593/25 без змін.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

З огляду на зміст апеляційної скарги ДП «Укркосмос», предметом апеляційного перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 є перевірка правильності застосування судом першої інстанції положень частини другої статті 625 ЦК України до правовідносин сторін, що виникли у зв`язку з невиконанням рішення міжнародного комерційного арбітражу, визнаного та допущеного до примусового виконання на території України, з урахуванням погодженого сторонами застосовного права.

Крім того, колегія суддів перевіряє обґрунтованість висновку місцевого господарського суду щодо незастосування до спірних правовідносин арбітражного застереження, передбаченого договором від 10.06.2010 № ASTRA UA 10-0151, та відсутності підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 10.06.2010 між Компанією «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AB) та Державним підприємством «Укркосмос» укладено договір про надання послуг супутникового зв`язку на супутниковій системі «АСТРА» № ASTRA UA 10-0151.

Відповідно до пункту 22 зазначеного договору він регулюється та тлумачиться згідно із законодавством Англії та Уельсу, а вирішення спорів між сторонами передбачено шляхом міжнародного комерційного арбітражу за Арбітражним регламентом Міжнародної торгової палати в місті Лондоні.

У зв`язку з неналежним виконанням ДП «Укркосмос» зобов`язань щодо оплати наданих послуг Компанія «СЕС АСТРА АБ» звернулася до міжнародного комерційного арбітражу.

Остаточним рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014 у справі № 19315/GFG стягнуто з ДП «Укркосмос» на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» 3 015 650,00 доларів США заборгованості за надані послуги, 214 970,00 доларів США пені за прострочення оплати, 84 000,00 доларів США арбітражних витрат та 52 985,00 доларів США юридичних видатків і витрат, а всього 3 367 605,00 доларів США.

19.11.2014 Компанія «СЕС Астра АБ» звернулася до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 року.

В обґрунтування поданого клопотання представник стягувача зазначив, що відповідно до Арбітражного регламенту Міжнародної торгової палати було розглянуто та вирішено справу № 19315/GFG за позовом компанії «СЕС АСТРА АБ» (SESASTRA AB) до Державного підприємства «УКРКОСМОС» про стягнення заборгованості за надані послуги з електронної передачі даних супутниковою системою «АСТРА» за період з 1 січня 2011 року по 31 січня 2014 року. Спір, що розглядався Арбітражним судом МТП у межах справи № 19315/GFG, виник на підставі договору про надання послуг супутникового зв`язку на супутниковій системі «АСТРА» (№ документа: ASTRA UA 10-0151) від 10 червня 2010 року, укладеного між стягувачем та боржником який регулюється і тлумачиться у відповідності із законодавством Англії та Уельсу (абз. 1 п. 22 Договору). Оскільки послуги за договором були надані стягувачем боржникові у повному обсязі, а боржник своїх зобов`язань за договором не виконав, остаточним арбітражним рішенням від 04 серпня 2014 року одноосібний арбітр д-р Максі Шерер (Dr. Maxi Scherer) постановив стягнути з боржника на користь стягувача: 3 015 650 доларів США заборгованості за послуги, надані стягувачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США в якості пені за прострочення боржником оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача (стягувача); 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача (стягувача), а всього 3 367 605 доларів США.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2015 у справі № 757/3428/14-ц клопотання Компанії «СЕС АСТРА АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 задоволено. Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 у справі № 19315/GFG за позовом Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) до Державного підприємства «Укркосмос» про стягнення заборгованості за послуги, надані за договором про надання послуг супутникового зв`язку на супутниковій системі «АСТРА» в розмірі: 3 015 650 доларів США заборгованості за послуги, надані стягувачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США в якості пені за прострочення боржником оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача (стягувача); 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача (стягувача), а всього 3 367 605 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 квітня 2015 року складає 70 911 776,19 грн.

Також, ухвалено видати виконавчий лист про стягнення з Державного підприємства «Укркосмос» на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) суми в розмірі 3 367 605 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 20 квітня 2015 року складає 70 911 776,19 грн. Покласти на Державне підприємство «Укркосмос» судові витрати Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 121,80 грн.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.06.2015 залишено без змін ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2015 у справі №757/3428/14-ц.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20.04.2015 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24.06.2015 у справі № 757/3428/14-ц скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справі № 757/3428/14-ц у задоволенні клопотання Компанії «СЕС АСТРА АБ» про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 року у справі за позовом Компанії «СЕС АСТРА АБ» до Державного підприємства «Укркосмос» про стягнення заборгованості, відмовлено.

Проте, ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 у справі №757/34281/14-ц ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.02.2016 у справі №757/3428/14-ц скасовано та постановлено нову ухвалу.

Визнано та надано дозвіл на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04 серпня 2014 у справі № 19315/GFG за позовом Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) до Державного підприємства «Укркосмос» про стягнення заборгованості за послуги, надані за договором про надання послуг супутникового зв`язку на супутниковій системі «АСТРА» в розмірі 3 015 650 доларів США заборгованості за послуги, надані стягувачем за договором про надання послуг з передачі даних; 214 970 доларів США в якості пені за прострочення боржником оплати; 84 000 доларів США арбітражних витрат позивача (стягувача); 52 985 доларів США юридичних видатків та витрат позивача (стягувача),а всього 3 367 605 доларів США. Стягнуто з Державного підприємства «Укркосмос» на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» судовий збір у розмірі 1 499, 80 грн.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2016 у справі № 757/34281/14-ц касаційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» задоволено. Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 скасовано, ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 26.02.2016 залишено в силі.

Постановою Верховного Суду України від 22.03.2017 у справі №757/34281/14-ц заяву Компанії «СЕС АСТРА АБ» задоволено, ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2016 скасовано, а ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 у справі № 757/34281/14-ц залишено в силі.

18.05.2017 на виконання ухвали Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 у справі № 757/34281/14-ц Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист про стягнення з ДП «Укркосмос» на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» 3 367 605,00 доларів США.

11.07.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Іванютою І.М. винесено постанову ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 757/34281/14-ц про визнання та надання дозволу на примусове виконання на території України рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014 у справі № 19315/GFG за позовом Компанії «СЕС АСТРА АБ» (SES ASTRA AВ) до Державного підприємства «Укркосмос» про стягнення заборгованості за послуги, надані за договором про надання послуг супутникового зв`язку на супутниковій системі «АСТРА» у загальному розмірі 3 367 605 доларів США.

Проте, 07.04.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Магдою С.Г. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій ВП № НОМЕР_1, відповідно до якої зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого листа № 757/34281/14-ц виданого 18.05.2017 Печерським районним судом міста Києва до надходження від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, повідомлення про перерахування коштів на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби або стягувачу.

Як зазначає позивач, станом на дату подання позову до суду виконавчий лист Печерського районного суду міста Києва від 18.05.2017 у справі № 757/34281/14-ц не виконано, а виконавчі дії не вчиняються.

У зв`язку з тривалим невиконанням грошового зобов`язання Компанія «СЕС АСТРА АБ» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ДП «Укркосмос» 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням поданої позивачем заяви про зміну розміру позовних вимог, предметом розгляду суду першої інстанції стала вимога про стягнення 529 267,23 доларів США 3 % річних за період із 13.03.2020 до 31.10.2025.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, посилаючись, зокрема, на відсутність підстав для застосування статті 625 ЦК України до зобов`язань, що виникли з договору, який регулюється законодавством Англії та Уельсу, наявність арбітражного застереження та сплив позовної давності.

Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до Господарського суду міста Києва з відповідним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц дійшла висновку, що положення статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

У постанові від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

При цьому такі нарахування здійснюються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 сформулювала висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного зобов`язання, залежить від нього та поділяє його правову долю.

Крім того, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з ухваленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Отже, ухвалення рішення про стягнення заборгованості саме по собі не припиняє грошового зобов`язання, яке продовжує існувати до моменту його належного виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014 у справі № 19315/GFG стягнуто з ДП «Укркосмос» на користь Компанії «СЕС АСТРА АБ» 3 367 605,00 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 у справі №757/34281/14-ц, залишеною в силі постановою Верховного Суду України від 22.03.2017, зазначене арбітражне рішення визнано та допущено до примусового виконання на території України.

На виконання вказаної ухвали видано виконавчий лист від 18.05.2017 та відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що присуджені до стягнення грошові кошти відповідачем сплачено лише частково.

Зокрема, згідно з листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.01.2026 № 12143/14707-33 26/20.1 залишок заборгованості за виконавчим документом станом на 28.01.2026 становив 3 130 045,75 доларів США.

Таким чином, наявність невиконаного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем підтверджується матеріалами справи, а доказів його повного погашення відповідачем не надано.

При цьому, колегія суддів враховує, що предметом позову в цій справі є не повторне стягнення заборгованості, присудженої рішенням міжнародного комерційного арбітражу, а вимога про стягнення трьох процентів річних у зв`язку з тривалим невиконанням грошового зобов`язання.

Водночас, оскільки спірні правовідносини містять іноземний елемент, а пунктом 22 договору від 10.06.2010 передбачено застосування законодавства Англії та Уельсу, питання про застосування до заявленої вимоги частини другої статті 625 ЦК України підлягає вирішенню з урахуванням норм Закону України «Про міжнародне приватне право» та правової природи відповідної вимоги.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що ухвала Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016 не створює нового грошового зобов`язання, а тому відсутні підстави для застосування положень статті 625 ЦК України, з огляду на таке.

Дійсно, ухвала про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу не є самостійною підставою виникнення первісного грошового зобов`язання між сторонами.

Водночас, зазначена обставина сама по собі не виключає можливості застосування наслідків прострочення виконання грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України.

Як установлено судом першої інстанції, грошове зобов`язання відповідача виникло у зв`язку з неналежним виконанням договору про надання послуг супутникового зв`язку від 10.06.2010 № ASTRA UA 10-0151, а його наявність та розмір підтверджені рішенням Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014.

Подальше визнання та надання дозволу на примусове виконання зазначеного арбітражного рішення на території України не припинило відповідного грошового зобов`язання та не звільнило відповідача від обов`язку його виконання.

Отже, посилання апелянта на відсутність нового грошового зобов`язання, породженого ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.05.2016, не спростовує встановленого факту існування невиконаного грошового обов`язку відповідача перед позивачем.

Щодо доводів апелянта про необхідність застосування до спірних правовідносин законодавства Англії та Уельсу, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статей 5, 43 Закону України «Про міжнародне приватне право» сторони договору мають право обрати право, яке застосовується до їхніх договірних правовідносин.

Разом із тим, предметом спору в цій справі є не визначення обсягу послуг, наданих за договором, чи розміру договірної заборгованості, оскільки відповідні питання вже вирішені міжнародним комерційним арбітражем, а застосування передбачених статтею 625 ЦК України наслідків тривалого невиконання грошового зобов`язання, підтвердженого арбітражним рішенням, яке визнано та допущено до примусового виконання в Україні.

У цьому контексті колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 15.01.2019 у справі № 910/17566/17, у якій предметом спору також були вимоги про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням рішення міжнародного арбітражу, визнаного та допущеного до виконання на території України.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 18.05.2021 відхилив доводи скаржника про необхідність застосування до відповідних правовідносин іноземного матеріального права замість положень українського законодавства.

Отже, саме по собі погодження сторонами застосування іноземного права до первісного договору не є безумовною підставою для відмови в застосуванні статті 625 ЦК України до вимоги, пов`язаної з невиконанням в Україні рішення міжнародного комерційного арбітражу.

Щодо посилань апелянта на наявність арбітражного застереження та порушення судом першої інстанції пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини п`ятої статті 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд міжнародного комерційного арбітражу допускається.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» арбітражна угода є угодою сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з конкретними правовідносинами.

За змістом пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду за наявності передбачених цією нормою умов, пов`язаних з укладенням сторонами арбітражної угоди та своєчасним заявленням відповідачем заперечень проти розгляду спору господарським судом, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.

Отже, для застосування зазначеної процесуальної норми необхідно встановити, зокрема, чи охоплюється відповідний спір арбітражною угодою сторін.

Як установлено судом першої інстанції, спір щодо неналежного виконання ДП «Укркосмос» договірних зобов`язань з оплати послуг уже був предметом розгляду міжнародного комерційного арбітражу та остаточно вирішений рішенням від 04.08.2014 у справі № 19315/GFG.

Натомість, заявлені у даній справі вимоги стосуються правових наслідків подальшого невиконання грошового зобов`язання, підтвердженого зазначеним арбітражним рішенням, яке визнано та допущено до примусового виконання на території України.

У постанові від 15.01.2019 у справі № 910/17566/17 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про незастосування арбітражного застереження до спору щодо стягнення сум, передбачених статтею 625 ЦК України, у зв`язку з невиконанням рішення міжнародного арбітражу, визнаного та допущеного до виконання в Україні.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 921/412/17-г/7, від 11.05.2018 у справі № 914/1487/17 та від 10.04.2018 у справі № 914/1033/17 щодо правової природи судового рішення також не спростовують висновків суду першої інстанції в частині того, що ухвалення судового рішення саме по собі не припиняє раніше існуючого грошового зобов`язання.

Таким чином, наведені апелянтом обставини не спростовують установленого судом першої інстанції факту невиконання відповідачем грошового зобов`язання та не доводять помилковості висновку про відсутність підстав для залишення позову без розгляду.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції щодо обґрунтованості розміру заявлених позовних вимог, колегія суддів виходить із такого.

Як встановлено судом першої інстанції, рішення Міжнародного арбітражного суду Міжнародної торгової палати від 04.08.2014 у справі № 19315/GFG, яке визнано та допущено до примусового виконання на території України, відповідачем виконано лише частково.

Згідно з листом Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.01.2026 № 12143/14707-33 26/20.1 залишок заборгованості за виконавчим документом станом на 28.01.2026 становив 3 130 045,75 доларів США.

При цьому, матеріалами справи підтверджується часткове погашення заборгованості 06.04.2021 у розмірі 767,91 долара США, у зв`язку з чим розмір невиконаного грошового зобов`язання зменшився.

З огляду на зазначене, позивач здійснив нарахування трьох процентів річних за період із 13.03.2020 до 05.04.2021 на суму заборгованості 3 130 813,66 доларів США та за період із 06.04.2021 до 31.10.2025 - на суму 3 130 045,75 доларів США.

Загальний розмір заявлених до стягнення трьох процентів річних становить 529 267,23 доларів США.

Суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок, дійшов висновку про його відповідність положенням частини другої статті 625 ЦК України та обґрунтованість заявленої до стягнення суми.

Колегія суддів зазначає, що визначення розміру трьох процентів річних має здійснюватися з урахуванням фактичного розміру невиконаного грошового зобов`язання протягом відповідного періоду прострочення та проведених боржником часткових платежів.

Водночас, факт часткового погашення заборгованості не припиняє зобов`язання в непогашеній частині та сам по собі не усуває наслідків прострочення його виконання.

Отже, за умови застосування до спірної вимоги частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних на непогашений залишок грошового зобов`язання відповідає правовій природі передбаченої зазначеною нормою відповідальності.

Колегія суддів, перевіривши поданий позивачем розрахунок, погоджується із судом першої інстанції про його відповідність положенням частини другої статті 625 ЦК України та обґрунтованість заявленої до стягнення суми у розмірі 529 267,23 доларів США.

Водночас, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку, що позивач звернувся до суду в межах позовної давності, у зв`язку з чим відхилив відповідні заперечення відповідача.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а підстави для скасування або зміни оскаржуваного рішення відсутні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведене правове регулювання, за умови підтвердження застосовності положень статті 625 ЦК України до спірної вимоги, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних і допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Укркосмос» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у справі №910/12593/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №910/12593/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 02.11.2026 у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 26.10.2026 по 30.10.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун