Постанова від 29 жовтня 2026 р. у справі №910/5488/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2026 р. Справа № 910/5488/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Демидової А.М.

Корсака В.А.

без виклику сторін,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026

у справі № 910/5488/26 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архетон Україна"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - позивач; КП ВО Київради (КМДА) "Київтеплоенерго"; апелянт; скаржник) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Архетон Україна" (надалі - відповідач; ТОВ "Архетон Україна"; Товариство) про стягнення 122 182,85 грн, з яких: заборгованість за теплову енергію за період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року - 66 983,95 грн, інфляційні втрати - 42 483,53 грн, 3% річних - 12 483,53 грн та борг з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку - 231,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявну заборгованість за спожиту відповідачем теплову енергію за особовим рахунком № 710098-01.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5488/26 в задоволенні позову відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, за відсутності належних та допустимих доказів споживання відповідачем теплової енергії та виникнення заборгованості з її відшкодування у спірний період часу за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42, позовні вимоги про стягнення з відповідача 122 182, 85 грн є документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних втрат не підлягають задоволенню, як похідні від основного зобов`язання.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про те, що до матеріалів справи разом з позовною заявою долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2018 індексний номер витягу 146839026, за яким власником квартири за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 вказано іншу особу. Але скаржник вказує, що до матеріалів справи надано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2018 відповідно до якого власником нежитлового приміщення загальною площею 86 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 є ТОВ «Архетон Україна». Більш того, відповідач не надав доказів, що майно яке йому належить, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 було відчуджено (передано в оренду) іншій особі.

Також апелянтом зазначається, що ухвалюючи рішення без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, суд першої інстанції позбавив позивача можливості надати процесуальні заперечення щодо тверджень відповідача, надати додаткові докази (в тому числі щодо технічного стану мереж, розрахунку теплового навантаження, схеми теплопостачання) та особисто викласти свої аргументи в судовому засіданні.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2026, апеляційна скарга в справі № 910/5488/26 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Демидова А.М., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5488/26. Справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Про перегляд справи в апеляційному порядку учасники справи повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у передбачений законом спосіб, що підтверджується довідками від 28.08.2026 про доставку ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.08.2026 до електронних кабінетів сторін.

До апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Згідно тверджень Товариства, матеріали справи не містять договору про постачання теплової енергії, укладеного теплогенеруючою організацією та відповідачем. У апеляційній скарзі позивачем відповідний висновок суду 1-ої інстанції не спростовується і не заперечується.

Окремо відповідач підкреслює, що місцевий господарський суд встановив, що позивачем не доведено, що саме відповідач був власником нежитлового приміщення загальною площею 86 кв.м. за адресою м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 у спірний період споживання (з жовтня 2018 року по грудень 2021 року), та зазначив, що позивачем до матеріалів справи разом з позовної заявою долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2018 індексний номер витягу 146839026, за яким власником вказаної квартири є фізична особа, а не відповідач по справі. В свою чергу, позивач даний факт в апеляційній скарзі не заперечує.

За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статті 269 частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно доводів позивача відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - нежиле приміщення загальною площею 86 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 належить відповідачу - ТОВ "Архетон Україна", який не звертався до позивача для укладення Договору на постачання теплової енергії.

Позивач акцентує, що факт постачання до об`єкта споживача теплової енергії, а також її обсяг підтверджується корінцями нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, відомостями спожитої теплової енергії.

Обсяг спожитої відповідачем теплової енергії в ГКал., а також щомісячне нарахування по особовому рахунку відображені в Облікових картках споживача за його обліковим записом № 710098-01.

Позивачем сформовано та надано до суду електронні докази у паперовому вигляді, а саме облікові картки (табуляграми) по особовому рахунку відповідача, довідку про нарахування за теплову енергію, розрахунок основного боргу за теплову енергію.

Позивач вказував, що відповідач не вносив плату за поставлену теплову енергію, в результаті чого за період з жовтня 2018 по грудень 2021 утворилась заборгованість, з урахуванням коригування, яка станом на дату подання позовної заяви становить - 66 983,95 грн та заборгованість з внесків за обслуговування вузла комерційного обліку у розмірі 231, 84 грн.

Тобто, предметом позову у цій справі є стягнення заборгованості за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року.

У відзиві на позовну заяву, поданому до суду першої інстанції, відповідач наголошував, що позивач не надав належних доказів на підтвердження обсягу спожитої теплової енергії саме відповідачем у період з жовтня 2018 по грудень 2021. Також просив застосувати позовну давність до позовних вимог та в задоволенні позову відмовити.

Подібні за змістом твердження щодо обставин справи наведені апелянтом у апеляційній скарзі та відповідачем у відзиві на неї.

З урахуванням предмета позовних вимог, юридичних та фактичних підстав позову, з огляду на фактичні обставини справи, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 275 ГК України (норми якого були чинними на момент виникнення спірних правовідносин; втратив чинність на підставі Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025, який 28.08.2025 введено в дію) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила), якими передбачено користування тепловою енергією лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії та покладено на споживача обов`язок до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.

Відповідно до п. 3 Правил та ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" споживач теплової енергії - це фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

В межах вказаного колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять договору про постачання теплової енергії, укладеного теплогенеруючою організацією та відповідачем.

На це, як вважає судова колегія, слушно звернув увагу й суд 1-ої інстанції.

Крім того, не спростовуються та не заперечується ці обставини у апеляційній скарзі й позивачем.

Частиною 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

При цьому відсутність підписаного сторонами договору про постачання теплової енергії не звільняє споживача від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію, що вказано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 № 922/4239/16.

На підтвердження споживання відповідачем у період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року теплової енергії, а також її обсягів позивачем долучено до позовної заяви Договір на постачання теплової енергії від 14.12.2020 № 710098-01, Акти звіряння розрахунків за теплову енергію за спірний період, довідки про нарахування за теплову енергію та облікові карти (помісячно), що підтверджують обсяги споживання теплової енергії за спірний період, а також рахунки-фактур, акт звіряння взаєморозрахунків внесків за обслуговування будинкового вузла комерційного обліку комунальної послуги з постачання теплової енергії за період грудня 2020 року по січень 2026 року та рахунок на оплату заборгованості внесків і акти виконаних робіт з внесків обслуговування вузла комерційного обліку, корінці нарядів про включення та відключення споживача, зведені відомості вимірювальних параметрів за спірний період, а також розрахунок заборгованості за послуги з постачання теплової енергії відповідачу за спірний період.

З матеріалів справи встановлено, що у довідці про нарахування за теплову енергію та у відомостях споживання теплової енергії за період часу з жовтня 2018 року по грудень 2021 року зазначено: кількість Гкал., тариф без ПДВ, коефіцієнт перерахунку, сума без ПДВ, усього з ПДВ.

Поряд із цим, на всіх поданих доказах відсутні підписи з боку відповідача.

Судовою колегією враховується, що постачальник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання споживача до підписання акта приймання-передавання товарної продукції, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

Проте, доказів направлення чи вручення відповідачу спірних документів позивачем не подано.

Також, судом враховано позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 28.03.2018 у справі № 910/6652/17, від 12.07.2018 у справі № 910/6654/17, від 12.10.2018 у справі № 910/30728/15, на які посилається позивач, щодо можливості прийняття облікових карток (табуляграм) в якості належних та допустимих доказів на підтвердження надання послуги з постачання теплової енергії у справах про стягнення заборгованості за договорами постачання (купівлі - продажу) теплової енергії у гарячій воді.

У цій справі відсутні докази укладання відповідачем письмового правочину про постачання теплової енергії.

Позивач у позовній заяві вказує, що "Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, нежиле приміщення загальною площею 86 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42, належить ТОВ "Архетон Україна".

Так, позовні вимоги у цій справі заявлені саме щодо стягнення заборгованості за поставлену позивачем відповідачу теплову енергію за спірний період часу саме за вказаною адресою, за якою, як стверджував позивач, квартира 42 належить відповідачу - ТОВ "Архетон України".

Відповідно до частин першої - третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності та змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 76, 77 ГПК України).

Позивач не надав до матеріалів справи належних та достатніх, у розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, доказів належності квартири № 42 за вказаною вище адресою саме відповідачу.

Разом з матеріалами позовної заяви позивачем надано копію договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 18.04.2012 та копію договору купівлі-продажу квартири від 26.11.2018, за якими було здійснено продаж вказаної квартири. Однак відповідач за вказаними договорами не був їх стороною, а тому і не набув права власності на квартиру № 42 за адресою вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, м. Київ , за якою позивач згідно позову заявив вимоги про стягнення заборгованості за поставлену теплову енергію.

Крім того позивачем, до матеріалів справи разом з позовною заявою долучено Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.11.2018 індексний номер витягу 146839026, за яким власником вказаної вище квартири (реєстраційний номер 1689857480000) є фізична особа, а не відповідач по справі.

Таким чином, позивачем не доведено, що саме відповідач був власником нежитлового приміщення загальною площею 86 кв.м. за адресою - м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42 у спірний період споживання (з жовтня 2018 року по грудень 2021 року).

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, за відсутності належних та допустимих доказів споживання відповідачем теплової енергії та виникнення заборгованості з її відшкодування у спірний період часу за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (Щербакова), буд. 42, кв. 42, колегія суддів висновується, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 122 182, 85 грн є документально недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

При цьому, вимоги про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних та інфляційних втрат також не підлягають задоволенню, як похідні від основного зобов`язання.

Аналогічних правомірних висновків дійшов й суд попередньої інстанції.

У свою чергу, з урахуванням вказаних вище висновків щодо суті спору, колегією суддів критично оцінюються твердження скаржника про помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову.

Щодо аргументів апелянта про ухвалення оскаржуваного рішення без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами, чим позбавлено останнього можливості надати процесуальні заперечення щодо тверджень відповідача, а також надати додаткові докази, то судовою колегією враховується, що відзив на позовну заяву був 15.06.2026 направлений відповідачем до електронного кабінету КП ВО Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" (а.с. 165 т. 1). Тим самим, відповідач не був обмежений у використанні процесуальних прав, наданих ст. 166 ГПК України, та надати відповідь на відзив з необхідними, на його думку, доказами, що стосувались предмета доказування у цій справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 247 ГПК України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (332 800 грн у 2026 році).

Відтак, оскільки у справі ціна позову (стягнення 122 182,85 грн) не перевищувала 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в силу ч. 1 ст. 247 ГПК України ця справа мала розглядатись за правилами спрощеного позовного провадження. І такі висновки суду попередньої інстанції, з огляду на відповідний предмет спору, є обґрунтованими.

Отже, на переконання колегії суддів, аргументи апелянта не знайшли свого підтвердження в межах заявлених вимог, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції через необґрунтованість у розумінні ст.ст. 74, 76, 80, 86, 269 ГПК України. Інші доводи скаржника, прийняті до уваги, однак вони не спростовують вищенаведені висновки про наявність підстав для відмови у задоволенні апеляційної скарги. Водночас, підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги - суд апеляційної інстанції в розумінні ч. 4 ст. 269 ГПК України не встановив.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК).

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникли при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За висновками колегії суддів, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, винесеним за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, а обставини, які суд вважав встановленими є неправильними, і крім того, судом неправильно досліджено та оцінено наявні у справі докази та прийнято рішення за неправильного застосування норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Враховуючи все вищевикладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5488/26 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів статті 277 ГПК України не вбачається.

В свою чергу, апелянтом не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

При цьому, викладені у відзиві на апеляційну скаргу твердження відповідача знайшли своє підтвердження в частині спростування викладених скаржником в апеляційні скарзі доводів у цілому.

Згідно ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта (КП ВО Київради (КМДА) "Київтеплоенерго").

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5488/26 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.07.2026 у справі № 910/5488/26 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго".

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в частині 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді А.М. Демидова

В.А. Корсак