Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №910/14497/19 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" листопада 2026 р. Справа №910/14497/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сковородіної О.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Колесника Р.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 (правонаступника відповідача)

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/14497/19 (суддя - В.С. Ломака)

за позовом: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

про стягнення 13 617,89 грн,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 13 617, 89 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є позивач) та відповідачем 09.04.2004 року було укладено Договір на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі №04151/5-10, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати, а відповідач оплатити послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу на умовах та у строки, встановлені означеним договором. Відповідач всупереч умов Договору у період з 01.11.2015 року по 30.09.2018 року здійснював скид стічних вод без умов на скид, що є порушенням п. 8.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації м. Києва. У звязку з цим, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.10.2019 відкрито провадження у справі № 910/14497/19, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/14497/19 позовні вимоги були задоволені повністю, стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 13 617,89 грн грошових коштів за скид стічних вод без умов на скид.

Не погоджуючись з вказаними рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 було відкрито апеляційне провадження у справі №910/14497/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено строк на подання відзиву, заперечень на апеляційну скаргу та інших заяв/клопотань протягом 15 днів з моменту отримання даної ухвали.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.

Як зазначає скаржник, 31.05.2026 на його електронну пошту від Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича надійшла копія ухвали Господарського суду міста Києва у справі №910/14497/19 від 28.05.2026 про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні з виконання рішення щодо ОСОБА_2 про стягнення 13 617,89 грн. Таким чином, 31.05.2026 скаржник, який є правонаступником ОСОБА_2 за заповітом, дізнався про те, що 17.12.2019 Господарським судом міста Києва розглянуто та винесено оскаржуване рішення у справі № 910/14497/19.

Разом з тим, апелянт вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла (Свідоцтво про смерть серія НОМЕР_1 від 12.03.2012, актовий запис №4707, видане відділом реєстрації смерті у м. Києві) та ніяк не могла виконати умови договору з 01.11.2015 по 30.09.2018. За таких обставин, на думку скаржника, суд першої інстанції не встановив, що відповідачка померла до відкриття провадження у справі, і на момент смерті вона не набула статусу учасника справи. Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника. Тобто, як стверджує скаржник, ОСОБА_2 після 12.03.2012 не могла мати процесуальну правоздатність та припинила свою підприємницьку діяльність згідно зі ст. 51 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).

Таким чином, на переконання апелянта, ОСОБА_2 відповідно до ст. 235 ГК України не могла порушувати господарських зобов`язань і до неї не могли застосовуватись оперативно-господарські санкції або заходи оперативного впливу як на правопорушника з метою припинення правопорушення. Також скаржник вважає, що підстав для застосування ст. 237 ГК України не було, оскільки факту порушення господарського зобов`язання з боку померлої задовго до виникнення вимог з боку Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» також не було, тому позивач не мав права на застосування до відповідачки оперативно-господарських санкцій у вигляді застосування п`ятикратного розміру тарифу на послугу з водовідведення, а його вимоги є необґрунтованими, недоведеними належним чином та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, скаржник посилається на приписи ст. 41, ст. 42, ч.ч. 1-3 ст. 13 та ст. 44 ГПК України і зазначає, що скористатись своїми процесуальними правами та обов`язками, стати учасником судового процесу і тим самим набути процесуальну правоздатність Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 ніяк не змогла у зв`язку зі смертю задовго до виникнення до неї вимог з боку позивача.

Як зазначає апелянт, правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті згідно з ч. 4 ст. 25 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) або відповідно до ст. 51 ГК України у разі припинення існування підприємця. Посилаючись на ч. 1 ст. 55 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - ЦПК України), скаржник вказує, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу, але відповідачка померла до судового процесу. Також одночасно зі смертю згідно зі ст. 49 ГК України відповідачка вже не несе відповідальність як суб`єкт підприємництва.

На підтвердження своєї позиції скаржник посилається на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №473/1433/18 та у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №183/4229/14, від 20.06.2019 у справі №185/998/16-ц, від 05.04.2021 у справі №200/21020/15-ц, від 09.10.2023 у справі №688/181/23, згідно з якими процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі, а залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам судочинства. За таких обставин, на думку скаржника, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 51 ГК України припинено, провадження у справі за позовними вимогами, пред`явленими до відповідача, який на час звернення з позовом до суду вже помер, підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Поряд з цим, посилаючись на приписи ст. 17, ст. 52, ст. 254 ГПК України, скаржник зазначає, що на даний час він, ОСОБА_1 , є правонаступником відповідачки ОСОБА_2 за заповітом від 04.07.2002 серія ВАА №021439, який посвідчений та виданий приватним нотаріусом Воловиченком В.В. (спадкова справа №53176334 від 01.08.2012, свідоцтво про право на спадщину №54008738 від 25.12.2012, номер в реєстрі 1-1442, зареєстрований Третьою київською державною нотаріальною конторою, відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру).

29.06.2026 через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Як зазначає позивач, відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України апелянт станом на дату звернення з апеляційною скаргою не був та не є учасником справи №910/14497/19, а в оскаржуваному рішенні не вирішувалось жодних питань щодо його прав, інтересів та/або обов`язків. На думку позивача, перехід прав та обов`язків за заповітом не свідчить про автоматичну заміну учасника судового провадження, а розгляд заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Крайчинського Сергія Станіславовича про заміну сторони (боржника) у виконавчому провадженні ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2026 було зупинено до повернення матеріалів справи до суду першої інстанції, відтак подана апеляційна скарга є передчасною.

Щодо суті спору Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» наголошує, що у спірний період за адресою водоспоживання відповідача ( АДРЕСА_1 ) здійснювалась господарська діяльність та споживались послуги, що підтверджується актами зняття показань з вузлів обліку, а також від імені відповідача надходили оплати із зазначенням у призначенні платежів реквізитів договору №04151/5-10 від 09.04.2004 та даних споживача.

Позивач стверджує, що жодних повідомлень про смерть відповідача чи свідоцтва про смерть він не отримував; більш того, 13.12.2017 від імені ОСОБА_2 надходило звернення про опломбування заміненого лічильника холодної води, а згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 знято з реєстрації лише 18.06.2026 (після звернення апелянта з апеляційною скаргою), тому ні позивач, ні суд першої інстанції при ухваленні рішення не знали і не могли знати про обставини, на які посилається скаржник. У зв`язку з цим позивач вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а також на виконання ч. 1 ст. 124 ГПК України заявляє про очікування понести судові витрати в суді апеляційної інстанції в орієнтовному розмірі до 2 000,00 грн.

15.07.2026 від представника скаржника надійшли заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких останній зазначає, що відповідно до п. 3.3.1 Правил приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затверджених розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.10.2011 № 1879, абоненти зобов`язані отримувати у водоканалі Умови на скид щороку. Проте у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не виконувала умови вказаних Правил та не мала Умов на скид стічних вод не лише у спірний період з 01.11.2015 по 30.09.2018, а й починаючи з 12.10.2011 по 01.11.2015, однак Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» внаслідок неналежного виконання своїх обов`язків щороку з 2011 по 2018 рік не з`ясовувало причини невиконання цих умов та не вживало жодних заходів для усунення порушень, через що йому і не було відомо про смерть відповідачки.

Крім того, скаржник вказує на те, що всупереч п. 5.7 Договору № 04151/5-10 від 09.04.2004 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та відповідачкою, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» при виникненні спірного питання взагалі не намагалось вирішити його шляхом переговорів, у ході яких було б з`ясовано причини неотримання Умов на скид, а одразу звернулось до суду, через що з вини позивача суд не міг встановити факт смерті відповідачки до відкриття провадження у справі.

На переконання скаржника, після 12.03.2012 ОСОБА_2 припинила підприємницьку діяльність, не могла мати процесуальну правоздатність та нести відповідальність як суб`єкт підприємництва згідно зі ст. 49, ст. 51, ст. 235, ст. 237 ГК України, а тому відповідно до ст. 17, ст. 44, ст. 52, ст. 231, ст. 254 ГПК України провадження у справі підлягає закриттю.

Колегія суддів, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи зазначає наступне.

Щодо доводів Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» про неналежність апелянта та передчасність подання апеляційної скарги з огляду на те, що розгляд заяви приватного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження був зупинений судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 17 та ч. 1 ст. 254 ГПК України право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції мають учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.10.2022 у справі №904/6084/21 наголосила, що під час розгляду апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд повинен передусім мотивовано вирішити питання про те, чи стосується оскаржуване рішення безпосередньо прав, інтересів або обов`язків такої особи.

У постанові судової палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №910/4475/19 зазначено, що правовий зв`язок незалученої особи з оскаржуваним рішенням має бути очевидним і безумовним, а не лише ймовірним.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Скаржник - ОСОБА_1 прийняв спадщину після її смерті за заповітом серія ВАА №021439 від 04.07.2002, який посвідчений приватним нотаріусом Воловиченком В.В., що підтверджується відомостями щодо спадкової справи №53176334 від 01.08.2012 та свідоцтвом про право на спадщину №54008738 від 25.12.2012, виданим Третьою київською державною нотаріальною конторою згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру.

Таким чином, на час ухвалення рішення від 17.12.2019 скаржник вже був учасником спадкових правовідносин, у межах яких могло вирішуватися питання про перехід до нього не лише прав, а й майнових обов`язків спадкодавця.

Хоча ОСОБА_1 безпосередньо не зазначений у резолютивній частині оскаржуваного рішення, цим рішенням встановлено існування грошового обов`язку ОСОБА_2 у сумі 13 617,89 грн та 1 921,00 грн судового збору, видано відповідний наказ, а приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Крайчинський Сергій Станіславович звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою від 26.05.2026 про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження на правонаступника, зокрема на ОСОБА_1 .

Відтак, рішення від 17.12.2019 стало безпосередньою юридичною підставою для ініціювання покладення встановленого ним майнового обов`язку на спадкоємця.

За таких обставин правовий зв`язок ОСОБА_1 з оскаржуваним рішенням не є припущенням або віддаленим майновим інтересом. Рішення безпосередньо впливає на його майнову сферу, а тому він має право на його апеляційне оскарження відповідно до ч. 1 ст. 254 ГПК України незалежно від того, чи завершено судом першої інстанції розгляд заяви приватного виконавця про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2026 наведені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження вже були оцінені судом при відкритті апеляційного провадження. Апелянт не брав участі у первісному розгляді справи, позовної заяви та оскаржуваного рішення не отримував, а дізнався про існування рішення від 17.12.2019 лише 31.05.2026 після отримання ухвали Господарського суду міста Києва від 28.05.2026 про призначення до розгляду заяви приватного виконавця про заміну боржника.

З огляду на те, що апеляційну скаргу подано особою, яка не була залучена до участі у справі та не повідомлялася про її розгляд, а суд ухвалив рішення, яке стосується її прав, інтересів та обов`язків (п. 1 ч. 2 ст. 261 ГПК України), доводи позивача про безпідставність поновлення строку на апеляційне оскарження та сплив річного присічного строку є необґрунтованими.

Також, колегія суддів відхиляє посилання позивача на подання апеляційної скарги в паперовій формі без зазначення відомостей про наявність електронного кабінету, оскільки за змістом ч. 6 ст. 6 ГПК України фізична особа, яка не є суб`єктом підприємницької діяльності або професійним учасником судового процесу, не зобов`язана реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, а ухвала про відкриття апеляційного провадження від 12.06.2026 набрала законної сили.

Щодо процесуального правонаступництва та підстави для закриття провадження колегія суддів зауважує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 17.10.2019. Провадження у справі відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019, а оскаржуване рішення ухвалено 17.12.2019.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 12.03.2012 (актовий запис № 4707, виданий відділом реєстрації смерті у м. Києві).

Згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 44 ГПК України усі фізичні і юридичні особи здатні мати процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, боржника (процесуальна правоздатність). Фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи здатні особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (процесуальна дієздатність).

Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.

Сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (ч. 1 ст. 45 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1-2, 4 ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, закон пов`язує припинення правоздатності безпосередньо з фактом смерті, а не з датою внесення відповідного запису до державного реєстру.

При цьому, колегія суддів зауважує, що статус фізичної особи-підприємця не утворює окремого від фізичної особи суб`єкта права.

Державна реєстрація лише засвідчує право фізичної особи здійснювати підприємницьку діяльність, але не створює іншої юридично самостійної особи. Тому смерть особи одночасно припиняє її здатність бути носієм цивільних прав та обов`язків як фізичної особи-підприємця, хоча окремі майнові права й обов`язки за передбачених законом умов можуть увійти до складу спадщини.

Частиною 1 ст. 52 ГПК України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації, заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Зі змісту цієї норми випливає, що замінено може бути саме учасника справи, який існував на час відкриття провадження, мав процесуальну правоздатність, набув відповідного статусу, а надалі вибув зі спірних матеріальних правовідносин.

ОСОБА_2 не вибула із процесу після відкриття провадження, оскільки на той час уже померла. Вона не набула статусу відповідача, а тому не існувало учасника справи, процесуальні права та обов`язки якого могли б перейти до спадкоємця в порядку ст. 52 ГПК України. Прийняття ОСОБА_1 спадщини підтверджує виникнення матеріальних спадкових правовідносин, але саме по собі не перетворює його на процесуального правонаступника відповідача у справі, відкритій після смерті спадкодавця за позовом до неї.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України, на який посилається скаржник, передбачено закриття провадження у разі смерті фізичної особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Судова колегія зауважує, що ця норма застосовується, коли фізична особа була живою на час відкриття провадження, набула статусу сторони, але померла під час розгляду справи, а характер правовідносин виключає правонаступництво.

У спірному випадку ОСОБА_2 померла до подання позову, тому п. 6 ч. 1 ст. 231 ГПК України застосуванню не підлягає.

Належною процесуальною підставою є п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, згідно з яким господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

У цьому контексті йдеться не про належність спору до іншої юрисдикції, а про неможливість судового розгляду вимог, пред`явлених до особи, яка на момент звернення до суду вже померла та не могла бути стороною.

Закриття провадження з цієї підстави не означає вирішення по суті питання про наявність чи відсутність у спадкоємців обов`язку відповідати за майновими зобов`язаннями спадкодавця або за фактичне користування послугами водовідведення у спірний період.

Воно свідчить лише про неможливість вирішити вимоги у провадженні, відкритому без процесуально правоздатного відповідача. До оцінки виконання зобов`язання та правомірності нарахування плати за скид стічних вод без умов на скид суд першої інстанції зобов`язаний був установити фундаментальні процесуальні передумови розгляду спору, а саме - існування сторін та можливість ухвалення щодо них судового рішення.

Відтак, колегія суддів не робить висновку ні про обґрунтованість, ні про необґрунтованість можливих матеріально-правових вимог позивача до спадкоємців чи фактичних користувачів об`єкта водоспоживання.

Найбільш подібні до спірних правовідносини були предметом розгляду Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2025 у справі №906/830/24. У цій постанові Верховний Суд підтвердив, що господарське процесуальне законодавство не передбачає здійснення провадження щодо особи, яка померла до звернення з позовом; процесуальне правонаступництво в порядку статті 52 ГПК України можливе за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження; залучення спадкоємців особи, яка померла до відкриття провадження, суперечить засадам господарського судочинства. За таких обставин провадження підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України. Верховний Суд також наголосив, що цей висновок не залежить від того, чи було позивачу відомо про смерть відповідача та на якій стадії суд установив відповідний факт.

Аналогічний підхід викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.09.2022 у справі №904/3864/21 та узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 07.04.2020 у справі №473/1433/18: якщо особа померла до пред`явлення до неї позову, вона не могла стати стороною, а тому її заміна правонаступником у межах такого провадження є неможливою.

Зважаючи на викладене вище, оскільки чинне законодавство України не передбачає судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог статті 25 ЦК України припинено, отже не могла бути стороною у справі, провадження у справі підлягало закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частиною статті 231 ГПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

У цій справі ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як провадження за пред`явленим до неї позовом відкрито ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019.

Таким чином, на момент звернення позивача до суду ОСОБА_2 уже не мала цивільної та господарської процесуальної правоздатності, не могла набути статусу відповідача, отримувати процесуальні документи, подавати відзив, докази й заперечення, користуватися правничою допомогою та реалізовувати інші права сторони.

Отже, основний довід апеляційної скарги про відсутність у фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 цивільної та господарської процесуальної правоздатності на час подання позову є обґрунтованим.

Щодо доводів сторін про належне повідомлення відповідача, значення відомостей державних реєстрів та фактичне споживання послуг колегія суддів зазначає таке.

Правила ГПК України щодо направлення процесуальних документів за зареєстрованою адресою можуть застосовуватися лише щодо особи, яка існує як суб`єкт права та набула процесуального статусу учасника справи. Повідомлення за своєю правовою природою має забезпечувати право бути почутим (right to be heard), тобто реальну можливість сторони ознайомитися з вимогами, надати пояснення, докази та заперечення. Особа, правоздатність якої припинилася у момент смерті,об`єктивно не може отримати кореспонденцію, висловити позицію чи уповноважити представника. Проблема полягає не у правильності застосування правил поштового вручення, а у відсутності самого процесуально правоздатного адресата.

Колегія суддів враховує посилання Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на те, що на час звернення до суду ні позивач, ні суд першої інстанції не знали про смерть відповідачки, оскільки в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 було знято з реєстрації лише 18.06.2026, тоді як за твердженнями позивача, у спірний період за адресою водоспоживання ( АДРЕСА_1 ) здійснювалась господарська діяльність, споживались послуги, надходили оплати із зазначенням реквізитів договору №04151/5-10 від 09.04.2004 та 13.12.2017 надходило звернення про опломбування лічильника.

Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачає внесення до Єдиного державного реєстру відомостей про припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю.

Водночас, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності та припинення цивільної правоздатності є різними юридичними обставинами.

Запис у Єдиному державному реєстрі має інформаційне та реєстраційне значення, але не визначає момент смерті і не продовжує правоздатність особи до внесення відповідних змін.

Неповнота або несвоєчасне оновлення реєстрової інформації не перетворюють померлу особу на суб`єкта господарських і процесуальних правовідносин.

Обставини, на які посилається позивач, можуть пояснювати причини помилкового зазначення фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 відповідачем та свідчити про відсутність умисного недобросовісного використання позивачем процесуальних прав.

Однак, суб`єктивна необізнаність позивача чи фактичне користування послугами за адресою об`єкта іншими особами після смерті абонента не узаконюють провадження, відкрите щодо померлої особи, та не дають підстав залишити ухвалене в такому провадженні рішення в силі.

Водночас, доводи скаржника у запереченнях на відзив про те, що позивач не вживав заходів контролю за отриманням Умов на скид з 2011 року та не ініціював переговори згідно з п. 5.7 Договору № 04151/5-10 від 09.04.2004, не мають самостійного правового значення для вирішення питання про закриття провадження, оскільки визначальним є сам об`єктивний факт смерті відповідачки до звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 275 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково та у відповідній частині закрити провадження у справі.

За змістом ч. 1 ст. 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі з підстав, передбачених ст. 231 цього Кодексу.

З огляду на викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/14497/19 підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає таке.

Скасування рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у повному обсязі має наслідком скасування здійсненого цим рішенням розподілу судового збору, зокрема стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 1 921,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка її сплатила, ухвалою суду у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадку, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки у прохальній частині апеляційної скарги та заперечень на відзив клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України скаржником не заявлялося, питання про повернення судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви та апеляційної скарги може бути вирішене відповідними судами за окремими клопотаннями осіб, які його сплатили, у порядку ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 278, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/14497/19 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі № 910/14497/19 - скасувати.

3. Провадження у справі №910/14497/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13 617,89 грн - закрити.

4. Матеріали справи № 910/14497/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2026.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 ГПК України, та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Сковородіна

Судді П.В. Горбасенко

Р.М. Колесник