Постанова від 20 жовтня 2026 р. у справі №910/11035/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2026 р. Справа№ 910/11035/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання Гончаренка О.С.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від позивача 1: не з`явився

від відповідача 2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026,

у справі № 910/11035/26 (суддя Алєєва І.В.)

за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича

до

1. Верховного Суду

2. Держави Україна в особі Державної казначейської служби України

про стягнення 3 000 085, 00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 відмовлено Фермерському господарству Бурки Віталія Володимировича у відкритті провадження у справі за позовом до Верховного Суду та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 3 000 085,00 грн, з яких 3 000 000,00 грн - моральна шкода та 85,00 грн витрати на кореспонденцію.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на оскарження процесуальних дій та судового рішення Верховного Суду, законність і обґрунтованість яких можуть перевірятися виключно у встановленому процесуальним законом порядку, а не шляхом пред`явлення окремого позову про відшкодування шкоди. З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості оскарження діяльності судів під час здійснення правосуддя поза визначеними законом процедурами, місцевий господарський суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим, на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України відмовив у відкритті провадження у справі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятою ухвалою, Фермерське господарство Бурки Віталія Володимировича звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, а також неправильне застосування положень Конституції України щодо права на судовий захист та відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Апелянт вважає, що відмова у відкритті провадження порушує гарантовані статтями 8, 55, 56, 124 Конституції України права позивача, оскільки заявлені вимоги стосуються відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої, на його переконання, незаконним судовим рішенням.

Крім того, скаржник посилається на рішення Конституційного Суду України та судову практику Верховного Суду щодо можливості пред`явлення вимог про відшкодування шкоди до держави, наголошуючи на необхідності розмежування відповідальності суду як органу, що здійснює правосуддя, та відповідальності держави за шкоду, завдану органами державної влади.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував наведеної ним судової практики, не надав належної оцінки його доводам та не роз`яснив, до юрисдикції якого суду належить розгляд заявлених вимог.

Узагальнені доводи відзиву відповідачів на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - 1 та відповідач - 2 не надали відзиви на апеляційну скаргу позивача, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2026 апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 та призначено справу до розгляду на 05.10.2026.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/2694/26 від 05.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Ткаченка Б.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/11035/26.

Згідно з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2026 справу № 910/11035/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 прийнято апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Сулім В.В., Коротун О.М. та призначено її розгляд на 21.10.2026.

Явка представників сторін

Позивач та представники відповідачів у судове засідання, призначене на 21.10.2026 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням, наявним у матеріалах справи.

Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на відсутність клопотання про відкладення розгляду справи та беручи до уваги, що явка сторін обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Фермерське господарство Бурка Віталій Володимирович звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Верховного Суду та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 3 000 085,00 грн, з яких 3 000 000,00 грн моральної шкоди та 85,00 грн матеріальної шкоди у вигляді витрат на кореспонденцію.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду, на переконання позивача, постановив незаконну ухвалу, чим порушив його права, гарантовані статтями 8, 40, 55 Конституції України, та завдав матеріальної і моральної шкоди, яка, як вважає позивач, підлягає відшкодуванню за рахунок держави відповідно до статті 56 Конституції України.

Посилаючись на протиправність дій Верховного Суду під час здійснення правосуддя та порушення своїх конституційних прав, позивач звернувся до господарського суду з відповідними вимогами про відшкодування шкоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на оскарження процесуальних дій та судового рішення Верховного Суду, законність і обґрунтованість яких можуть перевірятися виключно у встановленому процесуальним законом порядку, а не шляхом пред`явлення окремого позову про відшкодування шкоди. З огляду на правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо недопустимості оскарження діяльності судів під час здійснення правосуддя поза визначеними законом процедурами, місцевий господарський суд дійшов висновку, що подана позовна заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, у зв`язку з чим на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України відмовив у відкритті провадження у справі.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, не погоджується із висновками суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції має встановити, чи належить заявлений спір до юрисдикції господарського суду, виходячи із суб`єктного складу учасників справи, предмета позову та характеру спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, Фермерське господарство Бурка Віталій Володимирович звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Верховного Суду та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 3 000 085,00 грн, з яких 3 000 000,00 грн становить моральна шкода та 85,00 грн - матеріальна шкода у вигляді витрат на кореспонденцію.

Підставою звернення з позовом визначено постановлення Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду судового рішення, яке позивач вважає незаконним та таким, що порушує його конституційні права.

Таким чином, предметом заявленого позову є вимога про відшкодування шкоди, тобто захист цивільного права (інтересу) позивача, а не безпосередня вимога про скасування чи зміну відповідного судового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що питання належності до господарської юрисдикції аналогічних спорів за позовами Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича вже було предметом розгляду Верховного Суду.

Так, у постанові від 29.07.2026 у справі № 910/13002/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду розглянув спір за позовом Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича до Господарського суду міста Києва та Держави Україна в особі Державної казначейської служби України про стягнення 3 000 135,00 грн матеріальної та моральної шкоди, завданої, за твердженням позивача, незаконним поверненням його позовної заяви на підставі ухвали господарського суду.

У пункті 4.19 зазначеної постанови Верховний Суд дійшов висновку, що з огляду на суб`єктний склад сторін, які є юридичними особами, та характер заявлених вимог, що стосуються цивільного права (інтересу) позивача на відшкодування шкоди, такий спір відповідає критеріям, визначеним главою 2 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

При цьому, Верховний Суд послався на аналогічні правові висновки, викладені у пункті 52 постанови від 02.09.2025 у справі № 914/69/25 та пункті 6.41 постанови від 28.01.2026 у справі № 914/2002/25, також ухвалених за подібними позовними вимогами Фермерського господарства Бурка Віталій Володимирович.

Відповідно до частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів враховує, що правовідносини у справі № 910/13002/25 та у справі, яка переглядається, є подібними за предметом позову, суб`єктним складом та характером заявлених вимог, оскільки в обох випадках Фермерське господарство Бурка Віталій Володимирович заявляє вимоги про відшкодування державою матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на незаконність судового рішення, постановленого під час здійснення правосуддя.

Та обставина, що у справі № 910/13002/25 підставою позову було постановлення ухвали Господарським судом міста Києва, а у справі, яка переглядається, - ухвали Верховним Судом, не змінює правової природи заявлених вимог та критеріїв визначення судової юрисдикції.

При цьому, колегія суддів бере до уваги, що у справі № 910/13002/25 ухвала, з якою позивач пов`язував заподіяння шкоди, була скасована в апеляційному порядку. Однак, зазначена обставина стосується оцінки підстав виникнення відповідальності держави, водночас, висновок Верховного Суду про господарську юрисдикцію спору ґрунтується на суб`єктному складі сторін та характері заявлених вимог.

Отже, наведені правові висновки Верховного Суду мають істотне значення для вирішення питання про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі.

Колегія суддів також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, на які послався суд першої інстанції, щодо недопустимості оскарження процесуальних дій суду та судових рішень поза встановленим процесуальним порядком.

Законність та обґрунтованість судових рішень перевіряються у визначеному процесуальним законодавством порядку, а пред`явлення самостійного позову не може підміняти встановлені законом процедури апеляційного чи касаційного перегляду судових рішень.

Водночас, наведені судом першої інстанції висновки Великої Палати Верховного Суду щодо неприпустимості оскарження процесуальних дій суду та судових рішень поза встановленим процесуальним порядком не заперечують необхідності розмежування питання допустимості самостійного перегляду судового рішення та питання належності до господарської юрисдикції спору про відшкодування шкоди, заявленого юридичною особою до держави.

У даному випадку, позивач не заявляє вимог про скасування чи зміну ухвали Верховного Суду, а обрав способом захисту саме стягнення шкоди. Оцінка допустимості та обґрунтованості такого способу захисту має здійснюватися з урахуванням відповідного матеріально-правового регулювання, однак сама по собі не свідчить про відсутність господарської юрисдикції.

Крім того, у цій справі позивачем визначено відповідачами не лише Верховний Суд, а й Державу Україна в особі Державної казначейської служби України.

За змістом статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої під час здійснення правосуддя, визначаються, зокрема, положеннями статті 1176 Цивільного кодексу України.

Зокрема, питання належності визначених позивачем відповідачів, наявності протиправної поведінки, факту заподіяння шкоди, причинного зв`язку між відповідними діями та заявленою шкодою, а також можливості покладення відповідальності на державу у зв`язку з постановленням судового рішення стосуються матеріально-правової обґрунтованості позовних вимог.

Такі питання не є тотожними питанню належності спору до господарської юрисдикції.

Колегія суддів наголошує, що відмова у відкритті провадження на підставі пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України не може ґрунтуватися виключно на попередньому висновку суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, якщо за суб`єктним складом та характером спірних правовідносин заявлений спір належить до господарської юрисдикції.

Інше фактично призводило б до вирішення питання про матеріально-правову обґрунтованість позову без відкриття провадження у справі та дотримання передбаченої процесуальним законом процедури розгляду спору.

У цьому контексті колегія суддів звертає увагу, що у справі № 910/13002/25 суди розглянули аналогічні вимоги Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича по суті та відмовили у їх задоволенні з підстав недоведеності факту завдання моральної шкоди і причинного зв`язку, а також у зв`язку з тим, що понесені позивачем поштові витрати не були визнані збитками. Верховний Суд постановою від 29.07.2026 залишив відповідні судові рішення без змін.

Отже, Верховний Суд розмежував належність спору про відшкодування шкоди до господарської юрисдикції та наявність підстав для задоволення такого позову.

Натомість, місцевий господарський суд, відмовляючи у відкритті провадження у справі № 910/11035/26, виходив із того, що заявлені вимоги пов`язані з оцінкою законності судового рішення Верховного Суду, а тому не можуть бути предметом розгляду в господарському суді.

Проте, такий висновок зроблено без належного врахування характеру заявленої вимоги про відшкодування шкоди, участі держави як відповідача та наведених правових висновків Касаційного господарського суду Верховного Суду щодо юрисдикції подібних спорів.

При цьому, колегія суддів наголошує, що встановлення належності спору до господарської юрисдикції не надає господарському суду повноважень переглядати чи скасовувати судове рішення Верховного Суду в іншій справі. Відповідні обмеження мають враховуватися під час визначення належного способу захисту та оцінки обґрунтованості заявлених вимог.

Однак, саме по собі посилання позивача на незаконність судового рішення як на підставу вимоги про відшкодування шкоди, за встановлених у цій справі обставин та з урахуванням наведеної практики Верховного Суду, не є достатньою підставою для висновку про те, що весь заявлений спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Щодо доводів апелянта про порушення його права на судовий захист, гарантованого статтями 55, 56 Конституції України, колегія суддів зазначає, що зазначені конституційні гарантії підлягають реалізації у встановленому законом процесуальному порядку. Водночас, за наявності передбачених законом підстав для розгляду спору в порядку господарського судочинства особі має бути забезпечена можливість судового розгляду заявлених вимог.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин та з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду спір за характером заявлених вимог належить до господарської юрисдикції, а тому підстав для визначення іншого виду судочинства не вбачається.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд передчасно застосував пункт 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, фактично не розмежувавши питання належності спору до господарської юрисдикції та питання наявності матеріально-правових підстав для розгляду позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення права позивача на судовий захист у цій частині заслуговують на увагу, оскільки оскаржувана ухвала перешкоджає подальшому розгляду заявлених вимог у порядку господарського судочинства.

Стосовно інших доводів апеляційної скарги, то вони підлягають вирішенню після відкриття провадження у справі.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, а матеріали справи передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 280 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення пункту 1 частини першої статті 175 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим апеляційна скарга Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Питання розподілу судових витрат, пов`язаних із поданням апеляційної скарги, підлягає вирішенню судом першої інстанції за результатами розгляду справи з урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 271, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Фермерського господарства Бурки Віталія Володимировича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі № 910/11035/26 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 у справі №910/11035/26 скасувати та передати матеріали справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена та підписана 02.11.2026 у зв`язку з перебуванням судді Суліма В.В. у відпустці з 26.10.2026 по 30.10.2026.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун