Суд: Північний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №911/634/24
Суддя: Алданова С.О.
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"02" листопада 2026 р. Справа № 911/634/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
без виклику учасників справи,
розглянувши у письмовому провадженні заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" про ухвалення додаткового рішення
за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця Піщуліна Євгена Олеговича
на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026
у справі № 911/634/24 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Фізичної особи - підприємця Піщуліна Євгена Олеговича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
До Господарського суду Київської області Фізичною особою - підприємцем Піщуліним Євгеном Олеговичем (далі - позивач; ФОП Піщулін Є.О.; апелянт; скаржник) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" (надалі - відповідач; ТОВ "АПК-Керама"; Товариство; заявник) про стягнення 369 182,79 грн, з яких 307 000,00 грн заборгованості, 39 829,49 грн інфляційних втрат, 14 353,30 грн 3% річних та 8 000,00 грн моральної шкоди.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2024 вказану позовну заяву та додані до неї документи було передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/634/24.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2025 залучено ОСОБА_1 (в подальшому - третя особа; ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 911/634/24 в позові відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ФОП Піщулін Є.О. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2026, апеляційна скарга позивача в справі № 911/634/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Євсіков О.О.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2026 апеляційну скаргу ФОП Піщуліна Є.О. на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 911/634/24 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 911/634/24 залишено без змін. Судові витрати зі сплати судового збору, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покладено на ФОП Піщуліна Є.О.
Представником ТОВ "АПК-Керама" подано заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, в якій представник заявника просить суд стягнути судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції у сумі 25 000 грн. Заявник зазначає, що понесені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та такими, що підтверджені відповідними доказами.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9288/25 прийнято до розгляду та постановлено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи. Запропоновано позивачу та третій особі надати письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, протягом 5 днів з дня отримання даної ухвали.
Про апеляційний розгляд заяви представника відповідача щодо ухвалення додаткового рішення учасники справи повідомлялись належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками від 14.10.2026 про доставку електронного документа до електронних кабінетів позивача та його представника, а також поштовим повідомленням про направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 14.10.2026 на адресу третьої особи.
До суду апеляційної інстанції від позивача надійшли письмові пояснення, в яких ФОП Піщулін Є.О. просить відмовити представнику ТОВ "АПК-Керама" у задоволенні стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі. Вказує, що ані позивач, ані представник позивача не отримали копії заяви та підтверджуючі відповідні витрати документи. Крім того позивач зазначає, що такі документи не направлялись й третій особі.
Відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на заперечення позивача щодо заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в якому Товариство зазначило, що його заява про стягнення витрат на професійну правничу допомогу була подана до суду та долучена до матеріалів справи в електронній формі. При цьому позивач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно комунікаційній системі та має електронний кабінет, через який забезпечується доступ до процесуальних документів у справі. Отже, заява про стягнення витрат перебувала в матеріалах судової справи, а позивач мав технічну можливість ознайомитися з її змістом та перевірити наведені в ній доводи й розрахунки. Саме лише посилання на ненадсилання заяви не підтверджує, що позивач фактично був позбавлений можливості ознайомитися з її змістом або реалізувати своє право на подання заперечень.
Також судова колегія зазначає, що письмових пояснень/заперечень на відповідну заяву відповідача від третьої особи на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило.
За змістом статті 244 ГПК України додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши докази, що долучені до матеріалів клопотання про прийняття додаткового судового рішення, судова колегія дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття додаткової постанови про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ст. 124 ГПК України).
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Одночасно, за змістом частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при поданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
При цьому витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Визначення договору про надання правничої допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини третьої статті 27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до договору про надання правничої допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правничої допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання Глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 ЦК України передбачає загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ціна договору, тобто розмір адвокатського гонорару, може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата, кожний з яких відрізняється порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (аналогічна правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 922/1948/19, від 12.08.2020 у справі № 916/2598/19, від 30.07.2019 у справі № 911/1394/18).
У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Неврахування судом умов договору про надання правничої допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України".
У названій вище постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: "Гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Ці форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв. Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу".
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність". У цій же постанові Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару, як гонорар успіху, проте існує "гонорар успіху" як форма оплати винагороди адвокату, і визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правничої допомоги такого виду винагороди, як "гонорар успіху", що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.03.2024 у справі № 910/15787/21.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, постановах Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 та від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.
У постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що: «До правничої допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо».
На підставі долучених до матеріалів справи документів, апеляційним господарським судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу заявником надано: договір про надання професійної правничої допомоги Б/Н/2026 від 21.04.2026 (скорочено - Договір), укладений між Кравченко О.М. (адвокат; виконавець) та ТОВ «АПК-Керама» (клієнт; замовник) за умовами якого виконавець зобов`язується надавати правничу допомогу клієнту за його дорученнями.
Цього ж дня між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої адвокат зобов`язується за дорученням клієнта виконати послуги з юридичного супроводу справи № 911/634/24 в суді апеляційної інстанції. Сума договору становить 25 000 грн.
Адвокатом було надано замовнику такі послуги: ознайомлення та аналіз матеріалів справи - 5 000 грн; правовий аналіз справи та підготовка правової позиції, формування аргументації для захисту інтересів Товариства - 5 000 грн; підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу - 8 000 грн; участь представника в 1 судовому засіданні - 7 000 грн.
В підтвердження виконаних робіт між сторонами 15.08.2026 складено акт виконаних робіт та звіт про надані послуги.
Загальна вартість наданих послуг становить 25 000 грн.
Частиною 5 ст. 126 ГПК України встановлено, що у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Зокрема відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Колегія суддів, серед іншого, враховує, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Колегія суддів також акцентує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
Також колегією суддів враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Аналогічні правові висновки знаходять своє правозастосування в постановах Верховного Суду: від 15 грудня 2025 року в справі № 924/23/25; від 27 січня 2026 року в cправі № 916/166/23, 11 лютого 2026 року в cправі № 914/1493/24.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справах "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У наведеному контексті судова колегія акцентує, що викладені відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу заперечення в межах оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 911/634/24 по суті дублюють зміст відзиву на позов (а.с. 62 - 63 т. 1) та заперечень на відповідь на відзив (а.с. 103 т. 1), поданих до суду першої інстанції.
Крім того, правова позиція відповідача в справі була незмінною та сформована ще при подачі відзиву до місцевого господарського суду.
Ця обставина вказує на те, що аргументація відповідача ґрунтувалась на тотожних доводах та нормах матеріального права в судах першої та апеляційної інстанцій. Відповідачем не наведено нових аргументів, окрім тих, що знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду. При цьому, встановлені місцевим господарським судом обставини, які були відображені в оскаржуваному основному рішенні, відповідачем частково дублювались у його відзиві на апеляційну скаргу.
Також за висновками колегії суддів, правнича допомога з ознайомлення та аналізу матеріалів справи, а також правового аналізу справи та підготовки правової позиції, формування аргументації для захисту інтересів Товариства фактично включає в себе правничу допомогу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу.
З огляду на це судова колегія вважає, що час, витрачений представником відповідача на підготовку відзиву на апеляційну скаргу на основне рішення не повною мірою відповідає обсягу наданих адвокатом послуг та є надмірним, враховуючи, зокрема, складність справи та фактичні обставини, на яких вона ґрунтується.
Окремо колегія суддів враховує, що судове засідання у цій справі 15.06.2026 не відбулось з причин неявки представників сторін.
Наступне судове засідання у цій справі призначалось на 17.08.2026.
Тому, оскільки акт виконаних робіт та звіт був складений між адвокатом та клієнтом 15.08.2026, непідтвердженим з боку заявника є факт надання послуг за участь у судовому засіданні.
Відтак, зважаючи, що будь-яких інших доказів, що підтверджують відповідні витрати після 17.08.2026 відповідачем до суду не надано, колегія суддів вважає недоведеними заявлені Товариством вимоги у цій частині.
На підставі викладеного вище, дослідивши надані відповідачем докази, встановивши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, з урахуванням критеріїв пропорційності та реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, як наслідок про часткове задоволення заяви відповідача та стягнення з позивача 8 000 грн (за підготовку відзиву на апеляційну скаргу на оскаржуване рішення) витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, що відповідатиме критерію реальності адвокатських витрат, встановлення їхньої дійсності та необхідності, критеріям пропорційності, справедливості, необхідності та розумності їхнього розміру, і ці витрати є співрозмірними з наданими адвокатом послугами в апеляційному господарському суді.
Отже, колегія суддів зазначає, що судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції стягуються з позивача на користь відповідача в сумі 8 000 грн.
Щодо заперечень позивача, то судовою колегією вказується, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу було подано до апеляційного господарського суду 16.08.2026.
Зазначена заява була розміщена в системі «Електронний суд».
Водночас, позивач зареєстрований в Єдиній судовій інформаційно комунікаційній системі та має електронний кабінет, через який забезпечується доступ до процесуальних документів у цій справі.
Тим самим, враховуючи приписи ч. 8 ст. 6, ч. 1 ст. 42 ГПК України, Товариство не було обмежене в процесуальному праві з ознайомлення з наявними у справі документами та, за необхідності, надати пояснення щодо суті відповідної заяви.
Більше того, в судовому засіданні 17.08.2026 представником заявника зазначалось про подання заяви про понесення витрат на професійну правничу допомогу, разом з доказами, підтверджуючих їх витрати. Дане відображено в протоколі судового засідання (а.с. 67 - зі зворотнього боку, т. 3). При цьому, представник позивача також був присутній у вказаному судовому засіданні, що свідчить про обізнаність останнього про заявлення відповідачем заяви про понесення витрат на правничу допомогу.
Стосовно аргументів скаржника про ненаправлення відповідачем заяви про понесення витрат на правничу допомогу на адресу третьої особи, то суд апеляційної інстанції в межах вирішення питання про ухвалення додаткового рішення за відповідною заявою відповідача виходить з предмета її вимог, зокрема стягнення витрат на професійну правничу допомогу саме з позивача.
Окрім цього, третя особа після проведення у цій справі 17.08.2026 і до моменту прийняття у цій справі постанови була обізнана про розгляд справи по суті та розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" про ухвалення додаткового рішення, а відповідно не була обмежена в праві як ознайомлення з наявними у справі документами, так і надання письмових пояснень щодо заяви про ухвалення додаткового рішення у встановлений судом строк.
З урахуванням наведеного, колегією суддів критично оцінюються твердження апелянта про відсутність правових підстав для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 129, 244 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
УХВАЛИВ:
1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" про ухвалення додаткового рішення за розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Піщуліна Євгена Олеговича на рішення Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 у справі № 911/634/24 - задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Піщуліна Євгена Олеговича (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК-Керама" (адреса: 03113, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 68/1, оф. 62; ідентифікаційний код - 38870262) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції - 8 000 грн (вісім тисяч гривень).
3. У задоволенні заяви у решті вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання п. 2 цієї постанови Північного апеляційного господарського суду.
5. Справу повернути до суду першої інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак
Оригінал: reyestr.court.gov.ua