Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №504/5042/23
Суддя: Богатир К.В.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
(додаткова)
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 504/5042/23
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026)
в межах розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026
по справі №504/5042/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ»
до відповідачів:
1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – Фермерського господарства «Соти»,
про стягнення заборгованості за договорами поруки солідарно, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» у листопаді 2023 року звернулось із позовною заявою до Комінтернівського районного суду Одеської області із позовною заявою про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 625 996,86 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів – Фермерського господарства «Соти», про стягнення заборгованості за договорами поруки солідарно задоволено; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 625 996,86 грн заборгованості; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 625 996,86 грн заборгованості; стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 625 996,86 грн заборгованості; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 3 129,98 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 3 129,98 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» 3 129,98 грн витрат зі сплати судового збору.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.09.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 – залишено без задоволення; рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23 - залишено без змін.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.09.2026 розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23 вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23 вирішено розглянути у розумний строк відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; встановлено учасникам справи строк для подання заперечень на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23 до 09.10.2026.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23.
ОСОБА_1 вказує, що апеляційну скаргу було розглянуто за два судових засідання. На думку апелянта, вимагати 20 000,00 грн за участь в двох судових засіданнях тривалістю менше 30 хвилин є порушенням принципу розумності та співмірності витрат.
ОСОБА_1 зазначає, що правова позиція ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» у даному процесі звелася до механічного дублювання та цитування тексту рішення Господарського суду Одеської області від 15.12.2022 у справі № 916/3961/21. Адвокат Соколов Д.С. не здійснював глибокого аналізу нових доказів чи нормативної бази, оскільки Позивач наполягав на застосуванні інституту преюдиції.
ОСОБА_1 також вказує, що він є пенсіонером за віком, не має жодних сторонніх джерел доходу, окрім мінімальної державної пенсії. Покладення на пенсіонера додаткового фінансового тягаря у розмірі 20 000 грн є несправедливим, негуманним та повністю невідповідним фінансовому стану сторін.
ОСОБА_1 посилається на те, що наданий Позивачем Акт № 1 від 25.09.2026 року містить явні ознаки недостовірності та формування «заднім числом». Акт датований 25 вересня 2026 року. Проте сама заява про стягнення судових витрат була сформована та подана адвокатом Соколовим Д.С. лише 28 вересня 2026 року. Сторони договору не могли зафіксувати реальний та остаточний обсяг наданих послуг 25 вересня, коли процесуальні дії щодо подачі заяви ще не були вчинені.
ОСОБА_1 вказує, що структура послуг в Акті № 1 свідчить про штучне роздмухування суми: Пункт 1 («Надання особистих консультацій» на суму 2 000,00 грн) за сталою практикою Верховного Суду не підлягає стягненню з іншої сторони, оскільки є внутрішньою допомогою клієнту. Пункт 2 («Підготовка відзиву» — 12 000,00 грн) є явним потрійним стягненням за один і той самий документ.
Керуючись викладеним вище, ОСОБА_1 просить у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн — відмовити в повному обсязі (або зменшити її розмір до символічної мінімальної суми).
Відповідно до частини третьої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Таким чином, беручи до уваги те, що за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23 судом апеляційної інстанції вирішуватиметься лише питання розподілу судових витрат, колегія суддів вважає за можливе розглянути вказану заяву без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи або день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали апеляційного господарського суду від 29.09.2026, якою вирішено здійснювати розгляд заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, була отримана в електронному кабінеті Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» - 30.09.2026, ОСОБА_1 – 30.09.2026, ОСОБА_2 – 30.09.2026, ОСОБА_3 – 30.09.2026, Фермерським господарством «Соти» - 30.09.2026.
Тобто учасники справи вважаються повідомленими належним чином про розгляд апеляційним господарським судом заяв про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в письмовому провадженні без виклику сторін.
Мотивувальна частина.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1)попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2)визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3)розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1-3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
У відзиві на апеляційну скаргу, який був першою заявою по суті справи, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» вказало, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить 20 000,00 грн.
Отже, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» дотрималось вимог щодо подання попереднього орієнтовного розрахунку витрат на професійну допомогу.
Відповідно до частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Таким чином, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.
23.09.2026 у судовому засіданні, представник ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» до закінчення судових дебатів заявив про намір звернутися з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Крім того, він зазначив, що докази розміру витрат на професійну правничу допомогу убудуть подані в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
При цьому заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, з доказами понесення таких витрат, подана ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» 28.09.2026, тобто в межах п`ятиденного строку з дня ухвалення постанови суду апеляційної інстанції від 23.09.2026, якою залишено без змін рішення Господарського суду Одеської області від 28.05.2026 по справі №504/5042/23.
Отже, ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» дотрималося вимог щодо строків звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення та розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу і подання відповідних доказів на виконання частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною другою статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості. Відсутність документального підтвердження факту понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Відповідно до положень частини третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції позивач надав:
1) Договір про надання правової (правничої) допомоги від 03.10.2023, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (Клієнт) та адвокатом Соколовим Дмитром Сергійовичем (Адвокат).
Відповідно до п. 1.1. Договору, Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: консультації, складання та направлення адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в Комінтернівському районному суді Одеської області за позовом ТОВ «Юг-Резерв» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поруки у розмірі 625 996,86 грн., у тому числі участь у судових засіданнях, складання та подача з правом підпису будь-яких необхідних процесуальних документів в ході розгляду зазначеної судової справи.
Відповідно до п. 4.1. Договору, вартість послуг (винагорода) за цим Договором становить 20 000,00 (двадцять тисяч) грн., сплачується після підписання Сторонами Акту наданих послуг.
Відповідно до п. 6.1. Договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.
2) Додаткова угоду №2 від 13.07.2026 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.10.2023.
Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2, сторони погодили викласти п.1.1. Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.10.2023 р. у наступній редакції:
« 1.1. КЛІЄНТ доручає, а АДВОКАТ приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а саме: консультації, складання та направлення адвокатських запитів; представництво інтересів Клієнта в Господарському суді Одеської області та Південно-західному апеляційному господарському суді у справі № 504/5042/23 за позовом ТОВ «Юг-Резерв» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поруки у розмірі 625 996,86 грн., у тому числі участь у судових засіданнях, складання та подача з правом підпису будь-яких необхідних процесуальних документів в ході розгляду зазначеної судової справи.»
Пунктом 2 Додаткової угоди №2 Сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) адвоката за надання послуг, передбачених п.1 цієї Додаткової угоди у Південно-західному апеляційному господарському суді, визначається на підставі Акту наданих послуг, та становить 20 000, грн.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2, правова допомога вважаються наданою після підписання цієї Додаткової угоди та Акту виконаних робіт.
Пунктом 4 Додаткової угоди №2 встановлено, що оплата послуг адвоката здійснюється протягом 10 днів після підписання цієї Додаткової угоди та Акту виконаних робіт.
3) Акт №2 від 25.09.2026 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.10.2023.
За змістом даного Акту вбачається, що адвокат Соколов Д.С. надав, а ТОВ «ЮГ-РЕЗЕРВ» прийняло послуги з професійної правничої допомоги, а саме:
- Надання особистих консультацій з питань законодавства по судовій справі №504/5042/23, кількість – 2 шт, вартість – 1 000,00 грн, загальна сума – 2 000,00 грн;
- Підготовка та подача відзиву на апеляційну скаргу, кількість – 1 шт, вартість – 12 000,00 грн, загальна сума – 12 000,00 грн;
- Участь у судовому засіданні, кількість – 2 шт, вартість – 3 000,00 грн, загальна сума – 6 000,00 грн.
Загальна вартість наданих послуг складає 20 000,00 грн.
4) Довіреність від 02 березня 2026 року, якою Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» уповноважило адвоката Соколова Дмитра Сергійовича бути представником Товариства, в тому числі в суді (загальної юрисдикції, адміністративному, господарському, третейському, іншому) першої інстанції, апеляційної інстанції, касаційної інстанції з усіма правами, які надано законом позивачу, заявнику, скаржнику, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом підписання та пред`явлення (подання) до суду позовної заяви, апеляційних, касаційних скарг, заяв та клопотань, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання повністю або частково позову, зміни підстав або предмета позову, укладення мирової угоди, оскарження рішень, ухвал, судових наказів.
Як уже зазначалося, розмір понесених стороною судових витрат на професійну правничу допомогу встановлюється судом, зокрема, на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо вартості наданих послуг (виконаних робіт).
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»).
За змістом частини третьої статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Отже, надання адвокатом правничої допомоги в порядку представництва у суді здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, положення щодо якого містяться, зокрема у главі 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору. Згідно з положеннями цієї статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно із статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити такі висновки:
(1)договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2)за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3)як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4)адвокатський гонорар може існувати в двох формах фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5)адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6)відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки Верховного Суду викладені у постановах від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18, від 07 вересня 2020 року у справі № 910/4201/19.
У даному випадку, вартість послуг з правової допомоги у суді апеляційної інстанції була визначена у Додатковій угоді №2 від 13.07.2026 до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 03.10.2023, де встановлено, що вона становить 20 000,00 грн. В свою чергу, в Додатковій угоді №2 відсутня вартість однієї години роботи.
В той же час, у Акті визначена вартість кожного окремого виду робіт. Однак враховуючи те, що вартість кожного окремого виду робіт варіюється та не прив`язана до кількості витраченого часу, суд позбавлений права самостійно визначити вартості години роботи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у вигляді фіксованої суми.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив`язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об`єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі № 910/4317/21.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
Щодо критеріїв оцінки розміру витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на послуги з правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2)часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4)ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1)чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2)чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3)поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4)дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України , може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
За наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обґрунтованість заявленої суми судових витрат зі складністю справи, зазначає, що справа не містить завеликий обсяг матеріалів та не містить складних юридичних конструкцій.
Південно-західний апеляційний господарський суд при зменшенні витрат на правову допомогу також враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20.
Суд зауважує на тому, що заявник хоча і посилається на погодження фіксованої суми винагороди адвоката за надані послуги у суді апеляційної інстанції, втім, на переконання колегії суддів, наданий стороною перелік виконаних робіт представником відповідача підлягає оцінці на предмет дотримання критеріїв їх співмірності та обґрунтованості.
Проаналізувавши опис наданих адвокатом послуг, а також подані документи, колегія суддів вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи (наданих послуг) в суді апеляційної інстанції на загальну суму 20 000,00 грн не відповідає критерію розумності та є не співмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт та ступеню складності справи.
Як вбачається із рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції і матеріалів справи, правова позиція позивача була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору двома судовими інстанціями.
Колегія суддів зазначає, що із заяв по суті в суді апеляційної інстанції відповідачем було подано один документ - відзив на апеляційну скаргу.
Зміст відзиву на апеляційну скаргу є аналогічним із змістом позовної заяви та пояснень, наданих позивачем в суді першої інстанції, тобто доводи позивача не зумовили збільшення джерел правого регулювання спірних правовідносин, збільшення доказової бази та обставин, які входять до предмету доказування.
Колегія суддів також не вбачає підстав для відшкодування вартості послуги, визначеної як «надання особистих консультацій з питань законодавства по судовій справі № 504/5042/23».
У наданому описі робіт не зазначено ані дати та тривалості відповідних консультацій, ані конкретних питань, що були предметом обговорення, ані їхнього самостійного значення для підготовки та розгляду цієї справи. Заявником також не доведено, що такі консультації не охоплюються іншими заявленими послугами адвоката, зокрема аналізом матеріалів справи, формуванням правової позиції та підготовкою процесуальних документів.
Верховний Суд у постанові від 19.12.2025 у справі № 260/8573/23 погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що зустріч із клієнтом та надання первинної юридичної консультації можуть дублювати інші види правничої допомоги, зокрема вивчення матеріалів справи, судової практики та підготовку позовної заяви. Отже, сама лише вказівка в акті на проведення консультацій із клієнтом не є достатньою підставою для покладення їх вартості на іншу сторону.
За таких обставин заявлена послуга має загальний характер, її фактичний обсяг, необхідність та самостійний зв`язок із розглядом справи не підтверджені. Відтак витрати на її оплату не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, передбаченим статтями 126, 129 ГПК України, а тому не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
При цьому, колегія суддів зазначає, що самі по собі Договір, Додаткова угода №2, Акт про надання послуг та наведений в ньому детальний опис робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
У договорі про надання правничої допомоги клієнт та адвокат вправі визначити розмір винагороди адвоката за надання клієнту юридичних послуг на власний розсуд. Проте, ці витрати не повинні бути непомірним тягарем для іншого учасника справи, який не є стороною цього договору.
Колегія суддів зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Отже, за встановлених обставин та норм права, враховуючи, що результат вирішення спору відбувся на користь позивача, керуючись такими критеріями, як складність справи, а також розумну необхідність судових витрат для розгляду справи в суді апеляційної інстанції, а також з урахуванням наданих заявником доказів в обґрунтування судових витрат на правничу допомогу, враховуючи майновий стан апелянта, судова колегія вважає, що витрати Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000,00 грн, є обґрунтованими, відповідають критеріям реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, є співрозмірними зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), у зв`язку з чим підлягають відшкодуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» за рахунок ОСОБА_1 у наведеній сумі.
При цьому Південно-західний апеляційний господарський суд також керувався тим, що стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі 20 000,00 грн не відповідає критеріям розумності, співмірності, справедливості. В той же час, відмова у стягненні витрат на професійну правничу допомогу порушуватиме баланс інтересів сторін, а також не ґрунтується ані на фактичних обставинах, встановлених судом, ані на нормах процесуального закону, а також порушує право позивача на правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Крім того, у додатковій постанові від 16.11.2022 у справі №906/513/18 Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи скаржника про можливість відмови у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу з огляду на ненадання доказів фактичної оплати таких послуг, зазначивши: "Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи ТОВ "Малинський спецкар`єр" про необхідність відмовити у задоволенні вимог АТ "Житомиробленерго" через те, що воно не надало докази сплати адвокату Приведьону В. М. відповідних сум, оскільки за змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги в разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (див. пункти 138, 139 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).".
За таких обставин заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23 слід задовольнити частково, стягнути з відповідача судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, у задоволенні решти заяви відмовити.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» про ухвалення додаткового рішення (вх.3891/26 від 28.09.2026) у справі №504/5042/23 – задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-РЕЗЕРВ» (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 11, корпус 4, офіс 3, код ЄДРПОУ 31502667) витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у сумі 10 000,00 грн.
В іншій частині у задоволенні заяви відмовити.
Зобов`язати Господарський суд Одеської області видати наказ з дотриманням Закону України «Про виконавче провадження» щодо вимог до виконавчого документу.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Додаткову постанову складено та підписано 03.11.2026 у зв`язку з перебуванням суддів зі складу колегії суддів Поліщук Л.В. та Таран С.В. у відпустці у період з 05.10.2026 по 16.10.2026, тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. у період з 19.10.2026 по 28.10.2026 та перебуванням судді Поліщук Л.В. у відпустці 29.10.2026.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран
Оригінал: reyestr.court.gov.ua