Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: оренди
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №916/716/26
Суддя: Богацька Н.С.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/716/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богацької Н.С.
суддів: Павленко Н.А., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна»
на рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026, ухвалене суддею Петренко Н.Д., м. Одеса
у справі №916/716/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон»
про: стягнення 69691,05 грн,
ВСТАНОВИВ
У лютому 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна» (далі ТОВ «Дока Україна») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» (далі ТОВ «БК «Бастіон»), в якому просило суд стягнути з останнього на свою користь 69691,05 грн.
Позов, з урахуванням заяви про усунення недоліків (вх.№2027/26 від 11.06.2026), мотивований неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 19.08.2021 договором оренди майна № 21.61 (далі договір оренди) в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів у період з серпня по грудень 2021 року.
Відповідач у відзиві на позов (вх.№22215/26 від 25.06.2026) заперечував проти його задоволення, посилаючись на те, що зобов`язання між сторонами було припинено у спосіб, визначений законом, а майно у грудні 2021 року було повернуто позивачу та здійснено розрахунок за його користування у повному обсязі.
Також відповідач просив суд застосувати до вимог позивача наслідки спливу строків позовної давності.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі №916/716/26 у задоволенні позову ТОВ «Дока Україна» відмовлено.
Місцевий господарський суд виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог. Зокрема, зазначив, що позивачем не було надано суду доказів отримання від відповідача оплати в будь-якому розмірі (платіжних інструкцій, банківських виписок тощо), що унеможливлює перевірку поданих позивачем розрахунків.
Не погодившись з рішенням суду, позивач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач вказує, зокрема, на те, що суд фактично встановив наявність між сторонами договірних правовідносин та виникнення у відповідача обов`язку зі сплати орендних платежів. Водночас суд дійшов висновку про відмову в позові виключно з мотивів недостатності доказів щодо здійснених оплат та розміру заборгованості. Натомість, висновок суду про недостатність доказів щодо здійснених оплат є передчасним, не відповідає обставинам справи та є таким, що суперечить принципу змагальності сторін, оскільки відповідач у своєму відзиві не навів жодного контррозрахунку заявленої заборгованості, не зазначив розміру фактично сплачених ним коштів та не надав жодного доказу на підтвердження своїх тверджень про проведення розрахунків у повному обсязі. Позивач при розгляді справи в першій інстанції надав детальний розрахунок нарахованих орендних платежів та здійснених оплат із зазначенням дат і сум кожного платежу.
Разом з апеляційною скаргою позивачем додано нові докази, а саме: платіжні інструкції від 26.08.2021 №1202, від 14.09.2021 №1312, від 19.05.2025 №15598 та від 23.12.2025 №15961.
Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи визначено судову колегію у складі головуючого судді Богацької Н.С., Павленко Н.А., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 за апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк до 21.08.2026 для подання відзиву на апеляційну скаргу, роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/716/26.
19.08.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про її необґрунтованість та безпідставність.
Будь-яких інших заяв чи клопотань не надходило.
Колегія суддів, розглянувши додані позивачем до апеляційної скарги нові докази (платіжні інструкції), дійшла наступних висновків.
Відповідно до частин першої та третьої статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (частини четверта та п`ята статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною восьмою статті 80 Господарського процесуального кодексу України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частина третя статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, до позовної заяви відповідні докази додані не були. Крім того, позивач жодного разу не повідомляв суд першої інстанції ні про існування у нього цих доказів, ні про причини, з яких вони не можуть бути подані разом із позовною заявою.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Колегія суддів зауважує, що наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.
Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі №910/5011/18, від 13.04.2021 у справі №909/722/14 та від 01.07.2021 у справі №46/603.
Отже, неподання відповідних доказів в суд першої інстанції залежало виключно від суб`єктивної поведінки самого позивача, який несе ризик вчинення або не вчинення певної процесуальної дії, і оскільки ним необґрунтовано неможливість неподання цього доказу під час розгляду справи в суді першої інстанції, не наведено ні «винятковість випадку», ні «причин, що об`єктивно не залежали від нього», колегія суддів не приймає надані позивачем до апеляційної скарги нові докази (платіжні інструкції).
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2021 між ТОВ «Дока Україна» (Орендодавець) та ТОВ «БК «Бастіон» (Орендар) укладено договір оренди майна №21.61 (далі договір) (а.с.46-50), відповідно до пункту 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування та за плату будівельну опалубку (далі Майно), адреса будівельного майданчику, на який здійснюється переміщення Майна, асортимент, вартість оренди (в місяць), кількість якої визначені в Специфікаціях (додатки до договору), що є невід`ємними частинами цього договору. Орендар зобов`язується прийняти зазначене Майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів. Сторони погодили, що Специфікації (додатки до договору), складені у письмовій формі, та передані за допомогою обміну сканованими копіями, мають силу оригіналу до моменту отримання оригіналу. У момент отримання оригіналу сканована копія втрачає свою чинність. Майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт.
Пунктом 2.4. договору Майно передається орендарю в орендне користування не менш ніж на 1 календарний місяць.
Умовами п. 3.1. договору визначено, що загальний розмір платежів (вартість оренди) за тимчасове користування Майном (орендна плата) становить суму, зазначену у всіх Специфікаціях (додатках до договору), за фактичний строк перебування Майна в оренді, але в будь-якому разі не менше ніж за 1 календарний місяць (п. 2.4. договору).
Щомісяця, протягом строку знаходження Майна у тимчасовому платному орендному користуванні у Орендаря за цим договором, Орендодавець складає та направляє Орендарю засобами електронного документообігу із застосуванням кваліфікованого електронного підпису (далі КЕП) рахунок-акт за договором (з врахуванням умов, передбачених п. 3.7. договору), що означає підтвердження участі сторін в оформленні рахунку-акту за договором як первинного документа (п. 3.1.1. договору).
Пунктом 3.2. договору визначено, що у випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових Специфікацій та товаророзпорядчими документами (накладна або акт прийому-передачі), без оформлення Додаткових угод до цього договору.
Відповідно до п. 3.6. договору орендна плата (п.п. 3.1., 3.2. договору) щомісяця перераховується Орендарем на поточний рахунок Орендодавця з урахуванням фактичної кількості Майна, що перебуває в орендному користуванні Орендаря, до 20-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин. При цьому, Орендар зобов`язується сплатити Орендодавцю шляхом передоплати орендну плату у розмірі, передбаченому у додаткових Специфікаціях, за перший та останній місяць орендних правовідносин, протягом 3-х банківських днів з моменту підписання цього договору, або додаткових Специфікацій до нього.
У пункті 3.7. договору передбачено, що у випадку зростання на момент нарахування орендної плати, тобто на останній день кожного поточного місяця орендних правовідносин, банківського курсу для безготівкових операцій з купівлі ЄВРО для юридичних осіб по відношенню до національної валюти України (гривні), що встановлюється обслуговуючим банком орендодавця, відносно до курсу, який діяв на момент підписання цього договору, розмір орендної плати підлягає збільшенню та розраховується за наступною формулою: А = В/С)*D, де А – розмір орендної плати, що підлягає сплаті з урахуванням коригування, В – курс ЄВРО на момент нарахування орендної плати, С – курс ЄВРО на момент підписання цього договору, D – орендна плата, за поточний місяць користування Майном без урахування збільшення курсу ЄВРО, що розрахована з урахуванням курсу ЄВРО, встановленого на моент укладання даного договору. Станом на 19.08.2021 курс для операцій з купівлі 1 ЄВРО для юридичних осіб в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» становить 31,52 грн, що підтверджується офіційною довідкою (інформацією), наданою обслуговуючим банком орендодавця.
Умовами підпункту 7.1.1. п. 7.1. договору передбачено, що згідно умов договору, Орендар приймає на себе обов`язок своєчасно та в повному обсязі здійснювати перерахування орендної плати за тимчасове користування Майном.
Відповідно до підпункту 7.3.1. п. 7.1. договору Орендодавець приймає на себе обов`язок передати Орендарю у тимчасове користування та за плату відповідне Майно.
Підпунктом 7.4.1. п. 7.4. договору визначено, що Орендодавець має право вимагати від Орендаря своєчасного перерахування суми орендної плати.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань (п. 10.1. договору).
В матеріалах цієї справи міститься Специфікація елементів опалубки від 19.08.2021 до договору оренди (а.с.11), в якій наведено перелік Майна, що передається у тимчасове користування (усього 11 товарів), його найменування, кількість, вартість оренди (в місяць).
Загальна сума оренди в місяць складає 30074,57 грн з ПДВ,
Специфікація підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.
Позивач підтверджує, що 26.08.2021 відповідачем на виконання п. 3.6. договору оренди здійснено передоплату у розмірі 30074,57 грн.
На виконання умов договору, 30.08.2021 позивачем передано, а відповідачем прийнято в орендне користування Майно, загалом 11 товарів, на підтвердження чого позивачем надано суду накладну на переміщення № 2377 (а.с.10 на звороті).
Майно, вказане у накладній на переміщення № 2377 (а.с.10 на звороті), повністю узгоджується з переліком Майна, вказаному у Специфікації елементів опалубки від 19.08.2021 (а.с.11), за виключенням кількості 3 (третьої) позиції товару (Doka багатообертовий контейнер 1,20х0,80м.), зокрема, у Специфікації вказано 5 одиниць, а в накладній – 3. Водночас, судом враховується, що за вищевказану одиницю товару орендна плата не нараховується, адже у графі «вартість оренди в місяць» Специфікації щодо цього товару, будь-якої інформації не зазначено.
Також в матеріалах цієї справи наявна ще одна накладна на переміщення № 2438 від 09.09.2021 (а.с.10), у якій зазначено про товар - Framax несуча скоба, у кількості 1 шт.
В матеріалах справи містяться виставлені позивачем відповідачу рахунки-акти, в яких наведено нарахування орендної плати із зазначенням найменування товарів, їх кількість, кількість днів (за які нараховується орендна плата), ціна за одиницю товару та загальна сума оренди, а саме:
- від 31.08.2021 №1211 щодо 11 товарів на загальну суму оренди 1956,31 грн з ПДВ за 2 дні серпня 2021 року (з урахуванням коєффіціенту 0,8249% коригування курсу згідно з п. 3.7. договору) (а.с.36-37);
- від 30.09.2021 №1355 щодо 12 товарів на загальну суму оренди 30167,26 грн з ПДВ за 30 днів вересня 2021 року (а.с.38-39);
- від 31.10.2021 №1509 щодо 12 товарів на загальну суму оренди 30200,96 грн з ПДВ за 31 день жовтня 2021 року (а.с.40-41);
- від 30.11.2021 №1672 щодо 12 товарів на загальну суму оренди 30200,96 грн з ПДВ за 30 днів листопада 2021 року (а.с.42-43);
- від 31.12.2021 №1817 щодо 12 товарів на загальну суму 17366,53 грн з ПДВ за 17 та 31 днів грудня 2021 року (а.с.44-45).
Будь-яких інших документів, поданих учасниками у встановленому процесуальним законом порядку, матеріали цієї справи не містять.
Предметом позову у цій справі є вимоги ТОВ «Дока Україна» стягнути з ТОВ «БК «Бастіон» заборгованість у розмірі 69691,05 грн з підстав неналежного виконання останнім прийнятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами договором оренди в частині повної та своєчасної сплати орендних платежів у період з серпня по грудень 2021 року.
Як вже зазначалося, відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Умовами пункту першого статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Умовами частини першої статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Правовідносини щодо найму (оренди) регулюються главою 58 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За змістом частини першої статті 760 Цивільного кодексу України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму.
Згідно з частинами першої-третьої та п`ятою статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.
Отже, здійснення позивачем поставки товару у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є господарською операцією, підставою для бухгалтерського обліку якої є первинні документи, що повинні мати певні реквізити. Відтак у разі, якщо накладна оформлена з урахуванням вищевказаних вимог, вона є первинним документом, який фіксує факт отримання/передачі товарів.
Проаналізувавши наявні в матеріалах даної справи докази, а саме надані позивачем Специфікацію та накладну від 30.08.2021 №2377, колегія суддів дійшла висновку, що останні містить такі обов`язкові реквізити, як: назви документів; дату їх складання; назви підприємств, які здійснюють господарську операцію; вид, кількість та ціну товару, який поставляється (передається в оренду) відповідачу; підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; печатки підприємств.
Вищевказані документи у сукупності відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, а тому їх підписання сторонами є підставою для повної та своєчасної сплати відповідачем оренди за користування цим майном, враховуючи також те, що отримання майна в оренду здійснювалось відповідачем без жодних зауважень, заперечень чи застережень.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову, а також заперечення відповідача проти його задоволення, саме на відповідача покладено обов`язок довести належними та допустимими доказами факт повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування наданими позивачем та отриманим відповідачем майном за Специфікацією та накладною від 30.08.2021 №2377.
Разом з тим, відповідні докази матеріали даної справи не містять, а відтак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог.
Водночас, щодо наданої позивачем накладної на переміщення № 2438 від 09.09.2021 (а.с.10), у якій зазначено про товар Framax несуча скоба, у кількості 1 шт., колегія суддів зазначає, що в порушення п. 3.2. договору оренди, позивачем не надано, а в матеріалах цієї справи відсутня відповідна Специфікація, в якій мало б бути узгоджено вартість оренди цього майна в місяць, а також адресу будівельного майданчику, на який здійснюється його переміщення.
Більш того, вищевказана накладна на переміщення № 2438 від 09.09.2021 (а.с.10) не міститься печатки ТОВ «БК «Бастіон», а прізвище особи, яка її підписала з боку одержувача товару ( ОСОБА_1 ), не узгоджується із прізвищем особи, яка зазначена з боку одержувача безпосередньо у самій накладній ( ОСОБА_2 ).
За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати за користування цим товаром (Framax несуча скоба», у кількості 1 шт.).
Як вже зазначалося, в матеріали справи містять рахунки-акти за період із серпня по грудень 2021 року, в яких наведено перелік майна, періоди користування ним та розрахунок орендної плати.
Так, за їх змістом вбачається, що позивачем було включено вартість оренди додаткового товару (Framax несуча скоба): у рахунку-акті від 30.09.2021 №1355 вартість його оренди складає 77,24 грн без ПДВ; у рахунках-актах від 31.10.2021 №1509 та від 30.11.2021 №1672 - по 105,33 грн без ПДВ; у рахунку-акті від 31.12.2021 №1817 - 57,76 грн без ПДВ.
Отже, колегія суддів вважає, що ці суми орендної плати (з урахуванням ПДВ) за додатковий товар (Framax несуча скоба) необхідно виключити із загального розміру нарахованої орендної плати за відповідні місяці, оскільки, як вже зазначалося, матеріали справи не містять належних доказів погодження сторонами його орендної плати у порядку, передбаченому п. 3.2. договору.
Перевіривши розрахунок орендної плати за інші товари, колегією суддів встановлено, що відповідні нарахування здійснені позивачем правильно, відповідно до умов договору.
За таких обставин, колегією суддів здійснено власний розрахунок загального розміру заборгованості відповідача перед позивачем з орендної плати за період з серпня по грудень 2021 року та встановлено, що її розмір (після виключення вартості оренди додаткового товару) становить 109477,22 грн, а саме:
ПеріодНараховано за рахунком-актомРозмір орендної плати додаткового товару (з урахуванням ПДВ)Скоригована сума
Серпень1956,31відсутній1956,31
Вересень30167,2692,6930074,57
Жовтень30200,96126,4030074,56
Листопад30200,96126,4030074,56
Грудень17366,5369,3117297,22
Всього109892,02414,80109477,22
Як вже зазначалося вище, позивач підтверджує, що відповідачем, на виконання п. 3.6. договору оренди, 26.08.2021 здійснено передоплату у розмірі 30074,57 грн. Також позивач визнає, що 14.09.2021 відповідачем було сплачено 126,40 грн, 19.05.2025 – 5000 грн та 23.12.2025 – ще 5000 грн. Загальна сума оренди, сплачена відповідачем, складає 40200,97 грн.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано жодного контррозрахунку заборгованості, який відповідач вважав би правильним, як і не надано жодних належних і допустимих доказів, які б спростовували доводи та вимоги позивача.
Відтак, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за договором становить 69276,25 грн (109477,22 грн - 40200,97 грн).
Щодо позовної давності.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).
11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої, з урахуванням внесених до неї в подальшому численних змін, на усій території України з 12.03.2020 встановлено карантин.
Законом України № 540-IX від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема пунктом 12 такого змісту: « 12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину»
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19 такого змісту, в редакції Закону України № 3450-IX від 08.11.2023: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Колегія суддів зазначає, що карантин відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 (постанова Кабінету міністрів України від 27.06.2023 № 651), проте правовий режим воєнного стану продовжує діяти і на даний час.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану.
Лише з 04.09.2025 набув чинності Закон № 4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності.
Відтак, колегія суддів зазначає, що підстави для застосування строків позовної давності відсутні.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 69276,25 грн заборгованості з орендної плати. В решті позовних вимог слід відмовити.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі «Руїз Торіха проти Іспанії», ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт перший статті Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з пунктом 3 часиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна» задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Одеської області від 13.07.2026 у справі №916/716/26 скасувати, ухвалити нове рішення, яким:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» (адреса: 65070, місто Одеса, вулиця Варненська, будинок 27, корпус Б; код ЄДРПОУ 37811845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна» (адреса: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20-А; код ЄДРПОУ 30530955) 69 276,25 грн заборгованості з орендної плати, а також 2652,34 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Бастіон» (адреса: 65070, місто Одеса, вулиця Варненська, будинок 27, корпус Б; код ЄДРПОУ 37811845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Дока Україна» (адреса: 04210, місто Київ, проспект Героїв Сталінграда, будинок 20-А; код ЄДРПОУ 30530955) 3978,51 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням необхідних реквізитів.
Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у пункті другому частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Н.С. Богацька
Судді Н.А. Павленко
Н.М. Принцевська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua