Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №916/1546/26 — Південно-західний апеляційний господарський суд

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1546/26

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Лічман Л.В.,

судді Аленін О.Ю., Павленко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронюка Руслана Васильовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р., ухвалене суддею Волковим Р.В.,

у справі № 916/1546/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Комерційно-виробнича фірма ,,ВЕКТОР"

до Фізичної особи-підприємця Миронюка Руслана Васильовича

про стягнення 78000,00 грн,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Комерційно-виробнича фірма ,,ВЕКТОР" (далі - ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР") звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Миронюка Руслана Васильовича (далі - ФОП Миронюк Р.В.) безпідставно набутих та збережених грошових коштів у сумі 78000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, на виконання якого позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі ціни позову, натомість відповідач товар не поставив, у зв`язку з чим має повернути його вартість за правилами ст.ст.693 та ст.1212 ЦК України.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. у справі № 916/1546/26 (суддя Волков Р.В.): позов задоволено; стягнуто з ФОП Миронюка Р.В. на користь ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" 78000,00 грн безпідставно збережених коштів та 2662,40 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд першої інстанції погодився з позивачем у тому, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб, зазначивши про направлення позивачем згідно зі ст.693 ЦК України вимоги повернути сплачені за товар відповідачу кошти, однак останній залишив надіслану вимогу без виконання, зберігши кошти, які підлягають стягненню відповідно до ст.1212 ЦК України.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ФОП Миронюк Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій, зокрема, просить: прийняти та приєднати до матеріалів справи витяг з реєстру територіальної громади № 2026/012354093 від 22.07.2026 р., довідку Київського відділу у м. Одесі ГУ ДМС України в Одеській області № 8421571 від 25.11.2022 р., витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12026231040000165 від 05.02.2026 р.; рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. у справі № 916/1546/26 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити; здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" на користь ФОП Миронюка Р.В. судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування апеляційної скарги вказано, що: скаржник не отримував копії позовної заяви та жодних процесуальних документів у даній справі; суд першої інстанції повідомляв відповідача про розгляд справи за некоректною адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим поштове відправлення повернулось неврученим з відміткою про відсутність адресата; офіційним зареєстрованим місцем проживання Миронюка Р.В. є: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади, який додається; місцевий господарський суд не вжив належних заходів щодо перевірки актуального місця проживання/реєстрації відповідача через Єдиний державний демографічний реєстр; вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань електронна адреса ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) не є електронною поштою скаржника, з огляду на що він фізично не міг отримати та переглянути надіслану судом ухвалу про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, суд першої інстанції належним чином не повідомив скаржника про розгляд справи, чим позбавив права на судовий захист.

Крім того, в апеляційній скарзі зазначено, що позовні вимоги обґрунтовано одночасно приписами ст.1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) та ст.693 ЦК України (повернення попередньої оплати). При цьому в оскаржуваному рішенні не розмежовано вказані інститути договірного та позадоговірного зобов`язання та не враховано, що вимоги за ст.693 ЦК України можуть виникати виключно з належним чином укладеного договору купівлі-продажу/поставки (натомість позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що ним та відповідачем узгоджено істотні умови правочину, внаслідок чого виникло зобов`язання поставити товар), а для застосування ст.1212 ЦК України позивач повинен був довести факт відсутності правової підстави для набуття або збереження коштів саме відповідачем (або факт відпадіння такої підстави).

Також скаржник повідомляє, що не являється власником вебсайту ,,smartpower.in.ua", не розміщував на ньому товари, не веде з його використанням торговельну діяльність та не має жодного відношення до його закриття. Відтак, не виставляв позивачу рахунок № 2601/21 від 22.01.2026 р. та не вступав з ним у господарські відносини.

Окрім цього, апелянт повідомляє, що є потерпілим від протиправних (шахрайських) дій з боку неустановлених осіб, які без його відома та згоди використали реєстраційні реквізити та банківський рахунок. З цього приводу поліцією за заявою Миронюка Р.В. внесено відомості до ЄРДР. Аналогічне кримінальне провадження щодо шахрайських дій неустановлених осіб за цим фактом розслідується правоохоронними органами у м. Львові. Матеріали вказаних кримінальних проваджень, на думку скаржника, мають вирішальне значення для встановлення відсутності його вини в утриманні коштів позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 р.: апеляційну скаргу ФОП Миронюка Р.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. у справі № 916/1546/26 залишено без руху; встановлено ФОП Миронюку Р.В. строк для подачі доказів доплати судового збору в сумі 798,72 грн - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 р.: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Миронюка Р.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. у справі № 916/1546/26; встановлено ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу до 17.08.2026 р.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.09.2026 р.: призначено справу № 916/1546/26 за апеляційною скаргою ФОП Миронюка Р.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. до розгляду; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження, тобто без повідомлення учасників справи.

07.09.2026 р. від ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" надійшли письмові пояснення по справі.

Відповідно до ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст.119 ГПК України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Як вже зазначено вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.07.2026 р. встановлено ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 17.08.2026 р., однак позивачем подано письмові пояснення по справі, які за своїм змістом є відзивом на апеляційну скаргу, тільки 07.09.2026 р.

Оскільки позивач пропустив строк, установлений судом на подачу відзиву, та не подав заяву про продовження цього строку, письмові пояснення ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" (фактично відзив на апеляційну скаргу) слід залишити без розгляду на підставі ст.118 ГПК України.

Розглянувши клопотання скаржника про залучення до матеріалів справи нових доказів, заявлене в прохальній частині апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення визначають обов`язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об`єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає.

В обґрунтування клопотання вказано, що суд першої інстанції розглянув справу без належного повідомлення відповідача, у зв`язку з чим ФОП Миронюк Р.В. був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, в т.ч. на подачу доказів до суду першої інстанції.

При цьому матеріалами справи підтверджується вжиття судом першої інстанції усіх можливих заходів з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, а саме направлення ухвали про відкриття провадження у справі на електронну та поштову адреси, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Крім того, в матеріалах справи наявна телефонограма, яку особисто прийнято ФОП Миронюком Р.В.

Враховуючи викладене, те, що згідно з п.4 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, та те, що ухвала суду про відкриття провадження у справі повернулась не врученою відповідачу з відміткою про відсутність адресата, ФОП Миронюк Р.В. був повідомленим судом про розгляд справи за правилами ст.120 ГПК України, а, відтак, не довів наявність об`єктивних, тобто незалежних від нього причин, які унеможливили подання доказів суду першої інстанції, тому у задоволенні відповідного клопотання слід відмовити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" надало до матеріалів справи рахунок від 22.01.2026 р. № 2601/21, згідно з яким: оплаті підлягає товар (акумулятор у кількості однієї одиниці); вартість товару - 78000,00 грн; постачальник - ФОП Миронюк Р.В.; покупець - ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР".

ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" перераховано на зазначені в рахунку банківські реквізити ФОП Миронюка Р.В. кошти в сумі 78000,00 грн, доказом чого є платіжна інструкція від 22.01.2026 р. № 108403.

За посиланнями позивача, оплачений ним рахунок виставлено у зв`язку з оформленням замовлення товару на вебсайті ,,smartpower.in.ua". Отримавши кошти, відповідач не відправив товар. При цьому з 25.01.2026 р. вебсайт ,,smartpower.in.ua" не працює.

Проаналізувавши названі обставини, в т.ч. зміст рахунку та платіжної інструкції, місцевий господарський суд вказав, що між сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, з чим колегія суддів не погоджується з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.202, ст.205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

У ч.ч.1 та 2 ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом… Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст.638 ЦК України закріплено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно із приписами ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно із приписами ч.ч.1 та 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Виходячи з наведених норм матеріального права, для визнання правочину укладеним потрібно встановити досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов договору. Для цього слід дослідити зміст єдиного письмового документу, який у даному випадку не підписувався, або інших документів, які сторони надсилали одна одній з метою погодження істотних умов правочину.

З наявних у справі доказів вбачається, що пропозиція укласти договір (оферта) оформлена шляхом виставлення рахунку від 22.01.2026 р. № 2601/21, і акцепт такої пропозиції здійснив позивач, оплативши кошти.

Між тим, стверджуючи про те, що саме ФОП Миронюк Р.В. виставив йому рахунок на оплату, та те, що відповідач є особою, яка реалізовувала товари через вебсайт ,,smartpower.in.ua", позивач не довів названі обставини жодними доказами.

Таким чином, не маючи належних підтверджень того, що ФОП Миронюк Р.В. оформив рахунок від 22.01.2026 р. № 2601/21, місцевий господарський суд дійшов хибного висновку в частині укладання сторонами у даній справі договору поставки.

При цьому, спростовуючи будь-яке відношення до вебсайту ,,smartpower.in.ua", розміщення на ньому товарів та вступ у господарські відносини з позивачем, відповідач не заперечив належність йому банківських реквізитів, на які позивач перерахував кошти в сумі 78000,00 грн, вказавши лише про те, що невідомі особи використали його реєстраційні реквізити та банківський рахунок.

Крім того, ФОП Миронюк Р.В., визнаючи відкриття ним банківського рахунку, на який від ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" надійшли кошти, не довів факт розпорядження останніми без його згоди, в т.ч. не надав доказів звернення до банку з метою з`ясування того, хто та в який спосіб використав грошові кошти, сплачені позивачем.

Отже, фактичні обставини цієї справи свідчать про те, що без укладання договору поставки відповідач набув грошові кошти позивача.

Згідно з ч.ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Аналіз норми ст.1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Аналогічний висновок зроблено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 910/1238/17.

Апеляційний господарський суд вказує, що відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Враховуючи викладене, оскільки ФОП Миронюк Р.В. безпідставно набув кошти в розмірі 78000,00 грн, останні підлягають поверненню згідно з приписами ст.1212 ЦК України, а, відтак, позов підлягає задоволенню.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не повідомив його про розгляд справи, адже згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресою реєстрації апелянта є: АДРЕСА_3 , та саме на цю адресу направлялась ухвала про відкриття провадження у справі, повернута оператором поштового зв`язку через відсутність адресата. До того ж ця ухвала направлялась на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка також вказана в реєстрі. Окремо секретарем судового засідання оформлено телефонограму, відповідно до якої ФОП Миронюку Р.В. за номером телефону, який вказано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повідомлено про розгляд справи.

Таким чином, судом першої інстанції вжито всіх належних та можливих заходів, спрямованих на повідомлення ФОП Миронюка Р.В. про розгляд справи.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що ФОП Миронюк Р.В. став потерпілим від шахрайських дій з боку невідомих осіб, які без його відома та згоди використали реєстраційні реквізити та банківський рахунок, колегія суддів відхиляє, оскільки жодних доказів того, що грошові кошти позивача набуто іншою особою, ніж відповідач, матеріали справи не містять. У разі, якщо в ході розслідування, проведеного в рамках кримінального провадження, буде визнано винною у шахрайських діях іншу особу, Миронюк Р.В. вправі пред`явити до неї цивільний позов.

Насамкінець слід зазначити, що ґрунтуються на правильному розумінні норм законодавства твердження відповідача про те, що позовні вимоги невірно одночасно обґрунтовано приписами ст.1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) та ст.693 ЦК України (повернення попередньої оплати), а в оскаржуваному рішенні не розмежовано вказані інститути договірного та позадоговірного зобов`язання.

З цього приводу колегія суддів вказує, що у даному випадку позов має бути задоволено виключно за правилами ст.1212 ЦК України шляхом стягнення безпідставно набутих коштів, про що ТОВ ,,КВФ ,,ВЕКТОР" просило у позовній заяві.

Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд констатує, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком скасування оскаржуваного рішення та відмову у задоволенні позову, з огляду на що апеляційна скарга залишається без задоволення.

При цьому рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови, адже суд першої інстанції, правильно задовольнивши позов в резолютивній частині, дійшов частково невірних висновків щодо правових (в частині можливості задоволення позовних вимог одночасно за правилами ст.ст.693 та 1212 ЦК України) та фактичних (в частині визнання договору укладеним у спрощений спосіб) підстав для такого задоволення.

Відповідно до вимог ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги на оскаржуване рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236,269,270,275,276,281,282,284 ГПК України, постановив:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Миронюка Руслана Васильовича залишити без задоволення.

Резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. у справі № 916/1546/26 залишити без змін.

Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Одеської області від 08.07.2026 р. у справі № 916/1546/26, виклавши її в редакції цієї постанови.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу-підприємця Миронюка Руслана Васильовича.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено та підписано 02 листопада 2026 р.

Головуючий суддя Лічман Л.В.

Судді: Аленін О.Ю.

Павленко Н.А.