Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 28 жовтня 2026 р.
Справа: №916/3399/25
Суддя: Цісельський О.В.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/3399/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Цісельського О.В.,
суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.,
секретар судового засідання: Лінник І.А.,
за участю представників учасників справи:
від Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”: адвокат Філіпчук Н.М.,
від Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго”: не з`явився,
від Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області: не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026, суддя в І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст якого складено 24.08.2026, в м. Одесі
у справі № 916/3399/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг”
до відповідача: Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго”,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача – Каховської міської військової адміністрації Каховського району Херсонської області,
про стягнення 2 501 542,67 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
25.08.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго”, в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 2 501 542,67 грн, в тому числі: основний борг у сумі 1 617 823,96 грн, 3% річних у сумі 162 407,87 грн, інфляційні втрати у сумі 721 310,84 грн, а також судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором постачання природного газу № 7455-НГТ-33 від 07.10.2021 в частині повної та своєчасної оплати спожитого природного газу.
Так, на виконання умов договору № 7455-НГТ-33 від 07.10.2021 у період з листопада 2021 року по березень 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” було поставлено відповідачу природний газ (у тому числі, з урахуванням послуг транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи) у загальному обсязі 237,102 тис. куб. м на загальну суму 3 924 838,40 грн. Водночас, відповідач за спожитий природний газ розрахувався лише частково на загальну суму 2 307 014,44 грн (за період з листопада по грудень 2021 року).
01.09.2025 за вказаною позовною заявою місцевим господарським судом відкрито провадження у справі № 916/3399/25.
06.04.2026 ухвалою суду, зокрема, залучено Каховську міську військову адміністрацію Каховського району Херсонської області до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
17.08.2026 рішенням Господарського суду Одеської області по справі № 916/3399/25: позов задовольнено частково; стягнуто з Комунального підприємства теплових мереж “Каховтеплокомуненерго” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” заборгованість в загальній сумі 2 116 582,22 грн, з яких: основний борг у сумі 1 361 420,43 грн, 3% річних у сумі 137 344,76 грн та інфляційні втрати у сумі 617 817,03 грн, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 25 398,99 грн; у задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення, зокрема, мотивоване тим, що з урахуванням висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеного у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, та загальновідомого факту окупації з 24.02.2022 Каховської міської територіальної громади, у період з 24.02.2022 по 08.03.2022 (остання дата заявленого позивачем періоду заборгованості з оплати вартості поставленого природного газу) позивач не мав права здійснювати господарську діяльність з постачання природного газу на окуповану територію, а, відтак, не підлягають стягненню з відповідача заборгованість, нарахована за період з 24.02.2022 по 08.03.2022, а також інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на вказану заборгованість.
Також, місцевий господарський суд зауважив, що доведення/недоведення позивачем обставин фактичної поставки природного газу на тимчасово окуповану територію, як і здійснення оплати за неї, не має правового значення для вирішення спору у цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
Не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області, Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” звернулось 11.09.2026 до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скаржник просить суд:
- скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 384 960,45 грн, в тому числі: 256 403,53 грн основного боргу; 25 063,11 грн 3% річних; 103 493,81 грн інфляційних втрат;
- прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” щодо стягнення 384 960,45 грн, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити;
- здійснити перерозподіл судових витрат;
- судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що:
- місцевим господарським судом порушено норми матеріального та процесуального права;
- до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” неодноразово вносились зміни. Між тим, до 19.03.2022 тимчасово окупованими визнавалися виключно території, пов`язані з Кримським півостровом, його акваторією та прилеглим морським простором, тобто виключно території, щодо яких існувала окупація, і не поширювалося це визначення на інші регіони України;
- станом на теперішній час Радою національної безпеки і оборони України не приймалось жодного рішення, в якому б визначались тимчасово окуповані території;
- рішення про визнання територій тимчасово окупованими, яке на момент виникнення спірних правовідносин відповідно до визначеного Кабінетом Міністрів України порядку приймалось Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, не може змінювати собою рішення Кабінету Міністрів України про введення обмежень, передбачених статтями 13 та 13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”;
- загальновідомий факт окупації певних територій сам по собі не може вважатися достатньою правовою підставою для застосування встановлених законом економічних обмежень. Ця обставина не врахована в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, у якій суд дійшов висновку про можливість застосування відповідних заборон без наявності спеціального рішення Кабінету Міністрів України щодо введення таких обмежень;
- матеріали справи не містять доказів того, що відповідач не споживав газ в спірний період.
29.09.2026 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду: відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25; встановлено учасникам процесу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.10.2026; роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.10.2026 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; призначено справу № 916/3399/25 до розгляду на 29.10.2026 об 11:00 год.
22.10.2026 та 26.10.2026 ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду задоволено заяви представників позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Каховська міська військова адміністрація Каховського району Херсонської області у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області – без змін, вказуючи на те, що:
- територія Каховської міської територіальної громади з 24.02.2022 перебуває у тимчасовій окупації Російською Федерацією. Апелянт фактично оспорює не сам факт окупації, а правові наслідки цього факту для застосування ст.13-1 Закону № 1207-VII до спірних договірних відносин;
- в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23 суд виходив з того, що правовий статус тимчасово окупованої території та правові наслідки такого статусу не можуть ставитися в залежність виключно від дати прийняття уповноваженим органом документа, який офіційно фіксує факт окупації. Об`єднана палата залишила без змін судове рішення про відмову у стягненні заборгованості, оскільки передача електричної енергії відповідачу на тимчасово окупованій території була заборонена. Верховний Суд зазначив, що факт окупації відповідної території може бути загальновідомим і не потребувати окремого доказування;
- ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2026 у справі № 916/1218/23 правовідносини у справі № 280/5808/23 визнано такими, що не є подібними до правовідносин у справі № 908/1162/23, з огляду на відмінності в періоді виникнення, предметі та суб`єктному складі правовідносин;
- у постанові від 08.07.2026 у справі 916/1218/23 Касаційний господарський суд застосував висновки Об`єднаної палати у справі № 908/1162/23 та не знайшов підстав для відступу від них. Крім того, висновок у справі № 280/5808/23 не був визнаний Великою Палатою таким, що вимагає відступу від висновків Об`єднаної палати у справі № 908/1162/23.
- суд першої інстанції відмовив у стягненні вартості природного газу за період з 24.02.2022 по 08.03.2022, а, відтак, нарахування 3% річних та інфляційних нарахувань на цю частину вимог задоволенню не підлягає.
Комунальне підприємство теплових мереж “Каховтеплокомуненерго” своїм правом згідно ч.1 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не скористалось, відзив на апеляційну скаргу не подало, що згідно ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст.269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Переглянувши оскаржуване у справі рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, дослідивши доводи та вимоги апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25 в оскаржуваній частині не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25 в оскаржуваній частині не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом встановлено наступні обставини, які учасниками процесу не оспорюються.
07.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” (Постачальник, позивач) та Комунальним підприємством теплових мереж “Каховтеплокомуненерго” (Споживач, відповідач) укладено договір № 7455-НГТ-33 постачання природного газу.
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 договору Постачальник зобов`язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно п.1.4 договору Споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього Договору у Споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між Споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (надалі Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний FIC-код та/або укладений договір транспортування природного газу між Споживачем та Оператором газотранспортної системи (надалі – Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний EIC-код (якщо об`єкти Споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережи). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе Споживач.
Відповідно до п.1.5 договору у разі, якщо об`єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює Оператор ГРМ, а саме АТ “Херсонгаз”, з яким споживач уклав відповідний договір.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з червня 2021 року до червня 2024 року, а саме: з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 1291,281 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: в листопаді 2021 – 206,086 тис. куб. метрів, в грудні 2021 – 298,993 тис. куб. метрів, в січні 2022 – 320,494 тис. куб. метрів, в лютому 2022 – 281,154 тис. куб. метрів, в березні 2022 – 181,661 тис. куб. метрів, в квітні 2022 – 2,893 тис. куб. метрів. Всього 1291,281 тис. куб. метрів (п.2.1.1 договору).
Згідно з п.2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п.2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених пунктом 1.2 цього Договору…
Відповідно до п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів Постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ.
Згідно з п.3.2 договору постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС.
Відповідно до п.3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписаний уповноваженим представником постачальника (п.3.5.2 договору).
Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п.3.5.3 договору).
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту, ненадання письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п`ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п.3.5.4 договору).
Згідно з п.4.1.1 договору ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг 1 (фіксований) визначається наступим чином: в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом – 136,58 грн, крім того ПДВ 20% – 27,31 грн, всього з ПДВ – 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 становить 7583,89 грн.
Згідно з п.5.1 договору оплата за природний газ за цим договором (окрім розрахункових періодів: жовтень 2021 р., жовтень 2022 р., жовтень 2023 р., листопад 2021 р., листопад 2022 р., листопад 2023 р., квітень 2022 р., квітень 2023 р., квітень 2024 р., травень 2022 р., травень 2023 р., травень 2024 р.) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: - 50% вартості замовленого на відповідний розрахунковий період природного газу в обсягах, визначених в пункті 2.1 цього Договору, до 22 числа (включно) розрахункового періоду, в якому здійснюється постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 22 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим періодом. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Пунктом 8.1 договору передбачено, що у разі, якщо споживач порушив умови пункту 5.1 цього договору щодо остаточного розрахунку за фактично переданий природний газ, постачальник має право припинити постачання газу шляхом виключення споживача з Реєстру без погодження із споживачем.
Відповідно до п.10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладення договору, і сторони не могли передбачити їх.
Строк виконання зобов`язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору).
Сторони зобов`язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтвердні документи відповідно до законодавства (п.10.3 договору).
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).
Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання (п.10.5 договору).
Відповідно до п.13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 30 червня 2024 р. включно, а в частині розрахунків – до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
07.10.2021 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди внести зміни до договору, зокрема, викласти пункт 5.1 Розділу 5 “Порядок та умови проведення розрахунків” у наступній редакції: “5.1. Оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу – до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору”.
29.11.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 3/1 до договору, згідно з якою сторони дійшли згоди:
- викласти п.2.1.1 договору в наступній редакції: “2.1.1 3 червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 803 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: в листопаді 2021 – 117,700 тис. куб. метрів, в грудні 2021 – 202,700 тис. куб. метрів, в січні 2022 – 190,000 тис. куб. метрів, в лютому 2022 – 171,500 тис. куб. метрів, в березні 2022 – 113,486 тис. куб. метрів, в квітні 2022 – 7,614 тис. куб. метрів. Всього 803,000 тис. куб. метрів”;
- доповнити пункт 4.1 Розділу 4 “Ціна природного газу” підпунктом 4.1.3 y наступній редакції: “4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього Договору як Обсяг III (фіксований), визначається наступим чином: 4.1.3.1. В період з 01.10.2021 до 31.12.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ – 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи – 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом 136,576 грн, крім того ПДВ – 20%, всього з ПДВ 163,89 грн за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.10.2021 до 31.12.2022 (включно) становить 16 554,00 грн”.
На виконання договору позивач направляв відповідачу засобами електронної пошти на адресу відповідача, яка зазначена у реквізитах договору, акти приймання-передачі природного газу за період з листопада 2021 по березень 2021 (від 31.12.2021, від 28.02.2022, від 31.03.2022, від 25.04.2022), а також нарахування по актах за січень 2022, копії яких наявні в матеріалах справи.
Між тим, відповідачем вказані акти не підписано.
Доказів надання відповідачем в письмовій формі мотивованої відмови від підписання актів до суду не надано.
Як вбачається з листа оператора ГТС від 15.07.2025 № ТОВВИХ-25-10966, обсяг природного газу, використаний споживачем з ЕІС-кодом 56XQ00005CHOX00W за період з 01.11.2021 по 31.03.2022 внесено в алокацію постачальника ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг” (ЕІС код 56X930000010610X) та становить: з 01.11.2021 по 30.11.2021 – 98 632,00 куб. м; з 01.12.2021 по 31.12.2021 – 40 731,00 куб. м; з 01.01.2022 по 31.01.2022 – 48 854,00 куб. м; з 01.02.2022 по 28.02.2022 – 39 021,00 куб. м; з 01.03.2022 по 31.03.2022 – 9 864,00 куб. м.
До матеріалів справи також додано остаточні відбори ПГ (ЕІС код 56X930000010610X) за період з 01.11.2021 по 30.11.2021, за період з 01.12.2021 по 31.12.2021, за період з 01.01.2022 по 31.01.2022, за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, за період з 01.03.2022 по 31.03.2022.
Відповідно до інформації про надходження коштів на рахунки позивача за період з 07.10.2021 по 07.08.2024, наданої листом АТ “Державний ощадний банк України” від 08.08.2024 № 16/2-09/90678/2024, відповідачем за спірним договором було здійснено наступні оплати: 28.12.2021 у сумі 242 927,56 грн; 28.12.2021 у сумі 900 000,00 грн; 13.01.2022 у сумі 300 000,00 грн; 14.01.2022 у сумі 189 826,10 грн; 31.01.2022 у сумі 471 982,54 грн; 11.02.2022 у сумі 202 278,24 грн.
Предметом спору суду першої інстанції у даній справі було встановлення обставин щодо наявності або відсутності підстав щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором постачання природного газу у загальному розмірі 2 501 542,67 грн, в тому числі: основний борг у сумі 1 617 823,96 грн, 3% річних у сумі 162 407,87 грн, інфляційні втрати у сумі 721 310,84 грн.
Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
Оскільки рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25 позивач оскаржує лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 256 403,53 грн, 3% річних у сумі 25 063,11 грн, інфляційних втрат у сумі 103 493,81 грн, а суд апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст.269 Господарського процесуального кодексу України, обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, тому апеляційним господарським судом в апеляційному порядку переглядається оскаржуване рішення тільки в частині доводів апеляційної скарги щодо стягнення заборгованості за період з 24.02.2022 по 08.03.2022 включно і тільки щодо правомірності висновку суду щодо відмови у позові в цій частині.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (втратив чинність та підлягає застосуванню тут і далі у редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч.1 ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приписами ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до вимог ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
В ст.629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з приписами ч.1 ст.12 Закону України “Про ринок природного газу” постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором…
Проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, апеляційний господарський суд зазначає, що між сторонами виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий договір постачання природного газу.
З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується те, що за договором природний газ постачався до міста Каховки Херсонської області.
Відповідно до ч.1 ст.13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” в редакції, чинній до 20.03.2022 р., на період тимчасової окупації переміщення товарів (робіт, послуг) з тимчасово окупованої території на іншу територію України та/або з іншої території України на тимчасово окуповану територію усіма видами транспорту, в тому числі автомобільним, залізничним, повітряним та трубопровідним транспортом, а також лініями електропередач та гідротехнічними спорудами, заборонено.
За змістом наказу Міністерства розвитку громад та територій України в редакції від 26.05.2026 р. № 987 місто Каховка Херсонської області з 24.02.2022 по теперішній час є тимчасово окупованою територією України.
Враховуючи викладене, те, що приписи ст.13-1 Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” прямо забороняють надання послуг трубопровідним транспортом з території України на тимчасово окуповану її територію, те, що Комунальне підприємство теплових мереж “Каховтеплокомуненерго” в спірний період знаходилось на тимчасово окупованій території України, місцевий господарський суд вірно вказав, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг” безпідставно вимагає оплати 256 403,53 грн вартості природного газу, поставленого за період з 24.02.2022 по 08.03.2022 включно на окуповану територію України, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу, а також нарахованих на нього 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України” Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
По справі “Руїз Торіха проти Іспанії”, ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Щодо тверджень скаржника про те, що до Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” неодноразово вносились зміни, до 19.03.2022 тимчасово окупованими визнавалися виключно території, пов`язані з Кримським півостровом, його акваторією та прилеглим морським простором, тобто виключно території, щодо яких існувала окупація, і не поширювалося це визначення на інші регіони України, колегія суддів зауважує, що норма із забороною переміщення товарів (робіт, послуг) на тимчасово окуповану територію була у всіх редакціях закону, чинних на момент існування спірних правовідносин. При цьому найголовнішим у диспозиції вказаної норми права є заборона переміщення товарів саме на окуповану територію, якою місто Каховка являється з 24.02.2022 р.
Таким чином, набуття чинності змін, внесених до переліку територій, які вважаються тимчасово окупованими в розумінні Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України”, не означає, що території, які реально окуповані, не підпадають під дію приписів щодо заборони переміщення товарів. Інше тлумачення нормативно-правового акту свідчило б про застосування різних підходів при вирішенні аналогічних правових питань лише з тих підстав, що законодавець з певною затримкою, обумовленою об`єктивними умовами воєнного стану, відреагував на військово-політичні події в державі, що є неприпустимим в контексті принципу верховенства права (в частині рівності усіх перед законом), який превалює над принципом законності.
Підсумовуючи викладене, апеляційний господарський суд зазначає, що доводи, наведені в апеляційній скарзі, не мають наслідком зміну чи скасування оскаржуваного рішення, яке, будучи ухваленим Господарським судом Одеської області у відповідності до норм матеріального та процесуального права, підлягає залишенню без змін.
У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника за правилами ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» на рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.08.2026 у справі № 916/3399/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 03.11.2026 року.
Головуючий суддя О.В. Цісельський
Судді: Н.М. Принцевська
А.І. Ярош
Оригінал: reyestr.court.gov.ua