Суд: Південно-західний апеляційний господарський суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Господарське
Категорія: поставки товарів, робіт, послуг, з них
Дата: 27 жовтня 2026 р.
Справа: №916/1950/26
Суддя: Богатир К.В.
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/1950/26
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Богацької Н.С., Ярош А.І.
секретар судового засідання Шаповал А.В.
за участю представників сторін у справі:
Від Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» - адвокат Карась М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго»
на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026, суддя суду першої інстанції Литвинова В.В., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 19.08.2026
по справі №916/1950/26
за позовом Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ»
до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго»
про стягнення 1 924 325,45 грн, -
ВСТАНОВИВ:
Описова частина.
18.05.2026 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» до Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» про стягнення 1 924 325,45 грн заборгованості за договором розподілу природного газу на підставі заяви-приєднання №008146, з яких - 1 829 879,32 грн основного боргу, 94 446,13 грн пені, 13 258,51 грн інфляційних втрат та 7 163,62 грн 3% річних.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач не виконав у встановлені договором строки зобов`язання з оплати послуг з розподілу природного газу за період з лютого по квітень 2026 року. У зв`язку з простроченням оплати позивач просив стягнути основний борг, пеню, інфляційні втрати та три відсотки річних.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 позовні вимоги задоволено в повному обсязі; стягнуто з Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» 1 924 325,45 грн заборгованості та 23 091,91 грн судового збору.
Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прострочив виконання зобов`язання з оплати послуг з розподілу природного газу за період з лютого по квітень 2026 року у сумі 1 829 879,32 грн.
Суд першої інстанції також вказав, що у зв`язку з простроченням виконання основного зобов`язання, позивач правомірно заявив до стягнення 94 446,13 грн пені, 13 258,51 грн інфляційних та 7 163,62 грн 3% річних.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26.
Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне встановлення обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що суд першої інстанції, відкривши провадження 18.05.2026 та призначивши підготовче засідання на 17.06.2026, закрив підготовче провадження вже в першому підготовчому засіданні. На думку скаржника, цим його було позбавлено можливості подати відзив, докази та заявити процесуальні клопотання.
Скаржник вказує, що клопотання про відкладення розгляду справи він мотивував необхідністю додаткового часу для ознайомлення з позовом, підготовки відзиву та забезпечення участі повноважного представника у підготовчому засіданні. Апелянт вважає, що закриття підготовчого провадження до спливу шістдесятиденного строку, передбаченого частиною третьою статті 177 ГПК України, а також ухвалення рішення в день розгляду справи по суті свідчать про надмірну поспішність розгляду спору. За твердженням скаржника, справа не є малозначною, а строк її розгляду по суті давав суду можливість розглянути її до 18.09.2026.
Крім того, апелянт зазначає, що виникнення заборгованості перед АТ «ОДЕСАГАЗ» та відсутність можливості її сплатити безпосередньо пов`язані із заборгованістю держави з відшкодування різниці в тарифах. На підтвердження цих обставин він посилається на Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», витяги з протоколів територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, листи Міністерства розвитку громад та територій України, а також лист Департаменту систем життєзабезпечення та енергоефективності Одеської обласної державної (військової) адміністрації.
Також скаржник зазначає, що підприємство включено до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та має статус критично важливого для функціонування економіки і забезпечення життєдіяльності населення в особливий період на території Одеської області. Неподання зазначених доказів до суду першої інстанції апелянт пов`язує зі стислим, на його думку, строком розгляду справи.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 у справі №916/1950/26 повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству «ОДЕСАГАЗ» у задоволенні позову.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» надійшов відзив на апеляційну скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26.
Позивач наголошує, що відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження в електронному кабінеті 19.05.2026, був належним чином повідомлений про предмет спору, дату підготовчого засідання та строк для подання відзиву, однак до засідання 17.06.2026 відзиву не подав і в судове засідання не з`явився. Клопотання про відкладення розгляду справи надійшло після закінчення засідання та не було обґрунтоване належними доказами.
На переконання позивача, саме по собі посилання на необхідність додаткового часу не підтверджує наявності перешкод для реалізації відповідачем його процесуальних прав.
За твердженням позивача, апелянт помилково ототожнює граничний строк проведення підготовчого провадження з мінімальним строком, протягом якого суд зобов`язаний проводити підготовче провадження. Так само, на думку позивача, можливість розгляду спору до 18.09.2026 не означала обов`язку суду відкладати його вирішення.
Позивач також зазначає, що відповідач не довів відмови суду у реалізації конкретного процесуального права чи впливу такої відмови на правильність вирішення спору.
Стосовно суті спору позивач посилається на наявність договору розподілу природного газу, надання відповідачу послуг та невиконання ним обов`язку з їх своєчасної оплати. На його думку, апеляційна скарга не містить контррозрахунку, доказів повної або часткової оплати та не спростовує ані факту надання послуг, ані розміру нарахувань.
Посилання на заборгованість з різниці в тарифах, як зазначає позивач, не припиняє та не змінює обов`язку відповідача оплатити отримані послуги і не звільняє його від відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
Позивач заперечує також проти прийняття доданих до апеляційної скарги доказів, оскільки скаржник не навів причин неможливості їх подання до суду першої інстанції та не заявив вмотивованого клопотання про поновлення строку на подання таких доказів.
Керуючись викладеним вище, позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 у справі № 916/1950/26 залишити без змін.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/1950/26 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Богацька Н.С., Ярош А.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2026.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи №916/1950/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.09.2026 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи №916/1950/26 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1950/26.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2026 апеляційну скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 - залишено без руху; встановлено Комунальному виробничому експлуатаційному підприємству «Подільськтеплокомуненерго» строк для усунення недоліків при поданні апеляційної скарги шляхом надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 34 637,85 грн - протягом 10 днів з дня вручення цієї ухвали; роз`яснено апелянту, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
До Південно-західного апеляційного господарського суду від Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої були додані докази сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 34 637,85 грн. Таким чином, недоліки апеляційної скарги були усунуті належним чином.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 16.10.2026; призначено справу №916/1950/26 до розгляду на 28.10.2026 о 13:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
28.10.2026 у судовому засіданні прийняв участь представник Акціонерного товариства «ОДЕСАГАЗ» - адвокат Карась М.М.
Представник апелянта у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2026, якою призначено справу №916/1950/26 до розгляду на 28.10.2026 о 13:30, була отримана в електронному кабінеті відповідачем - 28.09.2026.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 28.10.2026, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 по суті, не дивлячись на відсутність представника апелянта, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
01.10.2017 Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство «Подільськтеплокомуненерго» (споживач) підписало заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) оператору ГРМ - ПАТ «ОДЕСАГАЗ».
В заяві зазначено, що споживач ознайомився з умовами типового договору розподілу природного газу, затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу 56XQ0000PR5ОО00N.
Згідно з п. 1.3 цього договору, цей Договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
В п. 1.4 договору зазначено, що послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.
Відповідно до п.2.1. Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Також п.2.3 вищевказаного Договору закріплено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, Сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п.6.3. Договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
За п.6.4. Договору закріплено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Відповідно до п.6.7. Договору у разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.
Відповідно до положень пункту 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність (за замовчуванням) об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік (з 01 жовтня по 30 вересня), що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Визначення газового року наведене в п.4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ - і ним є період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
14.02.2026 сторонами було укладено додаткову угоду до договору на розподіл природного газу № 008146, за умовами якого споживач зобов`язаний зареєструватись в особистому кабінеті на сайті АТ «Одесагаз», зареєструватись в сервісі електронного документообігу «Вчасно» і сторони домовились, що позивач буде направляти відповідачу рахунки, акти з електронними підписами через сервіс «Вчасно» за електронною адресою tke_podolsk@ukr.net.
Інформацію про розмір річної замовленої потужності на 2026 рік було надано споживачу шляхом її розміщення у Акті наданих послуг за вересень 2025 року (т. 1 а.с. 25).
Річна замовлена потужність Відповідача на 2026 рік складає 4 345 115,000 м3 природного газу.
Місячна замовлена потужність для Відповідача на 2026 рік складає - 362 092,917 м3 природного газу.
За відомостями сервісу електронного документообігу «Вчасно» цей акт направлено Відповідачеві 08.10.2025, отримано ним того самого дня та переглянуто 17.10.2025; документ містить електронні підписи і печатки обох сторін.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2025 № 2154 тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Одесагаз» у період з 01.01.2026 року по 31.03.2026 року становить 1,98 грн за 1 м3 замовленої потужності на місяць (з ПДВ).
Відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2025 № 2154 тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Одесагаз» з 01.04.2026 року становить 2,34 грн за 1 м3 замовленої потужності на місяць (з ПДВ).
На підтвердження нарахувань за спірний період позивач надав акти наданих послуг з розподілу природного газу від 28.02.2026, 31.03.2026 та 30.04.2026. Зазначені акти містять відомості про місячну замовлену потужність 362 092,920 мі; вартість послуг за лютий і березень 2026 року визначена в сумі по 716 943,98 грн, а за квітень 2026 року - 847 297,43 грн.
Рахунки-фактури № 008146 від 05.02.2026, 06.03.2026, 07.04.2026 та 05.05.2026 відображають нарахування за січень, лютий, березень і квітень 2026 року відповідно: по 716 943,98 грн за кожний із перших трьох місяців та 847 297,43 грн за квітень. У рахунку-фактурі від 05.05.2026 зафіксовано сальдо боргу на початок квітня 2026 року 1 182 581,89 грн, нарахування за квітень 847 297,43 грн, оплату 200 000,00 грн та сальдо боргу на кінець місяця 1 829 879,32 грн.
Акт звірки взаємних розрахунків між сторонами за період із січня по квітень 2026 року містить відомості про обороти за дебетом у сумі 2 998 129,37 грн та за кредитом у сумі 1 730 000,00 грн, а також про сальдо на користь АТ «ОДЕСАГАЗ» станом на 30.04.2026 у сумі 1 829 879,32 грн. Акт підписаний представником позивача; у графі, передбаченій для підпису Відповідача, підпис відсутній.
11.05.2026 Відповідачу було надіслано лист з претензією № 91.
З опису вкладення та поштової накладної вбачається, що 11.05.2026 АТ «ОДЕСАГАЗ» направило Відповідачеві цінний лист № 05005618523033, до якого включено претензію від 11.05.2026, заяву-приєднання, акт звірки взаємних розрахунків за січень-квітень 2026 року та акти наданих послуг від 28.02.2026, 31.03.2026 і 30.04.2026.
Згідно з наданим позивачем розрахунком ціни позову, загальна сума заявлених до стягнення вимог становить 1 924 325,45 грн, з яких: 1 829 879,32 грн - основний борг, 74 024,00 грн - пеня, 13 258,51 грн - інфляційні нарахування та 7 163,62 грн - три відсотки річних.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладаючи договір сторони останнього мають право очікувати на те, що все, що обумовлено укладеним між ними правочином, буде виконано контрагентом зацікавленої сторони. Зазначене випливає з норми статті 629 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також відповідає загальноприйнятому принципу pacta sunt servanda.
Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Частиною першою статті 634 Цивільного кодексу України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Статтею 901 Цивільно кодексу передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 40 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним (частина 2 статті 40 Закону України "Про ринок природного газу").
Пунктом 4 розділу 1 Кодексу ГРМ визначено, що договір розподілу природного газу - правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача.
Згідно з пунктом 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається Оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Пунктом 6 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачено, що періодом для здійснення розрахунків за договором розподілу природного газу є календарний місяць.
Оплата вартості послуг за договором розподілу природного газу здійснюється споживачем на підставі відповідного рахунка Оператора ГРМ на умовах договору розподілу природного газу з моменту його укладання (пункт 7 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).
01.10.2017 Комунальне виробниче експлуатаційне підприємство «Подільськтеплокомуненерго» (споживач) підписало заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими) оператору ГРМ - ПАТ «ОДЕСАГАЗ».
В заяві зазначено, що споживач ознайомився з умовами типового договору розподілу природного газу, затв. постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498. Персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу 56XQ0000PR5ОО00N.
В п. 1.4 договору зазначено, що послуга з розподілу природного газу - послуга Оператора ГРМ, яка надається Споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного Споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача.
Відповідно до п.2.1. Договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.
Пунктом 6.1. Договору встановлено, що оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.
Відповідно до п.6.3. Договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
За п.6.4. Договору закріплено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Пунктом 6.6. Договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
14.02.2026 сторонами було укладено додаткову угоду до договору на розподіл природного газу № 008146, за умовами якого споживач зобов`язаний зареєструватись в особистому кабінеті на сайті АТ «Одесагаз», зареєструватись в сервісі електронного документообігу «Вчасно» і сторони домовились, що позивач буде направляти відповідачу рахунки, акти з електронними підписами через сервіс «Вчасно» за електронною адресою tke_podolsk@ukr.net.
Інформацію про розмір річної замовленої потужності на 2026 рік було надано споживачу шляхом її розміщення у Акті наданих послуг за вересень 2025 року (т. 1 а.с. 25).
Річна замовлена потужність Відповідача на 2026 рік складає 4 345 115,000 м3 природного газу.
Місячна замовлена потужність для Відповідача на 2026 рік складає - 362 092,917 м3 природного газу.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2025 № 2154 тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Одесагаз» у період з 01.01.2026 року по 31.03.2026 року становить 1,98 грн за 1 м3 замовленої потужності на місяць (з ПДВ).
Таким чином, місячна вартість послуги розподілу природного газу для Відповідача у період з 01.01.2026 року по 31.03.2026 року становить: 4 345 115 м3 : 12 х 1,98 грн = 716 943,98 грн.
Відповідно до постанови НКРЕКП від 19.12.2025 № 2154 тариф на послуги розподілу природного газу для АТ «Одесагаз» з 01.04.2026 року становить 2,34 грн за 1 м3 замовленої потужності на місяць (з ПДВ).
Таким чином, місячна вартість послуги розподілу природного газу для Відповідача з 01.04.2026 року становить: 4 345 115 м3 : 12 х 2,34 грн = 847 297,43 грн.
В матеріалах справи наявні акти наданих послуг з розподілу природного газу
- від 28.02.2026 про місячну замовлену потужність 362 092,920 мі на суму 716 943,98 грн;
- від 31.03.2026 про місячну замовлену потужність 362 092,920 мі на суму 716 943,98 грн;
- від 30.04.2026 про місячну замовлену потужність 362 092,920 мі на суму 847 297,43 грн.
Крім того, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури:
- від 06.03.2026 за послуги надані в лютому 2026 року на суму 716 943,98 грн;
- від 07.04.2026 за послуги надані в березні 2026 року на суму 716 943,98 грн;
- від 05.05.2026 за послуги надані в квітні 2026 року на суму 847 297.43 грн.
У рахунку-фактурі від 05.05.2026 зафіксовано сальдо боргу на початок квітня 2026 року 1 182 581,89 грн, нарахування за квітень 847 297,43 грн, оплату 200 000,00 грн та сальдо боргу на кінець місяця 1 829 879,32 грн.
У даному випадку, апелянт не оскаржує ні факт надання послуг з розподілу природного газу, ні обставини того, що він не оплатив надані послуги у повному обсязі.
З огляду на викладене вище, позивач виконав свої договірні зобов`язання та щомісячно надавав відповідачу послуги з розподілу природного газу.
Водночас відповідач не виконав свого основного договірного обов`язку щодо своєчасної оплати отриманих послуг.
З огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 1 829 879,32 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів зазначає наступне.
Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем вартості спожитого природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.
Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язаннях і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.
З огляду враховую прострочення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг з розподілі природного газу, у позивача виникло право нарахування на таку заборгованість інфляційних втрат та 3 % річних.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок відсотків річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення 13 258,51 грн інфляційних втрат та 7 163,62 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 8.2. Договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим Договором.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 необхідною умовою застосування договірної господарсько-правової відповідальності за порушення договірних зобов`язань є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафних санкцій і конкретного їх розміру.
З огляду враховую прострочення відповідачем зобов`язання з оплати наданих послуг з розподілі природного газу, у позивача виникло право нарахування на таку заборгованість пені у розмірі, встановленому договором.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, колегія суддів вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, тому позовні вимоги в частині стягнення 94 446,13 грн пені підлягають задоволенню.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що виникнення заборгованості перед АТ «ОДЕСАГАЗ» та відсутність можливості її сплатити безпосередньо пов`язані із заборгованістю держави з відшкодування різниці в тарифах.
У даному випадку, виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі сплати послуг з розподілу природного газу жодним чином не залежать від виконання зобов`язань держави перед відповідачем за Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
Саме існування заборгованості держави з відшкодування різниці в тарифах не змінює змісту та строку виконання договірного грошового зобов`язання відповідача перед позивачем. Така заборгованість виникає в інших правовідносинах - між підприємством та державою (її органами), тоді як у цьому спорі підлягає перевірці належне виконання КВЕП «Подільськтеплокомуненерго» обов`язку оплатити надані АТ «ОДЕСАГАЗ» послуги з розподілу природного газу. Доказів припинення, зміни або відстрочення такого обов`язку за договором матеріали справи не містять.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23.04.2024 у справі № 925/636/23: наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних і теплогенеруючих організацій від обов`язку оплатити спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Верховний Суд наголосив, що законодавець визначив спеціальні умови й порядок врегулювання такої заборгованості, а проведення відповідних взаєморозрахунків не може бути здійснене судовим рішенням у спорі про стягнення заборгованості. Відтак неотримання відповідачем компенсації різниці в тарифах не спростовує ані факту надання позивачем послуг, ані обов`язку відповідача оплатити їх у погоджений договором строк.
Колегія суддів також не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд першої інстанції безпідставно закрив підготовче провадження вже у першому підготовчому засіданні, чим нібито позбавив відповідача можливості подати відзив, докази та заявити відповідні клопотання.
Як встановлено судом, ухвалою суду першої інстанції від 18.05.2026 було відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 17.06.2026. Крім того, даною ухвалою був встановлений строк відповідачу для подання відзиву, а саме - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач отримав зазначену ухвалу в електронному кабінеті 19.05.2026, тобто був належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі, предмет спору, дату та час підготовчого засідання, а також про встановлений судом строк для подання відзиву. Крайній строк на подання відзиву припадав на 03.06.2026.
При цьому до підготовчого засідання відповідач відзив на позов не подав та в судове засідання 17.06.2026 не з`явився.
Більше того, як правильно встановив суд першої інстанції, клопотання про відкладення розгляду справи було подано відповідачем вже після закінчення судового засідання 17.06.2026.
Отже, відповідач не може посилатися на те, що саме суд першої інстанції позбавив його можливості реалізувати процесуальні права, оскільки відповідач мав достатній час для ознайомлення з позовною заявою та підготовки своєї позиції, але належним чином цим правом не скористався.
Саме по собі посилання на необхідність додаткового часу для підготовки відзиву не свідчить про наявність обставин, які перешкоджали відповідачу виконати процесуальний обов`язок у встановлений судом строк.
При цьому відповідач був повідомлений про справу ще 19.05.2026, тоді як підготовче засідання відбулося 17.06.2026, тобто майже через місяць після отримання ухвали про відкриття провадження.
Таким чином, твердження апелянта про те, що він був фактично позбавлений можливості підготувати відзив та докази, спростовується матеріалами справи.
Необґрунтованим є також посилання апелянта на те, що суд першої інстанції нібито порушив ч. 3 ст. 177 ГПК України, закривши підготовче провадження до спливу 60-денного строку. Апелянт фактично ототожнює граничний строк підготовчого провадження із мінімальним строком, протягом якого суд зобов`язаний проводити підготовче провадження, однак такого змісту наведена норма ГПК України не містить.
Апелянт також зазначає, що суд першої інстанції 19.08.2026 розглянув справу по суті та ухвалив рішення в той самий день, на який було призначено розгляд справи. Однак не свідчить про порушення судом норм процесуального права. Наведена апелянтом обставина, що суд міг розглядати справу до 18.09.2026, не означає, що суд був зобов`язаний відкладати вирішення спору до цієї дати. Більше того, відповідач був належним чином повідомлений про дату розгляду справи та мав можливість взяти участь у судовому засіданні. Відповідач не довів, що йому було відмовлено у реалізації конкретного процесуального права або що така відмова призвела до неправильного вирішення спору.
Колегія суддів додатково зазначає, що встановлений частиною третьою статті 177 ГПК України шістдесятиденний строк є граничним строком, протягом якого має бути проведено підготовче провадження, а не мінімальним строком, протягом якого суд зобов`язаний утримувати підготовче засідання відкритим незалежно від готовності справи до розгляду по суті. Так само тридцятиденний строк, передбачений частиною другою статті 195 ГПК України, визначає максимальний строк розгляду справи по суті, а не обов`язок суду розглядати справу до спливу цього строку. Право на розгляд справи упродовж розумного строку не тотожне праву сторони вимагати відкладення розгляду за відсутності належно обґрунтованих причин.
У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.02.2024 у справі № 902/1331/22 зазначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, коли воно призвело до неправильного вирішення справи; правильне по суті й законне рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. У цій справі відповідач отримав ухвалу про відкриття провадження 19.05.2026, мав установлений судом строк для подання відзиву, майже місяць до підготовчого засідання та понад два місяці до розгляду справи по суті. Водночас відзив у визначений строк він не подав, у підготовче засідання не з`явився, а клопотання про відкладення надіслав після його закінчення, без доказів поважності причин. Не скористався відповідач також можливістю подати процесуальні заяви та докази до розгляду справи по суті і не довів, які саме конкретні заперечення, докази чи клопотання він був позбавлений можливості заявити та як це могло вплинути на правильність вирішення спору.
Отже, суд першої інстанції забезпечив відповідачу належне повідомлення та реальну можливість реалізувати процесуальні права, дотримався принципів змагальності, диспозитивності та розумності строків. Натомість наслідки невчинення стороною процесуальних дій у встановлені строки не можуть бути покладені на суд або усунуті за рахунок перегляду правильного по суті рішення. Твердження апелянта про порушення норм процесуального права є необґрунтованими та не свідчать про наявність передбачених статтею 277 ГПК України підстав для скасування рішення.
Щодо доданих до апеляційної скарги доказів колегія суддів зазначає, що відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Такий припис спрямований на дотримання принципу концентрації доказів та не допускає виправлення в апеляційному провадженні власної процесуальної пасивності учасника справи.
Верховний Суд у постановах від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 10.04.2025 у справі № 922/1168/23 послідовно роз`яснив, що єдиним винятковим випадком для прийняття доказів, поданих з порушенням установленого процесуальним законом порядку, є наявність об`єктивних обставин, які унеможливлювали їх своєчасне подання; тягар доведення таких обставин покладено на учасника, який подає докази. Апелянт не навів окремо щодо жодного з доданих документів конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали подати його до суду першої інстанції, та не подав належних доказів існування таких перешкод.
Посилання лише на стислий, на думку скаржника, строк розгляду справи не є таким обґрунтуванням, оскільки відповідач був належно повідомлений про відкриття провадження 19.05.2026, а після підготовчого засідання 17.06.2026 до судового засідання по суті 19.08.2026 мав достатній час для подання заяв і доказів. За таких обставин додані до апеляційної скарги докази не приймаються судом та не можуть бути покладені в основу висновків апеляційного суду.
Як встановлено вище, доводи апеляційних скарг також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційних скарг на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Комунального виробничого експлуатаційного підприємства «Подільськтеплокомуненерго» на рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 19.08.2026 по справі №916/1950/26 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2026.
Головуючий суддя К.В. Богатир
Судді: Н.С. Богацька
А.І. Ярош
Оригінал: reyestr.court.gov.ua