Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №914/670/26 — Західний апеляційний господарський суд

Суд: Західний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: перевезення, транспортного експедирування, з них

Дата: 02 листопада 2026 р.

Справа: №914/670/26

Суддя: Орищин Ганна Василівна

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/670/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Желіка М.Б.

розглянув без повідомлення (виклику) сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В»

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 (повне рішення складено 29.06.2026, суддя Мазовіта А.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія», м. Вінниця

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», Львівська обл., с. Зубра

про стягнення 242 146,24 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», Львівська обл., с. Зубра

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія», м. Вінниця

про стягнення 89 813,70 грн

Господарський суд Львівської області у рішенні від 18.06.2026 ухвалив: - задоволити частково первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія»; - стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» 194 147,39 грн основного боргу, 40 387,98 грн пені, 3 925,50 грн 3% річних, 3 106,36 грн інфляційних втрат, а також 3 623,51 грн судового збору; - в задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити; - в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» за зустрічною позовною заявою відмовити.

При ухваленні рішення місцевий суд виходив із підтвердженого залізничними накладними належного надання позивачем послуг за договором транспортного експедирування № 1330 від 11.06.2025 та їх неповної оплати відповідачем. Суд визнав погодженим тариф 482,00 грн/т, оскільки відповідач після отримання додаткової угоди не заперечував проти зміни ціни та здійснив оплату авансу, розрахованого за цим тарифом, а його подальші заперечення оцінив як суперечливу поведінку. Водночас, суд встановив правомірність застосування нульової ставки ПДВ до міжнародного перевезення, зазначивши, що податкова ставка визначається законом і не може змінюватися домовленістю сторін, тому вимога оформити податкові накладні зі ставкою 20% не виправдовує несплату послуг та не підтверджує заявлених за зустрічним позовом збитків у сумі 89813,70 грн. Визнавши виконаними умови для остаточного розрахунку та застосувавши семиденний строк оплати після пред`явлення вимоги, суд визначив початок прострочення з 01.07.2025 і стягнув 194147,39 грн основного боргу, а після перерахунку — 40387,98 грн пені та 3925,50 грн 3% річних; інфляційні втрати стягнув у заявленій сумі 3106,36 грн, яка не перевищувала обчисленого судом розміру.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, відповідач (за первісним позовом) оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати повністю рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 у справі № 914/670/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» відмовити повністю, зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» задоволити, стягнувши з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перша логістична компанія» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» 89 813,70 грн збитків.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 28.07.2026, склад колегії з розгляду справи № 914/670/26 визначено: головуюча суддя Орищин Г.В., судді Галушко Н.А., Желік М.Б.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В», поданою на рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 у цій справі.

01.09.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 914/670/26.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» зазначено, що:

- суд першої інстанції безпідставно визнав погодженою зміну тарифу з 467,00 грн/т до 482,00 грн/т. Експедитор застосував підвищений тариф у рахунку № 500 від 19.06.2025 ще до направлення додаткової угоди через систему «Вчасно» 23.06.2025. До фактичного ознайомлення клієнта з цією угодою 27.06.2025 вже було сплачено 98,6% загальної суми платежів, тому такі оплати не могли засвідчувати прийняття пропозиції про зміну ціни. Єдиний наступний платіж від 07.07.2025 у сумі 10842,40 грн мав характер доплати авансу, а в усіх платіжних інструкціях зазначено ПДВ 20%, що підтверджує виконання первісно погоджених умов. Додаткову угоду та акт № 519 клієнт не підписував, а перегляд документів і сплата рахунків не замінюють встановленої законом форми зміни договору. Відтак, висновок про конклюдентне погодження нового тарифу та застосування доктрини заборони суперечливої поведінки є необґрунтованим;

- місцевий господарський суд помилково ототожнив правомірність застосування нульової ставки ПДВ із правом експедитора змінити договірну ціну та збільшити власну винагороду. Податковий режим міжнародного перевезення та погодження розміру плати за договором є самостійними питаннями. Застосування нульової ставки ПДВ до провізної плати АТ «Укрзалізниця» не надавало експедитору права зберегти загальну вартість послуг шляхом одностороннього збільшення власної складової винагороди. Договір допускав зміну вартості послуг лише у зв`язку з переглядом тарифних відстаней або індексацією тарифів Укрзалізниці, а додаткова угода про підвищення тарифу, за позицією апелянта, належним чином не укладена. Тому, розрахунки мали здійснюватися за погодженим у заявці тарифом 467,00 грн/т з ПДВ 20%. Сума 89813,70 грн є реальними збитками, спричиненими неправомірним збільшенням власної винагороди експедитора, відтак, відмова в задоволенні зустрічного позову є безпідставною;

- суд першої інстанції неправильно визначив момент виникнення прострочення оплати та період нарахування пені. Остаточний розрахунок залежав від виконання трьох умов: доставки вагонів, реєстрації податкової накладної та обміну оригіналами документів. Останню умову не виконано, оскільки акт № 519 та додаткову угоду клієнт не підписав через розбіжності з погодженими умовами ціноутворення. За таких обставин зупинення остаточної оплати відповідно до ч.3 ст.538 ЦК України є правомірним, а прострочення кредитора в розумінні ст.613 ЦК України виключає стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за відповідний період. Навіть у разі встановлення прострочення оплати нарахування пені підлягало обмеженню шістьма місяцями відповідно до ч.6 ст.232 ГК України. Формулювання пункту 4.6 договору про нарахування пені «за кожен день такого прострочення» визначає спосіб її обчислення, але не встановлює іншого строку нарахування. Натомість місцевий суд змінив лише початкову дату розрахунку на 01.07.2025, не застосувавши шестимісячного обмеження, внаслідок чого стягнув завищену суму пені.

Скориставшись своїм правом, наданим ст.263 ГПК України, позивачем за первісним позовом подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:

- погодження тарифу 482,00 грн/т підтверджується письмовими заявами відповідача та його подальшою поведінкою. В листах від 28.07.2025 № 28-07 та від 15.08.2025 № 15-08 відповідач прямо визнав погодженою вартість послуг у розмірі 482,00 грн/т з ПДВ 20%, оспорюючи лише порядок оподаткування та оформлення документів. Крім того, після ознайомлення з додатковою угодою, актом № 519 та підсумковим рахунком № 504 відповідач здійснив додатковий платіж 07.07.2025, довівши загальну суму оплати до 776592,80 грн, що майже відповідає 80% вартості послуг за новим тарифом. Тому відсутність підпису клієнта на додатковій угоді, не спростовує доказового значення його письмового підтвердження ціни та фактичних дій. Подальше заперечення погодженого тарифу є суперечливою поведінкою, що не відповідає принципу добросовісності;

- доводи про неправомірне збільшення винагороди експедитора ґрунтуються на помилковому ототожненні його власних доходів із провізною платою перевізника. Погоджений тариф є комплексною ціною послуг, а застосування різних ставок ПДВ до його складових визначається податковим законодавством. Наведений апелянтом показник 446,25 грн/т включає не лише вартість власних послуг експедитора, а й провізну плату АТ «Укрзалізниця» в сумі 538882,20 грн, яка є компенсацією витрат на оплату послуг перевізника та не становить винагороди позивача. Акт № 519 окремо відображає провізну плату, транспортно-експедиторські послуги та винагороду експедитора з відповідними ставками ПДВ. Відтак, порівняння загальної вартості послуг без ПДВ із нібито власною винагородою експедитора є методологічно некоректним і не підтверджує ані неправомірного збільшення такої винагороди, ані заподіяння відповідачу збитків у сумі 89813,70 грн;

- послуги з транспортно-експедиційного обслуговування вантажів надано в повному обсязі, документи направлено клієнту через систему електронного документообігу, а податкові накладні зареєстровано відповідно до вимог податкового законодавства. Непідписання відповідачем акта та додаткової угоди пов`язане з його вимогою застосувати ставку ПДВ 20% до міжнародного перевезення, яке підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою. Невиконання такої вимоги не свідчить про неналежне виконання зобов`язань і не створює підстав для застосування ст. 538, 613 ЦК України. Власне листування відповідача також підтверджує визнання ним обов`язку оплатити послуги, виконання якого він безпідставно пов`язував із виправленням ставки ПДВ;

- нарахування пені за спірний період не підлягає обмеженню шістьма місяцями у зв`язку з втратою чинності Господарським кодексом України, а аналогічного обмеження строку нарахування пені до ЦК України не перенесено. Оскільки прострочення розпочалося 01.07.2025, період понад шість місяців, який апелянт просить виключити з розрахунку, повністю припадає на час після втрати зазначеною нормою чинності. З врахуванням ст. 5 ЦК України та відсутності спеціального застереження про збереження дії цього обмеження підстав для його застосування немає. Тому перерахунок пені місцевим судом шляхом зміни початкової дати прострочення на 01.07.2025 зі збереженням кінцевої дати нарахування 03.03.2026 є обґрунтованим.

З огляду на приписи ч.10 ст.270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази в сукупності, судова колегія встановила такі обставини:

11.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» (за договором – клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» (за договором – експедитор) укладено договір № 1330 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів.

За умовами договору клієнт доручає, а експедитор зобов`язується за плату надати клієнту транспортно-експедиторські послуги, пов`язані з перевезенням зернових та олійних вантажів, а також продуктів їх переробки залізничним транспортом в межах України та/або на експорт/імпорт (п.1.1). Експедитор на підставі договору, який є дорученням клієнта та узгоджених заявок клієнта на перевезення за винагороду організовує перевезення вантажів у залізничному рухомому складі й надання пов`язаних із цим послуг шляхом укладення відповідних договорів з організаціями залізничного транспорту, підприємствами, уповноваженими здійснювати перевезення або організацію перевезень вантажів, підприємствами — власниками (балансоутримувачами) залізничного рухомого складу та іншими юридичними особами (п.1.2). Експедитор зобов`язався на підставі узгодженої заявки на перевезення організувати перевезення вантажів клієнта залізничним транспортом і надати інші транспортні послуги як самостійно, так і шляхом укладення відповідних договорів із ПАТ «Українська залізниця» або іншими підприємствами від свого імені та за рахунок клієнта. Станції (пункти) відправлення і призначення, найменування та кількість продукції, що відвантажується, а також термін виконання визначаються на підставі заявки клієнта, оформленої відповідно до додатка № 1 до договору (п.2.1.1).Експедитор має право змінювати вартість послуг у разі перегляду тарифних відстаней, індексації тарифів і додаткових зборів із боку ПАТ «Укрзалізниця», попередньо повідомивши про це клієнта. При цьому, вартість перевезення вантажів, які перебувають у дорозі, не змінюється (п.2.1.10). Експедитор здійснює реєстрацію в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної відповідно до вимог чинного податкового законодавства України (п.2.1.12). Клієнт зобов`язався оплачувати транспортно-експедиторські послуги та винагороду експедитора відповідно до умов договору (п.2.2.6). Загальна договірна ціна складається з договірних цін, зазначених у підписаних сторонами заявках на перевезення, оформлених відповідно до додатка № 1 до договору (п.3.1). Розмір договірної ціни визначається видом та обсягом транспортно-експедиторських послуг, встановлюється у відповідній заявці на перевезення та включає суму винагороди експедитора і загальну суму його витрат, яка складається з оплати послуг третіх осіб, залучених до виконання договору, та зборів і обов`язкових платежів, що сплачуються експедитором під час виконання договору (п.3.2). Розрахунки між експедитором і клієнтом здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора з ПДВ 20% (п.3.3). Строки та порядок оплати узгоджуються сторонами в письмовій заявці на перевезення (п.3.4). Факт виконання робіт (надання послуг) за договором підтверджується актом виконаних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін (п.3.5). Зобов`язання клієнта з оплати вважаються виконаними з дати зарахування коштів на поточний рахунок експедитора (п.3.6). У разі порушення зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п.4.1). За порушення передбачених договором строків розрахунків клієнт сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми заборгованості за кожен день такого прострочення (п.4.6). Сторони погодили, що в разі визначення контролюючими органами з вини експедитора суми податкових та/або грошових зобов`язань, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми ПДВ чи здійснення інших донарахувань клієнту за операціями з експедитором, нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства та/або пені, підтверджених податковим повідомленням-рішенням щодо операцій за договором та/або відповідним судовим рішенням (постановою), яке набрало законної сили, експедитор зобов`язаний відшкодувати клієнту всі пов`язані з такими нарахуваннями збитки та витрати. До них належать додатково нараховані суми податкових зобов`язань, суми, на які зменшено податковий кредит, штрафні санкції, пеня, витрати на правову допомогу тощо. Відшкодування здійснюється протягом 10 робочих днів із моменту пред`явлення клієнтом відповідної вимоги шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок (п.4.10). Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2025, а в частині зобов`язань, не виконаних на зазначену дату, — до їх повного виконання (п.6.1).

11.06.2025 сторони також погодили заявку на перевезення № 1, за якою клієнт замовив транспортно-експедиційні послуги з перевезення сої врожаю 2024 року в кількості 2000 т (±10%) у період із 11.06.2025 до 23.06.2025. Станцією відправлення визначено станцію «Війтівці», маршрутна, код 330206, пункт (місце) відвантаження — ТзОВ «АГРОТЕК-ХПП», вантажовідправником за залізничною накладною — ТзОВ «Агро-Юг В» (32461564). Вартість послуг ТЕО встановлено в розмірі 467 грн/т з ПДВ 20%.

Загальна вартість за заявкою включає винагороду експедитора, залізничний тариф, вартість ЗПП, станційні збори, вартість користування вагонами, оформлення карантинних і ветеринарних сертифікатів, ВМД, митні платежі, послуги митного брокера та інші послуги, необхідні для перевезення й оформлення вантажу. Вартість послуг включає ПДВ у розмірі 20%.

Заявкою передбачено оплату 80% вартості послуг за фактом завантаження вагонів, решти 20% — після доставки вагонів до пункту призначення, реєстрації податкової накладної та обміну оригіналами документів.

Договір і заявку підписано сторонами шляхом накладення електронних цифрових підписів та печаток за допомогою системи ЕДО «Вчасно».

11.06.2025 сформовано додаткову угоду № 1 до договору № 1330 від 11.06.2025, у якій комплексна ставка з організації перевезень вантажів клієнта визначена в розмірі 482,00 грн за одну тонну вантажу, у тому числі ПДВ. Додаткову угоду підписано лише ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ».

Для внесення 80% передоплати з метою розрахунків із транспортними компаніями за транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажу експедитор виставив рахунок № 487 від 16.06.2025 на суму 156183,48 грн за перевезення 418,050 т вантажу, рахунок № 495 від 17.06.2025 на суму 181550,92 грн за перевезення 485,950 т вантажу та рахунок № 500 від 19.06.2025 на суму 428016,00 грн за перевезення 1110,000 т вантажу.

17.06.2025 ТзОВ «АГРО-ЮГ В» сплатило 181550,92 грн за платіжною інструкцією № 61 та 156183,48 грн за платіжною інструкцією № 62.

ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» надало ТзОВ «АГРО-ЮГ В» транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення залізничним транспортом насіння сої зі станції Війтівці Південно-Західної залізниці до станції Вадул-сірет Львівської залізниці в кількості 29 вагонів загальною вагою 2014 т. Претензій та повідомлень клієнта щодо порушення експедитором зобов`язань зі здійснення перевезення вантажу не надходило.

За фактом наданих послуг експедитор сформував акт виконаних робіт № 519 від 23.06.2025 згідно з додатковою угодою № 1 від 11.06.2025 до договору транспортно-експедиторського обслуговування № 1330 від 11.06.2025. В акті зазначено загальну вартість послуг у сумі 970740,19 грн з ПДВ, із яких 538882,20 грн – провізна плата УЗ без ПДВ, 371437,99 грн – транспортно-експедиторські послуги, у тому числі ПДВ 20% в сумі 61906,33 грн, та 60420,00 грн – винагорода експедитора, у тому числі ПДВ 20% в сумі 10070,00 грн.

Акт підписано лише експедитором та направлено клієнту для підписання через сервіс «Вчасно».

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «АГРО-ЮГ В» отримало вказаний акт 23.06.2025, переглянуло 04.07.2025, однак не підписало.

Додаткову угоду № 1 також направлено ТзОВ «АГРО-ЮГ В» через систему ЕДО «Вчасно», отримано товариством 23.06.2025 та переглянуто 27.06.2025.

Надалі, експедитор виставив рахунок № 504 від 23.06.2025 на суму 970740,19 грн, який направлено клієнту через систему ЕДО «Вчасно» 23.06.2025.

ТзОВ «АГРО-ЮГ В» отримало рахунок того самого дня та переглянуло 07.07.2025.

26.06.2025 ТзОВ «АГРО-ЮГ В» сплатило 428016,00 грн за платіжною інструкцією № 115.

07.07.2025 клієнт здійснив додатковий платіж за договором № 1330 від 11.06.2025 у сумі 10842,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 183.

Загальна сума перерахованих експедитору коштів становить 776592,80 грн. Згідно з поясненнями ТзОВ «АГРО-ЮГ В», останній платіж здійснено в рахунок передоплати. Після 07.07.2025 інших платежів за договором не здійснювалося.

За зазначеної в акті вартості послуг 970740,19 грн та загальної суми оплати 776592,80 грн неоплачена різниця становить 194147,39 грн.

На звернення ТзОВ «АГРО-ЮГ В» щодо оподаткування ПДВ Головне управління ДПС у Львівській області листом від 23.07.2025 № 28152/6/13-01-04-10 повідомило про недостатність відомостей щодо умов договорів, змісту послуг і характеру перевезення та відсутність зазначених у зверненні додатків. Водночас, роз`яснило загальні правила: послуги експедитора оподатковуються ПДВ за ставкою 20%, а послуги залучених третіх осіб — за ставкою, за якою їх придбано.

28.07.2025 ТзОВ «АГРО-ЮГ В» звернулося до ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» з вимогою вих. № 28-07 де зазначило про невідповідність виставлених останнім рахунків погодженим умовам оплати за договором № 1330 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 11.06.2025 та додатком № 1 до нього – заявкою на перевезення. Зокрема, відповідно до погоджених сторонами умов вартість послуг становить 482 грн за 1 тонну вантажу з урахуванням ПДВ за ставкою 20%. Посилаючись на п. 3.2 та 3.3 договору, товариство наголосило, що договірна ціна охоплює винагороду експедитора, витрати на залізничне перевезення, користування вагонами, станційні збори, митне оформлення та інші супутні послуги, а розрахунки між сторонами здійснюються з урахуванням ПДВ за ставкою 20%. Водночас, виставлені ТзОВ «Перша логістична компанія» рахунки та податкова накладна оформлені із застосуванням ставки ПДВ 0%, що суперечить погодженим умовам договору. У зв`язку із цим, ТзОВ «Агро-Юг В» вимагало протягом трьох робочих днів із дати отримання вимоги внести коригування до рахунків із зазначенням правильної суми з урахуванням ПДВ за ставкою 20%, а також виправити та зареєструвати належним чином оформлену податкову накладну із застосуванням відповідної ставки податку. Крім того, товариство повідомило про відмову від погодження акта звірки від 25.07.2025 до усунення виявлених розбіжностей та попередило, що в разі невиконання заявлених вимог у встановлений строк звернеться до суду з вимогами про примусове стягнення зайво нарахованих сум і відшкодування завданих збитків.

Листом № 2907-25-1 від 29.07.2025 ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» надало відповідь, у якій заперечило проти тверджень щодо неправильного оформлення рахунків, актів виконаних робіт і податкових накладних за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 1330 від 11.06.2025. Товариство зазначило, що погоджена сторонами вартість послуг у розмірі 482 грн за тонну вантажу є незмінною, а застосування ставки ПДВ 0% зумовлене вимогами податкового законодавства. Посилаючись на підпункт «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, товариство вказало, що операції з міжнародного перевезення вантажів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ за умови здійснення такого перевезення за єдиним міжнародним перевізним документом. Оскільки організовані товариством залізничні перевезення здійснювалися на підставі накладних СМГС, застосування ставки ПДВ 0% до вартості послуг міжнародного перевезення, зокрема оплати залізничного тарифу, є правомірним та поширюється на весь маршрут перевезення, включаючи ділянку територією України. При цьому, товариство зазначило, що положення пунктів 3.2 та 3.3 договору щодо ПДВ за ставкою 20% не можуть змінювати встановлений Податковим кодексом України порядок оподаткування відповідних операцій. Відтак, оформлення рахунків і податкових накладних із застосуванням ставки ПДВ 0% товариство вважає правомірним, а вимогу про їх коригування — необґрунтованою. Крім того, товариство наголосило, що безпідставне застосування ставки ПДВ 20% може призвести до неправомірного формування податкового кредиту контрагентом, донарахування податкових зобов`язань та застосування штрафних санкцій. З огляду на викладене, ТОВ «Перша логістична компанія» відмовилося вносити запропоновані зміни до первинних документів і податкових накладних та запропонувало ТзОВ «Агро-Юг В» повторно розглянути надані документи з урахуванням вимог податкового законодавства.

01.08.2025 ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» направило ТзОВ «АГРО-ЮГ В» претензію (вимогу про сплату заборгованості) вих. № 0108-25-2 з вимогою протягом трьох банківських днів із моменту її отримання сплатити заборгованість у повному обсязі в сумі 194147,39 грн та письмово повідомити про результати розгляду претензії.

Претензію направлено через сервіс «Вчасно» та отримано клієнтом 01.08.2025.

У відповіді на претензію вих. № 15-08 від 15.08.2025 ТзОВ «АГРО-ЮГ В» зазначило, що договірна ціна визначена з врахуванням ПДВ 20% та включає як винагороду експедитора, так і витрати на оплату послуг третіх осіб, збори й інші необхідні платежі відповідно до договору та заявки на перевезення. Також вказано, що виставлення рахунків зі ставкою ПДВ 0% змінює погоджений порядок ціноутворення та порушує умови договору й домовленості сторін. Оплату залишку вартості послуг товариство пов`язало з наданням експедитором правильно оформлених рахунків та зареєстрованої податкової накладної з ПДВ 20%.

Посилаючись на неналежне виконання ТзОВ «АГРО-ЮГ В» зобов`язань за договором № 1330 від 11.06.2025 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» звернулося до господарського суду з позовом до ТзОВ «АГРО-ЮГ В» про стягнення 194147,39 грн основного боргу, 40916,37 грн пені, 3976,12 грн 3% річних та 3106,36 грн інфляційних втрат.

В свою чергу, посилаючись на неналежне оформлення ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» податкових накладних із застосуванням нульової ставки ПДВ замість передбаченої договором ставки 20%, що унеможливило формування податкового кредиту, ТзОВ «АГРО-ЮГ В» звернулося до господарського суду із зустрічним позовом до ТзОВ «ПЕРША ЛОГІСТИЧНА КОМПАНІЯ» про стягнення 89813,70 грн збитків.

Перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків:

За змістом ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ст.931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

За змістом ст.9, 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», клієнт зобов`язаний сплатити експедитору передбачену договором плату та відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені в інтересах клієнта під час виконання договору.

Факт надання транспортно-експедиторських послуг з організації перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується наявними у справі перевізними документами та сторонами не заперечується. В даному випадку, спір стосується погодження вартості цих послуг, правильності застосування ставок ПДВ та настання обов`язку здійснити остаточний розрахунок.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Згідно з положеннями ст.651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

Таким чином, зміна договірної ціни потребує погодження сторін із дотриманням встановлених вимог до форми правочину. Водночас під час з`ясування змісту домовленостей сторін відповідно до статей 213, 637 ЦК України враховуються не лише окремі документи, а й серед іншого подальша поведінка сторін та інші обставини, що мають істотне значення.

Колегія суддів враховує, що саме по собі виставлення експедитором рахунку за підвищеним тарифом не засвідчує згоди клієнта на зміну ціни, а платежі, здійснені до ознайомлення з відповідною пропозицією, не можуть оцінюватися як безумовне підтвердження її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи, після отримання та перегляду додаткової угоди клієнт здійснив платіж від 07.07.2025, а в подальшій вимозі від 28.07.2025 № 28-07 прямо зазначив, що сторонами погоджено вартість послуг 482 грн/т та ПДВ 20%. Заперечення ТзОВ «АГРО-ЮГ В» в цьому листуванні стосувалися порядку оподаткування та оформлення документів.

Отже, визнання клієнтом погодженої вартості послуг у розмірі 482 грн/т, включаючи ПДВ 20%, підтверджується не лише співвідношенням сплачених сум із розміром авансу, а й змістом його вимоги від 28.07.2025 № 28-07.

Зазначення у платіжних інструкціях ставки ПДВ 20% не спростовує такого висновку, оскільки стосується податкової складової платежу та саме по собі не підтверджує застосування виключно тарифу 467 грн/т. Посилання на технічний характер платежу від 07.07.2025 також не усуває значення подальшого листування, в якому клієнт прямо визнав тариф 482 грн/т.

Принцип добросовісності, закріплений у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України, підлягає застосуванню і під час виконання договірних зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 25.05.2021 у справі № 461/9578/15-ц звернула увагу на неприпустимість поведінки, яка суперечить попереднім заявам або діям сторони за умов що інша сторона розумно покладається на них.

У цій справі відсутність підпису на додатковій угоді оцінюється разом із подальшим письмовим визнанням клієнтом відповідного тарифу. Тому, посилання лише на недотримання форми додаткової угоди не спростовує встановленого змісту домовленостей сторін.

Щодо доводів про застосування ставки ПДВ колегія суддів зазначає таке:

Згідно ст.195 ПК України, операції з міжнародного перевезення вантажів залізничним транспортом оподатковуються за нульовою ставкою.

У постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що хоча ПДВ і включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися, погоджуватися чи змінюватися сторонами в договірному порядку. З наведеного висновку випливає, що погоджені сторонами умови договору щодо ПДВ не можуть змінювати порядку оподаткування, встановленого імперативними приписами податкового законодавства.

Наявні у справі міжнародні залізничні накладні ЦІМ/СМГС та відображений в акті № 519 розподіл вартості послуг підтверджують необхідність розмежування провізної плати АТ «Укрзалізниця» та транспортно-експедиторських послуг і винагороди експедитора. До провізної плати застосовано нульову ставку, тоді як транспортно-експедиторські послуги та винагороду експедитора визначено з ПДВ 20%. Отже, твердження про оформлення всієї вартості послуг за нульовою ставкою не відповідає змісту зазначеного акта.

Лист Головного управління ДПС у Львівській області від 23.07.2025 № 28152/6/13-01-04-10 цього висновку не спростовує. У ньому наведено загальні правила оподаткування та зазначено недостатність інформації для ідентифікації конкретних операцій. Висновку про обов`язкове застосування ставки ПДВ 20% до всієї вартості послуг за спірним договором цей лист не містить.

Колегія суддів також відхиляє довід про збільшення власної винагороди експедитора з 389,17 грн/т до 446,25 грн/т. Початковий тариф 467 грн/т охоплював не лише винагороду експедитора, а й витрати на послуги залучених осіб та інші платежі, необхідні для організації перевезення. Тому вартість послуг без ПДВ, обчислена виходячи з цього тарифу не є розміром погодженої сторонами власної винагороди експедитора.

Так само показник 446,25 грн/т включає провізну плату АТ «Укрзалізниця» та не може ототожнюватися з власною винагородою експедитора. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», у плату експедитору не включаються витрати експедитора на оплату послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору транспортного експедирування, на оплату зборів (обов`язкових платежів), що сплачуються при виконанні договору транспортного експедирування. Таким чином, наведене апелянтом порівняння показників не підтверджує заявленого ним збільшення власної винагороди експедитора.

Посилання на п. 2.1.10 договору також не спростовує наведених висновків, оскільки погодження сторонами тарифу підтверджується сукупністю доказів їхнього волевиявлення, а не ґрунтується на наявності в експедитора необмеженого права односторонньо змінювати ціну.

Щодо непідписання акта та відсутності обміну оригіналами документів, колегія суддів зазначає, що документальне оформлення виконання договору необхідно оцінювати у взаємозв`язку з фактичним наданням послуг та причинами відмови клієнта від підписання документів.

У постанові від 20.03.2026 у справі № 914/2625/23 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наголосила, що правові наслідки створює реальна господарська операція, а не саме лише оформлення первинних документів. Також, Верховний Суд вказав на можливість кваліфікації рахунку як вимоги, в розумінні ч.2 ст.530 ЦК України, за визначених у цій постанові умов.

Непідписання клієнтом акта не спростовує факту надання послуг, підтвердженого перевізними документами. Направлення документів через погоджену сторонами систему електронного документообігу та їх отримання клієнтом підтверджують виконання експедитором дій із передання відповідних документів. Відмова клієнта від їх підписання з мотивів застосування до міжнародного перевезення нульової ставки ПДВ не може сама по собі відкладати оплату фактично отриманих послуг на невизначений строк.

За змістом ст.538 ЦК України, виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання. У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку (ст.613 ЦК України).

В даному випадку, вимога клієнта змінити встановлену законом ставку оподаткування не підтверджує такого невиконання з боку експедитора. Тому наведені апелянтом підстави зупинення остаточного розрахунку колегія суддів відхиляє.

Щодо зустрічного позову колегія суддів виходить із того, що відповідно до ст.22, 623 ЦК України відшкодуванню підлягають збитки, спричинені порушенням зобов`язання. Сторона, яка заявляє відповідну вимогу, повинна довести наявність і розмір збитків, порушення зобов`язання та причинний зв`язок між порушенням і заявленими втратами.

Застосування передбаченої законом нульової ставки ПДВ до міжнародного перевезення не є порушенням зобов`язання експедитором та не створює у клієнта права на податковий кредит, розрахований за ставкою 20% щодо такої операції. Отже, відсутність податкового кредиту в заявленому розмірі за наведених обставин не підтверджує заподіяння клієнту збитків неправомірними діями експедитора.

Посилання апелянта на те, що заявлена за зустрічним позовом сума становить різницю між погодженою та фактично нарахованою власною винагородою експедитора, також не підтверджує обґрунтованості зустрічних вимог. Наведений розрахунок ґрунтується на ототожненні загальної вартості послуг без ПДВ, яка включає витрати на перевезення, із власною винагородою експедитора. Оскільки таке ототожнення є помилковим, цей розрахунок не доводить ані неправомірного збільшення винагороди експедитора, ані заподіяння клієнту збитків у сумі 89 813,70 грн.

Прострочення виконання грошового зобов`язання є підставою для застосування передбаченої договором пені та нарахувань, встановлених ст.625 ЦК України.

Вирішуючи питання щодо нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує, що заявкою на перевезення передбачено два етапи розрахунків: сплату 80% вартості послуг після завантаження вагонів та остаточних 20% після поставки вагонів у пункт призначення, реєстрації податкової накладної й обміну оригіналами документів.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Із доданих до позову розрахунків вбачається, що позивач нараховував пеню та 3% річних як за прострочення внесення передбаченої заявкою 80% оплати, так і за несвоєчасний остаточний розрахунок, ураховуючи здійснені відповідачем платежі та зменшення заборгованості. Заперечення апелянта щодо моменту настання обов`язку з остаточного розрахунку самі по собі не спростовують нарахувань за порушення строку внесення 80% оплати, який сторони пов`язали із завантаженням вагонів. Водночас наведені апелянтом заперечення щодо оформлення документів не підтверджують правомірності подальшого утримання остаточної оплати з підстав, оцінених колегією суддів вище.

Відповідно до ст.549 та ст.611 ЦК України, порушення строку виконання грошового зобов`язання є підставою для застосування передбаченої договором неустойки.

У пункті 4.6 договору № 1330 на транспортно-експедиційне обслуговування вантажів сторони погодили сплату пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Колегія суддів враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, згідно з яким умова про нарахування пені «за кожен день прострочення» визначає спосіб її обчислення та сама по собі не встановлює іншого строку нарахування, ніж передбачений ч.6 ст.232 ГК України.

У постанові від 15.07.2026 у справі № 911/437/25 Верховний Суд зазначив, що правові наслідки поведінки учасників правовідносин оцінюються відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення відповідних прав та обов`язків, а розпочата за чинності певного закону реалізація права за загальним правилом завершується із застосуванням норм, які діяли на момент виникнення такого права, якщо інше прямо не встановлено законом. З урахуванням наведеного, оскільки спірні платіжні зобов`язання та прострочення їх виконання виникли до втрати чинності Господарським кодексом України, колегія суддів застосовує передбачене ч.6 ст.232 ГК України шестимісячне обмеження нарахування пені. Сама по собі втрата чинності цим Кодексом з 28.08.2025 не є підставою для незастосування зазначеного обмеження до спірних правовідносин.

Здійснивши перерахунок пені з врахуванням правил дії законодавства в часі, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України шестимісячного обмеження її нарахування, відсутності в договорі умов про встановлення іншого строку, строків виконання окремих платіжних зобов`язань, проведених відповідачем оплат та облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідні періоди, колегія суддів не встановила підстав для зменшення присудженої місцевим господарським судом суми пені.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів також не встановила підстав для зменшення стягнутих сум.

За встановлених обставин вимога про стягнення 194 147,39 грн основного боргу є обґрунтованою, а підстави для задоволення зустрічного позову відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків та не підтверджують необхідності зменшення присуджених пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції — без змін.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст.2 ГПК України, завданням господарського судочинства є своєчасне вирішення спорів, а дотримання розумних строків розгляду справи є однією з основних засад судочинства незалежно від форми її розгляду.

Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження визначається з огляду на обставини справи з урахуванням, зокрема, її складності, поведінки учасників процесу та органів державної влади, а також значення предмета спору для заявника (рішення у справах «Савенкова проти України», «Папазова та інші проти України»).

Розумність строків залежить від об`єктивної необхідності для вчинення процесуальних дій і прийняття рішень із врахуванням зазначених критеріїв.

Відтак, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу у розумний строк, тобто такий, що був об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні вимог апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРО-ЮГ В» відмовити.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.06.2026 у справі № 914/670/26 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуюча суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік

Оригінал: reyestr.court.gov.ua