Суд: Драбівський районний суд Черкаської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №692/1724/26
Суддя: ЛЕВЧЕНКО Л. О.
Справа № 692/1724/26
Провадження № 3/692/617/26
03.11.2026
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року с-ще Драбів
Суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О., розглянувши матеріали, які надійшли від ВПД № 1 Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр-на України, непрацюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , за ст. 124 КУпАП,
ВСТАНОВИВ:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 776147 від 19.09.2026, гр. ОСОБА_1 19.09.2026 близько 17:00 год. на грунтовій дорозі зі сполученням с-ще Драбів - с. Криштопівка, керуючи автомобілем AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_2 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням та здійснив зіткнення з зустрічним ВАЗ 210154, номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
У судове засідання 03.11.2026 гр. ОСОБА_1 не прибув, скерував до суду заяву про розгляд справи без його участі, де просив закрити справу у зв`язку з відсутністю складу правопорушення у його діях. Вину у скоєні правопорушення заперечив. Вказав, що ДТП відбулась на смузі руху його автомобіля внаслідок дій іншого учасника події, який змінив напрямок руху та зіткнувся з автомобілем ОСОБА_1 .
Суддя, вивчивши матеріали справи приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.ст. 251, 252, 280 КУпАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з`ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Нормами ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом, що передбачено ст. 7 КУпАП.
У КУпАП визначено форму та передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановлюється в конкретній справі. У вищевказаних процесуальних документах, зокрема, необхідно викласти всі обставини вчинення правопорушення, встановлені на підставі сукупності досліджених доказів, і обґрунтувати наявність складу правопорушення та його кваліфікацію.
Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів, але й актом обвинувачення особи у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується як із нормами чинного законодавства так і з практикою та позицією ЄСПЛ.
Обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Згідно диспозиції ст. 124 КУпАП відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та у сфері власності.
Об`єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна (матеріальний склад).
Суб`єкт адміністративного проступку - загальний.
Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Відповідно до п. 26 постанови пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23.12.2005 року № 14 - суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
Згідно сформованої в протоколі серії ЕПР1 № 776147 від 19.09.2026 фабули, гр. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 ПДР.
На підтвердження вини гр. ОСОБА_1 до матеріалів справи додані:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 776147 від 19.09.2026;
- схему місця ДТП від 19.09.2026, з якої вбачається, що дорожньо-транспртна пригода за участі автомобіля Ауді та автомобіля ВАЗ сталася на смузі руху автомобіля Ауді. Зі вказаною схемою ознайомлені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зауваження до схеми відсутні;
- письмове пояснення ОСОБА_2 від 19.09.2026, відповідно до якого той 19.09.2026 близько 17:00год. на ґрунтовій дорозі зі сполученням с-ще Драбів - с. Криштопівка керував автомобілем ВАЗ 210154, номерний знак НОМЕР_3 , рухався зі швидкістю близько 70 км/год., на заокругленні дороги побачив, як назустріч йому рухається легковий автомобіль AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_2 , і ОСОБА_2 з метою уникнути зіткнення розпочав гальмування та здійснив маневр вліво, однак автомобіль AUDI почав здійснювати маневр вправо, в результаті чого автомобілі зіткнулися, спричинивши механічні пошкодження з матеріальними збитками, тілесні ушкодження не завдано;
- письмове пояснення ОСОБА_1 від 19.09.2026, відповідно до якого той 19.09.2026 близько 17:00год. на ґрунтовій дорозі зі сполученням с-ще Драбів - с. Криштопівка керував автомобілем AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_2 , рухався зі швидкістю близько 50 км/год., на заокругленні дороги побачив, як назустріч йому рухається легковий автомобіль ВАЗ 210154, номерний знак НОМЕР_3 , і ОСОБА_1 розпочав гальмування та здійснив маневр право, однак автомобіль ВАЗ почав здійснювати маневр вліво, в результаті чого автомобілі зіткнулися, спричинивши механічні пошкодження з матеріальними збитками, тілесні ушкодження не завдано.
Інших доказів вини особи, що притягується до адміністративної відповідальності, у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема пояснень свідків чи потерпілих надано не було.
Згідно п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 1.2, 1.3 та 1.4 ПДР України в Україні установлено правосторонній рух транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Дослідивши дані докази суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні відомості які б поза розумним сумнівом вказували на порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.1 ПДР України, зокрема того, що останній не вибрав безпечну швидкість руху та/бо не врахував дорожню обстановку. З наданої схеми ДТП вбачається, що транспортний засіб AUDI Q5 після зіткнення перебуває на своїй смузі руху, дані про його гальмівний шлях відсутні, натомість автомобіль ВАЗ перебуває на зустрічній для нього смузі руху та вказано дані про його гальмівний шлях: 19 м. У своїх письмових поясненнях ОСОБА_2 вказує, що з метою уникнення зіткнення здійснив маневр вліво та у подальшому зіткнувся з автомобілем Ауді, що також відповідає даним, вказаним у письмовому поясненні ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджено, що зіткнення відбулось на смузі руху автомобіля Ауді під керуванням ОСОБА_1 , який з метою уникнення зіткнення здійснив маневр вправо, що відповідає вимогам ПДР України.
Наданими матерілами підтверджено пошкодження транспортних засобів AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_2 , та ВАЗ 210154, номерний знак НОМЕР_3 , проте наявними матеріалами не підтверджено, що такі пошкодження сталися внаслідок порушень правил дорожнього руху ОСОБА_1 та недоведено наявність його вини у вчиненні ДТП у будь-якій формі, при цьому сам ОСОБА_1 вину у скоєнні інкримінованого правопорушення заперечив.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.
Зокрема, в рішенні від 26.06.2008 року у справі "Ващенко проти України "Європейський суд вказав, що: «"обвинувачення" для цілей пункту 1 статті 6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51)».
У рішенні від 25.07.2000, у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.»
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», заява № 36673/04, «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia», заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
За нормою ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, який визначає людину, її права та свободи найвищою цінністю в державі, що обумовлює можливість обмеження її прав та свобод лише при неухильному дотриманні законодавства України та лише за наявності вини. Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). У відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Виходячи з рішень ЄСПЛ - розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП – провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення події та наявності складу адміністративного правопорушення.
Оскільки додані до матеріалів справи докази не містять достатніх даних, які б поза розумним сумнівом вказували на порушення ПДР ОСОБА_1 під час керування автомобілем AUDI Q5, номерний знак НОМЕР_2 при обставинах, зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 776147 від 19.09.2026, яким визначено межі даного судового розгляду, тому суддя приходить до переконання, що достатніх, допустимих та безсумнівних доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП суду не надано, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення поза розумним сумнівом не доведена, тому склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП в його діях відсутній, отже, вказана справа підлягає до закриття.
Керуючись вищевикладеним та п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 283, 284, 285 КУпАП, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Закрити провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На постанову може бути подана скарга до Черкаського апеляційного суду через Драбівський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Л.О. Левченко
Оригінал: reyestr.court.gov.ua