Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №571/1765/26 — Рокитнівський районний суд Рівненської області

Справа №571/1765/26

Провадження № 2/571/854/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року селище Рокитне

Рокитнівський районний суд Рівненської області в складі:головуючої судді Верзун О.П., за участю секретаря судового засідання Шупрудько І.М., представника позивача Ковальчука В.П.,відповідача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку проведення заходів державного фінансового контролю,

встановив:

Позивач КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з нього на користь КНП кошти в сумі 14546,88 грн., нараховані за результатами ревізії .

Позов обгрунтовує тим, що 18.11.2025 КНП «Сарненська ЦРЛ» отримало акт ревізії № 13-17-04-06/158, в якому зазначено про виявлене порушення ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», п. 5.11 Наказу МОЗ №308/519, ч. 1 ст. 3 Закону України № 996-ХІУ та п.2.14 Положення від 24.05.1995 №88, 6-ти працівникам (головній медичній сестрі, заступникам генерального директора, медичному директору, інспектору з кадрів) нараховано премії за березень 2023 року та липень 2024 року за відсутності наказів по Підприємству, що призвело до зайвого нарахування та виплати премії на загальну суму 102 000,00 грн та зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 22 168,20 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 124 168,20 гривень.

Аналогічно, ревізією дотримання законодавства при встановленні надбавок до заробітної плати окремим працівникам Підприємства встановлено, що в порушення вимог ст. 97 Кодексу Законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, п. 5.11 Наказу МОЗ №308/519, ч.1 ст.3 Закону України №996-XIV та п.2.14 Положення від 24.05.1995 №88, за відсутності наказів по Підприємству за листопад-грудень 2022 року нараховано надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу 3-м працівникам (попередньому головному бухгалтеру, заступнику головного бухгалтера, заступнику медичного директора з амбулаторно-поліклінічної роботи), що призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу на загальну суму 67 968,00 грн. та зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 11 626,13 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 79 594,13 гривень.

29 грудня 2025 року на адресу КНП «Сарненська ЦРЛ» надійшла вимога про усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до реєстру зайво нарахованої заробітної плати за січень – квітень 2023р, сума зайво нарахованої заробітної плати Відповідача становить 14 546,88 грн.

Згідно з п.5 Вимоги встановлено для КНП «Сарненська ЦРЛ» обов`язок забезпечити відшкодування зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати та єдиного соціального внеску на загальну суму 60 294,36 грн.

За висновками контролюючого органу, Позивачем безпідставно сплачено на користь Відповідача заробітну плату в сумі 14 546,88 грн., так як заробітна плата Відповідачу була здійснена, без належного підтвердження в розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Оскільки Держаудитслужба ставить під сумнів факт правомірності нарахування та перерахування заробітної плати, а позивач самостійно не має повноважень скасовувати первинні облікові документи або оцінювати їх юридичну силу всупереч акту ревізії, позивач звернувся до суду для судового підтвердження або спростування факту виконання договору та стягнення коштів у разі їх безпідставного отримання Відповідачем.

Посилаючись на вище викладене, вважає, що отримані відповідачем кошти підлягають поверненню як безпідставно набуті на підставі ст. 1212 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, з Відповідача на користь Позивача просить стягнути кошти в сумі 14 546,88 грн., виплаченої заробітної плати в порядку ст.1212 ЦК України як безпідставно набуті та суму сплаченого судового збору.

Ухвалою Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09.09.2026 відкрито провадження у справі за позовною заявою, справу призначено до розгляду за привалами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

01.10.2026 від відповідача надійшли заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

08.10.2026 ухвалою суду у задоволенні клопотання про перехід до загального позовного провадження судом відмовлено.

01.10.2026 від відповідача надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву та надання доказів. У судовому засіданні відповідач обґрунтував клопотання тим, що отримавши позов звернувся до колишнього роботодавця з метою отримання документів для підготовки до відзиву, про йому відмовили у видачі таких документів, в подальшому він був змушений звернутися до позивача з письмовою заявою про надання йому документів, пов`язаних з його трудовою діяльністю, яку вони також проігнорували і лише після того, як він звернувся із скаргою до засновника, такі документи були йому надані у розпорядження.

Представник позивача щодо задоволення клопотання не заперечував.

Судом розглянуто вказане клопотання та задоволено, оскільки докази відповідач не мав змоги подати з поважних причин, зокрема за бездіяльності позивача.

20.10.2026 надійшов відзив на позову заяву, в якому відповідач повністю заперечує щодо вимог позивача за їх безпідставністю.

У судове засідання з`явився представник позивача Ковальчук В.П., який підтримав позовні вимоги з підстав зазначених у позові. Додатково пояснив, що порушення фінансової та трудової дисципліни виявлено Держаудитслужбою. При цьому, заперечує, що мали місце помилка посадових осіб, відповідальних за нарахування та виплату заробітної плати чи недобросовісність відповідача. Причиною виявлених порушень послужило те, що накази про преміювання з невідомих причини були відсутні. Акт Держаудитслужби в тій частині, що стосується виплат відповідачу КНП не оскаржувало. Наполягав на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач заперечував щодо позову. Пояснив, що був заступником генерального директора з економічних питань КНП «Сарненська ЦРЛ». Нарахування до заробітної плати проведені йому на підставі відповідних наказів за період виконання ним додаткових функцій з організації та проведення публічних закупівель. Вказані обов`язки були додатково покладені на нього, у зв`язку з тим, що працівник (юрист), який виконував цю функцію звільнився і більше не було кому цим займатися. Надбавки за складність і напруженість роботи у розмірі 50 % посадового окладу за це відповідає положенням Закону України «Про публічні закупівлі». Оплачуються за рахунок фонду економії заробітної плати та в межах затвердженого фонду. Просить врахувати, що позивач неправомірно включив до стягнення в тому числі і єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) у розмірі 22%, що становить 2623,21 грн. В той час, як фізична особа працівник не є його платником. Ці кошти самостійно розраховує роботодавець та перераховує ЄСВ до бюджету.

Стверджує, що висновок Держаудитслужби є по суті актом ревізії і є оціночним судженням інспектора, а тому не має доказової сили. Крім того, на його неодноразові звернення він отримав пакет документів, які спростовують акт ревізії. Вважає правомірним отримання ним як заробітної плати, так і всіх нарахувань. В даному випадку позивач мав всі підстави оскаржити акт ревізії, однак не зробив цього.

Просить взяти до уваги, що трудові відносини з позивачем припинені, проте він ніколи не отримував від нього на свою адресу претензії про відшкодування збитків, так само як і не отримував додатків, описів чи квитанцій. Відсутні такі докази і у позивача. Тому таке твердження позивача є безпідставним.

Крім того, просить суд врахувати, що у позивача відсутні докази рахункової помилки з боку бухгалтерії та недобросовісності з боку набувача. Заробітна плата виплачувалася йому відкрито, роботу він виконував фактично, а тому стягнення коштів є порушенням ст. 43 Конституції України та ст. 94 КЗпП України. З цих підстав просить відмовити у позові.

Заслухавши представника позивача та відповідача, вивчивши заяви по суті справи та дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як вбачається із акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради за період з 01.01.2022 по 30.06.2025, зокрема дотримання законодавства при встановленні премій окремим працівникам підприємства було «встановлено, що в порушення вимог ст. 97 Кодексу Законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, п. 5.11 Наказу МОЗ №308/519, ч.1 ст.3 Закону України №996-XIV та п.2.14 Положення від 24.05.1995 №88, 6-ти працівниками (головній медичній сестрі, заступниками генерального директора, медичному директору, інспектору з кадрів) нараховано премії за березень 2023 року та липень 2024 року за відсутності наказів по Підприємству, що призвело до зайвого нарахування та виплати премії на загальну суму 102000,00грн. та зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 22168,20грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 124168,20 грн. Аналогічно, ревізією дотримання законодавства при встановленні надбавок до заробітної плати окремим працівникам Підприємства встановлено , що в порушення вимог ст. 97 Кодексу Законів про працю України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР, п. 5.11 Наказу МОЗ №308/519, ч.1 ст.3 Закону України №996-XIV та п.2.14 Положення від 24.05.1995 №88, за відсутності наказів по Підприємству за листопад-грудень 2022 року нараховано надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу 3-м працівникам (попередньому головному бухгалтеру, заступнику головного бухгалтера, заступнику медичного директора з амбулаторно-поліклінічної роботи), що призвело до зайвого нарахування та виплати надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу на загальну суму 67 968,00 грн. і зайвого нарахування та перерахування єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 11 626,13 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) Підприємству на загальну суму 79 594,13 гривень».

Тобто, згідно акту ревізії Управління західного офісу Держаудитслужби в Рівненській області від 17.11.2025 позивачу КНП «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, за результатами проведеної ревізії з окремих питань фінансово-господарської діяльності за період з 01.01.2022 по 30.06.2025 вмінено нарахованння надбавки за складність і напруженість в роботі в розмірі 50% посадового окладу 3-м працівникам, в тому числі, і відповідачу ОСОБА_1 за відсутності наказів по Підприємству за листопад-грудень 2022 року. Операцію з нарахування заробітної плати (премії, надбавки) в бухгобліку відображено за листопад, грудень 2022 року, березень 2023 року та липень 2024 року за дебетом рахунку 91 «Загально виробничі витрати» та за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати» та кредиту субрахунку 661 «Розрахунки із заробітної плати». Нарахування ЄСВ відображено в меморіальному ордері № 5 «Зведення розрахункових відомостей із заробітної плати та стипендій» за дебетом субрахунку 821 «Відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування». В ході ревізії вищезазначені порушення усунуто шляхом перерахування працівниками коштів у сумі 367129,03 грн.

Представник позивача пояснив суду, що з актом ревізії позивач не погоджувався, подавав скаргу (яку залишено без задоволення), однак в тій частині, що стосується нарахування та виплати відповідачу надбавки за складність і напруженість в роботі – акт ревізії позивачем не оскаржувався. Про те, чи були такі накази в дійсності – пояснити не зміг, хто з посадових осіб несе відповідальність за порушення йому не відомо.

При цьому, суд звертає увагу, що в акті прямо вказується про те, що начальник відділу кадрів ОСОБА_2 пояснила, що накази на виплату премій окремим працівникам підприємства за серпень 2023 року, липень 2024 року відсутні. Працівник, які виконували обов`язки та несли відповідальність щодо підготовки таких актів станом на час ревізії не працюють. Пояснення у колишнього старшого інспектора кадрів ОСОБА_3 та колишнього начальника відділу кадрів, які здійснювали діяльність у вказаний період не відбиралися, так як останні звільнилися.

Нарахування та виплата надбавки за складність і напруженість в роботі за листопад, грудень 2022 року та премії за березень 2023 року та липень 2024 року проведена попереднім бухгалтером ОСОБА_4 , яка померла (а.с. 6-73).

Питання про наявність наказів для нарахування та виплати надбавки за складність і напруженість в роботі, як вбачається із акту ревізії не з`ясовувалось. Оскільки питання нарахування надбавок до заробітної плати та питання преміювання в дійсності є складовими однієї і тієї ж заробітної плати, проте, розмежування цих виплат має важливе значення як для коректного оформлення кадрової документації, так і для дотримання вимог законодавства про працю.

На цій обставини наполягав і відповідач. У підтвердження своїх доводів про своє перебування у трудових відносинах з позивачем з 04.10.2022 по 18.04.2023 надав суду витяги з наказу № 584-ос від 03.10.2022 «Про прийняття ОСОБА_1 » № 185-ос від 18.04.2023 «Про звільнення ОСОБА_1 », посадові інструкції № 2081 від 14.10.2022 та № 2082 від 17.10.2022.

Крім того, у підтвердження своїх заперечень щодо позову долучив Наказ № 108 від 01.11.2022 «Про визначення уповноважених осіб та затвердження Положення про у повноважених осіб», згідно якого його визначено уповноваженою особою КНП «Сарненська ЦРЛ» відповідною за організацію та проведення процедур закупівлі, а саме: відкриті торги з особливостями; відкриті торги для закупівлі енергосервісу; укладання рамкової угоди; закупівель без використання електронної системи понад 100 тис. грн. А також надав витяги про проведені ним закупівлі з офіційного майданчику сайту Prozorro «ZakupivliPro» та прийняті ним як уповноваженою особою рішення за вказаний у акті ревізії період.

Як вбачається з п.4 витягу із наказу № 622-ос від 25.10.2022 «Про встановлення посадових окладів», серед іншого, заступнику генерального директора з економічних питань з 01.10.2022 встановлено надбавку в розмірі 50 відсотків посадового окладу за напруженість і та інтенсивність у роботі. Внесення змін до штатного розпису покладено на головного бухгалтера ОСОБА_5 .

Наказом № 683-ос від 25.11.2022 визначено період встановленої надбавки за складність, напруженість у роботі з 01.11.2022 по 31.03.2023. А з 01 квітня 2023 по 18.04.2023 виплата надбавки передбачена у розмірі 20 відсотків, згідно наказу № 185-ос від 18.04.2023.

Премія відповідачу нарахована та виплачена на підставі наказу № 183-ос від 17.04.2023 до Великодня в 2023 році у розмірі 1300 грн.

Зазначені вище обставини, підтверджуються довідкою про нараховану та виплачену заробітну плату № 52 від 14.10.2026.

Позивачем залишено поза увагою, що надбавки уповноваженим особам передбачається чинним законодавством, зокрема Законом України «Про публічні закупівлі», відповідно до п.1 ч. 1 ст. 11 якого, передбачено, що одним із способів призначення відповідальної за організацію та проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі уповноваженої особи, яка визначається або призначається замовником може бути покладення на працівника (працівників) із штатної чисельності функцій уповноваженої особи як додаткової роботи з відповідною доплатою згідно із законодавством. Розмір надбавок встановлюється підзаконними нормативними актами в межах затвердженого фонду оплати праці (кошторису) та за наявності положення в колективному договорі (постанова Кабінету Міністрів України № 1298 від 30 серпня 2002 року, відповідних галузевих наказів).

Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Таким чином, відомостей про причетність відповідача до підготовки відповідних наказів ні акт ревізії, ні інші матеріали справи не містять.

В подальшому, позивач отримав вимогу про усунення виявлених порушень законодавства Управління західного офісу Держаудит служби в Рівненській області. Згідно розрахунку зайво нарахованої заробітної плати адміністративному персоналу КНП «Сарненська ЦРЛ» ОСОБА_1 за 2023 рік була нараховано 160331,61 грн., ЄСВ-35272,95 грн., потрібно було нарахувати відповідно 148407,93 грн. та 32649,75 грн. відповідно. Різниця складає – 11923,67 (заробітна плата) та 2623,21 грн.-ЄСВ ( а.с. 78-3 зворот, 74-76).

Не заслуговує на увагу твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_1 , отримавши претензію № 229/01-28-26 від 19.02.2026 проігнорував її вимоги, оскільки така претензія фактично адресувалася: «юридична особа ОСОБА_6 », а відтак вимога апріорі не могла бути ним отримана, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення ( а.с. 82).

Позивач зазначає у позові, про те, що звертається до суду з вимогою про стягнення вказаних коштів з відповідача, оскільки «Держаудитслужба ставить під сумнів факт правомірності нарахування та перерахування заробітної плати, а позивач самостійно не має повноважень скасовувати первинні облікові документи або оцінювати їх юридичну силу всупереч акту ревізії, а тому позивач звернувся до суду для судового підтвердження або спростування факту виконання договору та стягнення коштів у разі їх безпідставного отримання Відповідачем».

Суд звертає увагу на те, що в даному випадку суд не підтверджує та не спростовує факт виконання договору відповідачем та не перевіряє законність вимог контролюючого органу, як про це зазначається у позові, а встановлює наявність чи відсутність підстав стягнення з відповідача отриманих грошових коштів в межах заявлених позовних вимог.

Даючи правову оцінку встановленим обставинам, визначаючи, яка правова норма підлягає до застосування, суд виходить з наступного.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. (ч.2 ст. 1213 ЦК України).

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Зазначені правові висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13.

Зі змісту статті 1212 ЦК України ця норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту.

Отже, сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Як вбачається з обставин справи, відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Тобто, в даному випадку, якщо позивачу і було завдано майнової шкоди, то така шкода була завдана посадовими особами самого позивача, відповідальними за бухгалтерський облік, оскільки відповідач самостійно не приймав рішень відносно своєї оплати праці, не нараховував та не виплачував. Перебуваючи у трудових відносинах він отримував нараховану йому заробітну плату.

Крім того, статтею 1215 ЦК України передбачається, що не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Актом ревізії та судом не було встановлено рахункової помилки чи недобросовісності з боку відповідача, а виявлені факти поршуень чинного законодавтсва свідчать про неналежний стан дотримання фінансової дисципліни з боку відповідальних посадових осіб позивача. Вказану обставину підтвердив у судовому засіданні і представник позивача. В судовому засіданні представник позивача не довів, що з боку відповідача мали місце недобросовісність та безпідставне набуття заробітної плати, її складових, якими є доплати за напруженість та стимулюючі виплати. А отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. У зв`язку з цим позов не підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

вирішив:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників справи:

позивач: Комунальне некомерційне підприємство «Сарненська центральна районна лікарня» Сарненської міської ради, ЄДРПОУ 01999796, м. Сарни, вул. Я Мудрого, 3

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Повне судове рішення складене 02.11.2026.

Суддя: