Суд: Решетилівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Кримінальне
Категорія: Умисне легке тілесне ушкодження
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №546/1119/26
Суддя: Зіненко Ю. В.
єдиний унікальний номер справи 546/1119/26
номер провадження 1-кп/546/97/26
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 листопада 2026 року м. Решетилівка
Решетилівський районний суд Полтавської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі прокурора ОСОБА_2 , обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 та секретаря судового засідання ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02 вересня 2026 року за № 12026175440000212 за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Полтава Полтавської області, який фактично проживає по АДРЕСА_1 , з професійною освітою, офіційно не працевлаштований, не депутат, не є особою з інвалідністю, не має статус учасника бойових дій, військовозобов`язаний, офіційно не одружений, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
встановив:
01 вересня 2026 року близько 18 години 30 хвилин ОСОБА_3 , перебуваючи поряд з територією домогосподарства Решетилівської територіальної громади Полтавського району Полтавської області, розташованого в АДРЕСА_2 , на ґрунті своєї відмови йти додому, вступив у словесний конфлікт зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , з якою має спільну малолітню дитину, під час якого у нього виник прямий умисел на спричинення останній тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій протиправний намір, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до існуючих норм співжиття в сім`ї, свідомо використовуючи свою перевагу у фізичному розвитку, 01.09.2026 близько 18:30 год поряд з територією домогосподарства за вказаною вище адресою наніс ОСОБА_4 кулаком правої руки два удари в ділянку її обличчя зліва.
В подальшому, ОСОБА_3 , маючи єдиний прямий умисел на спричинення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень на ґрунті триваючого конфлікту з приводу перешкоджань співмешканки у його відпочинку з друзями, перебуваючи на території домогосподарства за місцем спільного проживання, розташованого в АДРЕСА_1 , зайшов вслід за ОСОБА_4 до приміщення кухні будинку та наніс їй кулаком правої руки два удари в ділянку її обличчя зліва.
Описаними вище протиправними діями ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_4 закриту черепно-мозкову травму у вигляді синця нижньої повіки лівого ока та струсу головного мозку, які, згідно висновку судово-медичного експерта від 11 вересня 2026 року кваліфікуються за ступенем тяжкості як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Своїми протиправними діями, що виразилися в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України.
Дане кримінальне правопорушення є таким, що пов`язане з домашнім насильством, оскільки вчинене щодо особи, з якою обвинувачений спільно проживає однією сім`єю, але не перебуває у шлюбі.
18 вересня 2026 року між потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 укладена угода про примирення.
За змістом наведеної угоди, яка скріплена підписами потерпілої та підозрюваного, ОСОБА_3 повністю визнав себе винуватим в інкримінованому йому стороною обвинувачення кримінальному правопорушенні. Сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначення обвинуваченому покарання за ч. 2 ст. 125 КК України у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.
В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.
Ухвалою судді від 21 вересня 2026 року було прийняте кримінальне провадження до розгляду та призначене підготовче судове засідання на 03 листопада 2026 року.
Обвинувачений ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні 03 листопада 2026 року зазначив, що між ним та потерпілою була укладена угода про примирення, винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, визнав. Уклавши відповідну угоду про примирення, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, щодо обмеження права оскарження вироку згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме: права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заявляти клопотання, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого обвинувачений визнає себе винними, вид покарання, і інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, у тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. Обвинувачений просив суд затвердити угоду про примирення та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений зазначив, що вказана угода про примирення укладена ним з потерпілою добровільно без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз.
Потерпіла ОСОБА_4 просила затвердити угоду про примирення, зазначила, що в даний час вони примирилися з обвинуваченим, претензій до останнього вона не має, ініціатором укладення угоди була вона.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_2 просила затвердити угоду про примирення, визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене покарання згідно умов угоди про примирення, оскільки укладення угоди не суперечить вимогам закону.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження та розглядаючи питання про затвердження угоди, виходить з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим.
Угода про примирення у кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, пов`язаних з домашнім насильством, може бути укладена лише за ініціативою потерпілого, його представника або законного представника (абз. 2, ч. 1 ст. 469 КПК України).
Як було встановлено у підготовчому судовому засіданні ініціатором укладення угоди про примирення була потерпіла ОСОБА_4 .
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 125 КК України, з огляду на положення ст. 12 КК України, віднесене до кримінальних проступків.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 цілком розуміє положення ч. 3 ст. 394, ч. 3 ст. 424 та ч. 4 ст. 474 КПК України, а потерпіла ОСОБА_4 цілком розуміє наслідки затвердження угоди, передбачені статтею 473 КПК України. Також обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені положеннями статті 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом також встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, зокрема вимогам ст. 471 КПК України, підстави для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачені положеннями ч. 7 ст. 474 КПК України, відсутні.
Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення,
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Суд зазначає, що узгоджена міра покарання за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, у виді штрафу в розмірі 850,00 грн відповідає вимогам закону, а отже ОСОБА_3 слід призначити визначене сторонами угоди покарання. Таке покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особистості обвинуваченого з врахуванням обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого, відповідає загальним засадам призначення покарання, а також вимогам ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань судом не встановлено.
Відповідно до ч. 5 ст. 469 КК України укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Згідно із п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення між потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 .
Враховуючи ту обставину, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченого.
Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлявся. З урахуванням цього суд вважає за необхідне роз`яснити положення ч. 7 ст. 128 КПК України про те, що особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Речові докази відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 100, 174, 314, 373, 374, 376, 377, 474, 475 КПК України, суд
ухвалив:
Затвердити угоду про примирення від 18 вересня 2026 року, укладену між потерпілою ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_3 , по кримінальному провадженню за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначити йому узгоджене покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений лише з підстав передбачених частиною 4 статті 394 КПК України до Полтавського апеляційного суду через Решетилівський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Відповідно до частини 15 статті 615 КПК України суд обмежився проголошенням резолютивної частини вироку.
Суддя ОСОБА_1
Оригінал: reyestr.court.gov.ua