Суд: Машівський районний суд Полтавської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про виплату заробітної плати
Дата: 02 листопада 2026 р.
Справа: №948/788/26
Суддя: Косик С. М.
Справа № 948/788/26
Номер провадження 2/948/700/26
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2026 Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого – судді Косик С.М.,
за участю: секретаря Сизоненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Машівка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
в с т а н о в и в :
У серпні 2026 року до Машівського районного суду Полтавської області надійшла зазначена позовна заява, у якій позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» на її користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 73 614,00 грн.
Позов мотивований тим, що позивачка працювала в філії «Полтавська (№9)» ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55» на посаді економіста планування та відповідно наказу від 04.05.2026 року №110 ОС-26 вона була звільнена з займаної посади на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією відокремленого підрозділу (філії).
На день звільнення відповідач не виплатив позивачці нараховану заробітну плату в сумі 73 614,00 грн., що вона вважає порушенням ст.116 КЗпП, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутися з цим позовом для захисту порушених прав (а.с.1,2).
Ухвалою від 11.08.2026 дану позовну заяву було залишено без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків (а.с.20).
Ухвалою від 18.08.2026 року суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначив розгляд справи по суті (а.с.25).
У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та завчасно, позивач шляхом направлення документів до її електронного кабінету (а.с.27,28), направлення рекомендованого поштового відправлення, яке було отримано нею (а.с.30) та шляхом доставки судової повістки про виклик до суду у додаток Вайбер (а.с.39).
Відповідач шляхом направлення документів до його електронного кабінету (а.с.26,29,38), а також направлення рекомендованого поштового відправлення, яке було отримано ним (а.с.40)
17.09.2026 року від позивачки ОСОБА_1 надійшла до суду заява, у якій вона просить розглянути дану справу без її участі, у зв`язку з сімейними обставинами. Також зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити, про оголошення заочного рішення не заперечує (а.с.31).
Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.
Ураховуючи викладене, суд вирішив можливим розглянути справу за відсутності сторін, відповідно до ст. 281 ЦПК України - в заочному порядку та, дослідивши надані письмові докази, дійшов такого висновку.
Судом установлено, що позивачка ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 (а.с.6).
Як убачається з довідки №26 від 05.06.2026 року виданої в.о. директора ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» - головою комісії з припинення ОСОБА_2 - ОСОБА_1 працювала економістом з планування планово-економічної групи в філії «Полтавська (№9)» державного підприємства «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№55)» та була звільнена 04.05.2026 року згідно п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку з ліквідацією відокремленого підрозділу (філії). Заборгованість по заробітній платі становить 73 614,27 грн (а.с.5).
Відповідно до копії трудової книжки виданої на ім`я ОСОБА_1 від 30.07.1975 року та вкладення до неї мається запис про те, що 23.07.2024 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду економіста з планування планово-економічної групи згідно наказу від 22.07.2024 року №12 ОС/ф9-24 та 04.05.2026 року була звільнена, у зв`язку з ліквідацією відокремленого підрозділу (філії) за п.1 ст.40 КЗпП України, згідно наказу від 04.05.2026 року №11 ОС/ф9-26 (а.с.7-17).
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.
За нормами ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках, зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до ст.116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
Аналізуючи зібрані у справі докази та зважаючи на те, що позивачка була звільнена 04.05.2026 року з філії «Полтавська (№9)» ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України №55», у зв`язку з ліквідацією цієї філії, але в порушення норм трудового законодавства відповідач в день звільнення не здійснив їй виплату нарахованої заробітної плати, наразі відомості про виплату позивачці коштів не надані, а тому суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивачки слід стягнути нараховану, але не виплачену заробітну плату, у розмірі 73 614,00 грн., а позов задовольнити.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.
Оскільки позивачі у справах про стягнення заробітної плати відповідно до п.1 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору, а тому відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13, 81,141, 175, 258, 259, 263-265, 272 ЦПК України, суд, -
у х в а л и в :
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати – задовольнити.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 73 614,00 грн.
Стягнути з Державного підприємства «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)» на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.
Рішення в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 55)», місцезнаходження: вул. Металістів,1, м. Вільнянськ, Запорізька область, код ЄДРПОУ 08680075.
Суддя С. М. Косик
Оригінал: reyestr.court.gov.ua