Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №539/4100/26 — Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/4100/26

Провадження № 2/539/2770/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 листопада 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтовано тим, що 20 серпня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 7226329, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом, інших платежів та можливих штрафних санкцій, передбачених кредитним договором, проте свої зобов`язання належним чином не виконав, кредит, комісії та проценти у встановлений договором строк не сплатив. Кредитний договір укладено в електронній формі та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Кредитні кошти надано відповідачу у безготівковій формі шляхом їх перерахування на рахунок платіжної картки.

27 січня 2025 року ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на підставі договору відступлення прав вимоги № 114-МЛ право вимоги до боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за кредитним договором від 20 серпня 2024 року № 7226329. Відповідачу 03 серпня 2026 року направлено претензію про погашення кредитної заборгованості, проте вона залишена без належного реагування.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у ОСОБА_1 утворилась заборгованість перед кредитором у розмірі 18 175 грн, яка складається із простроченої заборгованості за сумою кредиту - 5 000 грн, простроченої заборгованості за комісією за обслуговування кредиту - 6 875 грн, заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 6 300 грн. Заборгованість за комісією за надання кредиту та за процентами становить 0 грн.

На підставі викладеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 20 серпня 2024 року № 7226329 у розмірі 18 175 грн, судовий збір - 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу - 8 000 грн.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Рух справи

21 серпня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 вересня 2026 року справу № 539/4100/26 передано судді Пилипчуку М. М.

З метою встановлення зареєстрованого місця проживання відповідача суд відповідно до частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) звернувся із запитом до відділу з реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області.

Згідно з відповіддю від 02 вересня 2026 року № 02.11.1-06/3352, яка надійшла до суду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 02 вересня 2026 року за даними реєстру територіальної громади зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 10 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 06 жовтня 2026 року, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь на відзив. Указаною ухвалою частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») інформацію про те, чи емітувалась на ім`я ОСОБА_1 платіжна картка № НОМЕР_1 , та про зарахування на неї кредитних коштів у розмірі 5 000 грн від ТОВ «Мілоан» у період з 20 серпня 2024 року до 27 серпня 2024 року.

У зв`язку з неявкою відповідача 06 жовтня 2026 року розгляд справи відкладено на 29 жовтня 2026 року.

13 жовтня 2026 року до суду надійшов лист АТ КБ «ПриватБанк» від 01 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260928/83766-БТ, у якому зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на рахунок якої 20 серпня 2024 року зараховано кошти в сумі 5 000 грн з призначенням платежу «Miloan. Не оподатковується. Viplata zaima Miloan».

Представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у судові засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у позовній заяві просив розглянути справу за відсутності представника позивача, вказував, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Судові повістки були направлені відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Відповідач у судові засідання не з`явився, про дату, час і місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав. Суд вважає причини неявки відповідача у судові засідання неповажними.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 29 жовтня 2026 року постановив ухвалу про проведення у справі заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до статті 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладено на 02 листопада 2026 року.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 20 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою на отримання кредиту № 7226329 (додаток № 2 до договору) у розмірі 5 000 грн, в якій також зазначено: загальний строк кредитування - 345 днів; процентна ставка протягом першого розрахункового періоду та протягом решти строку кредитування - 0,0010 % річних; комісія за надання кредиту - 7,5 % від суми кредиту; комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього); періодичність здійснення платежів: у перший період - 15 днів, далі кожні 15 днів згідно з графіком платежів; кошти мають бути перераховані на платіжну картку MASTERCARD НОМЕР_1 , банк, що випустив картку, - pb. У заяві зазначено прізвище, ім`я та по батькові заявника, його РНОКПП, дату народження, серію та номер паспорта, номер мобільного телефону, адресу електронної пошти та адресу реєстрації (проживання).

Відповідач 20 серпня 2024 року о 22:57 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 756198 паспорт споживчого кредиту № 7226329, яким підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування.

ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 20 серпня 2024 року уклали договір про споживчий кредит № 7226329 (індивідуальна частина), який підписаний позичальником 20 серпня 2024 року о 22:58 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 123661. Згідно з довідкою ТОВ «Мілоан» з інформаційно-телекомунікаційної системи про надсилання одноразового ідентифікатора у формі смс одноразовий ідентифікатор 123661 надіслано 20 серпня 2024 року о 22:58 на номер телефону позичальника НОМЕР_2 , який зазначено у договорі. У договорі також зазначено дату народження відповідача, серію та номер його паспорта громадянина України, РНОКПП та адресу реєстрації.

Згідно з пунктом 6.7 договору про споживчий кредит позичальника ідентифіковано та верифіковано шляхом отримання через систему BankID НБУ ідентифікаційних даних позичальника.

Відповідно до умов договору про споживчий кредит: сума кредиту становить 5 000 грн (пункт 1.2 договору); кредит надається загальним строком на 345 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 20 серпня 2024 року (пункт 1.3 договору); остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісій та процентів за користування кредитом - 31 липня 2025 року (пункт 1.4 договору).

Згідно з пунктом 1.5 договору про споживчий кредит загальні витрати позичальника за кредитом складають 15 775 грн, денна процентна ставка - 0,91 %, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 1 941,12 % річних, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника - 20 775 грн.

Комісія за надання кредиту становить 375 грн, яка нараховується за ставкою 7,5 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (підпункт 1.5.1 договору).

Комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування) становить 15 400 грн, яка нараховується за ставкою 14 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів (підпункт 1.5.2 договору).

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду та протягом решти строку кредитування нараховуються за ставкою 0,001 % річних; нараховані проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00 грн (підпункти 1.5.3, 1.5.4 договору).

У розділі «Терміни та визначення» договору про споживчий кредит комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) визначено як встановлену підпунктом 1.5.2 договору винагороду за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті позичальника, тощо), що нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Згідно з підпунктом 3.1.3 договору про споживчий кредит кредитодавець на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом розміщення зазначеної інформації та/або документів в особистому кабінеті позичальника або шляхом направлення інформації/документів через інші канали комунікації.

Відповідно до підпункту 3.2.6 договору про споживчий кредит кредитодавець має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Пунктом 4.1 договору про споживчий кредит передбачено, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно з графіком платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів позичальник зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця штраф у розмірі 700 грн за кожний випадок порушення зобов`язання зі сплати платежів у визначені графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 4 дні.

Графіком платежів (додаток № 1 до договору про споживчий кредит) передбачено погашення кредиту та сплату комісій 23 платежами, перший з яких - 04 вересня 2024 року, наступні - кожні 15 днів, останній - 31 липня 2025 року. Загальна вартість кредиту за графіком становить 20 775 грн, з яких: 5 000 грн - сума кредиту, 15 400 грн - комісія за обслуговування кредиту, 375 грн - комісія за надання кредиту, 0 грн - проценти за користування кредитом.

У платіжному дорученні від 20 серпня 2024 року № 138821644 платником зазначено ТОВ «Мілоан», отримувачем - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), сума платежу - 5 000 грн, рахунок отримувача - НОМЕР_1 , призначення платежу - кошти згідно договору 7226329.

Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 01 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260928/83766-БТ на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на рахунок якої 20 серпня 2024 року зараховано кошти в сумі 5 000 грн з призначенням платежу «Miloan. Не оподатковується. Viplata zaima Miloan».

Згідно з відомістю ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7226329 відповідачу 20 серпня 2024 року надано кредит у розмірі 5 000 грн та нараховано комісію за надання кредиту в розмірі 375 грн; 06 вересня 2024 року відповідач сплатив комісію за надання кредиту в розмірі 375 грн та комісію за обслуговування кредиту в розмірі 125 грн. Надалі кредитодавець у період з 05 вересня 2024 року до 18 січня 2025 року нарахував відповідачу комісію за обслуговування кредиту 10 разів по 700 грн (всього 7 000 грн), а також у період з 24 вересня 2024 року до 22 січня 2025 року - штраф згідно з пунктом 4.1 договору 9 разів по 700 грн (всього 6 300 грн). Платежів на погашення кредиту (тіла кредиту) відповідач не здійснював.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги від 27 січня 2025 року № 114-МЛ ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.

ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 27 січня 2025 року підписали акт приймання-передачі реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги від 27 січня 2025 року № 114-МЛ (кількість боржників - 2 100, загальна сума заборгованості - 33 267 693,07 грн). Згідно з платіжною інструкцією від 27 січня 2025 року № 1765 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1 923 648,74 грн з призначенням платежу «Оплата згідно Договору відступлення прав вимог № 114-МЛ від 27.01.2025р без ПДВ».

У витязі з реєстру боржників від 10 вересня 2025 року до договору відступлення прав вимоги № 114-МЛ від 27 січня 2025 року зазначено прізвище, ім`я та по батькові відповідача - ОСОБА_1 , його РНОКПП - НОМЕР_3 , дату народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , номер кредитного договору - 7226329, дата підписання та дата закінчення строку дії кредитного договору - 20 серпня 2024 року - 31 липня 2025 року, сума виданого кредиту - 5 000 грн, загальна сума заборгованості - 18 175 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 5 000 грн, заборгованість за комісією за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) - 6 875 грн (700 грн + 6 175 грн), заборгованість по неустойці (штраф, пеня) та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 6 300 грн.

ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 03 серпня 2026 року направило ОСОБА_1 претензію про погашення кредитної заборгованості № 24113330/4075 у розмірі 18 175 грн.

Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором № 7226329 від 20 серпня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 10 серпня 2026 року становить 18 175 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5 000 грн, прострочена заборгованість за комісією за надання кредиту - 0 грн, прострочена заборгованість за відсотками - 0 грн, прострочена заборгованість за комісією за обслуговування кредиту - 6 875 грн, заборгованість по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 6 300 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Зібраними у справі доказами підтверджено, що договір про споживчий кредит, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладено сторонами цього правочину в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Крім того, до укладення договору про споживчий кредит відповідач подав заяву на отримання кредиту № 7226329 та підписав паспорт споживчого кредиту.

Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Верховний Суд у постанові від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22 погодився з тим, що «без введення позичальником відповідних даних, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позивача з метою укладення договору, таке укладення кредитного договору є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, які стосуються підписання кредитного договору».

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір укладено з дотриманням вимог закону. Встановлено, що договір про споживчий кредит, графік платежів, заява на отримання кредиту та паспорт споживчого кредиту, які підписані відповідачем, містять інформацію щодо кредитування, зокрема суму кредиту, загальний строк кредитування, розрахункові періоди, процентні ставки, розмір комісій, загальні витрати за кредитом та орієнтовну загальну вартість кредиту.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 5 000 грн підтверджується платіжним дорученням від 20 серпня 2024 року № 138821644 та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 01 жовтня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260928/83766-БТ.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

Відступлення права вимоги є підставою для сингулярного правонаступництва, в силу якого не відбувається припинення попереднього кредитного зобов`язання. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу на стороні кредитора у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного з їх учасників.

Таким чином, у разі відступлення права вимоги новий кредитор замінює собою особу у всіх правах, що існували на момент здійснення відступлення і не припинилися внаслідок такої заміни кредитора у зобов`язанні.

Позивач довів, що він в установлений законом спосіб на підставі договору відступлення прав вимоги від 27 січня 2025 року № 114-МЛ набув право вимоги до відповідача за договором про споживчий кредит від 20 серпня 2024 року № 7226329.

Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач уклав кредитний договір, отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн, однак у встановлений договором строк (до 31 липня 2025 року) їх не повернув. Доказів погашення заборгованості за тілом кредиту, зокрема часткового, відповідач суду не надав, тому вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 5 000 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас суд не може погодитися з визначеним позивачем розміром заборгованості за кредитним договором у частині комісії за обслуговування кредиту та неустойки з огляду на таке.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (частина друга статті 627 ЦК України).

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Правочин є недійсним, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин); у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України). Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

Плата за кредитом не може встановлюватися за дії, які кредитодавець здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), за дії, які споживач здійснює на користь кредитодавця (прийняття платежу від споживача тощо), або за дії, які кредитодавець чи споживач вчиняють з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин, оскільки такі дії не є послугою, що надається споживачу.

Якщо в кредитному договорі кредитодавець не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які встановлена періодична комісія за обслуговування кредиту, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати таку комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Проаналізувавши зміст підпункту 1.5.2 договору про споживчий кредит та визначення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), наведене в розділі «Терміни та визначення» договору, суд дійшов висновку, що перелічені в ньому дії (білінг, сервісні повідомлення, актуалізація інформації в особистому кабінеті позичальника) не є окремими додатковими чи супутніми послугами, які об`єктивно надаються споживачу, а відповідають економічним потребам самого кредитодавця і вчиняються ним при реалізації власних прав та виконанні обов`язків за кредитним договором. Так, білінг (облік нарахувань та платежів за договором) є веденням обліку заборгованості споживача, тобто дією, яку кредитодавець вчиняє на власну користь. Сервісні повідомлення та актуалізація інформації в особистому кабінеті позичальника спрямовані на інформування позичальника про стан його заборгованості та дати платежів з метою своєчасного отримання кредитодавцем коштів, а надання інформації про поточний розмір заборгованості та суму повернутого кредиту на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць є безоплатним у силу частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» та підпункту 3.1.3 самого договору. Посилання ж на «тощо» не дає змоги встановити зміст будь-якої іншої конкретної послуги, за яку споживач мав би сплачувати комісію.

Договір про споживчий кредит не містить переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які надаються позичальнику за окрему плату, а комісія за обслуговування кредиту нараховується автоматично в перший день кожного наступного розрахункового періоду у фіксованому розмірі (14 % від суми кредиту, тобто 700 грн кожні 15 днів) незалежно від того, чи звертався позичальник за отриманням будь-яких послуг та чи надавалися вони йому фактично. Будь-яких доказів того, що позичальник звертався за отриманням зазначених послуг або що такі послуги йому фактично надавалися, позивач суду не надав. За таких обставин зазначена комісія фактично є платою без зустрічного надання споживачу будь-якої самостійної послуги.

Суд також враховує, що за умовами договору процентна ставка за користування кредитом встановлена на рівні 0,0010 % річних, а розмір процентів за весь строк кредитування становить 0,00 грн, тоді як сума комісії за обслуговування кредиту за весь строк кредитування (15 400 грн) у три рази перевищує суму наданого кредиту (5 000 грн) і становить 97,6 % загальних витрат позичальника за кредитом (15 775 грн). Отже, комісія за обслуговування кредиту за своєю економічною суттю є не платою за певну послугу, а основною платою за користування кредитними коштами, встановленою у формі комісії.

Те, що комісію за обслуговування кредиту включено до загальних витрат за споживчим кредитом та враховано при обчисленні денної процентної ставки й орієнтовної реальної річної процентної ставки, не свідчить про правомірність її встановлення, оскільки частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначає лише склад загальних витрат для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки і не є самостійною підставою для стягнення плати за дії, які не є послугою споживачу.

За таких обставин положення договору про споживчий кредит щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за комісією за обслуговування кредиту в розмірі 6 875 грн немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Нікчемність зазначеної умови не впливає на чинність інших умов кредитного договору (стаття 217 ЦК України).

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який триває на час ухвалення цього рішення.

Загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) за своєю суттю є нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, під час тлумачення норм, що містяться в актах цивільного законодавства.

Кредитний договір укладено 20 серпня 2024 року, а прострочення виконання відповідачем зобов`язань за ним, за яке ТОВ «Мілоан» відповідно до пункту 4.1 договору в період з 24 вересня 2024 року до 22 січня 2025 року нараховано штраф дев`ять разів по 700 грн (всього 6 300 грн), мало місце в період дії в Україні воєнного стану. Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач в силу прямої вказівки закону звільнений від обов`язку сплати неустойки (штрафу) за таке прострочення, а нарахований штраф підлягав списанню кредитодавцем. Відступлення права вимоги не змінює зазначених наслідків, оскільки до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав (стаття 514 ЦК України).

За таких обставин у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання в розмірі 6 300 грн необхідно відмовити.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит від 20 серпня 2024 року № 7226329 у розмірі 5 000 грн, що становить заборгованість за тілом кредиту.

Висновки за результатами розгляду позовних вимог

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором порушено майнові права позивача, тому наявні підстави для судового захисту прав кредитора, у зв`язку з чим позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають задоволенню частково.

Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення обґрунтоване доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення.

Щодо розподілу судових витрат

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 27,51 %), суд стягує з відповідача на користь позивача витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 732,43 грн (2 662,40 грн ? 5 000 грн / 18 175 грн).

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Суд враховує, що факт надання позивачу професійної правничої допомоги підтверджується матеріалами справи. До ухвалення судового рішення на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу стороною позивача надано договір про надання правової (правничої) допомоги від 01 липня 2025 року № 0107, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», яким вартість послуг правничої допомоги за одну кредитну справу визначено в розмірі 8 000 грн (пункт 2.3 договору), акт наданих послуг від 10 серпня 2026 року № Д/31504 на суму 8 000 грн, детальний опис наданих послуг до цього акта, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВС № 1408806 від 20 жовтня 2025 року та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 11 жовтня 2024 року у справі № 717/1699/22).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд враховує, що ця справа є малозначною в силу закону, не відноситься до категорії складних, розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, не потребувала дослідження значного обсягу доказів чи вивчення великої кількості нормативно-правових актів, а позовна заява є типовою для спорів такої категорії за позовами ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», що підтверджується і умовами договору про надання правової (правничої) допомоги, яким визначено однакову вартість послуг за кожну кредитну справу незалежно від обставин конкретної справи. Обсяг наданих адвокатом послуг відповідно до детального опису обмежився консультацією клієнта, ознайомленням з матеріалами кредитної справи, погодженням правової позиції, складенням та поданням позовної заяви (загалом 6 год. 30 хв.), представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу (8 000 грн) становить 44 % ціни позову (18 175 грн), що з урахуванням незначної складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи не відповідає критеріям розумності та пропорційності.

Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем під час розгляду справи, надав оцінку наданих на підтвердження понесених таких витрат доказів у їх сукупності, врахував характер виконаної роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин цієї справи, її складності та значимості дій адвоката у справі, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру до 3 000 грн. Ураховуючи часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог - у розмірі 825,31 грн (3 000 грн ? 5 000 грн / 18 175 грн).

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 141, 258, 263 - 265, 273, 274, 279, 280 - 282, 354 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит від 20 серпня 2024 року № 7226329 у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 732 (сімсот тридцять дві) гривні 43 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 825 (вісімсот двадцять п`ять) гривень 31 копійка.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (місцезнаходження: 79029, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, 1, корпус № 28; ЄДРПОУ - 35234236).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_3 ).

Суддя М. М. Пилипчук