Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №289/1479/26 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1479/26

Номер провадження 2/289/1430/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

03.11.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Мельника О.В., за участі секретаря судового засідання Писаренко К.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу: за позовною заявою ОСОБА_1 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце знаходження / місце проживання: АДРЕСА_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що 29 лютого 2024 року Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ) зареєстровано шлюб між нею та відповідачем.

Від даного шлюбу у сторін народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На час звернення до суду спільний побут та господарство сторони не ведуть, як сім`я не проживають. Подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим. У зв`язку із чим, позивач просить суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.

Оскільки позивачка потребує матеріальної допомоги на утримання неповнолітньої дитини з боку відповідача, то вона змушена була звернутися до суду про примусове стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх його заробітків.

Позивачка в судове засідання з`явилася, через канцелярію суду надала заяву про розгляд вказаної справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у передбачений законом спосіб, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов про розірвання шлюбу з відповідними доказами до нього не подав, заяв та клопотань не надіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд за одночасним існуванням зазначених обставин ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що не заперечив позивач.

Дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 лютого 2024 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 29 лютого 2024 року виданого Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), про що зроблено актовий запис №29. Після реєстрації шлюбу позивачці залишено прізвище ОСОБА_5 .

За час спільного проживання сторони мають сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 29 лютого 2024 року виданого Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), про що зроблено актовий запис №45.

На даний час шлюб носить формальний характер, оскільки сторони припинили сімейно-шлюбні відносини і примирення між ними стало неможливим.

Частиною 3 ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог цивільно-процесуального законодавства.

У відповідності до ст. 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, а від так, кожен з подружжя має право на припинення шлюбних відносин згідно зі ст. 56 Сімейного кодексу України.

За змістом ст. 112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного із них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Згідно із положеннями п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягаючи на розірванні шлюбу, оскільки фактично сімейні стосунки припинені.

Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб з відповідачем.

Таким чином, сім`я фактично розпалася і збережена бути не може, стосунки, які існують між сторонами, виключають можливість збереження сім`ї, подальше перебування в шлюбі буде суперечити інтересам сторін, а тому шлюб необхідно розірвати.

Відповідно до ст.113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Щодо заявленої вимоги про залишення для подальшого проживання дитини разом із позивачем суд зазначає, що у відповідності до ст.. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Стаття 161 СК України передбачає, що у разі якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Оскільки, між сторонами відсутній спір щодо місця проживання дитини та з урахуванням положень п. 33 Постанови КМУ від 7 лютого 2022 р. № 265 «Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад», дана вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

На цьому зокрема наголошує ВС у своїй постанові від 22 грудня 2021 року у справі № 339/143/20, провадження № 61-6809св21.

Щодо стягнення аліментів суд зазначає наступне.

Ст. 7 СК України передбачено, що жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Відповідно обов`язок по утриманню дитини в рівних частках покладається на її батьків.

У відповідності до положень ст.ст. 141, 157 СК України, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, розірвання шлюбу та окреме від дитини проживання не впливає на обсяг їх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, а той з батьків, з ким проживає дитина не має права перешкоджати тому із батьків, хто живе окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь в її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, причому обов`язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.

Згідно до ч. 3 ст. 181 СК України, аліменти на дитину присуджуються в частці від доходу її матері, батька або в твердій грошовій сумі.

Як вбачається зі змісту ст. 182 СК України, суд при визначенні розміру аліментів враховує такі обставини, як стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 17.07.2026 і до досягнення сином повноліття.

Одночасно, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них; а також положення ст. 185 СК України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів за один місяць.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 1331,20 гривень та на користь держави в сумі 1331,20 гривень.

Керуючись ст. 4, 23, 81, 82, 141,247, 259, 265, 273, 280,289 ЦПК України, ст. 24, 110, 112, 113, 180, 183 Сімейного Кодексу України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на неповнолітню дитину задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований Малинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління МЮ (м. Київ), про що зроблено актовий запис № 29 від 29 лютого 2024 року.

Прізвище позивачки після розірвання шлюбу повернути « ОСОБА_6 ».

Копію рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили направити органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 , аліменти на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_4 РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , на утримання спільної дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня пред`явлення позову до суду 17.07.2026 року та до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Рішення в частині стягнення аліментів в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , паспорт № НОМЕР_4 РНОКПП НОМЕР_5 сплачений нею судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Олександр МЕЛЬНИК