Вирок від 02 листопада 2026 р. у справі №289/917/25 — Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/917/25

Номер провадження 1-кп/289/50/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого - ОСОБА_6 ,

захисника - ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12025060670000074 по обвинуваченню:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Радомишль, Житомирської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 у відповідності до положень ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» перебуває у статусі військовозобов`язаного, якими є особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Також на ОСОБА_6 поширюються обов`язки, передбачені для громадян України, зокрема, військовозобов`язаних, передбачені Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та іншим законодавством у військовій сфері.

Згідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ оголошено на території України воєнний стан, який був неодноразово продовжений, востаннє Указом Президента України від 14 січня 2025 року №26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 15 січня 2025 року № 4220-IX продовжено воєнний стан в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-ХІІ від 06.12.1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

У відповідності до довідки військово-лікарської комісії за №2025-0429-1625-4903-3 від 29.04.2025, за результатами проведеного 29.04.2025 медичного огляду ОСОБА_6 визнано придатним до військової служби, підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відсутні.

Після цього, ОСОБА_6 29.04.2025 працівниками сьомого відділу ТЦК та СП вручено бойову повістку, згідно якої останній мав з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 30.04.2025 о 09 годині 00 хвилин для відправлення до військової частини для подальшого проходження служби від отримання якої він відмовився.

З метою ухилення від проходження військової служби ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, діючи умисно, незважаючи на свою обізнаність з вимогами ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року №2232-XII», ст. ст. 1, 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 від 24.02.2022, переслідуючи мету ухилення від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та будучи належним чином повідомленим про наслідки відмови від виконання свого військового обов`язку, нехтуючи конституційним обов`язком громадянина України, спрямованим на захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, військовим обов`язком громадянина України проходження військової служби, на особливий період, за відсутності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин 30.04.2025 о 09 годині 00 хвилин не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що розташований за адресою: АДРЕСА_2 для відправлення його до військової частини для подальшого проходження служби, таким чином ухилившись від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Таким чином, за викладених обставин, стороною обвинувачення дії ОСОБА_6 кваліфіковані за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, зазначивши, що у квітні 2025 року працівники поліції доправили його до місцевого відділу ТЦК та СП, який направив його для проходження огляду військово-лікарської комісії. За наслідками огляду його було визнано придатним для проходження військової служби, однак обвинувачений відмовився отримати бойову повістку. Його було попереджено про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу. ОСОБА_6 скоєння вказаного злочину пояснив тим, що відчуває велику соціальну відповідальність за утримання своєї родини, а саме дружини, її трьох неповнолітніх дітей від попереднього шлюбу, яких обвинувачений намагається усиновити, та спільної малолітньої доньки. Також обвинувачений звернув увагу на те, що має батьків похилого віку, які часто хворіють і потребують його постійної допомоги.

Окрім повного визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, суд вважає, що винуватість останнього у вчиненні цього злочину підтверджена наступними дослідженими у судовому засіданні доказами.

Свідок ОСОБА_9 показала, що наразі перебуває з обвинуваченим у зареєстрованому шлюбі, однак з 2012 року вони проживали у цивільному шлюбі. Їй відомо зі слів обвинуваченого, що 29 квітня 2025 року йому вручали бойову повістку, однак він відмовився від її отримання. Право на відстрочку від військової служби на той момент він не мав, будь-яке лікування не проходив. ОСОБА_6 охарактеризувала з позитивної сторони, як гарного батька та чоловіка. Звернула увагу суду на те, що останній звернувся до суду з заявою про усиновлення її дітей.

Свідок ОСОБА_10 показав, що працює головою військово-лікарської комісії у КНП «Радомишльська лікарня». У квітні 2025 року ОСОБА_6 проходив ВЛК у зв`язку з мобілізацією на військову службу за направленням ІНФОРМАЦІЯ_3 . Був визнаний здоровим і придатним до військової служби, що було засвідчено висновком у формі довідки ВЛК, яку підписала комісія лікарів ВЛК, та він як її голова. Обвинувачений зауважень до висновку ВЛК не висловлював.

Свідок ОСОБА_11 , який проходить службу офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 та уповноважений на вручення бойових повісток, пояснив, що 29.04.2025 обвинуваченого ОСОБА_6 було доставлено працівниками поліції до вказаного відділу РТЦК та СП, як порушника військового обліку. Цього ж дня за направленням ОСОБА_6 пройшов ВЛК і був визнаний придатним до військової служби, після чого йому було виписано бойову повістку на відправку для проходження військової служби по мобілізації на 09 годину 30.04.2025. Однак, від отримання даної повістки ОСОБА_6 відмовився, а факт відмови було зафіксовано на відео. Свою відмову обвинувачений пояснив не бажанням проходити військову службу. Вказану повістку ОСОБА_6 намагався вручити ОСОБА_12 .

Показання свідка ОСОБА_11 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_12 , який у судовому засіданні показав, що у 2025 році ОСОБА_6 було доставлено працівниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_3 , який у свою чергу направив ОСОБА_6 для проходження ВЛК і в подальшому був визнаний придатним до військової служби. Цього ж дня ОСОБА_6 було виписано бойову повістку на відправку для проходження військової служби по мобілізації, однак він від отримання даної повістки відмовився, а ця відмова була зафіксована на відео. Обвинуваченому було роз`яснено про кримінальну відповідальність за відмову від проходження військової служби.

Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується нижченаведеними дослідженими судом письмовими доказами.

Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12025060670000074, згідно якого 08 травня 2025 року до СВ ВП №2 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області надійшла заява начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що ОСОБА_6 ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (а.с. 48);

Повідомленням про кримінальне правопорушення від 07.05.2025 №7/3390, підписаним ТВО начальником ОСОБА_13 , відповідно до якого солдату запасу ОСОБА_6 , у якого відсутні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, 29.04.2025 вручено повістку на відправку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, зі змісту якої останній зобов`язаний був прибути на збірний пункт 30.04.2025 о 07 год 00 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_2 , проте ОСОБА_6 відмовився від отримання зазначеної повістки, про що службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 було складено акт відмови від отримання повістки. Факт відмови від отримання повістки на відправку та оголошення її змісту також зафіксовано за допомогою технічного приладу-шляхом відеофіксації (а.с. 55-56);

Актом відмови від отримання повістки від 29.04.2025, в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_6 від отримання повістки про явку на 07 годину 30.04.2025 в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 58);

Аркушем доведення вимог законодавства України з питань оборони від 29.04.2025, відповідно до якого ОСОБА_6 під підпис доведено вимоги законодавства України з питань оборони, а також під підпис попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 336 КК України (а.с. 59);

Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0429-1625-4903-3 від 29.04.2025 та карткою обстеження та медичного огляду, якими підтверджується те, що солдат (запасу) ОСОБА_6 є здоровий та придатний до служби на підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення (а.с. 60, 61);

Розпискою від 29.04.2025, у якій відсутній підпис обвинуваченого про отримання повістки на відправку, що підтверджує факт відмови останнього від отримання вказаної повістки (а.с. 62);

Листом КНП «Радомишльська лікарня» від 12.05.2025 №556, згідно якого ОСОБА_6 в період з 01.01.2025 на стаціонарному лікуванні не перебував (а.с. 63);

Листом Радомишльського відділу №6 Управління соціального захисту населення Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області від 09.05.2025 №229/06, згідно якого ОСОБА_6 на обліку у відділі не перебуває, ніяких видів державних виплат та допомог не отримує (а.с. 67);

Листом Радомишльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирському районні Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.05.2025 №194/29.6-52, де зазначено, що під час перевірки архіву відділу щодо актового запису про шлюб та народження дітей на ОСОБА_6 не виявлено (а.с. 69);

Листом ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.05.2025 №7/3575, згідно якого ОСОБА_6 не заброньований, не перебуває на спеціальному військовому обліку, не має дружину, яка проходить військову службу, не має родичів, які загинули чи зникли безвісти під час проведення антитерористичної операції, не має родичів, які загинули чи зникли безвісти під час здійснення заходів із забезпеченням національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану, ОСОБА_6 і членам його сім`ї не присвоювалось звання Герой України, він не проходив військову службу, не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з приводу надання йому відстрочки та не оскаржував рішення ВЛК від 29.04.2025 (а.с. 72);

Листом Радомишльської міської ради №01-22/872 від 19.05.2025, відповідно до якого ОСОБА_6 з питань, які відносяться до компетенції органу опіки та піклування вказаної міської ради не звертався (а.с. 76);

Листом відділу обслуговування громадян №16 (сервісного центру) ГУ ПФУ в Житомирській області від 23.05.2025, підтверджується те, що ОСОБА_6 на обліку, як отримувач пенсії по інвалідності не перебуває (а.с. 81);

Протоколом огляду відеозапису від 09.05.2025 відповідно до якого зафіксовано, як 29 квітня 2025 року о 17 годині 19 хвилин військовозобов`язаному ОСОБА_6 у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 вручають бойову повістку на відправку, а також роз`яснюють вимоги законодавства України з питань оборони та о 17 годині 20 хвилин останній відмовляється від отримання бойової повістки і його попереджають про кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації на особливий період (а.с. 88-91).

Суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину доведена повністю, а тому кваліфікує його дії за ст. 336 КК України, як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Призначаючи покарання, суд виходить із загальних засад призначення покарання, передбачених ст. 65 КК України.

Тому, враховуючи вчинений обвинуваченим ОСОБА_6 злочин, наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, а саме визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, та відсутність обставин, що обтяжують обвинуваченому покарання, дані про особу ОСОБА_6 , який має молодий вік, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується, як такий щодо якого заяв про неналежну поведінку чи скоєння правопорушень, злочинів від сусідів, родичів та організацій до міської ради не надходило, має на утриманні малолітню дитину, суд дійшов висновку, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції ст. 336 КК України та вважає за необхідне обрати йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальній межі, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_6 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень у майбутньому.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У постанові від 21 травня 2025 року у справі №636/6354/23 (провадження № 51-341км25) Верховним Судом зроблено висновок про те, що: «відсутність належного реагування держави, зокрема суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов`язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення збройних сил російської федерації на територію України, нівелює визначену статями 50, 65 КК України мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому».

У вказаній постанові колегія суддів касаційного суду погодилась з тим, що суди дійшли вірного висновку про відсутність достатніх підстав для звільнення обвинуваченого у такому випадку від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_6 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням у відповідності до ст. 75 КК України

Долю речового доказу суд вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України. Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 не обирався і прокурор з клопотанням про його обрання до суду не звертався.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Речовий доказ, а саме: оптичний CD-R диск, на якому наявний відеозапис з нагрудної камери працівника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 29 квітня 2025 року, що знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в цих матеріалах протягом усього часу їх зберігання.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Вирок набирає законної сили через тридцять днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Радомишльський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1