Постанова від 02 листопада 2026 р. у справі №167/1098/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1098/26

Номер провадження 3/167/443/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2026 року м. Рожище

Суддя Рожищенського районного суду Волинської області Шептицька Н.В., розглянувши справу за матеріалами, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності № 1 (м. Рожище) Луцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 10.08.2026 року о 13 год 14 хв в с.Переспа, вул.Ковельська, керував автомобілем марки «GEELY MR», днз НОМЕР_1 , без посвідчення водія відповідної категорії, тобто не маючи права керування таким транспортним засобом. Порушення вчинено повторно протягом року, чим порушив п.2.1.а ПДР.

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився.

Судом було направлено судову повістку за адресою місця проживання ОСОБА_1 , зазначеною у протоколі, однак рекомендоване поштове відправлення повернулося до суду з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти»: «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою» (ас 25).

Враховуючи вказані обставини, суд повідомив ОСОБА_1 про день, час і місце розгляду справи шляхом розміщення судового оголошення на офіційному сайті «Судова влада України» (ас 26).

Водночас інформація щодо всіх судових справ є у вільному доступі на офіційному веб-порталі «Судова влада України».

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Так, у рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Зважаючи на викладене, байдужа поведінка учасника справи, що виявляється зокрема у не отриманні повідомлень суду, не повинна схвалюватися судовою практикою. Навпаки, судова практика повинна стимулювати учасників справи використовувати прогресивні форми роботи (правова позиція ВС рішення № 560/5541/20 від 17.11.2022).

Будучи обізнаним про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не вжив заходів для явки до суду, не подав письмових заперечень проти протоколу, заяви про відкладення слухання справи чи проведення судового засідання у режимі відеоконференції.

Враховуючи вищенаведене, суддя ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки її особиста присутність при розгляді справи не є обов`язковою, згідно ч.2 ст.268 КУпАП.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, суддя доходить висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, виходячи з такого.

Згідно ч.5 ст.126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Згідно ч.2 ст.126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Згідно ч.4 ст.126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Пунктом 2.1. «а» ПДР визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП доведена дослідженими в ході судового розгляду: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №10.08.2026 року від 10.08.2026 року (ас 14), постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі серії ЕНА №7697177 від 10.08.2026 року (ас 14), довідкою т.в.о. начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Воробйова С.М. від 11.08.2026 року (ас 16), довідкою т.в.о. начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Воробйова С.М. від 11.08.2026 року (ас 17), відеозаписом на диску, долученого до адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 (ас 18), копією постанови судді Рожищенського районного суду Волинської області від 26.03.2026 року у справі №167/348/26 (провадження №3/167/129/26) (ас 19-21).

Проаналізувавши зазначені матеріали, суддя доходить переконання, що вони є доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які відповідають критеріям належності і допустимості. У своїй сукупності дані докази є достатніми. Доказів, які б спростовували наведені в протоколах обставини або породжували обґрунтовані сумніви у достовірності цих обставин, суду не надано.

Таким чином, всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи, суддя вважає доведеним факт порушення , як учасником дорожнього руху, пункту 2.1. «а» ПДР України, а тому його дії вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , відсутні.

Обираючи вид та розмір адміністративного стягнення, суддя враховує відомості про особу, яка не вперше притягається до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП, ступінь вини, відсутність обставин, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, а тому вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 стягнення за адміністративне правопорушення в межах санкції ч.5 ст.126 КУпАП, а також стягнути судовий збір, згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір».

Даний вид адміністративного стягнення буде необхідним і достатнім для попередження особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.

За санкцією ч.5 ст.126 КУпАП суддя не застосовує оплатне вилучення автомобіля марки «GEELY MR», днз НОМЕР_1 , оскільки він належить на праві власності ОСОБА_2 (ас 17).

Також суддя зазначає наступне.

Відповідно до довідки т.в.о. начальника ВПД №1 (м. Рожище) Луцького РУП ГУНП у Волинській області Воробйова С.М. від 11.08.2026 року посвідчення водія ОСОБА_1 не видавалось (ас 16).

Вирішуючи питання чи можна до ОСОБА_1 застосувати додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, зважаючи на те, що посвідчення водія йому не видавалося, суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно ст.17 Закону України « Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальними для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany) від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia)від 2 вересня 1998 року, пп. 56-59; ухвалу щодо прийнятності у справі «Рибка проти України» (Rybka v. Ukraine), заява № 10544/03, від 17 листопада 2009 року) і, зокрема, той факт, що стягнення, застосоване до заявниці судом - штраф було згодом замінено на зауваження, не може позбавити правопорушення, про яке йдеться, притаманного йому кримінального характеру (справа «Лучанінова проти України»).

Частина 1 статті 9 Конституції України встановлює, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. А одним із таких міжнародних договорів, з огляду на Закон України ''Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів 2, 4, 7 та 11 до Конвенції'' є вищевказана Конвенція.

Відповідно до ч.1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

У статті 2 КУпАП зазначено, що законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У пункті 28 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від № 18 від 19.12.2008) «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що суди не вправі застосовувати до особи позбавлення права керування транспортним засобом і тоді, коли винна особа вже позбавлена такого права або взагалі його не мала.

Водночас, відповідно до правових висновків Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладених в постанові від 04 вересня 2023 року у справі № 702/301/20, суд вказав про можливість призначення судом додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.

Вирішуючи, яку ж із зазначених протилежних позицій Верховного Суду застосувати у цій справі суд керується постановою Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17, де суд зазначає, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Отже, суддя застосовує правову позицію Верховного Суду, яка висловлена пізніше, та доходить висновку про можливість застосування до ОСОБА_1 за порушення порядку керування транспортними засобами у виді позбавлення права керування транспортним засобом, незважаючи на те, що посвідчення водія йому не видавалося.

Крім того, варто підкреслити, що аналіз положень Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить: покарання у формі позбавлення права керування транспортними засобами не зводиться лише до фізичного вилучення водійського посвідчення. Його суть полягає у встановленні тимчасової заборони на керування транспортом, що має самостійне значення як вид юридичної відповідальності.

Таке обмеження має відповідати загальній меті покарання - запобіганню повторному вчиненню правопорушень. Адже особа, незалежно від наявності в неї посвідчення водія, яка порушує правила безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспортних засобів, створює реальну загрозу життю та здоров`ю інших учасників дорожнього руху. У зв`язку з цим застосування заборони на керування транспортними засобами в окремих випадках є необхідним для недопущення майбутніх порушень, що можуть мати тяжкі наслідки, а також для формування належного ставлення до правопорядку як у порушника, так і в суспільстві загалом.

На думку судді таке додаткове стягнення буде необхідним і достатнім для виховання правопорушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Крім того, суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.30 КУпАП, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті.

Враховуючи, що ОСОБА_1 до закінчення строку дії стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, накладеного постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 26.03.2026 року, яка набрала законної сили 07.04.2026 року, вчинив нове адміністративне правопорушення, за яке застосовується стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, тому, на підставі ч.3 ст.30 КУпАП, до стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами за цією постановою, підлягає приєднанню невідбута частина такого стягнення за постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 26.03.2026 року.

Строк невідбутої частини стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами обчислюється відповідно до положень ч.2 ст.317-1 КУпАП, згідно з якими особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права, і стосовно ОСОБА_1 становить 4 роки 8 місяців (з 10.08.2026 року по 07.04.2031 року включно).

Згідно п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому з ОСОБА_1 необхідно стягнути 665,60 грн судового збору.

Керуючись статтями 13, 27, 30, 40-1, частиною 5 статті 126, статтями 247, 283, 284, 317-1 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800,00 (сорок тисяч вісімсот) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 6 (шість) років та без оплатного вилучення автомобіля, який належить на праві власності ОСОБА_2 .

На підставі ч.3 ст.30 КУпАП, до призначеного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) років за цією постановою приєднати невідбуту частину стягнення, призначеного постановою Рожищенського районного суду Волинської області від 26.03.2026 року у справі №167/348/26 (провадження №3/167/129/26), визначивши ОСОБА_1 загальний строк позбавлення права керування транспортними засобами 10 (десять) років 8 (вісім) місяців.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що відповідно до вимог статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.

Судовий збір має бути сплачений на рахунок: отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету: 22030106; призначення платежу: судовий збір.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі неподання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Рожищенського районного суду

Волинської області Шептицька Н.В.