Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №154/3531/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3531/26

2/154/1918/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Володимирської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано відомості зі Спадкового реєстру щодо спадщини після смерті ОСОБА_2 .

Під час підготовчого провадження представником позивача подано позовну заяву в уточненій редакції, у якій уточнено фактичні підстави та обсяг заявлених вимог.

В обґрунтування уточненого позову зазначено, що бабі позивача ОСОБА_3 належали 43/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 спадщину фактично прийняла її дочка ОСОБА_4 , яка на той час уже була власницею інших 57/100 частин цього домоволодіння.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла. Спадщину після її смерті прийняли чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 у рівних частках. Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 лютого 1988 року за ними посвідчено право на 57/100 частин будинку, тоді як право на інші 43/100 частини, успадковані ОСОБА_4 після своєї матері, залишилося неоформленим.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 . Позивач стверджує, що після смерті батька фактично прийняв належну йому спадщину шляхом вступу у володіння та користування спадковим майном, однак нотаріально спадкових прав не оформив.

Посилаючись на неможливість оформлення спадщини в нотаріальному порядку, позивач просить визнати за ним право власності на 1/2 частину житлового будинку після смерті батька ОСОБА_2 та на 43/200 частини цього ж будинку після смерті матері ОСОБА_4 .

28 жовтня 2026 року до суду надійшла заява Володимирської міської ради Волинської області № 3744/1.21/2-26, підписана міським головою, про визнання уточнених позовних вимог.

У підготовче судове засідання 03 листопада 2026 року учасники справи не з`явилися, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та врахувавши визнання позову відповідачем, суд дійшов таких висновків.

Фактичні обставини справи та оцінка доказів

Зі свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок та реєстрового напису Володимир-Волинського бюро технічної інвентаризації встановлено, що ОСОБА_3 належали 43/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 09 жовтня 2026 року.

Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо державної реєстрації народження та шлюбу підтверджено, що ОСОБА_5 була дочкою ОСОБА_3 та після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 .

ОСОБА_4 за життя була власницею 57/100 частин зазначеного житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_3 ОСОБА_4 фактично вступила у володіння спадковим майном та прийняла спадщину у вигляді належних її матері 43/100 частин будинку, хоча свідоцтва про право на спадщину не отримала.

Отже, на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 до складу спадкового майна входили як належні їй 57/100 частин житлового будинку, так і 43/100 частини, прийняті нею у спадщину після матері, що разом становило право власності на весь будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 лютого 1988 року встановлено, що спадкоємцями після її смерті були чоловік ОСОБА_2 та син ОСОБА_1 , які успадкували майно в рівних частках.

Зазначеним свідоцтвом посвідчено їхнє право на 57/100 частин житлового будинку по АДРЕСА_2 , тобто по 57/200 частин за кожним.

Водночас право спадкоємців на інші 43/100 частини будинку, які ОСОБА_4 прийняла у спадщину після ОСОБА_3 , нотаріально оформлене не було.

Оскільки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 прийняли спадщину після ОСОБА_4 в рівних частках, кожному з них належало також по 43/200 частини будинку.

Таким чином, кожен зі спадкоємців після смерті ОСОБА_4 набув право на 1/2 частину житлового будинку, з яких 57/200 частин посвідчено свідоцтвом про право на спадщину, а 43/200 частини залишилися неоформленими.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої входила належна йому 1/2 частина спірного житлового будинку.

Позивач ОСОБА_1 є сином спадкодавця, що підтверджується свідоцтвом про народження, а отже належить до спадкоємців першої черги за законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач був співвласником спірного домоволодіння ще з 1988 року, коли прийняв спадщину після матері. У свідоцтві про право на спадщину від 06 лютого 1988 року місцем його проживання зазначено будинок АДРЕСА_1 .

Витяг з Реєстру територіальної громади від 03 березня 2026 року та паспортні дані підтверджують реєстрацію позивача за адресою: АДРЕСА_1 , з 01 березня 1997 року. Матеріали справи також містять копію будинкової книги зазначеного домоволодіння.

Наведені докази в сукупності підтверджують тривалий зв`язок позивача зі спірним домоволодінням, його право співвласності та подальше користування будинком. Ці обставини узгоджуються з доводами позивача про фактичний вступ у володіння спадковим майном після смерті батька.

Згідно з наданими суду відомостями спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася. Відомостей про оформлення спадкових прав іншими особами матеріали справи не містять.

З довідки Володимирської міської ради від 04 березня 2026 року АДРЕСА_3 перейменовано на вулицю Олександра Олеся.

Відповідно до технічного паспорта, виготовленого 24 липня 2026 року, житловий будинок АДРЕСА_1 має загальну площу 73,0 кв. м, житлову площу 56,1 кв. м та допоміжну площу 16,9 кв. м.

З листа приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області від 21 серпня 2026 року вбачається, що позивачу відмовлено в оформленні спадкових прав після смерті батька у зв`язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Мотиви суду та застосовані норми права

Згідно зі ст. 524 ЦК УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина та батьки померлого.

Згідно зі ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав державній нотаріальній конторі заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії мають бути вчинені протягом шести місяців із дня відкриття спадщини.

Таким чином, законодавство, чинне на час відкриття спадщини після ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , передбачало можливість прийняття спадщини шляхом фактичного вступу у володіння чи управління спадковим майном без обов`язкового оформлення свідоцтва про право на спадщину.

Прийняття спадщини не обмежується окремим майном, щодо якого спадкоємцю видано свідоцтво. Тому оформлення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спадкових прав на 57/100 частин будинку не виключало набуття ними права на інші 43/100 частини, які належали спадкодавцю ОСОБА_4 , але залишилися неоформленими.

Встановивши фактичне прийняття ОСОБА_4 спадщини після своєї матері, суд виходить із того, що право на відповідні 43/100 частини будинку належало їй з моменту відкриття спадщини після ОСОБА_3 . Відсутність свідоцтва про право на спадщину не припиняла цього права та не перешкоджала його подальшому спадкуванню.

Відтак після смерті ОСОБА_4 її чоловік та син, які прийняли спадщину в рівних частках, набули право кожен на 1/2 частину житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_2 належна йому 1/2 частина будинку увійшла до складу спадщини. Фактичне прийняття позивачем цієї спадщини підтверджується встановленими обставинами володіння та користування спірним домоволодінням у їх сукупності.

Отже, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 лютого 1988 року позивачу вже належать 57/200 частин спірного житлового будинку, успадковані після смерті матері ОСОБА_4 .

Водночас унаслідок прийняття спадщини після матері позивач набув право ще на 43/200 частини цього будинку, які не були охоплені зазначеним свідоцтвом, а після смерті батька ОСОБА_2 — на належну останньому 1/2 частину будинку, що становить 100/200 частин.

Таким чином, предметом судового захисту в цій справі є право позивача на 143/200 частин житлового будинку (43/200 + 100/200), яке залишилося неоформленим. Разом із раніше успадкованими та посвідченими свідоцтвом про право на спадщину 57/200 частинами це становить 200/200 частин, тобто право власності на весь житловий будинок.

При цьому право власності позивача на 57/200 частин будинку, посвідчене свідоцтвом про право на спадщину за законом від 06 лютого 1988 року, не є предметом заявлених позовних вимог та повторного визнання судом не потребує.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права або інтересу.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Неможливість оформлення спадкових прав позивача в нотаріальному порядку через відсутність належних правовстановлюючих документів обумовлює необхідність їх судового захисту.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Володимирська міська рада Волинської області в особі міського голови визнала уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Оцінивши встановлені обставини справи, зміст спадкових правовідносин та подані докази, суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

Таким чином, наявні передбачені законом підстави для ухвалення рішення про задоволення уточнених позовних вимог за результатами підготовчого провадження.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 200, 206, 247, 263–265, 268 ЦПК України, статтями 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1963 року, статтями 16, 392 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Володимирської міської ради Волинської області про визнання права власності на спадкове майно — задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 73,0 кв. м, житловою площею 56,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на 43/200 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 73,0 кв. м, житловою площею 56,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.Р. Вітер