Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №509/2163/26 — Овідіопольський районний суд Одеської області

Суд: Овідіопольський районний суд Одеської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 01 листопада 2026 р.

Справа: №509/2163/26

Суддя: Гандзій Д. М.

Справа № 509/2163/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в с.-щі Овідіополь, в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Третья жемчужина» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги, -

ВСТАНОВИВ :

2 квітня 2026 року, представник ОСББ «Третья жемчужина» звернувся до суду з названим позовом, в якому просив суд, стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яким на праві власності в частках 7/10 та 3/10 відповідно належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвами про право власності на нерухоме майно від 24.03.2014 р. заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 72697,79 грн; інфляційні втрати в сумі 6875,51 грн; 3% річних в сумі 727,21 грн., а разом – 80300,51 грн. та стягнути солідарно з обох відповідачів витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328 грн., мотивуючи це наданням вищевказаних послуг відповідачам, які їх споживали але не розрахувались, що свідчить про наявність між сторонами договірних відносин.

В резолютивній частині позову, представник позивачів просив суд, відкрити провадження у малозначній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У визначений ухвалою суду від 15.04.2026 р., згідно з якою, розгляд справи проводиться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, 15-ти денний строк з дня вручення даної ухвали та матеріалів позову з додатками в порядку ст. 178 ЦПК України, відповідачі відзиву на позов, письмових пояснень, заперечень чи зустрічного позову не надали, хоча вказані матеріали позову та ухвала суду у відповідності до вимог ст.ст. 130,131 ЦПК України, направлялись за останньою відомою судові адресою місця проживання відповідача ОСОБА_3 , за місцем знаходження об?єкту нерухомого майна – споживача ЖКП за адресою : квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується довідкою ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області № 5188/13247 від 07.04.2026 р., відповідно до якої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за вказаною адресою з 24.12.2021 р., а довідкою № 5188/13245 від 07.04.2026 р. підтверджується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрованим чи знятою з реєстраційного обліку не значиться, а також зворотними поштовими повідомленнями, які повернулися до суду з відмітками листоноші «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до Постанови КЦС ВС від 10.05.2023 р. № 755/17944/18 (61-185св23) – довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв?язку «відсутній за вказаною адресою» - вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду, так як зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин - суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» - висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду – є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 26 Постанови Пленуму ВСУ № 2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» - під час судового розгляду, предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до приписів ст.ст. 15,16 ЦК України - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої – п?ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцем знаходження майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно.

Предметом позову у цій справі є зобов?язання, які випливають з надання житлово-комунальних послуг. Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна.

В силу специфіки предмету спору в таких справах, процесуальний закон встановлює виключну підсудність, за якою тільки один конкретний суд серед інших може розглядати таку категорію справ.

З урахуванням наведеного, позов про стягнення заборгованості за надання послуг з утримання нерухомого майна має пред`являтися за місцем знаходження цього майна, за правилами виключної підсудності.

Квартира АДРЕСА_3 , за якою виникла заборгованість по оплаті за вказані послуги, знаходиться в межах територіальної юрисдикції Овідіопольського районного суду Одеської області.

Аналогічного висновку щодо підсудності дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 10.04.2019 року у справі №638/1988/17, провадження № 61-30812св18.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСББ «Третья Жемчужина» було створено та зареєстровано за ініціативою співвласників житлового комплексу за адресою : АДРЕСА_4 , що підтверджується Протоколом установчих зборів ОСББ «Третья Жемчужина» № 1 від 15.11.2013 р., а 26.02.2014 р. будинок АДРЕСА_4 , за вищевказаною адресою, після здачі забудовником його в експлуатацію було передано з балансу ТОВ «КАДОР» (замовник будівництва) в обслуговування до ОСББ «Третья Жемчужина», що підтверджується актом приймання-передачі.

Відповідно до Статуту, затвердженого рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку та оформленого Протоколом № 3/1 від 09.11.2019 р., діяльність ОСББ «Третья Жемчужина» спрямована на отримання усіма співвласниками єдиного майнового комплексу послуг з водопостачання, водовідведення, електропостачання, газопостачання, поводження з твердими побутовими відходами, забезпечення опалення, утримання будинку та прибудинкової території, охорону спільного майна, а співвласники, в свою чергу, забезпечують своєчасну оплату внесків і платежів та відшкодування витрат об`єднанню на умовах, що передбачені законодавством (а.с. 36-38).

Об`єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між його членами. Господарче забезпечення діяльності здійснюється самостійно та шляхом залучення на договірних засадах суб`єктів господарювання.

ОСББ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » сприяє співвласнику будинку в отриманні житлово-комунальних послуг, а співвласник забезпечує своєчасну і в повному обсязі сплату внесків і платежів на умовах, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами.

Квартира АДРЕСА_1 , відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та його архівної складової частини щодо об`єкта нерухомого майна на праві спільної часткової власності належить - ОСОБА_5 ( розмір частки - 7/10) та ОСОБА_2 ( розмір частки – 3/10), що відображено і у свідоцтвах прао право власноті кожного відповідача від 24.03.2014 р.

Згідно з частиною 2 статті 382 Цивільного кодексу України, усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частинами 1,2 статті 20 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» встановлено, що частка в загальному обсязі обов`язкових платежів на утримання і ремонт неподільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі приміщень, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належить, відповідно, житлова послуга та комунальна послуга.

До житлової послуги належить послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:

-утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних работ, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

-купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

-поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.

До комунальної послуги належать послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

З метою забезпечення належної експлуатації житлового комплексу, ОСББ «Третья Жемчужина» укладено ряд прямих договорів з виконавцями (постачальниками) житлово-комунальних послуг, якими передбачено перерахування коштів за наданні послуги щомісячно. Об`єднання за такими договорами несе повну відповідальність за своєчасну сплату вартості фактично спожитих співвласниками багатоквартирного будинку послуг.

З вказаних договір випиває, що позивачами ОСББ «Третья Жемчужина» самостійно або з залучення підрядних організацій здійснюється комплекс регламентних робіт з забезпечення утримання будинку та прибудинкової території, а саме : технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, теплопостачання, гарячого водопостачання, зливової каналізації, електропостачання, газопостачання, технічне обслуговування ліфтів, обслуговування димових та вентиляційних каналів, технічне обслуговування систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем відповідно до наказу Держкомітету з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005 року «Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій», Наказу Мінрегіонрозвитку №190 від 27.07.18 року «Про затвердження Обов`язкового переліку робіт (послуг), витрати на які включаються до складу витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території».

ОСББ «Третья Жемчужина» не є виробником, транспортувальником та постачальником комунальних послуг (виконавцем), а виступає колективним споживачем (замовником) таких послуг у розумінні ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно, об`єднанням не встановлюються тарифи на будь-які комунальні послуги.

Розмір внесків та платежів співвласників встановлюється відповідно до чинного законодавства України: вартість житлово-комунальних послуг, спожитих співвласником як власником квартири: електропостачання, холодне водопостачання та водовідведення встановлюється за тарифами організацій-постачальників відповідних послуг згідно договорів між ОСББ та такими організаціями; внески на опалення квартири та гаряче водопостачання у розмірі, який визначається на підставі кошторису фактичних витрат ОСББ, понесених на здійснення опалення та гарячого водопостачання.

Розмір внесків і платежів відповідно підлягає коригуванню у випадках, які не залежать від ОСББ, а саме:

1)зміни державними органами тарифів на комунальні послуги, що підлягають державному регулюванню;

2)прийняття рішень органами влади, що впливають на витрати ОСББ УБПТ чи наявність таких рішень, в разі настання обставини, що обумовлюють необхідність їх виконання ОСББ (підвищення розміру мінімальної заробітної плати, введення в штат відповідних посад працівників тощо);

3)зміна розміру матеріальних витрат для робочого виконавця, адміністративного, загальновиробничого персоналу, які нараховуються за фактичними витратами у поточному місяці ( у тому числі у зв`язку з придбанням видаткових матеріалів, та зміною місячного фонду заробітної плати).

Розмір внесків і платежів вказано у щомісячних рахунках на сплату за житлово-комунальні та інші послуги, що надавалися Відповідачу (додаються).

Частиною 10 статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено обов`язок співвласника багатоквартирного будинку своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Згідно ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначено відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

З матеріалів справи вбачається, що фактично, відповідачам надавались житлово-комунальні послуги за сприянням ОСББ «Третья Жемчужина» та, відповідно, споживались відповідачкою, тобто між сторонами наявні фактичні договірні відносини.

Внаслідок фактичного споживання відповідачкою ЖКП, були здійсненні конклюдентні дії, які породжують юридичні наслідки, внаслідок чого, відповідачка як співвласниця багатоквартирного будинку - зобов`язана виконувати обов`язки, передбачені Статутом ОСББ «Третья Жемчужина», виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень, своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі, та здійснювати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 Цивільного кодексу України (далі – «ЦК України»), власникам зазначеної квартири на праві сумісної власності належать ще й площі загального користування та технічні засоби, що забезпечують належне функціонування будинку АДРЕСА_5

Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує, а відповідно до ст. ст. 322, 360 ЦК України на власника майна покладено тягар його утримування, та передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними зі спільним майном.

Разом із тим відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, установлених статтею 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Таким чином, правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Згідно із ч.ч. 1,2 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Участь кожного співвласника у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна означає необхідність несення витрат, які є об`єктивно необхідними для підтримання спільного майна у належному стані, тобто для підтримання його технічних, санітарно-гігієнічних, екологічних, ергономічних та естетичних характеристик будинку, які визначають його експлуатаційні якості.

Кожен співвласник зобов`язаний брати участь в у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто із співвласників укладає правочин або здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 р. № 45, передбачено, що власник зобов`язаний забезпечувати схоронність будинку, провадити за свій рахунок поточний та капітальний ремонт, утримувати в порядку прибудинкову територію та своєчасно оплачувати відповідні внески та платежі з відшкодування вартості послуг з утримання будинку та прибудинкової території (інших експлуатаційних витрат) та отриманих комунальних послуг.

Солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання (ч. 1 ст. 541 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором (ч. 4 ст. 543 ЦК України).

Відповідачі, як власники квартири АДРЕСА_6 , які фактично є споживачами послуг, надання яких забезпечується ОСББ, несуть обов`язок по їх відшкодуванню як співвласники багатоквартирного будинку і члени Об`єднання.

Відповідно до п.11.3. Статуту ОСББ «Третья Жемчужина»,член об`єднання зобов`язаний:

-виконувати вимоги Статуту об`єднання;

-виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їх повноважень;

-додержуватися Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями;

своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні платежі;

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 552, частини 2 статті 625 ЦК України, інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складає: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Відповідачі в період з грудня 2023 року по листопад 2025 року включно не виконують своїх обов`язків і не сплачують регулярно і в повному обсязі за отримані житлово-комунальні послуги, в результаті чого виникла заборгованість в сумі 72697,79 грн.

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦПК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникає з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 552, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та три проценти річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником зобов`язання, його борг складає: основну суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов`язання та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.

Сума заборгованості за житлово-комунальні послуги складає 72697,79 грн., сума інфляційних втрат складає 6875,51 грн., сума 3% річних за вищевказаний період складає 727,21 грн.

Таким чином, розмір суми, належної до стягнення з відповідачів складає 80300,51 грн.

Вказана заборгованість виникла за комплекс житлово-комунальних послуг, надання яких забезпечує Позивач відповідно до договорів, укладених між ОСББ «Третья Жемчужина» та суб`єктів господарювання і фактичних витрат, що підтверджується розрахунком заборгованості, який надається.

Відповідно до п.5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства , у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, враховуючи повне задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідачів в рівних частках зобов`язання компенсувати позивачам документально підтверджені витрати на судовий збір у розмірі 3328 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 3-7,10-13,18,11,76-83,89,95,133,141,174,213,228,229,241-246,258,259,263-268,272,273 ЦПК України, ст.ст. 15,16,202-204,207,218,257,258,525,526,610,625,638,901-903,905,906 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», суд, -

ВИРІШИВ :

1.Позов Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «Третья жемчужина» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення боргу за спожиті житлово-комунальні послуги – задовольнити ;

2.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_2 ) на користь ОСББ «Третья Жемчужина» (ЄДРПОУ : 39067544) заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 72697,79 грн; інфляційні втрати в сумі 6875,51 грн; 3% річних в сумі 727,21 грн., а разом – 80300,51 грн. ;

3.Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 (ІПН : НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (ІПН : НОМЕР_2 ) на користь ОСББ «Третья Жемчужина» (ЄДРПОУ : 39067544) витрати по сплаті судового збору у розмірі 3328,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 02.11.2026 р.

Суддя Гандзій Д.М.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua