Постанова від 01 листопада 2026 р. у справі №766/11769/26 — Херсонський апеляційний суд

Справа № 766/11769/26 Головуючий у першій інстанції Рєпін К.К.

Провадження № 33/819/173/26 Доповідач: Гемма Ю.М.

Категорія: ч.1 ст.172-6 КУпАП

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/11769/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі:

судді Гемми Ю.М.,

за участю секретаря Іванцової Ю.С.,

прокурора Гальченка В.М.,

захисника Жукова М.С.,

Кривенка І.Ю., якого притягнуто до адміністративної відповідальності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Херсонського міського суду Херсонської області від 14 вересня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

в с т а н о в и в:

Цією постановою суду матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.172-6 КУпАП об`єднати та присвоїти справі єдиний унікальний номер - 766/11769/26.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, передбачених ч.1 ст.172-6 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Судом установлено, що відповідно до розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 30.11.2022 №156-ос ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) з 01.12.2022.

Відповідно до розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 20.03.2023 №149-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) 20.03.2023.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Таким чином, відповідно до пп. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Тому, згідно з абз.16 ч.1 ст.1, ч.2 ст.45 Закону, приміткою до ст.172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення.

Згідно з приміткою до ст.51-3 Закону посади, які належать до посад керівників, заступників керівників державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, юрисдикція яких поширюється на територію однієї або кількох областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва або Севастополя, відносяться до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Відповідно до Закону України від 08.07.2022 №2381-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.

Законом України від 20.09.2023 №3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, відновлено декларування у порядку та строки, що визначені ст.45 Закону.

Частиною першою статті 45 Закону встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а», «в»-«г» пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Абз. 1 ч.2 ст.45 Закону визначено, що особи, зазначені у п.1, пп «а», «в»-«ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Пунктом 2-7 Прикінцевих положень Закону врегульовано, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати щорічну декларацію за 2022 рік, не пізніше 31.01.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, був зобов`язаний подати декларацію при звільненні до 31.01.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з відомостями з Реєстру, щорічну декларацію за 2022 рік ОСОБА_1 подав 09.04.2026 о 13:36 (унікальний ідентифікатор декларації -546e71e0-8398-40d9-a405-6eb710a12ced) , декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) з 01.01.2023 по 20.03.2023 ОСОБА_1 подав 09.04.2026 13:48 (унікальний ідентифікатор декларації bf7bc3f5-30a1-4c59-ala3-0eeeb7bcf5cb) .

Також, абз.2 ч.2 ст.45 Закону визначено, що особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у пп. «а», «в» – «г» п.2 ч.1 ст.3 Закону, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому ч.1 ст.45 Закону порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію за 2023 рік (після звільнення) до 00 годин 00 хвилин 01.04.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подав 09.04.2026 о 13:54 (унікальний ідентифікатор декларації – 2bad935d-e048-43ef-be68-38ecba007а3а).

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікував за ч.1 ст.172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Не погодившись із вказаною постановою суду ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану постанову скасувати та провадження за протоколами НАЗК №№47/01/207/26, 47/01/208/26 та 47-01/209/26 закрити на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку із закінченням строків, передбачених ч.4 ст.38 КУпАП.

Альтернативно, якщо суд не погодився з наведеною підставою, закрити провадження на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з недоведеністю всіх елементів складу адміністративних правопорушень, зокрема, умисної форми вини.

Зокрема зазначає, що суд не надав належної оцінки доказам, що мають вирішальне значення для встановлення форми вини та фактично змінив доказування умислу посиланням на загальну обізнаність особи з обов`язковим декларуванням.

Вказує, що суд визнав днем вчинення кожного правопорушення 09.04.2026, тобто дату фактичного подання декларацій.

Об`єктивна ознака несвоєчасності виникає не 09.04.2026, а відразу після закінчення відповідного граничного строку; з 01.02.2024 для декларацій за 2022 рік і при звільненні та з 01.04.2024 для декларацій за 2023 рік після звільнення. З цього моменту обов`язок уже порушено, а будь-яке наступне подання об`єктивно є несвоєчасним. Дата фактичного подання підтверджує та фіксує тривалість прострочення, але не створює заднім числом сам факт порушення строку.

Зазначає, що усі три протоколи складено 23.06.2026, а постанову винесено 14.09.2026, тобто після закінчення відповідних абсолютних дворічних строків. За п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в такому разі не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

Вказує, що суд не надав належної оцінки сукупності обставин, що суперечать версії про умисне ухилення:

- у власноручних поясненнях ОСОБА_2 послідовно зазначив, що в останній день строку намагався працювати з деклараціями, але Реєстр працював нестабільно;

- матеріали містять відомості про активність у Реєстрі 31.01.2024;

- журнали Реєстру фіксують повернення до роботи з документами вже 08.04.2026;

- 09.04.2026 усі три декларації різних видів подано послідовно о 13:36, 13:48 та 13:54;

- відомості не приховано: після виявлення незавершеності процедури обов`язок виконання щодо всіх трьох декларацій;

- матеріали не містять доказу індивідуального повідомлення ОСОБА_2 про неподання цих декларацій до моменту їх фактичного подання.

Вказує, що суд включив до переліку доказів вини лист Херсонської обласної прокуратури від 09.04.2026 №22-2295 ВИХ-26, однак не зазначив, яку саме обставину цей документ доводить. Такий лист може підтверджувати одержання прокуратурою певної інформації та її подальше направлення НАЗК, але сам по собі не підтверджує, що ОСОБА_1 знав про незавершеність подання конкретних декларацій після спливу граничних строків або свідомо допускав їх несвоєчасне подання.

КЕП керівника прокуратури на цей лист накладено 09.04.2026 о 17:19, тоді як три декларації вже були подані цього дня о 13:36, 13:48 та 13:54. Навіть якщо підготовка проекту листа або одержання прокуратурою первинної інформації відбулися раніше, лист адресовано Голові НАЗК, а матеріали справи не містять доказів повідомлення ОСОБА_2 про його зміст до подання декларацій. Тому документ не спростовує пояснення про самостійне повернення до виконання обов`язку та не доводить суб`єктивної сторони правопорушень. Крім того, в листі не згадано щорічну декларацію за 2022 рік, яка є предметом протоколу №47-01/207/26.

Послання суду на лист Херсонської обласної адміністрації від 08.05.2026 №01-01-66-5799/0/26/20 також не підтверджує усвідомлення ОСОБА_2 факту неподання конкретних декларацій. У ньому лише зазначено про направлення ОСОБА_2 листа від 03.11.2023 щодо необхідності подання декларацій після відновлення декларування. Це загальне інформаційне повідомлення, надіслане до настання відповідних граничних строків. Воно може підтверджувати обізнаність із загальним обов`язком та строками, що захист не заперечує, але не містить повідомлення про те, що конкретні декларації залишилися неподаними, і не доводить, що після 31.01.2024 та 31.03.2024 ОСОБА_2 усвідомлював незавершеність їх подання.

У запереченнях прокурор указує на необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_1 , просить її залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію ОСОБА_1 , якого притягнуто до адміністративної відповідальності, та його захисника Жукова М.С. на підтримання доводів апеляційної скарги сторони захисту, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, апеляційний суд дійшов до наступного.

Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.

Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з вимогами ст.245,280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом; при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Як випливає з матеріалів провадження, розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 30.11.2022 №156-ос ОСОБА_1 призначено на посаду заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) з 01.12.2022.

Відповідно до розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 20.03.2023 №149-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади заступника голови Херсонської обласної державної адміністрації з питань цифрового розвитку, цифрових трансформацій і цифровізації (CDTO) 20.03.2023.

Згідно з ч.2 ст.1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Таким чином, відповідно до пп. «и» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» (далі Закон) ОСОБА_1 є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону.

Тому, згідно з абз.16 ч.1 ст.1, ч.2 ст.45 Закону, приміткою до ст.172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб`єктом декларування та суб`єктом адміністративного правопорушення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП - несвоєчасного подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

За змістом ч.1 примітки до ст.172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті (крім правопорушень, визначених ч.ч.2, 3 цієї статті, у частині неповідомлення або несвоєчасного повідомлення про суттєві зміни у майновому стані) є особи, які відповідно до ч.ч.1, 2 ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч.1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» (щороку), абз.2 ч.2 ст. 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) Закону України «Про запобігання корупції» у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року (положення, які містяться в Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування).

Відповідно до вимог ч.1, абз.2 ч.2 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені, зокрема, в п.1 ч.1 ст.3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Законом України №2381-ІХ від 08 липня 2022 року "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання корупції" щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану, який набрав чинності 03 серпня 2022 року, розділ ХІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції" було доповнено, зокрема, пунктом 2-7 такого змісту:

«Установити, що суб`єкт декларування зобов`язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", протягом дев`яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування».

У подальшому Законом України №3384-ІХ від 20 вересня 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023 року, частину другу ст.45 Закону України "Про запобігання корупції" викладено в такій редакції:

«Особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік".

Цим же Законом у розділі ХІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про запобігання корупції" п.2-7 викладено в такій редакції:

«Установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.

Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану" здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону)».

Таким чином, з 12 жовтня 2023 року здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VІІ Закону України "Про запобігання корупції" було відновлено у повному обсязі. Строк подання особами, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, установлено до 01 квітня наступного року після року припинення діяльності.

ОСОБА_1 зобов`язаний був подати щорічну декларацію за 2022 рік, не пізніше 31.01.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Крім того, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави, був зобов`язаний подати декларацію при звільненні до 31.01.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Як випливає з матеріалів провадження, та відомостей з реєстру, щорічну декларацію за 2022 рік ОСОБА_1 подав 09.04.2026 о 13:36 (унікальний ідентифікатор декларації -546e71e0-8398-40d9-a405-6eb710a12ced), декларацію за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільненні) з 01.01.2023 по 20.03.2023 ОСОБА_1 подав 09.04.2026 13:48 (унікальний ідентифікатор декларації bf7bc3f5-30a1-4c59-ala3-0eeeb7bcf5cb) .

Таким чином, ОСОБА_1 зобов`язаний був подати декларацію за 2023 рік (після звільнення) до 00 годин 00 хвилин 01.04.2024, шляхом заповнення відповідної форми на офіційному веб-сайті Національного агентства.

Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію за 2023 рік ОСОБА_1 подав 09.04.2026 о 13:54 (унікальний ідентифікатор декларації – 2bad935d-e048-43ef-be68-38ecba007а3а).

Тобто несвоєчасно, оскільки відповідно до вказаних вище нормативних положень такий обов`язок мав бути нею виконаний до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2024 року.

Поважних причин, які перешкодили ОСОБА_1 своєчасно подати декларацію, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, після припинення діяльності, в апеляційній скарзі не наведено та перевіркою матеріалів провадження не встановлено.

З огляду на викладене вище, підстави для висновку про те, що до ОСОБА_1 було застосовано закон, який не мав зворотної дії в часі, є відсутніми, що спростовують доводи апеляційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

- протоколами про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією №47-01/207/26, 47-01/208/26, 47-01/209/26 від 23.06.2026 року;

- розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 30.11.2022 № 156-ос;

- розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 20.03.2023 № 149-ОС;

- особовою карткою працівника;

- роздруківкою з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування з загальними відомостями та інформацією щодо подання декларацій;

- послідовністю дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_1 ;

- листом Херсонської обласної прокуратури від 09.04.2026 № 47-01/22/2-2295ВИХ26;

- листом Херсонської обласної військової адміністрації від 08.05.2026 № 01-01-66-5799/0/26/20;

- службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 17.06.2026 № 70-05/6985-26 .

Враховуючи наведені вище докази, суд дійшов висновку, що факти викладені в протоколах про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження під час судового розгляду.

Досліджені судом докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин, допущених ОСОБА_1 правопорушень, ставити їх під сумнів жодних підстав немає.

Що ж до доводів апеляційної скарги про те, що на даний час сплили строки накладення адміністративного стягнення у справі згідно положень ст.38 КУпАП.

Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Для визначення початку перебігу строку давності притягнення особи до адміністративної відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язане з корупцією, важливу роль відіграють як день вчинення, так і день виявлення правопорушення.

Моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади).

При цьому складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією, є лише окремою процесуальною дією, вчиненою на підставі виявленого факту порушення, пов`язаного з корупцією (факт виявлення порушення це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення).

Факт виявлення порушення - це окрема подія, яка завжди передує складанню протоколу про вчинення порушення, тобто моментом виявлення порушення, пов`язаного з корупцією, є момент отримання інформації про таке порушення уповноваженими (особою чи органом державної влади).

Складання адміністративного протоколу про вчинення порушення, пов`язаного з корупцією, є окремою процесуальною дією.

Сам протокол фактично є суб`єктивний виклад свого бачення уповноваженою особою та фіксація обставин певної події на основі наявних доказів.

Тобто, якщо до Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної поліції від викривача, надійшло повідомлення про вчинення особою порушення, пов`язаного з корупцією, то моментом виявлення порушення є час надходження цього повідомлення до відповідного уповноваженого органу, а якщо ідентичні повідомлення надійшли до різних органів, чи посадових осіб, уповноважених складати такі протоколи, моментом виявлення вважається перше (за часом отримання) надходження такого повідомлення до уповноваженого (органу чи особи).

Будь-якого продовження перебігу строків накладення адміністративних стягнень законом не передбачено, тому в разі їх закінчення провадження у справі закривається.

З матеріалів провадження випливає, що ОСОБА_1 інкримінується несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Тобто, датою вчинення такого адміністративно караного діяння є дата несвоєчасного подання декларації, особою уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Матеріалами провадження підтверджено, що датою вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, пов`язаних з корупцією, є 09.04.2026.

З огляду на викладене та приписи ч.4 ст.38 КУпАП, станом на день розгляду справи судом, строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення не сплив.

Доводи апелянта про те, що у власноручних поясненнях ОСОБА_1 послідовно зазначив, що в останній день строку намагався працювати з деклараціями, але Реєстр працював нестабільно, матеріали містять відомості про активність у Реєстрі 31.01.2024, суд першої інстанції зазначив наступне.

Інформація про те, які декларації слід подати після відновлення обов`язку подання декларацій, які декларації та в який строк подають особи, які звільнились у 2022, 2023 роках, а також для кого відтерміновано подання декларацій на період війни, містяться у п.п.1-1, 2-2, 2-3, 197-1-197-6 Роз`яснень щодо фінансової доброчесності від 13.11.2023 № 4 (зі змінами), підготовлених Національним агентством на виконання повноваження, визначеного п.15 ч.1 ст.11 Закону, та які розміщені в розділі «Декларування» Бази знань НАЗК; а також додатково висвітлено на офіційному сайті Національного агентства за посиланнями: https://nazk.gov.ua/uk/81454/, https://nazk.gov.ua/uk/81570/.

Як убачається з матеріалів справи, в листі Херсонської обласної адміністрації від 08.05.2026 № 01-01-66-5799/0/26/20 наявна інформація стосовно направлення листа 03.11.2023 № 23-10-11/0/23/23, яким ОСОБА_1 було проінформовано про необхідність подання декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згідно зі службовою запискою Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 17.06.2026 № 70-05/6985-26 наявною в матеріалах справи, технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларацій у визначений Законом період, не зафіксовано.

Суб`єктивна сторона вказаного правопорушення характеризується наявністю вини у формі непрямого умислу, а саме ОСОБА_1 був обізнаний про вимоги фінансового контролю, зокрема необхідний алгоритм подачі щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, оскільки декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_1 подається не вперше.

Вказане свідчить, що ОСОБА_1 , достовірно знаючи алгоритм необхідних дій в Реєстрі для успішного подання ним декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, будучи попередженим про обмеження та наслідки невиконання вимог фінансового контролю, свідомо допустив їх настання.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Також необґрунтованими є твердження апелянта, які зводяться до необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.22 КУпАП.

Відповідно до ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Звільнення від адміністративної відповідальності на підставі ст.22 КУпАП є правом, а не обов`язком суду і застосовується лише в сукупності всіх з`ясованих фактів, що вказують на доцільність і необхідність звільнення правопорушника від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

При вирішенні питання про те, чи є діяння малозначним, суду необхідно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те на, що було направлено діяння і до яких втрат могло призвести.

Учинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбаченеч.1 ст.172-6 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, пов`язаним із корупцією, передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов`язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що було проігноровано ОСОБА_1 , який за відсутності поважних причин своєчасно не виконав обов`язок щодо подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Родовим об`єктом корупційних правопорушень і правопорушень, пов`язаних із корупцією, виступають суспільні відносини, якими визначаються зміст та порядок законної діяльності суб`єктів владних повноважень, установлений відповідними нормативно-правовими актами. Ці правопорушення суперечать принципам запобігання та протидії корупції, можуть мати наслідком підрив авторитету органів державної влади та місцевого самоврядування.

Ураховуючи наведені вище обставини й те, що строк, який надається для виконання обов`язку, передбаченого абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», є тривалим, суд апеляційної інстанції вважає відсутніми підстави для визнання вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення малозначним, у тому числі з урахуванням тривалості пропущеного строку виконання обов`язку щодо подачі відповідної декларації.

Накладене судом першої інстанції на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу, яке, при цьому, є мінімальним, відповідає вимогам ст.23, 33 КУпАП, із урахуванням принципів співмірності, індивідуалізації за своїм видом і розміром законне, справедливе та сприяє меті адміністративного стягнення, тобто є необхідним і достатнім для виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд.

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Херсонського міського суду Херсонської області від 14 вересня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-6 КУпАП щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя: Ю.М. Гемма