Рішення від 02 листопада 2026 р. у справі №742/4992/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 2/742/3288/26

Єдиний унікальний № 742/4992/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі: головуючого судді Коваленка А.В., за участю секретаря судових засідань Риндя Л.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог та заперечень сторін.

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.01.2026-100000542 від 27.01.2026 року в сумі 18 380 гривень.

Свої вимоги аргументує тим, що 27.01.2026 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферти) № 27.01.2026-100000542, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 5 000 гривень зі сплатою процентів строком на 189 днів. Надалі, 21.03.2026 року, між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого відповідачу надано додатковий транш у розмірі 1 000 гривень.

У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору та додаткового договору утворилася заборгованість у розмірі 18 380 гривень, яку відповідач у добровільному порядку не погашає.

При цьому позивач зазначає, що відповідачем здійснювалися часткові платежі за договором у розмірах 1 400 гривень та 1 700 гривень, які враховані під час розрахунку заборгованості.

ІІ.Заяви, клопотання та інші процесуальні рішення у справі.

Ухвалою судді Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області Коваленка А.В. від 08 вересня 2026 року прийнято справу до свого провадження та призначено до судового розгляду на 09 год. 30 хв. 03 листопада 2026 року.

ІІІ.Позиції сторін.

В судове засідання представник позивача не з”явився, але надав суду заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач належним чином повідомлений про день і час розгляду справи в порядку спрощеного провадження в судове засідання не з`явився.

Зі згоди позивача, суд на підставі наявних в справі доказів, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенню ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV.Фактичні обставини встановлені судом.

27.01.2026 року відповідач ОСОБА_1 надав Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заявку, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов кредитного договору №27.01.2026-100000542, кредит надавався на таких умовах: дата надання (видачі) кредиту - 27.01.2026 року; сума кредиту - 5 000 гривень; строк кредитування - 189 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 03.08.2026 року.

Продовження (лонгація, пролонгація) строку кредитування, строку повернення кредиту та строку дії договору не передбачено. Процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за один день користування кредитом, застосовується протягом перших п`яти чергових періодів користування кредитом. Процентна ставка «Економ» є фіксованою та незмінною і становить 0,5 % за один день користування кредитом, застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт». Комісія, пов`язана з наданням кредиту, становить 7 % від суми кредиту та дорівнює 350 гривень. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 350 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом(а.с.16-а.с.19 зворот).

21.03.2026 року між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого загальна сума кредиту була збільшена до 6 000 гривень шляхом надання відповідачу додаткового траншу в розмірі 1 000 гривень строком на 136 днів. Комісія за надання додаткового траншу становить 70 гривень. Також умовами додаткового договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 420 гривень у відповідному черговому періоді.

Згідно з умовами договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, а надання кредитних коштів підтверджується відповідними платіжними документами(а.с.20-а.с.21).

Відповідно до інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит щодо ідентифікації користувача, 27.01.2026 року о 08:28 отримано дані позичальника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 . Ідентифікацію здійснено з використанням даних документа: паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Прилуцьким МВ УМВС України в Чернігівській області 19.03.1999 року. Банком, з якого отримано інформацію, зазначено АТ «Універсал Банк» (а.с.29 зворот).

04 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальні платежі України» підписано договір про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2 (а.с.24-а.с.26 зворот).

Відповідно до листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. № 1-1804 від 18.04.2026 року, між «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. На виконання умов цього договору 27.01.2026 року о 10:35:30 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» успішно перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 5 000 гривень, транзакція в системі iPay.ua № 989668633, із призначенням платежу: «Видача за договором кредиту № 27.01.2026-100000542» (а.с.22).

Згідно листа вих. № 633-1904 від 19.04.2026 року, адресованим ТОВ «Споживчий центр», між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Споживчий центр» укладено договір на переказ коштів № ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 року. На виконання умов цього договору 21.03.2026 року о 11:56:10 ТОВ «Універсальні платіжні рішення» успішно перерахувало на платіжну картку відповідача № НОМЕР_3 грошові кошти в сумі 1 000 гривень, транзакція в системі iPay.ua № 1040877452, із призначенням платежу: «Видача траншу за додатковим договором №27.01.2026-100000542-1 до кредитного договору № 27.01.2026-100000542»(а.с.23).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 27.01.2026-100000542 від 27.01.2026 року, складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 18 380 гривень, з яких: заборгованість за основним боргом - 6 000 гривень; заборгованість за процентами - 6 190 гривень; заборгованість за комісією за надання кредиту - 70 гривень; заборгованість за комісією за обслуговування - 420 гривень; заборгованість за процентами відповідно до статті 625 ЦК України - 5 700 гривень(а.с.13-а.с.15).

V.Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.526-527 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 27.01.2026 року ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту) № 27.01.2026-100000542, відповідно до якого відповідачу надано кредит у сумі 5 000 гривень строком на 189 днів. Надалі, 21.03.2026 року, між сторонами укладено додатковий договір, відповідно до якого відповідачу надано додатковий транш у сумі 1 000 гривень, у зв`язку з чим загальна сума отриманих ним кредитних коштів становила 6 000 гривень.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором, що підтверджується платіжними документами про перерахування відповідачу первісного кредиту та додаткового траншу. Водночас відповідач, отримавши кредитні кошти, своїх зобов`язань щодо їх повернення та сплати процентів за користування кредитом належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом за фіксованою ставкою 1 % за кожен день користування протягом перших п`яти чергових періодів та 0,5 % за кожен день користування протягом наступних чергових періодів. Відповідач погодився із зазначеними умовами під час укладення договору, а доказів їх зміни, погашення заборгованості або спростування наданого позивачем розрахунку матеріали справи не містять.

За таких обставин суд вважає доведеним факт отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 6 000 гривень та невиконання ним обов`язку щодо їх повернення і сплати процентів за користування ними. Наданий позивачем розрахунок заборгованості підтверджує наявність заборгованості за основним боргом у розмірі 6 000 гривень та за процентами за користування кредитом у розмірі 6 190 гривень. Відповідачем зазначений розрахунок не спростовано, доказів погашення вказаної заборгованості суду не надано.

Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за основним боргом у розмірі 6 000 гривень та процентів за користування кредитом у розмірі 6 190 гривень, а всього 12 190 гривень, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо комісії за надання кредиту в розмірі 70 гривень.

Як установлено судом, відповідно до умов кредитного договору (оферти) № 27.01.2026-100000542 від 27 січня 2026 року, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , комісія за надання первісного кредиту в сумі 5 000 гривень становить 7 % від суми кредиту та дорівнює 350 гривень.

Крім того, відповідно до умов додаткового договору від 21 березня 2026 року до зазначеного кредитного договору комісія за надання додаткового траншу в розмірі 1 000 гривень становить 70 гривень.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас саме по собі передбачення договором комісії не є безумовною підставою для її стягнення. Суд перевіряє зміст відповідної договірної умови, її відповідність законодавству про захист прав споживачів та наявність підстав для покладення такого платежу на позичальника.

У цій справі матеріалами справи підтверджується, що позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000 гривень, а 21 березня 2026 року - додатковий транш у сумі 1 000 гривень. Відповідно до умов додаткового договору комісія за надання додаткового траншу становить 7 % від його суми та дорівнює 70 гривень.

З огляду на те, що зазначена умова передбачена додатковим договором, укладеним сторонами, а доказів її оспорювання чи спростування відповідачем матеріали справи не містять, суд вважає вимогу позивача про стягнення комісії за надання додаткового траншу в розмірі 70 гривень обґрунтованою.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 420 гривень.

Умовами кредитного договору (оферти) № 27.01.2026-100000542 від 27 січня 2026 року передбачено сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 350 гривень у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Крім того, відповідно до умов додаткового договору від 21 березня 2026 року передбачено додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 420 гривень у відповідному черговому періоді.

За розрахунком позивача, сума заборгованості за додатковою комісією за обслуговування кредитної заборгованості становить 420 гривень, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право безоплатно отримувати інформацію про стан своєї заборгованості, зокрема не частіше одного разу на місяць у передбаченому законом порядку. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності цим Законом, щодо оплатності такої інформації є нікчемною у випадках, установлених законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 викладено правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» до умов кредитного договору про оплату послуг з інформування споживача про стан його заборгованості.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 9 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, провадження № 61-15120св23, звернуто увагу на необхідність оцінки змісту умов договорів про споживчий кредит щодо комісій за управління й обслуговування кредиту, зокрема конкретизації послуг, за які передбачено відповідні платежі.

Саме лише зазначення в договорі назви платежу як «комісія за обслуговування кредитної заборгованості» не звільняє кредитодавця від обов`язку довести, які саме послуги надаються позичальнику за таку плату, у чому полягає їх зміст та чи відповідають відповідні умови договору вимогам законодавства.

Дії кредитодавця, пов`язані з веденням обліку заборгованості, розрахунком належних до сплати сум і контролем за виконанням договору, самі по собі не свідчать про надання позичальнику окремої додаткової послуги, за яку може встановлюватися самостійна плата.

У цій справі пунктом 9 кредитного договору визначено економічну сутність комісії за обслуговування кредитної заборгованості як оплату послуг з організації та забезпечення інформаційної підтримки позичальника, інформування про дати сплати чергових платежів, надання консультацій та інших послуг, пов`язаних з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Разом із тим наявність такого переліку в договорі сама по собі не підтверджує фактичного надання відповідних послуг.

Відповідно до статей 12, 13, 76–81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів конкретного змісту та фактичного надання відповідачу послуг, за які нараховано комісію за обслуговування кредитної заборгованості, а також правових підстав для стягнення плати за такі послуги, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги в цій частині.

За таких обставин вимога про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості підлягає задоволенню лише за умови доведення позивачем правомірності відповідних нарахувань та їх відповідності вимогам законодавства.

Щодо стягнення суми заборгованості за процентами за понадстрокове користування.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до умов кредитного договору (оферти) № 27.01.2026-100000542 від 27.01.2026 року та додаткового договору від 21.03.2026 року сторони погодили умови нарахування процентів у разі прострочення виконання грошових зобов`язань за договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, сума процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, становить 5 700 гривень.

Таким чином, суд констатує, що вказана сума є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання та нарахована позивачем на підставі статті 625 ЦК України.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 з 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан, який триває і по даний час.

Відповідно до п.18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Оскільки проценти в розмірі 5 700 гривень нараховані позивачем відповідно до статті 625 ЦК України за період дії воєнного стану, суд доходить висновку, що вимоги про стягнення з відповідача зазначеної суми задоволенню не підлягають.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження надання відповідачу кредитних коштів та невиконання ним зобов`язань щодо повернення кредиту і сплати процентів за користування ним, а відповідачем не надано доказів на спростування доводів позивача, суд доходить висновку про часткове задоволення позову, а саме стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 680 гривень, яка складається з 6 000 гривень - заборгованості за основною сумою кредиту, 6 190 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом, 70 гривень - комісії за надання додаткового траншу та 420 гривень - комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

VІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково, а саме в розмірі 12 680 гривень із заявлених 18 380 гривень, що становить 68,99 % позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 1 836 гривень 74 копійки.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви в паперовій формі.

На підтвердження понесених витрат позивачем долучено квитанцію № 2236169 від 03.09.2026 року поштової служби «Е-Пост», відповідно до якої загальна вартість відправлення становить 130 гривень 98 копійок, з яких 72 гривні - плата за пересилання відправлення, 56 гривень 88 копійок - плата за друк документів та 2 гривні 10 копійок - сервісний збір.

Оскільки позов задоволено частково, витрати, пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви, підлягають стягненню з нього пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 90 гривень 36 копійок.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,280-281,354 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, заборгованість за кредитним договором (офертою) № 27.01.2026-100000542 від 27.01.2026 року в розмірі 12 680 (дванадцять тисяч шістсот вісімдесят) гривень, яка складається з 6 000 гривень - заборгованості за основною сумою кредиту, 6 190 гривень - заборгованості за процентами за користування кредитом, 70 гривень - комісії за надання додаткового траншу та 420 гривень - комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, судовий збір у розмірі 1 836 (одна тисяча вісімсот тридцять шість) гривень 74 копійки та витрати, пов`язані з надсиланням позовної заяви, у розмірі 90 (дев`яносто) гривень 36 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Анатолій КОВАЛЕНКО

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ЄДРПОУ 37356833, місто Київ, вул.Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .