Рішення від 21 жовтня 2026 р. у справі №742/810/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Суд: Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 21 жовтня 2026 р.

Справа: №742/810/26

Суддя: ФЕТІСОВА Н. В.

Провадження № 2/742/1244/26

Єдиний унікальний № 742/810/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області у складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретаря судового засідання Шептун В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що 27.09.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний Договір №1854693 про надання споживчого кредиту. Згідно умов кредитного договору сума кредиту складає 25 400 грн., строк кредиту 360 днів. Зазначає, що ТОВ «CЛОН КРЕДИТ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит у розмірі 25 400 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку. Водночас, відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконав. В подальшому, 16.07.2025 між ТОВ «CЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №1607-25, згідно умов якого право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №1854693 від 27.09.2024 перейшло до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».Загальний розмір заборгованості за цим кредитним договором становить 76909 грн. 02 коп., з яких: 25304 грн. 06 коп. - заборгованість за основною сумою боргу; 38904 грн. 96 коп. - заборгованість за відсотками та 12700 грн. – сума заборгованості за пенею. Тому, позивач і звернувся до суду та просить стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 13.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено судове засідання, яке відкладено до 22.10.2026.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Згідно позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутністю свого представника. Проти ухвалення заочного рішення не заперечують.

Відповідач у судове засідання також не з`явився. Згідно письмової заяви повідомив, що перебуває в лавах ЗСУ та просить приєднати до матеріалів справи довідку в/ч НОМЕР_1 від 29.09.2026.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом установлено, що 27 вересня 2024 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту по продукту «Зручний» за №1854693, який було підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором Т843.

Згідно з п.1.1 договору, укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІКС Товариства.

Відповідно до п.1.2 договору, на умовах встановлених договором Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з п.1.3 договору сума кредиту 25 400 гривень.

Строк кредиту 360 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору (п.1.4. Договору)

Тип процентної ставки - фіксована (п.1.5. кредитного договору). Підвищена процентна ставка становить 15% в день та застосовується за перший день користування кредитом. Стандартна процентна ставка становить 3% в день та застосовується з другого дня користування кредитом (включно) до 26.10.2024, включно (п.1.5.2. Договору). Денна процентна ставка на дату укладення кредиту складає 0,971% в день (п.1.7.1 Договору).

Згідно з п.2.1 договору, сторони узгодили, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 .

Відповідно до п.4.1 договору, Товариство має право вимагати від споживача повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших обов`язків, встановлених договором. Споживач зобов`язаний у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи, пеню (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п.4.4.1 договору).

Відповідно до п.9.8 договору, підписуючи цей договір, споживач підтверджує, зокрема, що перед укладенням цього договору йому в чіткій та зрозумілій формі надана інформація за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» перерахувало відповідачу кошти в сумі 25 400 гривень, що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек» від 11.08.2025, згідно якої вбачається, що між товариством та ТОВ «Слон Кредит» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №06062022-1 від 2022-06-06. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Слон кредит» на суму 25 400 грн.

Судом також установлено, що 16.07.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу №1607-25, у відповідності до умов якого ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги за кредитним договором №1854693 від 27.09.2024 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», а відповідно ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права вимоги до відповідача.

Відповідно до Реєстру Боржників за кредитним договором, укладеним між Позичальником та ТОВ «Слон Кредит» Додатку №1 до Договору Факторингу №1607-25 від 16.07.2025 ТОВ «ФК» «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до Відповідача в сумі 76 909 грн. 02 коп., з яких: 25 304 грн. 06 коп. – сума заборгованості за основною сумою боргу; 38 904 грн. 96 коп. – сума заборгованості за відсотками та 12 700 грн. – сума заборгованості за пенею.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі.

ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість по кредитному договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Варто зазначити, що Закон України «Про електронні довірчі послуги» (надалі - Закон) визначає правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Частиною третьою статті 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Частиною дванадцятою статті 11 Закону України «Про електронні довірчі послуги» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У свою чергу, відповідно до ч.1 ст. 12 Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі яка розглядається договір про надання споживчого кредиту №1854693 від 27.09.2024, укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора, про що зазначено в п.1.1, 9.6 договору, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У договорі, заявці на отримання кредиту, паспорті споживчого кредиту, анкеті-заяві клієнта зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 необхідні для його ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, електронна пошта, місце роботи.

Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв`язку на вказаний ним номер мобільного телефону (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору.

Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі ОСОБА_1 .

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 (провадження №61-6066 св23).

Водночас, всупереч зазначеним нормам, відповідач не надав жодного належного і допустимого доказу для спростування факту укладення ним вказаного договору про споживчий кредит. При цьому в наданих до суду заявах відповідач і не оспорює факт його укладення.

Отже, факт укладення договору та отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 25 400 грн. суд вважає доведеним повністю.

Визначаючи розмір заборгованості за відсотками, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Нарахування відсотків та наявність по них простроченої заборгованості підтверджено розрахунком заборгованості за кредитним договором №1854693 від 27.09.2024, який містить суму наданого кредиту та щоденне нарахування відсотків з 27.09.2024 по 21.09.2025. Загальна сума на дату відступлення згідно кредитного договору становить 38 904 грн. 96 коп.

Визначена у договорі кредиту денна процентна ставка 0,971%, не перевищує встановлений ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки - 1%.

Отже, відсотки нараховані відповідачу відповідно до умов договору.

Частиною 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній станом на дату укладення кредитного договору), військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Документами, що свідчать про статус військовослужбовця, є військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.

Матеріалами справи, а саме: копією військового квитка серії НОМЕР_3 , Індивідуальними відомостями про застраховану особу та посвідченням серії НОМЕР_4 від 25.08.2025 учасника бойових дій, підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призваний на військову службу з 15.02.2025. В період з 15.02.2025 по 24.04.2025 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_5 . В період з 25.04.2025 по теперішній час проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 .

Таким чином, на ОСОБА_1 , як військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширюються пільги передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому позивач не повинен був нараховувати проценти за користування кредитом на весь час його призову, а у випадку коли така інформація стала відома пізніше здійснити відповідний перерахунок.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №642/548/21, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором, суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).

Кредитний договір №1854693 укладений ОСОБА_1 27 вересня 2024 року.

З наданих доказів убачається, що відповідач набув статусу військовослужбовця з 15.02.2025.

При цьому суд ураховує, що проценти за користування кредитом були нараховані позивачем як за період до набуття відповідачем права на відповідні законодавчі пільги, так і за період проходження ним військової служби.

Отже, наявність у відповідача статусу військовослужбовця сама по собі не є підставою для виключення всіх процентів, нарахованих за кредитним договором. Водночас проценти, нараховані за період, протягом якого на відповідача поширюються відповідні законодавчі гарантії, не підлягають стягненню.

Так, під час дії кредитного договору, а саме 15.02.2025 відповідач став військовослужбовцем та у зв`язку з цим має право на визначені ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, зокрема, право на звільнення від обов`язку сплачувати відсотки за користування кредитом.

Неповідомлення ОСОБА_1 фінансової установи про наявність у нього визначених п.15 ч. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільг щодо сплати відсотків за користування кредитом та неподання відповідних письмових доказів не має правового значення при вирішенні цього спору, оскільки застосування приписів ч.15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою, їх застосування є обов`язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку щодо наявності в особи спеціального статусу.

Отже з відповідача підлягають стягненню відсотки лише за період з 27.09.2024 по 14.02.2025 включно в розмірі 34 774,83 грн. (25 400 грн. х 0,971% = 246,63 грн.; 246,63 грн. х 141 день = 34 774,83 грн.).

Ураховуючи наведене, заявлена позивачем вимога про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за відсотками за користування кредитом у сумі 38 904,96 грн. є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Водночас суд не погоджується і із нарахування позивачем пені за неналежне виконання зобов`язання боржником.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до п.18 Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як зазначалося, кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) виклав тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а саме, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постановах від 04 червня 2025 року у справі №752/30967/21, 12 лютого 2025 року у справі №758/5318/23.

Отже, суд вважає, що нарахування позивачем пені в розмірі 12 700 грн. є неправомірним, а тому задоволенню не підлягає.

З огляду на встановлене позов підлягає частковому задоволенню в розмірі 60 078,89 грн., з яких: 25 304,06 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 34 774,83 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно до змісту ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно умов договору й вимог Цивільного кодексу, а згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.п.1 та 3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Враховуючи обставини справи, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги частково в розмірі 60 078,89 грн., з яких: 25 304,06 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 34 774,83 грн. – заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 78,12%, тому з відповідача на користь позивача слід пропорційно стягнути 2 079,87 грн., сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви.

Керуючись ст.ст. 16, 526, 611, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 13, 141, 263, 265, 272, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_7 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №1854693 від 27 вересня 2024 року в розмірі 60 078 (шістдесят тисяч сімдесят вісім) гривень 89 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код за ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_7 в АТ «ТАСкомбанк») суму сплаченого судового збору 2 079 грн. 87 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА

Оригінал: reyestr.court.gov.ua