Вирок від 29 жовтня 2026 р. у справі №195/1704/26 — Томаківський районний суд Дніпропетровської області

Справа №195/1704/26

Провадження № 1-кп/195/134/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.10.2026 року с-ще Томаківка

Дніпропетровської області

Томаківський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши без проведення судового розгляду у судовому засіданні в приміщенні суду в с-щі Томаківка в порядку спрощеного провадження, за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження №12026046590000058 від 13.10.2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Топила, Томаківського району, Дніпропетровської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, працездатного, що не працює, немаючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 06.03.2007 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.1 ст.164 КК України до 100 год. громадських робіт;

- 21.10.2008 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.2 ст.164, ч.2 ст.389, ст.70 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 р.;

- 03.02.2010 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.2 ст.164, ст.71 КК України до 3 років 1 місяця обмеження волі;

- 15.04.2010 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.3 ст.185, ч.1 ст.71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, 17.09.2012 року ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області звільнений - 25.09.2012 умовно достроково із Жовтоводської виправної колонії (№26), на підставі ст.81 КК України, невідбутий термін покарання складає 1 рік 28 днів;

- 06.05.2014 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України на 1 рік іспитового строку;

- 21.07.2014 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.1 ст.162, ст.ст.71,72 КК України остаточно до 2 років 1 місяця позбавлення волі, 09.06.2016 року ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області звільнений – 17.06.2016 умовно-достроково із П`ятихатської виправної колонії (№122), на підставі ст.81 КК України, не відбутий термін покарання складає 7 міс 15 днів позбавлення волі;

- 11.12.2017 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.3 ст.185, ч.1 ст.395, ч.2 ст.185, ч.1 ст.70, ч.1 ст.71 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі;

- 31.01.2018 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.70, ч.4 ст.70 КК України до 5 років 6 місяців позбавлення волі, 27.10.2022 року звільнений з Солонянської виправної колонії (№ 21) після відбуття строку покарання;

- 16.11.2023 року вироком Томаківського районного суду Дніпропетровської області засуджений за ч.4 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України 1 року іспитового строку,

- ухвалою Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 27.11.2024 року звільнений від покарання у зв`язку із закінченням іспитового строку згідно ст. 78 КК України, 11.12.2024 знятий з обліку;

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України,

В С Т А Н О В И В:

органом досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026046590000058 від 13 жовтня 2026 року, відповідно до обвинувального акту встановлено наступні обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Громадянин ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 13.10.2026 року приблизно о 13.33 годині перебував у громадському місці, на дитячому майданчику, розташованому по вулиці Українська, поблизу домоволодіння № 8, с. Топила, Мирівської територіальної громади, Нікопольського району Дніпропетровської області, де палив тютюновий виріб – цигарку.

Вказаний факт вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_3 , виявлено працівниками територіального органу Національної поліції під час патрулювання території обслуговування.

Перебуваючи у вищевказаному місці та в той же час, старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділення поліції №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, який має спеціальне звання – старший лейтенант поліції, запропонував ОСОБА_3 залишатися на місці вчинення адміністративного правопорушення та діючи відповідно до повноважень, передбачених ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі по тексту – КУпАП), відповідно до яких: органи Національної поліції розглядають справу про адміністративне правопорушення пов`язане із курінням тютюнових виробів у заборонених місцях; від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень, – приступив до провадження та розгляду в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 .

Виконуючи обов`язки поліцейського, передбачені п.1 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», про неухильне дотримання законів України, що регламентують діяльність поліції, виконуючи покладені на поліцію завдання, передбачені п.3, п.8 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» із припинення виявленого адміністративного правопорушення, здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення, прийняття рішення про застосування адміністративного стягнення, будучи органом, уповноваженим розглядати справи про адміністративні правопорушення – старший дільничний офіцер поліції сектору превенції відділення поліції №3 Нікопольського РУП ГУНП в Дніпропетровській області, діючи у відповідності до ст.258 КУпАП, із дотриманням порядку провадження в справах про адміністративні правопорушення, за повторне протягом року вчинення куріння тютюнових виробів у заборонених законом місцях, склав у двох екземплярах постанову серії ГБВ №790043 від 13.10.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.175-1 КУпАП про притягнення громадянина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу.

Вищевказана постанова у справі про адміністративне правопорушення, що складена у двох екземплярах, відповідно до примітки до ст. 358 КК України та п. 8 Розділу ІV «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції», затвердженої Наказом МВС України №1376 від 06.11.2015 року, відноситься до офіційного документу, який складається на спеціальному бланку, виготовленому друкарським способом, згідно з технічним описом бланка із проставлянням відповідної серії і номеру.

Так, громадянин ОСОБА_3 , перебуваючи у вищевказаному громадському місці на дитячому майданчику, який знаходиться за вказаною адресою, того ж дня, 13.10.2026 року приблизно о 13.50 год., будучи невдоволеним притягненням до адміністративної відповідальності, отримавши для ознайомлення постанову у справі про адміністративне правопорушення, складену відносно нього у двох екземплярах, усвідомлюючи, що дана постанова є офіційним документом, керуючись раптово виниклим умислом на пошкодження офіційного документу, діючи умисно, незаконно, в особистих інтересах, які полягали в прагненні уникнути адміністративної відповідальності та сплати стягнення у виді штрафу, з метою перешкоджання провадженню та розгляду в справі про адміністративне правопорушення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом вчинення механічних дій, застосовуючи власну фізичну силу, своїми руками пошкодив дану постанову серії ГБВ №790043 від 13.10.2026 року у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 175-1 КУпАП про притягнення громадянина ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, складену у двох екземплярах, розірвавши на 5 (п`ять) частин кожен екземпляр, тим самим, привів вищезазначений офіційний документ у стан, який унеможливлює його подальшого використання за цільовим призначенням.

Умисні дії громадянина ОСОБА_3 кваліфікуються за ч. 1 ст. 357 КК України — умисне пошкодження офіційного документу, вчинене в особистих інтересах.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

До обвинувального акту прокурором долучено клопотання про розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, у відповідності до положень ч. 1 ст. 302 КПК України.

Згідно із заявою громадянина ОСОБА_3 від 23 жовтня 2026 року щодо визнання ним своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні, складеної та підписаної за участю його захисника адвоката ОСОБА_4 , обвинувачений визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 357 Кримінального кодексу України та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті. Громадянин ОСОБА_3 ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, оскільки громадянин ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, подав заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_4 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомленням із обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без його участі, відсутність сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, з урахуванням клопотання прокурора, суд дійшов висновку, що обвинувальний акт підлягає розгляду в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 4 ст. 107 Кримінального процесуального кодексу України не здійснюється.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом», п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 року, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних не спростованих презумпції щодо фактів. Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Вєренцов проти України»).

Вивчивши обвинувальний акт та матеріали кримінального провадження, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, про винуватість громадянина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме: умисне пошкодження офіційного документу, вчинене в особистих інтересах.

Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у своїх рішеннях (справа «Довженко проти України») зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення в процесуальному документі суду тощо.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд у відповідності із ст. 65-67 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно із ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання громадянина ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання громадянина ОСОБА_3 , судом не становлено.

Також суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, яке в силу вимог ст. 12 КК України відноситься до кримінальних проступків, особливості й обставини його вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; особу обвинуваченого, який раніше не судимий в силу вимог ст. 89 КК України, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, посередню характеристику, вважає за необхідне призначити йому покарання у межах санкції ч. 1 ст. 357 КК України у виді штрафу.

Суд вважає, що виходячи із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України саме така міра покарання є необхідною та достатньою для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та не становитиме особистий надмірний тягар для особи.

Цивільний позов у кримінальному проваджені відсутній.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів суд вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого не обирався.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

визнати винним громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у дохід держави у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-п`ять фрагментів паперу синього кольору, які раніше до розриву складали єдине ціле, а саме постанову по справі про адміністративне правопорушення серія ГБВ № 790043 від 13.10.2026 року, яку поміщено до паперового пакету з пояснювальним написом експерта «до висновку експерта №СЕ-19/104-26/37771-ТР», та знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.42);

-оптичний диск ALERUS DVD-R 4/7 GB/120 світлого кольору із відеоматеріалом з нагрудної камери службової особи органу поліції, яка здійснювала розгляд адміністративної справи 13.10.2026 року, що зберігається в матеріалах кримінального провадження — залишити в матеріалах кримінального провадження (а.с.24).

Стягнути з громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судові витрати по кримінальному провадженню за проведення судової трасологічної експертизи № СЕ-19/104-26/3771-ТР від 19.10.2026 року на користь держави в розмірі 3850 (три тисячі вісімсот п`ятдесят) гривень 88 копійок.

Вирок може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду через Томаківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя: ОСОБА_1

30.10.2026