Рішення від 20 вересня 2026 р. у справі №607/12546/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 Справа №607/12546/26 Провадження №2/607/5836/2026

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Грицай К.М.,

за участю секретаря судового засідання Кійко С.Д.,

учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Тернополі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики в розмірі 6500 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

Позов мотивовано тим, що 07.11.2024 позивач передав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 6500 доларів США. На підтвердження отримання вказаних коштів відповідач власноручно склав та підписав розписку від 07.11.2024, у якій підтвердив факт отримання грошових коштів та зобов`язався повернути їх у повному обсязі до 10.01.2025. Однак, у визначений в розписці строк відповідач коштів не повернув.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської область від 05.06.2026 відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 06.07.2026.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 20.07.2026 суд постановив закрити підготовче судове засідання та призначити справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечив щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, не повідомив суду про причини своєї неявки, повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Правом на подання відзиву відповідач не скористався та не подав заяви про розгляд справи без його участі, тому суд постановив проводити заочний розгляд справи.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

Відповідно до розписки від 07.11.2024 ОСОБА_3 підтвердив отримання від позивача ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 6500 доларів США та зобов`язався повернути зазначені кошти до 10.01.2025.

Станом на день ухвалення рішення в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вищевказаного грошового зобов`язання.

Статтею 1046 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Верховний Суд України, у постанові від 18 вересня 2013 року, справа № 6-63цс13, виклав правовий висновок про те, що письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Дослідивши надану позивачем розписку, суд доходить переконання, що вона підтверджують факт укладення договору позики, відповідно до умов якого позивач позичив відповідачу грошові кошти у розмірі 6500 доларів США з терміном повернення до 10.01.2025.

Вказана розписка містить відомості про особу боржника, суму отриманих коштів, строк виконання зобов`язання та особистий підпис відповідача.

Статтями 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до роз`яснень, які викладені у висновку у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, згідно статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Із змісту статтей 12,13 ЦПК України вбачається, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що предметом позики були грошові кошти в доларах США, грошове зобов`язання не виконане та триває до цього часу, офіційний курс долара США до гривні постійно змінюється в сторону збільшення, суд вважає, що сума боргу має бути визначена в гривні станом на момент виконання такого зобов`язання.

Крім того, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року в справі №500/5194/16 зазначено, що стягнення судом заборгованості в сумі, еквівалентній долару США за курсом НБУ на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини 2 статті 533 ЦК України.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом НБУ на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу під час виконання судового рішення.

Таким же чином регулюється дане питання в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення відповідачем майнових прав позивача, які підлягають захисту, а тому позов слід задовольнити, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі суми позики, а саме 6500 доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

Також, відповідно до вимог статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2875,91 грн судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 282, 284, 287, 289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 07.11.2024 у розмірі 6500 (шість тисяч п`ятсот) доларів США у гривневому еквіваленті за офіційним курсом Національного банку України на день виконання рішення суду.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн 91 коп. понесених судових витрат на сплату судового збору.

Відповідачу направити копію заочного рішення суду, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення суду або апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги заочного рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, відповідачем може бути оскаржене заочне рішення суду в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів, відповідачем з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення суду без задоволення, іншими учасниками справи з дня його проголошення, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину заочного рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного заочного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст судового рішення складений та підписаний 01.10.2026.

Головуючий суддяК. М. Грицай