Суд: Зборівський районний суд Тернопільської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 01 листопада 2026 р.
Справа: №599/1258/26
Суддя: Снігурський В. В.
Єдиний унікальний номер 599/1258/26
Номер провадження 3/599/271/2026
ПОСТАНОВА
Іменем України
"02" листопада 2026 р. суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Снігурський В. В., за участі секретаря Грицай О. П., за участі представника особи, яка притягується до адмінвідповідальності – адвоката Хомік О. В. в режимі відеоконференції,
розглянувши у м.Зборові адміністративні матеріали, які надійшли з Відділення поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ВСТАНОВИВ:
згідно протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №745978 від 15 серпня 2026 року, ОСОБА_1 15 серпня 2026 року о 00 год. 06 хв. по вулиці Гоголя в місті Зборів Тернопільського району Тернопільської області керував транспортним засобом - автомобілем «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проведення медичного обстеження у встановленому порядку водій відмовився і такими діями порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Представник ОСОБА_1 – адвокат Хомік О. В. вважає, що справа підлягає закриттю на підставі ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки подія і склад адміністративного правопорушення не доведена належними і допустимими доказами, зокрема відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом.
Зазначає, що 14.08. 2026 в м. Зборів у ОСОБА_1 , виник конфлікт з невідомими особами. Прибувши на виклик працівник відділення поліції № 2 (м. Зборів) Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_2 , зважаючи на наявне відео з боді камери поліцейського, навіть не розібравшись в події в подальшому безпідставно оформив надуманий протокол відповідно за ч.1 ст. 130 КУпАП.
Однак на відео та в матеріалах справи працівником поліції не зафіксовано доказів керування: водій стояв біля припаркованого авто з вимкненим двигуном і не їхав.
Вказаний працівник поліції не повідомив про складання адміністративних матеріалів, навпаки сказав вийти ОСОБА_1 з автомобіля поліцейського, коли складав протокол, в матеріалах справи наявні акт огляду на стан алкогольного сп`яніння, але немає жодного доказу що відповідний огляд пропонувався та направлення було вручено.
Відсутні сторонні та незацікавлені свідки, інших осіб залучено не було, що є грубим порушенням Інструкції №1452/735, зважаючи що у осіб, які були вказані свідками, до цього був конфлікт з ОСОБА_1 . Пояснення свідків написані фактично під диктовку поліцейського, яка зафіксована на камеру, було спонукання працівником поліції до визнання вини та викривлення подій, а також викривлення обставин.
На відео з бодікамери було чітко видно, що поліцейський не роз`яснив водію наслідки відмови, як того вимагає закон, факту роз`яснення водію прав та порядку проходження огляду на стан сп`яніння, отже не містить повну процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачену Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
На відео працівників поліції цілком видно, що автомобіль стоїть, за кермом ОСОБА_1 не знаходиться.
Дослідивши матеріали справи, встановлено наступне.
З диспопозиції ст.130 КУпАП вбачається, що відповідальність за порушення вимог вказаної статті настає виключно за керування транспортними засобами особами, які перебувають в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.
До матеріалів справи долучено відеофайли 20260820163832MEDIA_ID1088_S, 20260820164831MEDIA_ID1088_S, 20260820165830MEDIA_ID1088_S, 20260820170829MEDIA_ID1088_S, які не мають жодного доказового значення до даної справи, містять інформацію стосовно зовсім інших подій та осіб, зафіксованих 20 серпня 2026 року.
Також надано відеофайл з назвою «свідок добуш відео», знятий за допомогою невідомого пристрою, на якому відсутня інформація про дату і час його створення, дату і час відеофіксації. На відео відображено рух легкового автомобіля, однак з відеозапису неможливо визначити марку автомобіля, номерний знак, а також хто саме перебував за кермом цього автомобіля і в який час.
Інший відеофайл «export-917jq» - запис з нагрудної камери працівника поліції в цілому відображає лише процедуру складення протоколу.
Так, з даного відеофайлу вбачається, що працівники поліції перебували 15 серпня 2026 року о 00 год. 06 хв. на вулиці Гоголя в місті Зборів Тернопільського району, де виявили гр. ОСОБА_1 , який знаходився біля автомобіля «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_1 , не за кермом. Факту керування ОСОБА_1 автомобілем не зафіксовано.
Встановлено, що у даній справі працівники поліції приїхали на місце події у зв`язку з надходженням повідомлення гр. ОСОБА_3 на лінію «102».
В свою чергу на лінію «102» поступило також повідомлення від ОСОБА_1 щодо конфлікту із невідомими особами.
Дані обставини стверджуються рапортом інспектора поліції Сенюк В. В. від 15.08.2026, а також інформацією Відділення поліції №2 Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області від 14.09.2026, наданою на адвокатський запит представника ОСОБА_1 .
У протоколі про адміністративне правопорушення ЕПР1 №745978 від 15 серпня 2026 року наявні посилання на свідків, а також долучено письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Однак такі пояснення учасників конфлікту не можуть вважатися належними доказами, передбаченими ст.251 КУпАП, зокрема свідки не були попереджені про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України. Пояснення свідків адмінправопорушення без їх допиту у судовому засіданні є неналежними доказами. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 560/751/17.
Інспектор поліції Сенюк В. В., який складав протокол про адмінправопорушення, а також свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які неодноразово викликалися для надання показань, в судове засідання не з`явилися.
При цьому, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
В свою чергу допитана у якості свідка ОСОБА_6 надала показання, згідно яких 15 серпня 2026 року близько 00.00 год. вона перебувала разом з ОСОБА_1 на вулиці Гоголя в місті Зборів на території автомийки, де у ОСОБА_1 виник конфлікт з невідомими їй молодими людьми. Свідок вказала, що ОСОБА_1 автомобілем не керував.
Як вбачається з матеріалів справи та відеозапису, працівником поліції не з`ясовано причин та суті конфлікту між учасниками події, наявність чи відсутність в їх діях складу інших адміністративних правопорушень, тобто, в порушення вимог ст.280 КУпАП не з`ясовано обставин, які мають суттєве значення у справі. Свідки надали пояснення лише після переконання їх працівником поліції. При цьому в інших учасників подій пояснення не відбиралася.
Таким чином наявні обґрунтовані сумніви відповідності обставин зазначених у протоколі про адмінправопорушення дійсним обставинам справи.
Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст.62 Конституції України).
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №824/1164/18-а зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності починається з моменту складання протоколу та його пред`явлення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
В матеріалах справи наявні акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого від проходження огляду водій відмовився та направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Зборівська лікарня Зборівської міської ради» від 15 серпня 2026 року о 01 год. 02 хв., від проходження огляду водій відмовився. Проте відсутні докази та не зафіксовано відеозаписом, що вказані документи складалися в присутності ОСОБА_1 , пропонувалися йому для підпису та йому надавалися чи надсилалися копії таких документів.
Протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 №745978 від 15 серпня 2026 року, складався у відсутності ОСОБА_1 , однак у протоколі наявний запис про відмову особи, яка притягується до адмінвідповідальності від підпису протоколу. При цьому відсутні докази, що в подальшому протокол був пред`явлений ОСОБА_1 , направлений поштою чи вручений іншим чином.
Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті рішень зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 5 березня 2020 року по справі № 607/7987/17, від 15 листопада 2018 року у справі № 524/5536/17, від 30 травня 2018 року в справі № 337/3389/16, від 17 липня 2019 року в справі №295/3099/17 щодо подібних правовідносин.
Як вже зазначалося, відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та рапорт працівника поліції в будь – якому випадку не може слугувати доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
При цьому слід зазначити, що розглядаючи адміністративні матеріали, які направлені до суду з метою притягнення винної особи до адміністративної відповідальності і які визнані органом, що їх направляє достатніми для досягнення поставленої мети, суд не може вийти за межі обвинувачення. Суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Михайлова проти України», п.64), оскільки це буде прямим порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо безсторонності.
Таким чином, матеріали справи, зокрема відеоматеріали, не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 був зупинений під час керування транспортним засобом, керував автомобілем після приїзду на автостоянку чи перебував за кермом автомобіля, тобто, що він був водієм.
Знаходження ОСОБА_1 біля автомобіля з вимкненим двигуном не може вважатися правомірною підставою притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У своїй постанові Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», правопорушення за ст.130 КУпАП вважають закінченим з того моменту, коли транспортний засіб почав рухатись.
Виключно водій підлягає відповідальності за порушення Правил дорожнього руху (Постанова Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 204/8036/16-а).
Тому, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, вважаю, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б безсумнівно підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Оскільки ОСОБА_1 автомобілем не керував, то працівники поліції і не мали правових підстав вимагати від нього проходження огляду на стан сп`яніння як у водія.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Суд не може самостійно перебирати на себе функції обвинувачення і відшукувати докази вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
За таких обставин подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП не доведено належними та допустими доказами, отже склад і подія адміністративного правопорушення відсутні і справа підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 247, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
ПОСТАНОВИВ:
провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події та складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду.
Суддя Зборівського
районного суду В. В. Снігурський
Оригінал: reyestr.court.gov.ua