Рішення від 01 листопада 2026 р. у справі №607/17692/26 — Бучацький районний суд Тернопільської області

Справа № 607/17692/26

Провадження № 2/595/750/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2026

Бучацький районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Тхорик І.І.,

з участю секретаря Єдинак Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-капітал», в інтересах якого діє представник – адвокат Альховська І.Б., звернулося в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-капітал» заборгованість за кредитним договором № 95292002000 в розмірі 25488,50 грн. Окрім того, просить стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору. Позовні вимоги мотивує тим, що 12 квітня 2019 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 95292002000. Відповідно до умов кредитного договору банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту. 09 липня 2020 року у правовідносинах за вказаною заборгованістю була здійснена заміна кредитора у зобов`язанні з ПАТ «Укрсиббанк» на ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) на підставі договору факторингу, про що було повідомлено боржника. Кредитор належним чином виконав свій обов`язок щодо надання позичальнику кредиту. Натомість, позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на дату розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, заборгованість за кредитним договором складає 25488,50 грн, з яких заборгованість за основним боргом складає 14647,06 грн, заборгованість за відсотками 8932,63 грн, заборгованість за комісіями 1908,81 грн.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 серпня 2026 року цивільну справу № 607/17692/26 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Бучацького районного суду Тернопільської області.

09 вересня 2026 року вищевказана справа надійшла на адресу Бучацького районного суду Тернопільської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 вересня 2026 року справу № 607/17692/26 за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором розподілено та того ж дня передано для розгляду судді Тхорик І.І.

Ухвалою суду від 14 вересня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У судове засідання представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-капітал» Альховська І.Б. не прибула, про час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку. Від представника позивача – адвоката Альховської І.Б. 17.09.2026 на адресу суду через систему «Елетронний суд» надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу у відсутності представника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився повторно, не повідомивши суду про причини своєї неявки, про день та час слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Правом на подання відзиву відповідач не скористався.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, не подав відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Оскільки представник позивача не заперечує проти заочного вирішення справи, з урахування викладеного вище, суд, вважає за необхідне проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши та оцінивши зібранні по справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно Анкети-заяви на надання споживчого кредиту, 12 квітня 2019 року ОСОБА_1 просив АТ «Укрсиббанк» надати йому споживчий кредит на наступних умовах: строк користування кредитом – 36 місяців, сума кредиту – 15000,00 грн. Також ОСОБА_1 просив надати йому додатковий кредит – кредитну картку з наступними умовами (на умовах кредитного договору): максимальна сума ліміту додаткового кредиту – 50000 грн, максимальна процентна ставка за додатковим кредитом – 60 % річних від фактично використаної суми додаткового кредиту, строк ліміту кредитування – 24 місяці (з можливістю продовження на новий строк за рішенням банку).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 квітня 2019 року між АТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_1 укладений Договір № 95292002000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до умов п.2.1 якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Відповідно до п.3.1 Договору, сума кредиту за договором становить 15260,00 грн. Надання кредиту здійснюється у термін не пізніше ніж 30 календарних днів з моменту підписання договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме:

- в сумі 15000,00 грн на споживчі цілі, шляхом перерахування в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника НОМЕР_1 , відкритий у банку, до якого випущено платіжну картку;

- в сумі 260,00 грн – на оплату страхового платежу відповідно до умов Договору добровільного страхування позичальника, укладеного 12.04.2019 з ПрАТ «СК «КАРДІФ», шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок страхової компанії ПрАТ «СК «КАРДІФ».

Відповідно до п.3.5 Договору позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів відповідно до Графіка платежів, що викладений у Додатку №1 до договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 12.04.2022.

Згідно п.3.6 Договору розмір ануїтетного платежу становить 993 грн. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятися від розміру попередніх платежів.

П.3.7 Договору передбачено, що ануїтетний платіж повинен сплачуватися щомісячно до 12 числа (включно) кожного місяця.

Згідно п.3.8 Договору процентна ставка за договором встановлюється в розмірі 67 % річних.

Відповідно до п.3.9 Договору за користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 74 % річних

Згідно п.3.11 Договору тпозичальник сплачує банку комісії відповідно до умов цього Договору та Додатку № 1, який є його невід`ємною частиною.

Згідно п.4.1 Договору банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах тарифного плану Револьверну кредитну картку «Шоппінг картка», окремий поточний рахунок № НОМЕР_2 , до якого випускається платіжна картка у національній валюті України, який використовується та обслуговується згідно цього Договору та Правил.

Сторони домовилися, що банк може надати позичальнику додатковий кредит (кредитну картку) шляхом встановлення ліміту овердрафту на картковому рахунку позичальника на наступних умовах: сума ліміту кредитування – 8000,00 грн; строк дії ліміту кредитування – 24 місяці з дати встановлення ліміту кредитування (з можливістю подальшої пролонгації); процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки – 55 % річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями – 55 % річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями, для яких діє пільговий період – 0,0001 % річних; комісія за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу – до 500 грн.

Відповідачем ОСОБА_1 перед підписанням вищевказаного договору 12.04.2019 також було підписано паспорт споживчого кредиту інформаційний лист, який містить інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма).

Окрім того, ОСОБА_1 ознайомився і підписав Заяву-приєднання (Акцепт) № 05/50/0201/1000/1240609 від 12.04.2019 до Договору добровільного страхування позичальника (договір приєднання) Оферта № 05/50/03/01 від 31.07.2018.

Отже, сторони погодили умови, порядок виконання зобов`язання, визначили розмір процентів за користування коштами, строк кредитування та досягли згоди з усіх істотних умов договору від 12 квітня 2019 року.

Як убачається з виписки АТ «Укрсиббанк» за кредитним договором № 95292002000 за період з 12.04.2019 по 09.07.2020, на рахунок ОСОБА_1 12.04.2019 перераховано кредитні кошти в сумі 15000,00 грн та 260,00 грн згідно умов Договору № 95292002000.

Відтак, суд вважає доведеним факт укладення між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» договору № 95292002000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

АТ «Укрсиббанк» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 09.07.2020 уклали договір факторингу № 174, відповідно до умов якого АТ «Укрсиббанк» відступив фактору ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» зобов`язався прийняти права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження АТ «Укрсиббанк» на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 174 від 09.07.2020 до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги за договором про споживчий кредит № 95292002000 від 12.04.2019, позичальником за яким є ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 25488,50 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту – 14647,06 грн, заборгованість по відсотках – 8932,63 грн, заборгованість за комісією – 1908,81 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, згідно з даними, наданими первинним кредитором та зазначеними у Реєстрі до Договору факторингу № 174 від 09.07.2020 за період з 12.04.2019 по 09.07.2020, за кредитним договором № 95292002000 від 12.04.2019, заборгованість ОСОБА_1 станом на 09.07.2020 становить 25488,50 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 14647,06 грн; сума заборгованості за відсотками – 8932,63 грн; сума заборгованості за комісіями – 1908,81 грн.

Договори є правомірними, тобто таким, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Доказів про неправомірність цих договорів матеріали справи не містять.

Тобто, ТОВ «ФК «Кредит Капітал» є новим кредитором та належним позивачем у спірних правовідносинах.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статей 1046, 1047 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та цивільного законодавства.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким виконанням щодо кредитних правовідношень є повернення кредитних ресурсів та сплата відсотків за їх використання з дотриманням визначених законодавством або договором умов, якими по відношенню до кредитних договорів є повернення, строковість, платність.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов`язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.

Згідно ч. 1 т. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За вимогами ст.517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Банком надано до суду виписку (рух коштів по рахунку картки з лімітом), де чітко прослідковується, що відповідач користувався грошима, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач ОСОБА_1 , уклавши 12.04.2019 з АТ «Укрсиббанк» договір № 95292002000, погодився з умовами кредитного договору.

Проте, отримавши кредитні кошти за вказаним договором, відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув у передбачений договором строк тіло кредиту, проценти за користування кредитними коштами та комісію. Тому, зважаючи на умови укладеного договору, у відповідача виник обов`язок повернення кредиту.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач, крім заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування кредитними коштами, просив стягнути заборгованість за комісією в розмірі 1908,81 грн, однак така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо (частина друга статті 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» передбачив право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування. Але законодавство визначає і низку пов`язаних із цим обмежень для банку.

На виконання вимог, зокрема, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 8 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Отже, банк має надати споживачу за визначеною формою детальний розпис усіх складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів, включно з передбаченою у договорі комісією за обслуговування, за кожним платіжним періодом.

Передбачена Договором № 95292002000 комісія встановлена без уточнення найменування конкретних послуг та систематичності запиту споживачем інформації щодо обслуговування кредитної заборгованості.

Водночас, з тексту позовної заяви взагалі не випливає і зміст вказаної послуги, і обґрунтованість встановлення плати за її надання відповідно до Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об`єктом зобов`язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь (аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов`язання за кредитним договором полягає в обов`язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов`язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 28).

Інакше кажучи, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів (аналогічний висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (пункт 31.25).

Розрахунок для позичальника суми його чергового платежу, суми дострокового повернення заборгованості, а також інформування позичальника у вигляді SMS-повідомлень, довідок за телефоном, електронною поштою, через інтернет-сервіс банку або в іншій формі щодо суми платежу, щодо стану кредитної заборгованості, щодо надходження та зарахування коштів на рахунок для повернення заборгованості, щодо зарахування коштів платежу на рахунок для погашення заборгованості тощо, є діями, які банк вчиняє, насамперед, на власну користь. Надання за ціною встановленої у кредитному договорі комісії інших послуг за обслуговування, не пов`язаних із інформуванням позичальника, не передбачено.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Таким чином банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Принципи справедливості, добросовісності та розумності є фундаментальними засадами цивільного законодавства та основами зобов`язання (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України), спрямованими, зокрема, на реалізацію правовладдя та встановлення меж поведінки у цивільних відносинах. Добросовісність у діях їхнього учасника означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права і сумлінно виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями, бездіяльністю шкоди правам та інтересам інших осіб.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Аналогічні висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункти 29-31).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Враховуючи вищевикладене, умови кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемними, а вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісією в розмірі 1980,81 грн задоволенню не підлягають.

Відповідач в судове засідання не з`явився та не представив суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача в частині розміру заборгованості за тілом кредиту та за нарахованими відсотками, свого контр розрахунку не надав.

За наведених обставин, позовні вимоги слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 9529200200 в розмірі 23579,69 грн, з яких: 14647,06 грн – заборгованість за основним боргом; 8932,63 грн – заборгованість за відсотками.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що позов «ФК «Кредит-Капітал» задоволено частково, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2463,02 грн, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (23579,69 х 2662,40 / 25488,50).

Керуючись ст. ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 80, 81, 258, 263-265, 268, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 95292002000 в розмірі 23579 (двадцять три тисячі п`ятсот сімдесят дев`ять) грн 69 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору в розмірі 2463 (дві тисячі чотириста шістдесят три) грн 02 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Бучацького районного суду Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення суду складено 02 листопада 2026 року.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: 79018, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів Львівської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: І. І. Тхорик