Рішення від 18 жовтня 2026 р. у справі №203/1881/24 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/1881/24

Провадження № 2/0203/58/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 року Центральний районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Биченковій Г.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідачки - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», в якому посилався на те, що 21.04.2023 року на перехресті вул.Барикадної та узвізу Крутогріний в м.Дніпрі, сталась ДТП за участю автомобіля «Chevrolet Lacetti», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача та автомобіля «Land Rоver», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 . За вказаним фактом 09.05.2023 року відносно позивача було складено протокол серії ААД №042307 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за фактом порушення вимог п.10.2 ПДР. Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28.06.2023 року у справі №201/5891/23, яка була залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.08.2023 року, провадження по справі відносно позивача було закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. В рамках вказаної справи було призначено судову автотехнічну експертизу, згідно висновку якої від 27.07.2023 року №ЕД-19/104-23/23901-ІТ при заданому механізмі події дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку із настанням ДТП та в неї не було перешкод технічного характеру, які б не дозволяли їй виконати зазначені вище вимоги. Таким чином, саме на водія ОСОБА_4 покладається обов`язок відшкодувати завдану в результаті ДТП шкоду. Цивільно-правова відповідальність останньої на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» згідно полісу ЕР №214230110. 21.04.2023 року до вказаної страхової компанія було дано повідомлення про страховий випадок. Згідно висновку №9560 від 11.05.2023 року вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу «Шевроле Лачеті», д.н.з. НОМЕР_1 , визначена в розмірі 38914 грн. 11 коп. За складання висновку позивачем сплачено 3500 грн. Після перемовин з працівниками ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» йому було усно повідомлено, що оскільки вина ОСОБА_4 у ДТП судовим рішенням не встановлена, підстав для здійснення виплати не має. В зв`язку з тим, що він залишився без засобу пересування, що суттєво ускладнювало його життя, позивач самостійно звернувся до автофахівців з метою проведення відновлювального ремонту та подальша вартість такого ремонту склала 59692 грн. Також в результаті ДТП йому було завдано моральну шкоду через пригнічений стан, неможливість користуватись транспортним засобом. Від цього та нецільового використання сімейних коштів, крім нього також постраждали і члени його родини, що призвело до розладу стосунків. Багато запланованих раніше справ, що потребували пересування автотранспортом, прийшлось відкладати, а від деяких відмовитись, що спричинило проблеми в сім`ї. Його дружина є інвалідом третьої групи та він був вимушений нести додаткові витрати, пов`язані з доставкою дружини до медичних закладів. Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 66094 грн. 40 коп., інфляційні втрати в сумі 6054 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 728 грн. 98 коп., моральну шкоду в сумі 35000 грн., а всього стягнути 108606 грн. 60 коп. Також позивач просив стягнути понесені ним по справі судові витрати.

13.08.2026 року позивачем було подано уточнену позовну заяву, згідно якої, враховуючи, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована не була, позивач виключив зі складу відповідачів ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» та остаточно просив стягнути з відповідачки ОСОБА_4 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 66094 грн. 40 коп., інфляційні втрати в сумі 6054 грн. 24 коп., 3% річних в сумі 728 грн. 98 коп., моральну шкоду в сумі 35000 грн., а всього стягнути 107877 грн. 62 коп. Також позивач просив стягнути понесені ним по справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп.

В наданому відзиві представник відповідачки ОСОБА_4 просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що вина ОСОБА_4 у ДТП не встановлена.

Ухвалою Центрального районного суду міста Дніпра від 24.05.2024 року позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 14.10.2024 року по справі було призначено судову автотехнічну експертизу, на час проведення якої провадження по справі зупинено.

Ухвалою від 06.01.2025 року після проведення експертизи провадження по справі було поновлено та справу призначено до подальшого розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 21.04.2025 року по справі було призначено повторну судову автотехнічну експертизу та зупинено провадження по справі на час її проведення.

Ухвалою суду від 04.05.2026 року після проведення експертизи провадження по справі було поновлено та справу призначено до подальшого розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2026 року було закрито підготовче провадження по справі та призначено її до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позов та посилаючись на викладені в ньому підстави, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на недоведеність вини останньої у ДТП.

Заслухавши сторін, перевіривши доводи, викладені останніми в заявах по суті справи та дослідивши матеріали останньої, суд враховує наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 21.04.2023 року на перехресті вул.Барикадної та узвізу Крутогріний в м.Дніпрі, сталась ДТП за участю автомобіля «Шевроле Лачеті», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача ОСОБА_1 та автомобіля «Ленд Ровер», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_4 .

За вказаним фактом 09.05.2023 року відносно позивача ОСОБА_1 було складено протокол серії ААД №042307 про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, за фактом порушення вимог п.10.2 ПДР.

Постановою Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 28.06.2023 року у справі №201/5891/23, яка була залишена без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 15.08.2023 року, провадження по справі відносно ОСОБА_1 було закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В рамках вказаної справи №201/5891/23 за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Товстого К.А. від 14.07.2023 року Дніпропетровським НДЕКЦ МВС України було проведено судову автотехнічну експертизу та складено висновок від 27.07.2023 року №ЕД-19/104-23/23901-ІТ.

Як зазначив позивач, згідно вказаного вище висновку при заданому механізмі події дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.10.1 ПДР, що з технічної точки зору перебуває в причинному зв`язку із настанням ДТП та в неї не було перешкод технічного характеру, які б не дозволяли їй виконати зазначені вище вимоги.

З урахуванням вищенаведеного, позивач вважав, що саме на водія ОСОБА_4 покладається обов`язок відшкодувати завдану позивачу в результаті ДТП матеріальну та моральну шкоду.

В рамках розглядаємої цивільної справи за клопотанням обох сторін, ухвалою суду від 14.10.2024 року по справі було призначено судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського НДІСЕ Міністерства юстиції України.

На виконання ухвали суду 18.12.2024 року Дніпропетровським НДІСЕ було складено висновок №3154-24.

При цьому, було встановлено, що експертне дослідження проведено та вказаний вище висновок складено без дослідження відеозапису, який містить фіксацію ДТП та, відповідно, вихідні дані, що мають суттєве значення для повноти та правильності проведення експертизи з поставлених на її вирішення питань.

За вказаних обставин, ухвалою суду від 21.04.2025 року на підставі ст.113 ЦПК України за клопотання сторони позивача по справі було призначено повторну судову автотехнічну експертизу, проведення якої доручено експертам Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С.Бокаріуса» Міністерства юстиції України.

За результатами проведення повторної судової автотехнічної експертизи 21.04.2026 року було складено висновок №6860.

Згідно вказаного висновку за першим варіантом відповідно до пояснень водія ОСОБА_1 , у даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_4 повинна була діяти у відповідності з вимогами п.п.9.2 б), 9.4, 10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР та можливість уникнути зіткнення для неї визначалась шляхом виконання нею вимог п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР, для чого в неї не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_4 не відповідали вимогам п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР та, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водія ОСОБА_4 перед початком маневру лівого пороту не ввімкнула лівий покажчик повороту, тому її дії не відповідали вимогам п.9.2 б) та 9.4 ПДР, однак, з технічної точки зору, не знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до п.12.3 ПДР та не мав технічної можливості уникнути даної ДТП шляхом виконання ним вимог п.12.3 ПДР.

У даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія ОСОБА_1 не вбачається невідповідностей ПДР, які б, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

За другим варіантом висновку згідно пояснень водія ОСОБА_4 , у даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п.п.10.1, 10.2 ПДР

У даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення транспортних засобів для водія ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання ним вимог п.п.10.1, 10.2 ПДР, для чого в нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.

У даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.2 ПДР та, з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

У даній дорожньо-транспортній ситуації водій ОСОБА_4 повинна була діяти у відповідності до п.12.3 ПДР та не мала технічної можливості уникнути даної ДТП шляхом виконання нею вимог п.12.3 ПДР.

У даній дорожньо-транспортній ситуації в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей ПДР, які б, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Згідно ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Статтею 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Частинами 1,2,5 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Частинами 4-6 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Таким чином, постанова суду про відсутність в діях водія складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, звільняє такого водія від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.

Відповідні правові висновки наведені в постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2019 року у справі №234/16272/15-ц, провадження №61-31395 сво 18.

Суд також враховує, що порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлені ЦК України, відповідно до якого умовами такого відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

Закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відносно одного із водіїв, не тягнене за собою автоматичного покладення на іншого водія відповідальності за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки.

При цьому, відсутність постанови про притягнення іншого водія до адміністративної відповідальності само по собі також не може бути підставою для його звільнення від цивільно-правової відповідальності за завдані збитки, оскільки вину особи у ДТП може бути визначено на підставі інших доказів.

Суд враховує, що відносно водія ОСОБА_4 за фактом ДТП, що мала місце 21.04.2023 року, протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП не складався, судових рішень про визнання її винною у вчиненні даної ДТП не виносилось.

В рамках справи №201/5891/23 розглядався протокол про адміністративне правопорушення за ст.1124 КУпАП відносно водія ОСОБА_1 та вина водія ОСОБА_4 не була предметом перевірки та судовими рішеннями у цій справі не встановлювалась.

Стосовно висновку від 27.07.2023 року №ЕД-19/104-23/23901-ІТ, що замовлявся представником ОСОБА_1 та надавався суду в рамках справи №201/5891/23, суд враховує, що останній є висновком експертного дослідження, який не містить відомостей про попередження експерта про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України.

Вказаний висновок, засвідчена копія якого міститься у витребуваних судом матеріалах адміністративної справи №201/5891/23, а також долучена до позовної заяви, містить лише вступну та дослідницьку частину та не містить заключних висновків експерта по суті поставлених на його вирішення питань.

Крім того, з висновку вбачається, що останній складено з урахуванням відеозапису та пояснень щодо обставин та механізму ДТП згідно пояснень лише водія ОСОБА_1 .

З урахуванням вищенаведеного, вказаний висновок не визнається судом належним та достатнім доказом, який би підтверджував вину водія ОСОБА_4 у ДТП, що мала місце 21.04.2023 року.

В той же час, суд враховує висновки призначеної та проведеної в рамках даної цивільної справи повторної судової автотехнічної експертизи від 21.04.2026 року №6860, яка проведена з урахуванням матеріалів адміністративної справи №201/5891/23 та даної цивільної справи, вихідних даних, наведених обома сторонами, а також з урахуванням дослідження відеозапису, на якому зафіксовано момент ДТП.

Згідно вказаного висновку за першим варіантом відповідно до пояснень водія ОСОБА_1 , у даній дорожньо-транспортній ситуації встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.п.10.1, 16.11 та дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» ПДР, що з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

В свою чергу, за другим варіантом висновку згідно пояснень водія ОСОБА_4 , у даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.10.2 ПДР, що з технічної точки зору, знаходились у причинному зв`язку з виникненням даної ДТП, а в діях водія ОСОБА_4 не вбачається невідповідностей ПДР, які б, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної ДТП.

Також у висновку №6860 від 21.04.2026 року зазначено, що розбіжності із попередніми висновками може бути пояснена додатковими вихідними даними, які були надані у відповіді на заявлене експертом клопотання.

Крім того, в дослідницькій частині висновку вказано, що встановити виходячи з відеозапису взаємне положення транспортних засобів відносно один одного, у момент початку виконання маневру лівого повороту автомобіля «Land Rоver» та у момент виїзду автомобіля «Сhevrolet Lacetti» на проїзну частину вул.Крутогірний узвіз, а також усунути протиріччя у поясненнях водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 експертним шляхом не представляється можливим.

За вказаних обставин, враховуючи існуючи постанову суду у адміністративній справі №201/5891/23 про закриття справи відносно ОСОБА_1 за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що звільняє останнього від відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, що мала місце 21.04.2023 року, а також недоведеність належними та достатніми доказами вини у вчиненні даної ДТП відповідачки ОСОБА_4 , суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В зв`язку із відмовою в задоволенні позову, понесені позивачем по справі судові витрати покладаються на останнього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1166,1167,1187,1188 ЦК України, ст.ст.2,4,5,10-13,76-82,258,259,263-268 ЦПК України, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, інфляційних втрат та трьох відсотків річних – відмовити повністю.

Понесені сторонами по справі судові витрати покласти на останніх.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 жовтня 2026 року.

Суддя С.Ю. Казак